для підготовки фахівців окр «Спеціаліст», «Магістр» зі спеціальності 070. 904, 070. 904 землевпорядкування І кадастр, денної та заочної форм навчання «Центр Медіа» 2012 ббк




Сторінка1/5
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет механізації сільського господарства

Кафедра безпеки життєдіяльності

і фізичного виховання

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

до практичних занять і самостійної роботи з дисципліни «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

для підготовки фахівців ОКР «Спеціаліст», «Магістр» зі спеціальності 7.070.904, 8.070.904

землевпорядкування і кадастр,

денної та заочної форм навчання

«Центр Медіа»

2012

ББК УДК 614.8:(083.13) Укладачі: кандидат технічних наук, доцент М.М. Сакун,



кандидат сільськогосподарських наук, асистент І.І. Дядько.
Рецензент: кандидат економічних наук, декан факультету землевпорядкування, доцент О.С. Малащук.

Інформаційний пакет методичних матеріалів призначений для використання студентами освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст», «Магістр» під час підготовки і виконання практичних занять і самостійної роботи. Він складений відповідно до робочої програми навчальної дисципліни «Охорони праці в галузі».

На практичні заняття винесено матеріал, який не вивчається на лекціях. У методичних вказівках на кожне заняття сформульована мета заняття, завдання для заняття, вказані прилади й устаткування, які необхідні для заняття, план виконання роботи, теоретичний матеріал по темі заняття, практична частина з методикою проведення заняття, порядок оформлення звіту за заняття, порядок захисту звіту, контрольні питання по темі заняття.

В інформаційному пакеті методичних матеріалів також міститься матеріал для самостійного вивчення студентами.

В інформаційному пакеті викладено загальні організаційно-методичні вказівки щодо проведення занять і правила безпеки при роботах у лабораторіях.


Рекомендовано до видання рішенням методичної комісії факультету механізації с.г. ОДАУ. Протокол № 5, від 29 лютого 2012 р.



ЗМІСТ
Передмова ……………………………………………………………………. 4

1. Організаційно-методичні вказівки щодо проведення занять …………….. 5

2. Правила безпеки при роботі в лабораторії ………………………… 6

3. Методичні вказівки до практичних занять

3.1. Практичне заняття № 1. Дослідження умов праці на робочих місцях…... 7

3.2. Практичне заняття № 2. Безпека праці при землевпорядкувальних

роботах .. ……………………………………………………………………… 26

3.3. Практичне заняття №3. Безпека праці при використанні комп’ютерів і

оргтехніки ……………………………………………………………………… 27

4. Теми для самостійного вивчення

4.1. Обов’язки з питань охорони праці керівників підприємств, головних

спеціалістів, інженера з охорони праці ……………………………………… 28

4.2. Рекомендації по розробці розділу «Охорона праці в колективному

договорі» ……………………………………………………………………….. 32

4.3. Відшкодування збитків потерпілим при нещасних випадках на

виробництві ………………………………………………………………….. 35

4.4. Порядок розробки інструкції з охорони праці …………………………. 37

4.5. Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) …………….. 42

Література ……………………………………………………………………. 48

ПЕРЕДМОВА
Охорона праці в галузі – нормативна дисципліна, у процесі вивчення якої у майбутніх фахівців формується необхідний рівень знань і умінь.

Відповідно до навчального плану підготовки спеціалістів із 36-ти годин загального обсягу на проведення лабораторних і практичних занять відводиться 6 годин.

Враховуючи таку кількість годин, практичні заняття доцільно проводити по 3 темах, решту питань потрібно вивчати самостійно.

Матеріал, який винесено на практичні заняття, не вивчається на лекціях, тому виконання таких занять пропонується проводити в 4 етапи: попередня підготовка, безпосереднє виконання роботи в аудиторії, оформлення звіту, захист звіту. Попередня підготовка проводиться студентами самостійно. Вона передбачає вивчення теоретичного матеріалу, змісту практичного заняття, підготовку необхідних таблиць, схем до майбутнього звіту (для першого заняття). Друге й третє заняття проводяться методом семінару. Студенти пишуть реферати, готуються до відповідей на навчальні питання відповідно до плану проведення заняття. В інформаційному пакеті методичних матеріалів також викладені загальні організаційно-методичні вказівки щодо проведення занять і правила безпеки при роботах у лабораторіях.



1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

Виконання лабораторних робіт і практичних занять складається із чотирьох етапів:

− попередньої підготовки;

− роботи в лабораторії;

− оформлення звіту;

− захист звіту.



1.1. Попередня підготовка

Попередня підготовка проводиться самостійно напередодні заняття і включає в себе:

− вивчення змісту практичного заняття;

− повторення або додаткове вивчення основних теоретичних положень, викладених у лекціях, методичних вказівках до заняття і необхідних для поняття суті досліджень, розрахунків, що будуть проводитися на занятті;

− підготовку необхідних таблиць, схем до майбутнього звіту.

1.2. Робота в лабораторії

Робота в лабораторії включає в себе:

− тематичну співбесіду з викладачем;

− вивчення інструкції з охорони праці;

− практичне виконання завдання на практичне заняття;

− представлення результатів досліджень чи розрахунків викладачу для перевірки;

− здача робочого місця в належному стані.

Примітка. Під час практичного виконання роботи викладач здійснює керівництво роботою студентів і надає їм необхідну допомогу.

В тематичній співбесіді перевіряється:

− знання теоретичних положень , що відносяться до даного заняття;

− готовність таблиць, схем, графіків до майбутнього звіту.

При успішній здачі тематичної співбесіди студент допускається до практичного заняття.

1.3. Оформлення звіту

По кожній роботі складається звіт. Зміст звіту визначається завданням на практичне заняття і вказівками викладача.

Звіт виконується чорнилом і повинен містити:

− номер і назву заняття, назву факультету, номер групи, курсу і прізвище студента;

− мету заняття;

− перелік приладів і устаткування;

теоретичну частину по темі заняття;

практичну частину (перелік пунктів завдання з результатами досліджень, розрахунків; аналіз результатів досліджень, розрахунків і короткі висновки по кожному пункту завдання).



1.4. Захист звіту

У процесі захисту звіту за практичне заняття викладач перевіряє правильність оформлення звіту і проводить співбесіду по контрольних питаннях.

При успішному результаті співбесіди, виконанні завдання і правильному оформленні звіту студент отримує залік за заняття.

Оформлення звіту і його захист повинні виконуватися, як правило, у лабораторії під час виконання роботи.


2. ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ В ЛАБОРАТОРІЇ
До виконання лабораторних і практичних занять допускаються студенти, які вивчили правила безпеки при роботі в лабораторії.

Відповідно до правил безпеки студенти повинні:

− вивчити перед початком роботи правила безпеки при роботі в лабораторії і поставити підпис у журналі реєстрації інструктажів;

− небезпечними та шкідливими факторами в лабораторії є: рухомі механізми, електрична напруга, пари бензину, аміаку, хімічні реактиви, осколки скла;

− подавати живлення на робоче місце тільки з дозволу викладача;

− не торкатися до струмоведучих частин обладнання;

− знати розташування загального вимикача і вимикачів на робочому місці, швидко виключати установку, якщо вона потрапила під напругу;

− небезпечною напругою для життя є напруга змінного струму 25 В і більше;

− при виникненні небезпечної ситуації негайно сповістити викладача;

− перед виконанням роботи необхідно вивчити мету та порядок виконання роботи, склад лабораторного устаткування та порядок його використання, перевірити наявність хімічних реактивів та інших засобів, необхідних для виконання роботи;

− перед включенням напруги необхідно подати сигнал голосом «Включаю напругу»;

− не дозволяти виходу парів бензину, аміаку, пилу, розсипання реактивів;

− обережно розпаковувати ампули, індикаторні трубки, уникати порізання склом.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

− залишати без нагляду включене устаткування;

− працювати на включеному устаткуванні поодинці;

− виконувати дії, які не передбачені методичними вказівками;

− порушувати трудову і навчальну дисципліну.


3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

3.1. Практичне заняття № 1.

Дослідження умов праці на робочих місцях

Мета заняття:

− визначити умови праці на робочих місцях землевпорядників і їх залежність від параметрів мікрокліматичних умов, загазованості, запиленості повітря і освітленості робочих місць;

− повторити принципи нормування параметрів мікроклімату, освітленості, принципи визначення концентрації пилу і газів на робочих місцях;

− повторити порядок користування приладами для визначення параметрів мікроклімату, запиленості, загазованості, освітленості робочих місць.



План проведення заняття: 1) отримати допуск до роботи шляхом проведення співбесіди з викладачем; 2) визначити умови праці на робочих місцях землевпорядників і їх залежність від параметрів мікрокліматичних умов, загазованості, запиленості повітря і освітленості робочих місць і повторити принципи їх нормування; 3) повторити порядок користування приладами для визначення параметрів мікроклімату, запиленості, загазованості повітря і освітлення робочих місць; 4) оформити звіт за заняття; 5) захистити звіт.
1. Дослідження мікрокліматичних умов на робочих місцях
Прилади й устаткування: стенд «Нормативні значення параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень», психрометр стаціонарний, психрометр аспіраційний, гігрометр волосяний, анемометр, гігрограф, термограф, барограф.
1.1. Теоретична частина

Мікрокліматичні параметри, їх вплив на організм людини,

принцип нормування

Трудова діяльність людини протікає в певних метеорологічних умовах, які характеризуються різним поєднанням температури повітря, швидкості його руху, відносною вологістю, барометричним тиском і тепловим випромінюванням. Якщо трудова діяльність людини відбувається в приміщенні, то ці показники в сукупності прийнято називати мікрокліматом виробничого приміщення.

При виконанні робіт на відкритих майданчиках, на полях метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом і сезоном року. Але і в цьому випадку в робочій зоні складається певний мікроклімат.

Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров’я, працездатність і продуктивність праці.

Встановлено, що відхилення температури повітря від нормальних значень на 1оС може знижувати продуктивність праці на 1%.

При зниженні температури повітря тіло людини втрачає більше тепла, і людина відчуває холод. Наслідком переохолодження організму можуть бути різні захворювання.

Переохолодженню організму може сприяти надмірна вологість і швидкість руху повітря понад 0,5−0,8 м/с, особливо в холодний період року.

При температурах повітря, що перевищують нормативи, може порушуватися процес терморегуляції організму, наслідком якого буде його перегрівання і виникнення теплового удару.

Несприятливо впливає на здоров’я людини підвищена і понижена відносна вологість повітря. При підвищеній вологості (понад 75%) зростає втомленість і утруднюється робота серця, при пониженій – людина втрачає вологу через органи дихання і шкіру.

Вплив мікроклімату на організм людини складається із сукупної дії його складових частин на тепловий баланс і обмін речовин, виявляє суттєвий вплив на центральну нервову систему, яка регулює тепловий баланс в організмі.

У зв’язку з цим при організації будь-якого виробничого процесу необхідно перш за все створити оптимальні норми мікроклімату.

В основу нормування параметрів мікроклімату покладені граничнодопустимі норми. Вони визначаються за ГОСТ 12.1.005-88 залежно від категорії робіт і періоду року.

Категорія робіт – це розмежування робіт на основі загальних енергозатрат організму (Дж/с).

Легка робота (категорія І) – це робота сидячи, стоячи або ходячи без фізичного напруження з енергозатратами до 172 Дж/с.

Фізична робота середньої важкості (категорія ІІ ) – робота з постійним ходінням, стоячи або сидячи з перенесенням вантажів масою до 10 кг і з енергозатратами 172-293 Дж/с.

Важка фізична робота (категорія ІІІ) – робота із систематичним фізичним навантаженням, з постійним переміщенням і перенесенням вантажів масою понад 10 кг з енергозатратами більше 293 Дж/с.

Розрізняють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови (МКУ).



Під оптимальними МКУ розуміють такі поєднання параметрів МКУ, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонування та теплового стану організму і стабільність його реакцій терморегулювання.

Допустимими МКУ називаються такі поєднання параметрів МКУ, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до змін функціонального і теплового стану організму, але вони швидко проходять і нормалізуються.

Холодний і перехідний періоди року – це періоди, які мають середньодобову температуру зовнішнього середовища нижче +100С.

Теплий період року – це період, який має середньодобову температуру зовнішнього середовища +100С і вище.

Прилади й методи дослідження мікрокліматичних

параметрів повітря робочої зони

Вимірювання температури повітря

Для вимірювання температури повітря використовують:



  • термометри (ртутні і спиртові) для визначення поточного значення температури;

  • термографи, які безперервно реєструють на стрічці зміну температури протягом доби або тижня;

  • парні термометри, які використовуються при наявності теплових випромінювань.

Парний термометр складається з двох термометрів, у одного з яких резервуар ртутного шарика зачорнений, а другого – посріблений. Істинну температуру приміщення з тепловим випромінюванням розраховують за формулою:

t і = t ч - к ( t ч - t с ),

де: t і − істинна температура повітря в приміщенні;



t ч − показання зачорненого термометра;

t с − показання посрібленого термометра;

к − константа даного приладу.

Якщо вимірювання температури повітря в приміщенні звичайно поєднується з визначенням вологості, то для визначення температури використовується сухий термометр психрометра.



Термограф складається із чутливого елемента і циліндра з годинниковим механізмом. На циліндрі намотана паперова стрічка. Циліндр здійснює один оберт за добу. Чутливий елемент являє собою біметалеву пластинку, до якої прикріплена стрілка. На кінці стрілки закріплюється пишучий елемент. Якщо температура не змінюється, на паперовій стрічці буде креслитися горизонтальна лінія. Якщо температура буде збільшуватися, лінія буде підніматися вверх, якщо температура буде зменшуватися, лінія буде опускатися вниз. Отже, термограф безперервно реєструє на стрічці зміну температури протягом доби або тижня, а не її значення.

Оптимальне значення температури – 16200С.

Визначення вологості повітря

Розрізнюють вологість повітря абсолютну і відносну.



Абсолютна вологість – кількість грамів водяної пари в 1 м3.

Відносна вологість – відношення абсолютної вологості до вологості, яка може бути при максимальній насиченості водяних парів при тій же температурі. Відносна вологість вимірюється у відсотках ( % ).

Для визначення відносної вологості повітря застосовують такі прилади: стаціонарний і аспіраційний психрометри, гігрометр волосяний і гігрограф.



Гігрометр волосяний вимірює вологість при позитивних і негативних температурах. Шкала гігрометра проградуйована у відсотках вологості.

Стаціонарний і аспіраційний психрометри служать для визначення температури і відносної вологості. Психрометри складаються із двох однакових термометрів, один з яких сухий, а шарик другого загорнутий гігроскопічною тканиною, кінець якої опущений у посудину з водою. У аспіраційного психрометра термометри розміщені у трубках, через які протягується повітря за допомогою вентилятора.

Принцип дії психрометра заснований на залежності інтенсивності випаровування вологи в навколишнє повітря від вологості цього повітря. Інтенсивність випаровування тим більша, чим сухіше повітря. Молекули води, що випаровуються в повітря з поверхні тканини, забирають із собою енергію, тому вологий термометр буде показувати меншу температуру, ніж сухий. Знаючи показники термометрів, відносну вологість можна визначити за психрометричною таблицею 1 або за номограмою (рис.1).

Психрометрична таблиця побудована таким чином: зверху по горизонталі показана різниця температур двох термометрів, а зліва по вертикалі – температура одного із термометрів (сухого або вологого). На перетині відповідних значень визначається вологість повітря у відсотках.

Номограма використовується для аспіраційного психрометра. Вона побудована таким чином: зліва по вертикалі показана температура вологого термометра, а криві лінії відображають значення сухого термометра.

Вологість визначають таким чином: від значення температури вологого термометра проводять умовну лінію до перетину з лінією, яка характеризує значення сухого термометра. Від точки перетину опускають лінію вниз на горизонтальну вісь і по ній визначають вологість повітря у відсотках.

Гігрограф складається із чутливого елемента і циліндра з годинниковим механізмом. Принцип роботи гігрографа аналогічний до термографа. Різниця – у чутливому елементі. Чутливим елементом у гігрографа є волосяний гігрометр.

Отже, термограф безперервно реєструє на стрічці зміну вологості

протягом доби або тижня, а не її значення.

Оптимальне значення вологості повітря – 4060%.

Вимірювання швидкості руху повітря

Для вимірювання швидкості руху повітря застосовують кататермометри, анемометри, термоанемометри.

Кататермометр (тепловий анемометр) застосовується для вимірювання швидкості руху повітря до 0,5 м/с. Термоанемометр – для вимірювання швидкості руху повітря в межах від 0,03 до 5 м/с і температурі від 100С до 600С.

Анемометри є чашечні і крильчасті. Анемометр чашечний призначений для вимірювання швидкості руху повітря від 1 до 20 м/с, а анемометр крильчастий – від 0,3 до 5 м/с. Принцип роботи даних анемометрів однаковий.

Анемометр чашечний складається із циферблату і поворотного механізму.

Поворотний механізм має 4 порожніх металевих напівшари, розміщених на хрестовині і встановлених на вертикальній осі, яка крутиться.

Циферблат має 3 шкали зі стрілками (рис.2). Шкала 0 – 100, яка розміщена по зовнішньому колу, реєструє одиниці й десятки поділок. Шкала 0 – 10 «сотні» – реєструє сотні поділок. Шкала 0 – 10 «тисячі» – реєструє тисячі поділок. Стрілки циферблату на нуль не виставляються. За допомогою фіксатора їх можна тільки застопорити, щоб не рухались.

Вимірювання швидкості руху повітря анемометром проводиться таким чином:


  • до початку вимірювання записують число поділок (С1), яке зафіксоване на циферблаті;

  • включають вентилятор;

  • установлюють анемометр на робочому місці, включають анемометр і включають секундомір;

  • через 100 секунд анемометр виключають і записують нові показання на циферблаті (С2);

  • визначають число поділок, які проходять стрілки на циферблаті анемометра за 1 секунду:

n = (С2 – С1 ) / t ,

де: t = 100 секунд – час продовження роботи анемометра.



  • отримане число поділок, які проходять стрілки за 1секунду (n), переводять у значення швидкості повітряного потоку (м/с), використовуючи графік (рис.3).



Таблиця 1. Психрометрична таблиця



t 0 С

сухого

Різниця показань термометрів, град

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

5,5

6,0

Відносна вологість, %

20

90

85

81

76

71

67

63

58

54







21

90

85

81

77

72

68

64

59

55

51

47

22

91

85

82

77

73

69

64

61

56

52

48

23

91

86

82

78

74

70

75

62

58

54

50

24

91

87

83

78

74

70

66

63

59

55

51

25

91

87

83

79

75

71

67

64

60

56

52

26

92

88

84

80

76

72

68

65

61

58

54

27

92

88

84

80

77

73

69

66

62

59

55

28

92

88

84

81

77

73

70

66

63

60

56

29

92

88

85

81

78

74

71

67

64

61

57

30

92

89

85

82

78

75

71

68

65

61

58

31

93

89

85

82

78

75

72

69

65

62

59

32

93

89

86

82

79

76

72

69

66

63

60

33

93

89

86

83

79

76

73

70

67

64

61

34




90

86

83

80

76

73

70

67

64

61

35




90

86

83

80

77

74

71

68

65

62

36




90

87

83

80

77

74

71

68

66

63

37




90

87

84

81

78

75

72

69

66

63
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка