Дз дніпропетровська медична академія




Скачати 169.21 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір169.21 Kb.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія


міністерства охорони здоров’я України»

Кафедра госпітальної педіатрії №1

Затверджено”


на методичній нараді

кафедри госпітальної педіатрії №1




Завідувач кафедри професор________В.О.Кондратьєв


“______” _____________ 2014 р.



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ




ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Основи клінічної медицини

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття

ПОНЯТТЯ ПРО АНАМНЕЗ. ЛІКАРСЬКИЙ ТА КЛІНІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ АНАМНЕЗ.

Курс

II - й

Факультет

ІІІ медичний, спеціальність «Клінічна фармація» (очна форма навчання)

Дніпропетровськ, 2014.



1. Актуальність теми:

Анамне́з (грец. Αναμνησις — спомин) — основний суб'єктивний метод дослідження хворого, що полягає в отриманні інформації про хворого та його недугу шляхом розпитування (Interrogatio aegroti). В ході спілкування з хворим можна зорієнтуватися в особливостях даного захворювання, індивідуальних її проявах, розпізнавання причин її виникнення. Правильно зібраний анамнез є запорукою встановлення вірного діагнозу і вже на цьому етапі можна встановити або припустити діагноз хворого. Важливо зазначити, що на основі тільки анамнезу офіційно діагноз встановлювати не можна, навіть попередній. Це можна зробити тільки після використання всіх основних методів дослідження хворого: суб'єктивних (розпитування хворого) та об'єктивних (огляд загальний та місцевий, пальпація, перкусія та аускультація). Таким чином, оволодіння методикою збирання як загального, так і фармакологічного анамнезу є необхідною передумовою адекватної діагностики хвороби та призначення ліків, що є вкрай необхідним у повсякденній роботі клінічного фармацевта.




  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

  1. Кафедра анатомії



  1. Кафедра фізіології



  1. Кафедра патологічної фізіології



  1. Кафедра гістології з циклом ембріології



  1. Кафедра фармакології




  1. Кафедра іноземних мов.

Знати основні анатомічні структури серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, дихальної, нервової. сечостатевої систем, шкіри та її придатків

Знати функціональні особливості основних процесів життєдіяльності організму людини

Пояснити патогенетичні механізми розвитку симптомів найбільш розповсюджених хвороб

Знати гістологічну структуру органів дихальної, серцево-судинної системи, травного каналу, сечостатевої. нервової системи

Поняття факмакокинетики та фармакодинаміки лікарських засобів, знати показання до застосування та побічні дії основних груп лікарських засобів, поняття фармакологічного анамнезу

Використовувати латинську термінологію




3. Конкретні цілі:
А. Студент повинен знати:

1. Поняття терміну «анамнез».

2. Методика збирання анамнезу хвороби.

3. Складові частини анамнезу.

4. Поняття лікарського анамнезу.

5. Поняття фармакологічного анамнезу.

6. Діагностичне значення анамнезу хвороби.
Б. Студент повинен вміти:

1. Оволодіння методикою розпитування хворого.

- Зібрати паспортні дані;

- Зібрати основні скарги хворого;

- Зібрати лікарський анамнез;

- Зібрати фармакологічний анамнез;

2. Відобразити зібраний анамнез у історії хвороби пацієнта у певній послідовності.



  1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.


4.1.Теоретичні питання до заняття:

1. Анамнез як один із методів клінічного обстеження хворих, інформація хворого/близьких про розвиток захворювання.

2. Поняття терміну «анамнез».

3. Різновиди анамнезу – анамнез хвороби, анамнез життя, соціальний анамнез, фармакотерапевтичний тощо.

4.Методологія та послідовність збирання анамнезу хвороби і анамнезу життя.

5.Правила розпитування;

6.Причини виникнення захворювання, характер протікання захворювання (гострий, хронічний), характерні особливості анамнезу життя у обстежуваного хворого.

7. Психолого-дидактичні аспекти проведення збору інформації.

8. Лікарський анамнез та його значення для раціональної лікарської терапії.

9. Значення анамнестичних даних для встановлення діагнозу, прогнозу лікування, профілактики захворювання.


4.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Скласти план послідовного обстеження хворого, складові частини анамнезу.

2. Зібрати анамнез хвороби.

3. Зібрати анамнез життя.

4. Зібрати лікарський анамнез.

5. Письмово викласти анамнез.



5. Зміст теми:

АНАМНЕЗ (грец. anamnesko — пригадувати) — сукупність відомостей про пацієнта і розвиток захворювання, що отримують при опитуванні самого хворого й осіб, які його знають, та використовують для встановлення діагнозу і прогнозу хвороби, а також вибору оптимальних методів лікування і профілактики. У деяких випадках при вивченні А. використовується документація. Опитування родичів і близьких хворого проводять при збиранні А. маленьких дітей, пацієнтів у дуже тяжкому чи непритомному стані, психічно хворих, глухонімих. Уміло зібраний А. допомагає правильно трактувати дані об’єктивного дослідження і скласти уявлення про локалізацію і характер патологічного процесу.

А. складають за певним планом. Спочатку збирають А. хвороби (anamnesis morbi), потім А. життя (anamnesis vitae). При складанні А. хвороби уточнюють скарги хворого, аналізують послідовність виникнення і взаємозв’язок окремих ознак хвороби, динаміку захворювання в цілому. Виявляють причинні фактори та ті, що зумовлюють розвиток захворювання. Дізнаються про раніше встановлений діагноз і проведене лікування. Вивчення динаміки хвороби включає відомості про стан здоров’я і працездатність пацієнта до захворювання, про тривалість хвороби і особливості початкового періоду, про послідовність виникнення різних проявів хвороби. Дізнаються, чи були періоди покращання або погіршення стану, чим вони пояснювались, як змінювалась працездатність. А. життя дає більш повне і загальне поняття про особливості організму, що дуже важливо при індивідуалізації лікування і профілактики загострень. А. життя можна збирати за такою схемою: перенесені захворювання, травми, операції; загальні біографічні дані за періодами життя; спадковість; сімейне життя; умови праці та побуту; шкідливі звички. Перенесені захворювання наводять у хронологічній послідовності, причому не можна обмежуватися лише з’ясуванням факту захворювання, потрібно уточнювати особливості перебігу, наявність ускладнень і схеми лікування в тих випадках, коли це тією чи іншою мірою мало впливати на особливості даного захворювання. Важливо знати, чи не хворів пацієнт на туберкульоз, чи не виявлено в нього злоякісної пухлини. Іноді хворий може заперечувати перенесені захворювання (напр. туберкульоз, сифіліс та ін.). Що стосується професії та можливого впливу умов праці на працездатність і здоров’я досліджуваного, інформацію отримують за такою схемою: трудовий процес і режим праці; фізичні, хімічні та бактеріологічні шкідливі чинники; санітарний стан і організація заходів щодо боротьби з професійними захворюваннями на місці роботи. Особливості сімейного життя хворого: з’ясовують стан здоров’я дружини (чоловіка) і дітей. Потрібні відомості про стан здоров’я батьків хворого і найближчих родичів, маючи на увазі спадкову схильність до тих чи інших захворювань. Аналіз даних слід проводити з урахуванням особливостей особи хворого, а достовірність їх оцінювати при зіставленні з даними фізикального, інструментального та лабораторного обстеження і медичною документацією.



АНАМНЕЗ ХВОРОБИ

(«анамнез» – спогад про розвиток захворювання)


Початок захворювання і його особливості:

а) з якого часу вважає себе хворим (число, місяць, рік);

б) що послужило причиною даного захворювання на думку хворого (фізичні й емоційні навантаження, психотравма, черепно-мозкова травма, порушення дієти, зловживання алкоголем, переохолодження, контакт із хворим перенесені інфекції, операції і т.п. або без видимої причини);

в) перші симптоми захворювання (перелічити);

г) дії хворого:

– до лікаря не зверталася (причина);

– займався самолікуванням (чим, доза, ефективність);

– уперше звернувся до лікаря (дата), обстежений (амбулаторно, в стаціонарі), результати (коротко), вперше встановлений діагноз (який), проведене лікування (чим, його ефективність).



Динаміка захворювання (поетапно описати лікування і його ефективність, включаючи дотримання дієти й санаторно-курортне лікування, появлення нових симптомів і зміну або доповнення до діагнозу):

а) для хворих на артеріальну гіпертензію вказати цифри артеріального тиску (встановлені вперше, максимальні);

б) для хворих з ураженням шлунково-кишкового тракту: дотримання дієти, санаторно-курортне лікування, періодичність загострень захворювання.

Обґрунтування госпіталізації:

а) коли наступило останнє погіршення (дата);

б) причина останнього погіршення (на думку хворого);

в) проявлення останнього погіршення (назвати симптоми або зміни характеру колишніх симптомів);

г) звернення до лікаря (в поліклініці – проведене лікування та його ефективність; викликав "швидку допомогу");

д) мета госпіталізації (обстеження, лікування, уточнення діагнозу, профілактичне лікування, встановлення або зміна групи інвалідності).



АНАМНЕЗ ЖИТТЯ
Біографічні дані (місце народження, умови життя в дитинстві, освіта, початок трудової діяльності, професія, проходження військової служби, зміна місця проживання).

Перенесені захворювання (у дитинстві; у дорослому віці – венеричні; гінекологічні, операції, травми).

Хронічні інтоксикації (паління, алкоголь, наркотики).

Сімейний анамнез (родинний стан, склад родини, наявність хронічних захворювань у родичів).

Акушерський анамнез (менструації, їх регулярність,

тривалість, крововтрати, припинення менструацій; кількість вагітностей, пологів, абортів, викиднів).



Спадковість (ендокринні, нервові, психічні захворювання, онкопатологія, а також ішемічна хвороба серця, перенесений інфаркт міокарда, інсульт; гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, бронхіальна астма; туберкульоз тощо). Генеалогічний анамнез: збір анамнестичних даних, що зустрічаються в родоводі, проводиться за схемою: а) дослідження пробанду – особи, через яку реєструється вся родина, найчастіше це хворий або носій захворювання, що аналізується; б) дослідження родичів (I, II, III ступеня споріднення).

Страховий анамнез (листок непрацездатності – частота й діагнози; останній листок непрацездатності – дата, діагноз; інвалідність – яка група, дата встановлення, діагноз). Соціально-побутовий анамнез (умови праці – нічні зміни, відрядження, професійні шкідливості; регулярність використання відпустки; житлові умови; харчування – регулярність, якість і характер їжі).

Алергологічний анамнез (алергійні захворювання в минулому, реакція на переливання крові, введення сироваток, вакцин, медикаментів; вплив на перебіг захворювання різних харчових речовин, косметичних засобів).
ПАСПОРТНА ЧАСТИНА
Прізвище, ім'я, по батькові (звертатися до хворого за ім'ям та по батькові, не можна звертатися «хворий»).

Вік (хвороби немовлят, дитячого, підліткового віку, літнього й старечого віку – всі мають свої особливості перебігу, діагностики й лікування).

Місце проживання (для великих міст частіше зустрічаються захворювання серцево-судинної, нервової, травної системи; для сільської місцевості – травми, інфекційні захворювання; ендемічні зони за недоліком йоду, кліщовим енцефалітом тощо).

Місце роботи (назва підприємства чи установи – професійні

шкідливості, професійні захворювання).



Посада (керівник – ненормований робочий день, відрядження; робітник – робота в нічний час).

Дата надходження в клініку (зіставити з початком захворювання або загостренням; строки встановлення клінічного діагнозу – 3 дні з моменту надходження в лікарню).

Звідки і яким чином прибув до клініки (можна побічно судити про стан хворого: прийшов самостійно, за направленням лікаря або доставлений МСД).

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ РОЗПИТУ ХВОРОГО
Мета розпиту – встановити відчуття хворого і те, що він думає про свою хворобу.

1. Розпит проводити самому, не посилаючись на запис в історії хвороби, щоб не втратити власних вражень, отриманих під час розпиту хворого.

2. Дуже важливо, особливо спочатку, надати хворому можливість вільно й невимушено розповісти про все, що його турбує. Сам характер викладення скарг може дати дуже важливі діагностичні відомості про хворого.

3. У процесі розпиту тактовно й непомітно для хворого керувати викладенням його скарг у хронологічній послідовності.

4. Розмовляти на доступній для хворого мові (не вживати медичних термінів).

5. Не ставити прямих запитань, на які можуть бути дані відповіді «так» або «ні». «У Вас біль триває 3-5 хвилин?». Відповідь: «Так». Правильно ж поставити непряме навідне запитання. Відповідаючи на нього, хворий повинен сам підбирати відповідь, що буде повніше відповідати істині. «Яка тривалість болю у Вас?» При відповіді на запитання такого типу хворий сам «підбере» справжній час тривалості болю.

6. Виділити головні й другорядні скарги з їх деталізацією, а потім проводити розпит щодо загального самопочуття й за органами і системами.

7. Під час розпиту варто записувати тільки ключові моменти, фіксувати в лапках найбільш характерні слова й висловлювання хворого.

8. Інтимні відомості необхідно з’ясовувати наодинці з хворим.

9. Увага й терпіння з боку лікаря – незамінна умова для створення атмосфери довіри й співробітництва між хворим і лікарем.

10. Перші 10-15 хвилин часто є вирішальними для взаємин між лікарем і хворим. Від характеру цих відносин істотно залежить правильність поставленого діагнозу. Лікар при цьому одержує уявлення про хворого як про особистість, що допомагає йому правильно оцінити скарги хворого. Так, скаргам боязкого іпохондрика варто надавати меншого значення, ніж подібним скаргам апатичного хворого.

ПРИКЛАДИ ОПИСУ АНАМНЕЗУ ЗАХВОРЮВАННЯ


1. Вважає себе хворим з весни 2010 року, коли вперше після переохолодження з'явився кашель, загальна слабкість, підвищення температури тіла до 38,2°С. Хворий приймав жарознижуючі засоби (аспірин, парацетамол). Температура знизилась до 36,9°С, уранці з'явилося слизисто-гнійне харкотиння. Хворий звернулося до лікаря в поліклініку, де після обстеження (рентгенологічне дослідження легень: затемнення в нижній долі правої легені) був поставлений діагноз «пневмонія». Хворого було направлено на лікування в стаціонар 11 МКЛ.

2. Вважає себе хворим з осені 2005 року, коли вперше після погрішності в дієті з'явився ниючий біль в епігастральній ділянці, печія. До лікаря не звертався, самостійно дотримував дієти, при появленні печії приймав соду. Стан хворого поліпшився. Через місяць після повернення з відрядження відновився біль в епігастральній ділянці, печія, гіркота в роті. Лікарем поліклініки був направлений в терапевтичне відділення (листопад 2005р.), де після обстеження був встановлений діагноз «хронічний гастрит». Виписаний з поліпшенням.

Протягом наступних 2 років дотримував дієти, періодично приймав альмагель, де-нол. З 2008 року щорічно навесні проводив стаціонарне лікування з приводу загострення хронічного гастриту.

Останнє погіршення наступило в жовтні 2010 р.: після систематичних фізичних і психо-емоційних навантажень посилився біль в епігастрії, що супроводжувався нудотою, печією; підвищилася стомлюваність, знизилася працездатність. Звернувся до лікаря в поліклініку. З підозрою на виразкову хворобу шлунка хворий був направлений в терапевтичне відділення на обстеження і лікування.



Матеріали для самоконтролю:
Б. Тестові завдання
1. Що означає термін «анамнез»?

  1. Переклад із грецького «спогад про попередній стан»

  2. Переклад з латинської «відомості про попередній стан» або «спогад»

  3. Переклад з латинської «розпит»

  4. Переклад з латинської «дані про перебіг захворювання під час

лікування»
2. Хворий 53 років скаржиться на головний біль, біль у серці. 10 років страждає на гіпертонічну хворобу. Відзначає обтяжену спадковість за лінією батька (батько й дід страждали на гіпертонічну хворобу). В якому розділі анамнезу варто відобразити тип спадкування захворювання ?

    1. Анамнез життя

    2. Скарги хворого

    3. Розпит за системами

    4. Анамнез хвороби

    5. Деталізація скарг

3. У якій послідовності проводять розпит хворого?



  1. Скарги, анамнез захворювання, анамнез життя

  2. Алергологічний, сімейний, спадковий, гінекологічний анамнез

  3. Фізичний і розумовий розвиток, навчання й трудова діяльність

  4. Паспортна частина, скарги, розпит за системами, анамнез захворювання й життя

  5. Всі перенесені захворювання в хронологічному порядку

4. З якої системи треба починати розпит за органами і системами?



  1. Немає значення

  2. Із серцево-судинної системи

  3. З тієї, на яку хворий пред'являє скарги

  4. З дихальної системи, особливо в зимовий період

  5. Із травної системи

5. Про які шкідливі звички варто довідатися під час розпиту хворого?



  1. Паління й наркоманія

  2. Паління й алкоголізм

  3. Токсикоманія, вживання міцної кави й чаю

  4. Наркоманія, паління

  5. Паління, алкоголізм, токсикоманія, наркоманія

6. Який висновок може зробити лікар на підставі даних розпиту хворого?

  1. Скласти прогноз захворювання

  2. Оцінити загальний стан хворого

  3. Поставити попередній діагноз

  4. Визначити, яка система уражена, гострий або хронічний характер має захворювання

  5. Призначити лікування

7. З яких розділів складається історія хвороби?



  1. Загальний стан хворого, епікриз, щоденник

  2. Алергологічний, сімейний, спадковий, професійний анамнез

  3. Паспортна частина, розпит, сьогодення стан, попередній діагноз, план

обстеження й лікування, щоденник, результати додаткових обстежень,

епікриз


  1. Скарги, анамнез захворювання, анамнез життя

Е. Паспортна частина, скарги, анамнез захворювання, попередній діагноз, план обстеження й лікування, щоденник, епікриз
8. У якій послідовності проводять обстеження хворого?

  1. Оцінка загального стану, серцево-судинних, дихальних, сечовивідної систем

  2. Скарги, анамнез захворювання, анамнез життя

  3. Розпит, загальний огляд, фізикальне, лабораторне, інструментальне обстеження

  4. Загальний аналіз крові, сечі, аналіз калу на наявність яєць глистів, ЕКГ

  5. Лабораторні аналізи, консультації фахівців

9. Що таке основної скарги?



  1. Скарги, характерні для основної патології

  2. Скарги, що супроводжують супутнє захворювання

  3. Скарги загального характеру (слабкість, зниження апетиту, поганий сон)

  4. Задишка, кашель, кровохаркання, біль за грудиною, підвищення температури тіла

  5. Серцебиття, біль за грудиною, набряки, задишка

10. Що таке загальної скарги?



  1. Скарги, характерні для основного захворювання

  2. Скарги, характерні при ускладненні основного захворювання

  3. Скарги, характерні для супутнього захворювання

  4. Скарги, характерні переважно для більшості захворювань

(наприклад, слабкість, погане самопочуття, нервова лабільність тощо)

  1. Скарги, пов'язані з порушенням функції нервової системи

11. Які скарги є другорядними?



  1. Скарги, характерні для основної патології

  2. Скарги, характерні для супутнього захворювання

  3. Скарги, характерні при ускладненні основного захворювання

  4. Скарги загального характеру (слабкість, знижений апетит, поганий

сон)

  1. Скарги крім тих, які характерні для основної патології

12. Що таке симптом?



  1. Сукупність проявів хвороби

  2. Прояв ефекту лікування

  3. «Збіг» (переклад з німецької мови)

  4. «Збіг» (переклад із грецької мови), ознака захворювання

  5. Скарги хворого

13. Синдром – це



  1. Сукупність проявів хвороби

  2. Ознаки захворювання

  3. Прояв ефекту лікування

  4. Дані про перебіг хвороби

Е. Група симптомів, патогенетично взаємозалежних між собою


Відповіді на тестові питання



1

A

8

C

2

A

9

A

3

D

10

D

4

C

11

E

5

E

12

D

6

C

13

E

7

C







Література.
Основна:

1. Основы клинической медицины: симптомы и синдромы в практической фармации:учебное пособие И.А.Зупанец, С.Б.Попов и др. Х.:Золотые ворота, 2011.-128с.

2. Внутрішня медицина: Терапія: Підручник / Н.М.Середюк, І.П.Вакалюк та ін.- К.: ВСВ "Медицина", 2010.- 688 с.

3. «Пропедевтика внутрішніх хвороб» за редакцією проф. Ю.І.Децика. Київ. – «Здоров`я”. – 2000. – 495 с.


Додаткова:

  1. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник / А.Л.Гребенев. - М: "Медицина", 2001. - 591 с.

  2. Практическое руководство по пропедевтике внутренних болезней / под ред. Шуленина С.Н. – М.: МИА, 2006. - 255 с.

  3. Пропедевтика внутренних болезней / В.А.Жмуров, М.В.Малишевский. – М.: «Медицинская книга»ю – 2001. – 288 с.

4. Схема обстеження хворих з патологією внутрішніх органів. Навчальний посібник / Ковальова О.М., Сафаргаліна-Корнілова Н.А., Питецька Н.І. - Харків: ХНМУ, 2010. – 147 с.

  1. Диагностика болезней внутренних органов: Т.7 Диагностика болезней сердца и сосудов.: - М.: Мед. лит., 2003. – 416 с.

  2. Основи обстеження хворого та схема історії хвороби (довідник) / Дзяк Г.В., Нетяженко В.З., Хомазюк Т.А. та ін. – Дн-ск, Арт-прес. - 2002.

Методична розробка практичного заняття складена асистентом Н.П.Ткаченко


Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв
Переглянуто.

Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв
Переглянуто.

Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв

Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв
Переглянуто.

Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв
Переглянуто.

Затверджено “_____”____________20____р. Протокол №_____



Зав. кафедри, професор В.О.Кондратьєв







База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка