Доктора біологічних наук, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка




Сторінка6/15
Дата конвертації14.04.2016
Розмір3.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Каріотип як таксономічна ознака в систематиці перлівницевих

Характеристики каріотипів перлівницевих (співвідношення довжини першої та другої пар хромосом; наявність супутників та вторинних перетяжок; центромерний індекс кожної хромосомної пари) оброблено методом ієрархічного кластерного аналізу. Для родини перлівницевих характеристики каріотипу можуть використовуватись для розмежування форм видового рангу лише в окремих випадках. Виявилось, що із 16 досліджених видів перлівницевих на даному етапі неможливо каріологічно розмежувати пари U.rostratus і U.pictorum, B.nana і B.musiva, U.tumidus і U.conus, A.cygnea і A.zellensis, C.piscinale і C.ponderosum. Крім того, всі форми Pseudanodonta з поліського регіону каріологічно близькі між собою, а зі східною формою P.complanata їх розділяє значна дистанція. Слід зазначити, що відстань між групою Tumidusiana та Unio є досить значною і перевищує дистанції між окремими видами.

У родині перлівницевих каріотип може успішно використовуватись не лише як диференціююча, але і як інтегруюча ознака. Зокрема, за результатами кластерного ієрархічного аналізу, (рис. 1), згідно каріологічних критеріїв дистанції між таксонами в родині Unionidae виглядають таким чином: група Pseudanodonta добре виділяється серед інших перлівницевих, на рівні не меншім за дистанції між підродинами Unioninae та Anodontinae, що підтверджує її високий таксономічний статус; група Batavusiana відособлена від Tumidusiana та Unio s.str. на рівні роду; групи Anodonta та Colletopterum мають рівний ранг; в межах Unio можна виділити дві групи, що відповідають підродовому рівню, а для Colletopterum таких угрупувань не виявлено.

Щодо вирішення проблеми кількості видів Unionidae, лише каріологічного критерію недостатньо. За структурою каріотипів можна виділити один вид роду Colletopterum, два з існуючого роду Anodonta, один – із Pseudanodonta, три – Unio та два (три?) представники Batavusiana. Самостійність видів U.rostratus, U.conus і C.ponderosus викликає сумнів. Для з’ясування видового складу родів Batavusiana і Аnodonta і ступеню їх каріологічної мінливості необхідні подальші дослідження, з використанням матеріалу кількох популяцій цих тварин.



Рис. 1 Дендрограма подібності видів перлівницевих за каріологічними ознаками (лінійка показує відстань між видами)

Поліплоїдія і анеуплоїдія в родині перлівницевих та їх можливе використання для оцінки екологічного стану водойм
Одним із найбільш інформативних методів вивчення мутагенної дії середовища є облік цитогенетичних порушень у статевих і соматичних клітинах біонтів (Немцова, 1970; Гилева, 1997). Зокрема, при дослідженні каріотипів перлівницевих фауни України в багатьох популяціях було виявлено явища фрагментацій і делецій хромосом, хромосомні кільця, анеу- та поліплоїдні метафазні пластинки.

Згадані аберації найчастіше реєструвалися у мікропрепаратах сім’яників, інколи – зябер, в окремих випадках – яєчників. У мейозі сперматоцитів на стадії діакінезу також зустрічались пластинки з полі- та анеуплоїдним хромосомним набором.

Оскільки збори матеріалу велися на радіаційно забруднених територіях, ми здійснили аналіз донних відкладів на сумарну -радіоактивність, адже навіть найменші дози опромінення здатні викликати генні, хромосомні та геномні мутації в соматичних і статевих клітинах, порушувати процеси мейозу та гаметогенезу. Для оцінки зв’язку між радіоактивністю донних відкладів і основними показниками цитогенетичних порушень використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (Rs) в межах кожного роду перлівницевих.

Для роду Colletopterum висока кореляція спостерігається між радіоактивністю і хромосомними абераціями та гіперплоїдією, а для Anodonta – між радіоактивністю та гіперплоїдією і порушеннями мейозу.Для Batavusiana і Pseudanodonta спостерігаються високі як позитивні, так і негативні значення Rs, що пов’язане, напевно, з невеликим обсягом матеріалу, якого було недостатньо для статистичної обробки і вагомих узагальнень. Якщо взяти за основу частоти цитогенетичних порушень у всіх перлівницевих (не беручи до уваги видову приналежність), то не зважаючи на певну грубість аналізу, спостерігається достовірна кореляція між частотою клітин гіпер-, поліплоїдних, мейотичними порушеннями та радіоактивністю донних відкладів у місцеперебуваннях тварин (Rs відповідно 0,571; 0,494; 0,643; Р< 0,05).

На даному етапі дослідження робити висновки про причини цитогенетичних порушень у популяціях перлівницевих передчасно, необхідне більш детальне екологічне обстеження навколишнього середовища. Крім того, каріологічне дослідження цих молюсків знаходиться лише на початковому етапі, тому кількість матеріалу для висновків є явно недостатньою. Даний напрямок роботи в перспективі може бути використаним для оцінки екологічного стану водойм.
Можливі шляхи еволюції каріотипів у родині перлівницевих

Еволюція хромосомних наборів родини перлівницевих перебігала досить повільно. Про це свідчить консервативність числа хромосом (2n=38) та їх плечей (NF=72-76); подібність каріотипів у видів з віддалених регіонів – Північної Америки, Східної Азії, Європи. Велика кількість видів та родів Unionidae з одного боку, і їх стабільний каріотип – з іншого, вказують на те, що модель стасипатричного або хромосомного видоутворення до них не можна застосувати. В силу невисокої мобільності цих молюсків та великої плодючості, процеси видоутворення могли проходити в умовах симпатрії і, можливо, парапатрії. Очевидно, зміна морфологічних ознак здійснювалися швидше диференціації каріотипів. Надзвичайна стабільність і одноманітність хромосомних наборів у межах родини і навіть надродини Unionоidea дозволяє припустити, що ні у становленні репродуктивної ізоляції між видами, ні в процесі диференціації групи каріологічні механізми не відігравали провідної ролі.

Взявши за основу не чисельні літературні та результати власних досліджень, можна зробити кілька припущень щодо перетворень каріотипу всередині родини Unionidаe. По-перше, основними механізмами хромосомної еволюції у цих молюсків, очевидно, були генні мутації, перицентричні, а, можливо, і парацентричні інверсії, транслокації. Тобто, такі механізми, що не змінюють числа хромосом та їх плеч (2n, NF), проте зумовлюють значні варіації центромерних індексів хромосом. По-друге, мінливість відносної довжини найбільшої хромосомної пари, яке має місце в різних родах перлівницевих (Unio, Batavusiana, Anodonta, Colletopterum, Pseudonodonta), може бути наслідком делеції або (що більш ймовірно) еу- та гетерохроматизації окремих ділянок хромосом, появи повторів ДНК. При порівнянні цього параметру в різних групах уніонід (за наведеними фотографіями метафазних пластинок у деяких літературних джерелах) помітна тенденція до зменшення величини першої хромосомної пари в процесі еволюції. Зокрема, для представників родин Margaritiferidae, Amblemidae та нижчих Lampsilidae характерна крупна пара метацентриків у наборі. Саме цих перлівницевих більшість малакологів вважає найбільш примітивними, беручи до уваги будову їх глохідіїв та черепашок (Modell, 1964; Антонова, Старобогатов, 1988). У представників Unionidae з більш архаїчним, уніоноїдним типом глохідіїв (роди Batavusiana та Unio) перша пара хромосом чітко ідентифікується у каріотипі, а у хромосомних наборах еволюційно прогресивніших видів Anodonta і Pseudanodonta з анодонтоїдним типом глохідіїв і ускладненою системою виношування яєць різка межа між першою та наступною парою хромосом відсутня. Шляхом накопичення та втрати гетерохроматинових блоків, можливо, змінювалась розміри та форма інших хромосомних пар.

Таким чином, аналіз літературних та власних даних дозволяє висунути певні припущення щодо напрямків і механізмів еволюції хромосомних наборів перлівницевих. Для їх перевірки необхідні подальші дослідження із застосуванням методів диференціального забарвлення та молекулярної біології.



Основні результати та висновки

1. Вперше описано каріотипи 16 видів родини Unionidae фауни України (Batavusiana – 4, Unio – 5, Pseudanodonta –2, Anodonta –3, Colletopterum –2 види). Підтверджена консервативність хромосомних наборів перлівницевих, що характеризуються сталим числом хромосом та хромосомних плечей (2n=38, NF=76); в мейозі у всіх досліджених видів спостерігається 19 пар бівалентів (n=19).

2. Переважаючий морфологічний тип хромосом у перлівницевих мета- і субметацентричний. Кількість “різко нерівноплечих,” субтелоцентричних хромосом у наборах видів Unio, Anodonta і Pseudanodonta становить одну-дві, а у представників Batavusiana і Colletopterum – три-чотири пари.

3. У каріотипах перлівницевих виділяється крупна пара метацентриків. Співвідношення її величини з наступною парою хромосом найбільше у представників родів Unio та Batavusiana (1,22-1,42), найменше – у Anodonta і Pseudanodonta (1,04-1,11), для роду Colletopterum характерне проміжне значення згаданого параметру (1,16-1,23).

4. Довжина диплоїдного набору перлівницевих стабільна і становить близько 100 мкм.

5. Кластерний аналіз за каріологічними характеристиками (наявністю супутників, центромерними індексами, співвідношенням довжин першої та другої хромосомних пар) виявляє ряд угруповань, ієрархія яких у цілому відповідає ієрархії надвидових таксонів у існуючій системі Старобогатова – Стадниченко. Так, підтверджено відособлення групи Pseudanodontinae на рівні підродин Unioninae та Anodontinae; а Batavusiana– від Tumidusiana та Unio s.str. на родовому рівні; рівний ранг мають групи Anodonta та Colletopterum; в межах Unio можна виділити дві групи, що відповідають підродовому рівню.

6. В той же час, ознаки каріотипу не підтверджують видовий статус U.rostratus, U.conus, C.ponderosum та статус підродів Colletopterum. Всі форми Pseudanodonta з поліського регіону каріологічно близькі між собою, а з східною формою P.complanata їх розділяє значна дистанція. Для з’ясування видового складу родів Batavusiana та Anodonta необхідні подальші популяційні дослідження хромосомних наборів.

7. У клітинах особин усіх видів перлівницевих з водойм семи областей України (Київської, Житомирської, Рівненської, Львівської, Вінницької, Харківської, Полтавської) виявлено анеуплоїдні, поліплоїдні метафази, центромерні дисоціації хромосом, фрагментації та інші аберації в тканинах сім’яників, зябер та зрідка – яєчників. Цитогенетичні порушення зустрічаються з різною частотою в різних популяціях перлівницевих. В окремих випадках є достовірна кореляція між частотою клітин гіпер-, поліплоїдних, мейотичними порушеннями та радіоактивністю донних відкладів у місцеперебуваннях тварин (Rs.відповідно 0,57; 0,49; 0,64; Р< 0,05). Конститутивних мутантів не виявлено.



8. Хромосомна еволюція у межах родини не супроводжувалась зміною диплоїдного та основного чисел, проте призвела до значних варіацій центромерних індексів хромосом. Основними механізмами її, ймовірно, були генні мутації, інверсії, транслокації, структурні зміни хроматину. Відмічена еволюційна тенденція до зменшення відносного розміру першої пари хромосом, що може бути пов’язане з делецією або (більш ймовірно) гетерохроматизацією її ділянок.
Публікації та участь у конференціях. Мельниченко Р.К. загалом має 49 публікацій, з них 43 – наукового та 6 – навчально-методичного характеру, 10 – у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Список найважливіших наукових і науково-методичних праць:

  1. Мельниченко Р. К. Каріотип Unio pictorum та U. conus (Mollusca, Bivalvia, Unionidae) // Вісник Житомирського педагогічного інституту.– 1998.– вип. 1.– С. 101–102.

  2. Melnychenco R.K., Garbar A.V. Karyotypes of certain frechwater mollusks of the fauna of Ukraine // Abstracts of the World congress of malacology. – Chicago. – 1998. – P. 217.

  3. Мельниченко Р. К. Фауна та поширення перлівницевих (Mollusca, Bivalvia, Unionidae) Північного Причорномор’я // Вісник Житомирського педагогічного університету.– 1999.– вип. 4. – С. 89-92.

  4. Стадниченко А. П., Сластенко М. М., Мельниченко Р. К., Гарбар О.В. та ін. Методи дослідження молюсків – К. , 1999. – 64 с. // Деп. в ДНТБ України 22. 03. 1999, № 78 -Ук 99.

  5. Мельниченко Р. К. Сравнительно- кариологический анализ двух видов рода Unio (Mollusca, Bivalvia, Unionidae ) // Вест. зоологии – 2000. – №1-2. – С. 85-88.

  6. Мельниченко Р. К. Особенности кариотипов некоторых дву-створчатых моллюсков семейства Unionidae // Моллюски. Проблемы систематики, экологии и филогении: Четвертое (тринадцатое) совещание по изучению моллюсков, Россия, Санкт-Петербург, 27-28 октября 1998. – Санкт-Петербург, 2000. – С. 90-91.

  7. Мельниченко Р. К., Янович Л. Н. Биология размножения и особенности кариотипов видов рода Pseudanodonta (Mollusca, Bivalvia, Unionidae) фауны Украины // Вестник зоологии. – 2000. – Suppl. №14. –С.26-33.

  8. Мельниченко Р. К., Янович Л. М. Вплив чинників середовища на формування малакоценозів // Вісник ДААУ– 2000. – №1. – С. 234-239.

  9. Мельниченко Р. К., Гарбар О. В., Стадниченко А. П., Іваненко Л. Д. Поліплоїдія і анеуплоїдія в родині перлівницевих (Mollusca, Bivalvia, Unionidae) та їх можливе використання для оцінки екологічного стану водойм // Наукові записки. Серія: біологія, спец. випуск: гідроекологія. – Тернопільський педуніверситет. – 2001. – 4 (15). – С. 139-140.

  10. Мельниченко Р. К., Янович Л. Н., Корнюшин А. В. Особенности экологии и морфологии Pseudanodonta (Bivalvia, Unionidae) фауны Украины // Вестник зоологии. – 2001. – 35 (3). – С. 3-11.

  11. Мельниченко Р.К. Каріотипи молюсків роду Colletopterum (Bivalvia, Unionidae, Anodontinae) фауни України // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2001. – 8. – С. 235-238.

  12. Мельниченко Р. К. Особливості каріотипів перлівницевих (Mollusca, Bivalvia, Unionidae) фауни України // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2002. – №10. – С. 33-36.

  13. Стадниченко А.П., Мельниченко Р.К., Янович Л.М., Киричук Г.Є., Житова О.П. Роль молюсків у розподілі радіонуклідів у водних екосистемах // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2002. – №10. – С. 188-192.

  14. Мельниченко Р.К. О полиплоидии и анэуплоидии клеток у моллюсков семейства перловицевых (Bivalvia, Unionidae) на территории Украины // Вестник зоологии. – 2002. – 36 (5). – С. 21-26.

  15. Korniushin A.V., Janovich L.N., Melnichenko R.K.. Artenliste der Süfswassermuscheln der Ukraine. Mit Bemerkungen über taxonomischen Status, Verbreitung und Gefährdungskategorien einiger Arten und Formen / ConchBooks (Collectanea Malacologia, Festchrift für G.Falkner): Friedrich-Held-Gesellschaft, 2002. – S. 463-478.

  16. Stadnychenko A.P., Melnichenko R.K., Janowicz L.M., Kiriczuk G.E. On the possibility to use molluscs in radioecological monitoring of freshwater ekosystems // Folia Malacologica. – 2002. – Vol. 10 (1). – P. 42.

  17. Garbar Alexandr, Melnychenko Ruslana. Karyotype as a feature in the systematic of freshwater molluscs // Folia Malacologica. – 2002. – Vol. 10 (1). – P. 36.

  18. Мельниченко Р.К. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з гістології з основами ембріології для студентів 2 курсу природничого факультету заочного відділення – Житомир, 2002. – 34 с.

  19. Stadnychenko A.P., Melnichenko R.K., Janowicz L.M., Kiriczuk G.E. O mozlivosci zastosowania mieszakow w monitoringu radioekologicznym ekosystemow slodkowodych // XVIII Krajowe Seminarium Malakologiczne (Szczecin-Lubin, 24-26 kwietnja 2002). – S. 38-40.

  20. Стадниченко А.П. та ін. Рідкісні і зникаючі види тварин Житомирщини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – 2003. – Житомир: Волинь. – 176с.

  21. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є, Янович Л.М., Мельниченко Р.К., Вискушенко Д.А., Гарбар О.В. Прісноводні молюски як показники стану гідромережі Житомирського Полісся // Збірник наукових праць. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С. 332-334.

  22. Копеїн К.І., Мельниченко Р.К. Основні положення еволюційного вчення: Методичні рекомендації для студентів природничих спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів. – Житомир, 2003. – 75 с.

  23. Стадниченко А.П., Мельниченко Р.К., Янович Л.М., Киричук Г.Э., Житова О.П.. Содержание и особенности распределения радионуклидов в водных экосистемах Украинского Полесья // Доклады ІІ Международной научно-практической конференции “Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы-биофилы в окружающей среде” (Казахстан, Семипалатинск, 18 октября 2002 г.). – Семипалатинск: Семипалатинский гос. ун-т им. Шакарима, 2002. - С. 5-9.

  24. Stadnychenko A.P., Kiriczuk, G.E. Melnichenko R.K., Janowicz L.M. Stan zagrożenia slimakow I malży w wodach Ukrainy // XIX Krajowe Seminarium Malakologiczne (Słupsk, 22-24 września 2003). – S. 49-50.

  25. Стадниченко А.П. та ін. Рідкісні і зникаючі види тварин Житомирщини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – 2003. - Житомир: Волинь. – 176 с.

  26. Трускавецький Є.С., Мельниченко Р.К. Гістологія з основами ембріології: Підручник для студентів природничих спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів. – Житомир: Волинь, 2003. – 184 с.

  27. Мельниченко Р.К., Янович Л.М. Методичні рекомендації до польової практики з зоології хребетних. – Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2004. – 52 с.

  28. Мельниченко Р.К., Памірський М.С. Каріотипи молюсків роду Batavusiana (Bivalvia, Unionidae) фауни України / Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. – Житомир: Волинь, 2004. – С. 115-118.

  29. Мельниченко Р.К., Янович Л. Н., Корнюшин А.В. Изменчивость морфометрических признаков раковин, особенности экологии и биология размножения моллюсков видового комплекса Unio crassus (Bivalvia, Unionidae) фауны Украины // Вестник зоологии. – 2004. – 38 (3). – С. 19-35.

Перелік конференцій у яких брала участь:

  1. World congress of malacology (USA, Washington, 1998).

  2. Международная научная конференция “Современные проблемы изучения, использования и охраны природных комплексов Полесья” (Минск, 22-25 сентября 1998г.).

  3. Международная научно-практическая конференция “Экология городов и рекреационных зон“ (Одесса, 25-26 июня 1998).

  4. Международная научно-практическая конференция “Вода и здоровье“ (Одесса, 15-18 сентября 1998).

  5. Всеукраїнська науково-практична конференція спеціалістів та студентської молоді “Сучасні погляди з популяризації природничих наук“ (Полтава, 1998).

  6. Всеукраїнська науково-практична конференція ”Екологія і освіта: питання теорії та практики” (Черкаси, 1998).

  7. Международная научная конференция “Моллюски. Проблемы систематики, экологии и филогении: Четвертое (тринадцатое) совещание по изучению моллюсков (наземных, пресноводных и морских)” (Россия, Санкт-Петербург, 27-28 октября 1998).

  8. Всеукраїнська наукова конференція “Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України” (Умань, 2000).

  9. Всеукраїнська зоологічна конференція “Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть“ (Кривий Ріг, 2001).

  10. ІІІ Зїзд Гідроекологічного товариства України (Тернопіль, 25-28 вересня 2001 р.).

  11. Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів, молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 14-17 травня 2003р.).

  12. Міжнародна наукова конференція “Молюски. Основні результати, проблеми та перспективи досліджень” (Житомир, 13-15 травня 2002р.).

  13. ХІІ конференція Українського наукового товариства паразитологів (Севастопіль, 10-12 вересня 20002р.).

  14. Польська регіональна наукова малакологічна конференція XVIII Krajowe Seminarium Malakologiczne (Szczecin-Lublin, 24-26 kwietnja 2002).

  15. Всеукраїнська Інтернет - конференція “Наукові дослідження на Україні. Екологія і охорона навколишнього середовища” (Дніпропетровськ-Черкаси-Одеса, 28 жовтня-4 листопада 2002 р.).

  16. 2 Международная научно-практическая конференция “Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы биофилы в окружающей среде” (Казахстан, Семипалатинск, 18 октября 2002г.).

  17. 6 Міжнародна конференція “Наука і освіта – 2003” (20-24 січня 2003р., Дніпропетровськ-Донецьк-Харків).

  18. Всеукраїнська Ювілейна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 180-річчю з дня народження Л.С. Ценковського (Одеса, 28 березня-1квітня 2003 р.).

  19. Региональная конференция молодых ученых ИЭРиЖ УрО РАН, проводимая Уральским отделением РАН ”Проблемы глобальной и региональной экологии” (31 марта - 4 апреля 2003 г., Екатеринбург, Россия).

  20. ІІІ Міжнародна наукова конференція “Фальц-Фейнівські читання” (Херсон, 23-25 квітня 2003р.).

  21. Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 80-річчю Канівського природного заповідника “Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття” (Канів, 9-11 вересня 2003р.).

  22. Польська регіональна наукова малакологічна конференція XIX Krajowe Seminarium Malakologiczne (Słupsk, 22-24 września 2003).

  23. Всеукраїнська студентська науково-практична конференція “Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України” (до 115-річниці М.І. Гавриленка) (Полтава, 2004).

  24. Международная научно-практическая конференция “Эколого-биологические проблемы водоемов бассейна реки Днепр” (Новая Каховка 7-8 мая 2004 г.).

  25. Міжнародна науково-практична конференція “Екосистемні і морфоеволюційні дослідження молюсків” (Житомир, 13-15 травня 2004 р.).

  26. Международная научная конференция “Моллюски северо-восточной Азии и северной Пацифики: биоразнообразие, экология, биогеография и история фауны “ (Владивосток, Россия, 4-6 октября 2004 г.), прийнято матеріали до друку.

  27. 1st Malacological Meeting from Romania (Lucian Blaga University, Romania, Румунія, 19-22 серпня 2004 г.).

  28. VIII International Congress on Medical and Applied Malacology (Мехіко, Мексика, 10-13 листопада 2004 р.), прийнято матеріали до друку.


Наукові зв’язки підтримує з наступними установами:

    • University of Silesia Faculty of Biology & Environmental Protection, Dept. of Hydrobiology (Katowice, Poland),

    • Інститут екології рослин і тварин Уральського відділення Російської Академії наук (Єкатеринбург, Росія),

    • Белгородський державний університет (Белгород, Росія),

    • Інститут зоології НАН України, лабораторія фауни і систематики безхребетних (Київ, Україна),

    • Національний науково-природничий музей НАН України, лабораторія цитогенетики (Київ, Україна),

    • Інститут гідробіології НАН України (Київ, Україна),

    • Інститут біології південних морів НАН України та його Одеський філіал (Одеса, Севастопіль, Україна),

    • Державний природознавчий музей НАН України (Львів, Україна),

    • Чернівецький національний університет, кафедра зоології (Чернівці, Україна).

АСТАХОВА (МИСЕЧКО) ЛАРИСА ЄВГЕНІВНА
В.о. доцента кафедри ботаніки
Біографічні дані. Астахова Лариса Євгенівна, 1963 року народження. У 1985 році закінчила Житомирський державний педагогічний інститут ім.І.Франка і отримала кваліфікацію спеціаліста “вчителя біології і хімії середньої школи”. Працювала вчителем біології та хімії у Клітищенській восьмирічній школі Черняхівського району Житомирської області (1985-1986 навч.р.). З 1985 р. почала працювати над темою кандидатської дисертації “Молюски родини Lymnaeidae Українського Полісся”, яка виконувалась на базі кафедри зоології Житомирського державного педагогічного інституту ім.І.Франка.

Основні етапи педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації:



  • З 29 липня 1986 р. по 30 серпня 1998 р. – старший лаборант кафедри цивільної оборони Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка;

  • З 1 вересня 1998 р. переведена на посаду асистента кафедри ботаніки Житомирського державного інституту ім. І.Франка;

  • З 27 травня 1999 р. зарахована на посаду старшого викладача кафедри ботаніки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка;

  • З 1 серпня 2001 р. по теперішній час – на посаді в.о.доцента кафедри ботаніки Житомирського державного університету.

Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації – 18 років, у тому числі у Житомирському державному університеті – 18 років.

Кандидат біологічних наук з 1998 р. Захист дисертації відбувся у спеціалізованій вченій Інституту Зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. (спеціальність 03.00.08 – зоологія).


Основні напрямки наукових досліджень: фауна, екологія та біологія черевоногих прісноводних молюсків.
Тематика наукової роботи: Молюски родини Lymnaeidae Українського Полісся.
Метою роботи є фауно-екологічне дослідження ставковикiв Українського Полiсся, особливостей їх бiологiї та екологiї. Згідно з цією метою визначено такi завдання:

  1. Встановити видовий склад i таксономiчну структуру ставковикiв Українського Полiсся згiдно з найновішими даними систематики.

  2. Дослiдити особливостi морфологiї черепашок, будови статевої системи та кладок ставковикiв.

  3. Визначити особливості життєвих циклiв ставковиків досліджуваного регіону на основі вивчення динаміки розмірно-вікового складу їх популяцій.

  4. Проаналiзувати закономiрностi формування фауни ставковикiв в залежностi вiд чинникiв навколишнього середовища.

  5. Розкрити характер впливу антропічного чинника на формування фауни ставковикiв.

  6. З’ясувати можливість використання паразитологічного критерію для систематики лімнеїд.


Актуальність дослідження зумовлена недостатньо повним вивченням фауни лімнеїд Українського Полісся. Як відомо, попередні дослідження цих молюсків у нашій країні були проведені у відповідності з конхолого-анатомічною системою В.І. Жадіна (1952). У зв’язку з розробкою нових підходів до системи лімнеїд (Старобогатов, 1970, 1977; Круглов, 1985) деякі види ставковиків (з погляду цієї системи) виявилися збірними. Під однією видовою назвою нерідко об’єднувалось декілька або навіть десятки самостійних видів, до того ж таких, що належали до різних підродів.

З проведенням повної ревізії лімнеїд на основі використання нових методів систематики і оптимального співвідношення типологічної та біологічної концепцій виду стало можливим упорядкування матеріалу з фауни ставковиків Українського Полісся.

Вивчення молюсків родини Lymnaeidae є досить важливим, оскільки вони є одним з найбiльш поширених компонентів прiсноводних біоценозів. Споживаючи вищу на нижчу водяну рослинність, нитчасті водорості, рослинний алохтонний матерiал, відмерлі рештки рослинних і тваринних організмів, ставковики вiдiграють важливу роль у кругообiгу органiчної речовини i трансформацiї енергії, підтримують рівновагу екосистем водойм.

Ставковики здатнi накопичувати у своїх тiлах пестициди, мiкроелементи i радiонуклiди в кiлькостях, що значно перевищують рiвень їх вмiсту в оточуючому середовищі. Тому, цi молюски можуть бути використанi як iндикатори забруднення.

Ставковики широко використовуються в експериментальних дослідженнях фізіологів при вивченнi ними функцiональних особливостей нервової системи безхребетних. Значне поширення у просторi i часi робить цих молюскiв важливими для вирiшення питань еволюцiї органiчного свiту.

Ставковики є облiгатними промiжними живителями личинкових форм деяких трематод, якi викликають небезпечні захворювання людини, свiйських та мисливсько-промислових тварин. Дослiдження якісного та кількісного характеру інвазованості молюсків важливе для дiагностики i профiлактики трематодозiв.

Виходячи iз важливостi цiєї групи тварин постає необхiднiсть бiльш детального вивчення їх фауни, бiологiї та екологiї. Глибоке знання закономiрностей розвитку фауни ставковикiв дасть змогу не тiльки реєструвати змiни, що вiдбуваються у водних екосистемах, але й передбачати цi змiни та активним втручанням надавати їм бажаного напрямку. Отже, вивчення ставковиків являє науковий та практичний інтерес.
Наукова новизна. Вперше проведено повне спеціальне дослідження видового складу молюскiв родини Lymnaeidae Українського Полiсся, здiйснене на основi нових підходів до їх систематики. Нашими дослiдженнями в регiонi виявлено 32 види ставковикiв, 7 з яких в регіональній фауні відмічено вперше: Lymnaea (S.) atra (Schranck, 1803), L. (S.) danubialis (Schranck, 1803), L. (P.) balthica (Linnaeus, 1758), L. (P.) ampullacea (Rossmaessler, 1835), L. (P.) tumida Held, 1836, L. (P.) bakowskiana Clessin, 1879, L. (O.) gingivata Goupili, 1835. Встановлено, що лімнеїди в Українському Поліссі значно більш поширені, ніж це було відомо до наших досліджень.

На основі аналізу динаміки розмірно-вікового складу популяцій лімнеїд визначені закономірності їх сезонного розмноження в умовах даного регіону, виділені види моноциклічні, діциклічні та поліциклічні, а також види з дворічним циклом розвитку. Вивченi особливостi формування фауни ставковикiв в залежності від чинників навколишнього середовища: субстрату, глибини, руху води, мінералізації води, активної реакції середовища, характеру сапробності водойм.

За попередніми нашими даними, паразитологічний критерій не може бути використаний як допоміжний метод для визначення видової належності лімнеїд. Для видів L. (S.) fusca Pfeifer, 1821; L. (P.) monnardi (Hartmann, 1844); L. (P.) balthica (Linnaeus, 1758); L. (P.) fontinalis (Studer, 1820) трематодофауну досліджено вперше.

Виявлено, що рівень вмісту каротиноїдних пігментів у гемолімфі ставковиків залежить від виду трематод, якими вони інвазовані.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка