Черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій головного мозку. Стиснення головного мозку. Клініка, лікування




Скачати 115.43 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір115.43 Kb.
Затверджую” “Затверджую”

Декан медичного факультету Зав. кафедрою нейрохірургії

________ проф. Яцишин Р.І. _______ проф Потапов О.І.

“___”____20__ р.



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ


до практичного заняття № 1
Тема: «Черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій головного мозку. Стиснення головного мозку. Клініка, лікування. Відкрита черепно-мозкова травма. Комбінована та поєднана черепно-мозкова травма. Ранні та пізні ускладнення, їх лікування. Пластика дефектів черепа. Відновна терапія».

Мета заняття: Студенти повинні вивчити і знати класифікацію черепно-мозкової травми, принципи діагностики і обстеження хворих з різними по важкості формами черепно-мозкової травми. Уміти зробити невідкладну допомогу хворим з закритою черепно-мозковою травмою, призначити обстеження їм, консервативне лікування. Обґрунтувати необхідність хірургічного лікування, застосувати методи реабілітації. Знати оновні симптоми відкритої черепно-мозкової травми, її ускладнення.

Структура заняття:

1.Організаційна частина (учбова кімната) 2 хв.

2. Контроль вихідного рівня знань 15 хв.

3. Робота у ліжка хворого 50 хв.

4. Аналіз історії хвороби, допоміжних даних, оглянутих хворих 10 хв.

5. Контроль кінцевого рівня знань, розв’язання

ситуаційних завдань, тестовий контроль 10 хв.

6. Закінчення, завдання до наступного заняття 3 хв.



Зміст заняття: Обговорення класифікації черепно-мозкової травми, принципів травматичного пошкодження черепного і головного мозку, діагностики, надання допомоги хворим на до шпитальному етапі. Розбір хворих з струсом, забоєм і стисненням головного мозку. Аналіз загально-мозкової і вогнищевої симптоматики при черепно-мозковій травмі, значення допоміжних методів обстеження. При обговоренні оглянутих студентами хворих звертається увага на особливості розвитку захворювання, клініки, діагностики, консервативного і хірургічного лікування. Звернути увагу студентів на надання допомоги хворим з відкритою черепно-мозковою травмою на етапах евакуації, зупинку кровотечі, боротьба з шоком, гіпоксією, значення допоміжних методів в діагностиці травми. Ознайомлення з основними принципами хірургічної обробки при відкритій черепно-мозковій травмі. Розбір можливих ускладнень (менінгіту, нагноєння рани, абсцеси і т.д.) В час роботи біля ліжка хворого студенти в перев’язочній виконують перев’язки, знімають шви.

При контролі кінцевого рівня знань студенти оцінюють клінічні дані обстежуваних хворих, допоміжні методи діагностики, вирішують ситуаційні задачі, тестовий контроль.



Етапи проведення практичного заняття:

Підготовчий – викладач формує основну мету заняття: вивчити класифікацію черепно-мозкової травми, клінічні прояви основних форм черепно-мозкової травми, особливості діагностики, лікування. Контролюється вихідний рівень знань студентів шляхом опитування, вирішення задач.

Основний – самостійна робота студентів біля ліжка хворого. Декілька студентів обстежують хворого, діагностують важкість черепно-мозкової травми, оцінюють результати допоміжних методів дослідження. Приймають участь в перев’язках хворого, приймають участь в операціях.

Заключний – студенти вирішують ситуаційні задачі, проводиться тестовий контроль, отримують завдання на наступне заняття.
Оцінювання поточної навчальної діяльності студентів.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент під час вивчення модуля, вираховується шляхом множення максимальної кількості балів за заняття на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 120 балам.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент під час вивчення модуля вираховується шляхом множення мінімальної кількості балів, що відповідають оцінці “задовільно” (6 балів), на кількість тем у модулі.

Вага кожної теми в межах одного модуля має бути однаковою і визначається кількістю тем в модулі.

13 балів (відмінно) — виставляють студенту, який глибоко засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно та методично його викладає, у відповіді якого тісно пов’язані теорія з практикою. При цьому студент не вагається з відповіддю при видозміні завдання, вільно справляється з задачами та питаннями другого та третього рівня оцінки знань, виявляє знайомство з монографічною літературою, вірно обгрунтовує прийняте рішення, володіє елементами лікарської техніки, різносторонніми навиками та прийомами виконання практичних робіт. Практичні навички виконує без помилок, вміє в професійній діяльності ефективно використовувати набуті знання.

9-12 балів (добре) — виставляють студенту, який твердо знає програмний матеріал, грамотно та за суттю викладє його, який не допускає істотних неточностей у відповідях на запитання та виконанні необхідних практичних навичок.

6-8 балів (задовільно) — виставляють студенту який має знання лише основного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає неточності, недостатньо правильні формулювання, порушення послідовності викладення матеріалу, зазнає труднощів у виконанні практичних робіт або виконує їх з істотними помилками, з помилками вирішує ситуаційні задачі третього рівня контролю знань.



0-5 балів (незадовільно) — виставляють студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнено виконує практичні роботи, не вирішує завдання ІІ-ІІІ рівня контролю знань
Питання для контролю вихідного рівня знань студентів на практичному занятті

  1. Класифікація черепно-мозкової травми.

  2. Основні патогенетичні механізми травми.

  3. Патолого-анатомічні зміни при черепно-мозковій травмі.

  4. Клінічні прояви струсу головного мозку.

  5. Періоди протікання струсу головного мозку. Лікування його.

  6. Клінічні прояви забою головного мозку.

  7. Які клінічні особливості забою головного мозку в залежності від локалізації пошкодження мозкової речовини?

  8. Особливості лікування забою головного мозку.

  9. Основні етапи в лікуванні забою головного мозку.

  10. Які фактори стиснення головного мозку?

  11. Особливості клінічної картини стиснення головного мозку.

  12. Діагностика стиснення головного мозку.

  13. Лікування стиснення головного мозку.

  14. Принципи трепанації черепа при стисненні головного мозку.

  15. Ускладнення важкої черепно-мозкової травми, принципи реабілітації хворих, які перенесли травму.

  16. Який вид черепно-мозкової травми відноситься до відкритої?

  17. Класифікація відкритої черепно-мозкової травми.

  18. Види вогнепальних поранень черепа.

  19. Клінічні прояви відкритої черепно-мозкової травми.

  20. Лікувальні заходи на місці травми і при транспортуванні.

  21. Ранні і пізні ускладнення відкритої черепно-мозкової травми.

  22. Допоміжні методи в діагностиці відкритої травми.

  23. Особливості хірургічної обробки ран голови.

  24. Нейрохірургічна тактика при сторонніх тілах порожнини черепа.

  25. Відновна терапія при відкритій черепно-мозковій травмі.

  26. Особливості протікання черепно-мозкової травми у хворих похилого віку.

  27. Лікувальні заходи при поєднанні черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток кінцівок, тазу.

  28. Особливості клінічних проявів і лікувальних заходів при поєднанні черепно-мозкової травми з пошкодженням органів черевної порожнини, грудної клітки.

  29. Особливості клінічних проявів черепно-мозкової травми при її поєднанні з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом.


Задачі

для контролю вихідного рівня засвоєння учбового матеріалу

  1. У хворого мала місце травма голови. На короткий час втрачав свідомість, була блювота, зараз турбує головна біль, головокружіння. Який вид травми головного мозку у хворого? Ваша тактика?

  2. Хворий поступив в приймальний покій в сопорозному стані. Зі слів супроводжуючих був збитий автомашиною. При огляді: обмежені рухи в правих кінцівках, виражені менігеальні симптоми. Який вид черепно-мозкової травми у хворого? Ваша тактика?

  3. Хворий поступив в стаціонар після автоаварії в компенсованому стані. Свідомість збережена. Через 6 годин стан хворого погіршився: розвився епілептичний приступ, хворий стратив свідомість. Який вид черепно-мозкової травми у хворого? Ваша тактика?

  4. Хворий доставлений в приймальний покій після бійки. При огляді: при свідомості, орієнтований, головна біль не турбує, втрати свідомості не було. На шкірі голови і обличчя – множинні крововиливи, садно. Яка травма у хворого?

  5. В побутових умовах хворий отримав травму голови, короткочасно втрачав свідомість, була рвота. Об’єктивно: в свідомості, горизонтальний ністагм, в лобній ділянці кровотечна рана розміром 3 х 1,5 см, на краніограмах кісткової патології не виявлено. Який вид травми у хворого? Ваша лікувальна тактика.

  6. Хворий доставлений у приймальний покій після автоаварії в сопорі. В об’єктивному статусі: лівобічний геміпарез, виражені менігеальні симптоми, в правій тім’яній ділянці великих розмірів рана з багатим виділенням серозної рідини. Який вид травми у хворого? Ваша діагностична і лікувальна тактика.

  7. Хворий доставлений після падіння з висоти. Об’єктивно: стан важкий, в сопорі, інструкції виконує, крововилив в правій скроневій ділянці, лікворея з правого слухового ходу, парез лицевого нерву. Який вид травми у хворого? Лікувальна тактика.

  8. Під час полювання хворий отримав вогнепальне поранення. Вхідний отвір розташований в правій скроневій ділянці, помірна кровотеча. Рухи в лівих кінцівках обмежені. Який діагноз у хворого? Допоміжні методи дослідження. Лікування.


Еталони відповідей на задачі для контролю вихідного рівня знань учбового матеріалу.

  1. У хворого є легка черепно-мозкова травма. Потрібно хворого госпіталізувати в стаціонар, призначити лікування.

  2. У хворого має місце забій головного мозку. Потрібно хворого госпіталізувати, краще в реанімаційний відділ. Призначити інтенсивну терапію.

  3. У хворого наростає стиснення головного мозку. Потрібна консультація нейрохірурга для вирішення питання про хірургічне лікування.

  4. У хворого забій м’яких тканин голови і обличчя. Даних про травму головного мозку немає.

  5. У хворого закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, так як немає сполучення зовнішнього середовища з порожниною черепа. Хворий потребує госпіталізації.

  6. У хворого важка відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. Необхідна краніографія – вдавлений перелом кісток. Протизапальна терапія. Первинна хірургічна обробка рани, видалення відламків, детриту, шви на шкіру.

  7. У хворого відкрита черепно-мозкова травма. Перелом основи черепа в середній черепній ямці. Лікворея. Протинабрякова і протизапальна терапія, відновна терапія.

  8. У хворого відкрите вогнепальне поранення. Первинна хірургічна обробка.


Задачі

для контролю кінцевого рівня засвоєння учбового матеріалу

  1. Хворий Н., 42 роки підібраний на вулиці і доставлений в приймальний покій в стані глибокого сопору. Об’єктивно: садно з правої скроневої ділянки, зіниці рівномірні, згладжена ліва носо-губна складка. Рухи в кінцівках збережені, сухожильні рефлекси вище зліва, позитивні менингеальні симптоми, с. Бабінського зліва. Пульс 64 уд. в хв. К/Т – 160/90 мм рт. ст. Яка патологія головного мозку у хворого? Які до­поміжні методи дослідження необхідно застосовувати хворому? Їх результати? Лікування.

  2. Хворий П., 37 років скаржиться на головну біль, головокружіння, загальну слабість. Два дня тому в побутових умовах отримав травму голови, при цьому мала місце короткочасна втрата свідомості, блювота. Звернувся до невропатолога через добу після травми голови, при цьому був госпіталізований. Об’єктивно: стан задовільний, садно в лобній ділянці. Горизонтальний ністагм при погляді вбік, слабість конвергенції лівого ока, асиметрія обличчя, гіпергідроз долонь, К/Т – 140/90 мм. рт.ст. Яка патологія у хворого? Які допоміжні методи? Лікувальна тактика.

  3. Хворий 46 років доставлений в стаціонар в глибокій комі. З анамнезу відомо, що постраждав в автоаварії. Об’єктивно: множинні садно на обличчі. Мимовільні рухи в кінцівках збережені, зіниці рівномірні. Сухожильні рефлекси вище зліва, с. Бабінського зліва, позитивні менінгеальні симптоми, на краніограмах – перелом правої тім’яної кістки, при люмбальній пункції – ліквор з домішками крові, лікворний тиск 250 мм вод. ст. Хворому призначена проти набрякова, кровозупинна терапія, корекція дихання, серцево-судинної системи. Стан хворого покращився через 4 години – в свідомості, виконує інструкції. Але через добу після поступлення хворого в стаціонар у нього розвився епілептичний приступ, при цьому втратив свідомість. Об’єктивно: анізокорія (права зіниця розширена), рухи в лівих кінцівках обмежені, сухожильні рефлекси вище зліва, с. Бабінського зліва, пульс 52 уд. в 1 хв., лікворний тиск – 380 мм вод. ст. Який вид травми у хворого? Які допоміжні методи необхідні? Лікувальна тактика.

  4. Хворий В., 58 років, поступив в стаціонар зі скаргами на різку головну біль, слабість в лівих кінцівках. З анамнезу відомо, що 3 тижня тому отримав травму голови з короткочасною втратою свідомості. Не лікувався. Після травми стала турбувати стійка головна біль, а три дні тому спостерігався епілептичний приступ. Об’єктивно: парез VII п зліва, лівобічний геміпарез, сухожильні рефлекси підвищені зліва, с. Бабінського зліва. На очному дні – застійний диск зорового нерва. Яке захворювання у хворого? Які допоміжні методи потрібні? Їх дані? Лікувальна тактика.

  5. Дитина Н., 10 років, доставлена в стаціонар з дільничної лікарні зі скаргами на головну біль, слабкість в лівих кінцівках. Отримав травму голови при падінні з висоти. Об’єктивно: рана з правої тім’яної ділянки, лівобічний геміпарез, гемігіпестезія. Яка травма у хворого? Діагностичні міроприємства. Лікування.

  6. Хворий М., 43 роки, скаржиться на головну біль. Годину тому на голову впала цеглина. На короткий час втрачав свідомість, була рвота. Рана в лобній ділянці справа оброблена, накладена антисептична пов’язка. Увечері стан хворого погіршився, посилилась головна біль, з’явилась слабкість в лівих кінцівках. Об’єктивно: рана в лобній ділянці справа, лівобічний геміпарез. Попередній діагноз. Допоміжні методи. Лікування.

  7. Хворий П., 57 років скаржиться на головну біль, підвищення температури. З анамнеза відомо, що 2 місяці тому був прооперований з приводу відкритого вдавленого перелому правої тім’яної кістки. Об’єктивно: дефект правої тім’яної кістки розміром 4 х 4 см, шкіра в ділянці дефекту напружена, не пульсує, гімеремована, анізокорія справа, лівобічний геміпарез. На очному дні – застійний сосок зорових нервів. Попередній діагноз? Допоміжні методи дослідження. Лікування.

  8. Хвора 18 років, скаржиться на головну біль, нудоту, блювоту. Отримала травму голови при падінні з висоти. Втрачала свідомість. Об’єктивно: садно в лобній ділянці, з носових ходів постійно витікає рідина. Горизонтальний ністагм, ригідність м’язів потилиці, симптом окулярів. Яка травма у хворої? Діагностика. Лікування.

Еталони відповідей на задачі для контролю кінцевого рівня знань.

  1. У хворого забій головного мозку сопор, вогнищеві симптоми – парез VII п, анізорефлексія, с. Бабінського, менігеальні симптоми. Допоміжні методи – краніографія – перелом кісток черепа, люмбальна пункція – кров в лікворі, ліквор на гіпертензія. Лікування: кровозупинні, протинабрякові, судиннорозширюючі препарати.

  2. У хворого є струс головного мозку – втрата свідомості під час травми, загальна мозкова –головна біль, головокружіння і вогнищева неврологічна симптоматика – горизонтальний ністагм, слабість конвергенції, асиметрія обличчя, гіпергідроз долонь, місцеві міні садно. Лікування – анальгетики, седативні, десенсибілізуючі.

  3. У хворого наростаюче стиснення головного мозку на фоні забою головного мозку: кома епілептичний приступ, геміпарез, анізокорія, брадикардія, внутрішньочерепна гіпертензія. Необхідно зробити ЕхоЕГ – зміщення серединного «М» - ехо, каротидну ангіографію – зміщення судин, безсудинна ділянка; КТ – внутрішньочерепна гематома. Метод лікування – хірургічний – декомпресивна трепанація черепа, видалення гематоми.

  4. У хворого хронічна внутрішньочерепна гематома – травма в анамнезі епілептичний приступ, наростання геміпарезу, застійні явища на очному дні. Потрібне: каротидна ангіографія – зміщення судин, без судинна ділянка, КТ- гематома. Лікування – хірургічне – кістково-пластична трепанація, видалення гематоми.

  5. У дитини відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Необхідно зробити краніографію – перелом, вдавлений перелом кістки. Первинна хірургічна обробка рани, при вдавленому переломі – видалення кісткових відламків.

  6. У хворого відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Вдавлений перелом лобної кістки. Внутрічерепна гематома. Необхідно зробити краніографію – перелом кісток черепа, вдавлений перелом кісток, люмбальну пункцію – підвищений ліквор ний тиск, кров в лікворі. Лікування – первинна хірургічна обробка, видалення відломків. Протизапальна, проти набрякова терапія.

  7. У хворого абсцес в ділянці кісткового дефекту - відсутність пульсації, анізокорія, геміпарез, застійні явища на очному дні. Необхідно зробити: краніографію – остеоміеліт, ЕхоЕГ – зміщення артерій, КТ-абсцес. Лікування – хірургічне, дренування абсцесу, протизапальна, проти набрякова терапія.

  8. У хворої відкрита черепно-мозкова травма – перелом основи черепа в передній черепній ямці – назальна лікворея, симптом «окулярів», менінгеальні симптоми. Необхідна краніографія – перелом кісток черепу з переходом на основу черепа. Лікування консервативне: кровозупинні, протизапальні, протинабрякові.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка