Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції




Сторінка7/13
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Генералізованість – аналіз підгруп і заклади первинної медичної допомоги

При подальшому дослідженні підгруп, які були включені до мета-аналізу (GABHS-позитивні в порівнянні з GABHS-негативними, в порівнянні з необстеженими/нерозділеними), результати показали іншу картину. Наприклад, для симптомів болю в горлі на 3 день всі три підгрупи (GABHS-позитивна, GABHS-негативна і необстежена/нерозділена) показали позитивну дію антибіотиків у порівнянні з плацебо (ВР = 0,59, 95% ДІ від 0,54 до 0,64, ВР = 0,79, 95% ДІ від 0,71 до 0,88, ВР = 0,89, 95% ДІ від 0,80 до 0,99, відповідно). З 11 досліджень, проведених у GABHS-позитивних підгрупах, 4 були проведені у закладах первинної медичної допомоги, з 6 досліджень серед GABHS-негативних підгруп 3 були проведені у закладах первинної медичної допомоги і всі 3 дослідження у підгрупах необстежених/нерозділених були проведені у закладах первинної медичної допомоги.

Однак для симптомів болю в горлі після 1 тижня тільки GABHS-позитивні підгрупи показали позитивну дію антибіотиків у порівнянні з плацебо (ВР = 0,28, 95% ДІ від 0,17 до 0,44), але цього не виявлено у GABHS-негативних і необстежених/нерозділених підгрупах. З цих 7 досліджень 3 були проведені у закладах первинної медичної допомоги.

Дослідження, які використовували три або чотири критерії бактеріальної інфекції Сентора для визначення придатності (Dagnelie та ін 1996; Zwart та ін, 2000) в огляді Кокрейн, показали трохи більшу корисність антибіотиків при полегшенні симптомів (порядку від 1 до 2 днів більш раннє пом’якшення симптомів) і при профілактиці ускладнень (КХПЛ = 60). Тим не менш, потрібно бути обережним при узагальнені цих досліджень, які проводились у закладах, де рівень призначення антибіотиків традиційно був дуже низьким. Низький рівень призначення антибіотиків може призвести до зниження кількості консультацій і більшого спектра важких хвороб при первинній медичній допомозі.



Систематичний огляд гострого фарингіту у дорослих

Окрім огляду Кокрейн (Del Mar та ін. 2006), був проведений систематичний огляд правильного використання антибіотиків при гострому фарингіті у дорослих (Купер і співавт. 2001). У цьому огляді результати показали, що лікування антибіотиками протягом 2 до 3 днів після появи симптомів пришвидшує симптоматичне полегшення на 1-2 дні раніше у пацієнтів з трьома і більше критеріями Сентора (Сентор і співавт. 1981) (при цьому мазок з горла у значної частки цих пацієнтів в кінцевому рахунку був GABHS-позитивним). Однак антибіотики не показали цього ефекту у GABHS-негативних пацієнтів. Критерії Сентора включають в себе наявність ексудату мигдалин, передніх шийних лімфоаденопатій або лімфаденітів, лихоманку в анамнезі і відсутність кашлю.

Короткі висновки огляду Кокрейн полягають у наступному. Існує клінічне підтвердження на базі певних груп населення, яке проводилось в 1950-х і 1960-х, що припускає сприятливу дію антибіотиків у зниженні ревматичної лихоманки і гострого гломерулонефриту після реєстрації болю в горлі. Тим не менш, дослідження показують, що ці два ускладнення в даний час надзвичайно рідкісні в сучасному західному суспільстві. Таким чином, абсолютний ризик розвитку цих ускладнень після болю в горлі зараз вкрай малий. Дані з огляду Кокрейн також вказують, що антибіотики надають відносні переваги в запобіганні ГСО та перітонзілярному абсцесу (ангіні), але КХПЛ дуже висока.

Дані огляду Кокрейн також припускають, що антибіотики мають певний позитивний ефект у зниженні симптомів болю в горлі, лихоманки і головного болю. Тим не менш, майже половина групи дослідження в огляді була GABHS-позитивною. Оскільки в даний час у загальній практиці у Великобританії не використовуються мазки з горла або діагностичні експрес-тести для визначення наявності або відсутності GABHS, лікарі первинної допомоги покладаються на симптоми та критерії для прийняти рішення про початок лікування антибіотиками. Дослідження в умовах, коли використання антибіотиків є низьким, за умови використання трьох або чотирьох критеріїв бактеріальної інфекції Сентора для визначення придатності, дійсно показують деякі переваги від антибіотиків як для полегшення симптомів (на порядку 1-2 дні), так і для профілактики ускладнень. Симптоматичні переваги від антибіотиків у цій підгрупі пацієнтів (з трьома і більше критеріями Сентора) були також підтверджені результатами систематичного огляду (Cooper і співавт. 2001).



Застуда

Існує один систематичний огляд Кокрейн щодо ефективності антибіотиків при застуді та гострому гнійному риніті (Arroll і Kenealy 2005). У цей огляд було включено 13 РКВ за участю 2467 дорослих і дітей (віком від 2 місяців і старше), у яких було діагностовано інфекції верхніх дихальних шляхів з симптомами протягом 7 днів або гострий гнійний риніт, який продовжувався менше 10 днів. Дослідження вивчало будь-яку антибактеріальну терапію в порівнянні з плацебо. В огляд не були включені пацієнти з діагнозом фарингіт і бронхіт, відповідно до визначення Міжнародної класифікації проблем, пов’язаних зі здоров'ям, у закладах первинної медичної допомоги 1986 року (ICHPPC).

Серед закладів, де проводились 13 досліджень, були: лікарні загальної практики (4), військові бази (4), лікарняні амбулаторії (2), без зазначення дослідницького підрозділу (співробітників фабрик і службовців) (1), відділення невідкладної допомоги (1) і невідомо (1).

Огляд провів мета-аналіз з використанням сукупних ВР по ряду факторів. Основними факторами були відсутність лікування або збереження симптомів запалення носоглотки в дні з 1 по 7 (риніт, біль у горлі і чхання), протяжний гострий гнійний риніт і побічні ефекти.



Фактор 1: відсутність лікування або збереження симптомів

Результати мета-аналізу показали, що не було виявлено жодних досліджень з приводу відсутності лікування або збереження симптомів запалення носоглотки (6 досліджень) (сукупний ВР = 0,89, 95% ДІ від 0,77 до 1,04, р = 0,1).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З цих 6 досліджень тільки 1 було проведене в установі первинної медичної допомоги (з вивченням зразків з 188 дітей у віці від 2 до 10 років). ВР збереження симптоми в цьому дослідженні були 1,83 (95% ДІ від 0,54 до 6,24), що не є статистично значущим.



Фактор 2: протяжний гострий гнійний риніт

Результати мета-аналізу (5 досліджень) також свідчать про значні переваг використання антибіотиків (сукупний ВР = 0,62, 95% ДІ від 0,38 до 1,01, р = 0,06) для протяжного гострого гнійного риніту.



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З цих 5 досліджень 3 були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 554 дорослих і дітей.



Фактор 3: побічні ефекти

На додаток до збереження симптомів і протяжного гострого гнійного риніту, 6 досліджень в систематичному огляді також повідомляють про побічні ефекти в окремих пацієнтів. Після зведення всіх 6 досліджень результати показали, що пацієнти, які приймали антибіотики, були експоновані до високих ризиків побічних ефектів (несприятливих побічних ефектів від антибіотиків) порівняно з контрольною групою (сукупний ВР = 1,80, 95% ДІ від 1,01 до 3,21, р = 0,05). Однак, також була відмічена висока гетерогенність. При аналізі підгруп дорослих і дітей було виявлено, що тільки дорослі пацієнти, які приймали антибіотики, були експоновані до високих ризиків розвитку побічних ефектів у порівнянні з контрольною групою (4 дослідження) (сукупний ВР = 2,62, 95% ДІ від 1,32 до 5,18, р <0,00001), жодних відмінностей не було знайдено для підгруп дітей (2 дослідження) (сукупний ВР = 0,91, 95% ДІ від 0,51 до 1,63, р = 0,8)



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

В аналізі дорослої підгрупи 2 з 4 досліджень були проведені у закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 946 пацієнтів. При аналізі підгруп дітей 1 з 2 досліджень було проведено у закладі первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження лише 188 пацієнтів.

Підсумкові висновки цього систематичного огляду Кокрейн полягають у тому, що антибіотики не ефективні в зниженні протяжних симптомів застуди, а дорослі пацієнти можуть зазнати побічних ефектів від застосування антибіотиків.

Стійка нежить

Існує ще 1 систематичний огляд Кокрейн4, що розглядає ефективність антибіотиків при стійкому нежиті (Морріс і Ліч 2002). Цей огляд включав 6 РКВ та 562 дітей (віком від 0 місяців до 18 років) зі стійкою нежиттю протягом не менше 10 днів. Для включення в огляд нежить повинен був бути первинним станом, що вимагає медичного втручання. Дослідження, в яких порівнювались або комбінувались антибіотики з хірургією або синусальною пункцією і промиванням, були виключені. Дослідження, в яких порівнювали два або більше антибіотиків без контрольної групи без антибіотиків, були також виключені з систематичного огляду. Типом втручання в 6 дослідженнях вважалась будь-яка антибактеріальна терапія в порівнянні з плацебо або стандартною терапією (стандартна терапія включала протинабрякові або назальні сольові краплі). 6 досліджень проводились у: лікарні педіатричної алергії (1), алергічній лікувально-діагностичній клініці (1), лікарні загального профілю (2), дитячому закладі первинної медичної допомоги (1) і лікарні вуха, горла і носа (1). Дослідження первинного педіатричного догляду були зі Сполучених Штатів.

Цей огляд Кокрейн проводив мета-аналіз з використанням змішаної ВР по ряду факторів. Двома основними факторами були загальна клінічна недостатність (частка пацієнтів з нежиттю при подальшому спостереженні, або тих, хто не мав істотного поліпшення у разі ненадання результатів лікування) і побічні ефекти.

Фактор 1: загальна клінічна недостатність

Результати мета-аналізу загальної клінічної недостатності (6 досліджень) показали, що антибіотики малоефективні у зниженні ймовірності продовження симптомів нежитю у дітей, тривалість яких перевищує 10 днів (сукупний ВР = 0,75, 95% ДІ від 0,61 до 0,92, р = 0,005; КХПЛ = 8, 95% ДІ від 5 до 29).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З 6 досліджень тільки 1 було проведене у закладі первинної медичної допомоги, з дослідженням зразків 161 дитини. Результати цього дослідження свідчать про неефективність антибіотиків у зниженні нежитю (ВР = 0,91, 95% ДІ від 0,48 до 1,07). Той факт, що цей результат знаходиться в протиріччі з сукупним ВР, може бути пояснений тим, що пацієнти, які були досліджені у лікарні або алергічній клініці, були більш хворі або мали більш серйозні симптоми, ніж пацієнти, що зверталися за допомогою до закладів первинної допомоги.



Фактор 2: побічні ефекти

Що стосується побічних ефектів, результати мета-аналізу (4 дослідження) також показали, що не було ніяких значних шкідливих побічних ефектів антибіотиків в основній групі порівняно з контрольною групою (сукупний ВР = 1,75, 95% ДІ від 0,63 до 4,82, р = 0,3).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

З досліджень, які розглядали побічні дій, 1 з 4 було проведено у закладі первинної медичної допомоги, при вибірці дослідження 157 дітей. В огляді Кокрейн також спробували провести аналіз підгрупи дуже маленьких дітей. Однак, тільки 1 невелике дослідження було обмежене дітьми віком до 8 років і, отже, не було достатніх доказів, щоб визначити, чи вік впливає на ефективність антибіотиків у дітей зі стійкою нежиттю.

Короткі висновки цього огляду Кокрейн полягають у тому, що для дітей зі стійкою нежиттю дані свідчать про те, що антибіотики ефективні в зниженні ймовірності продовження нежиті у короткостроковій і середньостроковій перспективі тільки у дітей з нежиттю тривалістю більше 10 днів. Однак переваги здаються незначними і зокрема для виліковування 1 пацієнта необхідно здійснити терапію восьми дітей. Довгострокові переваги не були зареєстровані в огляді. Оскільки тільки 1 дослідження з 6 було проведено у закладі первинної медичної допомоги і це конкретне дослідження не показало ніякої користі антибіотиків, генералізованість результатів мета-аналізу до первинної медичної допомоги дітям є невизначеною.

Гострий риносинусит

Термін «гострий риносинусит» використовується замість терміна «гострий синусит» для цілей цієї настанови, тому що настанова щодо гострого риносинуситу використовує термінологію, яка в даний час є міжнародно визнаною. Тим не менш, в деякій медичній літературі та дослідженнях до сих пір цей стан називається гострим синуситом. Був визначений один (Вільямс молодший та співавт. 2003) систематичний огляд Кокрейн ефективності антибіотиків при гострому риносинуситі (дослідження використовували термін гострий верхньощелепний синусит). В огляд увійшли 49 досліджень за участю 13660 пацієнтів. Однак тільки 3 дослідження (з 49) мали порівняння антибіотиків з плацебо (у той час як інші дослідження порівнювали один антибіотик з іншим). Отже, тільки ці 3 дослідження обговорюються в цьому огляді. 3 дослідження були РКВ і охоплювали 416 дорослих (віком від 18 років і старше) з гострим риносинуситом, підтвердженим рентгенологічно або аспіраційно. Додатковим критерієм включення було те, що випробування повинні мати розмір вибірки не менше 30 учасників з гострим риносинуситом. Тип втручання в мета-аналізі було визначено як будь-яку антибактеріальну терапію в порівнянні з плацебо або місцевим протинабряковим засобом. Тривалість лікування коливалася від 3 до 15 днів, а серед закладів, де проводились 3 дослідження, були: заклади первинної медичної допомоги (2) або не повідомлялося (1).



Фактор 1: клінічно вилікувані або клінічно вилікувані/зі значним покращенням

Результати мета-аналізу показали, що пацієнти, які отримували амоксицилін, одужували ймовірніше (2 дослідження) (сукупний ВР = 1,49, 95% ДІ від 1,18 до 1,88, р = 0,001) або більш імовірно будуть клінічно вилікувані або матимуть значне покращення (2 дослідження) (сукупний ВР = 1,20, 95% ДІ від 1,05 до 1,37, р = 0,007). Аналогічним чином мета-аналіз показав, що пацієнти, які отримували пеніцилін V, одужували ймовірніше (2 дослідження) (сукупний ВР = 1,79, 95% ДІ від 1,05 до 3,05, р = 0,03) або більш імовірно будуть клінічно вилікувані або матимуть значне покращення (2 дослідження) (сукупний ВР = 1,25, 95% ДІ від 1,01 до 1,54, р = 0,04).



Генералізованість до установ первинної медичної допомоги

Обидва дослідження з використанням амоксициліну проводились в закладах первинної медичної допомоги, із загальною вибіркою дослідження 303 дорослих пацієнти. Однак, тільки 1 з 2 дослідження з пеніциліном було проведено у закладі первинної медичної допомоги, з вивчення зразків 85 дорослих пацієнтів.

Хоча результати значні як для амоксициліну, так і пеніциліну, вони повинні бути інтерпретовані дуже обережно, тому що ані рентгенівське, ані аспіраційне дослідження не використовувалось в плановому порядку і не зазначалося в установах первинної медичної допомоги. Таким чином, ці результати не можуть бути узагальнені для пацієнтів зі скаргою на синусит в установах первинної медичної допомоги, де дія антибіотиків, ймовірно, буде меншою. Група піддослідних в даному огляді також було відносно невеликою – тільки 375 дорослих пацієнтів.

З метою вирішення питання щодо маленького розміру вибірки та генералізованості дослідження в огляді Кокрейн (Вільямс молодший і співавт. 2003) також був визначений поточний МІДП, заснований на первинній медичній допомозі (Янг і співавт. 2008), який досліджував 2547 пацієнтів у віці від 12 років і старше (у 9 РКВ) з клінічними ознаками та симптомами риносинуситу. З цього МІДП були виключені пацієнти, якщо вони були хоча б частково діагностовані на підставі результатів візуального огляду, лабораторних випробувань або бактеріальної культури, тому що в закладах первинної медичної допомоги такі методи зазвичай не використовуються і не рекомендуються.

Результати цього МІДП показали, що 15 пацієнтів повинні були отримати призначення антибіотиків для виліковування додаткового пацієнта (95% ДІ КХПЛ [користь] 7 до КХПЛ [шкода] 190). У цьому аналізі індивідуальних даних пацієнтів СШ загального ефекту лікування антибіотиками в порівнянні з плацебо склав 1,37 (95% ДІ від 1,13 до 1,66). Подальший аналіз підгрупи також показав, що у пацієнтів з симптомом гнійних виділень в глотці захворювання протікало довше з КХПЛ 8 (95% ДІ КХПЛ [користь] 4 до КХПЛ [шкода] 47). Приріст окремих базових ознак або симптомів на показники виліковуваності, якщо пацієнт не отримує нагляду, і на СШ одужання, якщо воно здійснюється, був також проаналізований. Аналіз показав, що пацієнти, які були старші, які повідомляли про довші симптоми або більш важкі симптоми, потребували більше часу для виліковування, але при цьому вони не мали більше переваг від використання антибіотиків, ніж інші пацієнти. [вік: шанси на одужання за відсутності лікування = 0,88 (95% ДІ: 0,81-0,96), СШ одужання, якщо здійснюється лікування = 1,04 (95% ДІ: 0,92-1,18); тривалість симптомів: шанси на одужання за відсутності лікування = 0,90 (95 % ДІ: 0.81-0.99), СШ одужання, якщо здійснюється лікування = 0,95 (95% ДІ: 0,82-1,10); важкість симптомів: шанси на одужання за відсутності лікування = 0,93 (95% ДІ: 0,90-0,91), СШ одужання, якщо здійснюється лікування = 0,99 (95% ДІ: 0,93-1,05)]. Цей МІДП показав, що антибіотики не виправдані для дорослих пацієнтів зі скаргами на риносинусит, навіть якщо пацієнт повідомляє про продовження симптомів протягом більше 7-10 днів. Хоча гнійні виділення в глотці мали деяке прогностичне значення, все ще необхідно пролікувати вісім пацієнтів з цим симптомом додатково для одужання одного пацієнта.

Короткі висновки цього огляду Кокрейн свідчать, що для гострого риносинуситу (визначений як гострий гайморит у Вільяма молодшого і співавт. 2003) підтвердженого за допомогою рентгенографії або аспірації, антибіотики збільшують клінічну імовірність одужання. Тим не менше, ці результати не можуть бути узагальнені для пацієнтів у Великобританії в установах первинної медичної допомоги, де ані аспірації, ані рентгенографія не використовуються і не рекомендуються. Ця думка була підтримана МІДП (Янг Дж і співавт. 2008) (у якого критерієм включення було лікування у закладах первинної медичної допомоги), де результати показали, що антибіотики не виправдані для лікування дорослих пацієнтів зі скаргою на риносинусит, навіть якщо пацієнт повідомляє про продовження симптомів протягом більше 7-10 днів.



2.2 Стратегії введення антибіотиків при респіраторних інфекціях

2.2.1 Вступ

У попередньому розділі були наведені докази, що лежать в основі обґрунтування розробки цієї короткої клінічної настанови. Існують достовірні докази того, що антибіотики мають обмежену ефективність у лікуванні більшості РІ, які лікуються у дорослих та дітей в закладах первинної медичної допомоги.

Стратегію невикористання антибіотиків або їх відкладеного призначення для скорочення неналежного призначення антибіотиків при РІ активно лобіювали з кінця 1990-х років (Little 2005). Потенційною перевагою стратегії відкладеного призначення є те, що вона передбачає "запобіжне лікування" – набір швидких заходів для незначної кількості пацієнтів, у яких виникли ускладнення або чиї симптоми значно погіршуються. Пацієнти, які розраховують на призначення антибіотиків, можуть більш імовірно погодитися з такою схемою, ніж зі стратегію непризначення, і це може сприяти збереженню відносин лікаря і пацієнта.

Отже, існує необхідність визначити, чи є використання стратегій непризначення або відкладеного призначення антибіотиків клінічно й економічно ефективним в порівнянні з використанням стратегії призначення антибіотиків. Важливо також визначити переваги від використання поліграфічних інформаційних буклетів або структурованих усних інформаційних повідомлень для висвітлення обраної стратегії застосування антибіотика. Стратегія відкладеного призначення антибіотиків може бути реалізована в закладах первинної медичної допомоги декількома способами: рецепт може видаватися в ході консультацій з рекомендацією використання тільки, якщо симптоми зберігатимуться або погіршуватимуться, або ж видати рецепт пацієнту при повторному візиті у приймальні загальної практики (хірургії). Важливо визначити, який з цих методів реалізації є найбільш ефективним.

Для того, щоб зробити рекомендації якомога більш корисними для лікарів, було необхідно надати конкретну інформацію про можливу тривалість хвороби для кожного з п'яти розглянутих станів. Очікувана тривалість хвороби є чинником у прийнятті рішення про те, коли почати відкладене призначення. Проведення систематичного огляду тривалості захворювань виходить за рамки цієї короткої клінічні настанови. Тим не менше, дані з клінічних випробувань та інших відповідних досліджень були використані на підтримку узгоджених рекомендацій ГРН в цій області.

2.2.2 Огляд

Ми виявили 2 систематичних огляди і 12 опублікованих досліджень про ефективність стратегій непризначення та відкладеного призначення антибіотиків при лікуванні РІ в порівнянні зі стратегією негайного призначення антибіотиків. У 2 систематичних оглядах не проводилось жодного мета-аналізу через значну гетерогенності між дослідженнями. Гетерогенність полягала у варіюванні лікування та симптомів різних РІ і способів та тривалості відкладеного призначення. Обидва ці огляди таким чином забезпечили систематичний наративний огляд. Огляд Кокрейн (Сперлінг і співавт. 2007) включав 9 РКВ і 1 огляд. (Arroll та співавт. 2003) включав 4 РКВ і 1 контрольоване дослідження до і після. Всі 4 РКВ в огляді Arroll та співавт. (2003) були також включені в огляд Кокрейн.

Крім 2 систематичних оглядів 29 окремих опублікованих досліджень були також залучені на основі вивчення абстрактів. З цих 29 досліджень тільки 12 були включені в огляд доказів. (12 досліджень не були актуальними, 4 були виключені, оскільки вони не мали РКВ, і одному не вистачало генералізованості, тому що воно було проведено в одній з країн, що розвиваються). З 12 включених РКВ 8 дублювали 8 РКВ, представлених в систематичному огляді Кокрейн; було виявлено 1 додаткове дослідження, яке не було включено в огляд Кокрейні і ще 3 дослідження розглядали використання конкретних інформаційних буклетів або структурованих роз’яснень щодо стратегій призначення антибіотиків при РІ. Усі 12 включених досліджень були оцінені індивідуально і представлені в таблицях і профілях GRADE (Робочої групи по розробці, оцінці та експертизі рівня обґрунтованості клінічних рекомендацій). Щодо методології GRADE, див. розділ 4.2.7.

З 12 включених РКВ 3 були по ГСО (1 з Великобританії з закладу загальної практики, 1 зі США з педіатричного відділення невідкладної допомоги і 1 з педіатричного клінічного університету США), 2 були по кашлю (обидва з британських закладів загальної практики); 3 були по болю в горлі (1 з Великобританії з закладу загальної практики та 2 зі США з приватних педіатричних практик) і 1 стосувалося застуди (із закладу загальної практики з Нової Зеландії). Дослідження не розглядали гострий риносинусит. З цих 9 досліджень 4 були відкритими прагматичними РКВ. Відкритим прагматичним випробуванням не вистачало внутрішньої валідності, але вони прагнули до максимальної зовнішньої валідності для того, щоб результати відображали повсякденну практику більш реально та більш генералізовано (Франсен та ін 2007; Годвін та ін, 2003.). Відкриті прагматичні випробування підходять для відповіді на питання, що стосуються ефективності та оцінки результатів у ситуації, коли сприйняття і поведінка у повсякденній практиці і знання пацієнта про лікування є важливими чинниками. Решта 3 РКВ (з 12) стосувалися використання конкретних інформаційних буклетів або структурованих пояснень щодо стратегій призначення антибіотиків при РІ (2 проведені у Великобританії у закладах загальної практики і 1 у закладі первинної медичної допомоги в Ізраїлі).

Протікання хвороб або звичайна тривалість п'яти РІ була також визначена з різних джерел. Середня тривалість гострого середнього отиту становить близько 4 днів (Little та ін, 2001.); середня тривалість гострого кашлю/гострого бронхіту складає близько 3 тижнів (Little та ін 2005); симптоми, що супроводжують гострий біль у горлі/гострий фарингіт/гострий тонзиліт, тривають в середньому 1 тиждень (Little та ін 1997 год.); середня тривалість симптомів застуди становить близько 1,5 тижнів (Хайкінен та Ярвінен 2003), а середня тривалість гострого риносинуситу становить близько 2,5 тижнів (Вільямсон та співавт. 2007).

В цілому, якість доказів була хорошою і ці дослідження надали доказову базу, яка формує основу рекомендацій настанови. Були певні труднощі в узагальненні та доведенні ефективності відкладеного призначення антибіотиків або непризначення як стратегії лікування самообмежувальних РІ. Це було спричинене значними розбіжностями у таких факторах, як популяції пацієнтів, методи відкладення призначення антибіотиків, тривалість відкладення призначення антибіотиків і критерії оцінки. Використання підходу GRADE у підсумовуванні доказів виявилося корисним у вирішенні цих проблем. Щодо повних профілів доказів GRADE див. Додаток 4.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка