" Фізичний і нервово-психічний розвиток дітей"




Сторінка1/14
Дата конвертації19.04.2016
Розмір0.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Методичні розробки для викладачів

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття з дисципліни “Педіатрія" на тему:

“ Фізичний і нервово-психічний розвиток дітей"



Актуальність теми. фізичний розвиток дитини є найбільш об’єктивним критерієм оцінки здоров’я дитини. На фізичний розвиток впливає ряд факторів: генетичних, соціально-гігієнічних, кліматичних. Тому, фізичний розвиток дитини можна розглядати як показник якості життя та показник медичної допомоги дітям. Відхилення у фізичному розвитку пов’язані також з станом харчування, хронічними захворюваннями, руховою активністю дитини та іншими впливами зовнішнього середовища. Тому, оцінка рівня фізичного розвитку дитини є невід’ємним елементом контролю за станом її здоров’я та посідає важливе місце в практичній діяльності лікаря-педіатра.

Одним з показників здоров’я дитини є її нервово-психічний розвиток. Тому знання анатомо-фізіологічних особливостей центральної, периферичної та вегетативної нервової системи необхідні кожному лікарю для виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дітей різного віку, а вивчення методики обстеження нервової системи є необхідністю курсу пропедевтики дитячих хвороб.



Мета заняття: навчити студентів правильно оцінювати фізичний розвиток дитини, проводити основні антропометричні дослідження (вимірювання маси тіла, зросту, окружності голови, грудної клітки та ін.), вміти виявити причини відхилень у фізичному розвитку, навчити тактиці проведення комплексів масажу та гімнастики; оцінювати нервово психічний розвиток дітей різного віку.

Навчальні цілі заняття:

Знати:

  • Особливості фізичного розвитку дітей; техніку антропометрії; причини порушень фізичного розвитку дітей; основні етапи психо-моторного розвитку дітей.

Вмiти:

  • Оцінити основні показники фізичного розвитку; оцінити психо-моторний розвиток дітей різного віку.

Міждисциплінарна інтеграція


№ п/п

Дисципліни

Знати

Вміти

1

Забезпечуючі:

біологія




показники оцінки росту і розвитку дитячого організму

провести антропометрію у дітей різного віку;


2

Забезпечувані:

фізіологія людини



особливості функціонування органів і систем дитячого організму


оцінити дані антропометрії

3.

Внутрішньопредметна інтеграція:

педіатрія



особливості роботи з пацієнтами в педіатричному стаціонарі

зібрати анамнези

План і організаційна структура заняття


№ п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час, хв.

1

Підготовчий етап:

1.Організаційні міроприємства.












1

2.Постановка навчальних цілей.










2

3.Контроль вихідного рівня знань.

Другий

Тестовий контроль

Тести для контролю вхідного рівня

Перелік питань для опитування



7
15

2

Основний етап:

Самостійна робота студента під керівництвом викладача




Третій

Робота біля ліжка хворого

Алгоритм виконання практичного навика

45

3

Заключний етап: Контроль і корекція рівня професійних навичок.

2. Підведення підсумків, оголошення оцінок.

3. Домашнє завдання, інструкція до виконання


Третій

Індивідуальний контроль пр. навичок та контроль рівня засвоєння знань

Тести для контролю вихідного рівня знань

20

Методика проведення і зміст заняття

Фізичний розвиток (ФР) – динамічний процес росту (збільшення довжини, маси тіла, окремих частин тіла) і біологічного дозрівання дитини в тому чи іншому періоді.

Під фізичним розвитком розуміють сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, які характеризують зріст, масу, форму тіла дитини, її структурно-морфологічні властивості.

Рівень фізичного розвитку є найбільш об’єктивним показником стану здоров’я. Це тому, що показники фізичного розвитку взаємопов’язані з численними факторами, які впливають на стан здоров’я дітей і є результатом взаємодіїї генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища (санітарно-гігієнічні, вигодовування, фізичне виховання, стан органів і систем).

ФР – чутливий показник стану дитини, який легко змінюється під впливом несприятливих факторів, особливо зовнішнього середовища.

Середня маса тіла хлопчиків при народженні – 3200-3400 г, дівчаток – 3100 – 3300 г. На вагу дитини впливають фактори: стан здоров’я матері, умови побуту, праці, харчування; стан здоров’я плода; конституційні і генетичні фактори.

В перші 4 дні розвивається фізіологічна втрата маси тіла, яка зумовлена:


  1. Великими екстраренальними втратами води шляхом випаровування через шкіру, через легені при диханні;

  2. Виходом першородного калу і сечі;

  3. Блювотою проковтнутими навколоплідними водами;

  4. Висиханням пуповинного залишку;

  5. Голодуванням в перші години.

Розрізняють два типи збільшення маси тіла: 1) “ідеальний ” тип – відновлення маси тіла наступає на 7-8 день (відмічається у 20-25% новонароджених); 2) сповільнений тип – у 75-80% дітей, повільне поступове відновлення початкової маси тіла протягом 10-15 днів.

Фізіологічною вважається втрата до 9% від початкової маси тіла.

Збільшення маси тіла.

До 6 місяців: МТ = М+700n

Після 6 місяців до 1 року: МТ= вага в 6 місяців +500(n-6)

Подвоєння маси тіла наступає в 5 місяців, потроєння – в 1 рік.

Після 1 року до 10 років: МТ= 10+2n

Після 10 років: МТ= 30+4(n-10)



Довжина тіла у новонароджених в середньому 50 см.

  • Перший квартал – 3 см в місяць (9 см за квартал)

  • Другий квартал – 2,5 см (7,5 см)

  • Третій квартал – 2 см (6 см)

  • Четвертий квартал – 1 см (3 см)

Після 1 року до 4 : L= 100 – 8(4-n)

Після 4 років: L= 100 + 6(n-4).

В 12 років потроюється ріст новонародженої дитини.

Пропорції тіла – співвідношення частин тіла. Після народження дитини висота голови зростає в 2 рази, тулуб – в 3, верхні кінцівки – в 4, нижні кінцівки – в 5 раз.

Розрізняють оцінку фізичного розвитку за допомогою індексів: масо-зростові, грудно-зростові. Індекси відображають темпи біологічної зрілості дітей. Але це умовний показник, бо різні частини тіла ростуть нерівномірно.

Спостерігається нерівномірність росту в різні періоди дитинства:

Перший період витягування – 5-8 років,

Другий – 11-15 років,

1-4 роки – перший період округлення,

8-10 років – другий період округлення.

В періоді витягування спостерігається надмірна функціональна активність всіх органів та систем у стані спокою. Тому організм дитини дуже чутливий в ці періоди до дії біологічних та соціальних несприятливих факторів. Адаптаційні можливості організму в ці періоди різко знижуються. Темпи росту розумової працездатності найбільш інтенсивні в 6-9 років, найнижчі – в 12-14 років. Відхилення при оцінці даних фізичного розвитку + 10%.

Про зміну пропорцій тіла свідчить зміщення середньої точки тіла: у ембріона 2 місяців середня точка тіла в ділянці підборіддя, новонароджені – на пупку, 2 роки – нижче пупка, 12 років і дорослі – на симфізі.

Антропометрія включає: вимірювання довжини і маси тіла, параметри грудної клітки та голови, а також ряд інших вимірювань, необхідних для розрахунків додаткових показників фізичного розвитку.

На першому році життя – маса вимірюється щомісяця, довжина тіла – раз на квартал. Від 1 до 3 років – маса тіла 1 раз на квартал, довжина – 1 раз на півріччя. 3-7 років – маса тіла 1 раз на пів року, довжина тіла – щорічно. В дошкільних установах контроль за масою тіла 1 раз на квартал.

У стаціонарі дітей першого року життя зважують щоденно, в реанімації – 2-4 рази на добу.

Маса тіла до 3 років вимірюється на чашкових терезах, старших 3 років – на важільних терезах. Техніка вимірювання зросту на першому році життя – на горизонтальному ростомірі. Вимірювання периметру грудної клітки – ззаду строго під кутом лопаток, спереду – по нижньому краю ареоли, у дівчаток старших 10 років – по 4 ребру під грудними залозами.

Семіотика розладів росту. Зниження росту можуть бути зумовлені:


  • перенесеними підчас вагітності хворобами;

  • гідроцефалією, мікроцефалією;

  • рядом захворювань, коли поражається нервова система і різні органи.

Синдром Сміта-Лемлі-Опіца – малий зріст, дисморфії (мікроцефалія, косоокість, крипторхізм, гіпоспадія);

Синдром Барттера – ураження нирок в фетальному періоді (затримка росту, поліурія, гіпотонія м’язів). В крові знижується рівень К, Са, Мg, підвищується рівень холестерину, бета-ліпопротеїдів.



  • Голодання (квашиоркор);

  • Мальабсорбція;

  • Синдром Швахмана (нанізм, хронічний понос з стеатореєю із-за вродженої зовнішньосекреторної недостатності);

  • Вроджені вади серця, органів дихання;

  • Ренальне відставання росту при аномаліях нирок, тубулопатіях;

  • Захворювання обмінц речовин;

  • Низькорослість з гепатомегалією – ретикулогістіоцитоз (хвороба Хенда – Шюллера – Крістена);

  • Глікогенози;

  • Ендокринні захворювання: гіпотиреоз, гіпофізарний нанізм, вроджені порушення функції наднирників – ріст припиняється після 11-12 років;

  • Спадкові хвороби (хвороба Дауна, Шерешевського – Тернера);

  • Хвороби кісток: хондродистрофія – укорочення кінцівок за рахунок укорочення проксимальних відділів, тулуб нормальних розмірів;

  • Незавершений остеогенез – множинні переломи.

Семіотика високого росту. Часто такі відхилення вважають за акселерацію, але при акселерації пропорційна будова тіла, статевий розвиток в нормальні терміни.

Гігантизм – надмірна продукція СТГ при хворобах гіпофізу. Як правило, паралельно – гіпофункція статевих залоз (синдром Клайнфельтера).

Анархізм – кастраційний тип, євнухоподібний вигляд, довгі руки, високий голос. Може бути в результаті паротитного орхіту, пахової кили.

Арахнодактилія (синдром Морфана) – мезодермальнадистрофія – високий зріст, худі з довгими і тонкими кінцівками. Розмах руки перевищує довжину тіла, паучі пальці, розбовтані суглоби.

Семіотика зміни маси тіла. Дистрофія – гіпотрофія; паратрофія.

Причина гіпотрофії:



  • аліментарний характер,

  • синдром мальабсорбції.

  • У старших дітей – анорексія (при нервово-артритичному діатезі),

  • нервова анорексія,

  • муковісцидоз,

  • вроджена атрофія жовчевивідних шляхів,

  • ексудативна ентеропатія – в основі - порушення екскреторно-абсорбційної функції кишкової стінки. З калом має виділятись 1% білка, при ЕЕ втрачається велика кількість білків, жирів, заліза, міді.

  • Гастроінтестінальна алергія – непереносимість бета – лактоглобуліну, яйцевого овомукоїда,

  • Галактоземія, фруктоземія,

  • Целіакія,

  • Порушення обміну речовин – цукровий діабет, нецукровий діабет, тиреотоксикоз,

  • Кишкові інфекції,

  • Пухлини,

  • Хвороба Гіршпрунга – відсутність гангліозних клітин нервового сплетіння.

Фізичне виховання і загартовування дітей. Це дія чинників, які сприяють підвищенню неспецифічної реактивності, підсиленню опірності та адаптації. Деякі батьки надто перегрівають і укутують дітей.

Фізіологічна суть загартовування – у стимулюванні захисних реакцій, в активному виробленні нових умовних рефлексів на загартовуючий подразник. В цьому приймають участь:



  • Потужність шару епідерми

  • Кровопостачання, функції потових та сальних залоз

  • Рівень основного обміну

  • Температура шкіри

  • Симпатико – адреналова система, яка забезпечує підтримку гомеостазу.

Інтегральним ефектом загартовування є зміцнення здоров’я людини, підвищення опірності до простудних захворюань, підвищення працездатності.

Принципи загартовування: поступовість, індивідуальність – враховуючи вік, кліматичні умови, стан здоров’я, систематичність, безперервність - тренуючий ефект досягається через 2 місяці, зникає через 2-3 тижні, різноманітність – до тепла і до холоду (короткочасне інтенсивне охолодження тренує процес тепловіддачі, слабке та середнє – процес теплопродукції.

Тому виникає необхідність не тільки різних чинників, а й різноманітність одного і того ж чинника (різні температурні режими). Заходи по загартовуванню відрізняються за силою дії, за тривалістю, за діючим чинником (повітр, вода, сонце).

Завжди необхідно починати з місцевих загартовуючих процедур. Загартовування повітрям повинно передувати загартовуванню водою і сонцем. Тривалість повітряної ванни у дітей перших місяців від 1-2 до 5-8 хвилин.

В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою. До 6 місяців оцінюють: виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, підготовчих етапів активного мовлення.

Від 6 до 12 місяців: розвиток загальних рухів, розуміння мовлення, активного мовлення, дії з предметами, уміння і навички, які виявляють в процесі спілкування з дорослими.

На другому році життя: розвиток розуміння та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, становлення рухової активності, уміння та навички.

2 – 3 роки: активне мовлення, участь в мовленні, сенсорний розвиток, участь в грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

3 – 7 років: моторний розвиток і зорова координація; розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, рахунок, відчуття кольорів, конструювання); соціаль-культурний розвиток (культурно-гігієнічні навички, самостійність, працелюбство, взаємостосунки з оточуючими).

За норму розвитку дитини першого року життя приймають оволодіння умінням та навичками в межах + 15 днів від паспортного віку.На другому році – формування умінь та навичок в межах кварталу, на третьому – в межах півріччя.


Перелік питань для опитування:

  1. Назвати фактори, які впливають на фізичний розвиток дітей.

  2. Які критерії для розпізнавання порушень у фізичному розвитку?

  3. Що таке семіотика порушень росту?

  4. Дати визначення поняття мікро- та макросомія.

  5. Семіотика порушень маси тіла.

  6. Описати семіотику порушень основних пропорцій тіла.

  7. Що таке акселерація, які її основні причини?

  8. Яке значення фізичного виховання для здоров’я дітей?

  9. Що таке загартовування?

  10. Які основні комплекси гімнастики та масажу дітей?

  11. Дати характеристику безумовних рефлексів новонароджених.

  12. Визначити термін та послідовність утворення умовних рефлексів.

  13. Вказати основні етапи динаміки та статикки дитини першого півріччя життя.

  14. Охактеризувати динаміку та статику дитини другого півріччя життя.

  15. Охактеризувати основні етапи розвитку мови дитини.

  16. Охактеризувати психомоторний розвиток дітей старшого року.

Література.

Основна


  1. Адрієвський І.Ю. Педіатрія в модулях: навч. посіб. — К.: Медицина, 2007. —336 с.

  2. Капітан Т.В. Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми: підручник. — Вінниця — Київ, 2002. — 719 с.

  3. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

  4. Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики: підручник / За ред. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрка. — К.: Медицина, 2011. — 552 с.

  5. Практикум з педіатрії в модулях: навч. посіб. / Н.О. Курдюмова, Т.Г. Поліщук. — К.: Медицина, 2011. — 160 с.

Додаткова

  1. Энциклопедический справочник современных лекарственных препаратов / Под ред. А.И. Ловяшина. — Донецк, 2009. — 862 с.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка