Доленько світла, моя Миколаївщино, Край чебрецю й барвінкових пісень




Скачати 97.32 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір97.32 Kb.
Вчитель.

Доленько світла, моя Миколаївщино,

Край чебрецю й барвінкових пісень

Сонцем налиті жита і калина,

Радість дарують, звеличують день.

Сонцем вбираю красу до краплини,

Мову - перлину і спів солов'я,

Гомін полів і дніпровського плину

Сивих століть призабуті слова.

В небі високім ключі журавлині.

З тобою розлука, і смуток, і біль.

Ти , наче ненька, у світі єдина,

Чолом я низенько вклоняюсь тобі.

Мій край чудовий - Миколаївщина!

Тут народились ти і я,

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі...

Мій рідний краю, Миколаївщино,

Найкраще місце на Землі!
Вчитель.

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, мальовничій землі – нашій славній Миколаївщині. Тут жили наші предки, живуть батьки, живемо і ми. Сьогодні першим уроком буде освідчення в любові дорогій і милій серцю

Вітчизні-матері, Миколаївщині, що народила нас, дала нам щастя пізнавати казковий світ, чути чарівні звуки землі, бачити неповторну і дивну красу, дивуватись надзвичайними пейзажами довкілля. А найголовніше те, що наша рідна Миколаївщина, найдорожча для нас у цілому світі. І недарма тема нашого першого уроку присвячена 75-ій річниці утворення Миколаївської області: «Миколаївщина - край, де варто жити!»
Ведучий 1.

Миколаївщина - це благодатний край, де жаркий родючий степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються із солоним рибним вітром морських просторів. Порізане цілющими лиманами - залишками древніх рік - узбережжя древнього Євксинського Понту. Вікно в середземноморський історичний простір, колиска європейської цивілізації. Житниця України. Край суднобудівників і хліборобів. І хочеться продовжити відразу ці рядки, бо у кожному серці стільки великої любові до рідного краю, що вона переливається у вірші та пісні.


Учень.

З моїх грудей любов у простір

рветься —

На вільній, рідній я землі стою

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Миколаївщині милій віддаю!


Учениця.

Люблю степи, річки, озера сині,

Ліси й струмочки, небо голубе!

Освідчуюсь тобі в своїй любові нині.

Ну, як, скажи, нам не любить тебе!
Учень.

Живемо в мирі, в злагоді, в любові,

В щоденній праці йдемо до мети.

Ми захищати всі тебе готові

І захищати нас готова ти!
Учениця.

З якого джерела любов оця береться?

Я від землі свою наснагу п'ю.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Миколаївщині милій віддаю!
Ведучий 2.

Любов до рідного краю — це найвище патріотичне почуття. І в кожного з нас воно є. Цього ніхто не може заперечити. Любов живе у кожному серці. Як любимо ми свою рідну матір, так любимо і свою землю, свою Україну, де народились, де живемо, ходимо до школи, пізнаємо світ. От сьогодні ми поговоримо про те, в чому ж виражається наша любов до Миколаївщини, що може зробити кожен з нас, щоб засвідчити цю палку і віддану любов.

От з цього і почнемо.
Учениця.

На півдні України, в басейні нижньої течії річки Південного Бугу на площі 24,6 тисячі квадратних кілометрів ( що становить 4,1 % всієї території України) розташована Миколаївська область.

Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована на півдні України в межах Причорноморської низовини в басейні ріки Південний Буг. Вона межує з такими областями України: на півночі -Кіровоградською, на сході і північному сході - з Дніпропетровською, на південному сході - з Херсонською, на заході і південному заході - з Одеською.

З півдня омивається водами Чорного моря.

Більша частина області розміщена в межах Причорноморської низовини, тільки крайня північна частина в межах Подільської і Придніпровської височин. Максимальна протяжність Миколаївської області з півночі на південь складає 194 км, із заходу на схід 204 км.

Учениця.

В складі області 19 адміністративних районів. На її території розташовані 5 міст обласного підпорядкування (м. Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Очаків, Южноукраїнськ), 4 - районного підпорядкування (Баштанка, Нова Одеса, Новий Буг, Снігурівка), 17 селищ міського типу і 916 сільських населених пунктів. За кількістю населення область посідає 18 місце (1286,8 тис. осіб, 2,6% населення України). Населення Миколаївської області налічує 1219,6 тис. жителів, із них частка міського населення становить 66,3%, а сільського - 33,7%. У Миколаївській області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Корінний етнос - українці, частка яких складає 81,9 населення області.

Найбільш чисельними є представники 12 національних меншин: росіяни, молдовани, білоруси, болгари, євреї, вірмени, поляки, німці, татари, цигани, азербайджанці, корейці та інші національності.
Ведучий 1.

Земля моя, мій милий рідний краю,

Тебе я в щасті й горі пізнаю.

Твою красу всім серденьком вбираю

І хочу знать історію твою.
Учениця.

Найдавніша історія нашого краю сягає в глибину віків. Перші відомості про поселення людей на території області відносяться до кам'яного віку

(десь понад 15 тис. років тому).

З початку першого тисячоліття до нашої ери на берегах Чорного моря селилися племена землеробської трипільської культури, кіммерійці, скіфи, сармати, греки. Залишки цих поселень та пам'ятки культур збереглися до наших часів. Найвідомішою з них є Ольвія - колишнє античне місто-держава, засноване ще в 6 столітті до нашої ери.

Ольвія була заснована давніми греками на правому березі Бузького лиману, поблизу сучасного села Парутиного і проіснувала майже тисячу років.

Протягом перших століть нашої ери ці місця поступово заселяли слов'янські племена, а з кінця 10 століття територія нинішньої Миколаївщини увійшла до складу Київської Русі. Наш край приваблював багатьох чужоземців - орди печенігів, половців, монголо-татар, а також литовці, кримські татари, турки час від часу спустошували ці землі. І саме тут, на південному рубежі, у Дикому полі, ставали на захист рідної землі запорізькі козаки. Свого сучасного вигляду і розмірів область набула наприкінці

1959 року.
Ведучий 2.

Кожна територіальна одиниця нашої держави має свою символіку :

Герб та Прапор, які є атрибутом ознак влади місцевої громади.


  • Назвіть, який з представлених символів є Гербом Миколаївської області?

Учениця.

Герб Миколаївської області - геральдичний щит, розділений хвилястою

лінією на синю і срібну частини. На синьому полі - золота архієрейська митра, накладена поверх схрещених золотих посохів. У срібній хвилястій частині - амфора натурального кольору. Щит вписується в декоративний картуш сталевого кольору, увінчаний вінцем з п 'яти золотих колосків. На картуші знизу розташовано якір, з двох боків -зелена виноградна лоза з гроном.

Митра і посохи походять з герба міста Миколаєва й уособлюють покровителя регіону святого Миколу-Чудотворця. Амфора символізує античні міста-держави Північного Причорномор 'я.


Ведучий 1.

  • Назвіть Прапор Миколаївської області.


Учениця.

Прапор Миколаївської області - це прямокутне полотнище, яке складається з трьох горизонтальних смуг: білої, жовтої та синьої. Нижня смуга хвиляста. У центрі - зображення золотої архієрейської митри на схрещених золотих посохах. Прапор є символом духовної височини, спрямованості до моральних ідеалів, стабільності і мирного співіснування, символом пшеничних полів, багатств області, її морських та річкових просторів, символом духовного покровителя краю - Святого Миколая Чудотворця.


Ведучий 2.

Миколаївщина — це регіон, який славиться працелюбними людьми, родючими землями та природними ресурсами, сучасними промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, значними можливостями для плідної співпраці з регіонами України та країнами зарубіжжя. До цього слід додати вигідне географічне положення краю, достатній рівень розвитку економіки й потужний транспортний комплекс, що разом створює унікальні умови для активної участі в державному та міжнародному розподілі праці, а також посилання для швидкого обороту вкладеного в економіку капіталу.

Наш регіон відомий у світі завдяки не тільки суднобудуванню, але й кольоровій металургії та енергетиці, сучасному енергетичному та електротехнічному машинобудуванню, потужними легкій та харчовій промисловості, розвиненим сільським господарством. За показниками соціально-економічного розвитку наша область займає одне

із провідних місць серед регіонів України.


Учениця.

Рідна земле моя,

Я листок твій зелений,

Пісня в шелесті трав,

Промінь сонця в росі…

Учениця.

Скільки світлих доріг

Ти для мене відкрила

До високих зірок,

У широкі поля,

У мені твоя кров,

У мені твоя сила,

Найдорожча з усіх

Рідна земле моя.
Ведучий 1.

Наша рідна земля - це батьківський поріг, рідна школа, місце, в якому ви народились та зростаєте, це наша мила серцю Євгенівка.


Учениця.

А іще Євгенівка - це наша сім я,

Дружна, велика батьківська рідня,

У якій лине завжди і радість, і сміх,

А якщо у нас горе - то спільне для всіх.
Ведучий 1.

Славна наша земля талановитими та невтомними людьми. Ось деякі з них.

Чабаненко Степан Карпович – вчитель і керівник від бога.
Ведучий 2.

Дудар Іван Лукич – відомий садівник.


Ведучий 1.

Галушко Галина Петрівна – акторка драматичного театру.


Ведучий 2.

Максимчук Михайло Олексійович – завідуючий Євгенівським клубом, талановитий керівник.


Ведучий 1.

Народний чоловічий ансамбль під керівництвом Дмитрика Петра Івановича.


Здобутками цього ансамблю славиться наш край на всю Україну!

Запрошуємо їх.


Ведучий 2.

Продовжує славні традиції своїх батьків та дідів молоде покоління.

До вашої уваги моряцький танець. Керівник Мацюта Володимир Юхимович.


Ведучий 1.

Стає зрозумілим, що наш край розмаїтий безмежними степовими просторами, роботящими талановитими людьми, дивовижною природою.

Всі знають про сім чудес світу, але можливо не всі знають про чудеса, створені природою Миколаївщини. Серед них: Ольвія, Кінбурнська коса…
Вчитель.

Є дива і у нас в рідній Євгенівці. Лише погляньте на екран.

Хіба це не диво? (зображення Сну чорніючого).Ми з вами, діти, кожен рік відвідуємо балки і околиці села Євгенівки. Це ми віднайшли ці рослини, які ви бачите на екрані. Ми за ними спостерігаємо, ми їх оберігаємо.

Всі ці рослини занесені до Червоної книги України, знаходяться під охороною. Кожен рік ми знаходимо все нові скарби, які ми часто нищимо, не задумуючись про їх значення у нашому житті.


Учні початкових класів.
1) Її помітити неважко-

Віночок білий у ромашки.

Голівкою киває дітям:

«Швиденько ви мене зірвіть-но!»

Я лікуватиму животик;

Зніму запалення у роті,

Очищу дихальні шляхи.

Дружіть зі мною, дітлахи!»


2) Цій запашній травиці

Теж варто вам вклониться.

Приємніші до страви

із м'ятою приправи.

Вона дає надію

І проти болю діє.

Безсоння подолати

Вам допоможе м'ята,

І вижене застуду,

І другом вашим буде!


3) Ось рослина ще одна,

Добра і цілюща.

Для здоров’я – дивина

Звіробою кущик

Заспокоїть нерви вам

З грипом вступить в бійку.

Заболіла голова?

Вас турбують нирки?

Щось із шлунком негаразд?

Хворі Ви й печальні?

Засіб є. Врятує Вас Звіробій звичайний!

4) Шипшина цвіте,

Мов маленька троянда.

Але ми квітки не чіпаєм.

Для нас її плід –

Лікувальна принада.

Його ми все літо чекаєм.
5) Побіжу і накошу

Молодого споришу.

Дам дідусю квіти білі,

Аби ноги не боліли,

Дам бабусі квіточок –

Від усяких болячок.


6) Ось фіалка триколірна –

Хлопчикам підмога вірна,

Хто чайок із неї п’є –

Дужим парубком стає.


7) Ось щавель: зелений, кислий,

Вітаміни в собі містить…

Хто з ним борщик полюбляє –

На животик не страждає.


Учениця.

Все це росте на березі нашої річки Інгулець. (Розповіє легенду



«ТЕЧЕ ВОДА КАЛАМУТНА»)

Було це дуже давно. У наших краях росли казково-багаті ліси.

Навколо ярів були суцільні непрохідні хащі, водилося багато звірини, родюча земля давала великі врожаї. і

Але з часом люди почали витрачати природні багатства без потреби. Земля перестала родити, ліси почали вимирати, дичини стало менше. Звернулися люди до старійшини краю: «Що нам робити? Як врятувати багатства?» Мудрий старий чоловік відповів: «Щоб виправити становище, треба принести в жертву найгарнішого юнака, найсильнішого, найкращого мисливця».

В однієї доброї жінки був такий син: вродливий, сміливий, розумний. Його кохала чудова дівчина. Юнак попрощався з нею і сказав людям, що готовий принести себе в жертву. Потім пішов на високу гору, стрибнув із неї і загинув. За ним пішла і кохана. Не знайшовши нареченого, теж загинула.

А на тому місці з'явилася річка.



Відтоді на півдні України тече річка Інгулець. Вода в ній іноді буває то червоною, то каламутною. Бо червона - то кров наречених, хлопця і дівчини, а каламутна - це нагадування про те, що довкілля потрібно берегти, бо природа збідніє, виснажиться, а краса - зів'яне.
(Звучить пісня «Це моя Україна»).






База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка