А. М. Романишин, О. В. Бойко




Сторінка1/10
Дата конвертації21.04.2016
Розмір1.76 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
Кафедра морально-психологічного забезпечення діяльності військ

backup_of_герб кафедри мпз

А.М. РОМАНИШИН, О.В. БОЙКО
ПЕРВИННА

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

І РЕАБІЛІТАЦІЯ

В БОЙОВИХ УМОВАХ

Львів – 2014

ЗМІСТ


Чинники виникнення бойових психічних травм і розладів у воїнів ……………………………………………………………

6








Ознаки бойових психічних травм і розладів ......…………...

12







Діяльність командира підрозділу щодо попередження та виявлення бойових психічних травм і розладів у воїнів ….

22








Первинна допомога при отриманні воїном бойової психічної травми або гострого психічного розладу:

35


перед початком бойових дій …………………………………

35

під час бою ……………………………………………………..

43

після бою ……………………………………………………….

55







Способи і засоби первинної психологічної реабілітації в бойових умовах …………………………………………………….

65








Словник понять і термінів …………………………………….

74







Додатки …………………………………………………………..

84







Додаток А. Міссісіпський опитувальник для бойових ПТСР

84







Додаток Б. Сни про війну, непрохані спогади, спалахи люті та подолання їх наслідків ……………………………………………

87








Додаток В. Психотерапевтичний метод “Десенсибілізація і переробка руху очей” (ДПРО) …………………………………...

96








Додаток Д. Особливості самодопомоги при ПТСР …………...

106







Додаток Е. Фармакологічні засоби для управління психічними станами військовослужбовців ……………………………………………………

107








ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


БПТ

– бойова психічна травма

БПТС

– бойовий посттравматичний синдром

ДПРО

– десенсибілізація переробки руху очей

ГПР

– гострий психічний розлад

МПЗ

– морально-психологічне забезпечення

ПТС

– посттравматичний синдром

ПТСР

– посттравматичний стресовий розлад

ЦНС

– центральна нервова система



Ст. 507. Морально-психологічне забезпечення організовується в усіх видах бойових дій. Заходи морально-психологічного забезпечення командир взводу (відділення, екіпажу) здійснює особисто на основі рішення з морально-психологічного забезпечення командира роти і вказівок заступника командира роти з виховної роботи.

Командир взводу (відділення, екіпажу) особисто відповідає за ефективність проведення заходів морально-психологічного забезпечення; щоденно доповідає командирові роти та його заступнику (по роботі з особовим складом) про виконання завдань морально-психологічного забезпечення та морально-психологічний стан особового складу, його готовність до бою.

Бойовий статут Сухопутних військ

Збройних Сил України, частина ІІІ
Ст. 694. Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення в особового складу психологічних і психофізіологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Психологічна допомога та реабілітація військовослужбовців, які отримали бойові психогенні травми та розлади, здійснюється як безпосередньо у підрозділах (шляхом само- чи взаємодопомоги силами особового складу підрозділів), так і в пункті психологічної допомоги та реабілітації бригади при тісній взаємодії із спеціалістами медичної служби.

Бойовий статут Сухопутних військ

Збройних Сил України, частина ІІІ
Ст. 514. Первинна психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали психічні травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі. Надання допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, та їх евакуація здійснюється у тісній взаємодії з фахівцями медичної служби.

Бойовий статут Сухопутних військ

Збройних Сил України, частина ІІ

“Бойовий дух – це коли ваші руки і ноги роблять те, у що ваш розум відмовляється повірити”.



Невідомий солдат

ІІ Світової війни
“Солдатів треба загартовувати психологічно, щоб тяжкі умови війни не змогли відволікати їх від досягнення поставленої мети. Втома, нестаток сну, убогі пайки, погані погодні умови та інші труднощі не повинні послаблювати рішучість знайти і знищити ворога”.

Генерал Леслі Дж. Макнейр,

цитується з книги Г.Кана

Макнейр, наставник армії” (1969 р.)


“Для необстріляного піхотинця найбільш загрозливою особливістю поля бою є те, що воно запрошує його до смерті, якої він зовсім не прагне. Нормальна людина може загартувати свій дух в достатній мірі, щоб не боятися випадкової смерті.

Страшніше за все, що поле бою порожнє. Там немає людської товкучки. Там непомітно, або майже непомітно, ознак будь-якої діяльності. Над усім полем стоїть велика тиша, яка здається більш загрозливою, чим рідкі перестрілки.

Від цієї порожнечі застигає кров в жилах людини, а у горлі стоїть тугий клубок. Саме ця порожнеча паралізує її. Дрібні небезпеки, з якими вона стикалася у попередньому мирному житті, завжди мали складалися з почуттів хвилювання і захвату. Тепер прийшла справжня небезпека, але людина не відчуває ні захвату, ні приємних хвилювань”.

Бригадний генерал Семюел Л.Е. Маршалл,

Люди проти вогню” (1947 р.)


“Бойовий дух формується у солдатів з трьох джерел: від почуття, що вони роблять важливу справу, від усвідомлення того, що вони добре підготовлені до своєї роботи, і від відчуття того, що їх гарна робота оцінюється за заслугами”.

Генерал-лейтенант Брюс К. Кларк,

Солдати”, №3 (1985 р.)


ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ БОЙОВИХ ПСИХІЧНИХ ТРАВМ І РОЗЛАДІВ У ВОЇНІВ
Підрозділи Сухопутних військ впродовж тривалого часу беруть участь у безперервних бойових діях в особливих та екстремальних умовах. Безперервні дії – це бойові дії, які продовжуються на високому рівні напруженості протягом тривалого часу. Упродовж безперервних дій командири підрозділів і солдати повинні мислити, приймати рішення і діяти швидше, ніж ворог. Командири підрозділів зобов’язані знати наміри і задуми вищих і молодших командирів (сержантів). Вони повинні бути здатними діяти безпосередньо і синхронно, хоча ситуація й обстановка можуть стрімко змінюватися, а комунікації руйнуватися. Цей безперервний цикл денних і нічних дій буде постійно пов’язаний з впливом бойових чинників, що знижуватиме ефективність дій командирів підрозділів та їх підлеглих на якийсь час. Командирам необхідно вживати заходів щодо зменшення цього впливу.

Безперервні бойові дії змушують командирів підрозділів і солдатів виконувати обов’язки при несприятливих умовах, формують відповідну поведінку і викликають помилки в бойовій роботі і, можливо, призводять до виникнення бойового стресу.

Насправді стрес – це звичний для організму людини стан, викликаний будь-якими неочікуваними впливами (внутрішніми чи зовнішніми) на його функціонування. Більшість таких стресових станів для організму ніякої загрози не становлять і є навіть корисними у якості активаторів. Але якщо такий вплив стає надмірним (за силою чи тривалістю) – тоді й наступає стан, який більшість з нас називає стресом, а правильно було б говорити – “дистрес”, який негативно впливає як на організм, так і на психіку людини.

У бойових умовах, перебування психіки під постійним впливом негативних стресових чинників може перерости у бойову психічну травму з тяжкими наслідками для здоров’я людини. Посттравматичний синдром, як показує досвід участі бійців у воєнних конфліктах в Афганістані, Іраку, Чечні, Ізраїлі, має негативні прояви у психіці воїна впродовж всього життя, через багато років після закінчення війни.

Наголошуємо, що бойова діяльність військовослужбовців відбувається в особливих і екстремальних умовах. Командир підрозділу повинен чітко уявляти критерії психологічної готовності особового складу до дій в особливих, і, перш за все, в екстремальних умовах. Умови, що висувають підвищені вимоги до військовослужбовця, називаються особливими умовами службової діяльності. До таких умов відносяться:

- робота в унікальних умовах, що пов’язані з небезпекою для життя;

- висока відповідальність за рішення, що приймаються;

- ускладнення виконуваних функцій;

- збільшення темпу діяльності;

- монотонність роботи в умовах очікування сигналу до екстремальних дій;

- суміщення різних за цілями дій в одній діяльності (так звана суміщена або роздвоєна діяльність);

- опрацювання великих обсягів і потоків інформації (так зване перевантаження інформацією);

- дефіцит часу на виконання необхідних дій тощо.

Особливі умови службової діяльності військовослужбовців, що висувають підвищені вимоги, є причиною помилок і зривів у службі, у виконанні функціональних обов’язків, незадовільно впливають на працездатність людини, стан її здоров’я, психічний і психофізіологічний стани.

Особливі умови службової діяльності завжди пов’язані з впливом екстремальних чинників або виникненням екстремальних ситуацій. У залежності від ступеня періодичності, частоти їх виникнення і тривалості розрізняють такі особливі умови службової діяльності військовослужбовців:

1. Особливі умови службової діяльності, що відповідають тим ситуаціям, коли діяльність пов’язана з епізодичними діями екстремальних чинників.

2. Екстремальні умови службової діяльності (як крайня форма особливих умов), пов’язані з постійною дією екстремальних чинників.

Кількісний показник, що відрізняє особливі умови від екстремальних, у військовій психології поки що не визначений.

Сутність особливих і екстремальних умов така, що вони існують об’єктивно й їх принципово неможливо змінити, що виключає можливість активного впливу на них і створення для особового складу функціонального комфорту.

Діяльність військовослужбовців в особливих та екстремальних умовах вивчається командирами підрозділів шляхом аналізу взаємозв’язків тріади таких параметрів: характеристика екстремальних факторів (зовнішні умови діяльності); психологічні стани і властивості особистості (внутрішні умови діяльності); показники (результати) діяльності.

У цій тріаді особливо важливими є питання про субординацію зовнішніх (об’єктивних) і внутрішніх (суб’єктивних) чинників, або, інакше кажучи, умов службової діяльності. Визначальними будуть однозначно суб’єктивні фактори, тому що зовнішні причини діють тільки безпосередньо через внутрішні умови.

Командир підрозділу повинен знати, що в тих самих умовах різні військовослужбовці будуть діяти якісно, але по-різному (табл. 1).

Серед внутрішніх чинників значення мають особистісні характеристики. Вони класифікуються так:

- рівень загального інтелекту військовослужбовця (інтелектуальна гнучкість, загальна обізнаність, пізнавальна гнучкість, практичне і критичне мислення, координація здібностей);

- рівень особистісної стабільності (надійність, опір до стресу, упевненість у собі, вміння діяти в команді, комунікативна здібності);

- відсутність напруженості, тривожності і психопатологічних симптомів;

- психодинамічні властивості військовослужбовців (емоційна нестійкість, тривожність, переважаюча орієнтованість людини у діях на зовнішній або внутрішній світ тощо).

Таблиця 1

Зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні) чинники,

що впливають на безперервні бойові дії воїнів

з/п

Назва групи чинників

Зміст чинників

1.

Зовнішні (об’єктивні) чинники

Умови середовища (проживання, діяльності):

Шуми, вібрації, різного роду випромінювання, температурні умови, кліматичні умови, радіація тощо.

Соціальні умови:

Рішення керівництва держави, командування збройними силами, підтримка народу армії тощо.

2.

Внутрішні (суб’єктивні) чинники

Умови професійної діяльності:

Гіподинамія (порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м’язів), монотонія (функціональний стан людини, що виникає при одноманітній роботі), невагомість, суміщення дій, безперервність діяльності, значні фізичні навантаження, різна завантаженість, дії командування з управління підрозділом, адекватність (неадекватність) рішень командирів тощо.

Інформаційні чинники:

Дефіцит часу, перевантаження інформацією, недостатня поінформованість, наявність перешкод, сенсорний голод, миттєва зміна обстановки тощо.

Психофізіологічні чинники:

Раптовість, небезпека, тривога, страх, емоційна виснаженість (вигорання), безпечність, неуважність, безсоння, недостатність сну, незадоволення фізіологічних потреб тощо.

Діяльність військовослужбовців у бойовій обстановці настільки насичена емоційними переживаннями, що емоційна напруга вважається однією з характерних особливостей військової праці (таблиця 2). Вплив на психіку людини на війні здійснюється безліччю чинників. Солдатів випробовує під час бою фізіологічний, емоційний і соціальний стрес.



Таблиця 2

Чинники, що викликають напруженість та шляхи їх подолання

Чинники

напруги

Шляхи їх подолання

Загроза життю.

Знання обстановки і можливих засобів захисту. Накопичення досвіду емоційно-вольової поведінки. Моделювання ризику.

Відповідальність за виконання завдання.

Накопичення досвіду емоційно-вольової поведінки.

Дефіцит інформації або “засмічення” нею.


Набуття досвіду вирішення завдання при неповних даних в умовах невизначеності. Передбачення можливих змін обстановки. Створення перешкод в умовах тренування.

Дефіцит часу.

Обмеження часу на прийняття рішення. Суворе дотримання нормативів (стандартів) діяльності. Автоматизація окремих компонентів діяльності. Оволодіння узагальненими способами дій. Перехід від примусового темпу до самостійно регульованого.

Соціально-психологічна і сенсорна ізоляція.

Надання людині ініціативи і самостійності при вирішенні завдань. Моделювання у процесі підготовки умов ізоляції.

Міжособистісна сумісність.

Покращення згуртованості, злагодженості, сумісності і когерентності (збереження характеристик) військових колективів (вогневих, бойових команд).

Найбільш характерною психологічною рисою бойової обстановки є постійна загроза життю військовослужбовця. В умовах цієї загрози він вимушений діяти і, цілком природно, постійно реагує на неї. Ця реакція проявляється через почуття страху, що повторюється. Усе це, за певних умов, може зломити психічний опір організму, привести до емоційного зриву.

Відомо також, що якщо стресові умови впливають на військовослужбовця тривалий час його перебування у бойовій обстановці, то у нього може виникнути психологічне виснаження. Постійна напруга накопичується на основі страху смерті і інстинкту самозбереження. Почуття страху у бою є природним для будь-якої людини. Переживання страху є нормальною реакцією людини на чинники, що його викликають.

Емоційна напруженість, під якою розуміється психічний стан, що характеризується тимчасовим зниженням психічних і психомоторних функцій, пониженням професійної працездатності і що відчутно позначається на поведінці людей у бою.



Причинами емоційної напруженості можуть бути:

– непідготовленість військовослужбовця до виконання конкретного завдання і невпевненість, що з’являється у зв’язку з цим, у власних можливостях;

– спогади про пережиту емоційну напругу в попередніх боях;

– невпевненість особового складу в засобах захисту;

– невпевненість особового складу в надійності озброєння і техніки;

– невпевненість особового складу в компетентності командирів (начальників), недовіра до рішень і дій командування;

– нерозуміння цілей бойових дій, завдань, які стоять перед підрозділом, відсутність правдивої інформації про обстановку;

– надмірне почуття відповідальності;

– низький авторитет командирів серед особового складу;

– негативний психологічний вплив командирів на особовий склад, відсутність методики впливу;

– відсутність справжніх лідерів у підрозділі, заміна їх негативними “токсичними” лідерами;

– психологічна несумісність, що створює напружені стосунки між воїнами;

– відсутність згуртованості, злагодженості, взаємовиручки, бойового братства, довіри до товаришів, їхня ненадійність;

– постійний інформаційно-психологічний вплив противника, залякування, дезінформація тощо.



ОЗНАКИ БОЙОВИХ ПСИХІЧНИХ ТРАВМ І РОЗЛАДІВ
При неможливості організму адаптуватися до психічних стресів і обставин, що виникли під їх впливом, і виникають психічні розлади.

Основою більшості психічних травм є виснаження психіки військовослужбовців, слабкість їх нервової системи. Звичайний режим бойової діяльності, в результаті цього, стає непосильним. Навантаження, яке раніше легко переносилось воїном вже в перші години викликає почуття втоми, слабкість, насилу вдається зосередитися. Військовослужбовці стають дратівливими, невгамовними, конфліктними у взаємовідносинах з товаришами і колективом. Звичайна мова оточення здається до неприємності гучною, світло – дуже яскравим, відзначається слабкість процесів, що стримують людину від негативних вчинків.

Кожний командир підрозділу повинен враховувати, що основою більшості психічних травм є хронічне психо-нервово-фізичне перенапруження, характерне для бойової обстановки.

У бойових умовах військовослужбовці з таким станом можуть явно нехтувати власною безпекою, проявляти “байдужість” до долі своїх бойових товаришів, а іноді і здаватися в полон, припиняючи опір, коли, здавалося б, є усі засоби для продовження успішної боротьби із супротивником.

Нерідко порушення психічної рівноваги у військовослужбовців спричиняє за собою стан надбадьорості, ейфорії, балакучості і непродуктивної діяльності. В силу своєї некритичності і нездатності реально оцінити навколишнє оточення і власні можливості, військовослужбовці часто здійснюють помилки у досить простих ситуаціях, що несприятливо позначається на діях бойових розрахунків, екіпажів, відділень, груп або інших невеликих підрозділів.

Відомо, що бойова обстановка вимагає від людини величезної психоемоційної напруги, значних витрат нервової системи, для якої багато емоцій є найсильнішим подразником, що впливає як безпосередньо на неї, так і побічно – через найважливіші органи і системи організму (серце, легені, шлунок, надниркові залози, печінку, щитовидну залозу тощо).

Одночасність впливу безлічі психотравмуючих чинників бою (стресорів), зазвичай, виводить з рівноваги нервову систему. У будь-якої здорової людини є межа фізіологічної витривалості по відношенню до психогенних негативних чинників і, коли ця межа пройдена, може розвиватися психічний розлад.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка