Еутиреоїдний та дифузний токсичний зоб




Скачати 120.25 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір120.25 Kb.
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

з дисципліни «Хірургія»,

модуль 2 «Грудна, серцево-судинна, eндокринна хірургія»

практичне заняття №7 ( 6 год.)
Тема: ЕУТИРЕОЇДНИЙ ТА ДИФУЗНИЙ ТОКСИЧНИЙ ЗОБ.
Мета: навчити студентів діагностиці та диференційній діагностиці еутиреоїдного та дифузного токсичного зоба, діагностичним критеріям (клінічним, лабораторним, інструментальним, радіологічним), його ускладненням, принципам лікування ДТЗ. Навчитися визначати лікувальну тактику, показання та протипоказання до консервативного і оперативного лікування в залежності від форми зоба та важкості тиреотоксикозу, вибір виду знечулення і оперативного втручання, принципи ведення до- та післяопераційного періоду, проведення експертизи непрацездатності і реабілітації після операцій з приводу еутиреоїдного та дифузного токсичного зоба.

Професійна орієнтація студентів. Захворювання щитоподібної залози (ендемічний, спорадичний, дифузний токсичний зоби) займають провідне місце серед хірургічних захворювань ендокринних залоз. Актуальність проблеми пов’язана з ендемічним характером багатьох географічних регіонів України. За результатами досліджень поширеності йододефіциту, помірний йодний дефіцит виявлено практично на всіх обстежених територіях. За даними ЮНІСЕФ, в ендемічних за зобом регіонах України проживає 14,6 млн. людей. Особлива актульність пов’язана з аварією на ЧАЄС, яка привела до збільшення кількості хворих з патологією щитоподібної залози та збільшила кількість новоутворів щитоподібної залози. ДТЗ - аутоімунне захворювання, яке частіше зустрічається у людей працездатного віку, від 20 до 40 років, переважно у жінок, характеризується ураженням серцево-судинної, нервової системи. Тиреотоксикоз може розвиватися у хворих, які тривалий час мали вузловий еутиреоїдний зоб. У дітей ДТЗ проявляється в період статевого дозрівання. Частота захворювання зростає у зв´язку з неблагоприємною екологічною і радіаційною ситуацією.

Методика виконання практичної роботи.

Практична частина заняття 9.00-12.00
Алгоритм спілкування студентів із пацієнтами з патологією, що розглядається по темі (комунікативні навички):

  1. Привітатись та назвати себе.

  2. На обличчі повинна бути привітна усмішка - це дозволяє встановити до вас довірчі відносини з боку пацієнта.

  3. Пацієнту в приємній формі слід пояснити мету візиту, тему й тривалість бесіди та отримати його згоду.

  4. Якщо пацієнт тільки поступає в стаціонар провести коректну та спокійну бесіду з його родичами, в якій разом з лікуючим лікарем повідомити їх про попередній діагноз, мету госпіталізації, проведення певних обстежень, які плануються для виконання в майбутньому.

  5. Перед проведенням фізикальних методів обстеження пояснити пацієнту яке обстеження буде виконано, вказати на певні неприємні відчуття і дискомфорт, які може відчути пацієнт під час цього обстеження, наголосити на обов'язковості цього обстеження в діагностиці даного захворювання та отримати його згоду.

  6. За потреби транспортування до місця обстеження (оглядова кімната, ендоскопічний кабінет, кабінет УЗД) пояснити її необхідність пацієнту.

  7. Підготуватись до проведення обстеження (для даної патології мається на увазі огляд, пальпація органів шиї, УЗД – щитоподібної залози із доплерографією, відеоларингоскопія) – помити руки теплою водою, вдягнути рукавички, підготувати інструментарій до виконання тієї чи іншої діагностичної маніпуляції.

  8. Провести те чи інше заплановане обстеження чи лікувальну маніпуляцію.

  9. Разом з лікуючим лікарем в коректній та доступній для розуміння пацієнтом формі пояснити результати того чи іншого обстеження.

  10. Залучити близьких пацієнта до бесіди та в доступній формі пояснити їм результати даних обстежень а за наявності попередніх обстежень порівняти їх результати, обов'язково з'ясувавши чи зрозумілі для них ваші пояснення.

  11. Обов'язково тільки в присутності лікуючого лікаря обґрунтовувати доцільність оперативного втручання для лікування даної патології у курованого хворого.

  12. Після проведеного хірургічного лікування тільки в присутності лікуючого лікаря та за його згоди повідомити результати оперативного втручання хворому та його родичам а також про можливість виникнення тих чи інших ранніх чи віддалених післяопераційних ускладнень.

  13. За умов обстеження хворого в післяопераційному періоді слід пояснити пацієнту як вірно виконувати гігієнічні процедури, тощо.

  14. У ввічливій формі отримати згоду пацієнта на участь в перев'язці.

  15. Разом з лікуючим лікарем пояснити пацієнту, а при потребі і найближчим родичам, ті чи інші дії щодо маніпуляцій, які виконані чи плануються виконуватися в майбутньому а також тактики подальшого лікування.

  16. Завершити бесіду слід обов'язково з побажанням пацієнту найшвидшого одужання.

Робота 1

    1. Збір скарг, анамнез, огляд хворого з еутиреоїдним та ДТЗ.

    2. Виявлення клінічних та інструментальних симптомів.

    3. Групування симптомів у синдроми.

    4. Визначення провідного синдрому.

    5. Інтерпретація лабораторно-інструментальних даних

    6. Обгрунтування попереднього діагнозу

    7. Проведення диференціального діагнозу.

    8. Формулювання клінічного діагнозу.

    9. Призначення диференційованих програм лікування згідно клінічного протоколу надання медичної допомоги вищевказаної категорії хворих.

Робота 2. Робота в Інтернеті, читальному залі кафедральної бібліотеки з тематичною літературою.

Програма самопідготовки студентів до заняття.

  1. Визначення поняття еутиреоїдного та ДТЗ зобу.

  2. Причини зростання захворювань щитоподібної залози.

  3. Визначення йоддефіцитних захворювань.

  4. Фактори, які сприяють розвитку ДТЗ.

  5. ДТЗ як аутоімунне захворювання з вродженим дефектом в системі імунного нагляду.

  6. Ступені збільшення щитоподібної залози.

  7. Ступені важкості тиреотоксикозу.

  8. Ураження серцево-судинної системи у хворих на ДТЗ.

  9. Ураження нервової систенми у хворих на ДТЗ.

  10. Ураження травного тракту у хворих на ДТЗ.

  11. Порушення з боку залоз внутрішньої секреції.

  12. Тиреотоксична енцефалоофтальмопатія.

  13. Претібіальна мікседема.

  14. Диференційна діагностика ДТЗ.

  15. Діагностичні критерії тиреотоксикозу (клінічні, лабораторні та інструментальні).

  16. Ускладнення ДТЗ.

  17. Основні методи лікування ДТЗ (консервативне, оперативне, радіоактивний йод).

  18. Покази до оперативного лікування ДТЗ. Вибір методу хірургічного лікування.

  19. Протипокази до оперативного лікування.

  20. Особливості передопераційної підготовки.

  21. Ускладнення оперативних втручань на щитоподібної залозі.

  22. Принципи ведення післяопераційного періоду після операцій у хворих з

ДТЗ.

  1. Лікування тиреотоксичного кризу.

  2. Прогноз та диспансеризація.

  3. Експертиза непрацездатності та реабілітація хворих після операції на щитоподібній залозі.

Перерва – 12.00-12.30

Семінарське обговорення теоретичних питань – 12.30-14.00


  1. Диференційна діагностика еутиреоїдного та ДТЗ.

  2. Особливості перебігу ДТЗ у хворих молодого і старшого віку.

  3. Диференційна діагностика еутиреоїдного та ДТЗ.

  4. Діагностичні критерії тиреотоксикозу (клінічні, лабораторні та інструментальні).

  5. Ускладнення ДТЗ.

  6. Основні методи лікування ДТЗ.

  7. Тиреостатичні препарати: представники, механізм дії, побічні ефекти b-адреноблокаторів, кортикостероїдів, тиреоїдних препаратів..

  8. Покази до оперативного еутиреоїдного та ДТЗ. Вибір методу хірургічного лікування.

  9. Протипокази до оперативного лікування ДТЗ .

  10. Особливості передопераційної підготовки ДТЗ .

  11. Ускладнення оперативних втручань на щитоподібної залозі.

  12. Принципи ведення післяопераційного періоду після операцій у хворих з ДТЗ.

  13. Лікування радіоактивним йодом хворих на ДТЗ.

  14. Лікування тиреотоксичного кризу.

  15. Трудова експертиза та реабілітація хворих після операції на щитоподібній залозі.

Перерва – 14.00-14.15

Година самостійної роботи студентів– 14.15-15.00

- розбір завдань тестових ліцензійних іспитів «Крок 2 »;

- оцінювання студентів, які не склали напередодні тестовий контроль за системою «Moodle»;

- здача студентами практичних навичок з відповідним записом у матрикулярну книжку.



Вихідний рівень знань та вмінь:

Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.

1. Які зміни виникають в організмі людини внаслідок надлишку гормонів щитоподібної залози:

А.Затримка фізичного та інтелектуального розвитку

Б.Уповільнення психічних процесів

В.Затримка рідини

Г.Зниження артеріального тиску

Д.Зниження частоти серцевих скорочень

2. Наслідком надлишку гормонів щитоподібної залози можуть стати такі зміни в обмінних процесах в організмі:

А.Підвищення рівня глікемії

Б.Зниження рівня глікемії

В.Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ

Г. Підвищення рівня тригліцеридів

Д.Зниження рівня лужної фосфатази

3. Визначіть, що в крові регулює функцію прищитоподібних залоз:

А.Кальцій

Б.Фосфор


В.Калій

Г.Тиреотропін

Д.Кальцитонін

4. Визначіть стан, який може бути причиною судомного синдрому:

А.Гіпокальціємія

Б.Гіпофосфатемія

В.Гіперглікемія

Г.Гіперхлоремія

Д.Гіпермагніємія

Варіанти відповідей на тести:

1.В 2.А 3.Д 4.А
Клінічні задачі для самопідготовки:

1.Хвора М., 34 років, на протязі 8 років лікується з приводу дифузного токсичного зобу. Останні 3 роки, на фоні прийому тиреостатиків, спостерігається ремісія після лікування не більше 2місяців. Об'єктивно: щитоподібна залоза дифузно збільшена до III ст. Лабораторно: рівень ТТГ - 0,1 ммОД/л, Т4 (вільний) - 62 нмоль/л. Яка тактика лікування?

A. Продовження лікування тиреостатиками

B. Променева терапія

C. Консервативне лікування, при відсутності ефекту - оперативне втручання

*D. Передопераційна підготовка, досягнення еутиреозу, оперативне лікування

E. Радійод лікування.
2. Якому захворюванню (синонімами якого є хвороба Грейвса, хвороба Флаяні, хвороба Парі, відповідає наступне визначення: тяжке аутоімунне і нейроендокринне захворювання, зумовлене підвищеною секрецією тиреоїдних гормонів, дифузно збільшеною щитоподібною залозою з ураженням усіх органів та систем людини?

А. *Дифузний токсичний зоб

В. Дифузний нетоксичний зоб

С. Гострий тиреоїдит

D. Підгострий тиреоїдит

E. Хронічний тиреоїдит


3. У хворої М, яка була прооперована з приводу дифузного токсичного зобу на вечір стан різко погіршився, підвищилася температура до 39,5 С, тахікардія досягає 140 уд/хв, пульс аритмічний, артеріальний тиск знизився до 90/50 мм.рт.ст, наростає психомоторне збудження.

Яке ускладненя виникло у хворої?


A. Гостра серцева недостатність

B. Гостра легенева недостатність

C. *Тиреотоксичний криз

D. Гостра наднирникова недостатність

E. Анафілактичний шок
4. Хвора Н, скаржиться на спонтанний різкий біль у ділянці шиї, що посилюється при рухах, розмові та ковтанні. Відмічає підвищення температури до 39 С, пропасницю, слабість, пітливість. При огляді відмічено гіперемію та набряк тканин передньої поверхні шиї. Пальпаторно щитоподібна залоза збільшена,тканини напружені, флуктуація в проекції правої частки щитоподібної залози. Сформулюйте діагноз?

A. Ангіна

B. Дифузний токсичний зоб

C. *Гострий гнійний тиреоїдит.

D. Рак шитоподібної залози

E. Тиреоїдит Хашімото


5. Хвора А, відмічає відчуття стискання в ділянці шиї, утруднення ковтання, дихання, біль в ділянці шитовидної залози, загальну слабкість. При огляді визначається симетричне збільшення обох часток залози, щільна консиситенція, вузлуватість. При натисканні на одну частку залози спостерігається піднімання частки з протилежної сторони та навпаки-симптом «гойдалки». Сформулюйте попередній діагноз?

A. Гострий гнійний тиреоїдит.

B. Дифузний токсичний зоб

C. Рак шитоподібної залози

D. *Автоімунний тиреоїдит Хашімото

E. Дифузний нетоксичний зоб


6. Хвора відмічає наявність зоба, дисфагію, утруднене дихання та зміну тембру голосу (грудний голос). При пальпації щитоподібна залоза збільшена, залізної консистенції. При визначенні рівня гормонів щитоподібної залози стверджено еутиреоз.Який найбільш вірогідний діагноз?

A. *Зоб Ріделя

B. Зоб Хашімото

C. Гнійний тиреоїдит

D. Підгострий тиреоїдит (де Кервена)

E. Базедова хвороба



Студент повинен знати:

  1. Анатомо- топографічні та фізіологічні особливості щитоподібної залози.

  2. Класифікація захворювань щитоподібної залози.

  3. Методи обстеження хворих із захворюваннями щитоподібної залози.

  4. Еутиреоїдний зоб- визначення поняття. Етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика.

  5. Ознаки ендемічного вогнища. Критерії ендемічності. Лікування..

  6. Дифузний токсичний зоб. Етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика. Лікування.

  7. Показання та протипоказання до оперативного лікування ДТЗ. Особливості передопераційної підготовки. Методи операції.

  8. Ускладнення до - та післяопераційного періоду після ДТЗ, методи їх профілактики та лікування, особливості ведення післяопераційного періоду.

  9. Ускладнення оперативних втручань на щитоподібній залозі. Клініка, діагностика, лікування та їх профілактика.

  10. Принципи експертизи непрацездатності і реабілітація хворих оперованих на щитоподібній залозі.

Студент повинен вміти:

  1. Зібрати анамнез у хворого з захворюваннями щитоподібної залози.

  2. Провести загальноклінічне обстеження та виявити основні клінічні ознаки та симптоми захворювань щитоподібної залози.

  3. Провести пальпацію щитоподібної залози та лімфатичних колекторів шиї.

  4. Виявити основні клінічні ознаки та симптоми при різних клінічних формах ендемічного зоба.

  5. Виявити основні клінічні ознаки та симптоми при різних клінічних формах дифузного токсичного зобу.

  6. Скласти план лабораторного та інструментального обстеження, трактувати результати обстежень, визначити попередній діагноз та тактику ведення хворого, провести комплексне обстеження разом з суміжними лікарями-спеціалістами.

  7. Аргументувати і формулювати клінічний діагноз.

  8. Визначити покази і протипокази до оперативного втручання, правильно обрати передопераційну підготовку, вид знечулення, оперативний доступ та об’єм оперативного втручання в залежності від форми зобу та ступеня важкості тиреотоксикозу.

  9. Вести хворих у післяопераційному періоді, проводити перев’язки.

  10. Вести медичну документацію по курації хворих.

Джерела інформації:
А – Основні:

  1. Хірургія : Підручник / За ред. Л.Я. Ковальчука. — Тернопіль: ТДМУ, 2010 р. — 1056 с

  2. Клінічна хірургія / за ред. Л. Я. Ковальчука, В. Ф. Саєнка, Г. В. Книшова. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 504 с :

  3. Матеріали підготовки до практичних занять.

  4. Матеріали підготовки до лекцій.

  5. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/cd/hirurg/html/TitlePage.html

В - Додаткові:

  1. Клінічна ендокринологія в схемах і таблицях/ Швед М.І. та ін. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – С. 146 – 167.

  2. Основи внутрішньої медицини /Швед М.І., Пасєчко Н.В., Боб А.О. та ін.; за ред. Шведа М.І. –Тернопіль, ТДМУ, ,,Укрмедкнига».-2013.-827с.

Інформаційні ресурси


  1. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/index.php?&path=hospital_surgery/classes_stud/uk/med/lik/ptn/4/ Матеріали підготовки студентів до практичних заннять / Кафедра хірургії №1 з урологією.

Методичну вказівку склав доц. Доброродній В.Б.



Обговорено та затверджено

на засіданні кафедри



" 23 " червня 2014 р. протокол № 3











База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка