Анатомія молочної залози




Скачати 75.38 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір75.38 Kb.

  1. АНАТОМІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Молочна залоза має вигляд конуса і знаходиться на передній грудній стінці на рівні 3-6, рідше 7 ребер між передньою грудинною і передньою пахвинною лініями з кожного боку. Під шкірою розташований жировий шар, який оточує залозу. Капсула залози представлена розщепленою поверхневою фасцією, яка в місці прикріплення її до ключиці має назву зв’язки Купера (lig. suspensorium mammae). Кровопостачання молочної залози здійснюється за рахунок: - а. thor. lateralis; - а.а. thor. interna.; а. thoracoacromialis. Відтік крові здійснюється через глибокі та поверхневі вени. Лімфатичні судини утворюють густу мережу в шкірі, що вкриває молочну залозу, особливо в ареолі. Лімфа відтікає в наступні регіонарні групи лімфовузлів:

1. Пахвовий шлях, від завнішніх квадрантів молочної залози. Як проміжний етап перед пахвовими лімфовузлами зустрічається парамамарні лімфовузли Зоргіуса та Бартельса (на проекції ІІІ та ІV ребер відповідно). В пахвових лімфовузлах розрізняють наступні групи (передні, задні підлопаткові), медіальні, центральні, апікальні).

2. Підключичний шлях, від верхніх квадрантів молочної залози. Проходить транспекторально у напрямку міжм’язевих (Роттеровських) лімфавузлів, по ходу а.toracoacromialis, безпосередньо до підключичних лімфовузлів.

3. Парастеральний шлях, від внутрішніх квадрантів молочної залози, веде до лімфовузлів, розташованих по ходу а. thoracicainterna.

4. Медіастинальний шлях продовжує попередній у напрямку перибронхіальних, трахеобронхіальних колекторів.

5. Перехресний шлях важко врахувати при плануванні лікування хворих, він зв’язує лімфовенозними анастомозами молочну залозу з грудними хребцями. Цим шляхом пояснюється ураження плеври, легенів, хребців.

7. Епігастральний шлях здійснюється від нижніх квадрантів у напрямку передочеревинних, позаочеревинних, пахвинних лімфовузлів (шлях Герота).



МАСТОПАТІЯ

Нейрогуморальні зв’язки молочної залози різноманітні та складні. Протягом життя функціональний і морфологічний стан молочної залози змінюється в залежності від віку, вагітності і лактації. Дисгормональні гіперплазії - це проліферативні зміни залозистої тканини молочної залози самого різноманітного характеру. В ряді випадків прогресування проліферативних процесів може призвести до розвитку раку. Дисгормональні гіперплазії прийнято об’єднувати під назвою “мастопатія”. Інші назви - масталгія, мазоплазія, мастодінія, хвороба Мінца, фіброаденоматоз і таке інше.

Патогенез мастопатії. В силу своїх фізіологічних особливостей, молочні залози жінок знаходяться в постійній зміні процесів проліферації та інволюції, що пов’язано з фазами менструальних циклів і змінами рівнів статевих гормонів, які відповідають цим фазам. На процеси проліферації епітелію молочних залоз, справляють вплив естрогени і прогестерон, які виробляються корою наднирників і яєчниками, а також гонадотропні гормони передньої долі гіпофіза, в першу чергу фолікулостимулюючий гормон. В період вагітності на процеси проліферації залозистого епітелію молочних залоз найбільший вплив справляють гормони, які виробляються плацентою. Діяльність залоз внутрішньої секреції, що впливають на процеси фізіологічної проліферації молочних залоз, регулюються дієнцефало-гіпофізарною системою і корою головного мозку. Числені шкідливі фактори порушують цю струнку систему нейрогуморальної регуляції (аборти, запальні хвороби жіночих статевих органів, функціональні та органічні захворювання нервової системи і так далі), що призводить до розвитку дисгормональних розладів, різкого коливання гормональної рівноваги, зміни секреції статевих і гонадотропних гормонів. Ці причини сприяють розвитку фолікулярних кіст, персистуючих фолікулів в яєчниках, розвитку ановуляторних циклів, порушенню гормональної рівноваги, в першу чергу в бік гіперестрогенізації. Під впливом гормональних розладів порушуються процеси фізіологічної еволюції та інволюції в молочних залозах, утворюються вогнища патологічної проліферації епітелію. Накопичуючись протягом років, ці зміни ведуть до розвитку мастопатії, а в ряді випадків розвивається малігнізація. Зв’язок ризику розвитку мастопатії і раку молочної залози із впливом екзогенних естрогенів, які використовуються у вигляді пероральних контрацептивів, вивчався досить широко. Останні дані, на відміну від попередніх, вказують на підвищення ризику розвитку патології молочної залози у цієї групи жінок.

Отримані переконливі дані, які свідчать про зв’язок змін функції щитовидної залози з різким зниженням рівня гормонів жовтого тіла. Існує уявлення про взіємовідносини між функцією щитовидної залози і тиреотропною функцією гіпофіза, а також вплив останньої на лютеінізуючу функцію гіпофіза. В зв’язку з цим у частини хворих мастопатією зміна стану тиреотропної функції гіпофізу може викликати пригнічення секреції лютеінізуючого гормону і порушення оваріального циклу, внаслідок чого і виникають патологічні процеси в молочних залозах. Тому раціонально призначити мікродози йодистого калію з метою стимуляції секреції лютеінізуючого гормону для лікування мастопатії в комплексі таких міроприємств, як лікування неврозів, супутніх гінекологічних захворювань і рекомендаціями нормального статевого життя, закінчення вагітності пологами і годування груддю.

Велика роль в гормональному обміні належить печінці. Зміни в молочних залозах, що виникають часто пов’язані з гіперестрогенізацією, викликаною порушенням інактивації естрогенів при різних захворюваннях печінки.

МІЖНАРОДНА ГІСТОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

ПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ В МОЛОЧНІЙ ЗАЛОЗІ

А. Доброякісні дисплазії молочної залози.

1. Кіста: а/. проста кіста; б/. папілярна кіста.

2. Аденоз молочної залози.

3. Правильна типова проліферація епітелію протоків або дольок.

4. Ектазія протоку молочної залози.

5. Фібросклероз.

6. Гінекомастія.

7. Інші не пухлинні проліферативні процеси.

Б. Доброякісні (або зовнішньо доброякісні) пухлини молочної залози.

1. Аденома молочної залози.

2. Аденома соска.

3. Папілома протоки.

4. Фіброаденома: а/. колопротокова; б/. внутрішньопротокова фіброаденома.

5. Доброякісні пухлини м’яких тканин молочної залози.

Вітчизняна морфологічна класифікація передбачає розподіл мастопатії на дві основні форми: непроліферативну і проліферативну. До, всласне, передраку відносять проліферативну форму мастопатії з гіперпластичними розростаннями епітелію і дисплазією (Е.В.Мольберт, Г.А.Франк, 1980).

Клінічна класифікація виділяє дві форми мастопатії: вузлову і дифузну, що пов’язано з різним підходом до лікування цих форм. Дифузна мастопатія клінічне проявляється болючим набуханням молочних залоз, яке може посилюватись в другій фазі менструального циклу, виділенням з сосків. Пальпаторно виявляється груба дольчата структура, ущільнені тяжі, дрібна зернистість молочних залоз. Процес може бути симетричним або одностороннім.

Біль та ущільнення молочних залоз при дифузній мастопатії бувають непостійними і можуть періодично посилюватись та зменшуватись, особливо після початку місячних. Ця форма мастопатія характерна для молодих жінок із збереженою репродуктивною функцією.

Наступною стадією розвитку мастопатії вважають вузлову її форму. Вона характеризується появою постійних вогнищ ущільнення в одній або обох молочних залозах, причому ці вогнища можуть бути поодинокими або множинними. Крім цих ущільнень зберігаються ознаки дифузної мастопатії: груба дольчатість, зернистість, тяжистість, виділення із сосків. Такі симптоми як умбілікація, “симптом лимонної шкіри”, потовщення складки ареоли, втягнення соска при фіброзно-кістозній мастопатії відсутні, регіонарні лімфовузли мають бути не збільшені.

ЛІКУВАННЯ МАСТОПАТІЇ


Розвиток мастопатії, як правило, відбувається на тлі хронічних запалень статевих органів, дисфункції яєчників, захворювань щитовидної залози, печінки, в комбінації з порушеннями нервової системи. У кожної жінки, хворої на мастопатію, необхідно виявити основну причину або фон, на якому розвивається хвороба. Лікування необхідно починати з впливу на виявлену причину. Хворій можливо дати поради що до нормалізації статевого життя, необхідності вагітності, обо’язкові пологи з годуванням дитини груддю. Доцільне використання зборів трав, що включають корінь валеріани, шипшину, кукурудзяні рильця, безсмертник. При нагрубанні та болю в молочних залозах в другій фазі менструального циклу доцільно застосовувати сечогінні засоби - березові бруньки, ведмежі вушка, які додаються до згаданого раніше збору трав. В останні роки з’явились публікації що до використання антиестрогенів (тамоксифену) для профілактики раку молочної залози у жінок в групах підвищеного ризику. Проте неварто забувати про ті ускладнення, які можуть виникнути при тривалому прийомі тамоксифену: тромбофлебіти, катаракта, поліпоз та рак ендометрія. В наш час розроблені так звані чисті естрогени, які не дають вказаних ускладнень, однак достатнього досвіду по їх використанню в нашій країні, на жаль, ще немає.

ПРИБЛИЗНА СХЕМА ЛІКУВАННЯ

ДИФУЗНОЇ МАСТОПАТІЇ

1. Лікування мікродозами йодистого калію направлене на нормалізацію лютеінової функції яєчників і ановуляторних циклів. Призначають 0.25% розчин йодистого калію по 1 десертній ложці 1 раз в день після їжі протягом 4-6 місяців.

2. Препарати, які покращують функцію печінки: корсил, легалон, есенціале і т.інш.

3. Лікування вітамінами проводиться з метою покращення функції печінки, яка приймає участь в інактивації естрогенів. Рекомендуються вітаміни В6, А, Е, а також аскорбінова кислота, яка приймає участь в утворенні стероїдних гормонів. Добова доза вітаміну С має бути не менша за 1г.

4. Мастодінон - комбінований препарат рослинного походження. Покращує вункцію жовтого тіла яєчників і врівноважує баланс між естраділом і прогестероном. Нормалізує другу фазу менструального циклу. Препарат призначають по 30 крапель двічі на добу (ранком та ввечері) не менше 3 місяців.

5. Кламін виробляють з бірих морських водоростей, крім комплексу природних біологічно активних речовин містить велику групу мікроелементів (калій, кальцій, йод, срібло та ін.).

6. Можливе використання андрогенів, але воно доцільно для жінок в період клімаксу, коли мова йде не про нормальзацію функції яєчників, а про пригнічення її естрогенної активності. З цією метою можливе застосування метіландростендіола по 15мг в день протягом не менше ніж 2 місяці.

7. Парлодел (бромкріптін) - препарат, який пригнічує секрецію пролактину, призначають при гіперпролактинемії в дозі 1/2 таблетки двічі на добу протягом 4 місяців. При нормальному вмісті пролактину і вираженій мастодінії препарат призначають в другій фазі циклу з 10 по 25 день не менше ніж 4 місяці.

8. Данозол - інгібітор гіпофізарних гонадотропних гормонів насамперед лютеінізуючого та фолікулостимулюючого. Призначають по 200мг в день протягом 3 місяців.

9. Седативні та заспокійливі засоби.



Консервативна терапія доцільна лише при дифузних формах мастопатій. Вузлові форми мастопатії, внутріпротокові папілом і доброякісні пухлини повинні лікуватись тільки хірургічним методом - в об’ємі секторальної резекції з терміновим гістологічним дослідженням.

ПРОФІЛАКТИКА МАСТОПАТІЇ Задачі первинної профілактики мастопатії і раку молочної залозм вимагають вирішення проблем збереження навколишнього середовища, зменшення впливу різних канцерогенів на організм жінки, нормалізація сімейного життя, здійснення своєчасної дітородної функції і грудного годування дитини. Вторинна профілактика полягає в своєчасному виявленні і лікуванні різних порушень ендокринної системи, функції печінки і щитовидної залози, захворювань органів жіночої статевої сфери. Якщо первинна профілактика мастопатії та раку молочної залози в більшій мірі відноситься до соціальної сфери, то вторинна профілактика є прямим завданням органів охорони здоров’я.





База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка