Фізіологія сенсорних систем




Скачати 76.15 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір76.15 Kb.
Інструкція до практичного заняття №11

Тема: Фізіологія сенсорних систем.

Актуальність теми: Сенсорні системи (аналізатори) становлять собою структури центрального та периферичного відділів ЦНС, через які сприймається та аналізується інформація про процеси, що відбуваються в зовнішньому середовищі та у внутрішній сфері організму. На підставі цієї інформації організм формує відповідні реакції, адекватні впливам навколишнього оточення та змінам у внутрішньому середовищі.
Навчальні цілі: визначати смакові зони язика;-визначати поріг чутливості органу нюху до різних запахів;-визначати рецептивне поле тактильного аналізатора;-обґрунтовувати методи дослідження кожної з сенсорних систем;-проводити елементарні дослідження функцій контактних аналізаторів;
Вміти: Трактувати поняття сенсорних систем (аналізаторів), загальні принципи їх структурної та функціональної організації.

- Пояснювати роль різних рівнів організації сенсорних систем - рецепторного, спінально-стовбурного, таламіч-

ного та кіркових відділів.- Аналізувати механізми формування шкірної та м 'язово-суглобової чутливості. - Зображувати схематично будову аналізатора (за І. П. Павловим) та схему будови сомато-сенсорної системи. - Обирати адекватні методи дослідження шкірної

чутливості та аналізувати результати цих досліджень.
Робота 1. Загальний аналіз шкірної чутливості (дослід Горовиця)

Подразнення шкіри зумовлюють тиск, вібрація, тепло, холод та біль.



Мета роботи: з'ясувати, які відчуття і в якій послідовності виникають під час дотику до невідомого предмета.

Для роботи потрібні: скляна, керамічна та металева посудини, заповнені водою температури 50-60 °С.

Хід роботи. Досліджуваний із заплющеними очима сидить за столом, руки випростані вперед. Дослідник підносить до кінчиків його пальців нагріті водою до температури 50-60 °С посудини з різною структурою поверхні (скляна, керамічна та металева посудини). При доторкуванні до них досліджуваний відчуває гаряче і відсмикує руку.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати відчуття, які виникли у досліджуваного під час короткочасного контакту його пучок з гарячою поверхнею. Як правило, людина встигає визначити характер поверхні (рівна чи шорстка, має гострі краї тощо). Лише потім під впливом тепла, болю гасяться інші відчуття і вона відсмикує руку.

У висновках відповісти на запитання, які відчуття і в якій послідовності виникають при дотику до невідомого предмета?
Робота 2. Дослідження дотикової чутливості шкіри людини

У шкірі людини містяться рецептори дотикової, температурної та больової чутливості. Дотикові рецептори переважно розташовані у поверхневих шарах шкіри (в середньому по 25 на 1 см2, але є зони, де вони скупчені чи розріджені).

Досліджують дотикову чутливість шкіри за допомогою естезіометрів (волосинок Фрея). Це дерев'яні або скляні палички, на кінцях яких закріплені кінські або капронові волосини завдовжки 3-5 см. Вони мають різну товщину та довжину. Градуювання їх проводять шляхом натискування на чашку аналітичних терезів до моменту згинання волосин. Вага, яку показують терези у цей момент, відповідає силі подразника.

Мета роботи: переконатися в тому, що шкіра має дотикову чутливість, з'ясувати особливості її у різних ділянках шкіри.

Для роботи потрібні: волоскові естезіометри, картонний трафарет з отвором 1x1 см.

Хід роботи. Досліджують поверхню шкіри кінця пальця, волярної та дорсальної поверхонь передпліччя. Обстежуваний кладе руку на стіл і дивиться в інший бік. Той, хто обстежує, кладе трафарет на досліджувану ділянку шкіри і натискує естезіометром на поверхню її до згинання

волосини у різних точках в межах 1 см2. Повторні натискування не повинні бути ритмічними, волосинка не повинна пересуватися по шкірі. Досліджуваний повідомляє, якщо відчуває доторкування. Відчуття виникає тоді, коли волосина влучає в дотикову точку. Визначити щільність розташування дотикових точок у різних ділянках шкіри (кількість на 1 см2).

При виконанні цього досліду повинні бути дуже уважними і дослідник, і досліджуваний. Застосовуючи набір градуйованих волосинок Фрея, можна переконатися у тому, що тиск може бути допороговим.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати у протокол, скільки дотикових точок виявлено на 1 см2 волярної та дорсальної поверхонь передпліччя.

У висновках відповісти на такі запитання: чи однакова щільність розташування рецепторів у досліджуваних ділянках шкіри; чи у всіх випадках натискування на шкіру естезіометром виникає відчуття?


Робота 3. Дослідження холодової та теплової чутливості шкіри людини

Терморецептори, тобто теплові та холодові рецептори, розташовані у шкірі глибше, ніж дотикові. Наявність їх доведена давно, але немає єдиної думки щодо їх морфологічної ідентифікації. Припускають, що холодові подразнення сприймають колби Краузе, а теплові - тільця Руффіні. Щільність їх розташування - 10-13 холодових та 1-2 теплові рецептори на 1 см2 шкіри. Є ділянки з більшим або меншим їх скупченням.

Дослідження проводять за допомогою термоестезіометра. Це невеликий скляний конус, у вершину якого впаяний металевий стержень з високою теплопровідністю. Порожнину конуса заповняють гарячою або холодною водою і щільно закривають пробкою. Металевий стержень при цьому набуває певної температури, і його прикладають до шкіри. Таким чином виявляють відповідні теплові або холодові точки.

Мета роботи: переконатися у наявності холодових та теплових рецепторів у шкірі людини, визначити щільність їх розташування.

Для роботи потрібні: термоестезіометри, вода з льодом, вода температури 50 °С, картонний трафарет з отвором площею 1 см2.

Хід роботи. Термоестезіометр заповнюють водою з льодом, закривають його пробкою. На шкіру накладають трафарет і в межах його отвору прикладають кінець термоестезіометра. Це повторюють 30 разів.

Підраховують, скільки разів досліджуваний відчує холод. Досліджують долонну та тильну поверхні кисті руки.

Для визначення теплової чутливості користуються термоестезіо-метром, заповненим водою температури 50 °С. Підраховують, у скількох випадках із 30 досліджуваний зафіксує відчуття тепла. Досліджують також долонну та тильну поверхні шкіри кисті руки.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати в протоколі, скільки холодових та теплових точок виявлено на 1 см2 шкіри.

У висновках відповісти на такі запитання: чи однакова щільність розташування холодових та теплових рецепторів на різних ділянках шкіри; чи однакова щільність розташування холодових та теплових рецепторів на одній ділянці шкіри?
Робота 4. Дослідження больової чутливості шкіри людини

Шкіра має больову чутливість. Вважають, що відчуття болю виникає у разі подразнення ноцицепторів - рецепторів пошкодження. Це високо-порогові механорецептори, що збуджуються механічними стимулами значної сили, здатними порушити цілісність тканин. До ноцицепторів належать також хеморецептори, які активізуються під час зміни рН у тканинах у бік окислення, що відбувається під час температурних та хімічних порушень. Найпростішим і добре дозованим способом викликання больового відчуття є доторкування до шкіри голкою з різною силою.



Мета роботи: з'ясувати, чи всі ділянки шкіри мають однакову больову чутливість.

Для роботи потрібні: трафарет з отвором площею 1 см2, стерильні булавки або ін'єкційні голки, що не були в користуванні.

Хід роботи. На внутрішню поверхню шкіри передпліччя накладають картонний трафарет з отвором. Досліджуваний при цьому дивиться в інший бік. Періодично наносять легкі уколи голкою чи булавкою в різних місцях у межах отвору трафарета. При кожному доторкуванні голкою досліджуваний повідомляє, що він відчуває - укол чи доторкування. Підраховують, у скількох випадках із ЗО піддослідний відчув біль, а у скількох - доторкування. Потім повторюють дослід на зовнішній поверхні шкіри передпліччя.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати у протокол, скільки больових точок виявлено на 1 см2 шкіри.

У висновках відзначити, чи однакова щільність розташування больових рецепторів у ділянках шкіри людини.
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття Теоретичні питання

1. Поняття "сенсорні системи (аналізатори)".

2. Загальні принципи структурної та функціональної організації сенсорних систем.

3. Характеристика рецепторного, спінально-стовбурного, таламічного та кіркового відділів аналізаторів.

4. Уявлення про специфічні, неспецифічні та асоціативні канали передавання інформації.

5. Соматосенсорна система.

6. Шкірна рецепція та її види.

7. М'язова та суглобова рецепція.

8. Ноцицепція. Уявлення про механізми больової чутливості.

9. Переробка соматосенсорної інформації.


Список літератури

Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. - К.:Медицина, 2011. - С.382- 395. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. - Львів: БаК, 2002. - С. 126-137.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка