Дубенко С. Д., Мельниченко В.І., Плахотнюк Н. Г. Організація роботи в апараті управління зміст




Сторінка4/10
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

4. Проходження державної служби


Вирішення питань про зарахування на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці пов`язане з тим яку посаду і в якому органі займає державний службовець. З цією метою законодавець встановлює порядок прийняття та проходження державної служби і норми поведінки державного службовця, вводить категорії посад державних службовців та ранги, які їм присвоюються.

При прийнятті на державну службу присвоюється ранг у межах конкретної категорії посад відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на ній два роки. Черговий ранг у межах категорії посад може бути присвоєний достроково за виконання особливо відповідальних завдань. Присвоєний ранг зберігається за державним службовцем і в випадках, коли він перейшов на посаду нижчої категорії, або залишив державну службу, а потім повернувся на неї. Позбавлення рангу допускається лише за вироком суду.

Слід зазначити, що існуюча схема категорій посад державних службовців та їх рангів, закріплена в ст.25 Закону України “Про державну службу” не може бути визнана універсальною. Вона має бути приведена у відповідність до стандартів Європейського Союзу, про що прямо говориться в Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів ЄС. В її основу має бути покладена нова класифікація посад державних службовців. Питання класифікації посад в чинному законодавстві залишається одним з найскладніших і невизначених.

Питання визначення класифікації посад є важливим з огляду на те, що правовий статус державного службовця значною мірою обумовлений правовим статусом посади. Особливості правового статусу посади обумовлюють зміст вимог до претендента на її зайняття. Вимоги до кандидата на посаду в державних органах та їх апараті як певні стандарти закріплені у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців11. Попри рекомендаційний характер Довідника, він все ж може розглядатися як основний орієнтир при вирішенні відповідних питань розроблений на виконання Закону України про державну службу.

В основу Довідника покладено посадову ознаку, оскільки вимоги до кваліфікації посад державних службовців визначаються їх посадовими обов`язками, які, в свою чергу, обумовлюють назву посади. Важливість Довідника полягає перш за все в забезпеченні єдності у визначенні посадових обов`язків державних службовців та кваліфікаційних вимог до певних категорій посад. Одночасно Довідник є основою при розробці посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи, які закріплюють обо`язки, права і відповідальність державних службовців на конкретних посадах.

У Законі (ст.15) врегульований порядок прийняття на державну службу. Для осіб, які претендують на посади третьої-сьомої категорії зайняття посади можливе лише за умови проходження конкурсу. Ця процедура передбачена Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців12. Інші процедури прийняття на службу для цих категорій посад можуть встановлюватися Законами України. Оголошення на конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців має бути поширене через засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу.

Законодавством також передбачені випадки коли просування по службі можливе без конкурсного відбору. Це можливо у випадку, коли державний службовець був зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, що припинив державну службу у зв`язку з відставкою та деякі інші.

В той же час в Законі не врегульовано порядок призначення на посади державних службовців першої-другої категорії. На сьогодні це питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України13.

Громадяни України, які вперше зараховуються на службу, приймають Присягу, про що робиться запис у трудовій книжці (ст.17 Закону).

При прийнятті на службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців (ст.18 Закону), а зараховані на службу можуть проходити стажування до двох місяців (ст.19 Закону).

Підвищення кваліфікації слід розглядати і як право і як обов`язок державного службовця набувати нових умінь та знань, а також один з засобів для просування по службі Підвищення кваліфікації державних службовців – це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі.

Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців є:


  • навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців;

  • систематичне самостійне навчання (самоосвіта);

  • тематичні постійно діючі семінари;

  • тематичні короткотермінові семінари;

  • стажування в органах, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу», а також за кордоном.

Підвищення кваліфікації за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п»ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їх роботи.

Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом в якому працює державний службовець. Водночас, термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, - двох місяців), без відриву від служби – шести місяців.

Особи, які успішно пройшли атестацію за професійними програмами, отримують свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого зразка.

Підвищення кваліфікації за акредитованими професійними програмами здійснюється для державних службовців V-VII категорій:



  • центральних органів виконавчої влади – у вищих навчальних закладах, що отримала акредитацію програм підвищення кваліфікації та ліцензії на підвищення кваліфікації та у підпорядкованих зазначеним органам навчальних закладах підвищення кваліфікації;

  • місцевих органів виконавчої влади – у регіональних центрах підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств. Установ і організацій, або в окремих випадках – в навчальних закладах. В яких здійснюється підвищення кваліфікації державних службовців центральних органів виконавчої влади.

Тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу» , на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Національною академією державного управління при Президентові України, Головдерслужбою, галузевими та регіональними радами по роботі з кадрами.

Термін навчання визначається програмою семінару. Їх проведення закінчується складанням заліків або підготовкою та захистом слухачами реферату. Семінари можуть проводитися як за місцем роботи державних службовців так і в установах, які наділені правом здійснювати підвищення кваліфікації державних службовців.

Тематичні короткотермінові семінари проводяться у разі потреби вивчення актуальних проблем державного управління, нових актів законодавства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду, досвіду управлінської діяльності тощо. Термін навчання на тематичних семінарах визначається програмою, але не повинен перевищувати п’яти днів.

Стажування державних службовців як форма підвищення кваліфікації проводиться з метою вивчення досвіду управлінської діяльності, набуття практичних та організаційних навичок за фахом тощо. Після стажування, що здійснюється за індивідуальним планом, державний службовець подає звіт про виконання плану стажування керівникові органу, де він працює.

Фінансування підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється за рахунок:


  • передбачених для цієї мети бюджетних коштів;

  • коштів підприємств і організацій;

  • інших надходжень, не заборонених законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 р. № 695 за державними службовцями направленими для підвищення кваліфікації зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи на час навчання.

Важливим елементом оцінки проходження служби є атестація державного службовця - діяльність, у процесі якої атестаційна комісія в межах установленої процедури виявляє ступінь відповідності працівника посаді, яку він обіймає.

Порядок проведення атестацій державних службовців регулюється Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922. Відповідно до цієї постанови атестація державних службовців проводиться один раз на три роки. Атестації підлягають державні службовці всіх рівнів, крім патронатної служби, а також осіб, які перебувають на займаній посаді менше одного року. Атестація проводиться в присутності державного службовця, який атестується та його безпосереднього керівника. Для організації та проведення атестації наказом (розпорядженням) керівника створюється атестаційна комісія.

Атестаційна комісія приймає одне з таких рішень:

відповідає займаній посаді;

відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо;

не відповідає займаній посаді.

За результатами атестації керівник органу державної влади згідно із законодавством приймає остаточне рішення і видає відповідний наказ (розпорядження).

Законом передбачено можливість відсторонення від виконання повноважень за посадою (ст.22). Відсторонення може бути здійснене керівником відповідного державного органу в якому працює службовець, якщо невиконання службових обов`язків призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі чи об`єднанню громадян. Тривалість відстороненого від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування – двох місяців. Якщо правомірність рішень про відсторонення від виконання повноважень за посадою не підтверджується службовим розслідуванням, то воно скасовується14.

Законом „Про державну службу” (розділ V) передбачені підстави припинення державної служби. Окрім загальних підстав, передбачених законодавством України про працю, державна служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на державну службу, недотримання вимог пов`язаних з походженням державної служби, досягнення державним службовцем пенсійного віку проходження служби, виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на державній службі, відмова від прийняття присяги або її порушення, неподання або подання неправдивих відомостей щодо доходів службовця тощо.

Зміна керівника або складу державних органів не може бути підставою для припинення державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, окрім державних службовців. Рішення щодо припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо у суді.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка