Додаток до рішення міської ради від «31» жовтня 2013р. №6/38/11 Концепція комплексного озеленення м. Тернополя Зміст Вступ І




Сторінка1/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3
Додаток

до рішення міської ради

від «31» жовтня 2013р. № 6/38/11

Концепція комплексного озеленення м. Тернополя
Зміст
Вступ

І. Загальні положення

ІІ. Мета Концепції

ІІІ. Завдання Концепції

ІV. Нормативно-правова основа забезпечення Концепції

V. Шляхи реалізації Концепції

VI. Природні умови і ресурси міста Тернополя

6.1. Особливості геоекологічного розташування

6.2. Особливості рельєфу

6.3. Кліматичні умови та ресурси, їх вплив на рекреаційну діяльність

6.4. Ресурси поверхневих вод та їх оцінка

6.5. Ґрунти

6.6. Ресурси рослинності м. Тернополя

6.7. Атмосферно-екологічна ситуація міста



VII. Загальна характеристика зелених насаджень міста

VIII. Екомережа

IX. Концептуальне підґрунтя системи озеленення міста

9.1. Зелені насадження обмеженого користування


9.2. Зелені насадження спеціального призначення


9.3. Зелені насадження загального користування

X. Результативні показники Концепції

Вступ

Забезпечення сталого розвитку Тернополя, стабільне підвищення екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки проживання територіальної громади, стійке збереження високого рівня екологічної ємності урбанізованої системи, формування безперервної зеленої стільникової системи та унеможливлення виникнення візуального забруднення є імперативом Тернопільської міської ради в рамках її екологічної діяльності.


I. Загальні положення

Концепція комплексного озеленення м. Тернополя визначає основні засади діяльності міської ради у галузі управління сферою зеленого господарства міста, впорядкування парків, скверів, формування зелених насаджень та флористичне оформлення територій, тобто пріоритетні напрямки системи озеленення міста, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності його мешканців при максимальній економії бюджетних коштів.

На підставі аналізу діючої законодавчої та нормативної бази розроблено основні напрями озеленення, які підкреслюють важливу роль природних комплексів у ландшафтній організації та створюють концептуальну основу для реалізації місцевих природоохоронних програм у сфері забезпечення комплексного озеленення м. Тернополя.
II. Мета Концепції

Основною метою Концепції є охорона, збереження та відтворення існуючих зелених насаджень, їх гармонійне поєднання з урболандшафтом м. Тернополя, утримання у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень, що забезпечить збалансований розвиток міської зеленої зони та виконання нею екологічних, соціально-економічних та урбаністично-планувальних функцій.

В основу Концепції покладено наступні принципи:

– аналіз існуючого озеленення, його особливостей та облік насаджень;

– поєднання безперервного каркасу природних (природоохоронних) територій та системи озеленених штучностворених ландшафтів;

– реалізація сукупної різноманітності функцій озеленених територій – рекреаційних, історико-культурних, екологічних (природоохоронних, формувальних, захисних);

– диференційований підхід до видів і режимів озеленення територій із врахуванням містобудівних умов;

– досягнення соціально гарантованого мінімуму забезпечення населення місцями відпочинку як за площею озеленених територій, так і за їх доступністю;

– перехід від кількісних показників до сталого підвищення якості ландшафтної організації озеленених територій.
III. Завдання Концепції


  • Забезпечення оптимального озеленення міста при досягненні максимальної економії бюджетних коштів.

  • Створення системи зелених насаджень у структурі елементів природного комплексу міста: парки, сквери, рекреаційні зони, бульвари, озеленення вздовж доріг (вулиць) та у житлових мікрорайонах.

  • Досягнення рівня збалансованості в системі природно-економічного розвитку.

  • Збереження та систематичне відтворення біологічного і ландшафтного різноманіття.

  • Формування безперервної зеленої стільникової системи міста як невід’ємної складової єдиної регіональної екологічної мережі.

  • Збереження, розвиток, візуальне розкриття природно-ландшафтного каркасу, що формується системою міських зелених насаджень, долинами річки Серет та акваторією Тернопільського ставу.

  • Покращення зовнішньої привабливості вулиць та місць загального користування.

  • Зниження рівня атмосферного та шумового забруднення.

  • Сприяння розвитку регульованої рекреації.

  • Раціональне використання видалених зелених насаджень з метою подальшого їх застосування для потреб територіальної громади (малі ландшафтні форми, дитячі майданчики тощо).


IV. Нормативно-правова основа забезпечення Концепції:

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»,

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»,

3. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015рр.»,

4. Закон України «Про рослинний світ»,

5. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»,

6. Закон України «Про екологічну мережу України»,

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. «Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах»,

8. Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006р. №105,

9. ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.



V. Шляхи реалізації Концепції

  • Врахування екологічних факторів (біотичних, абіотичних, антропогенних) при озелененні об’єктів благоустрою міста.

  • Покращення екологічних та екоосвітніх функцій зелених зон міста шляхом проведення робіт з інвентаризації і паспортизації об’єктів зеленого господарства.

  • Формування нових ядер в екологічній мережі міста шляхом збагачення видового різноманіття існуючих екосистем.

  • Врахування функціонального стану, темпів та напрямків розвитку екосистеми міста.

  • Впровадження нових технологій озеленення.

  • Проведення реконструкції існуючих зелених насаджень міста на основі функціонального зонування території.

  • Формування повноцінного життєвого середовища із врахуванням фактору візуального забруднення.

  • Покращення санітарно–гігієнічного стану міста, створення безпечних умов для життя та здоров’я тернополян.

  • Використання об’єктів зеленого господарства відповідно до функціонального призначення з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення міста.

  • Оптимізація структури міських зелених насаджень.

  • Пропагування в дитячих дошкільних закладах, серед учнівських, студентських колективів, населення міста важливості збереження та збільшення площ зелених насаджень, а також їх впливу на екологічну ситуацію Тернополя та на здоров’я його мешканців.

  • Залучення молоді до проведення заходів з озеленення міста.


VI. Природні умови і ресурси міста Тернополя

6.1. Особливості геоекологічного розташування

Тернопіль – адміністративний центр Тернопільської області. Розташований на заході правобережної частини України в межах Подільської височини на висоті 300-350 м над рівнем моря. Займає площу 59 км2, що становить 0,4% території області. Географічні координати Тернополя – 49 30 пн.ш. та 25 35сх. д.

Найближче до Тернополя знаходяться обласні центри Рівненської, Львівської, Івано-Франківської, Хмельницької та Чернівецької областей України. Місто знаходиться на відстані 421 км до Києва та розміщене поблизу (200-250 км) кордону України з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією.

Географічне розташування Тернополя в південно-східній частині Європи на Східно-Європейській рівнині сприяє формуванню на його території сприятливого помірно-континентального клімату. В свою чергу, сприятливий клімат, неоднорідність рельєфу обумовлюють велику різноманітність природної та культивованої флори міста.

Вигідним положення міста робить, також, його знаходження на важливих транспортних магістралях: Київ-Львів, Львів-Одеса, Київ-Чернівці, Київ-Чоп, Львів-Донецьк. Це сприяє доброму сполученню міста з обласними центрами України, зарубіжними країнами та приваблює туристів.


6.2. Особливості рельєфу

Тернопільщина розташована в межах Волино-Подільської плити Східно-Європейської давньої платформи. Ця плита має двошарову будову: кристалічний фундамент та осадовий чохол. Глибина залягання фундаменту на території м. Тернополя 1500-2000 м. Осадовий чохол складають породи віком від пізнього протерозою (рифею) до антропогену включно. Породи окремих вікових періодів можуть відслонюватися на поверхні. Відслонення порід на різних територіях області пов’язане з чергуванням континентального та морського режимів.

Територія міста Тернополя на початку палеозойської ери була приморською рівниною. Про це свідчать відслонення девонських порід в долині річки Серет, які представлені аргілітами, глинистими мергелями, алевролітами.

У крейдовому періоді мезозойської ери відбулися коливальні рухи земної кори, внаслідок чого море наступило на Волино-Подільську плиту і територія сучасного міста Тернополя була затоплена водою.

Протягом неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня міста формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих та підземних вод. Відклади антропогенового періоду на території міста Тернополя представлені гравієм, галькою, пісками, суглинками і супісками терасових рівнів річки Серет, а також потужними товщами лесів і лесовидних суглинків на вододілах та при вододільних ділянках потужністю 10-20 м. Леси та лесовидні суглинки сформувались у льодовикові епохи. Леси є материнською породою сучасного ґрунтоутворення. На лесових відкладах утворилися чорноземні ґрунти.

У долині річки Серет подекуди трапляються відслонення таких специфічних порід, як травертини (вапнякові туфи). Відклади антропогену та викопні органічні рештки, що містяться в них, вказують на те, що у плейстоцені територія міста Тернополя перебувала у межах прильодовикової зони найбільшого (дніпровського) льодовика, що відступив біля 10-12 тисяч років тому. Саме тоді настала сучасна міжльодовикова епоха, почали формуватися нинішні ландшафти, рослинний і тваринний світ.

Значний вплив на формування поверхні міста в сучасний період має діяльність людини, яка може бути як позитивною (закріплення схилів, попередження ерозійних процесів, зсувів), так і негативною. Дія різних факторів на формування рельєфу проявляється неоднаково в окремих частинах міста, що позначається на вигляді його поверхні.

Місто Тернопіль розташоване в західній частині Подільської височини та має рівнинний рельєф.

Рельєф міста формувався під впливом взаємодії двох протилежно спрямованих сил: внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних). Ендогенні сили, викликані внутрішніми процесами Землі, створили основні поверхні області, так звані морфоструктури, а екзогенні, зумовлені дією поверхневих вод, вітру, рослинних і тваринних організмів та інших факторів, діючи на ці морфоструктури, урізноманітнювали їх поверхню, утворюючи форми, які називають морфоскульптурами.

Територія міста розташована в межах Подільської морфоструктури. У загальному плані Подільська морфоструктура відповідає схилу Українського кристалічного щита, зануреного під потужну товщу верхньопротерозойських, палеозойських і мезокайнозойських осадочних порід. Характерною особливістю Подільської морфоструктури є те, що в її межах схил плити, на якій розміщена територія міста Тернопіль, не знаходить прямого відображення в сучасному рельєфі. Внаслідок найновіших піднять тут створився зворотній (інверсійний) по відношенню до давньої структури рельєф. На території міста, де фундамент занурений на найбільшу глибину, зосереджені абсолютні позначки сучасного рельєфу, близькі до максимальних.

Сучасні рухи Подільської височини за своїм знаком, в цілому, узгоджуються із загальною тенденцією неотектонічних рухів цієї території. Неоднаковий розмах неотектонічних рухів на різних ділянках території Тернопільської області зумовив утворення ряду морфоструктур третього та більш високого порядків. Основними з них є: Кременецька монокліналь, Подільська горбогірна височина, Західно-Подільське та Східно-Подільське плато.

Територія міста Тернополя розташована в межах Західно-Подільського плато – найбільш рівнинної частини області.

На території міста Тернополя долина річки Серет характеризується незначним урізом у поверхню Подільського плато та пологими схилами з м’якими обрисами. В окремих місцях днище долини може бути заторфоване. Заплава річки Серет порівняно широка, врізані меандри відсутні.

Долина річки Серет в межах міста Тернополя характеризується наявністю заплави та першої і другої тераси.

Відповідно до геоморфологічної будови Тернопільської області, територія міста Тернополя розміщена в межах структурної лесової рівнини з плоским нерозчленованим рельєфом та в межах річкової тераси низького рівня.

У гідрогеологічному відношенні Тернопіль відноситься до Волино-Подільського артезіанського басейну, розташованого на південно-західній околиці Східно-Європейської платформи. Підземні води мають широке розповсюдження і є основними джерелами водопостачання населення і підприємств, а зона прісних підземних вод приурочена до верхньої (до 100 м) тріщинуватої зони тортонусенонтурону і глибше залягаючих порід палеозою. Запаси прісних підземних вод за якісними та кількісними характеристиками при сучасних обсягах видобутку можна вважати достатніми. В більш глибоких горизонтах розповсюджені мінералізовані води.

Місто Тернопіль розташоване на території Західноукраїнської лісостепової провінції, в фізико-географічній області Західного Поділля. Основним критерієм виділення фізико-географічних областей є геолого-геоморфологічні особливості території. Західне Поділля називають Тернопільською структурно-пластовою рівниною. Вона характеризується рівнинними межиріччями і широкими розлогими річковими долинами. До 25% поверхні зайнято прирічковими місцевостями, які є найсприятливішими для відпочинку населення.

Залежно від генетичних типів рельєфу, територія міста розташована в межах двох характерних для території Тернопільської області геоморфологічних районів, а саме: району структурної лесової рівнини та району річкових терас.


6.3. Кліматичні умови та ресурси, їх вплив на рекреаційну діяльність

Клімат Тернополя – це багаторічний режим погоди на території міста. Клімат формується в результаті взаємодії радіаційних та циркуляційних процесів і географічних чинників. На клімат міста впливають такі географічні чинники, як географічне положення та розчленованість рельєфу. В свою чергу, процеси кліматоутворення витікають із розташування території в межах атлантико-континентальної кліматичної області Східно-Європейського сектору помірного поясу.

Клімат Тернополя помірно-континентальний із нежарким літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів, формується під впливом радіаційних умов, циркуляції повітряних мас, підстилаючої поверхні.

Кількість денної сонячної радіації – від 532 кал/см2 у червні до 130 кал/см2 у грудні; радіаційний баланс становить майже 40 ккал/см2. Висота Сонця над горизонтом у червні в полудень досягає 63ºC-65ºC,у грудні 17ºC-19ºC, під час рівнодення – 40ºC-42ºC. Тривалість дня становить від 8 до 16,5 годин. Упродовж року на клімат міста впливають повітряні маси з Атлантики, що зумовлюють циклональну погоду, континентальність повітря: взимку проникають відроги сибірського антициклону, що спричиняють холодну погоду, влітку впливає азорський максимум, навесні і на початку осені – холодні арктичні повітряні маси. Вітри (найчастіше північно-західний і південно-західний, найменше – північний і південний) характерні для всіх пір року, особливо для літа. Активна циклонічна діяльність зумовлює велику кількість опадів, кількість опадів в місті коливається в межах 550 мм. Найбільше опадів влітку (майже 75%), найменше – взимку. Влітку часто бувають зливи, нерідко – грози, іноді – град. Сніговий покрив наявний на території міста від другої половини грудня до початку березня, його товщина – 8-10см. Річний коефіцієнт зволоження – 0,92. Термічний режим характеризується рисами континентальності, амплітуда річних коливань повітря – 23-24ºС. Середня температура найтеплішого місяця (липень) +18...+19С, а найхолоднішого (січень) – -4,5...-5С. Вторгнення континентальних мас повітря призводить до значних коливань температури: влітку до +37С, взимку до -34С. Тривалість безморозного періоду – 150-165 днів. Вегетаційний період рослин становить 205-209 днів, період активної вегетації із першої декади квітня до кінця жовтня. На території міста Тернополя особливо чітко виділяються пори року. Весна починається у другій декаді березня після переходу середньодобової температури через 0С, літо триває від третьої декади травня до першої декади вересня (перехід температури через +15С), осінь завершується наприкінці листопада (перехід температури через 0С). На території міста найдовша зима (до 112 днів) та найкоротше літо. Навесні та восени можливі заморозки.

У Тернопільській області виділяють три кліматичні райони: північний, центральний та південний. Найвищі ділянки північних та центральних частин області, зокрема м. Тернопіль, належать до центрального кліматичного району. Його називають «холодним Поділлям», для якого характерна: середня температура повітря за рік – +6...8С, сума активних температур – 2400-2500 С, найкоротше літо (98-90) днів, найкоротший безморозний період (150-165) днів, найбільше днів із сніговим покривом (85-93 дні), тут випадає понад 600-650 мм опадів на рік.

Клімат є одним з провідних ресурсів, що обумовлюють просторову організацію рекреації. Для його оцінки виявлено ступінь сприятливості впливу різних кліматичних показників на людину та її здоров’я. Найбільший вплив клімату проявляється через реакцію людини на погоду або на весь комплекс геофізичних і метеорологічних елементів (освітленість, тривалість дня, прихід сумарної сонячної і ультрафіолетової радіації, прозорість повітря, температура і вологість повітря, швидкість вітру, хмарність та інші). Вимоги до погоди залежать від сезонів року, які мають різну оцінку ступеня сприятливості.

За результатами аналізу клімату і погодних умов встановлено, що територія міста Тернополя лежить в межах Центрально-Східного рекреаційного району.

Під час зимового сезону сприятливими для відпочинку в нашому місті є наступні показники:

- температури повітря комфортні з листопада по березень включно, за винятком 5-6 днів з дискомфортною погодою, обумовленою сильними вітрами;

- найбільша в межах області середня тривалість залягання снігового покриву.

Теплий сезон у м. Тернополі не менш сприятливий для рекреаційної діяльності, хоча в цей період для нашого міста характерна мінливість погодних умов, помітна найбільша середня швидкість вітру та значна кількість днів з опадами.

У зв’язку із глобальним потеплінням посилюється тенденція поступової зміни місцевого клімату з вираженими елементами різкої континентальності.


6.4. Ресурси поверхневих вод та їх оцінка

Місто Тернопіль знаходиться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, у геологічному розрізі якого виділяють численні водоносні горизонти та комплекси, з якими пов’язані прісні підземні води.

На території міста Тернополя поширений девонський водоносний горизонт, у долині річки Серет відклади девону виходять на поверхню. Потужність водоносної товщі у Тернополі становить 60м, інколи вона збільшується до 96м. Горизонт напірний, дзеркало підземних вод знаходиться на глибині 4,5-76м, переважають глибини 22-41м, величина напору становить 10-14м, інколи вона збільшується до 39м. У долині Серету горизонт розвантажується у вигляді джерел. Водозбагачення горизонту також неоднакове.

Через відсутність територіально витриманих водотривких горизонтів утворюється гідравлічний зв'язок між девонським водоносним горизонтом і залягаючим над ним юрським горизонтом, за рахунок якого поповнюються запаси вод у відкладах девону. Певну роль у живленні цього горизонту відіграють руслові води рік.

Підземні води девонського горизонту, в основному, гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого складу з мінералізацією 0,3-0,72 г/л, води прозорі, без присмаку і запаху, з температурою 8-10С, твердістю 2,8-5,6 мг-екв/л, характеризуються добрими смаковими якостями.

Девонський водоносний горизонт значною мірою використовується для місцевого водопостачання.

Річка Серет є однією з найдовших лівих приток Дністра на території Тернопільської області. Довжина річки – 242 км (в межах м. Тернополя – 1,8 км), а площа басейну 3,9 тис. км, що становить майже 1/3 площі області. Ріка протікає через всю область і через найбільші міста Тернопіль та Чортків.

Річка утворюється від злиття кількох потічків (Серет Правий, Серет Лівий, В’ятима, Граберка) біля с. Ратищі, яке слід вважати початком Серету. Витоки Серету та верхня течія до м. Тернополя мають широкі заболочені долини, де влаштовані великі ставки (Заложцівський, Вертелківський, Горішньо-Івачівський) і Тернопільське водосховище.

Тернопільський став – штучна водойма у центрі міста.

Тернопіль – єдине в Україні та одне з кількох міст у світі, в центрі якого є штучна водойма. Тернопільський став – це класична модель внутрішньої водойми в урбанізованому середовищі, що до сьогодні вже набула ознак самовідновної та саморегульованої природної екосистеми.

На даний час Тернопільський став входить до складу регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та займає площу 289 га. Довжина водойми – 3 км, середня ширина – 0,887 км, максимальна глибина – 12 м.

Протягом останніх років у літній період характерним для Тернопільського ставу є явище «цвітіння води», що являє собою масовий розвиток деяких видів планктонних водоростей у водоймах, зумовлений прогріванням води та надходженням у середовище органічних речовин, сполук азоту, фосфору, калію, що спричинює зміну забарвлення води.

Значне прогрівання води Тернопільського ставу у спекотну літню пору сприяє бурхливому зростанню біомаси синьо-зелених водоростей та погіршує кисневий режим водойми, в результаті чого вода набуває неприродного кольору та неприємного запаху. Особливо яскраво це явище проявляється в нижній частині ставу від Надставної церкви на вул. Руській до «острівця кохання».

До складу фітопланктону Тернопільської водойми входять діатомові, зелені та синьо-зелені водорості. Іхтіофауна також досить різноманітна: у ставі зустрічаються білий амур, білий та строкатий товстолоби, короп, судак, лящ, щука.

Водний режим Серету визначається живленням ріки, в якому переважають снігові талі води, тому досить чітко виділяється висока весняна повінь, низька літня межень, яка частково порушується дощовими паводками.

У зимовий період під час відлиг іноді спостерігаються підйоми рівня води.

Термічний режим ріки характеризується тим, що протягом року температури води досить високі, особливо взимку(+2...+3С). Це пов’язано з виходом більш теплих підземних вод, які живлять ріку. Льодовий режим нестійкий: ріка замерзає в холодні зими, а у верхів’ях льодостав відсутній, що знову ж таки зумовлено характером підземних вод. Тільки у дуже суворі зими верхів’я ріки вкривається кригою, але з великою кількістю ополонок.

Каламутність води в середньому 100-200 г/м3, під час повеней та паводків підвищується до 500-600 г/м3 і більше. Під час межені вода ріки тверда і має порівняно значну мінералізацію – 350-550 мг/л.

Ріка Серет використовується для промислового водопостачання, гідроенергетики, риборозведення.

Основною проблемою річки Серет є те, що вона зазнала антропогенних перетворень та навантажень, які проявляються у :

– значній випрямленості та каталізованості русла внаслідок проведених меліоративних робіт;

– досить великій зарегульованості (50%), особливо у верхній частині басейну;

– наявності гідротехнічних споруд, які регулюють течію, порушуючи екологічну рівновагу;

– великій кількості населених пунктів, розташованих на берегах річки.


6.5. Ґрунти

Ґрунт – природне тіло, що утворилося в результаті взаємодії материнської породи (підґрунтя), клімату, рослинності, мікроорганізмів; верхній родючий шар земної кори на якому ростуть рослини.

Ґрунти міста Тернополя належать до найбільш родючих ґрунтів області. Основними ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, вапняки, глини, алювіальні відклади. Ці породи на території з рівнинним рельєфом і лісостеповою рослинністю стали основою для формування різних типів ґрунтів.

Чорноземи опідзолені – ґрунти характерні для більшої частини території Тернополя. Крім них, у південно-східній частині міста поширені лучно-чорноземні ґрунти. Такі ґрунти приурочені до плато і більш пологих схилів нижчого рівня.

Чорноземи опідзолені відзначаються глибокою гумусованістю. Гумусовані горизонти мають глибину 83–90 см, а гумусове забарвлення спостерігається іноді і в материнській породі, досягаючи 120-130 см. Карбонати кальцію вилугувані до глибини 100-150 см, місцями до 200 см.

У верхньому горизонті чорноземів опідзолених міститься 3,6-3,9% перегною, вміст якого з глибиною поступово зменшується. Слід відзначити, що такий порівняно малий вміст гумусу пов’язаний з давнім сільськогосподарським використанням ґрунтів.

Чорноземи опідзолені найбільш родючі у типі лісостепових опідзолених ґрунтів, містять значні запаси поживних речовин. За п’ятибальною системою забезпеченість азотом і фосфором становить чотири бали, калієм – три бали.

Щоб покращити структуру та водно-повітряний режим ґрунтів міста, а також для збільшення їх протиерозійної стійкості, можна вносити в ґрунти органічні та мінеральні добрива. Найкращі результати дає внесення повних (азот, калій, фосфор) мінеральних добрив, особливо їх нейтральних та слаболужних форм.

Ґрунти регіонального ландшафтного парку «Загребелля», крім чорноземів опідзолених, представлені також темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами типовими малогумусними та слабогумусними, лучно-чорноземними та лучними ґрунтами, лучно-болотними та болотними ґрунтами.

За результатами лабораторних досліджень міської санітарноепідеміологічної станції, встановлено, що ґрунти міста можуть містити солі важких металів. За останні роки, максимальне їх накопичення виявлено у 2003 році. Починаючи з 2004 року перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у ґрунтах міста не виявлено, за винятком 2006 року.


6.6. Ресурси рослинності м. Тернополя.

Видова різноманітність рослинного світу кожного регіону пов’язана з фізико-географічним розміщенням.

Територія м. Тернополя відноситься до Лісостепової природної зони, яка відзначається своєрідною ландшафтною структурою, складним чергуванням природних комплексів.

За фізико-географічним районуванням України м. Тернопіль, як і вся Тернопільська область, відноситься до Подільської височини Західно-Української лісостепової провінції. Ця провінція найменш континентальна і найбільш зволожена частина Лісостепу.

Територія більшої частини міста належить до Західно-Подільської височинної лісостепової ділянки Правобережного рівнинного району – однієї з найбагатших у флористичному та фауністичному відношеннях, з наявністю видів, які свідчать про минулі зв’язки з Балканами, Карпатами, Кавказом, середземноморськими та понтокаспійськими комплексами.

Відповідно до геоботанічного районування Тернопільської області м. Тернопіль лежить в межах Тернопільського геоботанічного району Подільсько-Середньопридністровської геоботанічної підпровінції, Східно-Європейської провінції, Європейсько-Сибірської лісостепової області.

Система флористичного районування відносить територію м. Тернополя до Західно-Подільського району, Розточансько-Опільсько-Подільського округу, Люблінсько-Волино-Подільської підпровінції, Центрально-Європейської провінції.

Займаючи проміжне положення між Західною і Східною Європою, флора м. Тернополя об’єднує в собі відповідно західноєвропейські та східноєвропейські елементи. Тут особливо численно представлені степові, неморальні, європейські та бореальні види.

У складі флори Тернопільщини багато реліктових й ендемічних видів.

Особливу увагу привертають унікальні дерева нашого міста, котрі мають велику наукову, народногосподарську та естетичну цінність. Крім естетичних та оздоровчих функцій, старі дерева на будь-якій території привносять ще й ореал старовини, історичності, поважності та монументальності. В усі роки та століття вікові дерева звертали на себе увагу людини і були предметом якщо не поклоніння в язичників, то просто орієнтиром для подорожнього чи місцем збору сільської громади, та й на сучасних топографічних картах вони позначені.

Особливе місце серед насаджень займали вікові дерева у ландшафтних парках ХVІІІ-ХІХ століття. Саме в другій половині ХІХ століття закладено Тернопільський Старий парк. Вікові дерева цього парку були та залишаються його особливістю. Дуплявість, відмерле гілля швидше прикрашали дерево, ніж псували його декоративні якості. Старе дерево несе в собі більше індивідуальних рис, ніж молоде. Існувала думка, що краще спалити будинок, ніж зрубати старе шляхетне дерево, виростити яке можна лише роками і століттями.

Особливої цінності поряд з аборигенними видами набули й вікові унікальні види інтродуцентів. До таких дерев відносяться:

1) тополя біла (Populus alba) – вік 200 років, діаметр стовбура 219 см, висота 40м, на висоті 3 метрів – роздвоєння стовбура;

2) тополя біла (Populus alba) – вік 200 років, діаметр стовбура 210 см, висота 26-28 м;

3) клен звичайний (гостролистий) (Acer platanoides) – вік 110-120 років, діаметр стовбура 83 см, висота 18-20м.

Окремо слід відзначити два вікових дерева м. Тернополя, які є ботанічними пам’ятками природи місцевого значення:



  1. дуб звичайний (Quercus robur L.) – вік 200 років, діаметр стовбура 116 см, висота 18 м. Дерево характеризується добрим ростом, має розлогу крону;

2) липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) – вік 225 років, діаметр стовбура 109 см, висота 10м.

Унікальні дерева, що зростають у старовинних парках садово-паркового мистецтва можна поділити на такі групи:

- дерева, висаджені відомими людьми;

- дерева висаджені партійними та громадськими організаціями;

- дерева, висаджені до пам’ятних дат;

- дерева, названі на честь видатних діячів;

- вікові дерева (понад 100 років);

- дерева з унікальними біологічними особливостями:

а) плюсові та елітні дерева, які характеризуються посиленим (гетерозисним) ростом, стовбуром гарної якості, правильно сформованою кроною. Вони мають важливе значення для створення високопродуктивних лісових насаджень у межах міста;

б) дерева з унікальними декоративними властивостями (формою крони, особливістю цвітіння, екзотичністю).

У м. Тернополі, окрім парків та скверів, за цінністю та різноманітністю зелених насаджень слід відзначити дендрарій Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Дендропарк на території навчального закладу, закладений у регулярному стилі, формувався протягом багатьох років. Для цього завозився садивний матеріал з Хоростківського і Гермаківського дендропарків Тернопільської області, з Центрального ботанічного саду Академії Наук України міста Києва.

На сьогоднішній день у колекції дендрарію налічуються 135 видів, форм і гібридів дерев, кущів, ліан. Окремі з них можна спостерігати на двох великих алеях, що ведуть до головного корпусу університету та між будівлями головного корпусу із східної та західної сторін. Тут можна побачити гіркокаштан звичайний, горобина звичайна форма плакуча, береза пухнаста форма Юнга, клен гостролистий форма куляста, ірга круглолиста, форзиція європейська, туя західна форма колоновидна, пірамідальна, Розенталя, широкогілочник східний, тис ягідний форма розлога, кипарисовик звичайний, Лавсона, ялівець козацький, таволга середня, магонія падуболиста, айва японська.

Також, за сприяння громадської ради з питань екології та житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради та кафедри геоекології Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка у 2011 році започатковано три міні дендрарії на території ЗОШ-№9, №10 та №28, де унікальні зелені насадження несуть не лише екологічну, а й науково-пізнавальну та виховну функції.
6.7. Атмосферно-екологічна ситуація міста

Екологічну ситуацію повітряного басейну м. Тернополя визначають три основні джерела забруднюючих речовин: автотранспорт, промислові підприємства і транскордонні перенесення з атмосферною циркуляцією. Близько 72% забруднюючих речовин місцевого походження припадає на викиди автотранспорту, 28% – на промислові об'єкти і комунально-побутове господарство. Отже, основним джерелом забруднення атмосферного повітря в місті є викиди вихлопних газів автотранспорту, що зумовлено збільшенням кількості його одиниць. Також, спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості транспорту (в тому числі громадського) з неналежним технічним станом паливної системи, що негативно впливає на стан навколишнього середовища. Має місце активізація транспортного руху в центральній частині міста. В зимовий період додатковими забруднювачами атмосферного повітря є викиди котелень опалювальної системи, приватних будинків, індивідуальних опалювальних систем комунальних квартир.

Тернопільський обласний центр гідрометеорології здійснює постійний моніторинг атмосферного повітря в місті на двох стаціонарних постах спостереження: ПСЗ №1 (перехрестя вулиць Бродівської і Збаразької) і ПСЗ №2 (перехрестя вулиць Живова і Микулинецької). На цих постах відзначається рівень забруднення атмосферного повітря пилом, діоксидом сірки, оксидом вуглецю, діоксидом азоту, оксидом азоту, формальдегідом, а також важкими металами (залізо, кадмій, марганець, мідь, нікель, свинець, хром і цинк) і бензапіреном.

Так, протягом 2011 року найбільше забруднення шкідливими інгредієнтами відзначалося у вересні, коли індекс забруднення атмосфери (ІЗА) становив 4,98. У цьому місяці було зафіксовано перевищення середньомісячної гранично допустимої концентрації (ГДК) по діоксиду азоту в 1,4 рази та пилу – в 1,1 рази. Найменше забруднення спостерігалося у грудні, коли ІЗА становив 2,61, що пов’язано із зменшенням інтенсивності руху автотранспорту в зимовий період та специфічними метеорологічними умовами.

Середньорічні концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі міста в кратності ГДК становили: по формальдегіду – 1,0 ГДК; пилу – 0,5 ГДК; діоксиду азоту – 1,3 ГДК; оксиду азоту – 0,4 ГДК; оксиду вуглецю – 0,8 ГДК; діоксиду сірки – 0,1 ГДК.

В останні роки спостерігається збільшення вмісту формальдегіду, пилу, діоксиду азоту, оксиду вуглецю, не змінився вміст оксиду азоту та діоксиду сірки. Разом з тим, високих та екстремально високих рівнів забруднення в повітрі міста зафіксовано не було.

Значний вплив на стан атмосфери м. Тернополя здійснюють транспортні засоби та виробнича техніка, в результаті роботи яких, для прикладу, упродовж 2011р. потрапило 12,1 тис. т (26,9% від загальної кількості по області) забруднюючих речовин, що на 0,7% (на 0,1 тис. т) менше, ніж у 2010р. Надходження забруднюючих речовин від пересувних джерел забруднення у 20 разів перевищували викиди від роботи стаціонарних джерел забруднення підприємств та організацій.

Щорічно органами місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби проводяться заміри рівня забруднення атмосферного повітря на предмет відповідності санітарно-гігієнічним вимогам. Результати замірів свідчать про те, що впродовж 1997-2012рр. у м. Тернополі спостерігалась тенденція до скорочення обсягів атмосферного забруднення, зумовлена економічною кризою.

Нижче наведено динаміку викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря м. Тернополя від пересувних джерел забруднення впродовж 2000-2012 рр.

Серед усіх видів транспортних засобів м. Тернополя за обсягом викидів переважають автомобілі, на долю яких припадає 90,3% (10,9 тис. т) усіх забруднень, що надійшли від пересувних джерел.

Основним видом палива, яке використовувалось під час експлуатації в місті Тернополі транспортних засобів, є бензин. Від його споживання в атмосферу обласного центру, для прикладу, протягом 2011р. потрапило 6,9 тис. т забруднюючих речовин. Від двигунів, які працювали на дизельному паливі, надійшло 4,0 тис. т, на стисненому та зрідженому газі – 1,2 тис. т забруднюючих речовин.

Основними забруднюючими речовинами, які викидаються в атмосферне повітря м. Тернополя під час експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки є: оксиди вуглецю (70,5%, або 8,5 тис. т), оксиди та діоксиди азоту (15,6%, або 1,9 тис. т). На неметанові леткі органічні сполуки припадає 10,2% забруднень. Частка сажі, діоксиду сірки, метану та бензапірену в загальному обсязі викидів складає 3,7%. Крім того, від пересувних джерел у повітря надійшло 173,3 тис. т діоксиду вуглецю, який спричиняє парникову дію та негативно впливає на зміну клімату.







Обсяги викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел за видами палива, %

Хімічний склад викидів шкідливих речовин від пересувних джерел забруднення, %

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення на одного жителя м. Тернополя за останній період склали 55,7 кг. Щільність викидів від усіх видів транспорту та виробничої техніки в розрахунку на 1 км2 території міста несуттєво зросла.

Для порівняння, у 2011р. від стаціонарних джерел забруднення в атмосферу міста надійшло 605,6 т забруднюючих речовин, що на 0,2% (на 1,2 т) більше, ніж у 2010р. Відносно до 2000 року викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел по м. Тернополю скоротилися майже вдвічі, однак за останні три роки їх обсяги суттєво не змінилися.




Хімічний склад викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, %
Встановлено, що основна частка забруднюючих речовин від пересувних джерел зосереджена у приземному шарі атмосферного повітря (на висоті до 0,7 м).
VІІ. Загальна характеристика зелених насаджень міста

Зелені насадження м. Тернополя – це деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження.

Загальна площа зелених зон (скверів, парків, бульварів, газонів) Тернополя, орієнтовно, становить 1888,0 га, площа вуличних зелених зон (в т.ч. газонів) – 60 га, прибудинкових зелених зон – 13,9 га, квітників – 0,34 га.

Багато об'єктів зеленого господарства міста Тернополя пройшли тривалий етап формування. У першу чергу це парки, сквери і насадження центральної частини міста.

Озеленення Тернополя розпочалось ще в часи його будівництва, а на науковій основі ця робота ведеться з 1860 року, з часу закладення на площі 6,2 га найстарішого парку міста – Старого парку.

Парк «Національного відродження» закладений в 1978 році, межує з проспектами Злуки, С. Бандери та вул. 15 Квітня, а його площа становить 54 га. Парк налічує біля 60-ти видів дерев та кущів. Серед них є каштан кінський, клен ясенелистий, береза пухнаста і бородавчаста, тополі берлінська, канадська і пірамідальна, верби біла, вавілонська і козяча, ялини колюча і звичайна, багряник японський, горіх, різні види і форми туї, ялівцю, спіреї, кипарисовика.

Слід відзначити, що у 2000 році у парку було висаджено алею випускників, яку складають 96 дерев реліктового виду – ліщини деревовидної (ведмежий горіх).

У 2012 році тут висаджено алею міського голови, де використано саджанці дерев породи райська яблуня «Роялті» в кількості 100 шт.

На території парку знаходиться гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення – «Тернопільське джерело».

Гідропарк «Топільче» офіційно відкрито у 1985 році на площі 98 га. Це наймолодший та один із найкрасивіших парків Тернополя, що розташований в південно-західній околиці міста та являється своєрідною окрасою масиву «Дружба».

Через територію парку меандрує річка Серет, котру прикрашають штучні пороги. У парку «Топільче» на правому березі річки Серет розташована гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Тернопільські джерела», що охороняє п’ять джерел підземних вод.

У гідропарку «Топільче» навесні 2009 року висаджено алею з двадцяти дерев породи дуб червоний та дуб звичайний, яка отримала назву алеї «Вільного слова».

Парк ім. Т. Шевченка знаходиться в межах вулиць Білецької та Над Ставом. Його площа становить 22 га.

Відкрито парк ім. Т. Шевченка у 1953 році. На його території зростає біля 50 видів дерев та чагарників, серед яких верби біла і плакуча, ялини голуба і колюча, туя західна, дуб черешчатий, ялівець козацький, різні види тополі та ін.

Зокрема, у парку ім. Т. Шевченка висаджено оцтові дерева (сумах пухнастий), алею туї колоновидної, дерева породи ведмежий горіх.

У рамках реалізації місцевої природоохоронної програми проводиться поетапна заміна дерев породи тополя, що досягли своєї вікової межі, на декоративні красиво квітучі дерева породи катальпа бігнонієвидна. Ця акція проводиться під гаслом «Перетворимо тополину пісню у катальповий рай».

Комплекс паркового господарства міста ставить Тернопіль на одне з перших місць у загальнодержавному рейтингу озеленення міст.

Кожного року у вегетаційний період на території парків проводиться висадження нових, більш цінних та декоративних видів зелених насаджень.

Переважаючими породами дерев, які зростають на території міста, є тополя, клен гостролистий, клен ясенелистий, граб, ясен звичайний, акація, ялина звичайна, різні види туї, часто зустрічаються плодові дерева. Справжньою окрасою скверів Тернополя є такі екзотичні дерева, як горіх маньчжурський, тюльпанове дерево, яблуня Недзвецького, клени сріблястий та кулястий, тис ягідний, ясен плакучий.

Роботи з озеленення в місті проводяться відповідно до діючих державних, регіональних та місцевих програм, метою яких є охорона, збереження та відтворення існуючих елементів озеленення та створення нових декоративних зелених насаджень.

У місті Тернополі на даний час нараховується десять об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 724,91 га, що становить близько 12% території міста. Враховуючи унікальність та цінність рослинності об’єктів природно-заповідного фонду міста, ці об’єкти охороняються і мають особливий режим використання та відтворення.

Природно-заповідний фонд Тернополя представлений одним регіональним ландшафтним парком (РЛП «Загребелля»), одним ботанічним заказником місцевого значення («Чагарі Кутківецькі»), двома гідрологічними пам’ятками природи місцевого значення («Тернопільське джерело» та «Тернопільські джерела»), трьома ботанічними пам’ятками природи місцевого значення («Тернопільський дуб», «Тернопільська липа», «Заповідний куточок на вул. В. Винниченка, 13» (нині – «Заповідний куточок ім. Миколи Чайковського» згідно рішення міської ради від 26.04.2013р. №6/31/37) та трьома парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва місцевого значення («Сквер ім. Тараса Шевченка», «Сквер на вул. В’ячеслава Чорновола» та «Старий парк»).

«Загребелля» – регіональний ландшафтний парк. Оголошений рішенням Тернопільської обласної ради від 18.03.1994 року «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду і затвердження списку дикорослих рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні з метою охорони та збереження цінних природних комплексів та об’єктів, створення умов для організованого відпочинку населення з дотриманням режиму охорони парку. Розташований в межах вулиць Львівської та Бережанської, лісових насаджень науково-дослідного виробничого господарства «Наука», розсадника відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство», лісопарку «Кутківці» та лісопарку на березі Тернопільського ставу, лісового урочища «Пронятин» та Тернопільського ставу з намитою частиною і гребним каналом, пляжу та інших земель. Регіональний ландшафтний парк організований без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. Загальна площа парку 630,0 га.

Створення регіонального ландшафтного парку має для міста стратегічне значення, оскільки він є ключовим елементом локальної екологічної мережі. Надзвичайно важливе значення парк «Загребелля» відіграє у формуванні екологічної стратегії та екологічної політики не тільки міста, а й регіону. Парк охоплює усі найбільш збережені ділянки природних ландшафтів міста.

Насадження парку представлені вторинними і вторинно похідними лісовими угрупованнями. Насадження між житловими мікрорайонами «Кутківці» та «Пронятин» представлені переважно похідними деревостанами з пануванням граба, клена гостролистого, липи звичайної, в’яза гірського. Місцями представлені штучні насадження ялини звичайної, сосни звичайної, акації білої та інших.

Між вулицею Об’їзною та мікрорайоном «Кутківці» значну частину парку займають розріджені насадження паркового типу, які створювались протягом 25-30 років на місці сільськогосподарських угідь, що увійшли до зеленої зони міста Тернополя. Угруповання даної території насичені інтродукованими екзотами.

Лісові насадження між мікрорайоном «Кутківці», Тернопільським ставом і автошляхом Тернопіль-Львів представлені вкрай деградованими внаслідок антропогенного впливу деритивами дубово-грабових та буково-грабових лісів.

На території регіонального ландшафтного парку «Загребелля» нараховується біля 600 видів флори, серед яких п’ять видів рослин занесено до Червоної книги України (астранція велика, пальчатокорінник м’ясочервоний, підсніжник звичайний, лілія лісова, плавун щитолистий), а шість видів – до Списку дикорослих рідкісних ендемічних рослин області, що потребують особливої охорони (арум Бессерів, глечики жовті, вільха сіра, вовчі ягоди, вербена лікарська, пухирник звичайний).

Зустрічаються також угруповання латаття сніжно-білого, плавушника болотного, кушира підводного, глечиків жовтих внесених до Зеленої книги України.

«Чагарі Кутківецькі» – ботанічний заказник місцевого значення. Розташований на захід від житлового мікрорайону «Кутківці» міста Тернополя, в квадраті 20, 21 Державного підприємства «Тернопільське», у межах лісового урочища «Чагарі Кутківецькі», з правої сторони від автошляху Умань – Львів – Краковець. Оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 22 липня 1977 року №360 «Про створення місцевих заказників лікарської сировини та Суразького державного лісового заказника». Площа 87,0 га.

Під охороною – угруповання місцевих видів лікарських рослин, що зростають під наметом ясенево-дубового насадження з домішкою граба, берези, бука, липи. Поширені тут наступні види рослин: барвінок малий, крушина ламка, копитняк європейський, медунка темна, зірочник ланцетовидний, купина багатоквіткова, конвалія звичайна. До переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослинного світу на території Тернопільської області внесено конвалію звичайну. У межах лісового урочища поодиноко трапляється лілія лісова – вид, занесений до Червоної книги України.

Заказник перебуває у віданні ДП «Тернопільліснасінняцентр» (84 га) та служби автомобільних доріг в Тернопільській області (3 га).

«Заповідний куточок» – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована на вул. В. Винниченка, у дворі житлового будинку №13. Оголошена рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 року «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду і затвердження Списку дикорослих рідкісних, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні». Рішенням міської ради від 26.04.2013р. №6/31/37 його перейменовано у «Заповідний куточок ім. Миколи Чайковського» та встановлено на фасаді будинку відповідний пам’ятний знак. Площа ботанічної пам’ятки – 0,02 га.

Заповідний куточок закладений на місці пустиря в 1968 році заслуженим природоохоронцем України Чайковським Миколою Петровичем. Перші екзотичні і рідкісні види рослин були посаджені в 1984 році (гінкго дволопатеве, секвоядендрон, оцтове дерево та багато інших). Заповідний куточок постійно поновлюється новими видами.

Під охороною рідкісні та екзотичні види рослин: гінкго дволопатеве, метасеквойя (мамонтове дерево), тюльпанове дерево, тис ягідний, ялиця біла, горіх чорний, сакура японська. Серед трав’янистих рослин тут зростають ясенець білий та зозулині черевички справжні – види рослин, занесені до Червоної книги України. Пам’ятка природи перебуває у віданні ПП «Дружба-сервіс-житло-1».

«Тернопільська липа» – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення площею 0,01 га. Розташована між будинками №1 та 3 на вул. Листопадовій. Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 21 грудня 1974 року №554 «Про затвердження списку пам’яток природи, що беруться під охорону держави».

Охороняється липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), вік якої 350 років, висотою понад 17 метрів, цінна у науковому, пізнавальному та естетичному відношеннях.

«Тернопільський дуб» – ботанічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,02 га. Розташована на вул. Живова. Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 22 грудня 1987 року №10 «Про деякі зміни в природно-заповідному фонді області».

Під охороною – дуб черещатий (Querkus robur L.) віком понад 100 років, висотою понад 24 метри, цінний у історичному, науковому, пізнавальному та естетичному відношеннях. Старожил міста Тернополя.

«Тернопільські джерела» – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована в межах парку «Топільче», на правому березі ріки Серет. Оголошена рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 року «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду і затвердження Списку дикорослих рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні». Площа 0,01 га.

Під охороною джерела підземних вод, що збереглися у межах міського урбанізованого ландшафту, цінні у науково-пізнавальному, естетичному та оздоровчому відношеннях.

Пам’ятка природи перебуває у віданні комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя».

«Тернопільське джерело» – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована у місті Тернополі в межах парку «Національного відродження» біля Співочого поля. Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 26 грудня 1983 року №496 «Про мережу територій і об’єктів природно-заповідного фонду та взяття під охорону держави нових заповідних об’єктів області». Площа 0,01 га.

Під охороною – джерело питної води. Цінне у науково-пізнавальному, естетичному та господарському відношеннях. Джерело облагороджено, побудовано підпірну стінку, у яку вмонтовано лавочки для сидіння. Побудована альтанка. Вода витікає металевою трубою. З цього джерела населення бере воду, біля нього релігійною громадою постійно здійснюються культові обряди. Якість води постійно контролюється міською санітарно-епідеміологічною станцією.

Пам’ятка природи перебуває у віданні комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя».

«Старий парк» – пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 6,35 га. Розташований в межах вулиць Євгена Петрушевича, Клінічної, Генерала Шухевича. Оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року №131 «Про затвердження реєстру заповідних об'єктів та поліпшення заповідної справи в області».

Сьогодні у Старому парку нараховується біля 40 видів дерев та чагарників.

Особливу цінність становлять дерева старожили – тополя канадська, клен гостролистий, клен ясенелистий, ясен звичайний та інші екзоти і релікти (сосна Веймутова, псевдотсуга тисолиста, тис ягідний). Зліва і справа від кургану Слави зростають два великі буки звичайних .

Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Старий парк» перебуває у віданні комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя».

«Сквер на вул. В'ячеслава Чорновола» – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, що перебуває у віданні відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради. Розташований між вулицями Коперніка, В’ячеслава Чорновола та бульваром Т. Шевченка. Оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року №131 «Про затвердження реєстру заповідних об'єктів та поліпшення заповідної справи в області». Площа 0,50 га.

Сквер закладено у 1957 році на місці розвалених будинків та колишньої міської ратуші, що стояла біля готелю «Україна» на розі бульвару Т. Шевченка і вул. В'ячеслава Чорновола.

У сквері можна зустріти такі екзотичні дерева: багрянець японсь­кий, горіх Зібольда, тюльпанове дерево, яблуню Недзвецького, клен кулястий, березу звичайну плакучої форми, гіркокаштан кінський, клен сріблястий, а із чагарників зустрічається гібіскус сірійський, глід колючий рожевої форми, барбарис звичайний темно-пурпурової форми, бирючину, жасмин звичайний і широколистий, бузок звичайний і угорський, магонію падуболисту, спірею Бумольда і Вангутта, вербу розмаринолисту.

«Сквер ім. Тараса Шевченка» – пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, що перебуває у віданні відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради. Розташований на бульварі Т. Шевченка. Оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року №131 «Про затвердження реєстру заповідних об'єктів та поліпшення заповідної справи в області». Площа 1,0 га.

Сквер закладений у 1957 році в регулярному стилі на місці зруйнованих будинків. З’єднує Театральну площу з вул. Руською. Розміщені на газонах декоративні групи рослин надають скверу оригінального ландшафтного стилю. У сквері зростають 24 види дерев та кущів. Переважаючими породами є такі, як гіркокаштан кінський, липа звичайна, ялини звичайна та срібляста колючої форми. Тут висаджено багато екзотів, серед яких тис ягідний, ясен плакучий, магнолія Суланжа, слива Пісарді, айва декоративна, бархат амурський та ін. На газонах зростають квітучі чагарники: бузок угорський, спірея Вангутта, жасмин звичайний, а також: бундук канадський, туя західна, яблуня-райка, бархат амурський, форзиція, сніжноягідник.

Надання у м. Тернополі територіям та об’єктам природоохоронного статусу забезпечує не лише збереження унікальних і типових природних комплексів, біорізноманіття, генофонду рослинного і тваринного світу, а й підтримання екологічної стабільності, наукової та освітньо-інформаційної діяльності, забезпечення фонового моніторингу.

VІІІ. Екомережа

Тернопіль – один із перших обласних центрів, де розроблено та затверджено локальну схему екомережі, яка є невід’ємною частиною регіональної та загальнодержавної екомережі.

Затвердження локальної екомережі є важливою основою подальшого збереження та покращення унікального урболандшафту міста, створення сприятливого режиму для посилення екологічно-безпечного, комфортного середовища життєдіяльності людини та формування цілісного природного комплексу міста, підтримання непорушності екологічної системи та суттєве зниження візуального забруднення обласного центру.

Загальна площа земель структурних елементів екомережі в межах міста складає 1106,3 га або 18,75%.

З урахуванням площ відокремлених елементів екомережі площа локальної екомережі зростає до 20%.

Заповідні території та об’єкти міста (12 %) є її складовими частинами.

Екомережа міста складається з природних ядер, екокоридорів та буферних (захисних) територій, а саме:


  • трьох ключових територій (ядер) – РЛП «Загребелля», парк «Національного відродження», ботанічний заказник місцевого значення «Чагарі Кутківецькі»;

  • чітко вираженого осьового Серетського екокоридору (сполучної території);

  • Кутківецького і Галицького екокоридору;

  • відокремлених елементів екомережі: Старий парк, сквер на вул. В. Чорновола, сквер ім. Т. Шевченка, сквер Театральний, сквер на вул. Миру, Тернопільські магнолії, Дендропарк педуніверситету, Заповідний куточок на вул. В. Винниченка.



IX. Концептуальне підґрунтя системи озеленення міста

Вдале використання природного ландшафту Тернополя, збереження історичного надбання пращурів є визначальним фактором щодо впровадження даної концепції озеленення. Велике значення має раціональний характер використання природних компонентів, майстерність у формуванні пейзажів і окремих споруд.

Сучасний Тернопіль – великий соціальний організм, що включає комплекс еколого-економічних, географічних, архітектурно-будівельних, культурно-побутових особливостей.

Із врахуванням цієї особливості та з огляду на соціальну діяльність, зелені насадження розглядаються як елемент архітектурно-просторової композиції забудови та благоустрою.

Кожен з об'єктів благоустрою міста потребує озеленення. Процес озеленення можна розглядати як комплекс робіт із висадження, використання, охорони та відтворення об'єктів рослинного світу з метою забезпечення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Озеленення є однією з тих природно-соціальних умов, які забезпечують формування об'єкта, як невід’ємного елемента природної екосистеми.

Можна виділити такі основні фактори, що створюють негативний вплив на стан міських насаджень:

- екологічні умови міста;

- порушення технології посадки і відсутність подальшого догляду;

- незадовільний стан ґрунту;

- пошкодження шкідниками і хворобами;

- випадкові фактори (вандалізм, механічні пошкодження).

Під впливом згаданих компонентів у зелених насаджень знижується життєздатність і втрачається естетична та санітарно-гігієнічна функції.

Дерева у місті схильні до сильних стресів, тому у них знижена фотосинтезуюча активність, вони мають більш проріджену крону, дрібніше листя, вкорочені пагони, а також більш схильні до уражень хворобами, що видно на прикладі вуличних насаджень (каштан кінський на житлових масивах «Дружба», «Центр»).

Одними із основних завдань даної концепції є:

- створення рослинних угруповань, більш стійких до умов міського середовища;

- забезпечення виконання існуючими насадженнями властивих їм завдань та функцій в умовах урбогенного середовища.

При проектуванні зелених насаджень повинні бути враховані техногенні та рекреаційні навантаження на ту чи іншу територію. Враховуючи вплив різних антропогенних факторів, треба підбирати породи, максимально адаптовані до існуючих умов.

Насадження Тернополя за призначенням поділяють на:



  • зелені насадження загального користування (розташовані на території парків, скверів, бульварів, насадження лісопарків, гідропарків та інших територій, які мають вільний доступ для відпочинку);

  • зелені насадження обмеженого користування (насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші);

  • зелені насадження спеціального призначення (насадження вулиць, насадження на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств, насадження кладовищ, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні насадження, насадження розсадників, квітникарських господарств).

Насадження загального, обмеженого користування та спеціального призначення разом складають і в цілому характеризують систему озеленення Тернополя, в якій кожен елемент виконує свої функції. Ступінь озеленення є важливим індикатором спроможності відповідної урбаністичної території до комфортного проживання населення.

Формування системи озеленення в Тернополі повинно враховувати властивість насаджень до спроможності змінювати забарвлення в часі і просторі та ефективно застосовувати це для естетичного впливу на населення міста.


9.1. Зелені насадження обмеженого користування

Насадження житлових районів і мікрорайонів є найпоширенішим типом насаджень обмеженого користування, оскільки житло не може вважатися комфортним, якщо оточення будівлі відповідно не озеленене. На сьогоднішній день озеленення житлових районів планується як одне ціле архітектурно-планувального комплексу.

Площа насаджень обмеженого користування повинна бути прямо пропорційна кількості населення у даному мікрорайоні (масиви «Дружба», «Центр», «Новий Світ», «Східний», «Канада», «БАМ», «Аляска»).

Виходячи із структури зонування житлового району, до насаджень обмеженого користування належать прибудинкові смуги і насадження навколо господарських майданчиків (сміттєзбиральних, бойлерних, для висушування білизни тощо), які відіграють важливу санітарно-гігієнічну роль, ізолюючи житло від проїздів, пішохідних шляхів і господарських будівель. Це своєрідні зелені коридори, які об'єднують в одне ціле двори-сади, насадження шкіл і дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового і комунального призначення.

У системі прибудинкової території контейнерні майданчики повинні мати водонепроникне тверде покриття та бути обладнані навісами, огорожею та ізольовані від об'єктів обслуговування населення, господарських дворів і магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м, не повинні бути прохідними для пішоходів і транзитного руху транспорту.

Газон – ділянка землі із спеціально створеним трав'янистим покривом, здебільшого рівно і коротко підстриженим. Газон є невід'ємним елементом більшості об'єктів ландшафтної архітектури.

До корисних властивостей газону відносять:


  • поглинання з атмосфери пилу, вуглекислого газу і вироблення великої кількості кисню;

  • зменшення шуму і пом'якшення сонячного світла;

  • зниження температури і підвищення вологості;

  • зменшення ерозії ґрунту від вітру і води.

Вимоги до якісних характеристик газону:

  • суцільний, густий травостій з газонних рослин найкращих видів;

  • насичений зелений колір;

  • висока щільність пагоноутворення;

  • красива рівна текстура;

  • рівна, не обов'язково горизонтальна, поверхня на всій площі створюваного газону.

Розрізняють також газонні покриття, які можуть не мати щільної дернини або однорідного густого трав'яного покриву, придатного до низького регулярного скошування. Спеціальні трав'яні покриття застосовуються тоді, коли неможливо створити повноцінний газон, або потрібно створити трав'яне покриття з особливими властивостями - рекультивація деградованих земель, зміцнення укосів доріг і схилів та ін.

Важливим кроком збереження озеленення є запровадження на території Тернополя мережі відповідно облаштованих екопарковок на газонах. Вони вигідні як з екологічної, так і з економічної точки зору, адже кожен автомобіль, припаркований на озелененій території, знищує близько 15 м2 трав'яного покриву, вартість реставрації якого досить істотна. При цьому повністю газон відновлюється лише через 2-5 років.

Екологічні парковки – реальна можливість, в першу чергу, зберегти естетичний вигляд дворів житлових будинків, де кількість транспорту неухильно зростає.

Абсолютна екологічна безпека при високій функціональності роблять екопаркінг ідеальним рішенням в контексті сучасного благоустрою Тернополя. Як показує практика, зелена парковка не менш практична, ніж класичний асфальт, але при цьому вона вигідно відрізняється від сірого бетону естетичним зовнішнім виглядом і, звичайно, здатністю значно розширити територію урбаністичного озеленення.

За функціональним призначенням і структурою складових елементів насадження обмеженого користування мікрорайонів і кварталів поділяють на:

- декоративні;

- розмежувальні;

- маскувальні.

Вимоги до насаджень обмеженого користування:


  • недопущення перевищення нормативного показника озеленення об’єктів;

  • надання переваги хвойним породам насаджень;

  • використання саджанців низькорослих порід;

  • максимальне застосування газонного покриття;

  • поєднання хвойних та листяних порід з метою створення шумоізоляційного бар’єру;

  • недопущення висадження фруктово-ягідних порід;

  • гармонійне поєднання форми та кольорової гамми насаджень із врахуванням сезонної зміни забарвлення.

Необхідним є врахування об'єктів міської інфраструктури Тернополя (заклади торгівлі, освіти, культури, охорони здоров’я тощо), оскільки їх наявність зумовлює локально-фрагментальне скупчення населення у цих районах (наприклад, будівництво торгово-розважального комплексу у житловому мікрорайоні призводить до систематичної міграції та збільшення концентрації мешканців інших мікрорайонів та населених пунктів в межах даного об’єкта).

При плануванні озеленення об’єкта передбачаються наступні цілі:

– захист та покращення санітарно-гігієнічного стану житлових територій (зниження сили вітру, регулювання теплового режиму, очищення і зволоження повітря тощо);

– регульована рекреація;

– функціонування житлових будинків та покращення естетичного вигляду.

При організації заходів з озеленення житлові території м. Тернополя необхідно розділити на наступні види:

1) проектовані, в яких можливе планування повної системи заходів з озеленення та благоустрою, що відповідають нормативним вимогам;

2) реконструйовані або збережувані, в яких є або немає можливостей привести площі озеленення у відповідність з нормативними показниками.

Слід виділити наступні принципи формування системи заходів з озеленення міських територій:

– створення для кожного житлового будинку або групи будинків власного дворового простору;

– формування безперервної зеленої стільникової системи прибудинкових територій окремого житлового мікрорайону;

– комбінування видів озеленення із врахуванням існуючої забудови та недопущення зниження нормативних показників.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка