Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції




Сторінка5/13
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Управління спалахами інфекції в установах

У якому випадку слід запідозрити спалах грипу у закладі закритого типу?

Рекомендації

32. Під час сезону грипу, коли двоє мешканців закладу закритого типу проявляють ознаки і симптоми грипоподібних захворювань у проміжку 72 годин один від одного, необхідно провести тестування на грип. Коли віруси грипу циркулюють у громаді, навіть один позитивний лабораторний результат в поєднанні з іншими супутніми хворобами в установі показує, що існує спалах грипу (A-II).



Резюме доказів

Інститути – це установи, які доглядають за особами, які піддаються підвищеному ризику розвитку пов'язаних з грипом ускладнень і в яких віруси грипу можуть більш легко передаватися між людьми. Установи можуть включати, але не обмежені до, лікарні, установи довготривалого догляду для дорослих і дітей, в'язниці та інші подібні місця скупчення людей. Співробітники в таких установах повинні зберігати пильність щодо випадків респіраторних захворювань цілий рік, і має бути збережений тісний зв'язок з місцевими та державними департаментами охорони здоров'я щодо термінів та місцевих особливостей циркуляції грипу та інших респіраторних патогенів, таких як респіраторно-синцитіальний вірус і вірус парагрипу [206-208].

Враховуючи високий показник спалахів грипу в установах [209], під час сезону грипу доцільно розглядати кожен випадок лабораторно підтвердженого захворювання в контексті 2 випадків грипоподібних захворювань, що виникають протягом 72 годин, як спалах в інституційному середовищі, що призводить до швидкого здійснення заходів контролю, в тому числі вакцинації і використання противірусних препаратів [94, 195, 210-213]. Через більш низьку чутливість експрес-тестів на грип, негативні результати таких тестів повинні спонукати до подальшого тестування шляхом РТ-ПЛР та/або вірусної культури, щоб підтвердити, що спалах виник не через грип. Для кластерів грипоподібних захворювань, що виникають, коли віруси грипу циркулюють у громаді, в очікуванні лабораторного підтвердження діагнозу слід використовувати низький поріг (2 випадки грипоподібних захворювань, що виникають протягом 72 годин) для започаткування заходів у боротьбі зі спалахом в установах. У періоди, коли віруси грипу не циркулюють у громаді, це менш імовірно, що випадки грипоподібних захворювань являють собою інфекції з вірусами грипу, тому використання вакцин та антивірусної хіміопрофілактики може бути відкладене до остаточного отримання діагнозу з лабораторії. Тим не менш, в таких контекстах, інші заходи інфекційного контролю, такі як ізоляція і групування хворих мешканців, обмеження для хворого персоналу і відвідувачів, скринінг хворих членів персоналу та активне спостереження за новими випадками, мають бути реалізовані і можуть допомогти контролювати спалахи, поки очікуються підтвердження етіології [5, 213, 214].

Яка роль тестування мешканців закладів закритого типу з грипоподібним захворюванням після того, як діагноз грипу вже було встановлено в одного мешканця?

Рекомендації

33. Після виявлення одного лабораторно підтвердженого випадку захворювання на грип серед мешканців закладу, цілком імовірно, що подальші випадки тимчасово пов'язаних грипоподібних захворювань також можуть бути викликані вірусом грипу, хоча можуть також виникнути змішані захворювання, викликані іншими патогенними мікроорганізмами. Хоча це може бути неможливо отримати зразки від усіх хворих мешканців для тестування на грип в умовах спалаху, особи із подібними симптомами, які розвиваються через > 72 годин після противірусної хіміопрофілактики, або серед осіб із подібними симптомами, які проживають в раніше неінфікованих установах, повинні бути перевірені на грип та інші респіраторні патогени. Якщо результати тесту на грип позитивні, незважаючи на противірусне лікування, розгляньте можливість медикаментозно-резистентного вірусу; поширення грипу в раніше неінфікованих районах установ, де противірусні препарати не були використані; або багаторазове занесення грипу мешканцями установи ззовні (B-III).



Резюме доказів

Існує мало даних, щоб визначити, чи проведення діагностичних тестів кожного мешканця, хто має грипоподібні захворювання в умовах спалаху грипу, призводить до більш своєчасного інфекційного контролю. Однак, як тільки випадок грипоподібного захворювання в установі підтверджується як грип, наступні виявлені випадки грипоподібних захворювань також можуть бути викликані грипом, хоча це і не завжди справджується (наприклад, грип та інші респіраторні віруси можуть циркулювати одночасно в одному і тому ж закладі й іноді може відбуватися ко-інфекція) [215]. Оскільки існує висока ймовірність того, що такі пацієнти інфіковані вірусом грипу [64], залежно від наявності тестів у даній установі це може бути непрактичним тестувати кожного пацієнта з грипоподібним захворюванням на вірус грипу в умовах спалаху грипу. Літні пацієнти можуть мати атипові симптоми інфекції грипу; тестування на грип може бути важливим для афебрильних мешканців із ​​симптомами респіраторних захворювань або вперше виявленим зміненим психічним статусом. Мешканці закладів закритого типу часто мають високий ризик розвитку пов'язаних з грипом ускладнень. Якщо клінічні підозри на захворювання грипом високі, розумно розпочинати противірусну терапію та здійснювати заходи інфекційного контролю в очікуванні результатів тестів діагностики грипу.



Кого слід лікувати противірусними препаратами під час спалахів?

Рекомендації

34. Всі мешканці з лабораторно підтвердженою інфекцією вірусу грипу повинні приймати відповідні противірусні препарати. Після виявлення одного випадку лабораторно підтвердженого грипу в установі, всі особи, у яких згодом розвиваються грипоподібні захворювання або інші ознаки або симптоми грипу (наприклад, ізольовані зміни психічного стану у літніх осіб) повинні лікуватися противірусними препаратами (A-III). Див. розділу «Противірусні препарати для лікування» і табл. 2 для інформації щодо режимів.



Резюме доказів

Існує мало даних, щоб припустити, що лікування осіб з підтвердженим грипом під час інституційного спалаху, без реалізації широкомасштабної противірусної хіміопрофілактики і вакцинації проти грипу, призводить до більш швидкого контролю спалаху. Тим не менш, такі люди, ймовірно, будуть схильні до ризику розвитку ускладнень грипу [5, 216] і повинні лікуватися відповідними противірусними препаратами, як обговорювалося в розділі «Противірусні препарати для лікування». Раннє лікування (протягом 2 днів після початку захворювання) було пов'язане з більш значним скороченням ризику розвитку ускладнень, ніж відкладене лікування в одному ретроспективному дослідженні [151].



Хто повиннен отримувати противірусну хіміопрофілактику під час спалахів?

Рекомендації

35. Під час задокументованих спалахів грипу в установах тривалого догляду всі мешканці повинні отримувати хіміопрофілактику проти вірусу грипу, незалежно від статусу вакцинації грипу. В ідеалі, хіміопрофілактика повинна бути реалізована на всіх поверхах і палатах, тому що випадки спалахів часто відбуваються, коли противірусні препарати вводяться тільки особам з інфікованих блоків або палат, а не всім мешканцям в установі (A-I).



Резюме доказів

Існують деякі розбіжності щодо того, чи повинні мешканці в установах отримувати хіміопрофілактику проти вірусу грипу в умовах інституційних спалахів грипу. Спостережні дані [151, 195, 197, 198, 217-221] рандомізованих досліджень [219, 222] та рекомендацій експертів та медичних товариств [5, 94, 188, 206, 211, 223, 224] підтримують використання противірусних препаратів проти грипу для мешканців у таких установах. Хіміопрофілактика в установах також демонструє економічну вигоду для інфікованого закладу [225]. Проте, противірусні препарати часто вводяться для хіміопрофілактики лише мешканців, які займають палати на інфікованому поверсі або у блоці. Така практика часто призводить до продовження спалаху і появи випадків захворювання на інших поверхах або блоках після реалізації контрольних заходів на вихідній ділянці. У світлі цього досвіду, якщо це можливо, в ході спалаху має відбуватися широкомасштабна хіміопрофілактика всіх мешканців, незалежно від того, чи були вони раніше щеплені [5, 214, 218].



Які медичні працівники повинні отримувати противірусну хіміопрофілактику під час спалахів?

Див. інформацію про режими з розділу «Противірусні препарати для лікування».



Рекомендації

36. Для всіх співробітників установи, які не можуть отримати вакцину проти грипу або для яких вакцина протипоказана, або якщо вакцина буде неефективною (наприклад, у зв'язку з циркуляцією штамів вірусів грипу, які антигенно відрізняються від штамів вакцини, так, що очікується істотне збільшення невдач вакцинації), противірусні препарати повинні використовуватися для хіміопрофілактики (B-III). Протипоказання до вакцинації включають анафілактичну гіперчутливість на яйця або інші компоненти вакцини, гарячкові захворювання від помірних до важких і, в якості запобіжного заходу, синдром Гієна-Барре в анамнезі протягом 6 тижнів після отримання попередньої вакцинації проти грипу [5].



Резюме доказів

Хоча існують докази, що вакцинація медичних працівників знижує смертність у пацієнтів [226, 227], ніякі дослідження не оцінювали вплив серед мешканців противірусної хіміопрофілактики медичних працівників. Слід докласти всіх зусиль до того, щоб весь медичний персонал вакцинувався кожен сезон. Нещеплені працівники можуть бути носієм вірусу грипу ззовні до установи, і співробітники також можуть заразитися і служити джерелом передачі інфекції в установах [228]. З цих причин, нещеплені медичні працівники повинні отримувати хіміопрофілактику проти вірусу грипу під час спалаху грипу. Під час сезонів, коли віруси, що циркулюють, не співпадають з вірусами вакцинації, слід розглянути проведення противірусної хіміопрофілактики в тому числі вакцинованому персоналу. Противірусну хіміопрофілактику слід розглядати для вакцинованого персоналу з ослабленим імунітетом, тому що вакцина може мати значно нижчу ефективність [205]. Якщо працівник отримує вакцину проти грипу під час інституційного спалаху, противірусна хіміопрофілактика повинна тривати протягом 14 днів після вакцинації, поки не розробляться захисні антитіла. В ідеалі, хіміопрофілактика повинна здійснюватися для не щепленого персоналу усієї установи, тому що спалах може виникнути, якщо противірусні препарати вводяться тільки тим особам, які працюють в інфікованих блоках. Належне здійснення противірусної хіміопрофілактики серед персоналу сприятиме швидкому виявленню спалаху в поєднанні з інформацією про циркуляцію антигенно віддалених штамів, які навряд стримуватимуться поточною вакциною.



Як довго повинна тривати противірусна хіміопрофілактика у мешканців і медичного персоналу під час спалахів?

Рекомендації

37. В умовах інституційного спалаху слід продовжувати противірусну хіміопрофілактику протягом 14 днів або протягом 7 днів після появи симптомів у останньої інфікованої людини, в залежності від того, що триває довше (A-II).



Резюме доказів

CDC, численні державні і місцеві органи охорони здоров'я та експерти з боротьби з грипом рекомендують, аби противірусна хіміопрофілактика під час інституційних спалахів грипу тривала не менше ніж 14 днів і якщо спостереження показують, що нові випадки продовжують мати місце, хіміопрофілактика повинна тривати протягом 7 днів після останнього виявленого випадку [5, 94, 214, 229]. Одне рандомізоване дослідження, що порівнювало два протоколи противірусної хіміопрофілактики, що використовувалися в будинках для інвалідів під час спалаху грипу, дійшло висновку, що введення противірусних препаратів мешканцям протягом як мінімум 14 днів (і протягом 7 днів після останнього підтвердженого випадку грипу) достатньо для запобігання загострення спалаху [229].



NICE clinical guideline 69 «Respiratory tract infections – antibiotic prescribing», 2008:

1 Резюме

1.1 Перелік усіх рекомендацій

Клінічна та економічна ефективність стратегій призначення антибіотиків при респіраторних інфекціях (РІ) (підрозділ 2.2.3)

Рекомендація № 1.1.1

При першому особистому контакті з пацієнтом в закладі первинної медичної допомоги, в тому числі при візитах в центри вільної медичної допомоги та відділення невідкладної допомоги, дорослим і дітям (від 3 місяців і старше) з історією, яка потенційно передбачає розвиток наступних станів, необхідно провести клінічне обстеження:



  • гострий середній отит

  • гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт

  • застуда

  • гострий риносинусит

  • гострий кашель/гострий бронхіт.

Клінічне обстеження повинно зібрати анамнез (симптоми, використання безрецептурних препаратів або самолікування, попередню історію хвороби, відповідні фактори ризику, відповідні супутні захворювання) і, якщо необхідно, провести експертизу для виявлення відповідних клінічних ознак.

Рекомендація № 1.1.2

Побоювання та очікування пацієнтів або їх батьків/опікунів повинні бути визначені та враховуватися при узгодженні використання однієї з трьох стратегій призначення антибіотиків (без призначення, із відкладеним призначенням і з негайним призначенням).



Рекомендація № 1.1.3

Стратегії непризначення антибіотиків або стратегія відкладеного призначення антибіотиків повинна бути узгоджена з пацієнтом при наступних станах:



  • гострий середній отит

  • гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт

  • застуда

  • гострий риносинусит

  • гострий кашель /гострий бронхіт.

Залежно від клінічної оцінки тяжкості стану для пацієнтів в наступних підгрупах може також розглядатися стратегія негайного призначення антибіотиків (разом зі стратегією непризначення антибіотиків або відкладеного призначення антибіотиків):

  • двосторонній ГСО у дітей віком до 2 років

  • ГСО у дітей з отореєю

  • гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт, при трьох або більше критеріях Сентора1.

Рекомендація № 1.1.4

При всіх стратегіях призначення антибіотиків, пацієнт повинні отримати:



  • поради щодо звичайного природного перебігу хвороби, в тому числі, щодо середньорічної загальної тривалості хвороб (до і після спостереження лікаря):

  • гострий середній отит: 4 дні

  • гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт: 1 тиждень

  • застуда: 1 ½ тижні

  • гострий риносинусит: 2 ½ тижня

  • гострий кашель/гострий бронхіт: 3 тижні.

  • поради про терапію симптомів, включаючи гарячку (зокрема, анальгетики та жарознижувальні засоби). Для отримання інформації про лихоманку у дітей молодше 5 років, див. «Гарячкові захворювання у дітей» (клінічна настанова NICE 47).

Рекомендація № 1.1.5

Якщо буде прийнята стратегія непризначення антибіотиків, пацієнт повинен отримати:



  • підтвердження того, що антибіотики не потрібні негайно, тому що вони, скоріше за все, матимуть незначний вплив на симптоми і можуть мати побічні ефекти, наприклад, діарею, блювання і висип

  • клінічний огляд, якщо стан погіршується або затягується.

Рекомендація № 1.1.6

Якщо буде прийнята стратегія відкладеного призначення антибіотиків, пацієнт повинен отримати:



  • підтвердження того, що антибіотики не потрібні негайно, тому що вони, скоріше за все, матимуть незначний вплив на симптоми і можуть мати побічні ефекти, наприклад, діарею, блювання і висип

  • поради про використання відкладеного призначення, якщо симптоми не згасають відповідно до передбаченого ходу хвороби або якщо відбувається значне погіршення симптомів

  • рекомендацію щодо повторного візиту, якщо спостерігатиметься значне погіршення симптомів, незважаючи на використання відкладеного призначення.

Рецепт при відкладеному призначенні може бути виданий пацієнту або залишений в узгодженому місці, щоб пацієнт забрав його пізніше.

Рекомендація № 1.1.7

Негайне призначення антибіотиків і/або подальше належне спостереження та лікування повинні бути запропоновані для пацієнтів (дорослих і дітей) тільки в таких ситуаціях:



  • якщо пацієнт систематично нездужає

  • якщо у пацієнта є потенційні симптоми та ознаки серйозного захворювання та/або ускладнень (зокрема, пневмонія, мастоїдит, перітонзилярний абсцес, перітонзилярна флегмона, внутрішньоочні і внутрішньочерепні ускладнення)

  • якщо пацієнт має високі ризики серйозних ускладнень через вже існуючі супутні захворювання. Це включає в себе пацієнтів із серйозними захворюваннями серця, легенів, нирок, печінки або нервово-м'язовими захворюваннями, імуносупресією, муковісцидозом, а також маленьких дітей, які народилися передчасно

  • якщо пацієнт старше 65 років з гострим кашлем і має два чи більше наступних критеріїв або старше 80 років з гострим кашлем і має один або більше наступних критеріїв:

- госпіталізація у попередньому році

- цукровий діабет 1 або 2 типу

- гостра серцева недостатність в анамнезі

- поточне застосування пероральних глюкокортикоїдів.

Для таких пацієнтів стратегії непризначення або відкладеного призначення антибіотиків не повинні розглядатися.

1.2 Маршрут медичної допомоги з приводу інфекцій дихальних шляхів

При першому зверненні до закладу первинної медичної допомоги, в тому числі до центрів вільної медичної допомоги та відділень невідкладної допомоги, пропонується клінічна оцінка, в тому числі:

● анамнез (симптоми, застосування безрецептурних засобів або самолікування, анамнез попередніх захворювань, відповідні фактори ризику, відповідні супутні захворювання)

● проведення необхідних для встановлення діагнозу обстежень




Адреса пацієнтів або батьків / осіб, які здійснюють догляд, і очікування при узгодженні застосування стратегії трьох антибіотиків (без призначення, відкладене і негайне призначення)

↓ ↓

Узгодження стратегії непризначення антибіотиків або відкладення призначення антибіотиків пацієнтам з гострим середнім отитом, гострим болем у горлі / фарингітом / гострим тонзилітом, застудою, гострим риносинуситом або гострим кашлем / гострим бронхітом.



Проте, також слід розглянути стратегію негайного призначення для таких підгруп, в залежності від тяжкості РІ.





Пацієнт має ризик розвитку ускладнень.

↓ ↓ ↓ ↓

Ніяких антибіотиків

Запропонувати пацієнтам:

● запевнення, що антибіотики не потрібні негайно, оскільки вони можуть внести невеликі зміни в симптоми і можуть мати побічні ефекти, наприклад, діарею, блювання і висип.

Клінічний огляд, якщо інфекція дихальних шляхів погіршується або стає тривалою






Затримка призначення антибіотиків

Запропонувати пацієнтам:

● запевнення, що антибіотики не потрібні негайно, оскільки вони в незначній мірі вплинуть на симптоми і можуть мати побічні ефекти, наприклад, діарею, блювання і висип.

● пораду щодо затримки призначення, якщо симптоми не зникають або стають значно гіршим

● пораду щодо повторної консультації лікаря, якщо симптоми стають значно гірше, незважаючи на використання затримки призначення антибіотиків.

Затриманий рецепт з інструкціями можна дати пацієнту відразу або він може його забрати пізніше.






Ніяких антибіотиків, затримка призначення антибіотиків або негайне призначення антибіотиків

Залежно від клінічної оцінки тяжкості також розгляньте стратегію негайного призначення антибіотиків:

● дітям у віці до 2 років з двостороннім гострим середнім отитом

● дітям з отореєю, які мають гострий середній отит

● пацієнтам з гострим болем в горлі / гострим тонзилітом, коли є три або більше критеріїв Сентора.
1 критерії Сентора: наявність ексудату в мигдалинах, болючі передньошийні лімфоаденопатія або лімфаденіт, лихоманка в анамнезі і відсутність кашлю.





Негайне призначення антибіотиків або подальше обстеження та/або лікування

Запропонуйте негайно антибіотики або подальше обстеження / лікування пацієнтів, які:

● системно почувають себе дуже погано

● мають симптоми та ознаки серйозного захворювання та/або ускладнень (зокрема, пневмонії, мастоїдиту, перітонзилярного абсцесу, перітонзилярної флегмони, внутрішньоочних і внутрішньочерепних ускладнень)

● відносяться до групи високого ризику розвитку важких ускладнень через вже існуючі супутні захворювання. До них відносяться пацієнти зі значними захворюваннями серця, легенів, нирок, печінки або нервово-м'язовими захворюваннями, імуносупресією, муковісцидозом і маленькі діти, які народилися передчасно.

● мають вік понад 65 років з гострим кашлем і двома чи більше наступними критеріями або старше 80 років з гострим кашлем і одним або більше наступним критерієм:

● госпіталізація у попередньому році

● цукровий діабет 1 або 2 типу

● гостра серцева недостатність в анамнезі

поточне застосування пероральних глюкокортикоїдів.





Запропонувати всім пацієнтам :

• поради про звичайний природний перебіг захворювання і середню загальну тривалість хвороби:

▪ гострого середнього отиту: 4 дні

▪ гострого болю у горлі / гострого фарингіту / гострого тонзиліту: 1 тиждень

▪ застуди: 1 ½ тижні

▪ гострого риносинуситу: 2 ½ тижні

▪ гострого кашлю / гострого бронхіту: 3 тижні

• поради про лікування симптомів, включаючи гарячку (зокрема, анальгетики та жарознижувальні засоби). Для отримання інформації про лихоманки у дітей молодше 5 років, див. «Гарячкові захворювання у дітей» (клінічна настанова NICE 47).



1.3 Огляд

1.3.1 Призначення антибіотиків проти самообмежувальних респіраторних інфекцій у дорослих і дітей при первинній медичній допомозі

Респіраторна інфекція (РІ) визначається як будь-яке інфекційне захворювання верхніх або нижніх дихальних шляхів. Інфекції верхніх дихальних шляхів (ІВДШ) включають в себе застуду, ларингіт, фарингіт/тонзиліт, гострий риніт, гострий риносинусит і гострий середній отит. Інфекції нижніх дихальних шляхів (ІНДШ) включають гострий бронхіт, бронхіоліт, пневмонію та трахеїт. Як правило, антибіотики прописуються для лікування РІ у дорослих та дітей при первинній медичній допомозі. Дані загальної практики в Англії та Уельсі показують, що чверть населення щороку відвідує своїх сімейних лікарів через РІ (Ешворт і співавт. 2005). РІ є причиною 60% випадків призначення антибіотиків у загальній практиці і це становить значне економічне навантаження для NHS. Річні витрати на призначення лише проти гострого кашлю перевищують 15 мільйонів фунтів (Lindbaek 2006).

Існують дані рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань (РКВ), що антибіотики мають обмежену ефективність у лікуванні більшої частини РІ у дорослих і дітей (див. розділ 2). До таких відносяться гострий середній отит (ГСО), гострий кашель/гострий бронхіт, гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт, гострий риносинусит та застуди. Ці стани значною мірою самообмежувальні, а ускладнення за відсутності антибіотичної терапії малоймовірні. Таким чином, ці п'ять загальних РІ знаходяться в центрі уваги даної настанови. Нераціональне призначення антибіотиків має потенціал для збудження медикаментозно-індукованих побічних ефектів, призводить до поширення стійких до антибіотиків організмів в суспільстві і збільшення кількості первинних медичних консультацій через незначні захворювання (Постійний медичний консультативний комітет 1998).

Для пацієнтів з РІ при первинній медичній допомозі або першому контакті з медичним співробітником (наприклад, спеціалістом невідкладної допомоги або швидкої медичної допомоги) може бути використано три різні стратегії лікування антибіотиками: відмова від лікування антибіотиками; віднесене у часі (або відкладене) призначення антибіотиків (при якому застосування антибіотиків дозволяється через певний часовий лаг, у випадку симптоматичного погіршення), а також негайне призначення антибіотиків. Рішення погоджене лікарем і пацієнтом залежить як від оцінки фахівцем-медиком ризику ускладнень у разі утримання від прийому антибіотиків, так і від очікувань пацієнтів відносно призначення антибіотиків (Britten N та ін. 2008; Butler та ін. 1998). Перевага відстроченого призначення у порівнянні зі стратегією відмови від призначення полягає у тому, що вона передбачає «запобіжне лікування» для незначної кількості пацієнтів, у яких можуть розвиватися ускладнення, і тому що пацієнти, які очікують призначення антибіотиків можуть бути більш схильними погодитися з таким курсом лікування, ніж з повною відмовою від застосування антибіотиків. Саме тому відкладене призначення є важливою стратегією лікування з метою скорочення кількості призначення недоречних антибіотиків (Little 2005).

Схеми призначення антибіотиків для РІ широко варіюють у загальній практиці. Хоча схеми з затримкою призначення і відмовою від призначення активно лобіювались з кінця 1990-х років (Little 2005), неясно, якою мірою вони були прийняті на рівні первинної медичної допомоги в Англії та Уельсі.

В даний час немає національних клінічних рекомендацій у Великобританії, що стосуються застосування антибіотиків у первинній медичній допомозі для РІ, які можуть мати самообмежувальний характер. Отже, існує потреба у рекомендаціях для первинної медичної допомоги та інших медичних працівників першого контакту (сімейних лікарів, медсестер-практиків, фармацевтів і тих, хто працює у відділеннях невідкладної допомоги) щодо:

- того, які РІ не потребують негайного лікування

- того, яка стратегія лікування антибіотиками може бути запропонована після прийняття рішення, що пацієнт не вимагає негайного лікування антибіотиками

- клінічної та економічної ефективності відкладеної антибіотичної або безантибіотичної терапії під час медичної допомоги для забезпечення належного використання антибіотиків при РІ.

Ця коротка клінічна настанова спрямована на поліпшення якості надання медичних послуг дорослим та дітям (від 3 місяців і старше), для яких негайне призначення антибіотиків не є клінічним показанням, шляхом напрацювання науково-обґрунтованих рекомендацій щодо стратегії застосування антибіотиків. Однак, ця настанова не поширюється на деталі режимів антибіотикотерапії вищезазначених п'яти РІ. Медичні працівники повинні звертатись до Британської національної рецептурної книги при виборі антибіотика і його дозування.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка