Державний центр зайнятості інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни збірник професіограм І психограм




Сторінка1/14
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.65 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

ЗБІРНИК

ПРОФЕСІОГРАМ І ПСИХОГРАМ

Київ - 2002




ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

ЗБІРНИК

ПРОФЕСІОГРАМ І ПСИХОГРАМ
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

КНИГА VІІ

Київ - 2002




ББК 74,5 п

УДК 377,4

У методичному посібнику подані професіограми та психограми професій, актуальних на ринку праці.

Професіограми містять інформацію про загальну характеристику професій, санітарно-гігієнічні умови праці, вимоги до працівника, протипоказання до навчання та виконання професійних обов’язків за професією, можливість набуття професії. В психограмах подані професійно важливі якості, наявність яких дає можливість людині стати кваліфікованим фахівцем за професією.

Методичний посібник підготовлений старшим науковим співробітником відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Синявським В.В. за участю спеціалістів Науково-методичного центру по забезпеченню профорієнтації та профнавчання незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.


Рецензент: Б.О.Федоришин, доктор педагогічних наук, професор, провідний спеціаліст відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України
Професіограми і професіокарти професій. Методичний посібник (книга УП), - Київ, 2002

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

Синявський В.В.

Передмова

В умовах переходу України до ринкових відносин, структурної перебудови економіки і виходу з кризового стану, в усіх галузях господарства потрібні творчі, висококваліфіковані працівники, які можуть ставити і розв’язувати нестандартні завдання, привносити нові якості в соціальне і виробниче життя сьогодні і в майбутньому. Це вимагає підвищення ефективності професійної орієнтації в службі зайнятості.

Що ми маємо на увазі, коли говоримо про підвищення ефективності профорієнтації? В першу чергу – це забезпечення її професіографічною інформацією.

Слід замітити, що теза – людина може все – хибна. Так, кожен може бути слюсарем-інструментальником, токарем, менеджером, бухгалтером. Але чи буде він кваліфікованим спеціалістом, майстром своєї справи – відповіді немає. Її можна отримати тільки співставивши індивідуально-психологічні особливості і якості особистості з вимогами тієї чи іншої професії необхідними і достатніми для її освоєння. Таку інформацію можна отримати в професіограмі професії. Крім того, уявлення людини про власні можливості, про зміст професій часто погано узгоджуються з об’єктивною інформацією про суттєві особливості професій, що потрапило в сферу інтересів.

Тому профорієнтаційна робота вимагає інформації про професії, про те, які вимоги вони ставлять відносно професійної підготовки, індивідуально-психологічних особливостей, про можливості працевлаштування і професійного росту. Така інформація дозволяє працівникам служби зайнятості визначити можливості безробітного щодо працевлаштування, направлення на навчання за тією чи іншою професією, обгрунтувати вибір психодіагностичних методик для оцінки і прогнозування успішного освоєння професії і наступної професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу індивідуально-психологічних особливостей безробітного і професіографічного матеріалу профконсультант надасть йому кваліфіковану пораду щодо вибору (чи зміни) професії, місця роботи, профілю навчання. Крім того, ознайомлення безробітних і вивільнюваних працівників з професіографічною інформацією стимулює їх аналітичне ставлення до своїх індивідуально-психологічних особливостей з вимогами конкретної професії, розвиває самопізнання і самовиховання недостатньо розвинених професійно важливих якостей. Таким чином професіографічна інформація спонукає особистість “аналізувати” себе, “приміряти” професію до себе, проводити самоконсультацію щодо вибору професії, місця роботи, профілю навчання.

Слід зауважити, що в психограмах професій, розміщених в посібнику, професійно важливі якості подаються не в плані визначення професійної придатності працівника, а для ознайомлення з ними, з тим, що їх наявність дає можливість людині стати кваліфікованим фахівцем за професією, майстром своєї справи.

У даний методичний посібник включено професіограми професій, що актуальні сьогодні на ринку праці.

Конкретну інформацію про навчальні заклади, в яким можна набути конкретну професію або отримати направлення на професійне навчання можна отримати в центрі зайнятості за місцем проживання.



Агроном з захисту рослин

Загальна характеристика професії
На зорі розвитку людства люди харчувалися тим, що давала їм дика природа. Наші предки збирали плоди різних дерев, ягоди, зерна дикорослих злаків, викопували бульби, цибулини. Перехід до окультурення рослин був тривалим і справою не одного покоління. А з появою культурних рослин змінилися умови життя людей, сталися великі зрушення в історії розвитку людства.

У світі рослин існують захворювання та шкідники, тому виникає необхідність його захисту. Якщо на варті здоров’я людей стоїть медицина, тварин – ветеринарія, то на варті здоров’я рослин – служба їх захисту. Основною фігурою цієї служби є агроном з захисту рослин. Його завдання полягають не тільки у знищенні шкідників та запобіганні захворювань рослин, а й у прогнозуванні часу їх появи та можливих масштабів розповсюдження.

Шкода, якої завдають рослинам хвороби та шкідники, була відома людині ще з далеких часів. Так, в ассирійських клинописах і в тибетських фресках ( 3 тис. Років до н.е.) згадується про спустошливі напади пустельної сарани; у давньогрецьких та римських писаннях знаходять описи іржі, головні й інших захворювань рослин, що вважалися проявом “гніву божого”.

З часом було зроблено спроби класифікувати хвороби рослин; розпочалося вивчення біології та фізіології цих захворювань, почалися розробки заходів боротьби з ними.

За класифікацією Є.О.Климова професія агронома з захисту рослин відноситься до професій типу “Людина-природа”.

Агроном з захисту рослин повинен знати видовий склад шкідників, бур’янів у даній зоні, методику прогнозування їх появи та складання планів боротьби з ними; будову та принцип дії механізмів, що використовуються для захисту рослин, технологічний режим їх роботи, можливі несправності та способи їх усунення; склад отрутохімікатів, гербіцидів, їх призначення, правила техніки безпеки роботи з ними. Крім того, він повинен вміти ставити діагноз на ураженість рослин шкідниками та хворобами; обґрунтовувати використання тих чи інших засобів боротьби з ними, визначати терміни профілактичної обробки рослин.



Основними завданнями агронома щодо захисту рослин є такі:

  • запобігання хворобам рослин та появі на них шкідників, їх розвитку та поширенню;

  • заходи з вироблення імунітету у рослин до хвороб і пошкоджень шкідниками, створення таких умов середовища, що сприяють кращому росту рослин і пригнічують розвиток збудників хвороб та шкідників;

  • попередження проникнення в країну збудників нових карантинних хвороб, шкідників, бур’янів;

  • своєчасне знищення шкідників та збудників хвороб рослин у разі їх появи шляхом застосування різноманітних методів боротьби.

Агроном з захисту рослин відповідає за організацію та проведення заходів щодо боротьби з шкідниками і хворобами рослин, бур’янами, за дотримання строків і високу якість робіт. До його обов’язків входить розробка річних та календарних планів захисту рослин, визначення потреб у коштах на захисні роботи, закупівлю хімічних препаратів, аналіз ефективності заходів, доцільності їх впровадження і окупності. Він здійснює інструктаж механізаторів та інших працівників, зайнятих на роботах з хімічними препаратами; дає вказівки з питань їх застосування (на основі даних прогнозів); обстежує поля, сільськогосподарські угіддя, зерносклади і сховища; відповідає за дотримання правил техніки безпеки при роботі з хімічними препаратами та їх збереженні; стежить за екологічним станом території; складає плани заходів щодо захисту рослин.

Санітарно-гігієнічні умови безпеки праці

Агроном з захисту рослин працює в одну зміну і має ненормований робочий день. Робота пов’язана з переміщеннями. Він працює, як правило, під відкритим небом, нерідко під вітром, у спеку, сльоту, тому, безумовно, йому необхідно мати міцне здоров’я. Мінливість умов праці, що включає просторові і кліматичні чинники, різноманітність об’єктів праці висувають високі вимоги до його здатності швидко пристосовуватися до нових обставин.

Виходячи з умов праці, можна назвати такі несприятливі фактори: перегрівання та переохолодження тіла; промокання одягу та застуження організму; запиленість повітря; вплив хімічних речовин (добрив та отрутохімікатів).

Вимоги професії до працівника


Професійна діяльність агронома з захисту рослин багатогранна і вимагає від спеціаліста певних індивідуально-психологічних особливостей.

Для успішного виконання обов’язків у агронома з захисту рослин повинні бути розвинені сенсорні функції, особливо такі, як окомір та кольоророзрізняння. Професія агронома ставить високі вимоги до рухового апарату людини, її мислення, пам’яті та уваги.

Важлива роль в успішній діяльності такого спеціаліста належить зоровому сприйманню, оскільки він здійснює постійний зоровий контроль (оцінка засміченості насіння, ґрунту, посівів). В своїй роботі він спирається на зорові враження під час порівняння предметів праці зі зразками, які існують в натурі чи в уяві. Є спеціальні окомірні методи, якими користуються агрономи для встановлення засміченості посівів бур’янами чи ураженості шкідниками. Кольоророзрізняння необхідне при виявленні зараженості посівів шкідниками за кольором листя та стебла.

Агроном з захисту рослин – людина спостережлива. Він повинен постійно стежити за станом і розвитком рослин, щоб не пропустити початку захворювання, засміченості. Іноді випадкові, другорядні спостереження служать агроному важливим опорним пунктом для діагностики захворювання посівів. Тому він повинен помічати і випадкові явища. Необхідність точного диференціювання ознак нормального розвитку рослин вимагає від фахівця здатності фіксувати найдрібніші відмінності в їх стані та розвитку.

З психологічної точки зору діяльність агронома з захисту рослин протікає як розв’язання розумових завдань з діагностики (виявлення захворювань рослин та їх причин, методи усунення) і прогнозування (встановлення ймовірної ефективності вжитих заходів щодо боротьби з виявленими шкідниками та захворюваннями), особливо у процесі вибору засобів боротьби, очікування результатів.

Робочий період у рослинництві тривалий у часі, залежить від багатьох чинників і простежити за ефектом вжитих заходів не завжди можливо. Тому агроном з захисту рослин, встановлюючи причини тих чи інших відхилень у розвитку рослин, спирається не тільки на безпосереднє сприймання, а й на знання причинно-наслідкових зв’язків між змінами у стані і розвитку рослин, з одного боку, і появою шкідників чи захворювань – з другого. Тому йому необхідній аналітичний підхід до об’єкта розпізнання (види захворювань, шкідники), розвинута не нижче середнього рівня оперативна пам’ять.

Зважаючи на кількість шкідників (наприклад, тільки у посівах колоскових живе біля 500 їх видів) і хвороб рослин, різноманітність їх варіації і методів боротьби з ними, фахівцю необхідний дуже високий рівень довготривалої і середній рівень наочно-образної пам’яті на зорові враження (кольоророзрізняння, форма ураженості посівів, колір листя тощо).

Агроному з захисту рослин потрібна хороша концентрація уваги на нових об’єктах (види захворювань рослин і шкідники, які раніше йому не зустрічалися), стійкість її розподілу, щоб помічати і оцінювати загрозливі симптоми. Ці якості уваги мають бути розвинені відповідно не нижче середнього і високого рівня. В той самий час агроному необхідне і переключення уваги (для контролю ходу захисних заходів), яка повинна бути розвинена не нижче середнього рівня.

Професійна діяльність агроному з захисту рослин дуже часто вимагає від нього орієнтації в ситуації (наприклад, поява довгоносика на буряковій плантації), ретельного аналізу причин явища та прийняття екстрених нестандартних рішень (вжиття заходів щодо локалізації вогнища, появи шкідника, його ліквідація). Почуття відповідальності за прийняті рішення потребує високого рівня емоційної стійкості. Помилки дорого коштують і можуть позначитися на результатах праці цілого колективу. Спеціалісту часто доводиться приймати рішення в умовах браку часу (поява захворювання, яке може уразити весь масив посівів в регіоні) на фоні емоційної напруги. В таких ситуаціях йому необхідні такі особистісні якості як кмітливість, рішучість, наполегливість, самовладання, швидкість переробки інформації, ініціативність.

Для приготування отрутохімікатів (особливо дуже токсичних) з метою обробки територій, посівів агроному з захисту рослин потрібна високорозвинена точність рухів.

Агроном здійснює інструктаж механізаторів та інших працівників, зайнятих захистом рослин, дає вказівки щодо застосування тих чи інших препаратів і виконання робіт, організовує і планує працю інших працівників, тобто його діяльність передбачає роботу з людьми. Успішне розв’язання поставлених перед ним завдань неможливе без комунікативних та організаторських умінь, розвинених не нижче середнього рівня.


Професійне навчання


Підготовкою кадрів агрономів з захисту рослин займаються вищі навчальні заклади сільськогосподарського профілю різних рівнів акредитації.

На перший курс вищих навчальних закладів приймаються громадяни, які мають загальну середню освіту. До навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації проводиться прийом громадян, які мають неповну загальну середню освіту.

Усі вступники користуються рівними правами незалежно від статі, національної приналежності, соціального та майнового стану, віросповідання, місця проживання та інших обставин.

Прийом до навчальних закладів ІІІ та ІУ рівнів акредитації (інститути, університети, академії) здійснюється для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр.

Терміни проведення прийому документів на навчання визначаються правилами прийому до навчальних закладів.

Прийом до навчальних закладів незалежно від форм власності, підпорядкування та фінансування проводиться на конкурсній основі за результатами вступних екзаменів.



Протипоказання до навчання та виконання професійних обов’язків


Не рекомендується опановувати професію агронома з захисту рослин особам, які страждають серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями кісток, м’язів і суглобів; частими загостреннями виразки шлунку; бронхіальною астмою, захворюваннями шкіри, легенів.

Агроному з захисту рослин дуже багато доводиться працювати з різними добривами та отрутохімікатами, тому ця професія не рекомендується людям з алергічними захворюваннями.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка