Державний заклад "дніпропетровська медична академія моз україни "




Сторінка2/9
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Під час квартальних перевірок інтерни представляють індивідуальний план підготовки, щоденник, реферати. Усі документи повинні бути візовані керівником інтернів.

Контроль за веденням документації лікарями - інтернами:

Інтерн повинен щодня:

  • реєструвати усі форми роботи (курацію хворих, участь в обходах завідувача відділенням, заступника головного лікаря по медичній частині, керівника інтернів, професорів, доцентів; участь у клінічних розборах, оволодінні практичними навичками, проведенні санітарно-просвітньої роботи; участь у лікарняних клінічних і патологоанатомічних конференціях, засіданнях ЛКК, чергування, а також реєструвати опрацьовану літературу, реферативні огляди).

Керівник повинен щодня :

  • контролювати ведення щоденників лікарем-інтерном;

  • контролювати ведення лікарем-інтерном медичної документації - оформлення первинного огляду, динамічного спостереження, етапних, виписних чи посмертних епікризів, записи в листках призначень з урахуванням протоколів обстеження та лікування хворих дітей. Особливу увагу варто приділяти оформленню клінічного діагнозу (згідно МКХ-10 перегляду та діючих клінічних класифікацій);

  • шляхом нагляду за діями, проводити оцінку оволодіння практичними навичками;

  • приділяти особливу увагу вмінням лікаря-інтерна спілкування з хворими та їх батьками, а також дотриманню принципів етики та деонтології при спілкуванні з колегами.

Рубіжний контроль проводиться по закінченню циклів. Оцінюється відношення інтерна до роботи, дисципліна, дотримання принципів етики і деонтології, ступінь теоретичної і практичної підготовки, оволодіння практичними навичками, участь у санітарно-просвітній, суспільній роботі та інші. У щоденниках лікаря - інтерна повинні бути виставлені оцінки та висловлені зауваження.

Оцінка організації і якості підготовки інтернів на базах повинна бути об'єктивної і ґрунтуватися на всебічному обліку різних аспектів процесу спеціалізації, що залежать як від самого інтерна, його керівника, так і від потужності бази, оснащеності сучасним лікувально-діагностичним устаткуванням і апаратурою та інші.



При оцінці якості підготовки враховуються:

  • виконання інтерном-педіатром індивідуального плану і навчальної програми;

  • обсяг і якість проведеної ним лікувально-діагностичної роботи, ступінь участі у виконанні різних лікувально-профілактичних маніпуляцій;

  • якість оформлення медичної документації;

  • рівень теоретичних знань;

  • оволодіння методами лабораторної, інструментальної, функціональної діагностики;

  • оволодіння практичними навичками;

  • обсяг опрацьованої літератури і якість її реферування;

  • рівень загальної лікарської підготовки і клінічного мислення під час обходів, клінічних розборів, на клінічних і патологоанатомічних конференціях;

  • виконання науково-дослідної роботи;

  • участь у роботі професійних організацій та науково-практичних конференціях;

  • загальнокультурний рівень інтерна.

Якість підготовки лікаря-інтерна визначається як кваліфікацією і авторитетом керівника, відношенням до інтерна адміністрації бази стажування, а також відношенням інших функціональних відділень і служб.

Усі перераховані фактори враховуються при визначенні критеріїв оцінки організації і якості підготовки. При виявленні невідповідності цих критеріїв вимогам спеціалізації прикріплений викладач зобов'язаний прийняти всі необхідні міри до усунення наявних недоліків. Усі зауваження, недоліки в підготовці інтернів і рекомендації з підвищення якості підготовки викладач заносить у спеціальний зошит - «Зошит зауважень і пропозицій». При цьому пропозиції по поліпшенню роботи повинні бути адресовані конкретним особам, відповідальним за проведення інтернатури, з вказівкою терміну виконання. Контроль за виконанням рекомендацій необхідно здійснювати в наступні перевірки. Зошит зберігається у керівника інтернів.



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПРОВЕДЕННЮ

ОБХОДІВ І КЛІНІЧНИХ РОЗБОРІВ

Обхід хворих керівником з наступним розбором — одна з найбільш ефективних форм підвищення кваліфікації інтернів.

За характером розв'язуваних завдань варто виділити два варіанти обходу.

Плановий обхід — має на меті здійснення постійного контролю і корекції повсякденної лікувальної роботи лікаря-інтерна . Для цього керівник робить обхід усіх хворих, яких курирує лікар-інтерн.

На плановому обході інтерн представляє хворих, яких курирує. При цьому з урахуванням вимог деонтології в стислій формі викладає основні дані про хворого та його захворювання. Варто звернути особливу увагу інтернів на вміння переконливо обґрунтувати при доповіді діагностичне судження з використанням даних анамнезу, результатів об'єктивного обстеження, даних лабораторних і інструментальних методів дослідження.

Керівник інтернів оглядає хворого, вибірково залучає присутніх інтернів до проведення окремих методів об'єктивного обстеження, контролюючи правильність їхнього виконання. Усі наявні факти повинні бути критично оцінені з погляду доказу діагнозу. В оцінці фактів беруть участь присутні на обході інтерни. У підсумку обговорення повинен бути чітко сформульований діагноз (основне захворювання, ускладнення). Потім куратор повідомляє план терапевтичних заходів і доповідає про лікарські призначення. Корекція призначень проводиться за участю всіх інтернів. Особлива увага звертається на фармакологічну обґрунтованість призначених ліків та недоцільність поліпрогмазії.

Після обходу керівник в ординаторській докладно аналізує стан лікувальної роботи — знання інтернами хворих, повноту і якість обстеження, правильність формулювання діагнозів з урахуванням існуючих класифікацій, раціональність лікування (режим, вигодовування, медикаментозне і фізіотерапевтичне лікування, ЛФК), обґрунтованість тактики подальшого ведення хворих, якість ведення медичної документації. До обговорення результатів обходу залучаються як куратор, так і інші інтерни.

На закінчення керівник дає конкретні вказівки по поліпшенню ведення хворих, виконання яких контролює на наступних обходах.

Тематичний обхід – має за мету поглиблений розгляд окремого захворювання чи групи захворювань. Такий обхід може попереджати плановому семінару, або бути його складовою частиною. Хворих для обходу намічає керівник. Кураторами, як правило, є декілька інтернів.

Керівник проводить обходи і клінічні розбори хворих 2 рази в тиждень. В обході беруть участь всі інтерни, що працюють у відділенні.

Для тематичного обходу керівник підбирає 2-3 пацієнта (наприклад, діти із захворюваннями органів дихання – гострий обструктивний бронхіт, бронхіальна астма, внутрішньолікарняна пневмонія без ускладнень, або ускладнена). Тема обходу визначається або темою семінару, або іншими мотивами (наприклад, найбільш часті діагностичні помилки інтернів, незадовільні якісні показники роботи відділення тощо). Перед обходом керівник визначає завдання і послідовність огляду хворих. Куратори доповідають історію хвороби, результати досліджень, обгрунтовують діагноз. До огляду хворих керівник залучає інтернів, що беруть участь в обході. Поза палатою керівник за участю всіх інтернів-педіатрів оцінює мотивування діагностичного судження, значення окремих клінічних симптомів, додаткових методів дослідження. Уточнюється діагноз з урахуванням індивідуальних особливостей (діагноз хворого), обговорюється лікування, рекомендації для наступного лікування, організація диспансерного нагляду. При обговоренні розглядаються питання етіології, патогенезу, атипового перебігу захворювання, диференційної діагностики, надання невідкладної допомоги при несприятливому розвитку хвороби, фармакотерапії, можливості використання фізіотерапії, ЛФК, особливості перебігу захворювання і лікування дітей, які мають різні фонові захворювання.

У вирішенні всіх питань інтерни повинні приймати активну участь. Керівник враховує підготовленість і активність кожного з учасників обходу.

У заключній частині керівник здійснює підсумок розгляду теми, доповнює інформацію, представлену інтернами, дає рекомендації. В цей час, доцільно відзначити інтернів-педіатрів, які показали відмінні знання, належну ерудицію, уміння виконувати лікарські маніпуляції, і інтернів, які недостатньо підготувалися до тематичного обходу.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРІВ З ІНТЕРНАМИ
Основна мета семінарського заняття — визначення якості засвоєння інтернами - педіатрами одного з розділів програми за фахом, виявлення уміння інтернів використовувати наявні теоретичні знання в практичній лікарській роботі.

Тематика семінарів складається на основі програми підготовки в інтернатурі.

Календарний і тематичний план семінарів складається керівником інтернів на всю заочну частину ( 1-й, 2-й роки навчання). Семінари повинні проводитися не рідше двох разів на місяць. Інтерн повинний бути ознайомлений з планом семінарів спочатку заочної частини інтернатури, використовувати в якості керівництва послідовності вивчення матеріалу.

При проведенні семінару кожен інтерн зобов'язаний брати активну участь в обговоренні питань, що розглядаються.

Семінарське заняття, як правило, повинне тісно погоджувати питання теорії і практики медицини. У зв'язку з цим, кожну тему семінару доцільно починати з демонстрації та розбору хворих. У ряді випадків семінар може бути продовженням тематичного обходу хворих. У процесі семінару керівник ставить конкретні питання, на які інтерни повинні дати відповіді. При неповному розкритті питання одним з інтернів керівник надає можливість іншим інтернам доповнити відповідь. Звичайно під час обговорення на семінарі одного чи групи захворювань варто з'ясувати знання інтернами сучасних уявлень про причини і механізми хвороби, особливостях клініки, діагностики і диференціальної діагностики з використанням сучасних методів дослідження, методів лікування, невідкладних станів і невідкладної допомоги при них, тактики наступного лікування після виписки зі стаціонару, особливості деонтологічного підходу. Керівнику варто звертати увагу на питання режиму, дієтотерапії, фармакотерапії, фізіотерапії, а також на питання організації диспансерного нагляду в амбулаторних умовах, специфічну та неспецифічну профілактику захворювань. В процесі занять необхідно з'ясовувати вміння інтернів самостійно виконувати діагностичні і лікувальні лікарські маніпуляції.

Керівнику інтернів доцільно підтримувати і направляти дискусію, що виникає в процесі обговорення окремих питань. Кожний із присутніх інтернів повинен брати активну участь у вирішенні поставлених завдань. Після завершення чергового питання керівник робить коментар, і при необхідності вносить свої корективи та рекомендації.

У процесі проведення семінару, при розборі хворих, під час обговорення окремих питань керівник оцінює знання інтернів по п'ятибальній шкалі. Наприкінці семінару важливо відзначити інтернів, що показали добру підготовку, так само як і інтернів, що не виявили достатньої активності. Оцінка повинна враховувати не тільки глибину теоретичних знань, але й вміння використовувати їх у практиці, ступінь оволодіння практичними навичками в рамках теми. Інтернам, які не показали належної підготовки по окремим питанням, керівник дає додаткове завдання і призначає час для індивідуальної співбесіди.

В кінці семінару керівник висвітлює не розкриту на семінарі інформацію, робить підсумок обговорення теми, оголошує оцінки, дає рекомендації.


Орієнтовний тематичний план семінарських занять

на базах стажування
1.Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям та основні завдання роботи лікаря педіатра в первинних медико-санітарних центрах. Медична документація, правила і порядок її ведення.

2.Організація та форми роботи педіатра в дошкільних закладах і школах.

3.Принципи організації стаціонару на дому.

4.Організація протиепідемічних заходів у випадку виникнення осередку інфекцій.

5.Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей. Порядок проведення профілактичних щеплень в Україні.

6.Організація медичного нагляду за здоровою дитиною віком до 3 років.

7.Методи реабілітації дітей в амбулаторних умовах. Виховання навичок здорового способу життя у дітей.

8.Раціональне вигодовування дітей першого року життя. Принципи організації виключно грудного, доповненого та штучного вигодовування.

9. Харчування хворих дітей. Корекція харчування.

10.Раціональне харчування дітей старшого віку.

11.Хронічні розлади харчування у дітей. Діагностика ведення в амбулаторних умовах. Показання до госпіталізації.

12.Реабілітація часто хворіючих дітей в амбулаторніх умовах.

13.Диспансерний нагляд та ведення дітей з ЛОР патологією ( аденоідіти, тонзиліти, отити, синусити).

14.Санаторне лікування. Відбір пацієнтів та оформлення документів.

15.Методи діагностики туберкульозу у дітей. Диференційна діагностика поствакцинальної /БЦЖ/ і інфекційної алергії у дітей при туберкульозі.

16.Невідкладна допомога при синдромах, які виникли в наслідок гострих захворювань органів дихання у дітей ( синдром крупу, дихальна недостатність).

17.Первинна допомога при гострих алергічних реакціях ( анафілактичний шок, гостра кропив’янка, набряк Квінке).

18.Невідкладна допомога при нещасних випадках (опіки, утоплення, електротравми, укуси комах та інщі).

19.Первинна допомога при травмах, переломах кісток. Іммобілізація кінцівок та хребта. Умови транспортування.

20.Синдром абдомінальної болі у дітей. Тактика лікаря-педіатра.

21.Гінекологічні захворювання у дівчат. Профілактика вагітності у підлітків.

22.Вимоги до оформлення клінічного, заключного діагнозу.

23.Консультування батьків. Інформована згода. Правові аспекти роботилікаря-педіатра.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ІСПИТ КРОК-3

Ліцензійний іспит (ЛІ) «КРОК-3». Медицина невідкладних станів складається з метою встановлення відповідності рівня професійної компетентності фахівців з вищою медичною освітою мінімально необхідному рівню вимог згідно Державних стандартів вищої освіти.

Професійна компетентність вважається як вміння застосовувати знання основних медичних дисциплін для самостійної роботи, проведення:


  • диференційної діагностики та надання допомоги хворому при невідкладних станах;

  • організації допомоги в екстремальних ситуаціях;

  • ранньої діагностики пухлин;

  • здійснення протиепідемічних заходів при інфекційних захворюваннях.

Структура ЛІ «Крок 3»:

    • діагностика та диференційна діагностика – 20-25%;

    • лабораторно - інструментальне обстеження – 20-25%;

    • ведення пацієнтів залежно від місця надання допомоги – 40-45%;

    • профілактика та прогноз стану хворого – 15-20%.

Тестові завдання КРОК-3 включають питання з розділів: невідкладні стани, хірургія та травматологія, акушерство і гінекологія, інфекційні хвороби, терапія, педіатрія, допомога при надзвичайних ситуаціях. З 2015 року включений розділ "надання медичної допомоги в бойових умовах"

ЛІ «Крок 3» проводитися як заключний контроль засвоєння програми по спеціальності і є допуском до атестаційного іспиту. Мінімальний бал з 2014 року складає 60,5 %.

Статус іспиту КРОК-3, як складової Державної атестації передбачає можливість його повторного складання протягом 3-х років, не раніш, ніж у наступний термін проведення іспиту.

АТЕСТАЦІЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ
По закінченні повного навчання лікарі-інтерни атестуються на звання лікар – спеціаліст за фахом «Педіатрія» з отриманням сертифікату, встановленого МОЗ України зразку.

У всіх випадках, коли виникають питання про допуск до атестації, лікаря-інтерна направляють у відділ інтернатури.

Лікар-інтерн представляє в Державну атестаційну комісію наступні документи:


  • рапорт про допуск до іспиту лікаря- інтерна на ім'я ректора ВНЗ від куратора з підписом завідуючого кафедрою;

  • щоденник обліку роботи;

  • залікову книжку;

  • завірені характеристики від адміністрації базової установи, де він проходив стажування, та кафедри, де він навчався на очному циклі ;

  • фотокартку розміром 3x4;

  • копію диплому;

  • реферати, науково-практичні роботи.

Атестація лікарів-інтернів включає в себе:

  • контроль знань та вмінь за комп'ютерними тестовими програмами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України;

  • оцінку Державною атестаційною комісією знань та вмінь, в тому числі володіння практичними навичками у ліжка хворого;

  • співбесіду чи іншу форму підсумкової оцінки рівня засвоєння програми інтернатури.

Комп'ютерний контроль знань проводиться за тестовою комп'ютерною програмою з педіатрії, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України, в присутності членів Державної атестаційної комісії. Оцінка підготовки лікарів-інтернів за результатами комп'ютерного тестування здійснюється за бінарною системою: "атестований", "не атестований". Атестованим вважається лікар-інтерн, який має не менше 75% правильних відповідей. При негативних результатах комп'ютерного тестового контролю лікар-інтерн вважається таким, який за рівнем підготовки не відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря з спеціальності педіатрія. У такому разі, інтерн до подальших етапів атестації не допускається і вважається не атестованим. Перездача допускається з дозволу Голови атестаційної комісії.

При проведенні оцінки вмінь та володіння практичними навиками лікарями-інтернами з фаху «Педіатрія» обов'язковому контролю підлягають вміння проводити обстеження хворої дитини, тлумачення результатів додаткових методів дослідження, проведення диференційного діагнозу, обґрунтування та формулювання клінічного діагнозу, призначення лікування, вирішення питань подальшого спостереження, а також вміння та практичні навички надання невідкладної допомоги - згідно переліку невідкладних станів обумовлених програмою.

При незадовільній оцінці вмінь і оволодіння практичними навичками лікар-інтерн вважається таким, що не засвоїв практичні навички, передбачені навчальною програмою, і за рівнем підготовки не відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики "лікар-спеціаліст". В цьому разі інтерн до подальших етапів атестації не допускається і вважається не атестованим.

Співбесіда чи інша форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми інтернатури проводиться з кожним лікарем-інтерном (за білетною чи безбілетною методикою). За результатами співбесіди з урахуванням оцінок попередніх етапів приймається рішення про рівень підготовки лікаря-інтерна і присвоєння йому звання "лікар-спеціаліст" за фахом «Педіатрія».

Керівники інтернів на базах стажування повинні бути присутні при атестації й приймати участь в обговоренні її результатів.

За результатами атестації державна атестаційна комісія може прийняти рішення:



    • присвоїти звання "лікаря-спеціаліста" за фахом «Педіатрія»;

    • відмовити в присвоєнні звання "лікар-спеціаліст" за фахом «Педіатрія».

Рішення приймається відкритим голосуванням. При рівній кількості голосів вирішальним є голос Голови Державної атестаційної комісії. Результати атестації доводяться до відома лікарів-інтернів одразу ж після закінчення засідання комісії.

Результати атестації оформлюються протоколом, який підписується Головою та всіма членами державної атестаційної комісії і затверджується наказом по вищому медичному навчальному закладу в десятиденний термін.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка