Актуальність




Скачати 380.74 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір380.74 Kb.


І. ВСТУП
Актуальність. Проблеми, пов'язані з наявністю в мегаполісах бездомних тварин, актуальні для багатьох країн. Бездомні тварини являють собою загрозу безпеки населення міст: вони є переносниками різних інфекційних захворювань, нападу на перехожих.

Перед розробкою програм по зменшенню чисельності міських бездоглядних і бездомних тварин представляється необхідним вивчення світового досвіду в цій області з урахуванням комплексу факторів, пов'язаних з конкретними умовами міського середовища й соціально-культурними особливостями.



Мета:

  • Вивчення й аналіз досвіду розвинутих країн світу в розв'язку проблеми бездоглядних і бездомних тварин.

  • Створити комплексну карту місць скупчення бездомних тварин із зазначенням їх чисельності, статусу (зареєстровані чи ні) та особливостей контактування із людьми для р-ну Русанівка

  • Проаналізувати і вибрати методи регулювання чисельності безпритульних тварин. Виявити найбільш оптимальні методи регулювання чисельності бездоглядних тварин для нашої країни.

  • Провести опитування серед учнів 7-11 класів

Завдання.

1. Опрацювати літературу з теми.

2. З’ясувати значення основних понять, що є складовими теми.

3. Проаналізувати причини появи бездоглядних тварин на вулицях міста.

4. Дати загальну оцінку розв'язку проблеми бездоглядних тварин у промислово розвинених країнах.

5. Проаналізувати досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин у США.

6. Дізнатися про вилов бездомних тварин і організацію роботи притулків.

7. Дізнатися про стерилізацію й одержання ліцензії на право утримувати

свійську тварину.

8. Проаналізувати освіту населення, в напрямку відношення до бездомних тварин.


9. Дізнатися про сучасні методи швидкого пошуку загубленої тварини.

10. Проаналізувати досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин у

Німеччині.

11. Дати оцінку Законодавству Німеччини в сфері відношення зі

свійськими тваринами.

12. Проаналізувати фінансові питання існування притулків.

13. Описати отримані результати і зробити висновок.

Методи дослідження:


  • Робота за інформацією

  • Аналіз інформації

  • Порівняння

  • Узагальнення

  • Створення карти

  • Створення таблиці

Інструментарій: дані інтернет ресурсів, документи законодавства.

Форма дослідження: карта, таблиця, анкетування.

В перспективі планується. Створити сайт та об’єднання в соціальній мережі з метою об’єднати та інформування населення про безпритульних тварин в м. Київ, дізнатися їх ставлення та думку що до безхатніх собак за допомогою опитування, спрямувати їх на шлях допомоги м. Києву в області “звільнення від безпритульних тварин”.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Розділ 1. Огляд літератури з теми

У процесі написання наукової роботи «Вибір методів регулювання чисельності безпритульних тварин» була опрацьована література з даної теми.

Проблематика вибору методів регулювання чисельності безпритульних тварин, розроблялася в різних аспектах та в різних країнах: Німеччині, США, Росії та багатьох інших. Разом з тим, цілий ряд відомих громадських діячів, вчених, науковців надавали цим задачам глобального значення.

Так, Рибалко В. А. [1] однозначно пов’язував, проблему безпритульних тварин у різних країнах.

У ході написання наукової роботи була використана книга (Рахманова В.А. «Ветеринарна патологія» [4]. В ній наведено багато прикладів розв’язування цієї проблеми.

В книзі Пояганова Г.Б [3] розповідається про екологічні та економічні проблеми регулювання чисельності бездоглядних тварин у мегаполісах. Також у цій книзі досліджуються найсучасніші методи розв’язку нашої проблеми.

Серед джерел, які мають значення для вивчення даної теми значне місце належить книзі Гилинська І.Л [5]. В цій книзі надається матеріал про закордонну екологічну етику, взаємовідношення "людина-тваринний світ". Це видання являє собою своєрідну енциклопедію з питань культурознавства тварин.

Інтернет сайт http://www.animalsprotectiontribune.ru/) [10] пояснює, що бездомні тварини на вулицях населених пунктів та міст являються величезною проблемою.

Отже, опрацювавши літературу з теми ми з’ясували, що потрібно шукати інші методи регулювання чисельності бездоглядних тварин та спершу проаналізувати їх.

Розділ 2. Аналіз та вибір методів регулювання чисельності бездоглядних(бездомних) тварин

2.1. Основні причини появи на вулицях міст бездоглядних тварин

Закордонні фахівці виявили кілька причин появи на вулицях міст бездомних тварин:

• Надвиробництво тварин у комерційних цілях викликає невідповідність між попитом та пропозицією, і "зайві" тварини виявляються на вулиці.

• Урбанізація в комбінації з досягненнями ветеринарної медицини створили умови, що забезпечують більш довге життя бездомних тварин і їх здатність до розмноження.

• Швидке природне розмноження собак і кішок.

• Безвідповідальність власників, що викидають "обридлу іграшку" на вулицю. Ріст числа бездомних тварин спостерігається особливо в літню пору, коли хазяї, їдучи у відпустку, виганяють тварин на вулицю.

• Недотримання правил вигулу собак (собаки тікають від неуважних власників).

• Цілорічний надлишок доступного корму (незакриті сміттєві баки).

• Власники свійських тварин не піддають їх на операції по стерилізації.

• Відсутність із боку держави необхідного рівня освіти населення.

• Відсутність притулків.

• Відсутність системи обліку свійських тварин.

Сьогодні в економічно розвинених країнах у цілому успішно вирішується дана проблема. Високих результатів по контролю чисельності бездомних тварин можливо досягти, на думку західних фахівців, проводячи систему наступних заходів:

1. Розробка необхідного законодавства в даній області.

2. Здійснення державного контролю.

3. Взаємодія органів місцевої влади й благодійних громадських організацій

4. Навчання й освіта громадян.

5. Ідентифікація придбаних тварин.

6. Дотримання правил вигулу собак.

7. Уведення економічних механізмів, що побічно регулюють чисельність собак (диференційована плата за одержання ліцензії на володіння твариною, яка залежить від того, чи стерилізував власник свою тварину).

8. Організація стерилізації тварин.

9. Організація притулків.

10. Стимулювання громадян забирати тварин із притулків, знайдених на вулиці.

11. Уведення методик: "незворотній вилов" і/або ВСП ("вилов/стерилізація/повернення").

12. Проведення гуманного вмертвіння (евтаназії) бездомних тварин.

Фахівці в економічно розвинених країнах відмовилися від простого вилову й умертвіння бездомних тварин, тому що даний спосіб виявився малоефективним. Для розв'язку проблеми був обраний більш складний, але ефективний шлях: превентивна робота з освіти населення й законодавче регулювання обігу із тваринами починаючи від їхнього народження, умов утримання, і до самої смерті.[4]



2.2. Загальна оцінка розв'язку проблеми бездоглядних тварин у промислово розвинених країнах

Найбільш успішно проблеми, пов'язані з бездоглядними тваринами, вирішуються в промислово розвинених країнах. У них протягом десятиліть сформувалися системи контролю чисельності й утримання свійських тварин, що поєднують муніципальні служби контролю й громадські організації. Переважна більшість країн Європейського Союзу, США, Канада, найбільш розвинені країни Латинської Америки характеризуються значною кількістю тварин-компаньйонів (собак і кішок), що утримуються в будинках або квартирах власників. Так, по оцінках, населення США в 2000 році містило близько 60 млн. собак. Західні фахівці вважають, що «надвиробництво й надлишок власницьких тварин», обумовлені потенційно дуже високими темпами розмноження собак і кішок, є основною причиною появи бездомних тварин. Надвиробництво тварин викликає невідповідність між «попитом» і «пропозицією», тобто кількість потенційних відповідальних власників менше кількості, що з'являються, щенят і кошенят. Надлишок, тварин, що не мають хазяїв, найчастіше виявляються на вулиці. Бездомні тварини є, або викинутими власниками, або їх нащадками. Бездоглядних домашніх собак і кішок справедливо розглядається як негативне явище (у тому числі в аспекті гуманності), оптимальними представляються ситуації мінімуму чисельності або повної відсутності бездомних кішок і собак.

Основною формою роботи з бездоглядними власницькими й бездомними тваринами в західних країнах є безповоротний вилов (тобто вилучення з міського середовища без наступного повернення тварин на місце вилову) і приміщення виловлених тварин у притулки. Притулки також активно діють як центри збору відмовних, у тому числі «зайвих» тварин у власників, і як центри передачі тварин новим власникам. Так, за інформацією на 1990-ті роки, у США не набагато більше половини собак, що потрапляли в притулки, були виловлені на вулицях, інші - здані людьми, насамперед власниками. Мережа притулків – як муніципальних, так суспільних і приватних – діє разом з муніципальними службами вилову. Після обов'язкового строку перетримування – звичайно від 5 днів до двох тижнів (в Англії цей строк – тиждень), протягом якого виловлені собаки й кішки повертаються власникам (якщо вони є загубленими або втеченими), тварини можуть бути передані новим власникам або суспільним притулкам для подальшого утримання. Тварини, які не мають попиту присипляються. У реальності тривалість утримання тварини до приспання залежить від різних умов, але не може бути менше обов'язкового строку перетримування. Приспання (евтаназія) розглядається як неминучий захід, тому що притулки, що виконують муніципальні програми – так звані «притулки необмеженого приймання» – повинні забезпечувати достатню пропускну здатність і бути завжди готовими до вступу нових тварин. Переповнення притулків привело б до паралічу їх діяльності. Вважається, що в більшості випадків піддати тварин приспанню більш гуманно, ніж кинути напризволяще на вулицях міста й приректи їх на ранню й, звичайно, жорстоку смерть або дозволити окремим, що вижили розмножуватися на вулицях, збільшуючи тим самим проблему безпритульності. Втім, поряд з великими притулками «необмеженого приймання», існують притулки, приватні або приналежні зоозахисним організаціям, які по етичних причинах не вважають для себе можливим присипляти здоровіших тварин. Ці притулки припиняють приймання тварин, як тільки закінчуються вільні місця, для них прийнята назва «притулки обмеженого приймання». Вони містять тварин доти, поки не знайдеться новий власник або протягом усього життя тварину ніхто не захоче взяти. Якщо зберігається надвиробництво, є бездомні тварини, що викидаються й, такі притулки виконують важливу, але тільки додаткову роль у заходах щодо контролю чисельності тварин. Усі притулки проводять активну роботу зі знаходження нових власників тварин.

Для зниження чисельності бездомних тварин і, отже, зменшення кількості приспань у притулках найважливішим профілактичним заходом є стимулювання й пропаганда запобігання розмноження власницьких тварин і підвищення культури утримання власницьких тварин. Це досягається введенням знижених сум ліцензійних або реєстраційних зборів (податків) із власників стерилізованих тварин, масовими просвітницькими кампаніями зоозахисників і проведенням заходів щодо безкоштовної стерилізації тварин, незаможними власниками. Тварини в притулках, передані новим власникам, також стерилізуються. Нестерилізовані тварини звичайно залишаються тільки в ліцензованих заводчиків. Поряд із цим також уводяться заходи щодо протидії безконтрольному вигулу власницьких собак (іноді й кішок), по їхній реєстрації та ідентифікації (жетони, татуювання, мікрочіпи). При досягненні частини стерилізованих власницьких тварин 70 – 80 відсотків від загальної кількості, число, що викидаються й бездомних тварин, що потрапляють у притулки, починає значно скорочуватися. Це дозволило деяким містам (ряд міст Англії, Швеції й інших європейських країн, деякі міста США) зменшити число приспань до мінімуму, тому що пропозиція практично зрівнялася з попитом, а бездомні тварини зустрічаються вкрай рідко. У таких випадках присипляти доводиться тільки смертельно хворих, дуже агресивних або нездатних до самостійного існування тварин. Позитивна динаміка, пов'язана з масовою стерилізацією власницьких тварин, прослідковується й у масштабах цілих країн, незважаючи на деяке збільшення кількості власницьких тварин. Так, по оцінках, у США кількість приспань у притулках знизилася, принаймні, в 4 рази за останні 30 років – з 23 млн. тварин у рік на початку 1970 до близько 5 млн. в 2004 р. ( Серед приспаних тварин за останні роки приблизно рівна частина собак і кішок.) У Великобританії, де боротьба з безпритульністю просунулася ще далі, близько половини виловлених собак є загубленими власницькими й повертаються по закінченню тижня, хазяям. Більша частина інших передається новим власникам, і присипляються тільки 10 – 15 відсотків від виловлених собак (на всю країну в рік приблизно 10 – 12 тис.), в основному, що й представляють властиво бездомні ( крім травмованих і важко хворих).

У той час як практично єдиною формою роботи з бездомними собаками в розвинених країнах є безповоротній вилов, відносно бездомних кішок іноді застосовують інший підхід. У деяких містах США ( як правило, у південній частині східних і західних штатів), а також в окремих населених пунктах Великобританії, Канади, Австралії й ряду інших країн використовується стратегія «вилов/стерилізація/повернення» (ВСП). Вона є додатковою до звичайного муніципального вилову й застосовується тільки стосовно деяких ізольованих «колоній» (сімейним групам) бездомних кішок, що живуть на окраїнах міст, на території підприємств, у студентських містечках і т.д., які не викликають своєю присутністю серйозних проблем. (Виникнення «колоній» бездомних кішок у частині штатів США й деяких інших країнах пояснюється, насамперед, відносно м'яким кліматом з безсніжною зимою, що дозволяє кішкам виживати й розмножуватися за межами людського житла.) «Колонії», у відношенні яких застосовується ВСП, повинні мати відповідальних опікунів, що забезпечують спостереження за кішками й необхідну ветеринарну допомогу. Зоозахисні організації на благодійні засоби забезпечують одночасну стерилізацію всіх самок (іноді й кастрацію котів) в «колонії», після чого можна чекати поступового зниження чисельності тварин при дотриманні умови запобігання вступу нових кішок. Застосування даної практики іноді викликає суперечки через її неефективність у випадках, коли неможливо забезпечити виконання ряду умов. Успіх будь-якого застосування стратегії ВСП, тобто стійкого процесу зменшення кількості тварин у групі (популяції), може бути досягнуто тільки у випадку: а) одночасної стерилізації якнайбільшої кількості самок - звичайно при перевищенні 70 – 80% від їхнього загального числа та б) ізоляції, тобто перешкоджання міграції на територію й приєднання до групи нових тварин. У цьому випадку надлишок тварин за рахунок смертності не буде заповнювати вступом нових –, що народжуються в групі, що й з'являються ззовні. Стосовно собак ця практика не застосовується, тому що вони є більш «проблемними» тваринами, крім того, що не утворюють компактних ізольованих «колоній», схильними до міграцій. Вилов бездомних собак звичайно діє досить ефективно, викинуті, втечені, бездомні собаки зазвичай вилучаються з міського середовища до того, як устигають здичавіти й (або) почнуть розмножуватися.

Вважається, що зменшення кількості бездомних собак і кішок у розвинених країнах іноді приводить до проникнення в периферійні райони міст диких тварин, що претендують на той же кормовий ресурс (тобто харчові відходи). Так, у деяких штатах США це койоти і єноти-полоскуни, у Великобританії – лисиці, у деяких районах Німеччини – також єноти. Однак і кількість цих тварин, і масштаб проблем, викликуваних ними, набагато менше, ніж у випадку з неконтрольованими популяціями бездомних собак і кішок. Крім того, зазвичай до появи в містах цих тварин приводять тільки особливі умови міського середовища. Наприклад, у Великобританії типова для окраїн міст нещільна малоповерхова (котеджна) забудова з більшою кількістю живоплотів, галявин, заростей кущів, а також доступне побутове сміття, що розміщалося в неміцних пластикових мішках, створили відносно сприятливі умови для лисиць. Найчастіше необдумані дії людини також стимулюють проникнення диких тварин - підгодівля лисиць деякими городянами у Великобританії або штучне вселення нетипового для даної країни виду, що не має природніх ворогів (американські єноти в Німеччині). До диких тварин застосовні звичайні мисливські методи регулювання чисельності, зменшення доступу до корму, а також відлякування й інші, так звані нелетальні методи.

Часткове використання стратегії ВСП для бездомних собак у Європі існує тільки на її південно-східній периферії: у деяких містах Південної Італії, як локальні досвіди – у Болгарії і Греції. Але, по-перше, це субтропічні регіони та країни, які перебувають на кордоні історично сформованого ареалу так званих собак-парій, по-друге, там паралельно з ВСП, зазвичай продовжує застосовуватися вилов (беззворотнє вилучення особин із середовища), є притулки. При цьому значного скорочення чисельності собак у містах при окремих спробах застосуванні тільки стратегії ВСП не досягнуте, за винятком щодо невеликих ізольованих скупчень. Наприклад, у промислових зонах Південної Італії.

Із числа економічно розвинених країн, найбільш успішний досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин, що заслуговує вивчення, мають США й Німеччина.[1]



2.3. Досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин у США

В 1976 році Американська Асоціація ветеринарної медицини, Суспільство по гуманному обігові із тваринами Сполучених Штатів (Гуманне суспільство Сполучених Штатів, HSUS), Американська Гуманна Асоціація (AHA) і Інститут кормів для свійських тварин, розробили модельний проект Правил контролю чисельності собак і кішок, що містив основні положення, які були прийняті містами на всій території Сполучених Штатів.

Так, наприклад, на інтернет-сайті нормативно-правових актів міста Чикаго опубліковані Правила, що регламентують діяльність муніципальної служби Контролю тварин, a також Правила змісту тварин у місті Чикаго. Основний принцип відносно бездомних тварин: "Будь-яка бездоглядна тварина на вулиці або в громадських місцях або в межах приватних володінь особи, що не є власником тварини, підлягає негайному вилову фахівцем з контролю". Даним принципом керуються й у всіх інших штатах країни.

Контролюють і здійснюють в міру необхідності допомогу працівникам муніципальних служб, громадським організаціям і притулкам у роботі з вилову тварин, працівники поліції. Так, Департамент поліції міста Кері має у своєму штаті трьох цивільних фахівців з контролю міських тварин. У їхній обов'язок входить проведення розслідувань по випадках жорстокого відношення із тваринами, повідомлень про випадки сказу, і покусу людей тваринами.

Нереалістично розраховувати на те, що родини беруть до себе "надлишкових" собак і кішок, а також на те, що власники свійських тварин обов'язково відведуть їх до ветеринара для стерилізації. Тому в кожному місті діє спеціальна Програма нагляду за тваринами, яка містить у собі ряд компонентів:


  • Вилов бездомних тварин і організація притулків.

  • Стерилізація й одержання ліцензії на володіння тваринами.

  • Освіта населення.

  • Сучасні методи швидкого пошуку загубленої тварини.

  • Правила вигулу собак і ідентифікаційні жетони.

  • Обмеження чисельності тварин в одного власника.

  • Занижені ціни на продаж бездомних тварин із притулку.

  • Уведення адміністративної відповідальності за порушення чинного законодавства.

  • Ведення статистики.[2]

2.3.1. Вилов бездомних тварин і організація роботи притулків
Основним напрямком програм нагляду за тваринами є беззворотній вилов і переміщення тварин у притулки (притулки також діють як центри збору "зайвих" тварин у власників і як центри передачі тварин новим власникам). Після обов'язкового строку перетримування, протягом якого собаки й кішки повертаються власникам, тварини можуть бути передані новим власникам або суспільним притулкам для подальшого утримання. Безпопитні тварини присипляються. Приспання (евтаназія) розглядається як неминучий захід, тому що притулки, що виконують муніципальні програми - так звані "притулки необмеженого приймання" – повинні забезпечувати достатню пропускну здатність і бути завжди готовими до вступу нових тварин. Найбільші зоозахисні організації (Всесвітнє суспільство захисту тварин (WSPA); HSUS і РЕТА в США) вважають, що приспати тварину, більш гуманно, ніж кинути її напризволяще на вулиці й приректи на ранню й жорстоку смерть.

Втім, поряд із притулками "необмеженого приймання", існують притулки, що належать організаціям, які не вважають гуманним присипляти здоровіших тварин. Ці "притулки обмеженого приймання" припиняють приймання тварин, якщо немає вільних місць. Притулки без умертвіння, як правило, мають довгі "списки очікування" власників тварин, що бажають здати своїх улюбленців, і багато із цих власників змушені знаходити альтернативні шляхи виходу з положення. Вони виконують важливу, але другорядну роль у заходах щодо контролю чисельності тварин.

Існує також типологізація притулків за формою власності: державні, частки й частки організації з державним контрактом.

Як правило, державні (муніципальні) притулки (служби контролю чисельності тварин) ставляться до організацій, що найчастіше використовують евтаназію (організаціям "необмеженого приймання"). Це є неминучим заходом, тому що такі притулки реалізують муніципальні програми (тобто мають обмежені фінансові кошти) і змушені завжди мати резерв для нових несподіваних вступів. Однак і серед приватних притулків зустрічаються пункти "необмеженого приймання".



Приватні притулки - організації по гуманному відношенню з тваринами, їхньому захисту. Більшість міських і сільських районів обслуговується однієї або декількома місцевими організаціями. Їхні звичайні назви: Суспільство по гуманному відношенню з тваринами або Гуманне суспільство, Ліга порятунку тварин, Суспільство по запобіганню жорстокості відносно тварин. Використовуються також інші найменування, які говорять про зоозахисний характер діяльності організації. Як правило, це некомерційні, не оподатковувані податками, благодійні організації, що існують на засоби, заповідані їм або на пожертвування.[8]

Приватна організація з державним контрактом - притулки третього типу належать приватним некомерційним організаціям, що мають контракт із муніципалітетом міста або округу на проведення робіт з контролю чисельності тварин і введенню в життя правил, що стосуються населення. Іноді притулок служить лише для утримання виловлених або зданих тварин, у той час як співробітники служби вилову тварин і контролю правил утримання працюють під керівництвом і спостереженням департаменту поліції. В інших випадках приватна організація може наймати, навчати й наглядати за роботою співробітників служби вилову тварин, а не тільки надавати приміщення для затриманих тварин. Приватні організації одержують гроші з місцевої влади на утримання служби контролю чисельності тварин, хоча вони можуть також збирати приватні пожертвування для фінансування інших програм, таких як навчання гуманному відношенню з тваринами й порятунок тварин. Як правило, організації, що забезпечують муніципальні програми, зобов'язано містять притулок, що допускає евтаназію безпопитних тварин, тобто притулок необмеженого приймання.



2.3.2. Стерилізація й одержання ліцензії на право утримувати свійську тварину
В умовах бюджетних труднощів, з якими постійно зустрічаються місцеві органи влади, виникають труднощі з фінансуванням нагляду за тваринами. Однак нагляд за тваринами повинен одержувати державну підтримку. Витрати на ефективну місцеву програму нагляду за тваринами звичайно становлять у США принаймні 3 дол. на людину в рік. Вони можуть повністю або частково покриватися платою за ліцензування свійських тварина та за утримання тварин у притулках. Ефективна програма нагляду за тваринами не тільки забезпечує містам поточну економію на витратах (наприклад, захист громадян, що представляють небезпеку собакам дозволяє заощаджувати на витратах на лікування), але й сприяє зменшенню майбутніх витрат по нагляду за тваринами. Так, якщо в місті в 2011 році буде умертвлено 4 тис. тварин (витрати на те, щоб умертвити одну тварину, становлять від 50 до 90 дол.), але одночасно не проводяться заходи щодо стерилізації тварин, то через п'ять років доведеться вмертвити принаймні стільки ж тварин. Якщо ж у місті крім умертвіння 4 тис. тварин буде проводитися диференційоване ліцензування, що фінансується, програма стерилізації тварин і організує програму навчання в школах, то через п'ять років доведеться вмертвити набагато менше число тварин, і буде також забезпечена економія ряду інших витрат.

Одним з основних методів боротьби з бездомними тваринами є їхня стерилізація. Програми по стерилізації бездомних собак і кішок з метою скорочення їх чисельності, звичайно стикається з більшими труднощами, тому що у випадку якщо стерилізується менше 70% самок бездомних і власницьких собак і кішок ці програми приводять замість зменшення до збільшення чисельності популяції. Зменшення кількості немовлят тварин має тенденцію приводити до збільшення виживаності популяції. Не охоплені стерилізацією вагітні, що й годують, самки зустрічають менше конкуренції, тому й збільшуються шанси на одержання видобутку. Що одержують кращу якість і кількість корму щенята й кошенята менш піддані хворобам і тому що, вони довше залишаються з матір'ю, вони менш піддані зовнішнім погрозам. Доки 70% популяції собак і кішок не стерилізовані, стерилізація деяких, але не всіх, може в дійсності приводити до репродуктивного вибуху.

При досягненні частки стерилізованих власницьких тварин 70 - 80% від загальної кількості, число виловлених тварин починає значно скорочуватися. Це дозволило деяким містам зменшити число приспань до мінімуму - пропозиція практично зрівнялася з попитом.

Позитивна динаміка, пов'язана з масовою стерилізацією свійських тварин, прослідковується й у масштабах цілих країн. Так у США кількість приспань у притулках знизилося в 4 рази за останні 30 років.

Перед новими власниками звичайно постала вимога зробити стерилізацію/кастрацію взятої з притулку тварини. Приватні організації застосовують різні наступні процедури з метою гарантування виконання вимоги стерилізації, або вони мають у своєму розпорядженні власну клініку, де проводиться стерилізація тварин. Крім того, частки організації можуть здійснювати інші програми: служби порятунку тварин, вироблення навичок слухняності в собак, консультування із проблем поведінки й розслідування фактів жорстокого відношення з тваринами.[5]

З метою впорядкування відомостей по кількості наявних у власності собак і обмеження їх покупки, економічним способом контролю чисельності собак є щорічний збір за ліцензію на утримання собаки.

У деяких штатах США спеціальні службовці надають послугу, оформлення ліцензії вдома. Службовці по оформленню ліцензій мають офіційні документи зі світлиною й носять яскраво сині формені сорочки або куртки з логотипом служби ліцензування. Службовці можуть ухвалювати платежі й видавати реєстраційні жетони безпосередньо вдома.

Сума ліцензії не залежить від статі собаки, однак диференціюється залежно від того, чи стерилізована тварина.

Наприклад, у Чикаго сума збору для власників старше 65 років знижена: за нестерилізовану - 2.50, а за стерилізовану - 1 долар. У графстві Кінг для сліпих людей за утримання собаки-поводиря збір відмінений. Така ж політика для даних груп громадян проводиться й у Канаді.

Таким чином, можна відзначити, що різниця в сумі збору побічно спонукує власників проводити стерилізацію свого собаки.


2.3.3. Освіта населення, в напрямку відношення до бездомних тварин
Критичний фактор у підтримці балансу в популяції собак – закон попиту та пропозиції. Коли попит збільшується, ціни ростуть, і стає доступним додаткова кількість щенят, яка є результатом розведення, як планового, так і непланового. Ця збільшена народжуваність приводить до надлишку, коли попит падає. Основний шлях для контролю періодичної надлишкової продукції – більш стрімке регулювання попиту. Спосіб регулювання попиту - освіта потенційних власників щодо відповідальності, що лягає на них, при обзаведенні вихованцями. Приватні організації по гуманному обігову із тваринами нерідко проводять освітні програми по догляду за тваринами і їх захисту. Потенційні нові хазяї тварин, узятих із притулку, одержують консультації й проходять навчання з питань догляду за собаками. Таким чином, трохи підвищується рівень відповідальності власників перше ніж їм буде дозволено забрати тварина із притулку.

Основні способи освіти населення: через ЗМІ, поширення листівок, публікацію інформації на інтернет-сайтах міст, служб по розведенню породистих собак, департаментів поліції й муніципальних органів влади. Проведені Програми навчання охоплюють людей усього віку, рівнів добробуту та інтересів. Так, наприклад, на муніципальному сайті в США говориться буквально наступне:

"Будь-який собака, що бродить без догляду в громадських місцях, класифікується як бездоглядна і з нею зроблять відповідно до "Акту про захист навколишнього середовища, 1990".

Для власників собак приводяться наступні рекомендації:



  • Привести собаку для проходження навчання в спеціальну школу.

  • Тримати собаку на повідці під час прогулянки в громадських місцях.

  • Відслідковувати, щоб під час прогулянки на собаці був нашийник і ідентифікаційний жетон.

  • Перед покупкою визначити, чи є засоби на утримання собаки.

Фахівці в області контролю над тваринами в США одностайні в думці, що ні одну програму не можна вважати закінченої без добре спланованих заходів щодо навчання населення. Успіх будь-якої діяльності в сфері нагляду за тваринами (від ліцензування до програм стерилізації) залежить від співробітництва з інформованим населенням.

Програма навчання дорослих звичайно націлено на досягнення декількох цілей:



  • Ознайомлення власників свійських тварин з обов'язками по задоволенню потреб своїх вихованців і здійсненню контролю над ними.

  • Пропаганда гуманного відношення до всіх тварин, як диких, так і домашнім.

  • Надання власникам тварин, інформації про службу нагляду за тваринами і її роль у вирішенні місцевих проблем, пов'язаних із тваринами.

  • Просвітницька робота серед дорослих і дітей гуманному й відповідальному обігу зі свійськими тваринами.



2.3.4. Сучасні методи швидкого пошуку загубленої тварини
Як правило, швидко знайти тварину, що згубилася, – достатньо важка справа, тому що у тварин немає чітких відмінних рис. Для прискорення розв'язку даної проблеми, організують телефонні лінії по пошукові тварин, що згубилися, а також існують спеціальні локальні мережні програми між різними притулками в місті, у які вводяться дані про знайдену та/або загублену собаку.

У графстві Кінг, існує спеціальна послуга: "Повідомлення про загублену тварину під час відпустки хазяїв". Залишаючи будинок під час відпустки, рекомендується повідомити по зазначеному телефону, де й у кого ви залишаєте вашу тварину. У випадку, якщо тварина згубиться, з вами зв'яжуться по наданих телефонах.[1]



Правила вигулу собак і ідентифікаційні жетони

Щоб уникнути збільшення чисельності бездомних собак, уводяться обов'язкові для виконання Правила вигулу собак, виконання яких значно скорочує кількість тварин, що втекли. Так, Правила по вигулу собак у місті Кері вимагають, щоб "усі собаки й кішки перебували на повідці, якщо перебувають за межами земельної власності їх власника".

Для прискорення пошуку зниклих тварин існує ще один превентивний захід: обов'язок хазяїв здобувати спеціальні ідентифікаційні жетони й віщати їх на нашийник своєму собаці.

Обмеження чисельності тварин в одного власника

Відповідно до правил про міські зонування в одному домоволодінні дозволяється містити не більше 3 - 4 собак ( у цілому в одному домоволодінні - не більше шести тварин). У випадку, якщо власник прагне містити більшу кількість собак, він уже повинен реєструвати розплідник і, відповідно, одержувати спеціальну ліцензію на право утримання розплідника.



Занижені ціни на продаж бездомних тварин із притулку

Зменшити число собак, що зазнають евтаназії, можна, значно знизивши ціну собаки, який можна купити із притулку (нестерилізована собака - 75 доларів, стерилізована - 25).



Уведення адміністративної відповідальності за порушення

чинного законодавства

Нарівні із превентивними заходами застосовуються штрафні санкції. Так, у місті Торонто (Канада) за незареєстрованний у строк собаку, стягується штраф 240 доларів. У випадку несплати штрафу, власника викликають до суду, і, згідно із законом, максимальний штраф може досягати 5 тис. доларів.[7]



Ведення статистики

Усі задіяні організації зобов'язано повинні надавати повну інформацію про кількість виловлених, повернутих і приспаних тварин у муніципальні органі влади. На підставі отриманих статистичних даних формується напрямок майбутніх робіт, визначається величина необхідних обсягів державного фінансування, а також отримана інформація використовується як виховні заходи при опублікуванні зведених даних у ЗМІ.

Таким чином, для зниження чисельності бездомних тварин і, отже, зменшення кількості приспань у притулках найважливішим профілактичним заходом є стимулювання запобігання розмноження свійських тварина. Це досягається введенням знижених сум зборів (податків) із власників стерилізованих тварин, масовими просвітницькими кампаніями зоозахисників і безкоштовною стерилізацією тварин незаможних власників. Нестерилізовані тварини залишаються тільки в ліцензованих заводчиків, що виплачують за право займатися даною діяльністю істотні податки. Поряд із цим також уводяться заходи щодо протидії безконтрольному вигулу собак.

У цілому, розв'язок питання по зменшенню чисельності собак було виконано тільки через 30 років після початку роботи держави в даному напрямку. Діючі в США Програми Нагляду за тваринами, різнячись у різних штатах за формою, по величині штрафів і за вартістю ліцензій, містять єдиний принцип проведення політики відносно тварин: " Велика кількість проблем в області нагляду за тваринами створюється не жорстокими або, що не підкоряються закону людьми. Вони в основному створюються не проінформованими людьми з добрими намірами"..



2.4. Досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин у Німеччині
Досвід Німеччини показує, що розв'язати проблему бездомних тварин неможливо за один-два роки. Потрібний більш тривалий строк – 5-9 років. У Німеччині, також як у США й інших країнах, для розв'язку проблеми потрібне виконання трьох обов'язкових умов:

  • Прийняття нормативних актів, що обмежують відтворення тварин.

  • Проведення Програм стерилізації і роботи притулків.

  • Виховання й освіта населення.

До прийняття урядом конкретних заходів підштовхнула активна робота громадських організацій – Суспільств захисту тварин. У кожному регіоні Німеччини діють подібні організації. Їхнім першочерговим завданням є вирішення проблем бездомних тварин.
2.4.1. Законодавство Німеччини в сфері відношення зі свійськими

тваринами
Німеччина - перша країна світу, яка ввела захист тварин у Конституцію країни (травень 2002 р., стаття 20а).

У Німеччині діє Закон про Захист тварин, a також Розпорядження по утриманню собак, законодавчо затверджена система притулків. У країні визнана професія "Захисник тварин", а також діє спеціальна галузь права - "Права тварин". У цій області працюють адвокати, які можуть не тільки допомогти у випадку порушення прав власників тварин або у випадках знущання над тваринами, але й допомогти при придбанні тварин.

Держава захищає права тварин на гуманне відношення до них. Жорстоке відношення провокує перетворення собаки в бездомну тварину, і чинне законодавство заохочує скарги третіх осіб на безвідповідальних хазяїнів. Закон про захист тварин установлює штрафні санкції у випадку порушення правил відношення із тваринами. Так, наприклад, за викид тварини на вулицю (така форма поведінки прирівнюється до знущання) або його самовільне знищення накладає штраф 25000 євро (якщо за якимись причинами немає можливості тримати в будинку тварину, то по чинному законодавству його слід віднести в притулок).

Держава прагне зменшити чисельність тварин, що народжуються, навіть серед професійних заводчиків, що полягають в офіційно зареєстрованих організаціях - їм надаються квоти, перевищувати які вони не мають право. Безконтрольно розлучати тварин заборонено.

Непрямий метод обмеження кількості свійських тварина - дозвіл у договорі наймання житла встановлювати збір на утримання у будинку тварини; даний пункт установлюється на розсуд власника житла. З іншого боку, якщо в договорі відсутній даний пункт, то власник не має право змусити зненацька викинути тварину на вулицю. Також орендар має право до трьох місяців тримати "у гостях" свійську тварину, навіть якщо в договорі присутній пункт про заборону утримувати тварину.[6]

У Німеччині стягується податок на утримання собак. Річна сума його коливається залежно від міста від 100 до 150 євро в рік на першу собаку та від 200 до 300 євро на наступні, незалежно від розмірів і породи собаки.

Виключенням є тільки "бійцівські" породи собак, податок на їхнє утримання становить близько 615 євро в рік. Одна із причин - серед собак, що найчастіше виявляються на вулиці (і в притулку), саме бійцівські породи зустрічаються найчастіше, тому що саме з ними не справляються їхні власники. Власники бійцівських собак повинні одержати спеціальний дозвіл на володіння й довідку "про благонадійність" собаки: "благонадійність" періодично перевіряється за допомогою тестування. Для собак бійцівських порід уведена обов'язкова страховка (від нападу, покусу людей і т.д.). Держава забороняє ввіз і розведення бійцівських собак (аналогічні заходи прийняті в Італії, Іспанії, Данії й Швеції).

У багатьох містах незаможні та одержувачі соціальної допомоги можуть бути звільнені від сплати податку або одержати істотну знижку. Податок не стягується зі службових собак, включаючи собак-поводирів. У містах з більшою кількістю населення сума податку вище.

При реєстрації права володіння твариною, йому привласнюється спеціальний реєстраційний номер. Власники собак або гравіюють отриманий номер на нашийнику, або наносять татуювання на вухо. Останнє досягнення науки - мікрочіпування - уколом у шию тварині вводять чіп (вартість чіпа - 25-30 євро); прилад, що зчитує інформацію, перебуває у всіх притулках і ветеринарних клініках.

Що стосується загубленої тварини, то для її швидкого пошуку була створена безкоштовна база даних загублених тварин. Власник на добровільній основі може внести в неї інформацію про свою тварину для того, щоб у випадку пропажі, пошук був прискорений. Порядок оформлення простий і передбачає внесення в комп'ютер світлини й докладний опис тварини.

Втрата тварини відбувається, як правило, під час прогулянки. З метою забезпечення спокою відпочиваючих громадян і запобігання втрати тварин в Німеччині заборонений вигул собак без повідця в парках, зонах відпочинку й заповідниках. Собаки не допускаються на дитячі майданчики, у продуктові магазини й медичні установи (можливість знаходження тварин у кафе, ресторанах і приватних магазинах визначається їхніми власниками).
2.4.2. Стерилізація тварин і робота притулків
Основним методом контролю числа тварин у Німеччині, як і в інших західних країнах, вважається стерилізація, яка проводиться виловленою бездомною твариною у притулках і свійською твариною у ветеринарних клініках.

Притулки в Німеччині (їх близько 500) - не просто місце утримування й стерилізації собак і кішок, на яке держава практично не виділяє грошей, але й "місця захисту тварин". Тут також проходять тематичні зустрічі аматорів тварин; при притулках працюють школи для собак, ведуть приймання ветеринари, які іноді займаються психотерапією з бездомною твариною. Як правило, притулки організовуються і функціонують під керівництвом Суспільств захисту тварин.

Принцип роботи притулків заснований на принципі "беззворотнього вилову", аналогічно проведеного в США й Великобританії. Знайдених тварин передають усім бажаючим; також знайдені нові можливості уникнути евтаназії: собак передають у суспільства сліпих, будинки пристарілих. Для лікування душевно хворих людей розроблені програми "Тварини допомагають людям", для реалізації яких потрібні спеціально дресировані тварини (собаки, коні, дельфіни).

Притулки виконують ще одну важливу функцію: вони є готелями для тварин на час відпустки власників. Однак у літню пору місць усім бажаючим не вистачає й тому поступово створені альтернативні варіанти:



  • Зоомагазини.

  • Приватні пансіонати для тварин (список опублікований у телефонних книгах).

  • Послуги "сімейного затишку", які організують приватні особи (їх оголошення друкуються в місцевій пресі; вони, як правило, відомі і шановні люди серед суспільств аматорів тварин).

  • Фірми по догляду за твариною з виїздом додому. Персонал при вступі на роботу проходить перевірку в поліції.

Для пошуку тимчасового місця проживання тварини створені спеціальні агентства; надати допомогу в пошуку можуть також суспільства по захисту тварин. Усі ці організації користуються єдиною базою даних, яка була створена на основі добровільних заяв осіб, що бажають взяти участь у даному виді бізнесу.

Таким чином, на відміну від Франції, у якій боротьба з викинутими тваринами в літній період обмежується встановленням штрафів і проведенням соціальної реклами (розклеюванням афіш), був знайдений діючий альтернативний спосіб розв'язку проблеми.


2.4.3. Фінансові питання існування притулків
Суспільства захисту тварин існують на пожертвування й невелику дотацію держави. Зміст середнього по величині притулку обходиться приблизно в 1 млн. євро в рік. Частина прибутки виходить за рахунок власної діяльності притулку: розподілу (продажу) тварин, організації свят, та ін. Незважаючи на хронічну нестачу засобів, тваринам, як правило, забезпечується повноцінне харчування й ветеринарна допомога. Відхід здійснюється нечисленним персоналом. Частина роботи здійснюють солдати альтернативної служби. Великою популярністю користуються притулки як місце проходження шкільної й студентської практики. Аматори тварин усіх віків і верств населення приходять у притулки у свій вільний час, щоб погуляти із собаками, принести їм їжі.

Основний принцип роботи притулків – зберегти життя прийнятій тварині і знайти їм нового власника. Тому вони часто виступають у пресі (передачі по телебаченню, оголошення в місцевих безкоштовних газетах та ін.). Сума, яку платить покупець за тварину, узяту із притулку, прирівнюється до видів благодійної діяльності й списується із суми, оподатковуваної податками. Покупець одержує квитанцію про пожертвування.

Працівники притулків мають досьє – перелік характеристик продаваної тварини (наявність хвороб, щеплень, рис характеру) і дають кваліфіковану пораду при виборі породи залежно від передбачуваних умов утримання і т.д. Середня вартість продаваного собаки – 170 євро, кішок – 75 євро.

У момент покупки майбутній власник підписує договір, у якому зобов'язується гуманно обходитися з твариною. Часто через два тижні після покупки працівники притулку відвідують покупця з метою переконатися, що власник дотримується умов продажу. Договір забороняє власникові продавати або передавати тварину іншій особі без попереднього інформування про це притулку. За порушення умов договору передбачається штраф.[3]

Після покупки тварини, власник має право одержати консультацію в даному притулку та/або відмовитися від тварини, повернувши назад.

Незважаючи на численні зусилля працівників притулків, багато тварин однаково так і не знаходять власників і через недолік місць і засобів у притулків зазнають евтаназії (у середньому 60% бездомні тварин переходить у руки нових власників).


2.4.4. Освіта населення, в напрямку відношення до бездомних тварин
У Німеччині, як і в інших розвинених країнах, фахівці дійшли висновку, що вилов і стерилізація бездомних тварин - це вже боротьба з наслідком, тому із причиною їх появи прагнуть боротися превентивними методами: просвіщаючи населення, працюючи з кожною новою людиною, яка прийняла розв'язок завести собі свійська тварина. Упор робиться на основних споживачів – дітей, - тих, хто активніше всього виражає своє бажання придбати тварина. Пояснити дітям, що на людину лягає певна частка відповідальності при придбанні тварини, спрямовані обов'язкові "уроки захисту тварин", уведені в шкільний курс навчання в 90-х роках XX століття. Нещодавно створений у місті Фульде центр екологічного утвору організовує семінари для дітей і дорослих на теми захисту природи й тварин. Центр створений при сприянні Міністерства освіти землі Гессен. Робота проводиться не тільки силами декількох викладачів Центру, але також за рахунок залучення представників різних наукових організацій і асоціацій.

Держава разом із громадськими організаціями й притулками впливають на суспільну думку й на ухвалення рішення при покупці тварини, орієнтуючи людину на придбання безпородних собак і кішок із притулків (зменшуючи тим самим кількість тварин, зроблених у комерційних цілях). Пропагується точка зору, що породисті собаки, по-перше, мають ослаблене здоров'я, а по-друге, безпородні кішки й собаки є т.зв. "добрими, соціальними тваринами", які, пройшовши важкий час бездомного життя, уміють бути вдячними.

Таким чином, в економічно розвинених країнах боротьба з бездомними тваринами здійснюється по декільком напрямкам:


  • Створення системи обліку, реєстрації свійських тварин й обов'язкова покупка ліцензії на право заводити тварину.

  • Стерилізація тварин.

  • Організація притулків, у яких містять тварин, що загубилися, а також здійснюються операції по стерилізації й проводяться активні дії по пошукові нових власників з метою зменшення кількості приспаних тварин.

  • Установлення правил по утриманню тварин у житловому приміщенні й на прогулянці.

  • Робота з освіти й навчанню населення й персоналу притулків.

У США й Німеччині принцип боротьби з бездомними тваринами однаковий. Слід зазначити, що зменшення числа бездомних тварин відбувається поступово, протягом декількох років. Успіх реалізації програми багато в чому залежить від рівня свідомості громадян, їх поваги до прав тварин.

У цілому пануюча сьогодні парадигма мислення у відношенні до домашніх і бездомних тварин - гуманістична.



У підході до проблеми взаємин "людей з тваринним світом" у закордонній екологічній етиці є два напрямки:

  1. традиція підпорядкування, що припускає, що тваринний світ існує винятково для людини і її потреб;

  2. традиція співробітництва, що припускає, що людина покликано зберігати й удосконалювати тваринний світ.[6]


Розділ 3. Експериментальна частина
Тема дослідження: Як звільнити українське місто від безпритульних тварин.

Мета дослідження:

  • Створити комплексну карту місць скупчення бездомних тварин із зазначенням їх чисельності, статусу (зареєстровані чи ні) та особливостей контактування із людьми для р-ну Русанівка

  • Проаналізувати і вибрати методи регулювання чисельності безпритульних тварин. Виявити найбільш оптимальні методи регулювання чисельності бездоглядних тварин для нашої країни.

  • Провести опитування серед учнів 7-11 класів

Завдання дослідження:

  • Опрацювати літературу з теми

  • Обрати структуру таблиці

  • Створити структуру та питання анкети

  • Обрати дані за якими буде створена карта

  • Створити карту та описати її

  • Визначити ознаки оцінки даних

  • Класифікувати інформацію за параметрами

  • Заповнити таблицю та описати її

  • Узагальнити отримані результати

Методи дослідження:

  • Теоретичні (аналіз, систематизація, узагальнення).

  • Практичні (створення таблиці, створення карти, створення анкети та проведення опитування).

Інструментарій: дані інтернет ресурсів, документи законодавства.

Форма дослідження: карта, таблиця, опитування

Хід роботи
Зважаючи на те, що у першому розділі нашої роботи ми з’ясували,якими методами та як загалом вирішити проблему безпритульних тварин на території України, проте не отримали відповіді на запитання, чи здатна наша держава позбутися їх, хоча б на 30%, то виникла необхідність у проведенні додаткового дослідження: з’ясувати думку мешканців Русанівки, що до вирішення цієї проблеми та їх ставлення до безпритульних тварин, зібрати інформацію з мешканців мікрорайону, що до місцезнаходження найбільшої кількості бездомних собак та кішок та створити карту з нанесеними позначками та умовними знаками, які пояснюються у нашій таблиці. У першій частині роботи ми розглянули декілька методів зменшення кількості безпритульних собак та дізналися, що потрібна комплекс заходів, проте ці дії повинні супроводжуватись загальною усвідомленістю. Отже виникає необхідність у створенні таблиці, карти та анкети завдячуючи яким можна ефективніше визначати та використовувати як основа проведення акції, або суспільного руху.
На сьогоднішній день ця тема є актуальною для багатьох країн та людей різних вікових категорій. Літературу з даної теми не достатньо для вивчення проблеми, яку ми намагаємося вирішити саме в нашій роботі, тому ми вирішили провести власне дослідження, а саме дізнатись чисельність безпритульних собак та котів у районі Русанівка.
Для проведення дослідження ми опитали мешканців району Русанівка з приводу їхнього відношення до безпритульних тварин та попросили назвати місця скупчення безпритульних тварин й назвати приблизну їх чисельність. Було опитано 50 людей, які проживають в цьому районі. 55% опитаних громадян – пенсіонери, всі інші від 25 років. 65% - жінки.

Поставлені запитання:



  1. Чи заважають вам безпритульні тварини?

  2. Яким чином вони вам заважають, або не заважають?(в залежності від відповіді на попереднє запитання)

  3. Чи були Ви свідком нападу безпритульних собак на людей?

  4. Чи були ви свідком підгодовування бездомних тварин?

  5. Чи потрібно зменшувати їх кількість?

Відповіді у відсотках:



  1. 90% - так, 5% - не знаю, 5% - ні.

  2. 50% - боїться нападу, 20% - своїм гавкотом, 10% - присутністю, 20% - усім.

  3. 60% - ні, 30% - частково, 10% - ні.

  4. 40% - ні, 60% - так.

  5. 95% - так.

Для того, щоб систематизувати дані ми створили карту з позначками скупчення собак та котів, нанесли відповідні кольори, щоб усвідомити концентрацію, пронумерували їх для детальнішого опису у таблиці.

І в результаті побачили, що на території Русанівки багато місць скупчень безпритульних тварин.

Як результат довгого спілкування з фахівцями з цього приводу та мешканцями Русанівки, ми прийшли до таких ознак опису даних:


  • Номер місця скупчення на карті по вертикалі.

  • Собака чи кіт по вертикалі.

  • Кількість по вертикалі.

  • Підгодовують чи ні по вертикалі.

  • Рівень небезпеки за 5-ти бальною шкалою по вертикалі.(тільки для собак)

Отже, району Русанівка можна дати оцінку незадовільно, так як чисельність та концентрація безпритульних тварин більша за 1000, що є недопустимим за мірками Європи для столиці.

Багато тварин підкормлюються людьми, що не усвідомлюють ризику завданої шкоди в майбутньому.

Неодноразово реєструвалися випадки нападу на людей здичавілих та розлючених безпритульних собак.

Мешканці також стверджують, що багаторазово бачили, як безпритульні тварини витягали з сміттєвих баків сміття, тим самим забруднюючи прибудинкову територію, порушуючи екологію міста та створюючи перешкоди та дискомфорт громадянам та двірникам.

На автотранспортних зупинках великі зграї собак лякають людей та створюють “фобію” для громадян.

Уночі голодні не сплячі бездомні собаки порушують сон людей своїм гавкотом.
Мої пропозиції, що до покращення ситуації с бездомними тваринами. Потрібно скласти комплекс дій, що до зменшення чисельності бездомних тварин, який буде включати:


  • Вилов безпритульних тварин та організація притулків, на які кошти буде виділяти держава.

  • Стерилізація й одержання ліцензії на право утримувати свійську тварину, для всіх власників собак та кішок.

  • Проведення масових зборів для кожного будинку з метою формування суспільної думки, що до безпритульних тварин, та пропагування зменшити їх кількість.

  • Введення сучасних методів пошуку загубленої тварини.

  • Створення відповідного законодавства в напрямку відношення до безпритульних тварин.



ІІІ. ВИСНОВКИ
Вивчивши дані по сучасній ситуації в різних регіонах світу, можна зробити висновок, що найбільш успішно проблеми, пов'язані з бездоглядними тваринами, вирішуються в економічно розвинутих країнах. У них робота з бездомними тваринами здійснюється по декільком напрямках:

  • Створення системи обліку, реєстрації свійських тварин та обов'язкова покупка ліцензії на право заводити тварину.

  • Стерилізація тварин.

  • Організація притулків, у яких містять тварин, що загубилися, а також здійснюються операції по стерилізації й проводяться активні дії по пошуку нових власників з метою зменшення кількості приспаних тварин.

  • Установлення правил по утриманню тварин у житловому приміщенні й на прогулянці.

  • Робота з освіти й навчанню населення й персоналу притулків.

У США й Німеччині принцип боротьби з бездомними тваринами однаковий. Слід зазначити, що зменшення числа бездомних тварин відбувається поступово, протягом декількох років. Успіх реалізації програми багато в чому залежить від рівня свідомості громадян, їх поваги до прав тварин.

У цілому пануюча сьогодні парадигма мислення у відношенні до домашніх і бездомних тварин – гуманістична.

Стратегія розв'язку проблеми бездомних тварин повинна бути довгостроковою, комплексною й включати два напрямки:


  1. створення й функціонування спеціалізованих професійних структур;

  2. активне залучення власників тварин, підвищення відповідальності й поінформованості населення.

Необхідне створення професійних муніципальних служб контролю чисельності й утримання міських тварин, які ухвалювали б відповідні заходи, виходячи зі складних умов і координували в масштабах міста всю діяльність, пов'язану зі свійськими тваринами.

Враховуючи сучасний західний досвід, необхідно всіляко стимулювати й розповсюджувати недопущення безконтрольного розведення тварин власниками, тобто здійснювати боротьбу з надвиробництвом свійських тварин – це повинно бути основою міських програм по зниженню чисельності бездомних тварин і зменшення необхідності в приспаннях. Стерилізація власницьких тварин повинна всіляко заохочуватись. За прикладом розвинених країн рекомендується вводити реєстрацію власницьких собак і економічно стимулювати стерилізацію. Необхідно створювати систему ідентифікації всіх власницьких собак і, бажано, кішок (жетони, татуювання, мікрочіпи) для полегшення пошуку власника загублених і викинутих тварин. Вкрай потрібно відповідна законодавча база для всієї діяльності.

Потрібно правильно формувати суспільну думку про причини й згубності для людей і тваринних станів безпритульності, запобігаючи викидання тварин або мало усвідомлене розведення й утримання бездомних тварин на вулицях, у дворах, на території підприємств і т.д. Необхідно призивати городян забирати бездомних тварин з вулиць, а не розлучати їх на вулицях; проводити відповідну до цього принципу роботу з людьми, що підгодовують бездомних тварин.

Метод ВСП як основний спосіб зменшення кількості бездомних собак у масштабах усього міста малоефективне, тому що не дозволяє помітно знизити чисельність тварин. Він не враховує різноманіття бездоглядних собак і джерел заповнення їх чисельності, і ніяк не торкається основної маси власницьких тварин, викидання частини яких на вулицю в умовах надвиробництва зведе нанівець усі спроби скоротити розміри популяції бездомних за рахунок « природного збитку». Метод ВСП можна розглядати тільки як варіант дій, як тимчасовий захід для кішок.



Для недопущення появи в районах жилої й промислових забудов і поблизу міст нових зграй собак на місці виловлених, слід проводити постійний моніторинг і застосовувати завчасний профілактичний вилов тварин, що знову прибувають, до того, як вони здичавіли й/або почали розмножуватися. Такий професійний профілактичний вилов (а не звичний для України вилов уже «по факту» існування великої зграї) досить успішно застосовується на Заході. Він дозволяє значно зменшити кількість бездомних собак, виловлюються і запобігає негативним наслідкам знаходження їх у житлових кварталах і лісопарках (у тому числі й нападу на кішок і диких тварин).


IV.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ


  1. Гилинська І.Л. Закордонна екологічна етика про взаємовідношення " людей-тваринний світ" // Нова література з культурознавства. Дайджест. II. 1995. С. 23-25.

  2. Кажарська О. Захист тварин і сучасний світ // Партнер. № 10/01. С. 16-17.




  1. Пояганів Г. Б. Екологічні, економічні проблеми регулювання чисельності бездоглядних тварин у мегаполісах // «Ветеринарна патологія». 2006. №2 (17)

  2. Поярків Д.В., Рахманов А.І.. Тварини на вулиці. Житлове й комунальне господарство. М.: Думка, 1999. 325 с.

  3. Рахманов В.А. Проблема бродячих собак у містах // «Ветеринарна патологія». 2002. №1. ст. 136 – 140

  4. Рахманов А.І. Проблеми відносини до безхазяйних тварин. Ветеринарна газета, 2007, №7.

  5. Рибалко В.А. Огляд світового досвіду в розв'язку проблеми бездомних тварин // «Ветеринарна патологія». 2006. №2 (17) / http://www.animalsprotectiontribune.ru/

  6. Robert Schttpder, США. Observations on Overpopulations of Dogs and Cats (Зауваження до надвиробництва собак і кішок). Journal of the American Veterinary Medical Assotiation. 1975, Vol. 167, No. 4. (Переклад статті з англійської: В. А. Рыбалко, листопад 2005)

  7. http://www.animalsprolectiontribune.ru. Рыбалко В.А. Коментар до критики "Оптимальної стратегічної програми за рішенням проблеми бездомних тварин у Росії" // Сайт автономної некомерційної організації "Благодійне суспільство опіки бездомних тварин" "Трибуна захисту тварин", 2005.

  8. http://www.animalsprotectiontribune.ru/


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка