Державний професійно-технічний навчальний заклад "Кролевецьке вище професійне училище" Зачіска романтичного стилю




Сторінка1/2
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Сумській області



Державний професійно-технічний навчальний заклад

"Кролевецьке вище професійне училище"

Зачіска романтичного стилю

Методична розробка

майстра виробничого навчання

Яскевич Людмили Миколаївни

Кролевець 2014
Упорядник: Л.М. Яскевич, майстер виробничого навчання I категорії.
У методичній розробці розглянуто сучасний напрям моди перукарського мистецтва, подано характеристику романтичного стилю.

В методичній частині описано рекомендації по проведенню стандартних і нестандартних кроків виробничого навчання. В практичній частині розглянуто структуру уроку виробничого навчання з використанням інноваційних технологій.

Методична розробка призначена для використання в роботі майстра виробничого навчання за професією перукар.

Зміст




Вступ ………………………………………………………………….

4

1.

Теоретична частина…………………………………………………..

8

1.1.

Характеристика романтичного стилю………………………………

8

2.

Методична частина…………………………………………………...

15

2.1.

Методика викладання стандартних уроків виробничого навчання

15

2.2.

Нестандартні уроки виробничого навчання………………………..

24

3.

Практична частина…………………………………………………...

28

3.1.

План уроку виробничого навчання………………………………….

28

4.

Висновки………………………………………………………………

52

5.

Література……………………………………………………………..

53



Вступ

Протягом кількох десятиліть демонструється, що творчий процес завжди знаходиться у русі. Перукарська мода нестримна. Вчора – африканські кучері і гладенький шовк, сьогодні – розвіяні текстурні локони і начіси, тупіровки. Що буде завтра? У сучасному перукарському світі сприймаються найрізноманітніші тенденції та тільки одиниці виявляються на гребіні хвилі.

На сучасному етапі більшість людей прагнуть кардинально змінити свій імідж. Зараз в іміджі важливо все: від усмішки до самих кінчиків нігтів. Враховується простота та легкість у виконанні. На даний час не є проблемою підбір зачіски для клієнтів, різноманітних стрижок, та нові форми брів, губ, макіяжу. Це все можна зробити за допомогою комп’ютерної графіки. І це зменшує ризик неправильного виконання роботи при обслуговуванні клієнта.

Сучасний розвиток мистецтва доповнює красу людського тіла незвичайними, стильними прикрасами – це пірсинг і татуювання, але це дуже екстравагантно та екстримально. Проте і цьому знайшли заміну. Є інше мистецтво для створення фантастичного іміджу – боді-арт – одне із найбільш модних і популярних на сьогодні направлень дизайну, і методика створення особистого, оригінального іміджу, що дає можливість по-іншому дивитися на людське тіло, людський образ і стиль.

Впроваджуються нові технології, нові види послуг, організовуються українські школи перукарів, конкурси, майстер-класи з моделювання зачісок і макіяжу та розвитку сучасної моди.

До розвитку перукарського мистецтва і декоративної косметики можна віднести відкриття великої кількості спеціалізованих кваліфікованих шкіл, де викладають спеціалісти своєї справи і навіть відкриття вищих закладів з поглибленим вивченням перукарського мистецтва, декоративної косметики.

Кожна епоха приносить щось своє, нове в перукарському мистецтві, чіткого копіювання не було. Розвиток основних форм одягу і зачісок проходив з безпосереднім зв’язком із спеціально-економічними, природними умовами, естетичним художнім стилем, модою.

Мода в умовах сучасного суспільства виконує важливу соціальну роль і торкається усіх сфер діяльності людини. Більш яскраво її вплив відображається в одязі та зачісках. Своєю мінливістю мода відповідає естетичним потребам людей, враховуючи напрямки суспільного прогресу. Не існує людини поза модою або сьогоднішньою, або вчорашньою, або авангардною, тобто ти або сучасний, або старомодний, або випереджуєш час.

З кожним роком, століттям, тисячоліттям мода розвивається, удосконалюється як в одязі, так і в зачісках, стрижках, макіяжі. Кожна жінка, дівчина і без виключення чоловіки, юнаки хочуть виглядати красиво і привабливо. Для того, щоб кожному догодити, перукарі-модельєри надзвичайно уважно і довго працюють над волоссям, тобто, щоб створити нові зачіски чи стрижки треба обов’язково врахувати індивідуальні властивості клієнта, приховати чи навпаки відкрити деякі риси обличчя, а також підібрати зачіску до одягу, характеру, віку людини.

Провідні вітчизняні і зарубіжні майстри та центри моделювання створюють та диктують нам напрям моди. Провідними українськими майстрами можна вважати: В'ячеслава Дюденка, Ірину Павлюк, Марину Каніковську, Олександра Кирилюка, Тетяну Шинкаренко. Із зарубіжних: Патрік Камерон, Мартіна Ахт. Центри моделювання розміщенні в Києві, Львові, Сімферополі, Харкові та інших великих містах.

Перспективні і сучасні напрямки в моді допомагають розвиватися декоративній косметиці і удосконалювати методи роботи. Завдяки макіяжу можна підкреслити естетичну красу, витонченість, гармонійне поєднання, макіяж стає як основа у доповненні індивідуального образу людини, доповнює зачіску та одяг. Найголовнішим напрямком моди є натуральна краса людини, а макіяж служить для підкреслення та відтворення цієї краси. Ми міняємо фасон, форму, колір в прагненні красивого.

У сьогоденному моделюванні велика увага приділяється зачіскам. Мистецтво виконання зачісок широко розвивається, і зачіски, що нагадують силует стародавніх зачісок видозмінились зі зміною сучасних напрямків моди.

Щоб надати зачісці сучасності в ній використовують сучасні елементи, сучасні декоративні прикраси, сучасні вирішення колорування. Вони не потребують великої кількості шпильок і не припудрюються, бо існують засоби різної фіксації і фарбуючи матеріали.

Зачіска відображає прагнення до ідеалу, базується на простоті. Сучасна мода неоднозначна, тобто вона не регламентована, не вказує на довжину волосся і характер деталей зачіски. Художні особливості залежать від соціального психологічного образу. Сучасні зачіски характеризуються легкістю прядок, плавними лініями, тому і методи технології мають бути легкими, пластичними, щоб створити відповідний стиль.

Моделювання форм зачіски тісно пов’язане з технологією модної стрижки. У формоутворюючому задумі укладка відходить на другий план. Форма стрижки вишукана і витончена, перевага надається чітким лініям.

У модельних стрижках другим основним методом є філірування. Сучасних методів філірування є декілька: слайсінг (стрижка від коренів до кінців); пойтінг (зрізання і філірування сухого волосся) є класичний і вільний, карвінг ( слайсінг, що утворює окремі прядки); пунктирна стрижка (обробка кінців волосся звичайними ножицями); метод надріз ( це стрижка кінців волосся закриваючи відкриваючи ножиці); вільна виїмка (ножицями вихоплюють кінці волосся); метод скользіння (проріджування волосся для досягнення послідовних змін довжини).

Сьогоднішній сезон диктує найбільш актуальні відтінки, які надають волоссю виразності та не залишають при цьому натуральності. Стилісти-перукарі цього року роблять ставку на натуральні відтінки та особливу техніку філірування, надають волоссю м’який блиск: в моді гармонія, але ні як не радикальні тони. У тонуванні головною задачею є спробувати нові кольори.

Модний колір волосся сезону – яскраве та, безумовно, чисте. Найбільш популярне – молочний блонд, рудий блонд, мідно – червоний і натуральний (будь – який). Контрастне класичне мелірування вийшло з моди, популярність набирають колірні дотики, м'яке тонування, коректування основного кольору пасмами трошки світліше.

Зачіски можуть бути класичними, екстравагантними, художніми й елегантними. Усе, що буде продовженням вашого «Я» - стане прикрасою й буде по достоїнству прийняте не тільки оточенням, але й цінителями модних тенденцій.

Що не модно в цьому сезоні – так це завивка й численні пишні кучерики.

Куди більш елегантно й модно буде виглядати хвиляста голлівудська зачіска. Струмливі хвилясті локони, довгі і акуратні, будить ефектно виглядати особливо на довгому волоссі. Хоча й при середній довжині волосся така зачіска також підійде. Зачіска для жінок одна з складових іміджу яка просто необхідна для того, щоб жінка відчувала себе упевнено в сучасному суспільстві. Тому мати зачіску, яка не відстає від тенденцій моди дуже важливо для кожної жінки.

Все нове – це добре забуте старе, так вирішили дизайнери цього сезону. Тому особливу перевагу віддали зачіскам стилю ретро. Якщо ви хочете виглядати модно, візьміть за зразок фотографії легендарної Одрі Хепберн, саме такі зачіски міцно увійшли до моди в новому сезоні. Використовуйте утюжки і засоби для додання сяйва волоссю, щоб створити ідеальний образ.

Довге волосся в моді давно, але зараз дизайнери зробили ставку на натуральність. Тому варто відмовитися від нарощеного волосся і подумати про те, щоб відпустити свої локони. До моди увійшло довге волосся, оброблене засобами, які додають їм ефект мокрого волосся. Сучасна жінка не рідко не знаходить час на довге укладання. Стиль життя диктує напрями в яких рухається мода. Тому зараз популярні зачіски що не вимагають особливих зусиль для їх створення. Дизайнери створили культ здорового сяючого волосся, тому варто купити засоби, які додають волоссю блиск. Маски, спреї, лаки, ламінування – все це особливо актуальне.

Багато що залежить від зачіски, але не менш важливий і колір волосся. Цього сезону дизайнери рекомендують виглядати природно. Зачіски виходять з моди дуже швидко, і зовсім не обов’язково слідувати порадам популярних дизайнерів. Досить доглядати за своїм волоссям, вибрати стиль, який до вподоби, підтримувати натуральний блиск і силу волосся. Цього цілком вистачить для того, щоб завжди бути на крок попереду моди.



1. Теоретична частина

1.1. Характеристика романтичного стилю в зачісках.

Побачення – подія відповідальна. На побаченні кожна дівчина хоче, щоб в її зовнішності все було ідеально: від наряду до зачіски, від макіяжу до манікюру.

Романтичний одяг втрачає свій шарм без відповідальної зачіски. Немає нічого більш безглуздого, ніж легке романтичне плаття в поєднанні з шедевром перукарського мистецтва, що нагадує вежу і прикрашеним, як новорічна ялинка. Романтичні зачіски зазвичай не надто складні, вони привертають увагу не до себе, а до вашої природної краси.

Зазвичай романтичні зачіски асоціюються у нас з довгими кучерявими волоссям: пряме волосся зазвичай виглядає строго, а не романтично. Якщо у вас волосся не в’ється само по собі, то вам для створення романтичної зачіски достатньо буде закріпити природну форму локонів за допомогою засобів для стайлінгу.

Пряме волосся потрібно завити, благо, зараз є маса засобів для завивки: бігуді, плойки, щипщі-гофре. Ви можете зробити грайливі кучерики або великі локони, об’ємні кучері і хвилясті по плечам хвилі – головне, щоб вам йшло і подобалося. Можна просто залишити завиті волосся розпущеним, а можна прибрати локони з обличчя, заколовши або заплівши їх ззаду, або спробуйте різні варіації в грецькому стилі.

Якщо ви не хочете завивати волосся, можна зробити високий хвіст та прикрасити його незвичайною шпилькою, гумкою або будь-яким іншим аксесуаром. Ще один варіант романтичної зачіски на основі хвоста – це стильний бічний хвіст.

Романтично виглядають і різноманітні пучки та інші зачіски, що відкривають шию. Тільки не потрібно занадто гладко зачісувати волосся і занадто туго скручувати пучок: нехай він буде здаватися ще більш легким та романтичним. Ще один варіант романтичної зачіски для довгого волосся – це коса. Це над чолом, залишивши інше волосся розпущеним, або заплести дві косички-джгута в районі скронь, а волосся заду зібрати в пучок.

Врахуйте, що якщо ви робите будь-яку зачіску, яка відкриває лоб, він повинен бути бездоганним, без подразнень, прищиків і зморшок. Якщо його стан далекий від досконалості, допоможе рідкий чубчик.

Але романтичні зачіски можна зробити і на короткому волоссі (якщо тільки довжина волосся у вас не екстремально коротка). Завивка, наприклад, красиво виглядає і на волоссі середньої та короткої довжини. Дрібні кучерики будуть виглядати, звичайно, не зовсім доречно (якщо тільки для вас ідеалом романтичності не є пудель або овечка), а ось волосся укладене хвилями в стилі голлівудських дів – дуже романтична зачіска.

В принципі, на короткому волоссі можна зробити будь-яку стильну укладку, яка співвідноситься з вашим поняттям про романтику, а романтичності додати за рахунок різноманітних прикрас: квітів (живих або штучних), шпильок ,стрічок, гребенів і т.п. Тут головне – не переборщити.

Важливо пам’ятати одне: яку б романтичну зачіску ви не вибрали, вона буде красиво виглядати тільки на здоровому і доглянутому волоссі. Тому потрібно завчасно сходити в перукарню, освіжити стрижку і колір волосся (якщо ви фарбуєтеся) або хоча б обрізати посічені кінчики. Якщо волосся не зовсім зорове, десь за місяць до знаменитої дати почніть робити маски та / або інші косметичні процедури.

І ще пара слів про колір волосся. Романтичні зачіски не дуже добре поєднуються з волоссям неприродно яскравих кольорів, тому робити їх потрібно на волоссі, колір яких, скажімо так, зустрічається в природі. Мелірування доречно, але в цьому випадку чим менше меліровані пасма – тим краще. Доречним буде тонування вашого природного кольору волосся відблисками трохи більш яскравого відтінку.

Густий прямий чубчик до лінії брів – це минулий сезон. Якщо у вас, тим не менш, такий чубчик, який вам йде, його варто укласти трохи набік або ж разом з іншими волоссям випрямити праскою – класичне каре, що власне кажучи, теж виглядає досить жіночно.

Та все ж краще, щоб чубчик був косим і філірованим: тоді він буде більш пластичним і його не буде простіше укладати.

Отже, засвоївши основні правила, обов’язково передують самостійне створення зачіски для романтичного вечора, перейдемо безпосередньо до можливих варіантів.

Ах, ці кучерики…

Більшість зачісок, що підходять одночасно для романтичної вечері і для вечора пристрасті, виконуються на основі укладеного за допомогою щипців волосся.

Вимийте волосся і злегка промокніть його рушником – динамічне розтирання може травмувати волосся.

Посушити спочатку руками, вибравши мінімально гаряче повітря фена, потім підніміть коріння, вдавшись до допомоги круглої щітки.

Підкручуючи біля коріння, трохи витягайте волосся по довжині – так зручніше буде працювати щипцями з більш широким діаметром волосся. Збризніть волосся спеціальним засобом для термоукладки – воно і захистить волосся від пошкодження і допоможе зафіксувати кучері.

У залежності від того, хочете ви традиційні локони або зигзагоподібні кучері, вибираєте відповідні щипці: звичайні (діаметр залежить від довжини – чим довше волосся, тим більше діаметр) або з двома нагрівальними елементами.

Якщо ви вибрали «двушку», то на такі щипці волосся треба укладати «вісімкою». Волосся необхідно накручувати по всій голові, навіть у тому випадку, якщо у вас є чубчик. Можна, до речі, і його «накручувати», він стане цікавішим, буде романтично розвиватися на вітрі.

Створюючи кучері, важливо пам’ятати, що вони повинні бути не «дерев’яно-гелевими», а легкими, але в той час досить чіткими.

Щоб добитися ефекту природних локонів, вдайтесь до наступного прийому: візьміть пасмочку біля самого кінчика і розділіть її до самого кореня. Тоді пасмочко стане легшим і пухнастим.

Завершуючи зачіску, трохи збризніть лаком верхівку, а волосся, по довжні, – спреєм для блиску. Але і тут потрібно пам’ятати правило: якщо ви хочете, щоб верхівка виглядала об’ємною, під час збризкування волосся повинне розташовуватися перпендикулярно голові, тобто слід відхилити голову назад або вперед вниз.

Ще більш романтично виглядає зовсім легка, «ефемерна» закрутка, створити яку можна за допомогою вузеньких прасок для випрямлення. Така зачіска краще всього вийде на прямому волоссі середньої довжини або на формі каре.

Вимиту голову злегка підсушуємо рушником, переходимо до сушки феном. Якщо волосся не володіє природнім об’ємом (що зустрічається набагато частіше), то спочатку його треба посушити так, щоб підняти коріння. Для цього мінімально гаряче повітря підносимо близько до коренів.

Якщо ж вам вистачає свого об’єму, то сушити волосся треба просто по довжині, не направляючи струмінь повітря близько до коренів волосся. Переборщувати з об’ємом теж не варто – зачіска-куля не так вже й романтична.

Під час сушіння краще спочатку використовувати круглу щітку малого діаметру. Тільки потім взяти тоненьку прасочку для вирівнювання волосся.

Спеціальний спрей для термоукладки тут просто необхідний, так як укладання та вирівнювання – це завжди великий стрес для волосся.

Використовуючи прасочку, не просто витягуємо волосся, а робимо легку хвилю – випрямляючи волосся, рух праски повинен бути спрямований вниз і вгору, як би підкручуючи кінці.

Для тих, хто не готовий змінювати свою пустотливу натуру на користь абсолютній романтичності, можливий більш грайливий варіант: поєднання різних локонів – розпушених, трохи неохайних, нечітких, неявних і від цього ще більше чарівних.

Робиться це елементарно – просто накрутіть в хаотичному порядку пасма на різні плойки, потім збийте зачіску руками. Якщо вам захочеться заколоти волосся, то не забудьте залишити пасмо, неначе випадково вибився локон – це завжди виглядає дуже сексуально і кокетливо.

Венеціанська принцеса

Немає нічого більш романтичного, ніж проста зачіска, прикрашена красиво заплетеним елементом.

Приміром, із легка завитого волосся робиться джгутик: відокремивши збоку над чолом невелике пасмо, почніть його скручувати, додаючи по мірі руху вниз маленькі прядки з волосся на верхівці і з потилиці. Починайте з одного боку, а закінчуйте на інший. Коли дійдете до шиї, акуратно зберіть волосся в бічний хвіст і закріпіть гумкою або шпильками. Головне – не перетягнути, щоб ефект легкості зачіски залишився.

Більш витончений варіант – послідовне плетіння назад від скронь. Спочатку волосся накручуємо на плойку широкого діаметру, а потім послідовно розділяємо волосся скроневої зони на кілька прядок і по одній підколюємо ближче до потилиці.

Завершивши зачіску, заколюємо невидимками з обох сторін. Маківку варто трохи начесати, а чубчик (якщо він є) укласти на щітку, підкручуючи.

Третій варіант плетіння – джгутик з обох сторін. Нанесіть на волосся моделюючий крем і висушіть його феном і круглою щіткою. Зробіть прямий проділ, відокремте біля скронь по широкому (10-12 см.) пасму і закрутіть його.

Закріпіть над вухами за допомогою невидимок. Джгутики можна замінити кісками. Або ж зробити одну кіску, яка буде оперізувати волосся обідком. Виглядає просто здорово!

Існує безліч романтичних зачісок залежно від того, де і буде проходити святковий вечір, що є вашою родзинкою і, звичайно ж, який у вас тип волосся.

Безпрограшним варіантом вважаються сексуально-спадаючі ніжні кучері, які ви можете легко змоделювати, і при цьому буде зовсім не важливо, якої довжини ваше волосся.

До вашої уваги 3 варіанти зачісок:


  • зачіска, коли все волосся прибране;

  • зачіска, коли частину волосся піднято,а частина розпущена;

  • і, звичайно ж, не забуваємо про романтичні, вільно спадаючі до низу і злегка завиті локони.

Завжди романтичний класичний шиньйон.

Якщо ви хочете високо підняти волосся, то шиньйон – це саме те, що вам потрібно. Це один з кращих варіантів створення прекрасної романтичної зачіски до дня Святого Валентина. Прикрасьте його квітами і це додасть вашому образу якусь романтичність і грайливість, особливо якщо цією квіткою буде троянда, яка спочатку асоціюється з цим святом. До речі, за допомогою цієї, ну просто таки приголомшуючої квітки, ви можете легко прикрасити будь-яку обрану вами зачіску.

Одягніть квітку на потилицю або ж закріпіть за вухом. Ви будете пахнути незабутньо і виглядати божественно. В принципі, створювати спокусливу, природну і романтичну зачіску на День Святого Валентина дуже легко.

Представниця романтичного стилю невинна, крихка і легко пробуджує в чоловіках почуття лицаря і захисника. Як правило, її кучеряве волосся недбало падає на плечі. І тільки його володарка знає, яких зусиль їй варто було, щоб створити такий образ. Це ж стосується і макіяжу. Жінка, що дотримується романтичного стилю, прагне до того, щоб косметичні засоби були непомітні і підкреслювали її природні достоїнства. Єдине, що такій особі важко вирішити – постати в образі зрілої жінки чи наївної дівчинки.

Представницям романтичного стилю рекомендуємо помаду і блиск для губ світлих мерехтливих кольорів. І, звичайно, ніякого помітного контуру. Підводка для очей повинна повторювати колір тіней. Бажано, щоб тіні утворювали м’які і непомітні переходи. Холодні тони в макіяжі романтичної жінки поєднуються з теплими, матові – з мерехтливими. Також важливо, щоб чорні брови поєднувалися з кольором волосся.

Стиль, який ми вибираємо в макіяжі.

У сучасному макіяжі присутні безліч стилів.

Стиль «Бездоганна юність». Головний акцент в макіяжі – доглянута, доведена до досконалості шкіра. При цьому ретельний макіяж практично непомітний.

Стиль «Скромна спортсменка». Макіяж дуже легкий, але на цей раз, в ньому виділяються акценти теплого світла на щоках та губах.

Стиль «Лоліта». Майже непомітний макіяж, в якому на перший план виступає якась одна деталь – яскраво нафарбовані губи або яскраво підведені очі.

Стиль«Кліпай і злітай». Дуже яскраві, в дусі італійських кіно дів очі: туш, підводка, при необхідності накладні вії, підкреслені брови.

Стиль «Топ модель». Макіяж гармонійний, але помітний: брови підкреслені безбарвним гелем, вії завиті, тіні інтенсивні, з плавними переходами.

Стиль «Авангард». Використовуються всі свіжі, екстравагантні та скандальні тенденції макіяжу.

Неважко помітити, що в цьому різноманітті стилів виділяються два основних підходи до макіяжу – романтичний і драматичний.

Романтичний макіяж (не плутати з романтичним стилем!) лише зовні здається простим. Адже потрібно непомітно підкреслити переваги особи, максимально близькими до природних тонів тінями, рум’янами, підведенням, «виліпити» обличчя м’якими переливами кольорів. Для цього необхідно добре знати індивідуальні особливості свого обличчя (навіть ті, що оточуючим здаються вадами), розуміти, які з них найбільш повно виражають ваш характер. У романтичному макіяжі діє важливе правило: теплі тони для гармонії повинні обов’язково доповнюватися холодними.

Романтичні зачіски дуже різноманітні – все – таки поняття романтики у кожного своє. Головне, щоб ваша зачіска підходила до вашого типу обличчя і вибраному вбранню, була зручною і подобалася вам і вашому обранцю.

Романтичне побачення, сюрприз коханому, відвідування світського рауту, День народження чи будь-яке інше свято, похід в улюблений ресторан або кафе, та й просто гарний настрій – романтична зачіска буде завжди до речі.

У цій методичній розробці я пропоную, вам спробувати варіанти романтичних зачісок, як для довгого, так і для короткого волосся.



2. Методична частина

2.1. Методика викладання стандартних уроків виробничого навчання.

Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра і учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку. Сукупність структурних елементів орієнтовна на досягнення основної мети уроку в цілому, проте кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальними, навчально-виробничими завданнями на кожному його етапі.

Кожний тип уроку має свою специфічну структуру. Подібними за побудовою є уроки з визначення прийомів та операцій і уроки, присвячені виконанню простих комплексних робіт. В уроці виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру. Зовнішня структура охоплює вступний інструктаж; основну частину - вправи (самостійну роботу) учнів і поточне інструктування їх майстром; заключний інструктаж.

Дидактична структура містить цільову установку на урок; актуалізацію знань і досвіду учнів; формування орієнтовної основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій, застосування засвоєних способів дій, підбиття підсумків. Зовнішня і дидактична структури пов’язані між собою як ціле та частина. Кожний елемент дидактичної структури уроку треба розглядати з позицій діяльності майстра і учнів.

Наявність і послідовність структурних елементів в уроці можуть бути найрізноманітніші залежно від змісту і місця уроку в навчальному процесі. Наприклад, вступний інструктаж як елемент зовнішньої структури уроку містить такі елементи його дидактичної структури: цільову настанову, актуалізацію знань і досвіду учнів, формування орієнтовної основи їхніх дій.

Змістом діяльності майстра під час цільової настанови є повідомлення теми уроку, роз’яснення його мети, демонстрування зразків наочних посібників, кінофільмів, діафільмів тощо; а діяльність учнів на цьому етапі включає сприймання пояснень майстра, демонстрацій трудових прийомів; запитання до майстра, відповіді на його запитання.

На етапі актуалізації знань і досвіду учнів проводиться їх опитування за матеріалом спеціальних предметів і попередніх уроків виробничого навчання, повторення відомостей із спеціальних дисциплін за темою уроку; на вимогу майстра учні відтворюють засвоєні раніше прийоми і способи роботи.

Діяльність учнів передбачає відповіді на запитання майстра, повторення теоретичних відомостей, правил, вимог; відтворення вивчених прийомів і способів роботи; аналіз технічної та інструктивної документації.

Діяльність майстра на етапі формування орієнтовної основи дій учнів під час вступного інструктажу передбачає показ і пояснення прийомів, способів і технології запланованої на уроці діяльності учнів (правил обслуговування обладнання, користування інструментами, пристосуваннями, оснащенням); роз’яснення способів контролю і самоконтролю, організації праці, правил безпеки виконання роботи.

На цьому етапі учні сприймають показ і пояснення майстра, рекомендації інструкційних і технологічних карт, здійснюють пробне виконання трудових дій; самостійно визначають технологічну послідовність способів і режимів виконання завдань.

Під час вступного інструктажу пояснення і показ поєднуються. Зміст інструктажу визначається темою уроку. Пояснення повинне розкривати смислову і невидиму сторону того, що показують, а не коментувати те, що видно і зрозуміло без слів. Наприклад, невидимими можуть бути зміни в розташуванні робочих органів верстата.

Виділяють такі функції інструктування шляхом поєднання пояснення і показу:



  1. розкриття змісту наступних дій – мети, завдання, умов;

  2. вказівку про основні властивості предмета, засоби і результати дій;

  3. розкриття способу виконання окремих елементів того, що треба зробити;

  4. вказівку на послідовність дій при розкритті певного способу;

  5. пояснення правил безпеки, організації робочого місця тощо;

  6. вказівки щодо контролю за правильністю способу дії.

Кожна функція (с особливо 1 – 3) передбачає опору на теоретичні знання, а при потребі – повідомлення додаткових знань. Під час розкриття функцій 3 - 4 пояснення і показ не повинні йти паралельно, провідна роль має належати одному з цих елементів.

Вступний інструктаж, який проводиться на початку уроку, має таку типову структуру:

повідомлення теми і мети уроку;

перевірка знань учнів за матеріалом, вивченим на уроках теорії, а також на попередніх уроках виробничого навчання;

пояснення характеру і призначення запланованої роботи на уроці, порядку виконання вправ чи самостійної роботи учнів;

розбір креслень, схем, технічних вимог, демонстрування зразків (еталонів) навчально-виробничих робіт, які передбачено виконати;

ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами, приладами, пристроями та іншими засобами виконання робіт, які застосовуватимуться на уроці;

пояснення і показ найраціональніших прийомів, способів і послідовності виконання завдань, а також способів контролю якості роботи;

розгляд типових помилок, способів їх запобігання й усунення;

пояснення і показ способів раціональної організації робочих місць під час виконання завдань;

розгляд правил безпеки праці учнів;

закріплення і перевірка засвоєння учнями вступного інструктажу; додаткове повторення пояснення і показ прийомів і способів роботи;

видача завдань і розподіл учнів по робочих місцях.

Зрозуміло, що ця структура вступного інструктажу видозмінюється залежно від специфіки навчального матеріалу, мети навчання, особливостей організації уроку і досвіду майстра виробничого навчання.

Якщо тема програми вивчається протягом двох і більше уроків, то на першому з них проводять інструктування з усієї теми, перед учнями розкривають перспективні завдання, ставлять мету, підкреслюють, яким має бути кінцевий результат, чого мають навчитися учні на уроці.

У процесі інструктажу майстер виробничого навчання конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті учнями на уроках спецтехнології. Таким чином, майстер виробничого навчання повинен використовувати різноманітний теоретичний матеріал, проте намагання дати учням під час вступного інструктажу максимум теоретичних відомостей є істотним недоліком. Найефективнішим є активне пригадування, на яке майстер орієнтує учнів з допомогою навідних запитань, підказок, окремих га надувань. Так в пам’яті учнів відновлюється й систематизується матеріал із спецтехнології, а також з фізики, хімії чи математики. Треба, проте, мати на увазі, що це повторення організується не з метою виставлення оцінок, а для створення необхідної основи для наступної роботи на уроці. Якщо учні не володіють потрібними знаннями, майстер допомагає актуалізувати їх.

При вивченні операцій важливе значення має кваліфікований і методично правильний показ майстром прийомів, якими мусять оволодіти учні. Якщо таких прийомів багато, майстер вимагає від учнів їх відтворення і пояснень за змістом інструкційної карти. Майстер наводить типові помилки учнів, вказує їх причини і засоби попередження. Окремої уваги потребує пояснення правил техніки безпеки.

Майстер виробничого навчання повинен не тільки досконало володіти робочими прийомами, а й уміти показати їх, у доступній для учнів формі пояснити будову і принцип дії інструмента, верстата тощо. Особливо важливе значення має відтворення учнями показаних прийомів у потрібному темпі. Спочатку майстер показує прийом в тому темпі, в якому його виконують у виробничому процесі, а потім – в уповільненому із зупинками на окремих рухах і трудових діях.

Показ супроводжується демонструванням плакатів, фотографій, поясненням і обґрунтуванням кожної дії. Після цього майстер знову демонструє прийом у виробничому темпі.

Під час вступного інструктажу використовуються інструкційні карти, з допомогою яких аналізується порядок виконання вправ. Учні повторюють показані прийоми і відповідають на запитання за змістом карти.

Після показу й пояснення прийому проводяться тренувальні вправи. Залежно від професії ці вправи будуються по-різному.

Від простих трудових рухів, з яких складаються робочі прийоми, переходять до вправляння у виконанні комплексних робіт, а від них – до самостійного виробу учнем певних прийомів залежно від специфіки роботи і умов її виконання.

Вступний інструктаж завершується закріпленням і перевіркою засвоєння учнями навчального матеріалу. Опитування тут має практичне спрямування. Учням пропонують, наприклад, відтворити показані прийоми, повторити правила їх виконання, провести певні розрахунки, знайти необхідні дані в таблиці, повторити правила організації праці та її безпеки, показати способи контролю роботи тощо. Під час виконання робіт комплексного характеру здійснюється розбір креслень, схем та іншої технічної документації; обґрунтовується порядок виконання навчально-виробничих робіт, повторюються технічні вимоги до якості роботи, способи налагодження обладнання, прийоми самоконтролю; зосереджується увага на найскладніших і відповідальних для наступної роботи прийомах регулювання й виконання окремих технологічних операцій.

До роботи учні приступають лише після того, як майстер переконався, що більшість вихованців зможуть успішно розпочати її. Якщо ж більшість учнів не можуть відтворити показані прийоми або припускаються помилок, то показ повторюється, поки всі учні не засвоять потрібних прийомів.



Основна частина уроку – вправи як елемент його зовнішньої структури передбачає формування (відпрацювання) нових способів дій і застосування (закріплення, розвиток, поглиблення) основних способів дій.

Під час опрацювання нових способів дій майстер організує виконання вправ і прийомів, здійснює індивідуальне і колективне інструктування учнів, повторно показує і роз’яснює прийоми на робочих місцях. Значне місце посідає робота з документацією.

Учні відпрацьовують нові прийоми і способи певної операції чи нової роботи; правильні способи виконання операції в цілому; способи самоконтролю проміжних і кінцевих результатів роботи.

Елементи дидактичної структури уроку, що стосуються закріплення, розвитку і поглиблення засвоєних способів дій, у діяльності майстра виявляються в організації вправ на виконання трудових операцій, управління технологічними процесами. Майстер скеровує свої зусилля на забезпечення якості і продуктивності навчально-виробничої праці учнів, стимулює їх до самостійності і самоконтролю в роботі, заохочує до творчого виконання завдань.

Діяльність учнів спрямовується на засвоєння способів застосування професійних знань, умінь і навичок під час виконання різноманітних навчально-виробничих робіт, що поступово ускладнюються. Відбуваються нагромадження виробничого досвіду, вдосконалення професійної майстерності, розвиток творчих здібностей і технічного мислення.

Виконання трудових прийомів, операцій і процесів – це три основні види вправ, які застосовуються у виробничому навчанні. Усі вони взаємозв’язані і проводяться в певній послідовності так, що виконання кожної попередньої вправи готує до наступних, а в наступних вправах підвищуються вимоги до точності і швидкості роботи учнів, їх самостійності.

Вправи на виконання трудових прийомів використовують на початковому етапі навчання. На цьому етапі застосовують підготовчі вправи на вироблення правильної робочої пози, вміння тримати інструмент, координувати рухи та ін. Майстер застерігає учнів від поспіху, підкреслює необхідність уважного ставлення до своїх рухів, надає допомогу у виконанні завдання, проте в жодному разі не виконує роботу сам.

Вправи на виконання трудових операцій потребують значного обсягу спеціальних знань про можливі способи дій і послідовність їх здійснення залежно від технічних вимог до деталі, властивостей оброблюваного матеріалу, конструкції верстата і інструменту тощо. Під час виконання операцій не слід вимагати від учнів великої швидкості, бо при цьому стає неможливим контроль за правильністю рухів.

Вправи на виконання комплексних робіт орієнтовані на формування в учнів складних навичок і умінь, оволодіння характерними сполученнями операцій і складними прийомами, вдосконалення набутих навичок і умінь точного і швидкого виконання операцій.

Зауважимо, що поряд з терміном "вправа" в літературі вживають термін "самостійна робота", здебільшого стосовно навчання учнів в умовах виробництва (або пізнішого етапу навчання в майстернях).

Формування в учнів професійних навичок і умінь у процесі виконання вправ і самостійних робіт здійснюється шляхом їх поточного інструктування.

Добро, якщо майстер-початківець матиме у своєму розпорядженні перелік типових помилок і труднощів, які найчастіше трапляються під час виконання учнями вправ.



Поточне інструктування учнів майстер проводить переважно індивідуально, у формі цільових обходів їхніх робочих місць. Цільові обходи мають на меті перевірку організації робочого місця, правильності виконання прийомів, користування вимірювальними інструментами, технічною документацією, дотримання техніки безпеки тощо.

Практика підтверджує необхідність для частини учнів індивідуального інструктажу, який доповнює те, що було показано і роз’яснено під час вступного інструктажу.

Виправдана поетапна організація цільових обходів.

Перший обхід проводиться після вступного інструктажу. Майстер перевіряє, чи всі учні приступили до роботи, якщо ні, то що заважає цьому.

Під час другого обходу майстер з’ясовує правильність організації робочих місць, ступінь засвоєння учнями показаних прийомів, раціональне використання матеріалів, інструментів, дотримання правил техніки безпеки.

Наступні обходи проводяться під час виконання учнями вправ. Майстер фіксує увагу на роботі кожного учня, але особливо на діяльності найслабших. Виявивши помилки в діях, майстер навідними запитаннями допомагає учневі самому знайти їх і відшукати шляхи виправлення.

Якщо ж однакових помилок припускається значна частина учнів групи, то майстрові слід провести додатковий колективний інструктаж. Він зупиняє роботу всіх учнів, збирає їх біля свого робочого місця і додатково пояснює незрозуміле. Допущені помилки, причини і способи їх усунення аналізуються разом з учнями. При цьому повторно показуються і роз’яснюються недостатньо засвоєні учнями прийоми.

Отже, під час поточного інструктування переважає бесіда або показ (діяльність майстра), а в діяльності учнів на цьому етапі заняття – самостійна робота. Проте слід мати на увазі відмінності між використанням тих чи інших сполучень методів під час вступного і поточного інструктажів. Під час вступного інструктажу його зміст визначається темою заняття, а поточного – співвідноситься з індивідуальними особливостями учнів.

Не слід, проте, думати, що індивідуалізація навчання стосується лише роботи зі слабкими учнями. Її потребують усі вихованці. Тут треба враховувати рівень творчого мислення, уміння самостійно працювати, темп роботи, інтерес до неї. До учнів, які мають відповідні здібності, ставляться підвищені вимоги, їм пропонують роботи на самостійне визначення технології, застосування нових інструментів і пристроїв.

Дії учнів, які добре оволоділи окремими прийомами і операціями, є добрим зразком для товаришів по групі.

Значної уваги потребує використання навчально-інструктивної і технологічної документації. Зокрема, під час використання письмових інструкцій можливості управління процесом навчання розширюються за рахунок того, що тут вся інформація може подаватися в заздалегідь наміченій і чіткій системі і в разі потреби застосовуватися повторно. У використовуваних на практиці письмових інструкціях сполучаються різні види інформації: у словесній формі, у вигляді креслень, схем, рисунків, графіків тощо. Письмові інструкції тоді досягають мети, коли в них зафіксовано необхідні етапи виконуваних дій.

Важливою складовою частиною уроку є контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів, який здійснюється шляхом поточних спостережень у процесі їх роботи або шляхом перевірки ходу і результатів виконання навчально-виробничих робіт. Особливої уваги потребує так званий між операційний контроль, який майстер здійснює на відповідальних технологічних переходах, особливо під час виконання учнями робіт комплексного характеру. Повузловий контроль і приймання робіт здійснюються, зокрема, в процесі виконання складних робіт.

Критерієм оцінки якості роботи є безпомилкове виконання кожного виучуваного прийому і виготовлення деталей, виробів без відхилень від технічних умов. Під час перевірки й оцінювання робіт майстер ставить учням ряд запитань, з відповідей на які можна визначити, наскільки свідомо виконана робота, як застосовувалися навчально-технічна документація, контрольно-вимірювальні прилади тощо. При цьому треба активізувати мислення учнів, навчити їх самостійно визначати відповідність виконаної роботи технічним вимогам. Тут слід наголосити на неприпустимості зниження оцінки за успішність з метою покарання, а також заохочення вищою оцінкою без урахування фактичного рівня набутих навичок і умінь.

Підсумкову частину уроку виробничого навчання називають заключним інструктажем, хоч термін "інструктаж" у даному разі н повністю відображає зміст роботи, що проводиться. Це активна бесіда, основним змістом якої є аналіз навчальної роботи, проведеної за день. У діяльності майстра він реалізується у вигляді підведення навчально-виховних результатів уроку, а в діяльності учнів – як самоаналіз підсумків уроку. Майстер аналізує, як пройшло заняття, яких навчальних результатів досягла група і окремі учні: вказує на помилки, порушення трудової і технологічної дисципліни. Головне – зорієнтувати учнів на закріплення успіхів і подолання припущених недоліків у наступній роботі. Значне місце під час підведення підсумку заняття має бути відведене аналізу дотримання учнями техніки безпеки.

Заключний етап уроку треба будувати так, щоб учні засвоїли на ньому щось нове, закріпили свої знання і збагатили досвід. Добре, якщо учні беруть участь в аналізі виконаних навчально-виробничих робіт, навчаються давати їм об’єктивну оцінку шляхом порівняння із зразками-еталонами. Треба спонукати учнів до внесення раціоналізаторських пропозицій щодо вдосконалення технології, інструментів, пристроїв, способів контролю роботи.

Під час оцінювання робіт виходять насамперед з їх якості і термінів виконання. Виставлені учням оцінки майстер обов’язково аргументує. Практикується виставлення так званих комплексних оцінок: за знання питань теорії і раніше вивченого матеріалу; вміння застосовувати знання на практиці; правильність виконання прийомів; дотримання техніки безпеки; підтримання на робочому місці встановленого порядку; вміння читати креслення; самостійність у виконанні завдань; якість виконаної роботи; виконання встановлених норм, якщо робота нормується. Практика свідчить, що комплексне оцінювання роботи підвищує інтерес учнів до виконання завдання.

Підводячи підсумки уроку, можна запропонувати учням домашнє завдання на повторення матеріалу пов’язаного з темою наступного заняття. Воно може полягати у виконанні і розробці креслень, графіків за змістом поточного або наступного уроку, виконанні технічних розрахунків; вивченні інструкційних і технологічних карт, виробничих інструкцій. Змістом домашньої роботи може бути самостійна розробка технологічних процесів виконання наступних робіт; виконання між предметних завдань, конструювання пристроїв та ін. Доцільно давати учням на тиждень одне завдання, яке складається з двох-трьох частин.


    1. Нестандартні уроки виробничого навчання.

Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконалення уроку. Такі пошуки спрямовані на розв’язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами наукової інформації, відбирати з неї необхідну для свого загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним є питання оптимального відбору навчального матеріалу до уроків, оскільки й досі бракує досконалих підручників з багатьох навчальних дисциплін.

Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Серед них – уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв’язків, усунення перевантаженості учнів.

Цікавими для теорії та практики є нестандартні уроки, структурування змісту й форми яких викликає інтерес в учнів, сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До таких уроків належить: інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В.Шаталов); міжпредметні уроки, які ставлять за мету "спресувати" споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; сугестопедичні уроки, що використовують ефект навіювання, однак вони не набули поширення, оскільки механізм дії підсвідомого поки що технологічно не розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різновіковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи знань, умінь, навичок.

Останнім часом набули поширення так звані інтегративні уроки. Головною ознакою такого уроку з виробничого навчання є його об’єднання із спецтехнологією. Проте поняття інтегративного уроку поширюється й на інші сполучення навчальних предметів. Скажімо, урок може проводити майстер виробничого навчання разом з викладачем креслення, фізики,математики, хімії чи біології (залежно від професії та теми, що вивчається). В уроці можуть інтегруватися і три навчальні предмети. Такий урок дає змогу комплексно здійснювати між предметні, між циклові і внутрішньо-предметні зв’язки в навчальному процесі і сприяє формуванню узагальнених професійних умінь.

Інтегративний урок на базі виробничого навчання створює сприятливі умови для засвоєння знань, адже завершальним етапом у розвитку мислитель них операцій учнів є не становлення розумових дій, а реалізація останніх у практичній діяльності.

Таким чином, інтегративний урок є одним з важливих факторів діяльності учнів, яка визначає формування у них умінь і навичок, а також сприяє систематизації їхніх знань. Проте слід застерегти, що збільшення понятійного обсягу розглядуваного на уроці матеріалу створює небезпеку механічного підходу до планування, визначення структури уроку і вибору методів навчання. У зв’язку з цим виникає необхідність не лише в конкретній меті уроку, а і в постановці цілісної проблеми уроку, з якої буде випливати його мета.

Програма спостережень, яку майстер виробничого навчання повідомляє учням, містить такі розділи:

вивчення організації робочого місця (розміщення інструментів, заготовок, готової продукції тощо);

вивчення технологічного процесу виготовлення виробів або послідовності виконання різноманітних видів робіт;

визначення змісту і методів контролю за виробничою діяльністю (виготовлення продукції, ходом технологічного процесу тощо);

вивчення методів праці, що забезпечують високу її продуктивність (характер рухів під час виконання окремих операцій та ін.);

заповнення листка спостережень, складання і аналіз фотографії робочого дня.

Програмою виробничого навчання передбачено проведення уроків (занять), цілковито присвячених контролю й оцінці набутих учнями навичок і умінь. Перевірка здійснюється з метою визначення відповідності сформованих навичок і умінь вимогам програми, оцінки якості виконаних робіт з урахуванням технічних вимог і держстандартів; визначення відповідності затраченого учнями часу на виконання певних завдань встановленим нормам. Ставиться також мета виявити ступінь осмислення учнями своїх дій під час аналізу технічної документації, вибору на основі цього аналізу матеріалів, інструментів, режимів роботи обладнання, а також технологічної послідовності виконання робіт; уміння не тільки описати кожний з цих видів діяльності, а й обґрунтувати їх доцільність.

Головне під час проведення таких уроків – забезпечити учням можливість самим вибрати необхідний інструмент і організувати робоче місце.

За формою проведення можна окремо виділити такі групи нетрадиційних уроків:

- уроки у вигляді змагань та ігор (конкурси, турніри, ділова гра, вікторини тощо);

- уроки у вигляді публічного спілкування;

- уроки, що спираються на фантазію;

- уроки, комбіновані з іншими організаційними формами навчання (урок-консультація, урок-практикум, тощо);

- уроки, основані на імітації діяльності проведення громадсько-культурних заходів;

- уроки, основані на нетрадиційній (інноваційній) діяльності учнів (уроки взаємонавчання, уроки співпраці, уроки самоуправління тощо);

- інтегровані, бінарні уроки.

У сучасній дидактиці вживається поняття "синтетичний урок", сутність якого полягає в тому, що повторення попереднього навчального матеріалу, як правило, зливається з введенням нової навчальної інформації та її закріпленням. При цьому відбувається непомітне "входження" учнів у нову тему та її ефективне засвоєння. Вивчення нового матеріалу, таким чином, починається вже на етапі актуалізації опорних знань, а закріплення ведеться паралельно із сприйманням нової інформації.

Синтетичному уроку характерні ознаки проблемного уроку, на якому майже завжди спостерігається складне переплетення майже всіх етапів навчального процесу, свого роду комплектність.


  1. Практична частина.

3.1. План кроку виробничого навчання
План уроку

виробничого навчання за професією «Перукар»

  1   2


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка