Акушерство – історія розвитку




Скачати 55.88 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір55.88 Kb.
Акушерство – історія розвитку
Акушерство – найбільш стародавня галузь медицини. Історія акушерства складає одну із сторінок цивілізації людини. Одним із важливих етапів на цьому шляху, безумовно, можна вважати виникнення взаємодопомоги, в тому числі, при хворобах, травмах і, в першу чергу, при пологах.

Акушерство (від французького accouchman – рукодіяти, accoucher – допомогати під час пологів) – галузь клінічної медицини, що вивчає фізіологічні й патологічні процеси, пов’язані з зачаттям, вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, і розробляє методи доцільної допомоги під час пологів, профілактики і лікування ускладнень вагітності та пологів, а також хвороб плода й новонародженої дитини.

На етапі становлення акушерство розвивалось досить емпірично. Відомості про надання акушерської допомоги та методи родопомочі нагромаджувались з часом, зберігалися особами, які займалися народною медициною, і передавалися безпосередньо із уст в уста.

Першими пам’ятками медичної літератури де містяться дані про акушерство, є єгипетські папіруси, китайські ієрогліфічні рукописи (ХХVІІ ст. до н.е.) та вавилонські клинописні таблички (ХХ ст. до н.е.).

У Стародавній Греції та Стародавньому Римі (V – І ст. до н.е.) акушерство значно розвинулося завдяки діяльності засновників стародавньої медицини – Гіппократа (VІІ–V ст до н.е.), Аристотеля (ІV ст. до н.е.), Галена (ІІ ст. н.е.), Цельса (І ст. до н.е.), які запропонували й описали ряд методів акушерської допомоги (кесарів розтин, діставання плода за тазовий кінець, повороти плода, зупинення кровотеч з матки, оживлення новонароджених, які народилися в асфіксії).

Відомо, що у стародавніх слов’ян допомога вагітним мало чим відрізнялася від тієї, що надавалася в інших народів, тобто жінки народжували без будь-якої допомоги, остерігаючись стороннього ока, або з допомогою більш досвідченої жінки, так званої бабки-повитухи – хранительки народного досвіду ведення пологів.

Початок нової ери в розвитку медицини відноситься до ХVІ ст. Цей період славний іменами таких видатних анатомів, фізіологів та експериментаторів, як Гарвей, Везалій, Фаллопій,Євстафій. Паралельно з розвитком загальної медицини розвивалося й акушерство. Французький хірург й акушер Амбруаз Паре (1509–1590) першим заснував при Паризькому шпиталі повивальну школу. Одним із засновників вчення про механізм пологів є англійський акушер Смеллі (1693–1763).

Великий внесок у розвиток наукового і практичного акушерства зробив французький акушер Морісо (1637–1709) – автор трактату про хвороби вагітних жінок, що ґрунтувався на досягненнях науки того часу, а його прийом виведення голівки при тазових передлежаннях плода використовується й донині.

У ХVІІІ ст. розпочався новий етап розвитку акушерства, коли воно виділося в самостійну науку. При університетах (медичних факультетах) відкриваються акушерські клініки й кафедри.

Віденський лікар Земмельвейс (1818–1865) запропонував основи асептики у пологових клініках. У 1847 р. він запровадив обов’язкове миття рук медичним персоналом розчином хлорного вапна, що знизило смертність від післяпологової гарячки (секпсису) породіль.

Розширенню хірургічного втручання під час пологів сприяло винайдення та впровадження в практику ефіру – зубним лікарем Мортоном (Бостон) у 1846 р і хлороформу – англійським акушером Сімпсоном у 1847 р.

Засновником вітчизняного наукового акушерства є вихованець Києво-Могилянської академії Нестор Максимович Максимович-Амбодік. Саме він почав застосовувати акушерські щипці, уперше виконав ряд складних операцій. Основна праця Н.М.Максимовича-Амбодіка «Мистецтво повивання, або наука про баб’ячу справу» присвячена підготовці акушерок. Він вперше в історії акушерства запровадив метод викладання на фантомі, що було великим досягненням у справі навчання, особливо таких процесів, як біомеханізм пологів.

Великий внесок у розвиток вітчизняного акушерства вніс Д.С.Самойлович, який відомий своїм підручником, що був першим на той час настільним посібником для міських і сільських баб-повитух.

Яскраві сторінки в історії вітчизняного акушерства вписали видатні акушери-гінекологи – А.Я. Красовький (1821–1898), В.Ф. Снєгирьов (1847–1916), М.М. Феноменов (1855–1918), Г.Є. Рейн (1854–1917), І.К. Крамаренко, О.П. Матвєєв (1816–1862), Г.Ф. Писемський (1862–1937), Д.О. Отт (1855–1929), В.С. Груздєв (1866–1938), В.В. Строганов (1857–1941), О.П. Губарєв (1855–1931), К.К. Скробанський (1874–1946).

Серед науково-практичних діячів в галузі акушерства-гінекології у повоєнний період та останні десятиліття слід згадати таких відомих вчених як М.С. Малиновський, Л.С. Персіанінов, В.І. Бодяжина, С.М. Давидов, О.Ю. Лур’є, М.С. Бакшеєв, А.П. Ніколаєв, І.І. Грищенко, Я.П. Сольський, О.Т. Михайленко, Л.В. Тимошенко, В.І. Грищенко.

Сьогодні велику роботу щодо розвитку охорони здоров’я матері та дитини в України проводять академік НАМН України, професор В.М. Запорожан, член-кореспонденти НАМН України, професори Б.М. Венцковський, Г.М. Степанківська, В.В. Камінський, В.К. Чайка, Т.Ф. Татарчук, Ю.П. Вдовіченко, М.Б. Маркін, В.І. Медвідь, професори А.Г. Коломійцева, В.Є. Дашкевич, О.В. Грищенко, І.Б. Вовк, О.О. Зелінський, Ю.В. Давидова, В.О. Потапов, А.М. Сенчук.

Загальновизнаним в розвиток вітчизняного акушерства-гінекології є вклад Харківської школи акушерів-гінекологів. Історія кафедр акушерства та гінекології Харківського національного медичного університету (ректор – член-кор. НАМН України, професор В.М. Лісовий) є складовою частиною розвитку акушерства-гінекології в Україні й нерозривно пов’язана з історією Харківського імператорського університету, заснованого 17 січня 1805 року.

За багатовіковий період їх очолювали видатні вчені, клініцисти, які вписали яскраві сторінки в розвиток вітчизняного та світового акушерства. І.П. Лазаревич (очолював кафедру з 1862 по 1885 рр.) У1869 р. створив повивальний інститут, який готував акушерок. Акушерство та гінекологія стали розвиватися на науковій основі, прийняли фізіологічний напрямок, а це в свою чергу сприяло удосконаленню практичного акушерства. Завдяки його діяльності клініка була розширена до 25 ліжок.

Блискучий хірург І.П.Лазаревич зробив першу в Україні оваріотомію. На виставці в Лондоні (1873 р.) за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акушерських щипців він був нагороджений золотою медаллю

І.І. Грищенко (очолював кафедру з 1946 по 1972 рр.) підготував цілу плеяду фахівців у галузі акушерства та гінекології, був блискучим клініцистом і педагогом. Приділяв велику увагу коригуючим операціям при аномаліях розвитку статевих органів, одним з перших почав вивчати проблему резус-конфлікту, антропозонозних інфекцій при вагітності.

М.Г. Богдашкін (очолював кафедру з 1972 по 1999 рр.) розробив і втілив в життя нові види пластичних операцій, запропонував комплексні не медикаментозні методи реабілітації, профілактику тромбоемболічних ускладнень, успішно вивчав патологію гепатобіліарної системи у вагітних.

Кафедру акушерства та гінекології № 1 ХНМУ багато років очолював видатний акушер-гінеколог сучасності, вчений зі світовим іменем, академік НАН України,Заслужений діяч науки і техніки України, тричі лауреат Державної премії, професор В.І. Грищенко. Його багаторічна плідна робота стосується досліджень проблеми гестозів вагітних, слабкості пологової діяльності, антенатальної охорони плода та багатьох інших.

Він є засновником використання кріотерапії в акушерстві-гінекології, під його керівництвом успішно вивчена проблема екстракорпорального запліднення. Перша дитина в Україні народилась після запліднення in vitro саме в Харкові.

В останні десятиріччя виділився самостійний розділ акушерства -перинатологія – наука про антенатальну, інтранатальну й постнатальну патологію плода й новонародженого, охорону плода, також організацію лікувально-профілактичної допомоги вагітним жінкам, роділям, породілям та новонародженим дітям.



Для досягнення цієї мети під патронатом Президента України стартував національний проект «Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства». Для його реалізації залучаються не лише медичні фахівці, а й адміністративні структури.

Харківська область відноситься до числа перших, де на базі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (головний лікар – Б.С. Федак) 02.03.2012 р. відкрито регіональний перинатальний центр. Це дасть змогу забезпечити вагітних жінок доступною висококваліфікованою медичною допомогою, комфортними умовами народження та виходжування дітей. Регіональний перинатальний центр став не лише осередком високотехнологічної медичної допомоги та організації перинатальної допомоги в регіоні, а й тренінговим (підготовка кадрів) і аналітичним центром.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка