«Харчові добавки та е-числа» 10-19 ст




Скачати 315.1 Kb.
Дата конвертації22.04.2016
Розмір315.1 Kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вище професійне училище №24



Розробила викладач

хімії і біології

Корецького ВПУ-24

Романюк Ольга Володимирівна

Корець 2012

Зміст

Вступ 1 ст.




  1. Структура та типи уроків 3-4 ст.




  1. Інтегровані медоди навчання 5 ст.




  1. Особливості уроку в училищі 6-9 ст.




  1. Конспект уроку на тему «Харчові добавки та Е-числа» 10-19 ст.



  1. Між предметні зв’язки 20 ст.




  1. Технічні засоби навчання 21 ст.

Висновки 22 ст.


Список використаної літератури 23-24 ст.
Додатки

Структура та типи уроків


Урок – основна навчальна ділянка навчально – виховного процесу на якій

вчитель щоденно здійснює освіту,

виховання і всебічний розвиток учнів.

В.О. Сухомлинський


Спільна діяльність вчителів; учнів визначає форму організації знань на данні теми. В даному випадку форма організацій теоретичного вивчення по предмету « Хімія» є урок. Для навчання учнів по даній темі проводять ? годинні уроки теоретичного заняття.

Головного складового частинного процесу підготовки спеціалістів є урок.

Урок повинен бути ефективним для педагога і цікавим для учнів, він повинен максимально враховувати специфіку кожного навчального предмету, основні вимоги до уроку можна розділити на п’ять основних груп:


  1. виховні

  2. навчально – технологічні

  3. психологічні

  4. організаційно педагогічні

  5. вимоги по техніці безпеки та гігієни

Виховні вимоги до уроку в основі своїй становлять формування на кожному уроці, не залежно від спеціальності, загально – людських цінностей.

Навчально – психологічні вимоги найбільш значущими є:

Чітке і правильне формування кінцевих результатів, правильної постановки завдань уроку, оптимальна структура навчального матеріалу.

Психологічні вимоги – постійне врахування особливостей учнів.

Організаційно – педагогічні вимоги - передбачають дотримання чіткої організації навчального процесу, творчий підхід до роботи.

Вимоги техніки безпеки - передбачають дотримання вимог техніки безпеки проти пожежного захисту і виробничої санітарії.

Урок – це основа і серцевина навчально – виховного процесу.

Для проведення уроку можна використовувати різноманітні інтегровані методи навчання. Сучасна дидактика пропонує різноманітну типологію уроків:

- урок нових знань

- урок узагальнення і систематизації знань

- урок контролю, оцінки і корекції знань

- комбінований урок

- нестандартний урок.

Ця класифікація ( окрім останньої) за основною дидактичною метою дає можливість чітко визначити головне завдання уроки і його структуру, послідовність і взаємозв’язок таких основних елементів, як перевірки знань, вивчення нового програмного матеріалу, закріпленого нового, контроль за ходом засвоєння, узагальнення і практичне засвоєння знань, постановки домашнього завдання.

Урок нових знань може мати таку структуру :


  • перевірка відвідування і готовності до уроку

  • повідомлення теми і мети завдань уроку

  • мотивація навчальної діяльності учнів

  • сприйняття і первинне усвідомлення учнями нового матеріалу

  • осмислення знань і їх практичне значення, узагальнення і систематизація.

  • підведення підсумку уроку

  • пояснення д\ з .

Рольові та ділові ігри – інтегровані методи навчання.

Активні форми і методи навчання сприяють розвитку пізнавальної і розумової діяльності учнів,зумовлюють їх інтерес до матеріалу,що вивчається,забезпечують високий ступінь спонукальної активності.

Критерії активності методів навчання і особливо імітаційних ігрових такі: високий ступінь спонукальної активності учнів,тривалість цієї активності,розробка творчих самостійних рішень,постійний взаємозв’язок,наявність імітаційної моделі.

Характерні ознаки навчальних (ділових) ігор такі: наявність виробничої проблеми,мети,завдань,скорочення масштабові години,розподіл і розігрування ролей,наявність ситуацій,що послідовно розв’язуються,формування самостійних рішень учнів,врахування можливих перешкод,об’єктивність оцінок і результатів гри,підбиття підсумків.

Подібні навчальні ігри є одним із шляхів досягнення високої результативності навчально-пізнавальної діяльності. Це прогресивна форма викладання матеріалів предметів між якими існують між предметні зв’язки.

Тому вчителю потрібно володіти величезним талантом любові до дитини,безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все,до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу,яскравість розуму,свіжість вражень, сприятливість почуттів – без цих якостей праця педагога перетворюється в муку. В.О.Сухомлинський.

Особливості уроку в училищі


Училище – специфічний учбовий заклад не тільки по своїй структурі, але й по організації поурочної діяльності. В училищі учні окрім вивчення загальноосвітніх предметів, здобувають знання по своїй професії - вивчаючи спецдисципліни. Урок на виробництві подається як логічний ланцюжок між теоретичними знаннями і виробничим навчанням. Органічний зв'язок уроку з попередньою і наступною роботою учнів поза уроком на основі дидактичних ігор - незамінний компонент навчально-виховної роботи вчителя. Введення ігрових елементів передбачає гнучкість методики викладання,отже вимагає від учителя знань, вмінь, навичок, а також творчого підходу до ведення уроку.

Ігровий момент на уроці - це не тільки навчальна проблема, а в значно більшій мірі проблема виховна. У грі використовуються найбільш барвисті відомості, які викликають в учнів певні почуття. Через таку захоплюючу роботу учня ми вводимо в світ природи, навчаємо цінувати глибину і обсяг знань, необхідних для її пізнання.

Використання ігрових елементів відкриває перед вчителем необмежені можливості урізноманітнювати структури уроків, збагачувати їх відповідними зв’язками між поясненням нового матеріалу в класі і самостійною роботою учнів над новими поняттями і термінами. Внаслідок таких занять учні набувають можливості самостійно орієнтуватися в навчальному матеріалі, привчаються відповідати нестандартними фразами і запитаннями. Для прикладу в організаційній частині узагальнюючого уроку вчитель може використати ігрові моменти для забезпечення готовності учнів до уроку. Для цього можна провести колективну гру відгадування тематичного кросворду. Проводячи перевірку знань вчитель не тільки перевіряє, що вивчив учень, але й готує його до наступної роботи на уроці. Тут можна використовувати ігрові завдання , які б стимулювали до с/р над вивченим матеріалом. При вивченні нового матеріалу можна використати гру для відновлення в пам’яті учнів термінології раніше вивченого. Забезпечується свідоме сприймання і міцні знання учнів, посилюється пізнавальна активність, що важливо при самостійному розв’язанні завдань учнями.

При систематизації та узагальнень знань вчитель може використати ігровий момент для виділення головних думок теми та встановлення логічних зв’язків між ними. Це сприятими більш повному усвідомленню дітьми опрацьованої теми. На якому б етапі уроку ми не використали ігровий момент, він повинен бути короткий, не більше 3 – 5 хв , і ефективним.

Такого роду індивідуально-колективні ігри можуть бути виконані і при повторенні матеріалу перед узагальнюючою лекцією побудованою на повторенні раніше вивченого, перед с/р контрольною. Але якого б типу не був урок, - ігровий елемент використовується , як засіб впливу на учнів у напрямках:


  1. розвитку пізнавальних можливостей і їх здібностей

  2. емоційного приймання навчального матеріалу

  3. активізацій і збудження розумової діяльності на основі підвищення інтересу до предмету.

  4. Розвитку умінь та навичок самостійної розумово праці.

Цілеспрямоване використання в практиці вчителя ігрових елементів підвищить ефективність навчання.

Методика викладання теми


Дана тема є узагальнююча та закріплююча. Вона є дуже цікавою у методичному плані. Зміст матеріалу забезпечує більш широке застосування дедуктивного підходу і послідовне застосування принципу наочності. В учнів до цього часу вже накопичено певний досвід – вони володіють багатьма теоретичними поняттями курсу. Це дозволяє встановлювати нові зв’язки між властивостями речовини та їх будовою. Майже на кожному уроці можна висувати гіпотези, ставити проблеми, які спонукають учнів активно мислити. Це дає можливість втілювати ідеї розвиваючого навчання.

Учитель повинен організувати навчальну роботу учнів таким чином, щоб всі основні знання дати учням в ході уроку, тільки таким чином можна забезпечити високий рівень і уникнути перевантаження учнів.

Головне - допомогти учням усвідомлювати кінцеву мету своєї роботи та бачити шлях, яким їм потрібно буде пройти.

На першому уроці даю визначення, що таке органічні речовини, їх загальні формули, фізичні властивості. На другому уроці вивчаємо вміст жирів, білків, вуглеводів, вітамінів у продуктах харчуваннях. На слідуючому уроці знайомлю учнів з визначенням , що таке харчові добавки та Е – числа. Тема дуже цікава і актуальна на сьогоднішній день. При вивчені визначення харчові добавки можна використати таблиці з Е – числами. Їх шкідливими і позитивними властивостями. Використовую також презентацію, де на прикладах харчових продуктів показує наявність тих чи інших Е – чисел. На закріплення даної теми можна використати відеофільм про харчові добавки, де розповідається про досліди над щурами, які відбувалися завдяки харчуванню сухариками, чіпсами, тобто тими продуктами , які багаті на Е – числа і як це все відображається на здоров’ї тварин. Цей приклад досить ефективно діє на використання учнями в подальшому житті різних харчових добавок.


Обгрунтування форми організації заняття і методи вивчення теми


Форма організацій занять впливає з цілі, задачі змісту кожного уроку теми, які викладені на попередніх уроках. В даному випадку формою організації теоретичного вивчення по предмету « Хімія» - є урок. На уроці учні одержують уявлення про предмет, формують їх значення про майбутню професію, тому урок основа і серцевина навчально – виховного процесу.

Урок повинен бути ефективним для педагога і цікавим для учнів. Цей тип уроку включає в собі повідомлення теми, мети і т.д з моєї методичної розробки .

Урок є головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника і його вихованців, які вступають на перші щаблі життя.

Організаційна форма заняття обґрунтовується тим, що по програмі встановлюється час і місце заняття, режим, постійна група постійна група учнів з якими проводяться заняття, вибирається тип уроку, форми і методи навчання.

Структурні моменти уроку не завжди обов’язкові. Протягом усього уроку вчитель активізує роботу учнів і використовує наглядні посібники , технічні засоби навчання. При вивченні даної теми можна використати презентацію про Е – числа.



    Тема уроку: Харчові добавки та Е-числа

    Мета заняття: показати учням значення харчових добавок, їх необхідність та небезпеку для організму.

    Навчальна мета: узагальнити та розширити знання про органічні речовини: жири, білки, вуглеводи, вітаміни.

    Виховна мета: формувати самостійність мислення учнів, колективної роботи в поєднанні з самостійністю мислення учнів.

    Розвиваюча мета: формувати вміння учнів порівнювати, аналізувати, логічно мислити.

    Тип заняття: комбінований.

    Навчально-матеріальне забезпечення: комп’ютер, роздатковий матеріал, дошка, етикетки продуктів харчування.

    Між предметні зв’язки: біологія, технологія приготування їжі.

    Хід уроку


  1. Організаційний момент

  2. Перевірка домашнього завдання

  3. Актуалізація опорних знань учнів

  4. вивчення нового матеріалу

    План

  1. Визначення терміну харчові добавки

  2. Класифікація харчових добавок

  3. Характеристика харчових добавок

  4. Негативні наслідки використання харчових добавок

  5. Узагальнення та систематизація знань учнів

  6. Підведення підсумків уроку, оголошення оцінок

  7. Домашнє завдання: конспект уроку про харчові добавки.



    Етап перевірки домашнього завдання

Самостійна робота «Знайди відповідність»

Речовина

Характеристика

1 Білки

А Естери (складні ефіри) гліцеролу та вищих кислот

2 Жири

Б Вуглевод, мономер

3 Глюкоза

В Речовини різної хімічної будови, необхідні для життєдіяльності людини

4 Сахароза

Г Полімери, мономерами яких є амінокислоти

5 Вітаміни

Д Дисахарид із класу вуглеводів

Відповідь:

1

2

3

4

5

Г

А

Б

Д

В




    Етап засвоєння нових знань

1. Визначення терміна «харчові добавки»

Останнім часом ми почали інтенсивно цікавитися тим, що ми їмо і п’ємо. І це не дивно — нам хочеться, як можна довше отримувати задоволення від цього життя. У суспільстві почалися суперечки про те, що ж це таке харчові добавки та що вони несуть: користь чи шкоду.



Харчові добавки — природні або синтезовані речовини, що цілеспрямовано вводяться в продукти харчування з метою надання їм необхідних властивостей (наприклад, органолептичних, технологічних). Вони не вживаються безпосередньо у вигляді самостійних компонентів їжі.

Зараз уже неможливо уявити жоден продукт із тривалим терміном зберігання без наявності у його складі харчових добавок. Такі харчові добавки, як сіль, спеції, прянощі використовуються людством з давніх часів, проте, широке їхнє вживання почалося наприкінці XX ст. і досягло найбільшого використання в наші дні.

Усі фахівці погоджуються з думкою, що виробництво харчових добавок буде лише зростати швидкими темпами. У зв’язку з цим, виникає необхідність створення нових хімічних технологій, щоб забезпечити потреби людства.

2. Класифікація харчових добавок

Додавання харчових добавок до продуктів прискорює процеси виготовлення, зберігає зовнішній вигляд та якість продуктів при зберіганні.

Залежно від призначення виділяють чотири великі групи харчових добавок:

1. Речовини, що регулюють смак продукту (ароматизатори, смакові добавки, що підсолоджують речовини, регулювальники кислотності).

2. Речовини, що поліпшують зовнішній вигляд продукту (барвники, стабілізатори кольору, вибілювачі).

3. Речовини, що регулюють консистенцію та формують текстуру (загусники, гелеутворювачі, стабілізатори, емульгатори).

4. Речовини, що підвищують збереження продуктів та збільшують терміни їх зберігання (консерванти, антиоксиданти).

Кожна харчова добавка має свій цифровий код з індексом Е, що гарантує перевірку на безпеку та може використовуватися за потреби лише у встановлених дозах. Використання харчових добавок має бути обов’язково вказано на упаковці.

Згідно із системою кодифікування харчових добавок, усі вони розподілені на групи:

Е100–Е182 — барвники;

Е200–Е280 — консерванти;

Е300–Е391 — антиокиснювачі (антиоксиданти);

Е400–Е481 — стабілізатори, емульгатори, загусники;

Е500–Е585 — регулювальники кислотності, розпушувачі;

Е600–Е699 — підсилювачі смаку та аромату;

Е700-Е899 — запасні індекси для іншої можливої інформації;

Е900–Е999 — глазуруючі агенти, підсолоджувачі, піногасники;

Е1000-Е1521 — емульгатори, герметики, ферменти, вологозатримувачі.



У багатьох споживачів сформувалося чітке переконання, що всі харчові добавки — це шкідливі речовини. Незважаючи на те, що багато харчових добавок мають синтетичне походження, їх використання в харчовій промисловості дозволяється лише після тривалих випробувань, у ході яких визначається допустима добова норма та відсутність небезпеки для здоров’я людини при тривалому вживанні.

3. Характеристики харчових добавок

Функціональні класи

Характеристика

Кислотоутворювачі

Підвищують кислотність та (або) надають їжі кислий смак

Регулятори кислотності

Змінюють (регулюють) кислотність або лужність харчового продукту

Речовини, що перешкоджають злежуванню і грудкуванню

Знижують тенденцію часток харчового продукту прилипати один до одного

Піногасники

Запобігають або знижують утворення піни

Антиокиснювачі

Підвищують термін зберігання харчових продуктів, захищають від псування, що викликане окисленням, (наприклад, згіркненням жирів або зміною кольору)

Наповнювачі

Речовини, що збільшують об’єм продукту, не впливаючи помітно на його енергетичну цінність

Барвники

Підсилюють або відновлюють колір продукту

Речовини, що сприяють збереженню забарвлення

Стабілізують, зберігають або підсилюють забарвлення продукту

Емульгатори

Утворюють або підтримують однорідну суміш двох або більш незмішувальних речовин (наприклад, масло та вода) в харчових продуктах

Солі, що емульгують

Взаємодіють з білками сирів з метою запобігання видалення жиру при виготовленні плавлених сирів

Ущільнювачі (рослинних тканин)

Роблять (або зберігають) тканини фруктів та овочів щільними й свіжими

Підсилювачі смаку та запаху

Підсилювачі смаку; модифікатори смаку; добавки, що сприяють розварюванню

Речовини для обробки муки

Речовини, що додаються до муки для поліпшення її хлібопекарських якостей або кольору

Піноутворювачі (спушувальні добавки, аераційні добавки)

Створюють умови для рівномірної дифузії газоподібної фази в рідких і твердих харчових продуктах

Гелеутворювачі

Текстурують їжу шляхом утворення гелю

Глазуруючі речовини

Речовини, які при змазуванні ними зовнішньої поверхні продукту надають блискучого вигляду або утворюють захисний шар

Вологоутримуючі агенти

Зберігають їжу від висихання, нейтралізують вплив атмосферного повітря з низькою вологістю

Консерванти

Підвищують термін зберігання продуктів, захищаючи від псування, викликаного мікроорганізмами

Пропеленти

Гази, що виштовхують продукти з контейнерів

Розпушувачі

Речовини або суміші речовин, що сприяють життєдіяльності дріжджів; звільняють газ та збільшують у таких спосіб об’єм тіста

Стабілізатори

Дозволяють зберігати однорідну суміш речовин у харчовому продукті або готовій їжі

Підсолоджувачі

Речовини, що надають харчовим продуктам і готовій їжі солодкого смаку

Загусники

Підвищують в’язкість харчових продуктів


4. Негативні наслідки вживання харчових добавок

Харчові добавки, що мають мутагенні, канцерогенні й токсичні ефекти офіційно заборонені на території України: фарбники Е121 (цитрусовий червоний) та Е123 (амарант), консервант Е240 (формальдегід). З 2005 року заборонені також консерванти E216 та E217.





Небезпечні харчові добавки

Номер небезпечного «Е»

Барвники

Е102, Е110, Е120, Е124

Канцерогени

Е103, Е105, Е110, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е153, Е210, Е211, Е213–Е217, Е231, Е232, Е240, Е251, Е252, Е321, ЕЗЗО, Е431, Е447, Е900, Е905, Е907, Е952, аспартам

Мутагенні та генотоксичні

Е104, Е124, Е128, Е230–Е233, аспартам

Алергени

Е131, Е132, Е160Ь, Е210, Е214, Е217, Е230, Е231, Е232, Е239, Е311–Е313, аспартам

Небажано вживати астматикам

Е102, Е107, Е122 —Е124, Е155, Е211–Е214, Е217, Е221–Е227

Небажано вживати людям, чутливим до аспірину

Е107, Е110, Е122–Е124, Е155, Е214, Е217

Негативно впливають на печінку та нирки

Е171–Е173, Е220, Е302, Е320–Е322, Е510, Е518

Порушують функції щитовидної залози

Е127

Призводять до захворювань шкіри

Е230–Е233

Подразнюють кишечник

Е220–Е224

Спричинюють розлад травлення

Е338–Е341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466

Спричинюють неправильний розвиток плоду

Е233

Заборонено вживати немовлятам та маленьким дітям

Е249, Е262, Е310–Е312, Е320, Е514, Е623, Е626–Е635

Впливають на рівень холестерину в крові

Е320

Руйнують вітаміни в організмі

Е220 (В1), Е222–Е227 (В12), Е320 (D), Е925 (Е)






    Узагальнення і закріплення знань

6.1. Лабораторний дослід № 7

Тема. Ознайомлення зі змістом етикеток до харчових продуктів.

Мета: ознайомитися з інформацією, що міститься на етикетках до харчових продуктів.

Досліджувані об’єкти: етикетки до різноманітних харчових продуктів.

Хід роботи

1. Роздивіться надані етикетки до різних видів продуктів.

2. Визначте, що є спільного, а чим вони відрізняються.

3. Для однієї з етикеток зробіть докладне визначення її змісту. Складіть таблицю, у яку випишіть з етикетки інформацію за розділами: назва продукту; виробник; вміст у продукті білків, жирів, вуглеводів, вітамінів; калорійність; харчові добавки; E — числа; строк придатності; спосіб зберігання.



4. Зробіть висновок, у якому зазначте, для чого необхідні етикетки на продуктах харчування.

6.2. Довідковий матеріал для самостійної роботи учнів у грі «Технолог харчування»

  • Е100–E199 — барвники. Надають «апетитних» кольорів. Містяться в безалкогольних напоях, морозиві, кондитерських виробах.

  • Е200–E299 — консерванти. Запобігають псуванню продуктів. Містяться у складі більшості консервів, шоколаді, чіпсах, сухих супах, винах.

  • Е300–E399 — антиоксиданти. Зберігають смак продукту. Містяться у жирних продуктах, вині, пиві, лимонадах, кисломолочних продуктах, ковбасах, маслі, шоколаді.

  • Е400–E499 — стабілізатори й загусники. Підтримують потрібну консистенцію продукту. Містяться у вареннях, джемах, згущеному молоці.

  • Е500–E599 — емульгатори. Забезпечують однорідність продукту. Можуть міститися в хлібі, вареннях, джемах, згущеному молоці.

  • Е600–E699 — підсилювачі смаку. Підсилюють природні смак і запах продукту. Використовуються в блюдах фастфудів і східної кухні.

  • Е900 і далі — розпушувач, замінники цукру. Перші розпушують продукт до напівповітряного стану, другі замінюють цукор на некалорійні речовини. Використовують у кондитерських виробах, лимонадах, жувальних гумках.

КОРИСНІ ТА НЕЙТРАЛЬНІ ДОБАВКИ

  • Е101 — рибофлавін (вітамін ).

  • E140 — хлорофіл (безпечна речовина, що надає рослинам зеленого кольору).

  • Е152 — вугілля (усім відома корисна копалина, абсолютно нешкідлива).

  • Е160a — каротини (речовини, що близькі за властивостями до вітаміну А).

  • Е161b — лютеїн (вітаміноподібна речовина, що сприяє поліпшенню зору, використовується в ліках).

  • E163 — антоціани (рослинні пігменти, що надають забарвлення листкам і пелюсткам квітів).

  • E181 — таніни (група речовин, аналогічних до компоненту чаю, що надають йому терпкого смаку).

  • E202 — калій сорбат (один із найбільш популярних консервантів, абсолютно нешкідливий).

  • Е260 — оцтова (етанова) кислота (нешкідливий компонент натурального походження).

  • E296 — яблучна кислота.

  • Е270 — молочна кислота (природна речовина, що утворюється при молочнокислому бродінні.

  • E290 — карбон(IV) оксид (вуглекислий газ, що перетворює напій у газування).

  • Е300 — аскорбінова кислота (вітамін C).

  • E306-E309 — токофероли (вітаміни Е різних форм).

  • Е406 — агар-агар (натуральний і нешкідливий).

  • Е440 — пектини містяться у всіх наземних рослинах (особливо багато в яблуках).

  • Е500 —натрій гідрокарбонат (харчова сода).

  • Е507 — хлоридна кислота (аналогічна речовина виробляється в шлунку).

  • Е641L-лейцин (одна з корисних амінокислот).

  • Е642 — лізин (корисна амінокислота).

  • Е-916, Е917 — кальцій йодат (збагачує продукти харчування корисним для здоров’я йодом).

НЕБЕЗПЕЧНІ ДОБАВКИ, ДОЗВОЛЕНІ В УКРАЇНІ

  • E102 — тартразин (може спричиняти приступ астми, заборонений у низці країн).

  • E110 — агент жовтого кольору (може спричиняти алергію, нудоту, заборонений у низці країн).

  • Е122 — азорубін, кармуазин (може спричиняти алергію, заборонений у низці країн).

  • E123 — амарант (спричиняє вади розвитку плода, заборонений у низці країн).

  • Е124 — канцероген (провокує приступи астми, заборонений у низці країн).

  • Е127 — еритрозин (може спричиняти гіперактивність щитовидної залози, заборонений у низці країн).

  • E129 — агент червоного кольору (канцероген, заборонений у ряді країн).

  • Е132 — індигокармін (може спричиняти нудоту, підвищення тиску, алергію, заборонений у Норвегії).

  • E200 — сорбинова кислота (може спричиняти шкірні реакції).

  • E210 — бензойна кислота (потенційний канцероген, може провокувати приступи астми).

  • Е211 — натрій бензоат (потенційний канцероген).

  • Е216–E217 — солі бензойної кислоти (канцерогени).

  • Е220 — сульфур(IV) оксид (спричиняє роздратування кишечника, 1/4 усіх людей погано переносять Сульфур).

  • Е221 — натрій сульфіт (руйнує вітаміни B1 (тіамін) і H (біотин), може провокувати приступи астми й ниркову недостатність).

  • E235 — пімарицин, натаміцин (може спричиняти алергію, нудоту, понос).

  • E249 — калій нітрит (можливо, канцероген, заборонений у дитячому харчуванні).

  • Е250 — натрій нітрит (можливо, канцероген).

  • Е251 — натрій нітрат (в організмі перетворюється на канцероген).

  • Е322 — лецитини (у добавках частіше використовують потенційно небезпечний, генетично модифікований лецитин із трансгенної сої).

  • Е450 — пірофосфати (надмірне вживання загрожує остеопорозом і появою каменів у нирках).

  • Е512 — станум(II) хлорид (спричиняє блювоту, міститься в консервах).

  • Е621 — натрій глютамат (якщо перевищити норму (висипати в чашку з локшиною кілька пакетиків), можна отруїтися).

  • Е622 — калій глутамат (найпоширеніша «фастфудная» добавка, при переїданні спричиняє нудоту, пронос).

  • Е926 — хлор(II) оксид (канцероген).

  • Е951 — аспартам (може спричиняти мігрень, висипання на шкірі й погіршувати мозкову діяльність).

  • Е952 — цикламова кислота та її солі (заборонена в США й Великобританії, вважається канцерогеном).

Харчові добавки, дозволені для використання в Україні
(зі списку, що затверджений спеціальною Постановою Кабинету Міністрів України)


Е152

вугілля

Е160а

каротини

Е160з

екстракт паприки

Е162

червоний буряковий бетанін

Е164

шафран

Е260

оцтова (етанова) кислота

Е296

яблучна кислота

Е406

агар

Е420

сорбіт і сорбітовий сироп

Е440

пектини, желатин

Е422

гліцерол

Е460

целюлоза

Е637

ефірні масла спиртові, водно-спиртові, аромат копчення, ванілін

Е901

віск бджолиний (білий і жовтий)

Е902

віск свічковий

Е905c

парафін

Е908

віск рисових висівок

Е1510

спирт етиловий

Е1420

крохмаль ацетиленовий

Між предметні зв’язки


Формування загальної системи знань учнів в сучасному світі, що відображають різні форми руху матерії – одна із основних навчальних функцій між предметних зв’язків. Формування цілого наукового світогляду потребує обов’язкового обліку між предметних зв’язків. Між предметні зв’язки з хімії взаємодопомагають розкриттю єдності природи – суспільства - людини. Між предметну інтеграцію можна розуміти, як систему синтезу і узагальнення.

Важливе значення для реалізації навчальної і розвивальної функції має зв’язок хімії з фізикою, біологією, астрономією, географією, тому що у змісті цих навчальних дисциплін є відображення тих діалектичних взаємозв’язків, які об’єктивно діють у природі і пізнаються сучасними науками у різні часові періоди між предметні зв’язки роблять свій специфічний внесок у розвиток мислення дитини і можуть стати тим плацдармом, на якому раніше формуються ті чи інші сторони більш високих ступенів мислення.

Розвиток мислення учнів може здійснюватися лише в процесі активної розумової діяльності з вирішенням проблем. Значна роль відводиться встановленню між предметних зв’язків з біологією, що дозволяє дати учням наукові поради, щодо збереження свого здоров’я, при використанні Е – чисел та харчових добавок. Діти повинні усвідомити себе часткою дивовижного середовища , яке зветься Земля , і зрозуміти , що оберігаючи його людина одночасно дбає і про себе.

У виконанні всіх поставлених завдань при вивченні даної теми велике значення мають між предметні зв’язки з такими предметами, як технологія приготування їжі, виробничим навчанням у кухарів, кондитерів, де учні свої знання з хімії можуть застосовувати безпосередньо на практиці.

Технічні засоби навчання
З кожним роком об’єм знань різко збільшується . І щоб збільшити ефективність пізнання і сприйняття цих знань необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Технічні засоби навчання - це сукупність спеціальних додаткових посібників, джерел інформації і апаратури за допомогою яких вся інформація подається у більш доступній формі для сприйняття учнями. Учні одержують зорову , і звукову інформацію, яка дуже швидко засвоюється ними. Необхідно приділяти більше уваги технічним засобам навчання, використовувати їх при проведені уроків. Це дозволить надати учням більше інформації, знизити витрати часу викладача на закріплення, пояснення матеріалу. Допомагає активізувати учнів, розвивати їх мислення підвищує успішність, зменшує термін навчання, заставляє учнів логічно мислити, що дуже важливо для підготовки кваліфікаційних спеціалістів.

Найсучаснішим комп’ютерним засобом навчання є мультимедіа , що грунтується на спеціальних апартних і програмних засобах. Однією з беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі комп’ютерних презентацій з хімії. Презентація - це набір посдіовно змініючих одна одну сторінок – слайдів, на кожній з яких можна розмістити будь – який текст, малюнки, схеми використовуючи при цьому різні елементи оформлення. Вони не вимагають особливої підготовки вчителів і учнів та активно залучають останніх до співпраці.

На мій погляд презентація - це зручна конструкція в якій легко орієнтуватися, головна сторінка програми дозволяє користувачу легко вибрати необхідну тему та перейти на необхідний урок. Так і на своїх уроках я використовую презентації ( харчові добавки та Е – числа). Такі уроки є корисними для молодих вчителів так і для вчителів зі стажем роботи. До уроків слід включати як традиційний матеріал так і додаткову інформацію ( відеофільми ) якою вчитель може скористатися на свій розсуд.

Висновки


Сучасні форми і методи навчання на уроках хімії.

Під час проведення уроків узагальнення і систематизації знань займає одне з важливих місць при вивченні предмету. Підводить учнів до глибокого розуміння і осмислення матеріалу.

Перед учителем сьогодні висувається складне завдання : потрібно не давати суму знань ,а навчити учнів орієнтуватися в цілому світі, щоб вони могли застосовувати свої знання на практиці. Для розв’язання цих завдань використовую різні форми і методи творчої активності на уроках хімії. Давньогрецький вислів говорить: « Учень не чаша, яку необхідно наповнювати, а факел , який потрібно запалити». Нові технології спростовані не тільки на засвоєння знань, умінь а на розвиток особистості, мислення творчий підхід до оперування набутими знаннями, навчання способів самостійного здобуття нових знань.

Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

Від того на скільки викладачу вдалося довести до учнів зміст теми, вивчити і закріпити її в свідомості учнів залежить і цікавість їх до вибраної професії - кухарів, кондитерів.

Робота вчителя за даною методикою дозволяє вирішити проблему сумісності в одному класі учнів з різними темпераментами. Не секрет, що при швидкому темпі ведення уроку флегматики та меланхоліки розгублюються, не поспішають слідкувати за думкою вчителя та виконувати всі завдання. Сповільнений темп уроку, навпаки, примушує нудьгувати холериків. Вони починають відволікатися, порушувати дисципліну, їм просто нецікаво на уроці. Коливання уваги та темпу уроку, різна ступінь узагальнення матеріалу, неодноразове його пророблення, дозволяє засвоїти практично весь учбовий матеріал на уроці, при мінімумі самостійної роботи у позаурочний час ” .


Список використаної літератури

1. Абросимов А., Абросимова М. Проверь себя, юный химик! Тесты для учащихся 8 -11 классов. “Первое сентября”. Химия. : №5 - 38, 1998.


2. Алексинский В.Н. Занимательные опыты по химии. М. “Просвещение”, 1995.
3. Аликберова Л.Ю. Занимательная химия. М. “Аст- Пресс”, 1999.
4. Белинская Т.В. О развитии познавательного интереса на уроках -соревнованиях.//Химия в школе С.43.
5. Вивюрский В. Учись приобретать и применять знания по химии. Пособие для школьников. М.: ВЛАДОС, 1999.
6. Гаврусейко Н.П. Химические викторины, изд. “Народная асвета”, Минск, 1972.
7. Гроссе Э. Химия для любознательных Ленинград “Химия”, 1985.
8. Гройсман Інна Аркадіївна. Г 86 Хімія. Закони, схеми, формули, рівняння. Довідкове видання. - Київ: ТОВ “Логос”, 1997. - 128 с. (Серія “Бібліотека школяра”); Укр..
9. Збірник задач і вправ з хімії: Навчальний посібник для учнів 8-11 кл. середн. шк. / Я.Л. Гольдфарб, Ю.В.Ходаков, Ю.Д.Додонов, - 6-те вид. перероб. - К.: Рад. шк., 1991 - 176 с.
10. Исаев С.Д. Об использовании дидактических игр.// Химия в школе.//Химия в школе №6, 2002, С.50.
11. Малышкина В. Занимательная химия (серия “Нескучный учебник”). Григон, С.- Петербург, 1998.
12. Пичугина Г.А., Штремплер Г.И. Игры-минутки в обучении химии //Химия в школе С.57.
13. Степин Б.Д., Аликберова Л.Ю. Занимательные задания и эффективные опыты по химии.-М.: “Дрофа”.2002 год.
14. танцов В.В. Обыкновенное вещество. М.: Химия, 1981.
15. Степин Б.Д., Аликберова Л.Ю. Книга по химии для домашнего чтения. М.: Химия, 1994.
16. Туринська Н.М., Величко Л.П. Б 91 Хімія, 10 кл.: Підручник для серед. загальноосвітніх шк. - Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2000. - 176 с.
17. Хомченко Г.П. Х 76. Хімія для вступників до вузів: [Навч. посібник] / Пер. з рос. Н.Д.Рогоза. - К.: Вища шк., 1991. - 424 с.: іл.
18. Хомченко Г.П. Пособие по химии для поступающих в ВУЗы. 3-е издание., испр. и доп. М.: Новоя Волна, 1997.
19. Царьова Ніна Ц Неорганічна хімія. Дидактичні матеріали для 8-10 класів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2000.

Методичні рекомендації з викорестання методів і форм творчої активності на уроках хімії.


Підвищити ефективність навчального процесу можна використовуючи сучасні технології, перетворюючи таким чином традиційне заняття в активне. Застосування форм творчої активності висуває певні вимоги до структури занять, яка може складатися з п’яти елементів.
Мотивація.
Мета цього етапу – привернути увагу учнів до проблеми й викликати інтерес до обговорюваної теми. З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації,викликають в учнів інтерес(коротка розповідь викладача, демонстрування наочності). Цей елемент заняття має займати не більше 5% часу заняття.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто чого вони повинні досягти на занятті і чого від них чекає викладач. Ефективною є ситуація, коли учень після уроку не тільки знає, розуміє чого він досяг, а й що хоче досягти від вас і вашого предмету для свого подальшого життя. Цей елемент заняття теж має займати не більше 5% часу заняття.
Надання необхідної інформації
Мета цього етапу заняття – дати учням достатньо інформації, для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання,але за мінімально короткий час. Це може бути читання роздаткового матеріалу, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Ця частина заняття займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна вправа - центральна частина заняття.

Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів заняття. Вона має займати близь 50 – 60 % часу на занятті. Обов’язково є така послідовність і регламент проведення даної вправи:


  • Інструктування – вчитель розповідає учням про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує чи все зрозуміло ( 2 –3 хв..)

  • Об’єднання - в групи ( 1 – 2 хв.)

  • Виконання – завдання при якому вчитель виступає як організатор , помічник намагаючись надати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним ( 5 – 15 хв.)

  • Презентація – результатів виконання вправи ( 3 – 15 хв.)

  • Підбиття підсумків результатів учнями : усвідомлення отриманих результатів, що досягаються шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів ( 5 – 15хв.)

Підбиття підсумків здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, дискусії, в письмовій та усній формі. Вона застосовується після заняття.


Підбиття підсумків заняття.
Це дуже важливий етап саме тут проясняється зміст проблемного навчання підводиться риска під знаннями , що повинні бути засвоєні і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим , що потрібно у майбутньому.

Функції підсумкового етапу заняття:



  • Прояснити зміст опрацьованого.

  • Порівняти реальні результати з очікуваними.

  • Проаналізувати , чому відбулося так, а не інакше.

  • Зробити висновки.

  • Закріпити чи відкоригувати засвоєне.

  • Намітити нові теми для обміркування.

  • Скласти план подальших дій.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка