Буковинський державний медичний університет затверджено




Сторінка2/18
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.41 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Методичну розробку склав к.м.н., асистент Тащук І.В.


Рецензія позитивна к.м.н., доцент Чумак Д.А.

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено


на методичній нараді кафедри онкології, променевої діагностики та променевої терапії

Зав. кафедри


д.м.н., професор Сенютович Р.В.

“6” ЧЕРВНЯ 2006 р.



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

практичного заняття

Тема: Хіміотерапія злоякісних пухлин. гормонотерапія та імунотерапія злоякісних пухлин.

Навчальний предмет: онкологія

Курс 6


Факультет: Медичний №3 (спеціальність «Медична психологія»)

Кількість навчальних годин: 2

І. Актуальність теми. Хіміотерапія (ХТ) посідає чільне місце в лікуванні злоякісних пухлин. Цитостатики є важливими, а при гемобластозах – єдиними засобами лікування генералізованих форм злоякісних пухлин. При деяких локалізаціях пухлин хіміотерапія зумовлює одужання хворих, при інших – збільшує тривалість життя. Цитостатичні препарати стали важливими елементом комплексного лікування онкохворих, доповнюючи і розширюючи можливості хірургії та променевої терапії.

Вивчення ролі гормонального фактору в розвитку злоякісного процесу показало, що існує принципова можливість лікувального впливу на цей процес за допомогою гормонотерапії. Злоякісні пухлини можуть розвиватися безпосередньо в ендокринних органах. Крім того встановлено, що в деяких органах і тканинах, яким не властива ендокринна секреція, наявні гормональні рецептори, через які гормони впливають на ці органи. Такі рецептори виявлено в молочній залозі, яєчниках, тілі матки, передміхуровій залозі. В зв’язку з цим гормональна терапія є складовою частиною лікарської терапії злоякісних пухлин.

Особливо цінним доповненням традиційних методів лікування є імунотерапія, принцип якої базується на теоретичних уявленнях про роль імунної системи як сторожа антигенної постійності організму. В нормі імунна система атакує тільки уражені клітини, не пошкоджуючи здорових. Отже існує можливість створити методи імунотерапії раку, більш специфічні, ніж хіміотерапевтичні методи, при яких доволі часто знищуються будь які клітини, що швидко діляться.

ІІ. Навчальна мета: Поглибити теоретичний і практичний рівень знань студентів з класифікації, загальнобіологічних та медичних аспектів протипухлинної хіміотерапії (ПХТ).

2.1. Знати:


  1. Розподіл злоякісних пухлин на групи по чутливості до хіміопрепаратів.

  2. Класифікацію хіміопрепаратів по механізму дії та походженню.

  3. Біологічні аспекти ПХТ.

  4. Медичні аспекти ПХТ.

  5. Ускладнення ПХТ.

  6. Загальну характеристику гормонозумовлених, гормоноактивних, гормонозалежних пухлин.

  7. Покази для застосування гормонотерапії у онкологічних хворих.

  8. Основні принципи гормонотерапії в онкології.

  9. Принципи неспецифічної та специфічної імунотерапії раку.

  10. Застосування пасивної імунотерапії антитілами, клітинами та непрямими впливами при лікуванні онкохворих.

2.2. Вміти:

Встановити покази до ПХТ.

Вирахувати разову і курсову дозу хіміопрепарату для конкретного хворого.

Призначити схему хіміотерапевтичного лікування конкретному хворому.

Призначити лікування того чи іншого ускладнення ПХТ.Визначити покази до гормоно- та імунотерапії у конкретного онкохворого.

Призначити той чи інший вид гормоно- та імунотерапії онкохворому.



ІІІ. Виховна мета: сприяти вихованню у студентів принципів онкологічної деонтології, а також вміння скорегувати психологічний стан онкохворого, що отримує хіміотерапію.

IV. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни
Знати
Вміти




1. Біологія

1. Фази мітозу.

2. Механізм біосинтезу біл­ка і нуклеїнових кислот в клітинах



Дати визначення і характеристику фаз мітотичного циклу. Дати характеристику реплікації та транскрипції.




2. Клінічне медсестринство

Функції гіпофізу щитовид­ної залози, наднирників, підшлункової залози (ендо-кринної частини), яєчників, яєчок (ендокринні функції).

Перерахувати гормони ендокриних залоз і спрямованість їх дії

3. Імунологія

1.Основні ланки імунітету

2.Поняття пасивної та активної імунотерапії



1. Назвати основні клітинні і гуморальні фактори імунітету і пояснити механізм їх дії

V. План та організаційна структура практичного заняття:

5.1. Тривалість заняття – 2 години.

5.2. Етапи заняття (таблиця)

п.п

Основні етапи заняття та їх зміст

Навчальна мета в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

Час




Підготовчий етап:

організація заняття;

визначення навчальної мети та мотивація;

контроль вихідного рівня знань, вмінь та навичок;

а) Канцерогенез, ініціатори та промотори раку, онкогени та протоонкогени;

б) профілактика раку;

в) принципи деонтології;

г) симптоматична терапія.


L = II-III


Фронтальне опитування, тестові завдання, ендоскопічні, рентгенологічні та лабораторні заключення , історії хвороб

10 хв.




Основний етап:

формування професійних вмінь та навичок:

а) курація хворих з передраковими захворюваннями і раком різних локалізацій, обстеження їх в повному обсязі згідно схеми історії хвороби, складання плану додаткового обстеження;

б) постановка діагнозу захворювання, з урахуванням стадії і клінічної групи;

в) обговорення та оцінка результатів курації і конкретних питань клінічних особливостей діагностики і диференційної діагностики, лікування, реабілітації, медико-соціальної експертизи;

г) вирішення ситуаційних клінічних задач.


L = III


3-4 стаціонарних хворих з доброякісними новоутвореннями і раком різних локалізацій, медичні картки стаціонарних хворих, амбулаторні карти хворих. Листки призначень. Клінічні задачі, лікарські засоби.

60 хв.




Заключний етап:

контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок


L = III


Індивідуальний контроль практичних навичок та результатів курації тематичних хворих. Вирішення клінічних тестових завдань. Набір тестових завдань та еталони відповідей

10 хв.

підведення загальних підсумків;

домашнє завдання.


L = II


5.2.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується вирішити тестове завдання із 10 питань.



5.2.2. Основний етап:

Опитування та фізичне обстеження хворого проводять самі студенти почергово, під контролем викладача. Для оцінки правельності обстеження постійно залучаються інші студенти.

При опитуванні хворих увага студентів звертається на збір анамнезу захворювання, вивчення факторів які спричиняють винекнення раку, вплив іонізуючого опромінення, вірусних агентів, хімічних факторів тощо.

Цитостатики порушують розмноження клітин.

Розподіл злоякісних пухлин на групи:

Пухлини, що виліковуються за допомогою хіміотерапії.

Пухлини, які виліковуються за допомогою ад’ювантної хіміотерапії.

Пухлини, при яких вдається отримати повну регресію і збільшити тривалість життя хворого.

Пухлини, при яких вдається отримати повну та часткову регресію, але без збільшення тривалості життя хворого.

Пухлини, які дають мінімальну відповідь на хіміотерапію без збільшення тривалості життя хворого.

Групи хіміопрепаратів:

Алкілуючі (бензотеф, дегранол, тіофосфамід, циклофосфан та ін.). Здатні реагувати з сульфгідрильними, фосфатними та аміногрупами нуклеїнових кислот і білків. Блокується фосфорилювання нуклеотидів. Пошкоджують мітохондрії, змінюють проникність клітинних мембран, порушують гліколіз та дихання клітин.

Антиметаболіти (5-фторурацил, метотрексат, фторафур та ін.). Включаються у складні біосинтетичні процеси, але не в змозі виконувати природну функцію метаболіту, що зумовлює припинення поділу та загибель клітин.

Протипухлинні антибіотики (адріаміцин, блеоміцин, мітоміцин С та ін.). Препарати мікробного походження, які взаємодіють з ДНК, порушують її матричну активність під час реплікації та транскрипції.

Алкалоїди барвінку рожевого (вінкристин, вінбластин та ін.). Порушують метаболічний шлях від глутомінової кислоти до сечовини і циклу лимонної кислоти. Взаємодіють з тубуліном мікротрубочок веретена, що зумовлює затримку поділу клітин у метафазі.

Ферменти (L-аспарагіназа). Зменшує рівень позаклітинного аспарагіну, що зумовлює порушення біосинтезу білків і припинення поділу лейкемічних лімфоцитів.

Синтетичні препарати (похідні сечовини, тріазени (декарбазин), сполуки платини (цисплатин, платидіам), похідні метилгідразину (прокарбазин)).

Гормони та їх інгібітори.

Найбільш чутлива до цитостатиків клітина у синтетичній фазі мітотичного циклу.

Фазовоспецифічні цитостатики діють на певну фазу, фазово неспецифічні діють одночасно на різні фази мітозу.

Дія переважної більшості цитостатиків поширюється на клітини проліферативного пула. Преінвазивний рак вміщує 102-103клітин (1мкг опухової тканини). Хіміотерапію доцільно застосовувати при невеликих розмірах пухлинного процесу, а попередньо провести циторедуативне лікування (зменшення пухлинного навантаження іншими методами).

Вибір способу цитостатичного лікування конкретного хворого ґрунтується на детальній характеристиці пухлинного процесу, його чутливості до хіміопрепаратів. Характеристика пухлинного процесу це: первинна локалізація морфологічна будова, ступінь поширення, метастази, величина пухлинного навантаження.

Разова доза цитостатику призначається із розрахунку на 1м2 поверхні тіла.

Поліхіміотерапія – одночасне або послідовне в межах одного курсу або циклу, застосування деяких цитостатиків з різним механізмом дії і спектром токсичності.

Цикловий інтермітуючий спосіб – проведення коротких циклів лікування з їх обов’язковим повторенням через певні проміжки часу. Курсовий спосіб є тривалим і не передбачає перерви для репарації пошкоджень у нормальних клітинах та органах.

При зниженні числа лейкоцитів до 2,5х109-3,9х109/л, а тромбоцитів до 7,5х109-9,0х109/л разову дозу цитостатиків зменшують на 50%. Якщо число лейкоцитів 2,5х109/л, а тромбоцитів менше 7,5х109/л, хіміотерапію припиняють.

Ад’ювантна (допоміжна) хіміотерапія – після операції, з метою ліквідації мікрометастазів.

Хіміотерапія буває системною і локальною – регіонарною.

4 градації об’єктивного ефекту хіміотерапії:

Повна регресія.

Часткова – зменшення 50% і більше.

Стабілізація – зменшення на 50% і менше.

Прогресування.

Токсична дія цитостатиків. Місцевоподразнююча, мієлодепресія, анемія, гіпоплазія та аплазія кісткового мозку.

Диспептичний синдром: анорексія, нудота, блювота, діарея, пошкодження епітелію травного тракту (стоматит, езофагіт, виразки, некрози). Пригнічення репродуктивної функції. Випадіння волосся. Нейротоксична, кардіотоксична, гепатотоксична, нефротоксична, порушення коагуляції, пошкодження підшлункової залози.

Гормонозумовлені пухлини: в основі патогенезу лежить порушення гормональної рівноваги в організмі. Гормоноактивні пухлини самі продукують гормони і виявляють загальний вплив на організм (пухлини гіпофізу і наднирників, інсуломи, гормональноактивні пухлини кишечнику та легенів, пухлини щитовидної залози).

Гормонозалежні пухлини для свого розвитку потребують певних гормонів (рак молочної залози, яєчок, простати, щитовидної залози, матки тощо). Гормонотерапія ефективна.

Гормонотерапію застосовують при дисемінованих гормонозалежних пухлинах. Вплив на гормональну систему здійснюється хірургічним (оваріектомія, гіпофізектомія, адреналектомія, орхектомія та ін.), променеве (кастрація шляхом опромінення яєчників, гіпофізу тощо), гормональним шляхом (естрогенами та ін..) або інгібіторами гормонів (зітазоніум, тамоксифен).

Застосування гормонотерапії мусить бути тривалим і не припинятися при досягненні ефекту. Необхідно брати до уваги гормональний стан організму пацієнта, а також клональну структуру пухлини (гормонозалежний та гормононезалежний клони пухлини). Усі гормони можуть впливати на опухову клітину тільки за наявності в її поверхневих мембранах відповідних гормональних рецепторів (їх треба лабораторно визначати). Несприятливим фоном для гормонотерапії є ожиріння, діабет, гіпотиреоз.

Пригнічення або виключення функції органів, що стимулюють проліферацію залозистого епітелію молочних залоз, призводить до атрофії структур залози і регресії раку. З цією метою застосовують хірургічну, рідше-променеву оваріектомію, призначають андрогени чи антиестрогени. Визначення статевого хроматину (тільця Бара) в опухових клітинах позитивно корелює з наявністю естрогенних рецепторів. Андрогени застосовуються при збережені менструальної функції або в перші роки менопаузи. Кортикостероїди пригнічують функцію наднирників і знижують секрецію естрогенів. Гормонотерапія протипоказана при доклінічних і ранніх стадіях раку молочної залози і доцільно при третій і четвертій стадіях при появі рецидивів чи метастазів під час лікування. У 50% пухлин яєчників наявні рецептори прогестерону. Тому як доповнення до основного лікування застосовують 17-оксипрогестерона капронат, по 500мг 2 рази на тиждень або депостат по 200 мг 1 раз на тиждень.

Оскільки у хворих на рак простати зафіксовано підвищення вмісту андрогенів, то проводиться кастрація та естрогенотерапія як доповнення до хірургічного і променевого лікування. Призначають 80мг синестролу, або 500мг фосфестрону (хонвану) кожен день на протязі півтора місяців. Для підтримуючої терапії – хлотрианізен, мікрофолін-форте. Глюкокортикоїди, аміноглютетимід пригнічують функцію наднирників, що виробляють 5% андрогенів. 10-20% пухлин простати є первинно гормонально резистентними.

Активна імунотерапія – це імунізація хворого. Неспецифічна: вакцини, левамізон, зімозан, інтерферон, інтерлейкін-2. Специфічна – імунізація опуховими вакцинами не розроблена.

Пасивна імунотерапія – введення клітин (лімфоцитів, макрофагів) або антитіл, взятих у хворих на рак і розмножених в потрібній кількості. Лімфоцити отримують з видаленої пухлини, інкубують з інтерлейкіном (LAK клітини). Розпочато клінічні випробовування введених лімфоцитів, в геном яких введено гени цитокінів, інтерферону, інтерлейкіну-2.

5.3. Контрольні питання:


  1. Розподіл злоякісних пухлин на групи в залежності від чутливості до хіміопрепаратів.

  2. Класифікація хіміопрепаратів в залежності від механізму їх дії та походження.

  3. Характеристика механізму протипухлинної активності кожної групи хіміопрепаратів.

  4. Загальнобіологічні аспекти дії протипухлинних хіміопрепаратів.

  5. Визначення моно- і поліхіміотерапії, циклового, інтермітуючого і курсового способу ПХТ.

  6. Визначення ад’ювантної, системної та локально-регіонарної хіміотерапії.

  7. Градації об’єктивного ефекту при хіміотерапії солідних пухлин.

  8. Токсична дія цитостатиків, лікування ускладнень від ПХТ.

  9. Визначення гормонозумовлених, гормоноактивних, гормонозалежних пухлин.

  10. Методи впливу на гормональну систему організму онкологічного хворого.

  11. Індивідуальні принципи гормонотерапії.

  12. Схеми гормонального лікування раку молочної залози, простати, яєчників.

  13. Активна імунотерапія злоякісних пухлин.

  14. Пасивна імунотерапія злоякісних пухлин.

5.4. Заключний етап:

Контроль та корекція рівня професійного вміння та навичок проводиться шляхом вирішення ситуаційних та клінічних задач, тестів для самоконтролю. Оцінюються знання та вміння студентів з обгрунтування кожної оцінки.

Викладач завдає домашнє завдання, рекомендує літературу по темі наступного заняття основну та додаткову.

VI. Матеріали для методичного забезпечення заняття

6.1.Матеріали контролю базисної (висхідного рівня) підготовки студентів: Тестові завдання


  1. Пухлини які виліковуються за допомогою хіміотерапії:

гострий лейкоз, лімфогранулематоз;

неходжкинська лімфома, пухлини яєчка;

недрібноклітинний рак легенів, рак шийки матки;

рак яєчників, рак простати.



  1. Пухлини, які дають мінімальну відповідь на хіміотерапію:

рак шлунка, рак товстої і прямої кишок;

рак підшлункової залози, рак шийки матки;

остеогенна саркома, рабдоміосаркома;

рак молочної залози, дрібноклітинний рак легені.



  1. Алкілуючі препарати - це:

бензотеф, циклофосфан;

сарколізин, циклофосфамід;

5-фторурацил, метотрексат;

вінкристин, вінбластин.



  1. Антиметаболіти – це:

сарколізин, тіофосфамід;

гідроксисечовина, ломустін;

6-меркаптопурин, метотрексат;

фторафур, цитозар.



  1. Сполуки платини – це:

ломустін;

дакарбазин;

прокарбазин;

платидіам;

всі вище перераховані препарати.


  1. Хіміопрепарати найкраще діють на клітини, які:

активно діляться;

втратили здатність до поділу;

що знаходяться в синтетичній фазі мітотичного циклу.


  1. Діагностика злоякісних новотворів можлива при кількості опухових клітин в організмі:

109 (1г тканини);

107;

104;

1013.



  1. Преінвазивний рак – це:

102-103 клітин;

105-107 клітин;

10-20 клітин.


  1. Терапевтичний ефект цитостатиків:

зворотно пропорційний масі опухової тканини;

прямо пропорційний;

залежить від локалізації і морфологічної будови тканини;

морфологічної будови метастазів.



  1. Разову дозу цитостатика розраховують:

на 1м2 поверхні тіла;

на 1 кг маси тіла;

на 1см росту хворого;

доза відрізняється тільки між дорослими і дітьми.



  1. Гормонозумовлені і гормонозалежні пухлини це:

ідентичні поняття;

різниця полягає в чутливості до гормонотерапії;



  1. Показами до гормонотерапії є:

дисеміновані стадії гормонозалежних пухлин;

рак молочної залози, простати, ендометрію;

всі ракові пухлини;

гормоноактивні пухлини;

пухлини щитовидної залози.


  1. Клональна структура пухлин під час гормонотерапії:

залишається сталою;

змінюється;

порушується;

зростають гормонозалежні клони.



  1. Гормонотерапія проводиться:

тривало, в тому числі після досягнення ефекту;

короткотерміново, великими дозами;



  1. Андрогени при раку молочної залози застосовуються:

в усіх випадках;

при збереженні менструальної функції;

в перші роки менопаузи;

в пізній менопаузі.



  1. Гормонотерапія раку молочної залози показана:

в доклінічних і ранніх стадіях;

в III i IV стадіях;

в III i IV стадіях при появі рецидивів чи метастазів під час лікування;

все вище перераховане.



  1. Кортикостероїди застосовуються:

при раку молочної залози;

при раку ендометрію;

раку простати;

раку яєчників.



  1. При раку простати проводиться:

кастрація;

естрогенотерапія;

гормонотерапія недоцільна;

введення кортикостероїдів.



  1. Антиестрогени:

посилюють дію гормонів;

це те саме, що і андрогени;

це блокатори естрогенних рецепторів;

все вище перераховане.



  1. Тамоксифен застосовується:

по 10-20 мг двічі на день;

по 30-40 мг два рази на добу;

по 100-200 мг двічі на тиждень.


  1. У пухлин яєчників наявні рецептори до:

естрогенів;

андрогенів;

фолікулостимулюючого гормону;

прогестерон.



  1. При раку ендометрію застосовують:

17-оксипрогестерона капронат;

тамоксифен;

естрогени;

андрогени;

гормони гіпофізу;

тиреоїдин.



  1. Основна гормонотерапія раку простати це введення:

синестролу або хонвалу на протязі 1-1,5 місяців;

хлортіазену, мікрофоліну-форте на протязі року;

все вище перераховане.


  1. Активна неспецифічна імунотерапія це:

введення вакцин (протимікробних);

введення декарісу, левамізолу;

введення зимозану, інтерферону;

лікування інтерлейкіном;

введення LАК–клітин.


  1. Пасивна імунотерапія передбачає введення:

антитіл;

LАК–клітин;

гальмування факторів росту;

введення опуховоасоційованих антигенів.



  1. LАК–клітини це:

лімфоцити, отримані з видаленої пухлини;

лімфоцити з пухлини, інкубовані інтерлейкіном-2;

лімфоцити-кілери;

супресори;

імуноглобуліни.


  1. Зімоган, левамізол, Т-активін, тималін це:

імуносупресори;

імуномодулятори;

впливають на клітинну ланку імунітету;

стимулюють гуморальну ланку імунітету.



  1. Інтерферони це препарати:

з більш противірусною активністю;

антипроліферативною активністю;

імуномодулюючою дією;

все вище перераховане.



  1. При раку молочної залози, простати:

застосовуються антагоністи гонадотропін-рілізінг гормону гіпофізу;

дана група гормонів не застосовується;

використовується золадекс.


  1. Несприятливим фоном для імунотерапії є:

ожиріння;

діабет;


статеві розлади;

порушення менструального циклу;

гіпотиреоз;

гіпертиреоз;



все вище перераховане.

6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу заняття Таблиці, довідник з протипухлинної хіміотерапії, амбулаторні карти і історії хвороби хворих на передракові захворювання та рак різних локалізацій, лікарські засоби.

6.3. Матеріали для заключного етапу заняття: клінічні ситуаційні задачі

Задача 1. В клініку поступив хворий В., 66 років. У пацієнта встановлено рак язика ІІІ ст. ІІ кл. гр., метастази в шийні лімфовузли. Який спосіб введення хіміопрепаратів доцільний у даного хворого.

Задача 2. У хворого Б., діагностовано рак легені ІІІб ст. ІІ кл. гр., Т4N2М0. Правобічний плеврит із наявністю канцероматозних клітин (дрібно клітинний рак). Який спосіб введення цитостатиків показані хворому?

Задача 3. Хвора З., 36 років перенесла мастектомію з приводу: -- правої молочної залози ІІІ ст. ІІ кл. гр. Т3N1М0. Метастази в праві аксилорні лімфовузли. Яка тактика лікування в подальшому? Показана даній хворій хіміотерапія?

Задача 4. Хворий Д., 39 років знаходиться в клініці з діагнозом:-- правого яєчка ІІІ ст. ІІ кл. гр. Т3N1М0. Мts в пахвинні лімфовузли справа хворому проводиться ад’ювантна хіміотерапія. В аналізі крові кількість лейкоцитів становить 3,0х109/л, тромбоцитів 7,8х109/л. Які міри необхідно застосувати?

Задача 5. Хвора Ж., 48 років знаходиться в клініці з діагнозом: рак правого яєчника ІІІ ст. ІІ кл. гр. Т3N1М0. При екскреторній урографії виявлено відсутність функції правої нирки. Підвищені рівень залишкового азоту, сечовини, креатиніну крові, --- --- сечі. Хворій показана хіміотерапія в даному випадку?

Задача 6. У хворого М., 62 років, який проходить лікування цитостатиками з приводу дрібноклітинного раку лівої легені ІІІ ст. ІІ кл. гр. Т3N2М0, розвинулася лейкопенія (рівень лейкоцитів досяг 1,1х109/л), гіпертермія до 38°С ввечері недомагання. Яка тактика лікування повинна бути у даного хворого?

Задача 7. У хворої А., 70 років, яка страждає на гострий лейкоз, була застосована хіміотерапія. У хворого з’явилися петехіальні крововиливи на шкірі. Рівень тромбоцитів – 20х109/л. Стілець набув чорного кольору. Яке ускладнення виникло у хворої А., визначте тактику лікування.

Задача 8. У хворого Н., 58 років, що проходить лікування цитостатиками, з приводу лімфогранулематозу, виникли явища стоматиту. Яке лікування показано хворому?

Задача 9. У хворого Р., 65 років, що лікується з приводу раку простати цитостатиками, з’явилися болі в ділянці серця, падіння АТ, синусова тахікардія, аритмія, зниження вольтажу на ЕКГ. Яке ускладнення виникло? Що не було враховано при призначенні хіміотерапії?

Задача 10. У хворої Е., 60 років є покази для призначення хіміотерапії. У неї рак яєчників ІІІ ст. ІІ кл. гр. Т3N1М0. При обстеженні у хворої виявлено: креатинін 140 ммоль/л, протеінурія, циліндрурія, гематурія. Чи можливе, то за яких умов?

6.4. Матеріали для методичного забезпечення самопідготовки студентів викладені у відповідних методичних вказівках студентам 5 курсу для самостійної підготовки до практичного заняття з цієї теми.

VII. Література

7.1. Основна:

1) Білинський Б.Т. Онкологія, Львів, 1998.

2) Білинський Б.Т. Онкологія, Львів, 1992.

3) Петерсон Б.Е. Онкология, М.: Медицина, 1980

4) Слинчак С.М.- Онкология, М.: Медицина, 1981.

5) Трапезников Н.Н. Онкология, М.: Медицина, 1981.

6) Лекційний матеріал.

7.2. Додаткова:


  1. Гершанович М.Л. Осложнения при химио- и гормонотерапии злокачественных опухолей. М.: Медицина, 1982.– 223 с.

  2. Переводчикова Н.И. Противоопухолевая химиотерапия. Справочник. М.: Медицина, 1993.– 224 с.

  3. Потопальский А.Л. Препараты чистотела в биологии и медицине. К.: Наукова думка, 1992.

  4. Сенютович Р.В., Станкевич В.В., Сидорчук І.Й., Пішак В.П. Імунотерапія тa детоксикація раку.– Чернівці: Місто, 1999.– 142 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка