Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції




Сторінка6/13
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

1.3.2 Програма короткої клінічної настанови NICE

«Призначення антибіотиків проти самообмежувальних інфекцій дихальних шляхів у дорослих і дітей при первинній медичній допомозі» (клінічна настанова NICE 69) є короткою клінічною настановою NICE.

Для повного пояснення цього процесу див. www.nice.org.uk/guidelinesmanual.

1.3.3. Використання даної настанови

Цей документ призначений для працівників первинної медичної допомоги та місцевих закладів охорони здоров’я, де відбувається особистий контакт між пацієнтом і медичним працівником. Ці заклади включають заклади загальної практики (поліклініки), місцеві аптечні заклади, центри вільної медичної допомоги, чергові заклади охорони здоров’я та відділення невідкладної допомоги, де надається первинна медична та сестринська допомога. Цільова група населення – дорослі та діти (від 3 місяців і старше), які не потребують негайного призначення антибіотиків.

Це повна версія настанови. Вона доступна на www.nice.org.uk/CG069. Видається також зведена версія даної настанови: «Розуміння настанови NICE» (версія для пацієнтів і піклувальників) і короткий посібник (для медичних працівників). Вони також доступні за адресою www.nice.org.uk/CG069.

1.3.4 Використання рекомендацій та супутня доказова база

ГРН зробила огляд доказів по кожному клінічному питанню, по якому отримала звіт по клінічним даним і, при необхідності, економічні обґрунтування, отримані під час дослідження та оцінки подібної інформації. Виходячи з цієї інформації ГРН змогла сформувати рекомендації настанови. Зв'язок між доказами і рекомендаціями ГРН явно висвітлений і супроводжується клінічними доказами.



2 Огляд доказової бази і рекомендацій

2.1 Огляд ефективності застосування антибіотиків для респіраторних інфекцій при первинній медичній допомозі

2.1.1 Вступ

Ця коротка клінічна настанова прагне оптимізувати використання антибіотиків для РІ у дорослих і дітей при первинній медичній допомозі. Умови, які є предметом дослідження, включають загальні випадки РІ, які лікуються у закладах первинної медичної допомоги, де призначення антибіотиків часто вважається ефективним засобом боротьби із симптомами і запобігання ускладнень. П'ять РІ досліджуються в цій короткій клінічній настанові: гострий середній отит (ГСО), гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт, застуда, гострий риносинусит та гострих кашель/гострий бронхіт. Ці п'ять РІ є найбільш поширеними причинами звернень до медичних закладів загальної практики у Великобританії 2.

Мета цього оглядового розділу полягає в узагальненні даних про ефективність антибіотиків для вищезгаданих п'яти РІ. Це дає підстави для створення цієї короткої клінічної настанови, яка має на меті визначення клінічної та економічної ефективності конкретної стратегій антибіотикотерапії при РІ (див. розділ 2). Гострий середній отит (ГСО) є діагнозом, який заснований на симптомах і дослідженні барабанної перетинки. Двома загальними симптомами гострого середнього отиту є вушна біль (гострий біль у вусі) і оторея.

Огляд заснований на нещодавно опублікованих систематичних оглядах (Бібліотека Кокрейн) та інших відповідних дослідженнях. Виявлені докази узагальнені і представлені наративно.

Цей огляд має на меті демонстрацію ефективності антибіотиків у лікуванні РІ (гострого середнього отиту [ГСО], гострого болю у горлі/гострого фарингіту/гострого тонзиліту, застуди, гострого риносинуситу та гострого кашлю/гострого бронхіту) у дорослих і дітей, які звернулись до первинних закладів охорони здоров’я. Термін «гострий риносинусит» використовується замість терміна «гострий синусит» для відповідності у цій настанові, з огляду на те, що «гострий риносинусит» є міжнародно визнаним в даний час терміном. Тим не менш, в деякій медичній літературі у дослідженнях до сих пір зустрічається термін «гострий синусит».

2.1.2 Огляд

Гострий середній отит (ГСО)

Був визначений один систематичний огляд Кокрейн щодо ефективності антибіотиків при ГСО (Glasziou і співавт. 2004). Цей огляд Кокрейн включив 8 рандомізованих контрольованих випробувань (РКВ) за участю 2287 дітей (від 6 місяців до 15 років) обох статей без тімпаностомії, які страждають від ГСО, незалежно від закладу, в якому вони розпочали лікування. Дослідження розглядало будь-яку антибактеріальну терапію в порівнянні з плацебо. Дослідження проводились у первинній установі (лікарні загальної практики) (4) і лікарні (1) (рандомізовано лікарняною аптекою). Установи, в яких здійснювались інші 3 дослідження, не уточнювались.

Цей огляд проводив мета-аналіз на основі сукупного відносного ризику (ВР) щодо важливих для пацієнта (симптоми або проблеми, які впливають на добробут пацієнта) та інших важливих результатів. Тривалість і тяжкість болю і проблем зі слухом (середньо- та довгострокових), викликаних рідиною в середньому вусі, були визначені як два ключових фактори для пацієнтів. Було визначено два інших ключових фактори: побічні ефекти (блювання, діарея, висип) і прогресування симптомів (ускладнення – двосторонній отит).

Фактор 1: тривалість і тяжкість болю

У мета-аналізі тривалість та інтенсивність болю не була суттєво знижена антибіотиками протягом перших 24 годин (ВР = 1,02, 95% довірчий інтервал [ДІ] від 0,85 до 1,22, р = 0,91) (4 дослідження), але була значно скорочена антибіотиками з 2 по 7 день (сукупний ВР = 0,70, 95% ДІ від 0,60 до 0,81, р <0,00001, кількість тих, хто потребує лікування3 [КХПЛ] = 15, 95% ДІ від 11 до 24) (8 досліджень).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Серед 4 досліджень, які вивчали тривалість і важкість больового синдрому протягом перших 24 годин, тільки 1 проводилось у закладі первинної медичної допомоги. Ця вибірка дослідження включала 229 дітей. Результат цього окремого дослідження склав ВР = 0,99, 95% ДІ від 0,75 до 1,30, що не було значним. У 8 дослідженнях, які розглядали результати з 2 по 7 день, тільки 3 дослідження були проведені в закладах загальної практики. Загальна вибірка цих 3 досліджень склала 586 дітей. Результати цих 3 окремих первинних досліджень лікування були наступними: ВР = 0,89; 95% ДІ від 0,41 до 1,93, ВР = 0,71, 95% ДІ від 0,43 до 1,18 і ВР = 0,82, 95% ДІ від 0,68 до 0,98, відповідно (2 з 3 досліджень показали незначні результати).



Фактор 2: проблеми зі слухом

З огляду на те, що результати зміни слуху не показали ніяких істотних відмінностей в мета-аналізі через 1 місяць (3 дослідження) або 3 місяці (2 дослідження) після випадку загострення, це свідчить про відсутність позитивного ефекту антибіотиків на слух (1 місяць: сукупний ВР = 0,94, 95% ДІ від 0,75 до 1,19, р = 0,6, 3 місяці: сукупний ВР = 0,80, 95% ДІ від 0,55 до 1,16, р = 0,2).

Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Два дослідження з цього аналізу (протягом 1 місяця) проводились у закладах загальної практики із загальною вибіркою 323 дитини (ВР = 0,74, 95% ДІ 0,49 до 1,13; ВР = 1,05, 95% ДІ від 0,74 до 1,48, відповідно), а 1 дослідження (з двох) проводилось протягом 3 місяців у закладі первинної медичної допомоги з вибіркою у 221 дитину (ВР = 0,65, 95% ДІ 0,40 до 1,07).



Фактор 3: побічні ефекти

4 дослідження в систематичному огляді Кокрейн, так само, як і в досліджені реакції пацієнтів на відповідні результати, повідомили про побічні реакції в окремих дітей (побічні дії антибіотиків, такі як нудота, діарея і висип). Коли всі 4 дослідження були об'єднані, результати показали, що діти, які приймали антибіотики, були під великим ризиком побічних ефектів у порівнянні з групою плацебо (сукупний ВР = 1,60, 95% ДІ від 1,19 до 2,16, р = 0,002).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З цих 4 досліджень 2 були зареєстровані у закладах первинної медичної допомоги із загальною вибіркою дослідження 472 дитини. ВР для 2 окремих досліджень склав 1,52 (95% ДІ від 1,09 до 2,13) і 1,75 (95% ДІ від 0,90 до 3,42).



Фактор 4: прогресування симптомів

З точки зору прогресування симптомів мета-аналіз не показав позитивного ефекту антибіотиків у зниженні двостороннього отиту (3 дослідження) (сукупний ВР = 0,48, 95% ДІ від 0,17 до 1,33, р = 0,2).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Тільки 1 дослідження було проведено у закладі первинної медичної допомоги (ВР = 0,91, 95% ДІ від 0,60 до 1,38). З трохи більше 2000 дітей, обстежених в цьому огляді Кокрейн, тільки в одному випадку був зафіксований мастоїдит, що свідчить про те, що мастоїдит є рідкісним ускладненням гострого середнього отиту.



Мета-аналіз індивідуальних даних пацієнтів (МІДП)

Крім систематичного огляду Кокрейн (Glasziou і співавт. 2004) був також визначений ще один мета-аналіз з індивідуальними даними по хворим на ГСО, які приймали антибіотики, (Rovers і співавт. 2006) для включення до даного огляду. На відміну від огляду Кокрейн (Glasziou і співавт. 2004), який мав широкий віковий діапазон (від 6 місяців до15 років), цей МІДП виокремив підгрупи дітей, які в більшій мірі експоновані до позитивних і негативних впливів антибіотиків. У загальній сукупності 6 рандомізованих досліджень були включені в мета-аналіз, й індивідуальні дані по 1643 дітям у віці від 6 місяців до 12 років були валідовані та повторно проаналізовані. Первинним фактором дослідження був затяжний випадок гострого середнього отиту (який супроводжувався болем, лихоманкою або обома одразу протягом від 3 до 7 днів).

Результати показали, що в порівнянні з плацебо сукупний ВР по симптомам протягом 3-7 днів з антибіотиками склали 0,83 (95% ДІ від 0,78 до 0,89; КХПЛ = 8). Коли біль і лихоманка були проаналізовані окремо, результати для обох факторів показали незначну дію антибіотиків у питанні зменшення болю від 3 до 7 днів (ВР = 0,86, 95% ДІ від 0,81 до 0,91, КХПЛ = 10) і зниження температури від 3 до 7 днів (ВР = 0,95, 95% ДІ від 0,92 до 0,98, КХПЛ = 20).

Подальший аналіз для первинного фактору (біль, лихоманка або обидва симптоми від 3 до 7 днів) також показав, що дія антибіотиків була модифікована за віком, двостороннім ГСО та отореєю. У дітей у віці до 2 років з двостороннім ГСО 30% у групі антибіотиків і 55% у контрольній групі все ще мали біль, лихоманку або обидва симптоми від 3 до 7 днів, з ВР = 0,64 (95% ДІ від 0,62 до 0,80; КХПЛ = 4). Навпаки, у дітей у віці 2 років і старше не було ніяких істотних відмінностей між двома групами по болі, лихоманці або обох протягом 3-7 днів (ВР = 0,80, 95% ДІ від 0,70 до 1,02). Біль, лихоманка або обидва симптоми і раніше повідомлялись в інтервалі від 3 до 7 днів у 24% дітей з отореєю у групі з антибіотиком і в 60% дітей з отореєю в контрольній групі, з ВР = 0,52 (95% ДІ від 0,37 до 0,73; КХПЛ = 3). Різниця ризиків, яка склала 36%, була набагато більшою, ніж різниця ризиків для дітей, які не зазнали отореї в обох групах (14%). Це свідчить про те, що діти з отореєю отримували більше користі від лікування антибіотиками незалежно від інших характеристик.

Підсумкові висновки огляду Кокрейн і МІДП полягають у наступному. Антибіотики проти ГСО ефективні тільки в зменшенні тривалості болю у дітей у віці від 6 місяців до 15 років. КХПЛ для запобігання певного болю в однієї дитини через 2 дні склала 15 пацієнтів, а діти, які приймали антибіотики, були набагато більше експоновані до ризику побічних ефектів. Однак, незважаючи на можливі побічні реакції, антибіотики, скоріше за все, були корисними для дітей віком до 2-х років з двостороннім ГСО (КХПЛ = 4), а також для дітей з двостороннім ГСО та отореєю (КХПЛ = 3). Тим не менш, біль на 3 день для тих дітей, які його мали, був помірним, при цьому більшість батьків використовували субоптимальні дози анальгетиків (Little і співавт. 2001). Таким чином, це спірно, чи варто для лікування дітей застосовувати антибіотики, особливо коли для полегшення болю не були застосовані оптимальні дози анальгетиків.

Гострий кашель/гострий бронхіт

Був визначений один систематичний огляд Кокрейн щодо ефективності антибіотиків при гострому бронхіті (Fahey і співавт. 2004). Автори цього огляду дослідили 9 РКВ серед 750 дітей і дорослих (у віці 8 років і старше) з гострим бронхітом або гострим кашлем, які не супроводжуються хворобами легенів. Як курці, так і ті, хто не курить, були включені в первинний аналіз, тривалість захворювання при надходженні пацієнтів була менше 30 днів. Втручанням в дослідження була будь-яка антибактеріальна терапії в порівнянні з плацебо. В огляді не розглядались пацієнти з раніше діагностованим хронічним бронхітом (тобто, пацієнти із загостренням хронічного бронхіту). Всі 9 досліджень проводились в первинному закладі охорони здоров'я (лікарні загальної практики) (5), лікарні амбулаторного спостереження (1) і лікарняних амбулаторіях (3).

Цей огляд Кокрейн проводив мета-аналіз з використанням сукупного ВР наявності кашлю, поліпшення глобальної оцінки лікаря, виявлення патології легенів, тривалості кашлю, тривалості самовизначення себе хворим і побічних ефектів.

Фактор 1: пацієнти з кашлем

В цілому, цей огляд Кокрейн показав, що пацієнти, які отримували антибіотики, мали кращий результат по кашлю, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Результати мета-аналізу показали, що пацієнти, які отримують антибіотики, менш імовірно мають кашель протягом 7-14 днів після початку лікування (4 дослідження) (сукупний ВР = 0,64, 95% ДІ від 0,49 до 0,85, р = 0,002).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Всі 4 дослідження, що фіксують кашель протягом 7-14 днів після початку лікування, були проведені у закладі первинної медичної допомоги. КХПЛ для запобігання цьому фактору в одного пацієнта, що має кашель, дорівнює 5, з 95% ДІ від 3 до 14.



Фактор 2: поліпшення глобальної оцінки лікаря

Результати мета-аналізу показали, що пацієнти, які отримують антибіотики, більш імовірно продемонструють поліпшення глобальної оцінки лікаря (6 досліджень) (сукупний ВР = 0,52, 95% ДІ від 0,31 до 0,87, р не надано), але КХПЛ була відносно високою (КХПЛ = 14, 95% ДІ від 8 до 50).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З 6 досліджень 4 були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою у 473 пацієнти. 4 дослідження індивідуально не показали відмінності між антибіотиками і плацебо (ВР = 0,46, 95% ДІ від 0,18 до 1,16, ВР = 0,42, 95% ДІ від 0,11 до 1,57, ВР = 0,52, 95% ДІ від 0,25 до 1,09, ВР = 1,73, 95 % ДІ від 0,16 до 18,20, відповідно).



Фактор 3: виявлення патології легенів

Мета-аналіз щодо виявлення патології легенів показав, що пацієнти, які отримують антибіотики, менш імовірно експоновані до виявлення патології легенів (5 досліджень) (сукупний ВР = 0,54, 95% ДІ від 0,41 до 0,70, р <0,00001; КХПЛ = 11, 95% ДІ від 6 до 50) в порівнянні з групою плацебо.



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З 5 досліджень 4 були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою у 270 пацієнтів. Об'єднані результати мета-аналізу 5 досліджень були сильно спотворені одним великим випробуванням з лікарні, що склало 77,8% від ваги мета-аналізу. Коли 4 дослідження у первинних медичних закладах були розглянуті окремо, жодне не показало відмінностей між антибіотиками і плацебо.



Фактор 4: тривалість кашлю, мокрий кашель і нездужання

Подальший мета-аналіз показав, що пацієнти, які отримують антибіотики, мали коротшу тривалість кашлю (5 досліджень) (зважена різниця середніх = -0,58 днів, 95% ДІ -1,16 до -0,01 днів), менш тривалий мокрий кашель (5 досліджень) (зважена різниця середніх = -0,52 днів, 95% ДІ -1,03 до -0,01 днів) та коротшу тривалість відчуття нездужання (4 дослідження) (зважена різниця середніх = -0,58 днів, 95% ДІ -1,16 до 0,00 днів).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Загалом, 4 з 5 досліджень по тривалості кашлю і 4 з 5 досліджень по тривалості мокрого кашлю були проведені на основі закладів первинної медичної допомоги, в той час як всі 4 дослідження по тривалості відчуття нездужання були проведені на основі закладів первинної медичної допомоги. Хоча результати показали статистично значуще зниження тривалості хвороби, на практиці фактичний розмір скорочень був невеликим: у всіх випадках менше ніж на 1 день за тривалістю.



Фактор 5: побічні ефекти

Відмінність в кількості побічних ефектів (тобто, побічних ефектів від антибіотиків) (9 досліджень) не була статистично значущою між групою, яка отримувала антибіотики, і контрольною групою з сукупним ВР = 1,22, 95% ДІ від 0,94 до 1,58, р = 0,1.



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З 9 досліджень 7 були проведені на основі закладів первинної медичної допомоги із загальною вибіркою у 643 пацієнти. Жодне з 7 досліджень не показало будь-яких відмінностей між групою, яка отримувала антибіотики, і контрольною групою.

Підсумкові висновки огляду Кокрейн полягають у наступному. Пацієнти, які отримують антибіотики, менш схильні мати кашель, з КХПЛ 5. Тим не менш, показники КХПЛ для покращення глобальної оцінки лікаря та ймовірності виявлення патології легенів були значно вищими (14 і 11, відповідно). Більше того, коли ці дослідження з первинної медичної допомоги були розглянуті індивідуально, жодне не показало значного впливу антибіотиків на поліпшення глобальної оцінки лікаря і на зниження ймовірності виявлення патології легенів. Хоча й було виявлено суттєвий вплив антибіотиків на тривалість кашлю та мокрого кашлю і покращення самопочуття, він був невеликий – різниця в 1 день для хвороби, яка триває кілька тижнів.

Гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт

Був визначений один систематичний огляд Кокрейн, який розглядав ефективність антибіотиків при болі в горлі (Del Mar і співавт. 2006). Автори цього огляду Кокрейн розглянули 27 РКВ із загальною кількістю випадків болю у горлі 2835 (у дорослих і дітей). З цих РКВ 17 не розрізняють бактеріальну та вірусну етіології (тобто, лікар/дослідник припускав, що пацієнт може мати фарингіт індукований гемолітичним стрептококом групи А (GABHS); діагностичних досліджень не проводилося). Тим не менш, 8 досліджень включали тільки GABHS-позитивних пацієнтів, в той час як 2 дослідження виключали пацієнтів, які були GABHS-позитивними. Дослідження вивчало будь-яку антибіотичну терапію в порівнянні з плацебо. Усі 27 досліджень проводились у наступних закладах: базах військово-повітряних сил США (8), лікарнях загальної практики (10), дитячих поліклініках (4), лікарнях (2) або без зазначення місця проведення (3). З 10 досліджень, проведених у закладах первинної допомоги, 2 дослідження використовували GABHS-позитивність як критерій включення/виключення з дослідження: 1 дослідження не включало пацієнтів з GABHS-негативним мазком з горла, а 1 дослідження включало лише пацієнтів з GABHS-негативним мазком з горла. Інші 8 досліджень, проведених у закладах первинної допомоги, не використовували GABHS як критерій включення або виключення до загальної вибірки, замість цього, були включені пацієнти, які за клінічними оцінками лікарів мали простий біль у горлі/фарингіт або якщо у них було три чи більше критеріїв Сентора. (критерії Сентора були розроблені для прогнозування бактеріальних інфекцій за наявністю: ексудату мигдалин, лихоманки, шийної лімфаденопатії і відсутності кашлю) Деякі дослідження передбачали проведення повторних мазків з горла при наступному відвідуванні для підтвердження етіології болю в горлі.

Огляд проводив мета-аналіз з використанням сукупного ВР по двом групам критеріїв оцінки результату - частоті ускладнень (гнійних і не гнійних) і симптомам болю в горлі.

Фактор 1: гостра ревматична лихоманка

Для негнійних ускладнень результати мета-аналізу (16 досліджень) показали, що антибіотики знижують частоту гострої ревматичної лихоманки протягом 2 місяців (сукупний ВР = 0,29, 95% ДІ від 0,18 до 0,44, р <0,00001).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Коли мета-аналіз було додатково проаналізовано, тільки 7 з 16 досліджень зареєстрували ревматичну лихоманку і ці 7 досліджень проводилися в період між 1954 і 1961 роками, коли ревматизм був набагато більш поширеним, ніж у наступні роки. Крім того, тільки 6 з 16 досліджень були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 2267 дорослих і дітей. Жодне з досліджень не повідомляло про випадки ревматизму.



Фактор 2: гострий гломерулонефрит

Іншим не гнійним ускладненням в мета-аналізі був гострий гломерулонефрит до 1 місяця (10 досліджень). Результати показали, що застосування антибіотиків не знижує частоту гострого гломерулонефриту (сукупний ВР = 0,22, 95% ДІ від 0,02 до 2,02, р = 0,2). Знову ж таки, тільки 2 дослідження з 10 зафіксували частоту гострого гломерулонефриту (обидва дослідження проводилися до 1960 року).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З 8 досліджень, які не виявили випадків гострого гломерулонефриту, 4 були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 2186 дорослих і дітей.

Показники частоти ревматичної лихоманки і гострого гломерулонефриту постійно знижуються в західному суспільстві. Нещодавнє групове ретроспективне дослідження з використанням даних з GPRD в період з 1991 по 2001 рік (за цей час було 3,36 млн. випадків РІ) (Петерсен та ін. 2007) стверджує, що важко вивчати ревматичну лихоманку та гострий гломерулонефрит як можливі ускладнення болю в горлі через дуже незначну кількість випадків цих ускладнень, що виникали внаслідок такого болю. Таким чином, будь-яке повідомлення про зниження відносного ризику в випробуваннях щодо ефективності повинні розглядатися в контексті вкрай малого абсолютного ризику розвитку обох цих ускладнень в установах первинної медичної допомоги після випадків болю в горлі.

Фактор 3: ГСО, ангіна та гострий риносинусит

Для гнійних ускладнень результати показали, що антибіотики знижують частоту гострого середнього отиту протягом 14 днів (11 досліджень) (сукупний ВР = 0,28, 95% ДІ від 0,15 до 0,52, р = 0,00005) і ангіни протягом 2 місяців (8 досліджень) (сукупний ВР = 0,14, 95% ДІ від 0,05 до 0,39, р <0,0002), але антибіотики не знижують частоту гострого риносинуситу (дослідження використовували термін гострий синусит) протягом 14 днів (8 досліджень) (сукупний ВР = 0,53, 95% ДІ від 0,18 до 1,55, р = 0.2).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

При дослідженні ГСО лише 4 з 11 досліджень проводились в закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 1612 дорослих і дітей. З 1612 пацієнтів тільки в одному випадку був зареєстрований ГСО (у контрольній групі). При аналізі ангіни 6 з 8 досліджень були проведені в закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 1810 дорослих і дітей. З 1810 пацієнтів було зареєстровано дев'ять випадків ангіни (вісім випадків в контрольних групах і один випадок в групі, яка отримувала терапію). Однак подальший аналіз систематичного огляду показав, що КХПЛ ГСО була майже 200 осіб. У дослідженні Little і співавт. (2002) середня щорічна кількість госпіталізацій з діагнозом ангіна (ймовірне відхилення) серед представників органів охорони здоров'я, які мали гострі неускладнені РІ, була низькою – на рівні 1,66 на 10000.



Фактор 4: симптоми болю в горлі

Результати мета-аналізу показали, що антибіотики знизили симптомом болю в горлі на 3 день (15 досліджень) (сукупний ВР = 0,72, 95% ДІ від 0,68 до 0,76, р <0,00001) і через 1 тиждень (13 досліджень) (сукупний ВР = 0,65, 95% ДІ від 0,55 до 0,76, р <0,00001). Антибіотикотерапія також знизила симптоми головного болю (3 дослідження) (сукупний ВР = 0,47, 95% ДІ від 0,38 до 0,58, р <0,00001) і лихоманку на 3 день (7 досліджень) (сукупний ВР = 0,69, 95% C: від 0,53 до 0,88, р = 0,003). Жодного випадку лихоманки (3 дослідження) не було зареєстровано через 1 тиждень.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка