Дослідницька робота підготувала учениця 9 – а класу Дарина Тимошенко Керівник: Тимошенко С. О. Вчитель фізики




Скачати 327.01 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір327.01 Kb.




Липоводолинська спеціалізовано школа І – ІІІ ступенів

Липоводолинсикої районної ради

Сумської області

СЕКЦІЯ ФІЗИКА

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА




Підготувала учениця 9 – А класу

Дарина Тимошенко


Керівник: Тимошенко С.О.

Вчитель фізики

смт.Липовоа Долина

2008

Зміст


  1. Вступ………………………………………………………………….3

  2. Розділ І. Будова ока.Зір……………………………………………...5

  3. Розділ ІІ. Вади зору.Профілактика зору……………...…………….10

  4. Розділ ІІІ. Корекція зору. Контактні лінзи…………..……………..15

  5. Розділ ІV. Іридодіагностика……………………..…………………..19

  6. Розділ V. Оптичні явища.Оптичні ілюзії……………...……………24

  7. Висновок……………………………………………………………...30

  8. Список використаних джерел……………………………………….31


Вступ

Актуальність

Сучасний світ постійно змінюється, змінюється дуже швидко, відбуваються глобальні соціальні, економічні, політичні зміни. Лавиноподібно зростає потік інформації, сума знань і навичок, необхідних людині для підтримання конкурентноспроможності у високорозвиненому суспільствію.

За підрахунками вчених, близько 80 % усієї інформації про зовнішній світ ми отримуємо завдяки зору. Він забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини відстані до них, взаємного розташуванні у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізняємо грфічні сигнали (букви, цифри, малюнки тощо). Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору.

Досить велика категорія дітей, у яких зір з серйозними відхиленнями, вчиться в спеціалізованих школах-інтернатах. Ці установи призначені для дітей із слабким зором і недостатнім розвитком. Мається на увазі, що дитина, що знаходиться тут, не така розумна, як всі інші. А зв'язано це тільки з одним: вона так багато енергії витратила на переробку зорової інформації, що просто сили не вистачило на те, щоб все це запам'ятати і проаналізувати. Вона може бути прекрасним учнем, здатним і талановитим, якщо його озброїти нормальним приладом для корекції зору.Багатьом з цих дітей не наділи вчасно окуляри або не зуміли підібрати відповідні, що ще гірше. Всі ці і багато інших бід можна передбачити при правильній діагностиці і грамотному підході до лікування. І, звичайно ж, — правильне рішення питання, що стосується вибирання засобів корекції зору.

Яка будова ока? Як воно сприймає світло, що іде від оточуючих предметів? Як відновити гостротузору? Що таке іридодіагностика? Які існують оптичні явища та оптичні ілюзії? На ці питання ми намагалися дати відповідь при написанні цієї роботи.

Завдання:

а) збір і систематизація матеріалу про особливості будови і дії ока, механізми утворення зображень, методи відновлення гостроти зору, фізичні основи іридодіагностики, вивчення оптичних явищ, оптичних ілюзій.

б) створення буклету для учнів з аналізом і поясненням вади зору та правилами, для уникнення в майбутньому можливих проблем з нашим зором.

Розділ І

Будова ока.Зір

Зір — це біологічний процес, який забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, що оточують нас, орієнтування серед них. Близько 80% інформації людина сприймає саме через зір. Він можливий завдяки функції зорового аналізатора, до складу якого входить сприймальний апарат — око. Функції зору полягають не лише в сприйнятті світлового випромінювання. Ним користуються для визначення відстані, об'ємності предметів, наочного сприйняття навколишнього середовища.[41]

З усіх органів чуття людини найбільше навантаження має орган зору. Це зумовлено читанням, письмом, переглядом телепрограм та іншими видами отримання інформації й роботи.

Орган зору складається з очного яблука і допоміжного апарату, які розміщені в очній ямці — заглибленні кісток передньої частини черепа. Очне яблуко має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої — волокнистої, середньої — судинної і внутрішньої — сітчастої

Будова ока:
1 — склера; 2 — прямий медіальний м’яз; 3 — задня камера ока; 4 — передня камера ока; 5 — зіниця; 6 — райдужна оболонка; 7 — війковий м’яз; 8 — кришталик; 9 — прямий латеральний м’яз; 10 — зоровий нерв; 11 —кровоносні судини сітківки; 12 — порожнина заповнена склистим тілом; 13 — сітківка; 14 — судинна оболонка

Зовнішня волокниста оболонка в задній частині очного яблука утворює білкову оболонку, або склеру, а спереду вона переходить у проникну для світла рогівку. Середня — судинна — оболонка називається так через те, що в ній багато судин. Розміщена під склерою. Передня частина цієї оболонки утворює райдужну, яка завдяки пігментним речовинам має те чи інше забарвлення. В центрі райдужки (райдужної оболонки) міститься зіниця — круглий отвір, здатний змінювати свій розмір залежно від інтенсивності освітлення шляхом безумовного рефлексу. Для цього в райдужці є м'язи, які звужують або розширюють зіницю. Отже, райдужка виконує роль діафрагми, яка регулює кількість світла, що надходить до світлосприймального апарату, і захищає його від руйнування, здійснюючи звикання органа зору до інтенсивності світла і темряви (світлова і темнова адаптація ока). Судинна оболонка утворює рідину — водянисту вологу камер ока.[40]

Внутрішня оболонка — сітківка — прилягає ззаду до середньої (судинної) оболонки. Складається з кількох шарів клітин. Зовнішній шар, що прилягає до судинної оболонки, складається з пігментних клітин. Потім іде кілька шарів нервових клітин, серед яких світлосприймальними клітинами є колбочки і палички. Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, не сприймає світла і називається сліпою плямою. Збоку від нього розміщена жовта пляма. Тут містяться в основному колбочки, які забезпечують найбільшу гостроту зору. Навколо жовтої плями трапляються і колбочки, і палички, а ще далі на периферії — лише палички.


Палички

Палички містять зоровий пігмент — родопсин, колбочки — йодопсин. Палички є рецепторами присмеркового зору, вони збуджуються під впливом слабкого світла, але при цьому людина не розрізняє кольорів і бачить нечітко. Колбочки — рецептори денного зору. Вони пристосовані до сприймання яскравого світла і різних кольорів. Кольоровий зір пояснюється тим, що в сітківці ока людини є 3 види колбочок, максимум чутливості яких припадає на червону, зелену і синю ділянки видимого спектру, тобто відповідає трьом "основним" кольорам. Криві їх спектральної чутливості частково перекриваються, що забезпечує розпізнавання тисяч кольорів і відтінків у спектральному діапазоні довжин світлових хвиль 400-700 нм. Дуже сильне світло подразнює всі 3 типи рецепторів і тому сприймається як випромінювання сліпучо-білого кольору.

Рівномірне подразнення всіх трьох елементів, відповідне денному світлу, також викликає відчуття білого кольору (Див. Психологія сприйняття кольору). Трьохкомпонентну теорію кольорового зору вперше сформулював у 1756 році М. В. Ломоносов, коли писав «про три матерії дна ока». Сто років потому її розвинув німецький вчений Г. Гельмгольц, який не послався на відому роботу Ломоносова «Про походження світла».[42]

Бувають випадки, коли людина не розрізняє деяких кольорів — кольорова сліпота, дальтонізм. Це пов'язано з порушенням функцій колбочок певного виду.

Чутливість фоторецепторів не є постійною — при яскравому освітленні вона знижується, в темноті — підвищується. Таку властивість називають адаптацією. Якщо на сітківку потрапляє велика кількість світла, відбувається світлова адаптація — різко знижується збудливість фоторецепторів. Цей процес триває декілька секунд. У темноті відбувається темнова адаптація, при якій збудливість фоторецепторів зростає до 200-400 тис. разів (цей процес може тривати десятки хвилин). При дії на око надто яскравих кольорів також спостерігається кольорова адаптація (зниження збудливості ока при дії яскравого кольору). Найвищу чутливість око має до зеленого і жовтого кольорів, найменшу — до фіолетового і червоного.

Нервові відростки від паличок і колбочок збираються разом, утворюючи зоровий нерв, по якому зорова інформація передається у головний мозок у центральні відділи зорового аналізатора. У зоровій зоні кори формуються і усвідомлюються зорові відчуття.[6]

Крім очного яблука до органа зору належить і допоміжний апарат. Допоміжний апарат забезпечує функціонування ока — його рухомість, зволоження та захист. До цього апарату належать орбітальні ями черепа, м’язи очних яблук, брови, повіки і вії, сльозові залози і протоки. Якщо будь-яка з цих структур подразнена, інфікована або втратила форму чи функцію — зір порушується. Спеціальні м’язи (їх є шість) кріпляться до очного яблука і забезпечують його рухи. Сльозові залози продукують сльози, що промивають очні яблука. Кон’юнктива — слизова оболонка, що ззовні вкриває і зволожує очне яблуко та внутрішню поверхню повік.

Додаткові структури ока
1 — сльозові залози; 2 — кон’юнктива; 3 — сльозові канальці; 4 — нососльозова протока; 5 — м’язи очного яблука.

Світло проходить через рогівку і кришталик, фокусуючись на сітківці, та формуючи перевернуте зображення. Внутрішня і зовнішня частини сітківок передають імпульси через зоровий нерв; імпульси з внутрішньої частини сітківок перехрещуються у зоровому перехресті, біля основи мозку і надходять до протилежних півкуль. Трансформація зображення з оберненого в пряме відбувається у кіркових зонах головного мозку. [28]

Око здатне пристосовуватися до чіткого бачення предметів, розміщених на тій або іншій відстані. Таку властивість називають акомодацією. Війкові м’язи очного яблука автоматично реагують на відстань до об’єкта, змінюючи опуклість кришталика. Завдяки цьому змінюється кут заломлення променів світла і забезпечується фокусування зображення на сітківці. При розгляданні предметів на великій відстані війковий м’яз розслаблений, кришталик має невелику кривизну (сила заломлення — найменша). При наближенні предмета війковий м’яз скорочується, кришталик стає більш випуклим. Найменша відстань від ока, на якій предмет ще видно чітко, називають найближчою точкою чіткого бачення.

Зображення предмета утворюється на сітківці незалежно від відстані до нього.[38]



Розділ ІІ

Вади зору. Профілактика зору

Якість зору визначається двома факторами: рівнем розвитку ока і якістю переробки інформації в корі великих півкуль головного мозку. Протягом перших 5 років життя око інтенсивно росте — у новонароджених діаметр очного яблука дорівнює 16 мм (у дорослих — 24 мм). В перші дні після народження рухи кожного ока є незалежними. Механізми координації рухів очей формуються з 5 дня життя до 3-4 місяців. В процесі розвитку змінюється колір очей. Спочатку райдужка містить невелику кількість меланіну і очі мають голубувато-сірий відтінок. Остаточне забарвлення очей формується у 10-12 років. У новонароджених функціонують лише палички, колбочки ще не зрілі і їх мало. Повноцінно вони починають працювати лише на третьому році життя. Впізнавання форми предмета немовлятами відбувається значно раніше ніж впізнавання кольору. Дошкільнята спочатку звертають увагу на форму предмета, потім на його розміри і лише тоді — на колір. З віком зростають гострота зору, стереоскопічність його сприйняття, збільшуються поля зору. У віці 7 років ці показники становлять приблизно 80% від показників дорослої людини.[10]


Еластичність кришталика з віком зменшується, внаслідок чого збільшується відстань до найближчої точки бачення: в 10 років вона становить 7 см., 20 р. — 8 см., 30 р. — 17 см., 50 р. — 50 см., 60-70 р. — 80 см. Остаточно зоровий аналізатор формується в 9-12 років.

У нормальному оці зображення предметів, незалежно від відстані до них, завжди утворюються на сітківці. Якщо око або м’язи, що утримують кришталик, мають вроджений дефект або з часом втратили свою еластичніст, зображення може бути перед сітківкою або за нею. В обох випадках зображення буде нечітким, не будуть розрізнятися деталі. Першу ваду зору називають короткозорістю, другу – далекозорістю.





Захворювання очей є запальні і незапальні. Серед запальних найчастіше зустрічаються кон’юнктивіти, хвороби повік і сльозових залоз. Серед незапальних хвороб найчастіше зустрічаються далекозорість, короткозорість і астигматизм, які зв’язані із порушенням ефекту фокусування променів на сітківці

Короткозорість, або міопія, виникає, якщо очні яблука збільшуються. Зображення фокусується не на сітківку, а перед нею. Схильність до короткозорості часто вроджена, однак встановлено, що за період навчання в школі кількість хворих на короткозорість зростає у 5 разів. Основною причиною цього є недостатня освітленість навчальних приміщень, неправильна поза при сидінні, дрібний шрифт книжок та неякісний (“блідий”) друк. Розвитку короткозорості сприяють рахіт, туберкульоз, ревматизм та інші хвороби. Іноді короткозорість призводить до змін у сітківці, вона починає відшаровуватися. Без відповідного лікування людина може осліпнути. При короткозорості назначають окуляри, або контактні лінзи, які перетворюють паралельні промені в такі, що розходяться (з увігнутими очними лінзами).

Далекозорість, або гіперметропія, спричиняється зменшенням очних яблук або зниженням еластичності кришталика. У цих випадках зображення фокусується позаду сітківки, тому воно виходить розпливчастим. Щоб перемістити зображення на сітківку око збільшує кривизну кришталика вже при розгляданні предметів на значній відстані, а для ясного бачення близько розміщених предметів потрібне значне напруження зору. Найчастіше далекозорість проявляється із віком, особливо після 45-50 років. При далекозорості назначають окуляри із опуклими лінзами.



Астигматизм — це неможливість сходження всіх променів від предмета в одній точці. Ця хвороба є наслідком неоднакової кривизни рогівки в різних її меридіанах. При астигматизмі окуляри виготовляють індивідуально.

Якщо в сітківці ока відсутнє або послаблене сприйняття одного з трьох основних кольорів, то людина не сприймає деякі кольори. Є "кольоровосліпі" на червоний (протанопи), зелений (дейтеранопи) і синьо-фіолетовий (тританопи) колір. Рідко зустрічається парна або навіть повна колірна сліпота. Частіше зустрічаються люди, які не можуть відрізнити червоний колір від зеленого. Ці кольори вони сприймають як сірі. Така вада зору була названа дальтонізмом - по імені англійського вченого Д. Дальтона, який сам страждав таким розладом кольорового зору і вперше описав його.

Дальтоніків не допускають до керування транспортом. Дальтонізм невиліковний, передається спадково (причому, ця вада зчеплена зі статтю: абсолютна більшість хворих - чоловіки) або виникає після деяких очних і нервових хвороб. Дуже важливе правильне сприйняття кольорів для моряків, льотчиків, хіміків, художників.

Міопію та астигматизм можна лікувати хірургічно. Рефрактерна кератотомія полягає у надрізанні рогівки у кількох ділянках для зміни кута нахилу світлових променів. Надрізи виконують скальпелем або лазером. Такі операції ризиковані, а віддалені їх наслідки непередбачувані.[18]

Щодо захворювання очей у Липоводолинській среціалізованій школі, то найбільш поширена хвороба – міопія.



Клас

Кількість учнів

Кількість хворих

Кількість здорових

Діагноз

6 – А

26

2

24

Спазм акомодації

9 – А

23

3

20

Міопія

11 – Б

28

6

22

Міопія

Нажаль, існує безліч способів погіршити наш зір. Одним з найпоширеніших є надмірне використання комп’ютера. Ось, лише деякі ознаки перевантаження зору:



  • сухість, свербіж в очах, печія в очах, відчуття «піску» під повіками;

  • сповільнене перефокусування з ближніх об’єктів на дальні;

  • підвищена чутливість до світла;

  • сповільнена реакція на подразнення;

  • головний біль, біль всіх відділів хребта, шиї;

  • безпричинна знервованість, нерідко депресія, як наслідок - поганий сон;

  • стомлюваність, як очей, так і загальна втома в процесі роботи.

Наявність цих симптомів ще не варто вважати хворобою, але якщо вчасно не прийняти міри, то недотримання правил гігієни зору може і, як правило, приведе до негативних наслідків.[3]

Отже, потрібно дотримуватись обов’язкових правил, для уникнення в майбутньому можливих проблем з нашим дорогоцінним зором:



  • Вибрати хороший сучасний монітор.

  • Дотримуватись безпечної відстані від монітора 50-70 см., з розміщенням його під прямим кутом по відношенню до ока.

  • Кожні 45 хвилин необхідно влаштовувати перерви на 15 хвилин, під час яких дивитися вдалину (більше 3-х метрів) або часто переводити погляд з одного предмету на інший. Не бажано розташовувати робоче місце в кутку.

  • Необхідно регулярно і тривало провітрювати кімнату, де працює(ють) ПК. Не зашкодить озеленення робочих місць.

  • Якщо простіше, то вести активний спосіб життя.

  • Правильно харчуватися (їжа повинна мати достатню кількість вітамінів А і D). Для зору треба їсти по більше моркви. Особливо корисною для очей вважається чорниця.

  • Здійснювати один раз на рік візит до окуліста.

  • У процесі читання, писання або виконання іншої роботи предмет треба розміщувати на відстані 30 – 35 см від ока.

  • Освітлення має бути м’яким, не сліпити очі. Під час письма, малювання, креслення джерело світла розташовується ліворуч. Важливо, щоб було верхнє освітлення.[15]

Розділ ІІІ

Корекція зору. Контактні лінзи.

Як відомо, існує три види оптичної корекції зору: очкова, контактна і хірургічна. Жоден з вживаних сьогодні методів корекції не є абсолютною альтернативою іншому, у кожного в різних ситуаціях є свої безумовні плюси і мінуси. Наприклад: людина зазвичай ходить в окулярах, а для гри в теніс, поїздки на полювання надягає контактні лінзи. Або пацієнтові понад сорок років зробили эксимер-лазерну операцію, і він водить машину без окулярів, але надягає їх для читання.

Сьогодні ми поговоримо про контактну корекцію зору, яка набула широкого поширення. Величезна кількість людей, змінивши окуляри на контактні лінзи, дістала можливість вести активніший спосіб життя, займатися спортом, бачити навколишній світ у всіх фарбах, відчути себе здоровим і позбавитися від комплексів.

Для корекції короткозорості, далекозорості і астигматизму використовуються м'які і жорсткі газопроникні контактні лінзи. Як випливає з самої назви, «контактна лінза» — це що володіє оптичними властивостями маленька лінза (м'яка або жорстка), яка поміщається безпосередньо на очне яблуко. Вона має форму «чаші», виготовляється з проникного для кисню матеріалу. Задня поверхня такої лінзи відповідає формі рогівки ока, а передня виправляє неправильну оптичну систему ока, що дозволяє чітко, як в здоровому оці, фокусувати зображення навколишніх предметів на сітківку, не спотворюючи їх форму, не наближаючи і не віддаляючи їх, як це роблять окуляри. Діапазон корекції контактними лінзами ширший, ніж у очкової або хірургічної, від +20,0 до –20,0 діоптрій.[4]

Ідея застосовувати лінзи, що знаходяться в прямому контакті з очима не нова. Ще в 1508 р. Леонардо да Вінчі описав лінзу, яка при поміщенні на око повинна була змінити оптичні властивості ока. У архіві великого художника і вченого італійського відродження Леонардо-да-Вінчи є малюнок «очей з надітою на нього ванночкою, заповненою водою». Передня поверхня ванни виконана у вигляді опуклої лінзи. Такі «рідкі окуляри» з'явилися прототипам сучасних контактних лінз.

Триста років опісля, в 1827 р., англійський астроном Джон Гершель описав скляну контактну лінзу, виготовлену так, щоб її форма відповідала формі ока. А в 1887 р. Ф. Мюллер помістив сформовану видуванням скляну лінзу на око пацієнта, у якого були видалені віка. Лінза захищала око і запобігала втраті вологи. Пацієнт носив цю лінзу більше 20 років.

У 1888 р. А. Фик описав першу контактну лінзу, призначену для корекції зору. Аж до середини 40-х років нашого сторіччя всі контактні лінзи були склерального типу, тобто покривали всю поверхню ока. Такі лінзи виготовлялися з скла і мали діаметр 20–30 мм і товщина 1–2 мм. Простір між лінзою і оком заповнювала рідина. Лінзи часто викликали набряк рогівки, що приводило до затуманення зору і неприємних відчуттів всього через декілька годинників носіння. Крім того, після видалення лінзи з ока потрібне тривалий час для відновлення рогівки.

Перші скляні лінзи для рогівки розробив і встановив Э Кальт.

В кінці 30-х років, німецький лікар Мюллер виготовив тонкі скляні ковпаки, які надягали на передню частину ока. Центральна їх частина виточувалася з таким розрахунком, щоб виправляти аномалію рефракції ока.

Далеко не всі пацієнти переносили цю маленьку тверду чечевицю, не проникну ні води, ні повітря на своїй рогівці. А якщо і терпіли, то не цілий день, а всього декілька годинників.

Справжній бум контактної корекції почався з появою нових матеріалів. В кінці 1950-х рр. чеський учений Отто Віхтерле розробив полімерний гидрогель, що став основою для матеріалів, що використовуються зараз при виробництві сучасних м'яких контактних лінз. Полімер (гидроксиэтилметакрилата) ГЕМА — це матеріал, що володіє здатністю поглинати воду. При цьому він стає м'яким і гнучким і пропускає кисень.

З моменту появи м'яких контактних лінз було зроблено багато удосконалень в їх конструкції, що дозволило поліпшити їх експлуатаційні показники. Перші лінзи мали велику товщину, що часто викликало спотворення зорового сприйняття. У міру вдосконалення конструкції і процесу виготовлення лінз зорове сприйняття і показники носіння поліпшувалися. Полімер ГЕМА і до цього дня є основою більшості матеріалів м'яких контактних лінз, хоча різними виготівниками використовуються деякі модифікації.

Розробка м'яких лінз дала могутній поштовх розвитку промисловості контактних лінз. Такі лінзи зручні при першому ж застосуванні і майже не вимагають адаптації, завдяки чому багато хто з тих, хто користувався окулярами, переходить на контактні лінзи.[13]

1. Чи можуть контактні лінзи погіршити зір?
Контактні лінзи не погіршують зір, а часто сприяють його поліпшенню, оскільки поліпшується робота різних механізмів зору.
Наприклад: Контактні лінзи розширюють поле зору, що знімає абсолютно непотрібне навантаження на очні м'язи.

2. Лінзи можна не знімати на ніч протягом декількох тижнів, місяців?
Як правило, лінзи призначаються в денному режимі носіння, що означає весь період неспання, виключаючи стан сну, тобто лінзи надягають вранці і знімаються перед сном. Проте, існують спеціальні лінзи, використовувані в режимі гнучкого носіння, які зрідка можна не знімати на час денного або нічного сну. Недавно крупні зарубіжні виробники оголосили про появу нових лінз, розроблених спеціально для продовженого носіння протягом 7–30 діб. Проте при безперервному носінні значно підвищується ризик розвитку небажаних ускладнень, які надалі вимагають спеціального лікування. Тому більшість лікарів підходять до призначення лінз для продовженого носіння дуже обережно і строго індивідуально.
3. Чи можна купити лінзи без огляду у лікаря, знаючи лише діоптрії своїх окулярів?
Ні, оскільки лінзи мають не тільки певну оптичну силу, виражену в діоптріях, але і розмір (радіус кривизни, діаметр). Перша пара лінз обов'язково повинна підбиратися лікарем за розміром рогівки ока, і виходячи з індивідуальних особливостей. Крім того, діоптрії контактних лінз не співпадають з діоптріями очкових лінз. Це відбувається через те, що контактні лінзи впритул прилягають до ока, а окуляри знаходяться на відстані від нього. Якщо Ви носите контактні лінзи планової заміни і маєте на них рецепт, термін давності якого не перевищує одного року, то Ви можете придбати їх без консультації лікаря.
4. Чи не буде мені боляче і чи зможу я їх носити?
Вам напевно доводилося діставати смітинку з ока, і аналогічно ви, можливо, думаєте, що крупніший предмет, яким є лінза, причинить вам більше неприємностей. Проте, чутливість рогівки виборча. Рогівка дуже чутлива до найдрібніших частинок, що стосуються її, чого не можна сказати про крупні предмети. У це досить важко повірити, але тільки до тих пір, поки ви не зрозумієте, що є крупний предмет, який стосується вашого ока декілька тисяч разів на день, - це ваше віко. Коли контактна лінза правильно підібрана і одягнена, відчувати її ви будете не більші, ніж власне віко.[30]


Розділ ІV

Іридодіагнистика

Важко повірити, що подивившись людині в очі, можна встановити причину його поганого самопочуття і навіть назвати хворий орган. Проте саме цим і займається іридодіагностика - метод розпізнавання хвороб, заснований на сигнальній функції райдужної оболонки ока (грецькою радужка iris, звідси і іридодіагностика – діагностика по веселковій оболонці). [32]

Радужку дуже легко побачити без всяких приладів, просто подивившись в очі, і кожен багато раз в день бачить її, звертаючи увагу, хіба що на естетичну сторону, адже саме вона визначає колір очей. Але одного разу, і це було дуже давно – тисячі років назад, подивившись в очі, стародавній ескулап виявив в них віддзеркалення хвороби. Використовуючи простий метод – спостереження – протягом багатьох і багатьох років, доісторичні лікарі змогли накопичити унікальні знання про діагностику захворювань по очах людини, але не змогли зберегти їх. Великі цивілізації загинули, залишивши після себе лише крупиці своїх творінь.[34]

За півтори тисячі років до нашої ери в давньому Єгипті правив фараон Тутанхамон. Правителя мучили незрозумілі недуги. І він призвав до себе жерця-лікаря, щоб той встановив причину його нездужання.


Жрець приніс з собою декілька невеликих судин, пісочний годинник і металеві пластини, покриті особливою сріблястою рідиною. Їв Акс, (так звали жерця) ретельно оглянув фараона і розпитав його про хворобу. Потім він усадив Тутанхамона і, піднісши одну з пластин до його ока на відстань 2 см, перевернув пісочний годинник, який був розрахований на 4 хвилини. Фараон, не моргаючи, терпляче чекав. Коли весь пісок прокидався, Їв Акс прибрав пластину і наніс на неї якусь рідину. І знову жрець підніс пластину до очей фараона, цього разу на 30 секунд. Потім Ел Акс пішов в свою лабораторію, і до цих пір ніхто не знає, якими складами він покривав пластини, але після хімічної обробки на них з'явилося кольорове зображення радужки фараона. Ці своєрідні фотографії можна побачити і сьогодні – вони зберігаються у Ватикані. Яскраві фарби зображень очей на металі збереглися до наших днів. Секрет же "кольорового фотографування" Ел Акса так і залишився нерозкритим. А по уцілілих зображеннях радужки Тутанхамона, ми можемо сьогодні знати, що правитель давнього Єгипту був дуже хворобливою людиною. Їв Акс описав діагностику по радужке на двох папірусі завдовжки 50 метрів і шириною 1,5 метра. Вони були знайдені при розкопках в Гизе і зберігаються у Вавілонській бібліотеці. А знаменитий жрець залишив після себе славу не тільки иридодиагноста, але і популяризатора очної діагностики. Завдяки ньому, іридодіагностика розповсюдилася з Єгипту до Вавілона, Тибету, Індокитая і інших регіонів. Але і це не ще найстародавніша згадка про іридодіагностику. У печерах малої Азії були знайдені кам'яні плити з вибитими на них зображеннями радужки і вказівками на зв'язку веселкової оболонки з різними органами людського тіла. Вік цих плит оцінюється в 5 тисяч років.

Сучасне відродження іридодіагностики пов'язане з ім'ям доктора медицини Ігнаца Пекцелі (J.Peczeli, 1826-1907) з Будапештського передмістя Егервара. З його ім'ям пов'язані систематизація иридологических тестів і перші обгрунтування методу іридодіагностики.[33]

Стародавні медики вельми успішно проводили діагностику і оцінку стану організму по так званих вікнах тіла – очах, вухах, носі, ротовій порожнині і шкірних покривах. Сучасними ученими встановлено, що «вікна тіла» за рахунок зосереджених в них зовнішніх рецепторів є дуже чутливими посередниками між зовнішнім світом і навколишнім середовищем. Разом вони складають складну систему прямого і зворотного зв'язку, по якому сигнали поразки організму виносяться назовні, в проекційні зони п'яти органів чуття: радужки ока, вушної раковини, шкіри, слизистої носа і мови.
Зараз учені і лікарі всього світу виявляють велику цікавість до пошуку нових, безпечних і достатньо надійних методів експрес-діагностики захворювань, за допомогою яких можна було б проводити масові профілактичні огляди населення. Одним з таких нових, а, точніше, добре забутих старих методів, і є іридодіагностика – метод неспецифічної діагностики захворювань по змінах структури і кольору райдужної оболонки ока. [31]

  Що може визначити иридодиагност.

Добре є видимим захворювання хребта, шлунку, серця, яєчників або простати, але погано "видно" діабет, астма, ревматизм, і що найголовніше - за допомогою іридодіагностики не можна визначити наявність або відсутність злоякісної пухлини. Адже це одне з основних питань, яке зазвичай задають діагностові. Проте, ми б все-таки порадили вам хоч би раз пройти таку процедуру. За короткий час, без загальноприйнятих тривалих і неприємних маніпуляцій, ви все ж таки орієнтування дізнаєтеся, в якому стані знаходяться ваші внутрішні органи, нервова і імунна системи. За допомогою іридодіагностики іноді можна виявити ті захворювання, які неможливо визначити звичайними методами, а також хвороби, протікаючі безсимптомно. Іноді можна дізнатися як хвороби, які ви перенесли у минулому впливають на ваш теперішній стан, до чого у вас генетична схильність, яких захворювань потрібно побоюватися в майбутньому і як їм можна запобігти. Іридодіагностика покаже чи впливають на ваш організм стресові ситуації, токсичні речовини і ліки, що приймаються вами, чи потрібно взагалі приймати ліки або ж краще звернутися до природних методів. І, нарешті, якщо вам це цікаво, то по веселковій оболонці можна приблизно визначити термін вашого життя.[36]

  Що можна виявити, дивлячись в дзеркало?

Якщо ваші очі світлі, то у вас немає достатнього захисту від яскравого сонячного світла. Це може бути одній з причин надмірного збудження нервової системи – дратівливості, безсоння, втоми. Добре б привчити себе в сонячні дні носити темні окуляри.

Якщо ваші очі темні, то у ваш мозок, навпаки, потрапляє недостатньо сонячного світла і сонячної енергії. Особливо це позначається в періоди короткого світлового дня - восени і зимою. Це може бути одній з причин швидкої стомлюваності, депресії, зниження обміну речовин. Ви не помилитеся, якщо в період листопадової сльоти або січневого бесснежья прийматимете жень шень, елеутерокок, корінь родиолы рожевою або інші природні стимулятори.

Якщо колір очей змішаний, велика вірогідність різного кольору очей у ваших батьків або найближчих родичів. Якщо це так, означає половину генів ви отримали від матері, а половину від батька. Яку саме половину? Природно, кращу.

Якщо радужка дуже щільна, вам пощастило - це є ознакою відмінної спадковості, хорошої витривалості, міцного імунітету. Після хвороб і операцій ваше здоров'я, швидше за все, відновлюється швидко і повністю. Велика вірогідність що ви доживете до 80-85 років, а може і до 90.
Якщо ваша радужка не дуже щільна, вам повезло трохи менше. Спадковість у вас відносно хороша, витривалість – по ситуації, імунітет – як правило не підводить. Проте при великих психічних і фізичних навантаженнях можливі нервові зриви, надмірна дратівливість, головні болі, болі в області серця, спазми різних органів, депресія. Під час відновлення після хвороб або операцій вам необхідна медична допомога. Але якщо ритм вашого життя помірний, якщо ви не “кидаєте своє здоров'я напризволяще”, то без особливих проблем доживете мінімум до 75-80 років.

В тому разі якщо ваша радужка рихла, волокна розщеплені і в ній багато “дірок”, вам повезло ще менше. Це ознака слабкого імунітету, невисокому ступеню витривалості. Навіть при незначних навантаженнях або стресах можливі нервові зриви і виникнення психосоматичних захворювань. Але проте дожити до 70-75 років шанси у вас є.

Якщо ви бачите на ірисі півкільця або кільця, що проходять через всю поверхню радужки, це означає, що ви людина чутлива, але тримає в собі негативні емоції, образи, напругу. Від цієї психічної напруги страждають ваша нервова і серцево-судинна системи.

Якщо по краю радужки, найчастіше у верхній її частині, ви бачите білу дугу, це вірна ознака, що ви страждаєте атеросклерозом.

Якщо в якій-небудь ділянці веселкової оболонки ви бачите плями або що завгодно інше, що якось відрізняється від решти малюнка, подивіться на приведену раніше схему проекцій внутрішніх органів і спробуйте визначити, в “якому органі” ці плями знаходяться. Не виключено, що там “щось не так”. А перевірити свої припущення ви зможете за допомогою

рефлексодиагностики.[35]



Розділ V

Оптичні явища. Оптичні ілюзії

Серед явищ природи, які вивчає фізика, є світлові явища. Оптикою називають частину фізики, яка вивчає світлові явища, а самі явища – оптичними.

Оптика вивчає природу світла, його випромінювання, поширення, поглинання, а також можливості його використання в техніці, науці, побуті.
Оптичні явища: схід і захід сонця, веселка, полярне сяйво, свічення лампи, падіння комети.

Що ж таке оптичні ілюзії ?

Оптичні ілюзії – це оптичний обман нашого мозку. Око бачить, що нарисований один об'єкт, проте мозок розуміє цей об'єкт по-своєму. Коли око одержує картинку - включається велика кількість процесів в нашому мозку. Ми починаємо аналізувати цей процес, як комп'ютер. Починається аналіз розташування основних граней і кутів, структура кольору або позиція джерел світла. І у багатьох випадках цей аналіз несвідомо є неточним - проходить кореція зорових образів. Розглянемо кілька випадків оптичних ілюзій.[5]



Анаморфні зображення

Слово анаморфний (anamorthic) сформовано з двох грецьких слів "ana" (знову) і morthe (форма). До анаморфних відносяться зображення настільки сильно викривлені, що зрозуміти їх без спеціального зеркала буває неможливо. Таке зеркало деколи називають анаморфоскопом. Якщо дивитись в анаморфоскоп, то зображення "формуєтся знову" в нормальну картину. Європейські художники раннього Ренесансу були просто зачаровані линійными анаморфними картинами, коли витягнута картина ставала знову нормальною при огляді під кутом. Відомий приклад - картина Ханса Хольбейна (Hans Holbein) "Посли" ("The Ambassadors") (1533), в якій зображений витягнутий череп. Картина може бути нахиленою у верхній частині сходів так, що люди, які піднімаються по них будуть налякані зображенням черепа. Анаморфні картини, для перегляду яких необхідно циліндричні зеркала, були популярні в Європі і на Сході в XVII-XVIII ст. Часто такі зображення несли в собі зміст політичного протесту або були еротичного змісту. Відомий голандський графік Моріс Ешер не використовував в своїх роботах класичні анаморфні зеркала, але, в деяких своїх картинах він використовував сферичні зеркала. Найбільш попрулярна його робота в цьому стилі "Рука з відбиваючою сферою" (1935).



В якій частині світу найтемніше небо ?

Предмети, які не світяться самі, нам здаються темними, коли вони найменше освітлені. Небо нам здається темним, коли на нього (а точніше, на атмосферу, що оточує Землю) попадає найменше світла - сонячного, місячного й іншого, наприклад світла від великих міст. Небо ми бачимо через товстий шар повітря. А повітря складається із суміші дрібних частинок - молекул газів, крапельок води й пороху. Блакитні світлові промені розсіюються молекулами кисню, що знаходяться у повітрі. Тому, коли в небі сяє сонце, ми бачимо блакитне небо. А коли сонце заходить, і немає променів, які можна розсіювати, небо темніє. Інші частинки - порошини й водяні крапельки - розсіюють світлові промені будь-якого кольору. Розсіяне ними світло місяця або сонця - біле. Чим більше цих частинок у повітрі, тем біліше й світліше небо. Звичайно, якщо є що розсіювати (безмісячною ніччю небо дуже темне). Тому небо темніше буде там, де у повітрі менше пилу й водяних крапельок. А ще темніше - якщо повітря мало. Тому високо в горах небо навіть днем темно-синє, а в космосі, де немає повітря, - чорне. Отже, небо буде найтемнішим там, куди, з одного боку, попадає якнайменше світла, а з іншого боку - нема чому це світло розсіювати. На Землі найтемніше небо буває, звичайно, уночі, причому в тому місці Землі, де сонце заходить більше всього за горизонт, тобто перебуває буквально під ногами спостерігача - по ту сторону земної кулі. Таке трапляється в екваторіальній зоні земної кулі між двома тропіками, де сонце буває в зеніті ( тобто безпосередньо над головою спостерігача). Відповідно, у цей момент спостерігач повинен опинитися в протилежній точці Землі. На північному й південному тропіках сонце перебуває в зеніті тільки раз у рік - у день літнього сонцестояння: 21 червня на північному тропіку й 22 грудня на південному. В інших точках тропічного пояса сонце буває в зеніті двічі в рік (на самому екваторі це трапляється в день весняного й осіннього рівнодення) Крім цього, ніч повинна бути безмісячною, а спостереження повинно проводитися подалі від населених пунктів і високо в горах. Тому в відповідну ніч вершина Гімалайських гір (вони найвищі на планеті; правда, знаходяться вони чуть північніше північного тропіка), напевно, буде самим вдалим місцем для спостереження самого темного неба. Найтемніше небо вдень можна спостерігатися знову ж таки на вершині гір. Для цього треба дивитися в яку-небудь точку неба, яка перебуває під прямим кутом до сонця. Через особливість розсіювання сонячних променів в атмосфері саме із цього напрямку до нас приходить найменше світла.



Кімната Еймса

Кімната Еймса - кімната придумана Адальбертом Еймсом в 1946 р. являє собою приклад тривимірної оптичної ілюзії. Кімната спроектована таким чином, що при погляді спереду здається звичайною, з перпендикулярними стінами і стелею. Але наспраді, форма кімнати являє собою трапецію, де дальня стіна розташована під дуже гострим кутом до однієї стіни і, відповідно під тупим кутом до другої. Правий кут, таким чином, значно ближчий до спостерігача, ніж лівий. За рахунок ілюзії, яка посилюється за рахунок викривлення шахових клітинок на підлозі і стінах, людина, яка стоїть у ближньому куті, виглядає велетнем у порівнянні з людиною, яка стоїть у дальному куті. Якщо людина переходить з одного кута в інший кут, то спостерігачу здається, що він різко росте, або, навпаки зменшується.




 


Чому піна біла?

Насправді тут два питання: 1) чому піна непрозора, хоча утворюється з прозорої води? і 2) чому колір піни білий? Для відповіді на перше питання потрібно згадати, що таке прозорість. Тіло прозоре - це коли промінь світла йде через тіло й ніщо йому не заважає, ніщо не спотворює його напрямок. Заважати світлу можуть різні неоднорідності: пил, туман і т.д. У піні ці неоднорідності теж є: це повітряні пухирці. Кожний пухирець - це маленьке криве напівпрозоре дзеркальце, воно частково відбиває, частково заломлює світло. Коли таких дзеркалець безліч, то промінь світла, відбиваючись і заломлюючись у них просто губиться, втрачає свій початковий напрямок, розсіюється в усі сторони. Це і є втрата прозорості. Тепер чому піна саме білого кольору. Насправді вона може бути й кольорова, якщо у воду додати якийсь барвник. Але якщо нічого не додавати, то колір дійсно білий. Отже, що означає, що якесь тіло білого кольору? Відомо, що колір - це характеристика світла, що випромінюється тілом, а не самого тіла. Якщо ми говоримо, наприклад, що тіло червоного кольору, це означає, що воно видає (точніше розсіює) переважно червоне світло, поглинаючи при цьому світло всіх інших кольорів. Якщо тіло, навпаки, поглинає червоне світло сильніше, те тіло виглядає синюватим. А от якщо тіло поглинає всі кольори абсолютно однаково, пропорційно, тоді тіло нам здасться сіруватим, тобто, що не має свого кольору. Найясніший сірий колір - це і є білий. Отже, тіло білого кольору - це таке тіло, яке поглинає дуже мало падаючого на нього світла й при цьому всі кольори поглинає однаково слабко. Залишилося зрозуміти, чому піна не має колірних переваг, чому вона розсіює світлові промені будь-якого кольору однаково. Так просто тому, що в ній немає барвників, тобто молекул речовини, які вибірково чутливі до якого-небудь конкретного світла. Піна - це багато маленьких дзеркал, які, як і звичайне велике дзеркало в кімнаті, змінюють напрямки променів світла, але не надають їм ніякого забарвлення.



Явище іррадіації

Явище іррадіації полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні здаються більшими у порівнянні зі своїми справжніми розмірами і ніби захоплюють частину темного фону. Коли ми розглядаємо світлу поверхню на темному фоні, внаслідок недосконалості хрусталика, ніби розсуваються границі цієї поверхні і ця поверхня здається нам більшою за свої стправжні геометричні розміри. На рисунках за рахунок яскравості кольорів біла фігура здається більшою за чорною на білому фоні. Цікаво відмітити, що знаючи про дану властивість чорного кольору зменшувати розміри, дуелянти в 19 ст. надавали перевагу стрілятися саме в чорних костюмах, надіючись на те, що супротивник промахнеться при пострілі.


  Загадка усмішки "Мони Лізи

Мона Ліза, полотно Леонардо да Вінчі, створене ним майже 500 років назад, до цього часу полонить своєю незвичайністю: посмішка жінки не статична, вона здається живою. Чому створюється таке враження? В різні часи пропонувались різні пояснення: тут і вагінтність натурщиці і її захворювання на астму і навіть неправильний прикус. Але, напевно, ближче до всіх наблизилась до розгадки Маргарет Лівінгстон, нейробіологі з Гарвардського університету. За її словами, жива усмішка, є не що іншим, як результат оптичної ілюзії, яку створює мозок людини через особливості будови зорових рецепторів. У звіті, опублікованим нею в журналі "Science", Маргарет розказує про проведеним нею експеримент. За допомогою спеціальнорї програми з оцифрованого зображення картини були вилучеені всі нечіткі деталі і тіні, після чого усмішка пропала. Але, як тільки вона відновила частину розмитостей, як усмішка з'явилась знову. За словами Маргарет такі особливості сприйняття людиною зовнішього світу: за чіткі деталі відповідають одні ділянки ока, а за рух, тіні і бліки - інші. Леонардо да Вінчі задіяв одразу обидві області, що і дозволило йому створити ефект руху - особливо помітний при розслабленому, роззосередженому погляді на картину, коли активується друга група рецепторів. [37]




Висновок

Отже, провівши дослідження ми з’ясували: яка будова ока, як воно сприймає світло, що іде від оточуючих предметів, як відновити гостроту зору, що таке іридодіагностика, які існують оптичні явища та оптичні ілюзії.



Під час робрти нам вдалося зібрати і систематизувати матеріали про особливості будови і дії ока, механізми утворення зображень, методи відновлення гостроти зору, фізичні основи іридодіагностики, вивчення оптичних явищ, оптичних ілюзій; створити буклет для учнів з аналізом і поясненням вади зору та правилами, для уникнення в майбутньому можливих проблем з нашим зором.

Список використаних джерел

  1. Антропова М.В. Гигиена детей и подростков. – М.: Медицина, 1982.

  2. Билич Г.Л., Назарова Л.В. Основы валеологии. — Спб.: «Водолей», 1998.—560с.

  3. Бисярина В.П. Анатомо-физиологические особенности детского возраста. – М.: Медицина, 1968.

  4. Бейтс У., Корбетт М. Улучшение зрения без очков по методу Бейтса. Как приобрести хорошее зрение без очков.– Вильнюс: Полина, 1990.

  5. Булат В. Л. Оптические явления в природе.– М.: Просвещение, 1974.

  6. Валеология. Справочник школьника / Cост. Н. Зотова. — Донецк: ПКФ

«БАО», 1999. — 448 с.

  1. Валеологія (інформ.-метод. збірник). — К.: Т-во "Знання" України,1996. — 336 с.

  2. Галантюк С.І., Феник С.Й., Страшнюк Н.М., Грубінко В.В. Педагогічна практика з шкільної гігієни. Методичні рекомендації до виконання самостійних завдань з шкільної гігієни — Тернопіль: ТДПУ, 2000.— 29 с.

  3. Гальперин С.И. Физиологические особенности детей. – М.: Просвещение. – 1965.

  4. Гигиена детей и подростков (Под ред. Г.Н. Сердюковской и А.Г. Сухарева). – М.: Медицина. – 1986.

  5. Гитт Вернер Єтот удивительный мир – человек. – Изд - во CLV, Германия, 1999.

  6. Голоток А.І., Волосянко Р.П., Неделько В.П. Оціночні таблиці фізичного розвитку школярів Західного регіону України (методичні рекомендації). — Івано-Франківськ; 1987.

  7. Грегг Дж. Опыты со зрением в школе и дома. – М.: Мир, 1970.

  8. Грушко В.С. Здоровий спосіб життя. — Тернопіль: СМП «Астон», 1999. —368с.

  9. Давиденко І.М. Практикум з шкільної гігієни і фізичних вправ. – К.: Вища школа, 1969.

  10. Давиденко І.М., Калошин В.О. Практикум з гігієни шкільної і фізичних вправ. — К.: Вища школа. — 1969. — 184 с.

  11. Державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д.Зубалія. — 2-е вид., перероб. і доп. — К., 1997.— 36 с.

  12. Дубогай О.Д. Щоденник здоров’я зміцнення. — К.: СП «Сплайн», 1998. — 60 с.

  13. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. — М.: Высшая школа. — 1985. — 384 с.

  14. Если хочешь быть здоров: Сборник / Сост.А.А.Исаев. — М.: ФиС, 1998. — 352 с.

  15. Желібо Є., Заверуха Н., Зацарний В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.

  16. Кривенко В. В. и др. Иридодиагностика: Справочник.– К.: УСЭ, 1991.

  17. Малєєва Т. Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє // Світ дитячих бібліотек. – 2003. - № 2. – С. 14-16.

  18. Миннарт М. Свет и цвет в природе.– М.:Наука, 1969.

  19. Нагель А. «Аномалії, рефракції і акомодації ока» (1881, переклад з німецького д-ра Добровольського); Longmore, «Керівництво до дослідження зору для військових лікарів» (перероблене Лаврентьєвим, 1894);

  20. Перельман Я. И. Занимательная физика.– Ч. І, ІІ.– М.: Наука, 1983.

  21. Шостак В. И. Природа наших ощущений.– М.: Просвещение, 1983.

  22. Будова додаткових структур ока – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tspu.edu.ua/subjects/28/vf/vfl/Vfl05/vfl05_2.htm

  23. АИЛАЗ – Будова ока – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ailas.com.ua/ukr/oft/structure.html

  24. Утро.UA – Новини: Неприємна правда про контактні лінзи - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.utro.ua/ukr/articles/2007/04/16/44532.shtml

  25. Иридодиагностика для Вас и Вашего здоровья – Иридодиагностика -[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zapolskiy.ru/index.php?option=com_content&task=section&id=4&Itemid=27

  26. Иридодиагностика - МетаМир – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://metamir.wpdom.com/iris.php

  27. Иридодиагностика – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sanaris.com.ua/experts_and_services/info/metody_deagnos/iridodiagnos/

  28. Иридодиагностика. Окно души и тела – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bonta.ru/articl_irido.html

  29. Иридодиагностика, радужка– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zdravniza.ru/irido.html

  30. Иридодиагностика. Клиника натуропатического лечения «Медлига XXI век» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.med21vek.ru/irido.htm

  31. Оптичні ілюзії– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://illusions.org.ua/content/view/

  32. Реферат: Орган зору - BestReferat.ru - Банк рефератов, дипломы ...– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-15763.html

  33. Медична бібліотека : Реферат : Вікова фізіологія і гігієна ...– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.medbook.lviv.ua/article/216/

  34. Органи зору і слуху - Refine– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-4817-1.html

  35. Око — Вікіпедія– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Око

  36. Будова людського ока—School Physics– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sp.bdpu.org/software/ph79libr/8_class/02_04_07_01.jpg/view







База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка