Гострий апендицит у дітей. Ускладнення гострого апендициту. Перитоніти у дітей




Сторінка1/10
Дата конвертації17.04.2016
Розмір1.65 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття з дитячої хірургії для студентів 5-го курсу медичного факультету на тему Гострий апендицит у дітей. Ускладнення гострого апендициту. Перитоніти у дітей”.

І. Актуальність теми. Гострий апендицит є найбільш частим захворюванням дитячого віку, яке вимагає невідкладного хірургічного лікування. Результати лікування гострого апендициту знаходяться в прямій залежності від своєчасності діагностики і оперативного лікування. В діагностиці гострого апендициту у дітей внаслідок певних причин виникають значні труднощі. Особливої уваги заслуговує вивчення клініки і діагностики гострого апендициту у дітей перших трьох років життя. Це пов’язано з тим, що у дітей раннього віку превалюють загальні симптоми (характерні для багатьох захворювань) над місцевими, що створює складність діагностики. В червоподібному паростку дітей перших років життя дуже швидко розвиваються деструктивні зміни і настають важкі ускладнення, які негативно відбиваються на результатах лікування.

Перитоніт є однією з найбільш небезпечних патолоій в дитячій абдомінальній хірургії. Летальність при перитоніті найвища серед усієї хірургічної патології у дітей. Може бути самостійною патологією, але частіше є ускладненням інших захворювань.

Особливості психіки хворих дітей, негативна реакція їх на обстеження також створюють важкість діагностики гострого апендициту та перитоніту. Значна частота цих захворювань, труднощі діагностики їх у дітей раннього віку, часті ускладнення з несприятливими наслідками в лікуванні гострого апендициту і перитоніту зумовлюють актуальність даної теми.

ІІ. Навчальні цілі.



Знати:

  • анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту, черевної порожнини, червоподібного відростка у дітей перших трьох років життя;

  • етіологію та сучасні теорії патогенезу гострого апендициту та перитоніту;

  • особливості клінічної картини гострого апендициту і перитоніту у дітей раннього віку та методи об’єктивного обстеження цих хворих;

  • зміни в даних лабораторних, інструментальних та апаратних методів дослідження у цих хворих;

  • можливі ускладнення гострого апендициту, методи їх діагностики, лікування та профілактики;

  • диференційно- діагностичні ознаки гострого апендициту, перитоніту та соматичних і інфекційних захворювань у дітей.

Вміти:

  • зібрати анамнез у хворих та їх батьків;

  • провести об’єктивне обстеження дитини раннього віку з підозрінням на гострий апендицит чи перитоніт;

  • призначити необхідні додаткові методи обстеження та правильно їх оцінити;

  • провести диференціальну діагностику гострого апендициту, перитоніту з інфекційними та соматичними захворюваннями;

  • складати план передопераційної підготовки і післяопераційного ведення хворих дітей з гострим апендицитом та перитонітом;

  • провести перев’язку оперованої дитини, зняти шви.

Тривалість практичного заняття – 4 години.

Місце проведення: учбові кімнати, палати хірургічного відділення, перев'язочна, операційна.

Матеріальне забезпечення: таблиці, прозірки, хірургічний інструментарій, макропрепарати, історії хвороби, листки призначень, ситуаційні задачі, тестові завдання.

ІІІ. Міждисциплінарна інтеграція



Дисципліна


Знати

Вміти

1. Забез­печуючі дисципліни

Нормальна анатомія

Спланхнологія

Антропологія

Особливості нервової системи, апендикса і черевної порожнини у дітей


Вміти визначати ділянки черевної порожнини, локалізацію уражень черевної порожнини

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем у дітей; показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).

Оцінити дані лабораторного обстеження.

Патофізіологія

Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.

Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.

Паталогічна анатомія

Макроскопічні зміни апендикса, очеревини та органів черевної порожнини

Визначати місцеві зміни зі сторони апендикса та органів черевної порожнини

Фармакологія

та клінічна фармакологія



Групи препаратів, що застосовуються для інфузійної, антибактеріальної та симптоматичної терапії, їхні побічні ефекти, протипокази

Оформляти листи ін фузійної терапії та протоколи трансфузій

Пропедевтика дитячих хвороб

Методи та основні етапи клінічного обстеження дитини. Симптоми та синдроми захворювання.

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.

Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

- Набряк мозку

- Геморагічний синдром

- Гостра дихальна недостатність

- Гостра серцева недостатність

- Поліорганна недостатність



Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах


Рентгенологія

Особливості рентгенологічного обстеження дітей

Вміти інтерпретувати оглядові рентгенограми органів черевної порожнини у дітей

2. Забез­печувані дисципліни

Загальна хірургія

Техніку з’єднування тканин;

постановки назогастральних та кишкових зондів;

ректального пальцевого дослідження;

перев’язки ран



Накласти вузлові шви на шкіру.

Поставити назогастральний зонд.

Виконати пальцеве ректальне дослідження.

Перев’язати чисту рану.



Педіатрія

Особливості поведінки та вигодовування дітей раннього віку

Вміти розрахувати належний об’єм харчування в залежності від відповідної та фактичної маси тіла у дітей.

Внутрішньопредметна інтеграція

Дитяча хірургія

Особливості хірургії дитячого віку. Вплив етіопатогенетичних факторів ризику на виникнення гострого апендициту, перитоніту.

Принципи діагностики, лікування невідкладних хірургічних захворювань черевної порожнини у дітей. Кініка, строки, особливості хірургічного лікування дітей з гострим апендицитом, перитонітом. Реабілітація дітей з гострим апендицитом, перитонітом в післяопераційному періоді.



Проводити ранню діагностику і диференційну діагностику гострого апендициту, перитоніту. Клінічно обстежити дитину раннього віку. Визначити терміни і характер хірургічного лікування. Визначити програму передопераційної підготовки.

Визначати об’єми та склад інфузійної та антибактері-альної терапії для дітей з хірургічною патологією.


ІУ. Зміст теми заняття.

При опитуванні студентів викладач звертає увагу на визначення етіологічних та патогенетичних факторів, особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування гострого апендициту і перитоніту у дітей.

1. Актуальність проблеми.

а) Найбільш часта хірургічна патологія черевної порожнини у дітей при якій час визначає результат.

б) Кількість діагностичних помилок на догоспитальному етапі складає понад 50–70%.

2. Анатомо-фізіологічні особливості органів черевної порожнини.

а) У дітей віком до 6 місяців гострий апендицит зустрічається дуже рідко. Це пов’язано з його формою, незначною кількістю лімфоїдної тканини, особливостей харчування .

б) У дітей віком від 1 до 3 років відмічаються токсикосептичні та розповсюджені форми гострого апендициту. Це пов’язано з особливостями розвитку черевної порожнини, її органів, імунітету. В старшому віці з’являються механізми імунного захисту та обмеження запального процесу.

в) Предпубертатні та пубертатні періоди розвитку у дівчат, які проявляються дискомфортом зв’язаним з формуванням функції статевих органів малого тазу, ускладнюють діагностику гострого апендициту.

3. Клінічні форми:

гострий катаральний апендицит – паросток виглядає гіперемованим, набряклим.



        1. гострий флегмонозний апендицит – паросток покритий фібринозно-гнійним шаром, в порожнині очеревини є гнійний вміст.

        2. Гострий гангренозний апендицит – на стінці паростка є ділянки гангрени.

        3. Перфоративний апендицит. Стінка паростка має перфоративний отвір, вміст в порожнині очеревини гнійний.

        4. Апендикулярний інфільтрат

4. Етапи невідкладних заходів при гострому апендициті:

Огляд та дошпитальному етапі. Визначення локальних симптомів: Філатова, Сітковського, Кохера, Щоткіна-Блюмберга, Образцова, Москаленко). Направлення в хірургічний стаціонар. Додаткові методи дослідження. Пальцьове ректальне дослідження, термометрія, вимірювання пульсу, аналізи крові, сечі. При необхідності УЗ дослідження.

Загальне знеболення. Лапароскопічна або відкрита апендектомія: огляд черевної порожнини, виключення дивертикула Меккеля та патології органів малого тазу у дівчат.

Ускладнення гострого апендициту – перитоніт. Інтоксикація. Розповсюдженість, напруження очеревини, симптом Щьоткіна-Блюмберга. Передопераційна підготовка 2-4 годин. Лапаротомія, лапароскопія з санацією черевної порожнини та дренуванням.



Перитоніт новонароджених.

Найбільш часте захворювання, яке призводить до летального кінця у 10–30% малюків. Первинні перитоніти складають біля 25% найбільш складні в лікувальному плані вторинні перитоніти (75%). Визначити причини перитоніту, вхідні ворота, та шляхи інфікування очеревини. Віддиференціювати механізми виникнення, співвіднести клінічні прояви, використати допоміжні методи діагностики, вирізнити докази на користь первинного чи вторинного перитоніту. Вторинний перитоніт розібрати на прикладі лікування дітей з виразковим некротичним ентероколітом. Сформулювати показання до консервативного та оперативного лікування, стандартизувати його об’єм та ефективність.



Об’єм хірургічного втручання.

1. Дренування черевної порожнини при первинному перитоніті або у дітей в критичному стані.

2. Резекція пошкодженої частини кишки; первинний кишковий анастомоз при ураженні верхніх відділів тонкої кишки, формування ентеростоми або колостоми.

3. Подальше формування анастамозів кінець у кінець, або кінець у бік.



  1. План та організаційна структура заняття

№ п\п

Основні етапи, Їх функції та зміст

Навчальні

цілі в рівнях

засвоєння


Методи навчання та контролю

Матеріали методичного забезпечення

Розпо-діл часу

I
II.

III.

1.
2.


3.
4.

5.

6.



7.

IV.


1.

2.

3.



4.

5.

6.



7.

8.

9.



10.

11.


12.
13.
1.

2.


3.

4.

5.


6.


V

VI


VII

Підготовчий етап

Організація заняття


Визначення навчальної мети та мотивація
Контроль вихідного рівня знань, навичок та вмінь

План змісту контролю:

Етіологія г. апендициту, перитоніту

Патогенез г. апенди-циту, перитоніту

Класифікація г. апен-дициту, перитоніту

Клініка г. апендициту

Клініка перитоніту

Діагностика г. апенди-циту, перитоніту

Методи оперативного втручання при г. апенди-циті, перитоніті
Основний етап

Формування професійних навичок:

Оволодіти методикою антропометричного обстеження дитини

Оволодіти методикою накладання хірургічних швів на шкіру

Оволодіти методикою виконання перев’язок післяопераційних ран

Оволодіти методикою клінічного обстеження дітей з хірургічною патологією

Вміти проводити огляд дитини у медикаментозному сні

Вміти налаштовувати назогастральний та ректальний зонди

Оволодіти методикою сифонної клізми та промивання зондів

Вміти виконувати внутрішньом’язові та внутрішньовенні ін’єкції

Вміти виконувати ректальне пальцеве дослідження

Оволодіти методикою розрахування об’ємів інфузійної терапії у дітей

Вміти розрахувати об’єм антибактеріальної терапії у дітей

Вміти оцінювати дані лабораторних показників

Вміти інтерпретувати дані ультразвукових та рентгенологічних досліджень

Формування професійних вмінь:

Вміти зібрати анамнез у дитини або матері в хірургічному аспекті

Вміти провести клінічне обстеження хворого з гострим апендицитом, перитонітом

Вміти провести дифе-ренційну діагностику гострого апендициту, перитоніту

Вміти визначити розповсюдженість та стадію перитоніту

Вміти скласти індивідуальний план лікування для хворого з з гострим апендицитом, перитонітом, визначити об’єм оперативного втручання для конкретного хворого

Вміти оцінювати та визначати напрямок перебігу захворювання на основі інтегрованої інтерпретації клінічних, лабораторних даних та інструментальних методів дослідження.

Підсумковий етап

Контроль та корекція професійних вмінь та навичок


Підведення підсумків заняття (теоретичного, практичного, організаційного)

Домашнє завдання: учбова література (основна та додаткова)


І
ІІ


ІІ
ІІ

ІІ

ІІ


ІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ
ІІІ
ІІІ

ІІІ

ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ


Фронтальне усне опитування

Індивідуальне усне опитування

Індивідуальне усне опитування

Тестовий контроль другого рівня, індивідуальне усне опитування, ситуаційні задачі другого рівня

Практичний тренінг


Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг

Практичний тренінг


Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг
Практичний тренінг

Практичний тренінг

Професійний тренінг у вирішенні нетипових ситуаційних задач

Професійний тренінг у вирішенні нетипових ситуаційних задач


Професійний тренінг у вирішенні нетипових ситуаційних задач

Професійний тренінг у вирішенні нетипових ситуаційних задач

Професійний тренінг у вирішенні нетипових ситуаційних задач

Індивідуальний контроль навичок або їх результатів

Вирішення нетипових ситуаційних задач, тестів ІІІ рівня, аналіз типових помилок



Запитання І рівня

Запитання ІІ рівня

Запитання ІІ рівня

Тести ІІ рівня

Задачі ІІ рівня

Таблиці, малюнки, муляжі, рентгенограми, відеоматеріали.

Алгоритм для формування практичних навичок

Хворі з хірургічною патологією

Хворі з хірургічною патологією

Алгоритм для формування практичних навичок

Діти з хірургічною патологією

Діти з хірургічною патологією

Діти з хірургічною патологією

Діти з хірургічною патологією

Хворі з хірургічною патологією

Хворі з хірургічною патологією

Інструкції для формування прак-тичних навичок

Орієнтовні карти
Рентгенограми, дані УЗД.

Алгоритм для формування практичних навичок

Хворі

Історії хвороби


Хворі

Історії хвороби

Хворі

Історії хвороби



Текстові нетипові ситуаційні задачі
Хворі

Текстові нетипові ситуаційні задачі


Хворі

Історії хвороби

Текстові нетипові ситуаційні задачі

Хворі


Історії хвороби

Текстові нетипові ситуаційні задачі

Лабораторно-дослідницькі задачі
Задачі ІІІ рівня

Тести ІІІ рівня

Результати клінічної роботи + (історія хвороби)
Орієнтовна карта самостійної роботи з учбовою літературою

5 хв.
5 хв.

45 хв.

100 хв.


25 хв.

VI. Матеріали методичного забезпечення заняття.


Контрольні питання до теми:

1. Розкажіть про сучасні погляди на етіологію та патогенез гострого апендициту.

2. Розкажіть класифікацію гострого апендициту.

3. Назвіть атипові локалізації червоподібного відростка.

4.Перелічіть анатомо-фізіологічні особливості ШКТ, черевної порожнини, червоподібного відростка у дітей перших 3-х років життя.

5. Перелічіть основні симптоми гострого апендициту.

6. Розкажіть про особливості перебігу та діагностики гострого апендициту у дітей раннього віку.


  1. Перелічіть основні захворювання, з якими потрібно диференціювати гострий апендицит у дітей раннього віку.

  2. Назвіть можливі ускладнення гострого апендициту.

  3. Назвіть показання до дренування черевної порожнини після апендектомії.

  4. Мета і характер передопераційної підготовки хворих з деструктивним апендицитом.

11. Розкажіть суть оперативного втручання та післяопераційного лікування хворих з гострим апендицитом.

12. Які заходи необхідні для профілактики ускладнень гострого апендициту?

13. Класифікація перитоніту.

14. Патогенез перитоніту.

15. Клінічна картина перитоніту.

16. Діагностика перитоніту.

17. Принципи лікування перитоніту.

18. Причини і діагностика перитоніту у новонароджених.

19. Диплококовий перитоніт, етіологія, діагностика. Лікування.

Тестові завдання для контролю вихідного рівня знань



1. Апендикс – це:

А. Дивертикул сліпої кишки, що утворюється з неї в процесі ембріогенезу;

В. Дивертикул клубової кишки;

С. Рудимент сліпої кишки;

D. Шнуроподібний тяж між тонкою кишкою та передньою стінкою черевної порожнини.

2. Анатомічні особливості апендикса наступні:

А. Відросток відходить від купола сліпої кишки в ділянці ілеоцекального кута;

В. Відросток відходить від задньо-медіального сегменту купола сліпої кишки в ділянці з’єднання 3 стрічкоподібних утворень та її повздовжніх м’язів – tenia;

С. Відросток немає своєї брижі, тому він нерухомий;

D. Апендикс знаходиться інтраперитонеально, має свою брижу, в товщі якої розміщені кровоносні та лімфатичні судини;

Е. Брижейка починається біля основи відростка сліпої кишки та закінчується на його верхівці;

F. Дуже в рідких випадках у відростка брижа відсутня і тоді кровоносні судини проходять під підвісцеральною очеревиною, що вкриває його.

3. Лімфовідтік червоподібного паростка та його особливості:

А. Лімфа з апендикса відтікає в лімфатичні вузли по ходу товстого кишківника та гепатодуоденальної зони;

В. Лімфа з апендикса відтікає в лімфатичні вузли розміщені в ділянці ілеоцекального кута, а далі в лімфатичні вузли кореня брижі тонкого кишківника;

С. У дівчаток лімфатичні судини проходять в складці очеревини lig.appendico-ovaricum (так звана складка Кладо), що призводить до розповсюдження інфекції з запального відростка на правий ячник та маткову трубу і навпаки;

D. Лімфатична система червоподібного паростка не має ніякого відношення до розповсюдження інфекції з запального апендикса на сусідні ділянки черевної порожнини та за очеревинного простору.

4. Напишіть 6 основних положень червоподібного паростка.

А. В. С. D. E. F.



5. Основні симптоми гострого апендициту у дітей дошкільного та шкільного віку.

А. Біль в животі ниючого та постійного характеру;

В. Виникнення болю в епігастральній ділянці, який згодом переміщується в праву клубову ділянку;

С. Виражений гострий біль переймоподібного характеру, що локалізується по правому фланку живота;

D. «Кинджальний» біль розлитого характеру, що виникає в перші години захворювання;

Е. Відсутність апетиту, нудота, одно- дворазова блювота в перші години захворювання;

F. Гектична температура тіла;

G. Нормальна або субфібрильна температура тіла:

Н. Різниця ректальної та аксілярної температур ˃0,5-1ºС (симптом Ленандера);

І. Тахікардія ˃100 уд/хв., що відповідає температурі тіла дитини;

К. Невідповідність між ЧСС та температурою тіла.

6. Основні методи проведення диференційної діагностики гострого апендициту та гострого дивертикуліту наступні:

А. Рентгенологічне дослідження; В. Лапароскопія; С. Лапаротомія; D. ФЕГДС.



7. Лікувальна тактика при наявності апендикулярного інфільтрату:

А. Невідкладна операція;

В.Оперативне лікування після короткочасної передопераційної підготовки;

С. Консервативне лікування, що включає в себе – антибактеріальну терапію, дезінтоксикаційну терапію, УВЧ на ділянку інфільтрату, гірудотерапію;

D. Проводиться консервативне лікування та планова апендектомія через 2-3 місяці;

8.Основні пальпаторні симптоми гострого апендициту у дітей.

А. Пасивне напруження м’язів передньої черевної стінки в клубовій ділянці справа;

В. Активне напруження м’язів передньої черевної стінки в клубовій ділянці справа;

С. Біль в гіпогастральній ділянці при глибокій пальпації;

D. Болючість по ходу брижі тонкого кишківника;

Е. Відштовхування дитиною руки хірурга, що проводить пальпацію живота в правій клубовій ділянці.



9. «Атипові» форми гострого апендициту у дітей наступні:

А. В. С. D. Е.



10. Больові симптоми, характерні для гострого апендициту наступні:

А. Симптом кахлевого поштовху; В. Симптом Щоткіна-Блюмберга;

С. Симптом Ровзінга; D. Симптом Дансьє; E. Симптом Воскресенського;

F. Симптом Мюссе – Георгіївського; G. Симптом «псевдонирки»;

H. Симптом Сітковського; I. Симптом Кохера.

11. Який хірургічний доступ при розповсюдженому апендикулярному перитоніті буде адекватним?

А) Волковича-Д’яконова; В) поперечний Шпренгеля; С) нижньосерединний;

D) широкий серединний.

12. Найбільш частою причиною перитоніту у дітей є:

А) гострий холецистит; В) гострий панкреатит;

С) гострий апендицит; D) перфорації ШКТ; Е) сепсис.

13. Який з нижче наведених видів перитоніту відноситься до первинного?

А) септичний; В) диплококовий;

С) перфоративний; D) геморрагічний; Е) каловий.

4. В патогенезі перитоніту виділяють наступні синдроми, крім:

А) гіпертермічний; В) токсичний; С) порушення білкового та ліпідного обміну;

D) порушення кислотно-лужної рівноваги; Е) порушення водно-електролітного обміну.

15. Яка послідовність стадій розвитку перитоніту правильна?

А) перша, друга, третя; В) продромальна, токсична, торпідна;

С) реактивна, токсична, термінальна; D) токсична, реактивна, термінальна.

16. Найбільш інформативний симптом перитоніту при пальпації живота:

А) болючість в нижніх відділах; В) симптом Щоткіна-Блюмберга;

С) симптом Ровзінга; D) пасивне напруження мязів черевної стінки;

Е) активне напруження м’язів черевної стінки.

17. Диплококовий перитоніт найчастіше зустрічається у:

А) хлопчиків препубертатного віку; В) дітей молодшого шкільного віку;

С) дівчаток дошкільного і молодшого шкільного віку; D) дівчаток препубертатного віку.

18. При диплококовому перитоніті зустрічаються наступні симптоми, крім:

А) симптом «перших годин»; В) слизисто-гнійні виділення з піхви;

С) герпес на губах; D) гіпертермія; Е) порушення менструального циклу.

19. Причинами перитоніту у новонароджених не можуть бути:

А) сепсис; В) виразково-некротичний ентероколіт; С) вроджена кишкова непрохідність;

D) пологова травма; Е) фетоплацентарна недостатність.

20. Патогномонічним рентгенологічним симптомом перфоративного перитоніту є:

А) симптом серпа; В) симптом затемнення в нижніх відділах живота;

С) чаші Клойбера; D) симптом клешні.


Еталони відповідей: 1 – А; 2 – В, D, Е, F; 3 – В, С; 4 – А-медіальне, В-латеральне, С-нисхідне (тазове), D-ретроцекальне, E-ретроперитонеальне, F-підпечінкове; 5 – A, B, E, G, H, K; 6 – В, С; 7 – С, D; 8 – А, Е; 9 – А-ретроцекальний апендицит, В-тазовий апендицит, С-підпечінковий апендицит, D-лівобічний апендицит, E-гангренозний апендицит; 10 – А, В, С, Е, Н, І; 11 – D, 12 – С, 13 – В, 14 – С, 15 – С, 16 – D, 17 – D, 18 – Е, 19 – Е, 20 – D.
УІІ. Література для викладачів:

  1. Исаков Ю.Ф. Хирургические болезни у детей. М., 1993.

  2. Исаков Ю.Ф., Степанов Э.А., Дронов А.Ф. Острый аппендицит в детском возрасте. М., 1980.

  3. Степанов Э.А., Дронов А.Ф. Острый аппендицит у детей младшего возраста. М., 1974.

  4. Баиров Г.А. Неотложная хирургия детей. М.,1983.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття з дитячої хірургії для студентів медичного факультету на тему “Набута кишкова непрохідність. Запальні захворювання черевної порожнини. Закрита травма живота. Кровотечі з травної системи. Портальна гіпертензія”.



Актуальність теми. На сучасному рівні розвитку медицини не втрачають своєї актуальності питання діагностики та лікування захворювань органів черевної порожнини, що вимагають невідкладного хірургічного лікування. До них відносяться: набута кишкова непрохідність, запальні захворювання органів черевної порожнини, травми органів черевної порожнини, кровотечі з травної системи. При наявності кожного захворювання з вище описаних виникає життєво важлива необхідність як найшвидше розпочати лікування, від якого залежить життя хворої дитини.

Мета заняття: Вивчити клінічні, фізикальні, рентгенологічні та ультрасонографічні ознаки порушень з боку органів черевної порожнини. Оволодіти технікою лапароцентезу та різних методів дренування черевної порожнини. Ознайомитися з принципами діагностичної та лікувальної лапароскопії.

Місце проведення: учбові кімнати, операційна, палати хірургічного та реанімаційного відділень, кабінет функціональної діагностики.

Матеріальне забезпечення: історії хвороби, листки лікарських призначень, таблиці, ситуаційні задачі, тестові завдання.

Структура заняття та розподіл часу:



  1. Органiзацiйнi питання - 5 хв.

  2. Тестовий контроль з метою оцінки вихідного рівня знань і визначення ступеня готовності студентів до заняття.

  3. Викладач пояснює і демонструє методику обстеження дітей, знайомить студентів з принципами фізикального обстеження дітей в яких наявні ускладнення з боку органів черевної порожнини.

  4. Викладач демонструє рентгенограми хворих з гострою хірургічною патологією з боку органів черевної порожнини.

  5. Самостійна робота студентів з хворими дітьми: студенти збирають анамнез, обстежують їх, виконують діагностичні й лікувальні маніпуляції та ін. Під час самостійної роботи викладач надає методичну допомогу студентам і звертає увагу на найбільш важливі питання з даної теми практичного заняття. Студенти: збирають анамнез у матерів, визначають характер ушкоджень, проводять фізикальне обстеження пацієнтів, оцінюють одержані дані. -

  6. Викладач зі студентами здійснюють обхід дітей, з якими працювали студенти, котрі доповідають про результати самостійної роботи. Викладач обговорює і дає пояснення, підкреслює особливості тієї чи іншої методики обстеження та ін. Під час клінічного розбору викладач здійснює контроль кінцевого рівня знань студентів.

  7. Підсумки заняття: викладач підводить його підсумки, дає студентам завдання на наступне практичне заняття та завдання для самостійної роботи

  8. Контроль кінцевого рівня знань (тестовий контроль) та пiдведення підсумків - 15 хв.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Викладач при опитуванні звертає увагу студентів на механізми та причини отримання травм органів черевної порожнини, основні методи діагностики та лікування. Також звертається увага студентів на причини виникнення запальних процесів в черевній порожнині та механізми розвитку кишкової непрохідності у дітей різного віку. Розглядається можливий розвиток ускладнень з боку органів черевної порожнини.



Травма органів черевної порожнини. Аналізується механізм отримання травми. Травми органів черевної порожнини можуть бути закритими та проникаючими. Вони можуть супроводжуватися одночасним пошкодженням декількох органів черевної порожнини та розвитком шокового стану, із накопиченням в черевній порожнині крові (гемоперитонеум), повітря та кишкового вмісту при пошкодженні цілісності порожнистого органа, з швидким розвитком перитоніту.

Набута кишкова непрохідність. Останню поділяють на механічну та динамічну. Механічна кишкова непрохідність може бути обтураційною, странгуляційною та комбінованою, до якої відноситься інвагінація кишківника. Динамічна кишкова непрохідність є спастична та паралітична. Звертається особлива увага студентів на терміни захворювання та вік хворої дитини, від чого залежить лікувальна тактика. Проводиться обговорення механізму виникнення різних видів набутої кишкової непрохідності, що також має значення для вибору оптимальних методів лікування.

Запальні захворювання органів черевної порожнини. До запальних захворювань органів черевної порожнини відноситься гострий апендицит, гострий дивертикуліт, первинний перитоніт (гематогенний, криптогенний), гострий холецистит, гострий панкреатит, а також сюди слід віднести ускладнення виразкової хвороби шлунка та 12-п кишки у вигляді перитоніту, внаслідок перфоративної виразки. Всі ці захворювання можуть мати спільне ускладнення у вигляді перитоніту, який представляє собою запалення вісцерального та парієнтального листків очеревини, що має клінічну картину самостійного захворювання і являє собою комплекс грубих порушень зі сторони всіх органів та систем організму.

Кровотечі травної системи. Кровотечі шлунково-кишкового тракту грізний синдром, що вимагає невідкладної допомоги та лікування, викликає тривогу у батьків та ставить перед лікарем цілий ряд складних запитань. С.Я.Долецький запропонував виділити три групи захворювань, при яких може виникнути шлунково-кишкова кровотеча, всі вони об’єднані тактикою лікування. Перша група – це соматичні та інфекційні захворювання (сальмонельоз, дизентерія, геморагічний діатез, геморагічний гастрит, гострі лейкемічні та алейкемічні процеси, лімфогранулематоз, обмінний ретикульоз, гострий та підгострий гепатити, кишкові паразити, сепсис). Друга група – це пограничні захворювання ( виразкова хвороба шлунка та 12-п кишки, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа), коагулопатія новонароджених, синдром Шерешевського –Тернера, черевний тиф та інші). Третя гупа – це хірургічні захворювання (синдром портальної гіпертензії, грижі стравохідного отвору діафрагми, інвагінація, дивертикул Меккеля, подвоєння кишківника, пухлини ШКТ (найчастіше це гемангіоми), синдром Пейтца-Ієгерса, поліпи товстої кишки, тріщини анального кільця, геморой). При розгляді даної теми більше уваги студентів слід зупинити на синдромі портальної гіпертензії.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ЛАПАРОЦЕНТЕЗУ. Перед початком маніпуляції обов’язковим є вирожнення сечового міхура. По білій лінії живота, відступивши 1-3 см нище пупка, або на середині відстані від пупка до симфізу проводять розріз шкіри довжиною 1-1,5 см. На ділянку пупка , або по боках від розрізу накладають хрестоподібний шовковий шов, що захвачує апоневроз. Черевну стінку максимально при піднімають за кінці нитки. В шкірну рану вводять троакар в напрямку до черевної порожнини і вверх під кутом 45º до відчуття провалу. При правильно проведеній маніпуляції в черевну порожнину вільно заводиться катетер, та не відчувається при пальпації передньої черевної стінки введена рідина. Подальші маніпуляції залежать від мети обстеження (вводять повітря, тубус лапароскопа, випускають рідину чи використовують методику гарячого катетера).

Контрольні питання до теми:


  1. Основні механізми травми органів черевної порожнини;

  2. Клінічні, рентгенологічні та ультрасонографічні ознаки після травматичного пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини;

  3. Клінічні та рентгенологічні ознаки післяопераційної кишкової непрохідності;

  4. Клінічні та рентгенологічні (пневмоіригограма) ознаки інвагінації кишківника;

  5. Патогенез порушень в стінці кишківника при виникненні різних видів кишкової непрохідності;

  6. Клінічні та ультрасонографічні ознаки гострого апендициту у дітей;

  7. Патогенез, клініка та діагностика перитоніту у дітей;

  8. Передопераційна підготовка хворих з перитонітом в залежності від фази захворювання;

  9. Класифікація кровотеч з травної системи у дітей;

  10. Клініка, діагностика та диференційна діагностика кровотеч ШКТ у дітей;

  11. Топографічна анатомія портальної та кавальної системи у дітей;

  12. Класифікація синдрому портальної гіпертензії у дітей;

  13. Клініка, діагностика та лікування синдрому портальної гіпертензії у дітей;

  14. Основні принципи передопераційної підготовки хворих з перитонітом в залежності від фази перитоніту.

ЛІТЕРАТУРА для викладачів:

  1. Ашкрафт К.У., Холдер Т.М. Детская хирургия.- СПб,1996.- Т.1-2.

  2. Баиров Г.А., Рошаль Л.М. Гнойная хирургия детей. М.: Медицина, 1991.-272с.

  3. Библюк Й.І. Библюк Ю.Й., Хірургія дитячого віку. – Івано-Франківськ, 2006. – 380 с.

  4. Медицина дитинства / Пiд ред. П.С.Мощича. – Київ, 1994 - 1999. – Т. 1-4.

  5. Исаков Ю.Ф. Хирургические болезни у детей. Москва.: Медицина, 1993. – 576с.

Тестові завдання


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка