2 Облік коштів на рахунках у банках




Скачати 325.39 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір325.39 Kb.
2.2. Облік коштів на рахунках у банках

Для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків підприємства та інші суб’єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в банках. У процесі відкриття рахунків клієнтам банки керуються Інструкцією № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі — Інструкція № 3). Ця Інструкція визначає порядок не тільки відкриття, а й переоформлення та закриття поточних, депозит­них рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.



Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків у безготівковій формі.

Підприємство має право відкрити не один, а необмежену кількість поточних рахунків за своїм вибором і згодою банків. У разі відкриття двох або більше таких рахунків у національній валюті підприємство зобов’язане протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначити один з рахунків основним, на якому буде обліковуватися заборгованість, що списується (стягується) в безспірному порядку, і повідомляє його номер податковому органу, де воно зареєстровано як платник податків.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствами, що здійснюють науково-дослідну, виробничу чи іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними та оборотними засобами й мають самостійний баланс.

Поточні рахунки (субрахунки) можуть бути відкриті за клопотанням власника основного поточного рахунка філіям та іншим відокремленим підрозділам цього власника, які перебувають на окремому балансі. Субрахунки відкриваються за місцем розташування цих підрозділів.

У разі необхідності підприємство відкриває поточний рахунок і в іноземній валюті. Цей рахунок відкривається в тому банку, де є поточний рахунок у національній валюті.

Якщо такий банк не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, то рахунки в іноземній валюті можуть відкриватися в іншому банку, який має означену ліцензію. Розрахунки іноземною валютою здійснюються в межах чинного законодавства України.



Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

  1. заяву встановленого про відкриття зразка рахунка. Її підписують керівник і головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті відсутня посада головного бухгалтера, то заяву підписує тільки керівник;

  2. копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, який видав таке свідоцтво;

  3. копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

  4. копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

  5. копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

  6. картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів, засвідчену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

  7. копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України. Якщо в цій установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то бюджетний рахунок відкривається на підставі заяви на відкриття останнього. У разі ненадходження коштів з бюджету протягом року такий рахунок закривається.

У разі відкриття поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємства в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подають такі документи:

  • заяву на відкриття поточного рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером відокремленого підрозділу або особою, на яку покладено обов’язки ведення бухгалтерського обліку та звітності. Якщо в штаті відсутня посада особи для ведення бухгалтерського обліку, то заяву підписує лише керівник;

  • копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав відповідну довідку, чи вповноваженим працівником банку;

  • копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

  • копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

  • картку з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Зразки підписів і повноваження службових осіб засвідчуються нотаріально або керівником підприємства — юридичної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ;

  • клопотання підприємства — юридичної особи — про відкриття для його підрозділу поточного рахунка;

  • довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

  • копію документів про взяття на податковий облік юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, і відокремленого підрозділу (від податкового органу за місцем знаходження цього підрозділу), засвідчену податковим органом, нотаріально або вповноваженим працівником банку;

  • копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Для відкриття тимчасових поточних рахунків господарським товариством з метою залучення коштів, що вносяться для формування статутного фонду (капіталу), подається заява про відкриття рахунка.

У разі переоформлення рахунка у зв’язку з реорганізацією під­приємства (злиттям, приєднанням, поділом тощо) до банку подаються також документи, що й під час створення підприємства.

В Інструкції № 527 наведені й деякі інші особливості щодо відкриття рахунків для окремих суб’єктів підприємницької діяльності (дочірніх, орендних та інших підприємств).

Підставою для закриття поточних рахунків можуть бути:



  • заява власника рахунка;

  • рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

  • рішення суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

  • інші підстави, передбачені чинним законодавством України або договором між банком і власником рахунка.

Підприємства, незалежно від форм власності, всі розрахунки з ін­шими підприємствами повинні здійснювати в безготівковій формі.

Банківські операції щодо рахунків підприємства проводяться на підставі розрахунково-платіжних документів установленої форми.

Найпоширенішими з них є: платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, заяви на виставлення акредитиву, об’яви про внесення готівки, грошові чеки тощо. Форми цих документів затверджені НБУ.

Об’ява про внесення готівки використовується для оформлення операцій із зарахування готівки на поточний рахунок підприємства (зразок 2.4).

Як видно, об’ява складається з трьох частин: перша — власне об’ява — залишається в банку, друга — квитанція — повертається підприємству для підтвердження внеску, а третя — ордер — додається до виписки банку з поточного рахунка підприємства.

Грошовий чек — наказ банку власника рахунка про видачу готівки з його поточного рахунка пред’явникові чека в сумі, зазначеній в останньому.

Платіжне доручення — доручення (наказ) банку про перерахування з поточного рахунка підприємства в безготівковій формі певних сум на рахунок одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального страхування та ін.).

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який виписується одержувачем (постачальником, підрядником) і подається у свій банк з метою одержання коштів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. Таку ж мету має і вимога-доручення, але вона надсилається платникові та після його згоди на оплату (акцепту) він передає її у свій банк як доручення.

Можуть застосовуватися й інші розрахунково-платіжні документи, але за обов’язковим призначенням. Усі вони підписуються керівником і головним бухгалтером і засвідчуються гербовою печаткою підприємства.

Для синтетичного обліку операцій на поточних рахунках у банках використовується активний рахунок 31 “Рахунки в банках”, а точніше субрахунок 311 “Поточні рахунки в національній валюті” і субрахунок 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, на яких відображаються наявність і рух коштів, що перебувають на рахунках у банках і використовуються для поточних операцій.

Наявність і надходження коштів оформляються за дебетом, а списання — за кредитом цих субрахунків.

Підставою для відтворення операцій з наявності й руху грошових коштів на субрахунку 311 є виписка банку. У ній реєструються всі операції з надходження та списання коштів з поточного рахунка та показується їх залишок на початок і кінець дня. До виписки додаються розрахунково-платіжні документи, на підставі яких проведено операції.

Зразок 2.4

28січня 2003 р.



ОБ’ЯВА № 8
про внесення готівки

Від кого ТОВ “Маркет” Для зарахування “28січня 2003 р.



Петренко Н. І.







Банк одержувача Укрсоцбанк

260052



___________________________



Номери рахунків

Сума цифрами

Одержувач Укрсоцбанк, ТОВ “Маркет”

Загальна сума літерами П’ятсот грн 00 коп.

Призначення платежу виручка

Пред’явлений* _________________________ серія ___ №



(паспорт або документ, що його замінює)

виданий


(ким виданий)

дата народження



(адреса особи)

Бухгалтер

Підпис клієнта______________ Готівку прийняв касир
28січня 2003 р.

КВИТАНЦІЯ № 8

Від кого ТОВ “Маркет” Для зарахування _______________



Петренко Н. І.







Банк одержувача Укрсоцбанк

260052



__________________________



Номери рахунків

Сума цифрами

Одержувач Укрсоцбанк, ТОВ “Маркет”

Загальна сума літерами П’ятсот грн 00 коп.

Призначення платежу виручка

МП Бухгалтер ________ Готівку прийняв касир


Продовження зразка 2.4

“28” січня 2003 р.



ОРДЕР № 8

030
Рахунок

500-00
Загальна сума
цифрами


Від кого ТОВ “Маркет”

Банк одержувача Укрсоцбанк

КРЕДИТ













Код установи банку
322180




260052




00002446

500-00

Одержувач Укрсоцбанк, ТОВ “Маркет”

Номери рахунків

Сума цифрами

Призначення платежу

Бухгалтер Касир



(підпис) (підпис)

Дані поданого документа, що засвідчують особу, заповнюються за наявності сум, які перевищують еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти.

Одночасно виписка є й регістром аналітичного обліку.

Таким чином, виписка — це другий примірник записів з поточного рахунка підприємства, які здійснює банк.

На сьогоднішній день єдиної форми виписки не встановлено, тому в різних банках вона буде неоднаковою, але обов’язково слід вказувати залишки коштів на початок і кінець дня, операції з надходження та списання коштів, код банку (МФО), коди банків кореспондентів і кореспондуючі поточні рахунки з кожної операції.

Обробляючи виписку банку, необхідно мати на увазі, що для банку рахунки підприємства пасивні, а для підприємства активні, тому операції з зарахування коштів на рахунок для банку — це кредит, а для підприємства — дебет, а під час списання — навпаки.

Виписка банку може мати форму, що її ілюструє (таблиця 2.8).

Дані виписки банку на підприємстві перевіряються по суті й арифметично. У разі виявлення помилки про це обов’язково повідомляється банк, який їх виправляє в наступних виписках. Бухгалтерія підприємства відображає на рахунку 31 всі операції, які оформлені у виписці, навіть якщо вони помилкові. На підставі виправлень банку бухгалтерія підприємства також здійснює виправлення записів з рахунка 31.

Таким чином, записи у виписці й на рахунку 31 мають бути ідентичними.



Таблиця 2.8

ВИПИСКА З ПОТОЧНОГО РАХУНКА 26005200002446
ДАРНИЦЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ УСБ м. КИЄВА

Операції за 04-01-03

Попередній рух 03-01-03

ВАТ “Олімпійський”



Номер документа

МФО

Рахунок кореспондента

Дебет

Кредит

78

321842

260 082 840 830 00

800,00




Разом



2110,00

10 300,00

Вхідний залишок



94 415,00


Вихідний залишок



102 605,00

Форми регістрів синтетичного обліку для відображення операцій за рахунком 31 (Журнал 1 і відомість 1.2) за структурою такі ж, як і регістри для обліку операцій з рахунка 30 “Каса” (табл. 2.2.2), тому вони тут не наводяться.

Таблиця 2.2.2

СХЕМА ОСНОВНИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПРОВЕДЕНЬ
ОПЕРАЦІЙ З ПОТОЧНОГО РАХУНКУ В БАНКУ
В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ (СУБРАХУНОК 31)




Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунка

Дебет

Кредит

1

Зараховано на поточний рахунок у банку готівку, внесені з каси підпри­ємства (виручка від реалізації запасів, суми депонованої зарплати тощо)

311

301

3


Зараховано на поточний рахунок у банку грошові кошти, які надійшли від інших дебіторів як погашення заборгованості

311

377

Продовження табл. 2.8



Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунка

Дебет

Кредит

4

Зараховано на поточний рахунок залишки в банках, кошти невикористаних акредитивів, лімітованих чекових книжок

311

313

6


Зараховано на поточний рахунок одержані банківські кредити:







— довгострокові;

311

501

— короткострокові

311

601

7

Зараховано на поточний рахунок грошові кошти:







— за операціями одержання авансів від покупців (замовників) за продукцію (роботи, послуги);

311

681

— одержані як погашення іншої кредиторської заборгованості

311

685

8

Зараховано на поточний рахунок раніше виданий аванс покупцем (підрядником) за проміжними розрахунками

311

371

14


Зараховано на поточний рахунок у банках суми внесків, що надійшли від засновників (учасників) як внески до статутного фонду, а також за акції

311

46

Продовження табл. 2.8



Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунка

Дебет

Кредит

15

Зараховано на поточний рахунок кошти в порядку повернення короткострокових інвестицій

311

35

26


Перераховані кошти для погашення заборгованості філіям

682

311

Продовження табл. 2.8



Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунка

Дебет

Кредит

27

Перераховано кошти для погашення заборгованості за нарахованими відсотками

684

311

28

Перераховано кошти для погашення заборгованості з банківських кредитів:







— довгострокових;

501

311

— короткострокових

601

311

29

Перераховані засновникам дивіденди

671

311

31


Перераховано кошти як фінансові інвестиції:







— довгострокові;

14

311

— короткострокові

35

311

32

Сплачено штрафи, пені, неустойки

948

311

42


Повернута підприємству помилково списана банком сума

311

374


2.3. Особливості обліку
операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність (експорт, імпорт товарів, спільну діяльність, орендні операції тощо), підприємства України-резиденти використовують іноземну валюту як засіб платежу з іноземними партнерами (нерезидентами).

Підприємства-резиденти (далі підприємства), що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки в установах банків, які мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Це, як правило, та сама установа, де підприємство має поточний рахунок у національній валюті, або інший банк.

Порядок відкриття таких рахунків висвітлено в п. 2.3.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривні), при цьому він здійснюється щодо кожного виду валюти окремо (долари США, російські рублі, євро тощо).

Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ.

Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується субрахунок 312 “Поточний рахунок в іноземній валюті”, до якого на підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку):


  • 3121 “Валютний рахунок у країні”;

  • 3122 “Валютний рахунок за кордоном”

  • 3123 “Транзитний валютний рахунок”.

Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у валюті й у гривнях.

Безумовно, що для відбиття операцій використовуються належними чином оформлені документи, а саме:



  • технічна документація — паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;

  • товарно-супроводжувальна документація — сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;

  • транспортно-експедиторська та страхова документація — залізничні накладні, коносаменти тощо;

  • складська документація — приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;

  • митна документація — вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на додану вартість;

  • розрахункові документи — рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.

У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання — за кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.

У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у знаменнику — гривні за курсом НБУ).

У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.

Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Згідно з цим положенням під час первинного відображення валютної операції застосовується валютний курс на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат).

Статті балансу, які формуються в результаті валютних операцій, перераховуються в гривні залежно від того, є ці статті монетарними чи немонетарними.

У П(С)БО 21 визначено, що монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей чи їхніх еквівалентів.

Таким чином, до монетарних статей належать грошові кошти та їхні еквіваленти, дебіторська й кредиторська заборгованість, яка буде погашена грошовими коштами (або їхніми еквівалентами), і фінансові інвестиції.

До немонетарних належать інші статті. Це основні засоби, нематеріальні активи, запаси, дебіторська та кредиторська заборгованість за бартерними (товарообмінними) операціями або щодо яких здійснюється взаємозалік, сплачені й отримані аванси за матеріальні цінності, витрати та доходи майбутніх періодів, статті власного капіталу.

Згідно з П(С)БО 21 сума авансу (попередньої оплати) в інозем­ній валюті, перерахована нерезидентам як платежі для придбання немонетарних активів (основних засобів, запасів тощо) й отримання робіт і послуг, під час включення до вартості цих активів перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

У процесі здійсненні авансових платежів постачальникові в іноземній валюті частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) їхня вартість визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від нерезидентів як сплати за постачання готової продукції, товарів, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупців авансових платежів у іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації цих активів визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Згідно з П(С)БО 21 на кожну дату балансу:


  • монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

  • немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю й зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

  • немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

При перерахунку внаслідок зміни валютних курсів виникає курсова різниця.

Згідно з П(С)БО 21 курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Визначення та відображення в обліку курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів у іноземній валюті та інших монетарних статей операційної діяльності відображаються в складі інших операційних доходів або витрат з використанням, відповідно, субрахунків 714 “Дохід від операційної курсової різниці” і 945 “Втрати від операційної курсової різниці”.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну та фінансову діяльність відображають у складі інших доходів або витрат з використанням, відповідно, субрахунків 744 “Дохід від не операційної курсової різниці” та 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”.

Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу згідно з п. 9 П(С)БО 21.

При відбитті курсових різниць з названих вище субрахунків кореспондують рахунки та субрахунки активів або зобов’язань.

У разі підвищення курсу за операціями, пов’язаними з активами, відображається дохід підприємства від курсових різниць, а при зменшенні — витрати.

У разі збільшення курсу за операціями, пов’язаними з зобов’язаннями, у підприємства виникають втрати, а при зменшенні — доходи.

Розглянемо облік валютних операцій і курсових різниць на прикладах.


Приклад 1

Підприємство на 25 вересня мало залишок на субрахунку 312 — 6000 грн, або 1000 євро (курс НБУ — 6 грн за 1 євро).

На 30 вересня курс НБУ змінився і став 6,10 грн за 1 євро. Бух­галтерія відповідно до П(С)БО 21 відобразить залишок коштів на субрахунку 312 за курсом НБУ на дату балансу (на 30 вересня), тобто курсові різниці становитимуть 100 грн (1000 євро × (6.10 – 6.00).

Курсові різниці будуть відображені як доходи підприємства від іншої операційної діяльності:

Д-т 312 “поточні рахунки в іноземній валюті”

К-т 714 “Дохід від операційної курсової різниці” на суму 100 грн.


Приклад 2

На 25 вересня підприємство мало на субрахунку “Розрахунки з іноземними постачальниками” залишок у розмірі 5000 грн (1000 дол. США).

На 30 вересня курс НБУ змінився та став 5,20 грн за 1 дол. США. Кредиторська заборгованість буде погашена валютою. Бух­галтерія відповідно до П(С)БО 21 відображає курсові різниці на дату балансу в сумі 200 грн (1000 дол. США (5,20 – 5,00)) і оформлює як втрати від іншої операційної діяльності:

Д-т 945 “Втрати від операційної курсової різниці”

К-т 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” на суму 200 грн.

У результаті таких операцій (приклади 1, 2) на дату балансу на субрахунку 312 залишок буде 6100 грн, а на субрахунку 632 — 5200 грн.

Якби курс НБУ на 30 вересня щодо євро і доларів США змінився в протилежний бік, тоді залишки на субрахунках 312 і 632 на дату балансу зменшилися б.

Такий підхід до обліку курсових різниць застосовується і до субрахунків 302 “Каса в іноземній валюті” і 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” та інших рахунків (субрахунків, на яких відображується дебіторсько-кредиторська заборгованість в іноземній валюті, крім розрахунків з попередньої оплати та авансів (одержаних, перерахованих), відповідно субрахунки 681, 371.

Згідно з чинним законодавством підприємства, які одержали валютну виручку, зобов’язані продати не менше ніж 50 % від одержаної валютної суми на відповідному ринку.
Приклад 2.13

25 вересня підприємство одержало виручку від продажу продукції покупцю-нерезиденту в розмірі 5000 дол. США за курсом НБУ 5 грн за 1 дол. Тобто на дату зарахування на транзитний валютний рахунок сума виручки в екваленті становила 25 000 грн. (5000 дол. США × 5.00 грн). Обов’язковому продажу підлягають 2500 дол. США, які у той же день були перераховані з цією метою. У сумі 2500 дол. США за курсом НБУ — 12 500 грн. Курс продажу становив 5,25 грн за 1 дол. США.

У бухгалтерському обліку операції з продажу валюти будуть відображені так, як це показано в табл. 2.9.

Таблиця 2.9



Зміст операції

Кореспонденція
рахунків

Сума, грн

Д-т

К-т




1

Зараховано виручку на транзитний валютний рахунок (5000 дол. США за курсом НБУ 5 грн за 1 дол. США) — 25 000 грн

3123

362

25 000

3


Перераховано (зараховано) на поточний валютний рахунок залишки валюти на транзитному рахунку (після обов’язкового продажу)

3121

3123

12 500

Закінчення табл. 2.9



Зміст операції

Кореспонденція
рахунків

Сума, грн

Д-т

К-т




4

Відображається курсова різниця між курсом НБУ на день перерахування валюти для продажу та курсом на день продажу (5.15 грн за 1 дол. США) — 2500 дол. США × (5,15 –
– 5,00) = 375 грн

334

714

375

10


Списується собівартість реалізованої вартості на фінансовий результат (12 875 + 75)

791

945

12 950




Примітки

Якщо підприємство самостійно нараховує та перераховує вповноваженому банку комісійну винагороду, то операції відображаються через субрахунок 685:















1) нарахована комісійна винагорода уповноваженому банку — 75 грн;

942

685

75




2) перераховано комісійну винагороду банку;

685

311

75




3) зарахована виручка від реалізації валюти

311

711

13 125




Фінансовий результат однаковий.










Підприємство придбаває валютні кошти для здійснення господарських операцій (за їх відсутності на власних поточних рахунках) на валютному ринку. Підприємство несе витрати на придбання самої валюти і, крім того, комісійні винагороди вповноваженому банку та відрахування до Пенсійного фонду.

Приклад 4

Підприємство купує 1000 дол. США за курсом НБУ 5,30 грн за 1 дол. США, ринковий курс купівлі — 5,40 грн за 1 дол. США. Для цього з поточного рахунка перераховано 5544 грн:

— 5400 грн — за 1000 дол. США за курсом 5,40 грн за 1 дол. США;

— 54 грн — 1 % до Пенсійного фонду від суми перерахованої для купівлі валюти;

— 100 грн — комісійна винагорода банку.

Валюта в сумі 1000 дол. США надійшла на валютний рахунок підприємства в банку.

Бухгалтерські операції відображені в табл. 2.10.

Таблиця 2.10



Зміст операції

Кореспонденція
рахунків

Сума,
грн

Д-т

К-т

1

Перераховано гривні вповноваженому бан­ку для придбання 1000 дол. США (5400 +
+ 54 + 100)

334

311

5554

8


Списано на фінансовий результат різницю

791

345

100

Отже, якщо виникають різниці за операціями купівлі-продажу іноземної валюти між курсом НБУ і ринковим курсом, то мають місце інші операційні витрати (доходи), які не є курсовими різницями та повинні відображатися відповідно на субрахунках (949, 719) як інші операційні витрати (доходи).



2.4. Облік грошових коштів на інших рахунках у банках

Підприємства можуть мати в банках крім поточних рахунків у національній та іноземній валюті ще й інші рахунки (акредитиви, чекових книжок, банківських карток тощо).

Для відображення таких операцій передбачені два субрахунки до рахунка 31:


  • 313 “Інші рахунки в банках у національній валюті”;

  • 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті”.

Облік операцій за такими рахунками ведеться на підставі виписок банку й первинних розрахунково-платіжних документів.

На сьогоднішній день підприємства часто застосовують акредитивну форму розрахунків. За цієї форми підприємство-покупець перераховує суму коштів в установу банку за місцем знаходження постачальника для оплати відвантажених за адресою покупця товарів на умовах, передбачених у заяві на акредитив. Перераховані кошти зберігаються на спеціальному рахунку до виконання постачальником своїх зобов’язань перед покупцем.

Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок банківських кредитів (відповідно покритий і непокритий акредитив).

Акредитив відкривається для розрахунку тільки з одним постачальником. Є відзивні й безвідзивні акредитиви. Перший може бути змінений або анульований банком-емітентом без поперед­нього узгодження з постачальником, якщо той порушує умови акредитива. Давати розпорядження постачальнику про зміну відзивного акредитива платник має право тільки через банк-емітент (банк покупця), який повідомляє банк постачальника, а той, у свою чергу, — постачальника. Але документи, надані постачальником своєму банку, останній повинен оплатити. Безвідзивний акредитив не може бути анульований або змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Строк дії акредитива узгоджується між покупцем і постачальником і може бути продовжений, якщо це буде обґрунтовано змінами постачання (відвантаження) товарів.

У бухгалтерському обліку на підставі заяви і виписки банку з поточного рахунка (рахунка кредитів) буде зроблене проведення:

Д-т 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” (субрахунок “Акредитиви”)

К-т 311 “Поточні рахунки в національній валюті” (якщо акредитив відкрито в національній валюті)



або

К-т 601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті” (якщо акредитив відкрито за рахунок кредитів банку).

Акредитиви можуть відкриватися й для розрахунків з постачальниками-нерезидентами в іноземній валюті.

Таким чином, постачальник має гарантію, що в разі виконання умов поставки товарів (робіт, послуг) він своєчасно одержить грошові кошти. Рахунки постачальників з акредитива оплачуються банком лише за наявності реєстру рахунків, документів на відвантаження (завдання робіт, послуг) та інших документів, передбачених умовами акредитива (накладними, актами, довідками про надходження товарів на митну територію й іншими). Якщо умовами акредитива передбачений акцепт (згода) уповноваженого покупця, то банк перевіряє наявність акцептного напису з виконанням усіх формальностей (дати, зразків підписів), підтверджувальних документів — паспорт тощо.

У міру одержання повідомлення банком постачальника про списання грошових коштів з акредитива в оплату рахунків постачальника й виписок банку підприємство-покупець здійснює бухгалтерські проведення:

Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”

К-т 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” (субрахунок “Акредитиви”).

Оприбуткування матеріальних цінностей (робіт, послуг), які надійшли від постачальників (підрядників) відображаються проведеннями:

Д-т 20 “Виробничі запаси”, 23 “Виробництво”, 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети”, 28 “Товари” тощо.

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

Невикористані (частково у повному обсязі) грошові кошти з виставленого акредитива в разі закінчення строку дії акредитива або ж неповної поставки перераховуються на поточний рахунок покупця чи на погашення кредиту, що відображається бухгалтерським проведенням:

Д-т 311, 601

К-т 313.

Аналітичний облік ведеться за кожним акредитивом окремо.

Підприємства можуть користуватися й іншими спеціальними рахунками для безготівкового розрахунку, при цьому загальні методологічні засади обліку ними аналогічні підходам до обліку за рахунками акредитивів.

Підприємство крім грошових готівкових коштів у касі, коштів на рахунках у банку відображає в обліку й операції з іншими грошовими коштами, до яких належать грошові документи, грошові кошти в дорозі.

До останніх належать кошти, внесені підприємством до каси банків або поштових відділень для подальшого їх зарахування на поточні або інші рахунки підприємства.

Грошові документи — це документи, які є в касі підприємства (поштові марки, сплачені проїзні квитки, путівки на лікування та відпочинок тощо).

Для обліку таких коштів використовується рахунок 33 “Інші кошти” з відповідними субрахунками.

Загальні засади обліку інших грошових коштів відповідають методології обліку грошових коштів у касі й на рахунках у банку.



Аналітичний облік ведеться за кожним видом коштів, видами грошових документів та іншими ознаками, що характеризують їх вид і різновид.





База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка