Головна мета освіти не підготувати молодих людей до кар’єри




Скачати 163.51 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір163.51 Kb.





Головна мета освіти – не підготувати

молодих людей до кар’єри,

а виховати в них пошану до життя.

Н.Кузен, американський еколог
Екологічне виховання підростаючого покоління сьогодні стає нагальною потребою суспільства. Причини та наслідки негативних екологічних ситуацій, можливість і необхідність подолання екологічної кризи – ці питання є обов’язковою складовою екологічної освіти. Знання з екології сприяють формуванню в молоді дбайливого ставлення до природи, розвитку екологічної культури.

В умовах екологічної кризи, яка є наслідком передусім кризи духовної, суспільство покладає особливі надії на школу. Саме вона озброює особистість основними знаннями про навколишній світ, формує екологічну культуру людини з високими моральними якостями в її взаємостосунках з природою. Гармонійне життя людини в природі можливе за умови розуміння нею законів функціонування живої Природи, усвідомлення того, що Природа має абсолютну цінність не тому, що приносить користь, а тому що без неї не можливе існування людства. Саме вчитель повинен стати носієм екологічно значущих, ціннісних підходів до природи, бути грамотно підготовленим до еколого-природоохоронної діяльності, що стала загальнодержавною.

Одним з найголовніших завдань, що постали перед світовою цивілізацією, є проблема екологічної безпеки на планеті. Вплив негативних чинників антропогенного характеру на природне оточення сьогодні значно перевищує компенсаційні можливості біосфери. У свою чергу людство йде услід за екологічними подіями, що вже сталися, не випереджаючи їх, а лише реагуючи на наслідки у формі регіональних катастроф. Назріває і набуває реальних рис глобальна екологічна катастрофа, що ставить під загрозу існування людського роду і самого життя на планеті.

Екологічна небезпека, пов’язана не тільки з інтенсивним забрудненням і погіршенням якості навколишнього природного середовища, а й з неконтрольованими і погано прогнозованими наслідками його грандіозної природо перетворювальної діяльності. У багатьох регіонах планети вилучаються та перекидаються величезні маси різних речовин. Багатомільйонні тонни перероблених речовин знову надходять у природу далеко не небезпечним для життя відходами виробничої діяльності. Наприклад, у тому місці, де запалювали вогнище, протягом 20 років не родить жодна культура; бляшанка розкладається протягом 20 років, поліетиленовий пакет – 200 років.

Своїм утручанням у природу людина несвідомо впливає на загально планетарні життєво важливі геологічні, кліматичні, фізико-хімічні та біологічні зв’язки. Це призводить (незалежно від волі людини) до руйнування зв’язків, що забезпечують гомеостаз усієї системи життєзабезпечення планети. Тобто нині межі розвитку людства визначаються ступенем екологічних порушень, а не простим споживанням ресурсів.

Масштаби сучасної діяльності не мають подібних в історії Землі. За один рік видобування гірських порід з надр планети перевищує 4 км3 (або 100 млрд. т). При цьому зміни «обличчя» Землі починаються вже з розвідки мінеральних ресурсів: на 1 км2 території припадає 20 свердловин, наприклад, кам’яновугільної розвідки. У свою чергу це має негативні наслідки:



  • підтоплення,

  • змішування прісних та солоних вод,

  • зникнення артезіанських колодязей.

Забудована земельна площа планети перевищує 150 млн. га; щорічно спалювання кам’яного вугілля збільшується на 7%, а нафти – на 11%.

Людина одержує енергію силою більше 1 000 000 000 кВт. Ця величина мізерна по відношенню до енергії Сонця (100 000 000 000 000 000 000 000 кВт), але її достатньо, щоб вплинути на процеси, що розвиваються на поверхні Землі, у Світовому Океані. Інтенсивність випромінювання в спектрі деяких діапазонів радіохвиль, сьогодні вже майже зрівнялась із радіовипромінюванням нашої зірки – Сонця.

Щоб забезпечити одну людину предметами першої необхідності (і предметами розкоші), щороку із Землі вилучається 20 т сировини. Її енергетичні потреби у вугіллі щорічно складають 2 т. Ресурси, що природа накопичувала в надрах Землі протягом цілих географічних епох, людина витрачає в біосфері за десятиріччя, змінюючи традиційні біохімічні цикли планети.

Унаслідок розробки покладів корисних копалин щорічно на Землі зникає 14 млн. га орних земель, 6 млн. га пасовищ, 18 млн. га лісів. З 15 млрд. га земельного суходолу вже розорано близько 1,5 млрд. га; у результаті ерозії грунту, використання земель у промисловості, будівництві, на транспорті земна поверхня деградує зі швидкістю 10-44 га/хв. За всю історію людства внаслідок ерозії зникло більше 2 млрд. га земель. З поверхні Землі за кожну хвилину зникає 20-24 га лісів, головним чином тропічних. Ліси знищені на 50-60% поверхні суходолу. Необхідно враховувати, що ліс – головний регулятор водного режиму поверхні Землі, основний генератор кисню і головний сорбент вуглекислого газу. Для його відновлення необхідно 60-100 років, а щоб самовідновився шар грунту завтовшки 20 см, природі необхідно витратити 5-10 тис. років.

В умовах економічної кризи в Україні різко зменшилось виробництво промислової продукції, в результаті суттєво знизилась (у 2,6 раза) кількість викидів забруднювальних речовин у атмосферу. Однак, за підрахунками фахівців, у 2005-му на людину припадало 120 кг бруду. Рівень забруднення атмосферного повітря лишається високим, особливо у містах східного регіону, де фіксується майже 2/3 викидів шкідливих речовин (Донецька, Луганська. Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області). За висновками фахівців санітарної служби МОЗ, у повітрі міст чимало пилу, діоксиду азоту, формальдегіду, фенолу, аміаку, сірководню, тобто речовин, які негативно впливають на людський організм.

За оцінками спеціалістів Інституту гігієни та медичної екології, рівень сумарного забруднення атмосферного повітря у містах східного регіону за останні роки перевищував допустимі норми у 6,4-8,8 раза. В Україні немає жодного міста, де якість повітря відповідала б санітарним вимогам. Навіть повітря курортної Ялти забруднене викидами автомобілів. 27 міст України значаться у «чорному списку» – там ситуація з повітрям надскладна.

Минулого року найвищий рівень забруднення спостерігався в містах Армянську, Горлівці, Дзержинську, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Красноперекопську, Маріуполі, Одесі, Рубіжному, Кривому Розі, Луганську, Слов'янську, Черкасах...

Головними причинами забруднення повітряного басейну в промислових містах е недотримання підприємствами нормативів гранично допустимих викидів. Це передовсім стосується підприємств металургійного комплексу, машинобудівних, хімічної промисловості та вуглепереробки.

Проблема охорони середовища, яка є актуальною для України, може ще більше загостритися під час відновлення роботи підприємств із застарілим виробничим устаткуванням, що тривалий час не працює.

Як зазначають медики, частота виникнення багатьох недуг населення промислових міст прямо залежить від рівня забруднення повітря. Приміром, серед населення, котре живе за високого і надвисокого забруднення, загальна первинна захворюваність на 13 % більша. Рівень захворюваності на туберкульоз – на 49 %, хвороб нервової системи – на 42 %, органів кровообігу – на 54 %, сечостатевої системи – на 50 %, злоякісних новоутворень – на 31 %, у тому числі органів дихання – на 72 % перевищує рівень, що реєструється серед населення, яке мешкає за слабкого й помірного забруднення повітря. Страждає також фізичний розвиток дітей та їхнє психічне здоров'я.

На сьогоднішній день особливо загрозливого характеру набуває забруднення повітря автомобільними викидами. Ні для кого не секрет, що Україна стала «смітником» старих автомобілів з Європи. У Києві 53 % атмосферних забруднень – це викиди автотранспорту, 47 % – промислові. Ця тенденція щороку збільшується.

Змінити ситуацію на краще має спеціальна Концепція впливу на підприємства-забруднювачі, яку, відповідно до міжнародних норм, розробило Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Це – своєрідна методика штрафів, які застосовуватимуться до суб'єктів господарської діяльності, якщо вони забруднюватимуть довкілля Деяким підприємствам продовжено термін дії дозволів на діяльність за умови негайного усунення недоліків, які негативно впливають на навколишнє середовище. Якщо вони з цим не впораються вчасно, їх закриють повністю. Але у боротьбі за чисте довкілля важливі не лише суттєві штрафи, а й заохочувальні механізми, аби підприємства були зацікавлені встановлювати очисні споруди, відкривати чисті виробництва, заощаджувати енергоресурси. Бо ж є прямий зв'язок між рівнем споживання енергоресурсів і обсягом забруднювальних викидів. Рентабельне підприємство потурбується про зменшення споживання газу, нафти, вугілля, а також чистоту навколишнього середовища.

Ця проблема потребує вирішення в масштабах всієї планети, спонукає до співробітництва між країнами, бо це проблема всього людства.

Отже, доводити необхідність вирішення екологічної проблеми надалі немає сенсу, адже всі солідарні в одному – цим треба опікуватися!

Шкільний курс біології має значні потенційні можливості для формування екологічної культури учня. Передусім це стосується висвітлення глобальних екологічних проблем, зокрема таких:


  • забруднення навколишнього середовища техногенними речовинами;

  • нестача сировинних ресурсів;

  • радіаційне забруднення середовища;

  • нераціональне використання енергетичних ресурсів;

  • порушення озонового «екрана» Землі;

  • кислотні опади і смоли;

  • скорочення площ лісів;

  • парниковий ефект;

  • спустошення земель;

  • порушення екологічних функцій Світового океану;

  • зменшення біологічної різноманітності видів;

  • поширення захворювань людей.

Серед природничих дисциплін разом з фізикою, хімією та географією біологія несе основні навантаження в розкритті названих проблем.

Ми є свідками того, що людство поступово усвідомлює шкоду споживацького ставлення до природи. Її збереження і відновлення неможливе без залучення до цієї справи молодого покоління громадян України.

Екологічну освіту і виховання слід розглядати як аспект гуманізації шкільної освіти, що передбачає засвоєння суспільних духовних цінностей. Формування духовності неможливе без усвідомлення єдності людини і природи. Це почуття є органічним для гармонійного розвитку особистості, а його брак означає неповноцінність людини, оскільки є першопричиною хижацького ставлення до природи. Природне довкілля – це не просто середовище, це форма, в якій відбувається зростання людини як особистості.

Зміст біологічної компоненти освітньої галузі «Природознавство» згідно Державного стандарту (2004) зорієнтований на забезпечення засвоєння учнями знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємозв’язок з неживою природою, формування уявлень про природничо-наукову картину живого світу, синтез ідей про живі системи, оволодіння елементами наукового пізнання живої природи, формування складових наукового мислення ( класифікація, екологічність, еволюційність і історизм, системність і цілісність), усвідомлення біосферної етики, розуміння необхідності раціонального використання та відновлення природних ресурсів, вироблення навичок застосування знань з біології у повсякденному житті.

Слід зазначити, що однією з необхідних умов реалізації змісту освітньої галузі є оволодіння учнями понятійно-термінологічним апаратом біологічної науки. Засвоєння предметних знань та усвідомлення суті основних законів і закономірностей, що дають змогу описати і зрозуміти перебіг природничих явищ і процесів.

Основні з них:

1) живі організми складаються з тих самих хімічних елементів, що й неживі тіла;

2) живі істоти складаються з особливих високомолекулярних органічних сполук;

3) обмін речовинами і енергією з довкіллям – необхідна умова існування живих систем;

4) життя характеризується дискретністю;

5) живі істоти здатні до розмноження, росту та індивідуального розвитку (онтогенезу);

6) пристосованість організмів до умов довкілля та їх біорізноманіття – це наслідки історичного розвитку шляхом еволюції;

7) біопродуктивність та біорізноманіття біосфери є стабільними величинами, різке зниження біорізноманітгя спричиняє дестабілізацію біогеоценозів і біосфери в цілому.

Передбачено певний обсяг уявлень, знань і умінь та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів за змістовими лініями; молекулярно-клітинний рівень, організмений та надорганізмені рівні, система та еволюція організмів, методи наукового пізнання.

Аналіз ефективності освітніх технологій, організаційних форм, методів і прийомів у загальноекологічній підготовці учнів дозволив визначити: 1) пріоритетні технології навчання – особистісно-орієнтована, проектна, формування творчої особистості, інтерактивні технології та нові інформаційні технології: 2) організаційні форми: а) уроки різних типів і впливів – стандартні і нестандартні з екологічним змістом («По сторінках Червоної книги України» – для 6-7 кл., «За здоровий спосіб життя» – 8-9 кл., «Уроки-дослідження», «Уроки-моделювання» – 10-11 кл), б) практичні роботи на навчально-дослідній ділянці: в) екскурсії в природу та наукові і культурно-просвітницькі заклади екологічного Спрямування (музеї, заповідники, НДІ і т. ін.); г) краєзнавчі експедиції; д)позаурочна робота – фенологічні спостереження, постановка дослідів; е) позакласна робота – гуртки, наукові товариства, масові екологічні заходи; з) ефективні методи екологічної підготовки учнів на уроках біології — методи самостійної роботи, які забезпечують принципи розвитку, самодіяльності, самоорганізації, а також прояви в учнів ініціативності, відповідальності, самостійності, активності, впевненості в своїх силах, нестандартних дій, вміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію (розпізнавання і визначення, робота з науково-популярною літературою – підготовка повідомлень і рефератів, постановка дослідів, проведення спостережень, розв'язування екологічних задач, моделювання).

В процесі проведення практичних уроків важливе значення у формуванні усвідомлених екологічних знань і вмінь має використання інтерактивних методів у груповій (гомогенні і гетерогенні групи) навчальній діяльності учнів.


Серед навчальних предметів найбільш екологізованими є географія, біологія і хімія, які мають багато невикористаних резервів. Але хотілося б зазначити, що знання, особливо екологічні, нічого не варті, якщо вони не торкаються душі дитини. Для формування відповідного екологічного світогляду і переконань, знання мають пройти через світ емоцій, почуттів й поступово трансформуватися в екологічні переконання та екологічні потреби. Необхідно втілити в життя таке просте і водночас важливе поняття, що доторкнутися до природи можливо тільки серцем.

Щоб діяти бережливо щодо природи, учень має набути певних операційних умінь:



  • підтримувати екологічно безпечним своє помешкання чи найближче середовище, ощадливо використовувати воду, електричну енергію;

  • доглядати рослини, свійських (у тому числі й декоративних) тварин;

  • захищати себе від несприятливого впливу зовнішнього середовища (зокрема, надмірного УФ-опромінювання в умовах стоншення озонового шару), використовувати рекреаційні властивості природи тощо.

Головною метою екологічної освіти в школі є формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе, частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, гармонізація стосунків у системі «людина – суспільство – природа» а також –

  • оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв’язки в природі, що склалися протягом тривалого історичного розвитку, формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності, життєвої позиції в питаннях екологічного характеру;

  • розуміння учнями сучасних проблем навколишнього середовища й усвідомлення їх актуальності для себе, рідного краю, своєї країни і всього людства;

  • оволодіння знаннями про взаємозв’язок в системі «людина – суспільство –природа», розвиток особистої відповідальності за стан навколишнього середовища;

  • засвоєння ціннісних орієнтацій як кращих досягнень загальнолюдської і національної культур; зосередження уваги та аналіз власної поведінки, почуття обов’язку перед довкіллям, формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, яке виключало б лицемірство і споживацький світогляд; розвиток потреби спілкуватися з природою;

розвиток умінь приймати відповідальне рішення щодо проблем навколишнього середовища; оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; засвоєння народних традицій у взаємовідносинах людини з природою; залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної діяльності.





Знання складаються з дрібних крихт щоденного досвіду.

Д.Писарєв
Кожен учитель мріє про те, щоб навчання на його уроках було цікавим для учнів. Як же зробити урок цікавим? Чи всі уроки можуть бути цікавими? Кожен шукає свій шлях, застосовуючи різноманітні методи, вивчаючи передовий досвід.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що нам для цього треба зробити? Насамперед вивчити грунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей грунт, а потім уже пересаджувати…» Тому як дбайливий садівник готує грунт під троянди, так і вчитель повинен готувати грунт для розвитку свого досвіду, для його органічного поєднання з передовим досвідом колег. Досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче запозичити досвід, не оволодіє ідея, яка стане джерелом натхнення для творчої праці.

Урок є одним із важливих ланцюгів в отриманні екологічної освіти учнями (Додаток 1).

Під час вивчення різних тем і навіть упродовж одного уроку доцільно використовувати різні форми роботи, чим буде досягнуто важливу мету – озброїти учнів екологічними знаннями, навчити їх берегти навколишній світ і своє здоров’я. Так, у курсі викладання теми «Корінь» (7 клас) доцільно нагадати системи:



  • Якими прийомами агротехніки забезпечується доступ повітря до кореневої системи?

Відповідь: будь-яке рихлення, розпушення грунту, під час якого руйнується кірка.
Під час вивчення теми «Листок – бічна частина пагона» (7 клас) цікавим запитанням для учнів буде таке:

  • Під соснами в лісі зустрічаються молоді ялинки, але під ялинками ніколи немає сосен. Чому?

Відповідь: ялина – тіньовитривала рослина. Її сходи потерпають від сонячних опіків на відкритій місцевості та знаходять сприятливі умови у сосновому затінку. Світлолюбній сосні не вистачає освітлення під кронами ялин.
Вивчаючи тему «Запилення» (7 клас), важливим моментом буде запитання для учнів:

  • В одних рослин пилок квітки сухий, порошкоподібний, у інших – липкий або має різні вирости. Поясніть екологічне значення такої різноманітності.

Відповідь: це є проявом пристосування різних видів рослин до поширення. Вітрозапильні рослини мають дрібний сухий пилок. Комахозапильні рослини мають пилок липкий, з наростами, що сприяє його кращому закріпленню на тілі комах.
Екологічний матеріал – невід’ємна частина кожної теми курсу зоології. Ознайомлення з екологією тварин має велике пізнавальне значення, особливо для розуміння взаємозв’язку організму і навколишнього середовища. Вивчення екології тварин у нерозривному зв’язку з іншими галузями зоології допоможе учням зрозуміти, що процеси обміну речовин відбуваються тільки за певних умов зовнішнього середовища. Так, риби та багато інших тварин пристосовуються до життя у водному середовищі, причому одні з них живуть близько до берегів, інші – на дні або у товщі води, одні живуть тільки в морях, інші – у прісних водоймах.

Вивчення теми «Особливості поведінки та сезонні явища в житті риб: розмноження та розвиток; турбота про нащадків, зимівля» цікавими будуть такі завдання, на які учні дають різні відповіді:



Відповідь: таким чином створюються умови для газообміну між атмосферою та водоймою, внаслідок чого вода збагачується киснем і запобігається задуха риб.


  • В одному з господарств викопали котлован, заповнили його водою. Чи можна запускати туди рибу?

Відповідь: ні, оскільки ще не забезпечено умов, необхідних для існування риб: немає рослин і достатньої кількості кисню, немає їжі.
Важливий матеріал про особливості будови тіла у зв’язку з пристосуванням у повітрі містить тема «Птахи», особливо «Будова птахів та їх екологічні групи». Під час вивчення цієї теми дітям пропонується вікторина «Зимуючі птахи» (Додаток 8), взимку проводиться акція «Годівничка», а весною – «День птахів».
Особлива увага екологічній освіті надається під час вивчення курсу біології у 9 класі, де учні знайомляться з особливостями будови свого організму, його органами та їх функціями. На уроці з теми «Кров, склад крові» під час вивчення еритроцитів можна дати таке завдання:

  • Кількість еритроцитів (з розрахунку на 1 мм3) у крові людини становить:

    • • на рівні моря – 5 млн.;

    • • на висоті 700 м над рівнем моря – 6 млн.;

    • • на висоті 1 800 м над рівнем моря – 7 млн.;

    • • на висоті 4 400 м над рівнем моря – 8 млн.

Поясніть, чому зі збільшенням висоти в крові збільшується вміст еритроцитів?

Відповідь: збільшення вмісту еритроцитів є однією з форм розрідженого повітря, зниженого вмісту кисню.
Успішна робота з формування екологічної культури міцно пов’язана з виробленням практичних навичок та вмінь, використанням їх у життєвих ситуаціях. Вивчаючи тему «Будова і функції органів дихання», учням надається можливість замислитись, чи дійсно палити – це добре. У цьому допомагає таке завдання:

  • Встановлено, що не менш ніж 90% паліїв систематично піддавались обкурюванню в родині з дитинства. Лише 7% паліїв здатні самостійно відмовитись від паління. У чому полягає причина подібного явища?

Відповідь: нікотин, що міститься у тютюні, є наркотиком. Наркотичні речовини включаються до обміну речовин людини. Поступово організм стає залежним від наркотику, відчуває потребу в його надходженні. Звичка до тютюну переростає у хворобу. На дітей впливає не лише сам нікотин, але й приклад дорослих.
Вивчаючи тему «Критерії виду» в 11 класі, увага учнів, звичайно, акцентується на вузлових питаннях теми про вид у розумінні Ліннея, Ламарка, Дарвіна, його властивості, цілісність, відмежованість, адаптивність, структуру, критерії (морфологічний, фізіологічний, екологічний, географічний, генетичний), їх відносність.

Уводиться поняття популяції, підвиду, порівнюються популяційно-видовий і організменний рівні життя. Під час вивчення критеріїв виду можна використовувати живі й гербарні матеріали – рослини декількох видів одного роду. Саме тут і можна створити проблемну ситуацію: виявити видову обмеженість рослин одного роду, зменшення видової чисельності рослин одного виду (учні заздалегідь отримують завдання підготувати роздатковий матеріал). На цій основі розгортається дискусія про техногенні причини зазначених явищ. Різноманітність точок зору на одну й ту саму проблему вчить відстоювати свою думку та поважати погляди інших У результаті обговорення та всебічного аналізу виробляється загальна точка зору.

Доречною є інформація про необхідність видово-популяційної охоронної роботи та про рослини, занесені до Червоної книги України.

Усе це логічно пов’язано з необхідністю формування у дітей високої природоохоронної свідомості, емоційної сфери, культури і, що особливо важливо, розумних потреб, цінного підходу до навколишньої дійсності.

В 11 класі розглядається характер екологічних проблем, а також обговорюється проблеми взаємовідносин природи і суспільства. Сучасна людина повинна екологічно мислити, тобто відчувати свою відповідальність, приналежність до того, що відбувається навколо, приймати рішення, діяти, виконуючи свій борг перед природою.

Організовуючи комплексну природоохоронну роботу і практичну діяльність учнів у цьому напрямі, необхідно сприяти усвідомленню ними того, що у природних проблемах збігаються різнобічні знання людей, інтереси різних галузей народного господарства, різні сфери життя і діяльності суспільства і держави. На мій погляд, такий підхід до організації екологічної освіти учнів забезпечує розв’язання низки педагогічних проблем, зокрема формуванню активної життєвої позиції школярів, виховання в них почуття громадянськості.






База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка