Дніпропетровської обласної державної адміністрації комунальний заклад освіти




Сторінка2/5
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5

Профілактика отруєння грибами

1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

4. Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.

5. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами та інших виробів з подрібнених грибів.

6. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, щоб уникнути захворювання ботулізмом.

7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

8. Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.



Правила збирання грибів

1.Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.

2.Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирими на смак.

3.Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу потовщення, піхву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.

4.Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.

5.Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузді та інші гриби, що мають молочний сік, обов’язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гірку, шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.

6.Назбиравши сморжів і зморшків, не забувайте, що їх неодмінно слід перекип’ятити (7-10 хвилин) у воді, щоб виварити отруту; воду після кип’ятіння вилити.

7.Ніколи не збирайте і не їжте грибів переслизлих, зморщених, червивих, зіпсованих.

8.Не їжте сирих грибів.

9.Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор залишайте для лосів.


Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

  • отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні – приємний. Отруйні гриби мають як приємний, так і неприємний запах. Бліда поганка пахне майже так, як і печериця;

  • усі гриби в молодому віці їстівні;

  • личинки комах, черви і равлики не чіпають отруйних грибів. Личинки і слимаки поїдають як отруйні, так і їстівні гриби;

  • опущені у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби. Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, які є як в їстівних, так і в отруйних грибах;

  • цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні. Побуріння чи почорніння цибулі і часнику залежить від наявності в грибах ферменту тирозинази, яка є як в їстівних, так і в отруйних грибах;

  • отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин;

  • сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах;

  • молоко скисає від наявності ферменту типу пепсин і органічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних.

Отруєння рослинами.

Гострі отруєння рослинами зустрічаються звичайно в теплу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, що відпочивають в літніх таборах, на дачах. Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час самолікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Деякі отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизові оболонки та алергічні реакції при контакті з ними. В Україні зустрічаються такі отруйні рослини: беладонна, блекота, дурман, паслін, цикута, болиголов, чемериця, вороняче око, вовчі ягоди та ін.



Профілактика отруєнь рослинами:

  • обходити стороною невідомі рослини;

  • не вживати невідомі рослини в їжу;

  • не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;

  • не вживати екстракти трав, що виготовлені без погодження з лікарем; не вживати екстракти трав, що виготовлені без погодження з лікарем;

  • не збільшувати самостійно дозу екстрактів та відварів, призначених лікарем;

  • якщо ви відправляєтесь в подорож, не забудьте захопити з собою аптечку першої допомоги.

Ознаки та симптоми отруєння рослинами:

  • Отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи травлення.

  • Симптоми отруєння появляються через 1-2 години.

  • Виникають нудота, блювота, пронос.

  • Сильне зневоднення організму викликає загальну слабкість.

  • При отруєнні ягодами блекоти з’являються запаморочення та галюцинації.

Перша допомога при отруєнні рослинами:

  • Додержуйтесь принципів надання допомоги при пероральних отруєннях.

  • Постраждалому дайте активоване вугілля, сорбенти.

  • Покладіть постраждалого у ліжко.

  • Викличте „Швидку медичну допомогу”.

  • Не збільшувати самостійно дозу.


4. Алкоголь і його вплив на організм людини

Алкоголізм – це надмірне вживання спиртних напоїв, що веде до цілого ряду шкідливих наслідків як для самих алкоголіків (тих, що п'ють), так і для тих, що їх оточують. Алкоголік – людина схильна до алкоголізму, п'яниця. Алкоголь впливає на центральну нервову систему того, що вживає його. Притуплює адекватність реакції людини на дійсність, що оточує його, надає людині відчуття помилкової упевненості в собі і своїх силах збуджуючи нервову систему – робить людину, в більшості випадків, агресивною і непередбачуваною. Частенько людина в стані алкогольного сп'яніння здається сама собі героєм, що стоїть вище за натовп. Бути «сильним і мужнім» в стані алкогольного сп'яніння значно легше, ніж бути фізично міцним і упевненим в своїх силах на основі занять спортом. Поступово, в результаті ураження центральної нервової системи, в людини, що зловживає алкогольними напоями, виробляється залежність від них. Організм починає вимагати алкоголь, починається деградація особи. Приголомшуючи нервову систему людини, алкоголь практично зводить нанівець захисні функції організму, який не може повною мірою протистояти простудним інфекційним та іншим захворюванням, а цироз (розкладання) печінки взагалі називають хворобою алкоголіків. Все стає значно складнішим, якщо алкогольні напої починають вживати діти. Їх нервова система руйнується у багато разів швидше, ніж у дорослої людини. Дитина погано знається на обстановці, що створилася, відбувається гальмування розвитку розумових здібностей. Такий малюк не впорається з учбовими навантаженнями. Він не встигає в школі, не займається спортом. Його нервова система швидше розхитується, людина стає нервовою, дратівливою. Слід нагадати, що від алкоголю як і від тютюнопаління, важко позбавитися. На жаль, статистика останніх років свідчить, що вік людей, хворих алкоголізмом, рік від року молодіє, значно збільшилася кількість хворих жінок, яким також не чужа тяга до «нових і невідомих» відчуттів. До того ж медиками встановлено, що жіночий організм значно швидше потрапляє в залежність від алкоголю, ніж чоловічий, а позбавляється від нього значно повільніше. І це, вже не кажучи про цілий букет захворювань, який чекає людину, що зловживає алкогольними напоями.


5. Тютюнопаління. Палити – здоров'ю шкодити!

Тютюнопаління – найрозповсюдженіша шкідлива звичка серед великої кількості населення практично всієї планети. Всі люди знають, що куріння шкідливе для здоров'я людини. Про це попереджають органи охорони здоров'я всіх країн, де виготовляють тютюнові вироби, відповідними написами на упаковках тютюнових виробів. Діти починають палити в старших класах, щоб самим собі здаватися самостійніше, незалежнішими, доросліше і вище за інших однокласників. Як правило – це хлопці з посереднім і нижчим рівнем успішності, дисципліни, адже виділитися з навколишніх пачкою сигарет значно легше, ніж виділитися успіхами в навчанні, спорті, суспільному житті і так далі. Молодий організм легко звикає до нікотину, але важко справляється з ним. Багато хто знає, але далеко не всі звертають увагу на те, що нікотин – наркотик і у курця виникає потреба закурити сигарету в той період коли організмом нейтралізована наркотична дія нікотину, отримана від попередньої сигарети. Чим частіше людина палить – тим сильніше його залежність від нікотину. Крім того, в процесі куріння утворюються шкідливі речовини від згорання тютюну в повітрі. Разом із слиною смоли і шкідливі речовини потрапляють в стравохід, шлунок, негативно впливаючи на спільний стан організму. Не можна забувати, що курець, завдаючи шкоди своєму здоров'ю, шкодить тим людям, Які його оточують, оскільки встановлено, що люди, що знаходяться в одному приміщенні з курцем, вдихають не менше шкідливих речовин, ніж він сам. Людина, яка вже палить, не може кинути палити. Проте вона може зберегти здоров'я людини, що стоїть поряд, якщо палити буде в спеціально відведеному місці для куріння, а не поряд з товаришем. У приміщенні не палять. Провітрити таке приміщення украй складно. Не скоро дим сигарет пройде в приміщенні, де багато палили. Таким повітрям дихати украй небезпечно! Дуже важливо знати про вплив куріння на здоров'ї людини. А особливо це стосується дівчаток, які останнім часом все частіше палять поряд з хлопчиками. Дівчинка – це майбутня мати дитини. У такому випадку тютюно- паління впливає на організм майбутнього малюка. Дуже важко кинути палити, відмовитися від шкідливої звички. Значить, перш ніж, ти зважишся на такий крок, подумай про відповідальність за себе і тих людей, що тебе оточують, про те що, швидше за все ти вже ніколи не кинеш цю шкідливу звичку.



6. Пожежна безпека. Обережно - вогонь!

Причини загорянь лісових масивів можуть бути самі найрізноманітніші. До 90 % лісових пожеж виникають від недотримання правил пожежної безпеки при поводженні з вогнем в місцях праці та відпочинку. Лісові пожежі також виникають і від блискавок та самозаймань торфу. Лісові пожежі поділяються на низові та верхові. При низових пожежах вогонь розповсюджується по земному настилу, вигорає суха трава, та листя яке знаходиться на землі, починають горіти з низу стовбури дерев. Низові пожежі в свою чергу поділяються на біглі та стійкі. Бігла пожежа розповсюджується з великою швидкістю. При стійкій пожежі вигорають підстилка, сильно

обгорають корені та кора дерев, повністю згорає земний горючий настил.

При високій температурі, вітру та затяжній низовій пожежі, особливо в хвойних лісах, пожежа може перекинутись на крону дерев і перерости з низової в верхову. для верхових пожеж характерно розповсюдження вогню по кронам дерев. При цьому згорають хвоя, листя та крупні вітки. Виникненню верхових пожеж сприяє сильний вітер. Дерева після верхової пожежі гинуть. Верхові як і низові пожежі поділяються на біглі та стійкі. При сильному вітрі, такі пожежі розповсюдження на велику площу, розлітаються іскри, які можуть стати причиною виникнення пожеж в житлових будинках та спорудах, які знаходяться поруч біля лісосмуг. Швидкість розповсюдження верхової пожежі може досягти 15-20 кілометрів на годину. Такі пожежі затяжні і їх дуже важко загасити. Лісові пожежі виникають також від необережності, або нехтування правилами пожежної безпеки людьми, які виходять на лона природи відпочити, порибалити, або на охоту. в суху та спекотну погоду причиною загоряння може стати не загашені недопалок, сірник, або вогнище. Тому в лісі необхідно дотримуватися елементарних правил пожежної безпеки.

Вогнища можна розпалювати тільки в тих місцях, де немає хвойного молодняку. Якщо ви розводите вогнище, то місце, де воно буде необхідно навколо обкопати, а коли ви вже збираєтесь піти, вогонь необхідно старанно загасити за допомогою піску, або води. Потрібно слідкувати, щоб не було розлітання іскор від вогнища. Забороняється кидати не загашеними недопалки чи сірники, це може призвести до жахливих наслідків.



Якщо в лісі виникла пожежа, найпоширеніший засіб її гасіння – нахльостування полум’я віником з гілок листяних дерев. Потрібно рухатись по вогнищу і наносити скользящі удари, начебто замітаючи полум’я в сторону, на вигорівшу площу. Збивши основне вогнище, при наступному ударі по цьому місцю, віник затримують, прижимаючи до палаючої кромки і повертають, що дає охолонути горючим матеріалам. Група з 3-5 чоловік за 40-50 хв. Може загасити нахльостуванням кромки пожежі довжиною 100 метрів. Також, для гасіння лісових пожеж використовують спосіб закодування кромки пожежі рихлим ґрунтом, яке викопують штиковими лопатами. Для цього ґрунт , який забирається лопатою поблизу кромки пожежі, кидають вподовж неї. Ґрунт, який попадає на горючі матеріали, охолоджує їх та ізолює від повітря. При гасінні спочатку збивають полум’я, а потім, зупинивши пожежу, насипають на кромку шар ґрунту товщиною 6-8 см. Також, якщо поблизу є водоймище – вогонь заливають водою. При цьому починають наступ на вогонь з того боку, куди він рухається, і намагаються оточити район пожежі з усіх боків. Ліс наше багатство, і недопущення його знищення вогнем в наших руках.

Забороняється гасити водою горючі рідини, електропроводи.

При будь-якому спалаху, першочерговим завданням є порятунок людей. При цьому діяти потрібно швидко і упевнено. Необхідно виводити людей з будівлі через звичайні виходи, користуватися ліфтом при цьому заборонено. Якщо вихід відрізаний вогнем то людей треба виводити через верхні поверхи будівлі. Гасити електричні дроти, що зажевріли, можна лише після їх відключення від живлячої мережі (спільний рубильник на щиті будинку, секції або видалення пробок електричних запобіжників). До відключення струму ізоляцію дротів, що горять, й інші предмети, що зажевріли, потрібно гасити лише сухим піском. Після виключення струму вогнище вогню можна гасити водою, піском або піною з вогнегасника. При пошкодженні газової мережі в будинку необхідне негайно перекрити газ на введеннях в квартири або на стояках. Якщо на зруйнованому трубопроводі зажеврів газ, необхідно обережно перекрити кран для того, щоб скоротити доступ газу до цього місця. Коли тиск газу впаде настільки що полум'я буде незначним, треба накинути на це місце мокру ганчірку або замазати його глиною або мокрою землею. Гасити водою газ, що зажеврів, не можна. Дуже часто в руках дітей опиняються сірники. Це приводить до нещастя. Дитина цікава і їй хочеться пограти з вогнем. Але вона не знає, що полум'я яке розгорілося, неможливо швидко загасити силами самої дитини. Вона лякається і ховається. Сховавшись від вогню, дитина не знає про те, що може задихнутися від чадного газу, який виділяється при горінні. Слід попередити дітей про небезпеку таких ігор і не залишати сірників без нагляду. Це ж запобігання стосується і електронагрівальних приладів. Не вимкнена праска створить аналогічну ситуацію де спалахне вогонь.


7. Водойми взимку

Льодостав – це період, коли спостерігається нерухомий крижаний покрив на річці або водоймі. Тривалість льодоставу залежить від тривалості і температурного режиму зими, характеру водойма, товщини снігового покриву. Ранній льодостав, тобто що почався раніше звичайного терміну, можливий у випадках різкого раннього похолодання на річках з повільною течією або невеликих закритих водоймах де течія відсутня. Особливістю раннього льодоставу в початковий його період є тонкий і неміцний лід, ополонки (частенько припорошені щойно випавшим снігом), дуже тонкий лід прибережної кромки унаслідок досить високої температури, що перешкоджає швидкому і рівномірному нарощуванню товщини льоду за всією площею водойма. Тому особливо важливо, щоб пам'ятали про це діти. Вони люблять ходити на замерзлі озера, річки, кататися на ковзанах, санчатах, забуваючи при цьому, що може лід виявитися тонким і провалишся під лід. В цілях запобігання проваленню під лід в цей період рекомендується утриматися від виходу на лід, особливо дітей. Ніхто не знає товщини льоду, ніхто не може запобігти біді. Наша зима особливо небезпечна. Лід при частій зміні температури швидко підтає і дитина не знаючи цього, виходить грати на водойм. І ось тоді на поріг підступає біда: лід тріскотить і провалюється, відкриваючи глибину водойма. Дуже швидко можна опинитися в холодній крижаній воді. Така вода сковує людину, його рухи і важко без допомоги сторонніх вибратися на берег. Добре якщо ще ти провалився під лід недалеко від берега, на мілководді. Тоді, при проваленні під лід в прибережній зоні, необхідно вийти на берег, віджати одяг, вилити воду з взуття і, щонайшвидше дістатися до найближчого житла. Якщо ж біда застала людину на середині водойма або в місцях, де велика глибина, то рятуючи людину необхідно користуватися певними правилами. Рятувати дитину, що потрапила під лід може лише доросла людина. Вона досвідчена і зможе правильно діяти в цих обставинах. Для надання допомоги людині, що потрапила в ополонку забороняється підходити до її краю. Рухатися до постраждалого по льоду необхідно повзучи. Щоб площа опори на лід була якомога більше, допомога надається за допомогою підручних засобів (палиці, ременя брюк, шарфа і тому подібне). Витягнувши постраждалого на берег потрібно віджати від води його одяг і прийняти заходи до швидкої доставки його в найближче житло. Пам'ятай! Ігри на льоду водойма дуже небезпечні! Краще кататися на санках і ковзанах в спеціально обладнаному для цього місці. Необхідно пам'ятати завжди про небезпеку тонкого льоду і підтавання льоду.




8. Зимовий період часу. Увага – ожеледиця!

Ожеледиця – це шар щільного льоду, що утворюється на поверхні землі і на предметах, що оточують людину, при замерзанні переохолоджених крапель дощу або туману при невеликій мінусовій температурі навколишнього повітря. Ожеледиця представляє безпосередню небезпеку життя і здоров'ю людей, безпечному руху транспортних засобів по дорогах. Щоб уникнути надзвичайних ситуацій від ожеледиці необхідно:

- виходити з будинку у взутті в найменшій мірі схильного до ковзання по льоду (неслизька підошва);

- посипати піском або сіллю доріжки, сходинки під'їздів житлових будинків;

- особливу увагу звертати на правила переходу проїжджої частини доріг, по можливості користуватися підземними переходами. Потрібно пам'ятати, що на слизькій дорозі гальмівний шлях транспортних засобів подовжується у декілька разів;

- надавати допомогу в пересуванні жінкам і літнім людям;

- надавати першу допомогу постраждалим при падінні на слизькій дорозі (допомогти звестися на ноги, при необхідності допомогти в доставці до лікувальної установи).

Користуючись цими нехитрими правилами людина зможе забезпечити себе в зимовий період часу, коли на дорогах ожеледиця. Добре кататися взимку з гір на санках. Гори слизькі і санки швидко мчать по снігу, який вже перетворився на крижану гору. Діти спеціально готували таку гору, спеціально для катання готували з снігової гори – крижану. Погано лише те, що такі ж крижані доріжки вони розкочують і в місцях, де ходять перехожі. Потрапляє на слизьку доріжку стара людина, маленька дитина або чиясь мама, сестра і падають. Пройти по таких місцях буває дуже складно. Нерідко такі падіння закінчуються тяжким травматизмом. Боляче і важко тоді цим людям в період лікування. І добре, якщо людина не залишиться інвалідом на все життя. Адже діти, які готують такі доріжки, абсолютно не замислюються про людей, що знаходяться поруч. Якщо ти хочеш приготувати таку доріжку, щоб з друзями покататися, то роби її, будь ласка, не в місцях руху людей, не для перехожих! Увага під час ожеледиці завжди має бути направлена і на проїжджу частину дороги. В цей час особливо небезпечно переходити дорогу в будь-якому місці. Обов'язково необхідно користуватися підземними переходами: саме там найбезпечніше для тебе. Якщо ж немає підземного переходу в тому місці, де необхідно перейти дорогу, то треба пройти до світлофора і скористатися правилами переходу вулиці по світлофору, пам'ятаючи що гальмівний шлях машин набагато подовжується при ожеледиці. Будь уважний! Пам'ятай, водієві важко відразу зупинити свою машину. І навіть якщо він вчасно натиснув на гальма і колеса зупинилися, і вже не крутяться то в ожеледицю вона продовжує ковзати з такою ж високою швидкістю за інерцією і не скоро ще зупиниться. Переходячи дорогу треба бути гранично уважним і не розмовляти. Уважно спостерігати за дорогою і транспортом, що йде. Про це треба пам'ятати самим і нагадувати тим, хто забуває про небезпеку крижаної траси.


9. Безпека руху пішохода.

Перехід багатосмугової дороги. Автомобільна дорога, вулиця – частина території, у тому числі у населеному пункті,

призначена для руху транспортних засобів (ТЗ) і пішоходів, з усіма розміщеним на ній спорудах. Пішохідний перехід – ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначені для пересування пішоходів через дорогу. Багато смугова дорога – дорога з повздовжніми смугами на проїжджій частині, що мають ширину, достатню для руху ТЗ, і призначеними для руху в обох напрямках. При переході проїжджої частини дороги пішоходи повинні користуватися підземним, надземним пішохідними переходами або переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або дорожніми знаками „Пішохідний перехід”. Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішохідні переходи, переходити дорогу

дозволяється на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч. Коли перехрестя або позначені пішохідні переходи у межах видимості відсутні, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його

напрямків, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де вона добре проглядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оцінить

відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчитись у відсутності небезпеки.

Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки у напрямку руху транспортних засобів колоною не більше ніж по чотири чоловіки у ряд за умови, що колона не займає більше

половини ширини проїжджої частини. Спереду і ззаду колони з лівого боку повинні бути супроводжуючі з червоними прапорцями, а в темний період доби і в умовах недостатньої

видимості – із засвідченими ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду – червоного. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а якщо їх немає – узбіччям дороги, але тільки у світлий період доби і лише у супроводі дорослих. У всіх випадках, чи збирається пішохід переходити проїжджу частину і узбіччя, а також поза перехрестям і позначеними переходами, він повинен, перш ніж почати перехід, переконатися у його безпеці, і, перш за все, у відсутності ТЗ, що наближається. Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої частини, провинні пропустити ТЗ, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розділяє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок початку переходу проїжджої частини дороги. Якщо на проїжджій частині зупинився ТЗ або з’явилася інша перешкода, що обмежує обзорність, необхідно належним чином переконатися у відсутності ТЗ, що наближаються. При цьому обходити їх слід з боку, який ближчий до ТЗ, що наближаються, тобто ТЗ, що стоїть, обходити ззаду.



Рух біля залізничних колій. Залізничний переїзд – це перетин шляху із залізничними коліями на одному рівні. Залізничні переїзди поділяються на дві категорії – регульована і нерегульована. Регульовані переїзди можуть охоронятися або не охоронятися. Якщо переїзд охороняється усю добу, то такий

переїзд обладнується шлагбаумом. Звукова і світова сигналізація автоматично включається при наближенні залізничного потяга.

Якщо перед залізничним переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх знаків, що визначають кількість смуг руху, переходити переїзд можна лише тоді, коли переконаєшся у

відсутності потяга, локомотива або дрезини, що наближаються. При цьому слід керуватися дорожніми знаками, розміткою, світловою і звуковою сигналізацією, положенням шлагбаума, а

також вказівками і сигналами чергового по переїзду. Забороняється переходити залізничний переїзд при опущеному або такому, що починає опускатися, шлагбаумі, а також якщо до переїзду у межах видимості наближається потяг. При виявленні потяга (локомотива, дрезини) навіть на великій відстані перетинати переїзд не можна.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка