Хай росте дитина, хай живе вкраїна, хай лунає пісня на добро! (родинне свято) Класовод: Ткаліч




Скачати 114.19 Kb.
Дата конвертації19.04.2016
Розмір114.19 Kb.
ХАЙ РОСТЕ ДИТИНА,

ХАЙ ЖИВЕ ВКРАЇНА,

ХАЙ ЛУНАЄ ПІСНЯ НА ДОБРО!

(родинне свято)

Класовод: Ткаліч А.В.

2012-2013 н.р

Мета:  згуртовувати учнівський та батьківський колективи; розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї; вчити продовжувати сімейні традиції, розвивати почуття родинності, відповідальності за своїх батьків; розвивати вміння виразного читання, творчі та акторські здібності, вміння самостійно опрацьовувати матеріал, взаємоповагу в колективі; виховувати любов та повагу до своєї родини, допомогти дітям зрозуміти, що родина є найвищою цінністю в житті людини, про роль батьків у дитячому житті.

Обладнання: вислови, плакати; предмети побуту та обереги справжньої української сім’ї; роздатковий матеріал; святково прикрашений актовий зал, виставка учнівських виробів.

Музичне оформлення: фонограми до пісень.

На фоні тихої музики звучать слова.

Учень:


    Земля моя, найкраща і єдина!
    Я спів твій серденьком своїм ловлю.
    Моя найкраща в світі Україна,
    Я щиро й віддано тебе люблю!
    Земля співає пісню колискову,
    Коли лягаю спати й міцно сплю.
    І кожен раз співає іншу знову,
    Як я встаю і добре щось роблю.

Учениця:
    Я так люблю усе навколо мене,


    Чудові квіти, річку і гаї.
    Ліси й степи, і полечко зелене,
    І пісню, що співають солов’ї.
    Я знаю, що земля моя співає,
    Про те, що все приходить для життя.
    Усіх вона, як мати, пригортає,
    Для всіх нас відкриває майбуття.    

(Лунає пісня "Вишиванка").

Вчитель:


Добрий день, шановна родина! Україна – це наш рідний край, наша дорога й мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили й пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, мудре, на свято родини "Хай росте дитина, хай живе Вкраїна, хай лунає пісня на добро»

Дівчинка в українському вбранні виходить з хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

Учень:


    Добрий вечір, люди добрі
    Що сидять в нашій господі.
    Раді з святом вас вітати,
    Щастя і добра бажати.

Ведучий 1:

Родина – найдорожче для кожної людини. "З родини йде життя людини", - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові й добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Учень


Родина, рід, народ —
Які слова святі.
Це—Україна, батько, мати,
Це – прадід твій і дід.

Ведучий 2:


Родина — це не тільки рідні, родичі. Це — і школа, і весь наш народ український. Родина до родини — народ. Ми з вами — український народ, який складається з малих і великих, дружних і працьовитих родин. Як могутня ріка бере свою силу з маленьких джерел, так і наша Україна збагачується маленькими родинами, сім'ями. І хочеться нам, щоб річка була повноводною, щоб велика родина наша була красивою, щасливою.


Учень

 Я землі цієї паросток зелений,


 Я цієї висі крапля дощова.
 Заплелось у мене, приросло до мене
 Жито і дерева, квіти і трава.                                    

Учениця


 Я чую твій голос,
 Пшеничний твій колос
 У душу мені засіває зерно.
 Моя Україно, білявко хатинка,
 Пізнати тебе мені щастя дано.

Ведучий 2:

Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні й передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка, дідусева казка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія, - в основі своїй величина й  всествердженна. 

Ведучий 1:

Завжди створювала затишок і лад у сім’ї  жінка, тому й назвали її берегинею сімейного вогнища.

Мамо, Берегиня наша! Це ти тихою колисковою оберігала мій сон в дитинстві, це ти навчила жити за законами життя, у вихорі доріг будила совість, берегла від ганьби. І я стою на коліна перед любов’ю й добротою, перед мужністю твоєю.  

Учениця:

В хаті сонячний промінь косо


На домівку лягла з вікна.
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили -
Це життя турботливого плід.
Але в кожному русі – сила,
В очах юності видно слід.

Учень:


Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу -
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Щоб уміти , як ти , прожить.


Танець «Сорочка мамина»

Ведучий 1:

Найкращі дні для наших матерів -
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот щоденних вистачає.

    Ведучий 1:

Слово "мама” росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас. Важко усвідомити все те, що вміщує в себе це звичне і водночас дороге слово – мати. Бо матір – це означає мати все.  Мама ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і відпочинком.

Ведучий 2:

Одного вечора, коли мама готувала вечерю, одинадцятирічний син прийшов до кухні з карткою в руках. З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мама прочитала:


  • прибирання у кімнаті – 2грн.

  • догляд за сестричкою – 3грн.

  • отримання відмінних оцінок – 5грн.

Мати зворушливо подивилась синові у вічі. Потім взяла ручку і написала:

  • за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0грн.

  • за те, що втирала твої сльози – 0грн.

  • за ночі, проведені коло твого ліжечка – 0грн.

  • за те, що всього тебе навчала – 0грн.

  • за всі обіди, сніданки, канапки до школи – 0грн.

  • за все, що даю тобі щоднини – 0грн.

Мати віддала картку синові. Він подивився і написав "Сплачено” і зі сльозами кинувся до матері на шию.

Ведучий 2:

У кожного з вас, я сподіваюся, є велика родина. На хвилину пригадайте обличчя тих, кого ви любите понад життя. Я впевнена, що у цю мить перед вашими очами повстав образ коханої матусі. Щоб вам зараз хотілося б їй побажати?(відповідають учні інших класів)


  • лиш матір вміє жити, аби світитися, немов зоря.

  • материнське щастя твориться дитиною.

  • людина у своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати.

  • забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.

  • про старість треба говорити тільки з повагою.

  • шануй батька свого і неньку свою, щоб добре тоді було та щоб довголітнім ти був на землі!!!

Вчитель:

А ще наші українські родини дуже музикальні. Давайте пригадаємо й заспіваємо пісні , які починаються на «Ой». (Конкурс )

Ведучий 1:

У кожного з нас колись буде своя родина, свої сім’ї. Давайте складемо заповідь дітям, щодо любові й поваги до мами, тата, родини...



  • У тебе єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.

  • Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.

  • Як ти шануватимеш своїх батьків – так твої діти шануватимуть тебе.

  • Твоє недобре слово – подряпина на нижній душі батьків.

  • Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.

  • Не роби старість батька й матері бідною.

Ведучий 2:

Є в мене найкраща у світі матуся.


За неї, Пречиста, до тебе молюсь,
Пошли їй не скарб, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Найкраща в світі ти, моя матуся,
Я твоя донька, я – твоє дитя.
За тебе я щовечора молюся
І за здоров’я, й за твоє життя.

( Потім підходить до мами, яка сидить у залі, виводить її на сцену).

Мати (благословляє її на щастя й долю)

    Живи з собою в злагоді і в мирі,
    Не заздри людям і не проклинай.
    Хай буде радість, щастя у квартирі,
    Люби батьків своїх, не ображай.
    Не зневажай, зла не бажай нікому,
    Ділись останнім і добро твори.
    Будь справжнім, чесним будь в усьому
    І щире слово людям говори.
    Бо в добрім слові є тепло і ласка.
    У світлім серці є любов свята.

Ведуча:


Зараз ми заспіваєм улюблену пісню своєї матусі, а ви пригадайте в цю мить своїх неньок, їх обличчя, їх натруджені руки, стомлену думу й найгарнішу у світі усмішку,  і співайте разом зі мною.

Лунає пісня "Там червона калина"

Вчитель: Давайте трішки пограємося! Кожен тато і мама знає, мабуть, про що мріє їхня дитина. Тому виходить тато або мама з дитиною. Сідають обоє на стільці, спинами один до одного. На листочках однакового кольору для кожної родини пишуть мрію: дитина пише свою, а мама або тато пише те, про що думає, що мріє його дитина. (Пишуть, а потім здають листочки вчителю, який читає мрію дитини і батьків.)

Ведучий 1:

В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він -уособленнязахисника, годувальника.

Учень:

Батьку любий, тату милий


Нинішньої днини,
Ти прийшов до нас на свято,
Нашої родини.
Ми тобі складаєм нині
Щире побажання,
Щоб прожив ти многі літа,
Не зазнав страждання,
Щоб ти вивів нас у люди
Та пишався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.

Учениця 1

    Ні, легко жить чоловікам не гоже,
    Вони повинні мужньо, як атланти,
    Вселенське небо на собі тримати
    Коли воно грозове чи погоже.
    

Учениця 2

    Одвічні привілеї чоловічі -
    В суворий час виходити на чати.
    Вітчизну, матір, жінку захищати,
    А доведеться - з мужністю
    Біді дивитись в вічі.
Учениця 3

    У мирні дні, забувши про утому,


    Плекати хліб духовний і насущний.
    Трудами наближати день грядущий,
    А ставши батьком і главою дому,
    Додати всі незгоди побутові.

    (Пісня Василечки»).

Ведучий 1

А зараз ми послухаємо гуморески, які підготували нам діти.

 Гумореска № 1 (Батько, син)

- А ти, татку, в школі вчився?
- Учився, Андрійку.
- А то правда, що ти, татку, був одержав двійку?
- Було таке, траплялося...
- Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

 Гумореска № 2

    На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить син:

- Тату, допоможи розв’язати задачу.


- Прийде мама – допоможе!

Син виходить, знову заходить:

- Тату, там на кухні кран порвало, вода тече.
- Прийде мама – відремонтує!

Син виходить, батько встає, водить носа. Входить син:

- Що це пальним пахне?
- А, на кухні білизна горить.
- Чому ж ти мовчиш?
- Прийде мама – погасить!  

Ведучий 1:

У гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з нас люди – ваші бабусі. Вони невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів.

Ведучий 2:

Бабусі! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але така ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи нас – онучат. Подивімося в бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів.

Ведучий 1:

Цей погляд добра й любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.

Учениця 1:

   Назбираю в лісі квітів сон – трави:
   Дорога бабусю, літ за сто живи!
   У моєму серці – слід твоїх пісень.
   Я кажу: "Добридень! Добрий тобі день!"

Учень 1:


        Бабусю кохана, голубко сивенька,
        Добра вам зичу з цілого серденька.
        І щастя бажаю, й здоров’я міцного.
        Прийміть ці бажання від онука малого.

Учениця 1:

        Пробач мені, люба бабуся,
        Провини дитячі мої
        Люблю я тебе, моя рідна,
        Ласкаві очі твої.

Учень 1:


       Як виросту, люба бабусю,
       Дороги твої я встелю.
       Квітками з весняного дива
       За ласку й турботу твою.

Учень 2:


      Любий, дорогий наш дідусю,
      Ми, твої внучата,
      Прибігаємо до тебе
      Щастя побажати.
                  Хоч твій волос сивиною
                  Густо посріблився,
                  Ти для нас, дітей маленьких,
                   Другом залишився.

Учениця 2:

      Ти нас батькові й матусі
      Помагаєш вчити,
      Як зростати чесним, добрим
      Як по правді жити.
                   Ми твої слова розважні
                   Пам’ятати будем
                   І в житті твою науку
                   Пронесемо всюди!

Шановні бабусі й дідусі, даруємо вам пісню.



Пісня: «На нашій Україні»

Вчитель: Зараз ми знову будемо гратися. До столів виходять один з батьків і його дитина. На 3-х столах лежать пелюсточки квітів. На кожній пелюсточці написане одне слово. З них треба скласти квіточку так, щоб прочитати народне прислів’я. Хто перший впорається з завданням, той і переможець.

Ведучий 1:

У світі є батьки і діти. Ваші батьки й матері – діти своїх батьків і матерів, ваших дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, шанування старших поколінь – закон життя.

Ведучий 2:

Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів.  " Бо три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти"- говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть невблаганна. Перед цими нещастями не можна зачинити двері свого дому.

Ведучий 1:

А від поганих дітей, дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від Вас – самих дітей.

(виходять по одному діти зі словами й стають у лінію).

Учениця 1:

Пам’ятайте: як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас. Бережіть здоров’я батьків!

Учень 2:


Пам’ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, кривд.

Учениця 2:

Кожне ваше недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі. Вона знає все: і кривди, і біль, і горе. Але від кожної подряпини назавжди залишається ранка, - пам’ятайте про це!

Учениця:


   Вклоняємось всім вам доземно,
   Як батьківській хаті з далеких доріг,
   Як хлібу, що матінка чемна
   Кладе на вкраїнський рушник.

Учень:


   Бо ж нашому роду нема переводу,
   Хай пісня єднає коріння святі.
   Дай, Боже, нам віру і братню згоду
   На довгі роки, на вічні віки.

Ведучий 1:



(Він говорить, а всі учасники виходять на сцену на фінал).

Людське безсмертя з роду і до роду,


Увись росте з корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,-
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Ведучий 2:



Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля.
Будем долі віншувати,
Щоб родила доля
І живлющу воду,
Нема роду переводу
І не буде зроду.

(Фінальна пісня) (Батьки дітей розрізають коровай і ділять його між усіма учасниками свята)



База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка