Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (м. Харків, 6 листопада 2014 р.) / гол ред колегії В. С. Бакіров. Х.: Хну імені В. Н. Каразіна, 2014. С. 87-89




Скачати 59.42 Kb.
Дата конвертації22.04.2016
Розмір59.42 Kb.
Смик О.С. Методологічні аспекти оцінки здоров’я населення в еколого-гігієнічних дослідженнях / О.Смик // Регіон –2014: стратегія оптимального розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (м. Харків, 6 листопада 2014 р.) / гол. ред. колегії В.С.Бакіров.– Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2014. – С.87–89.

УДК 911.3:615.83

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЗДОРОВЯ НАСЕЛЕННЯ В ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
О.С.Смик

smuk_oksana@rambler.ru

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м.Чернівці, Україна
Оцінка впливу довкілля на стан здоров'я є одним з пріоритетних завдань, що вирішуються гігієною як профілактичною галуззю медичної науки.

Гігієна - наука про здоров'я, основа профілактичної медицини. Вона вивчає вплив навколишнього середовища на організм людини й розробляє на основі цього заходу щодо попередження шкідливого впливу середовища й розвитку захворювань. Середовище, що оточує людину, надзвичайно складне: його визначають природні, соціальні, побутові фактори, а також виробничо-суспільні відносини.

Сьогодні існує понад сто дефініцій "здоров'я". Визначення "здоров'я" залежить від платформи, на якій вони базуються: соціальної, суспільної, правової або суто медичної, та від так званих ієрархічних рівнів його характеристики: громадського, популяційного та індивідуального здоров'я .

Громадське (суспільне) здоров'я - це одна з найважливіших якостей суспільства. Воно характеризує життєву спроможність суспільства як соціального організму, його здатність підтримувати рівновагу з навколишнім природним та соціальним середовищами, забезпечувати формування здорового способу життя. Громадське здоров'я є об'єктом вивчення соціальної медицини. В останні роки виділяють новий напрямок громадського здоров'я - екологічний, суть якого полягає у встановленні зв'язку між фізичним, психічним та соціальним благополуччям й екологічними, соціально-економічними, культурними, політичними та індивідуальними чинниками.

Найбільш поширеним терміном є "популяційне здоров'я" (синоніми -здоров'я населення, групове здоров'я). Це умовне статистичне поняття, що використовується для визначення стану здоров'я населення регіону (країни, області, міста, району) і характеризується комплексом таких показників: демографічних; захворюваності та поширеності хвороб; інвалідності та інвалідизації; фізичного розвитку; частоти доклінічних станів.

Саме ці індикатори найчастіше використовуються як показники здоров'я у гігієнічних дослідженнях. Тобто у гігієні, як правило, йдеться про популяційне здоров'я. Пояснюється це, насамперед широким використанням у гігієнічних дослідженнях матеріалів статистичної обліково-звітної документації, яка, хоч і називається "статистикою здоров'я", такою не є. Форми звітності, перелік показників, з яких вони складаються, і віко-статевий розподіл груп населення у них підпорядковані, насамперед, потребам системи охорони здоров'я як соціального інституту. Ці дані необхідні, зокрема, для планування обсягів надання різних видів медичної допомоги населенню (популяції) конкретних міст, районів, областей - тобто для лікувальної ланки системи охорони здоров'я, яка побудована за територіальним принципом [3].

Здоров'я у гігієнічних дослідженнях оцінюється "від зворотного": немає хвороби - є здоров'я. Такий підхід суперечить визначенню здоров'я, поданого у передмові до Статуту ВООЗ, де написано, що здоров'я - це стан цілковитого фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад. Тобто відсутність зареєстрованих захворювань (особливо у випадку використання показників офіційної статистики) не є здоров'ям людини, адже наявність хвороби фіксується лише у випадку звернення пацієнта до лікаря або за результатами диспансерних оглядів певних контингентів населення. Виходячи з цього, здоров'я як таке не може характеризуватися рівнем захворюваності чи смертності (на популяційному рівні) або наявністю чи відсутністю захворювання (на індивідуальному рівні)[4].

Індивідуальне здоров'я - це "здатність організму повноцінно виконувати свої біологічні та соціальні функції". Останнім часом у науковій літературі все більше уваги приділяється питанням безпосереднього визначення рівня індивідуального здоров'я. Подібний підхід досить поширений у спортивній медицині та валеології, але зовсім не використовується у гігієнічних дослідженнях. Таким чином, на сучасному етапі гігієна (як галузь медичної науки) спрямована не на підтримку здоров'я, а на профілактику виникнення захворювань (що не є тотожним), тобто як і вся медицина, вона є хворобоцентричною.

Якщо хворобу можна характеризувати досить точно (діагноз відповідно до Міжнародної класифікації хвороб з визначенням стадії, характеру перебігу, наявності ускладнень тощо), то здоров'я індивідуума визначити досить складно - його об'єктивна оцінка можлива тільки на основі розгляду позитивних показників здоров'я.

На сьогодні всі медичні огляди спрямовані не на діагностику рівня та резерву здоров'я, а на виявлення захворювання, тож провадяться вони із застосуванням методів, прийнятих у клінічній медицині. У разі відсутності відомих сучасній клінічній медицині ознак патологічного процесу лікар робить висновок, що людина здорова. Використання цих даних при вивченні впливу несприятливих чинників навколишнього середовища на людину призводить до того, що оцінка робиться не за їх впливом на здоров'я, а за впливом на не здоров'я.

Таким чином, на сучасному етапі ані клінічна медицина, ані гігієна не займаються безпосередньо проблемами здоров’я, а намагаються вирішувати їх опосередковано, "через хворобу". І це у той час, як дедалі більше фахівців визнають, що "пріоритетом в організації охорони здоров'я з позицій профілактичної медицини є збереження здоров'я практично здорової людини".

Індивідуальне здоров'я слід розглядати як самостійну соціально-медичну категорію, сутність якої можна кількісно та якісно охарактеризувати прямими показниками. З урахуванням цього у 1982 році виник новий науковий напрямок - валеологія, наука, яка вивчає сутність, механізми та прояви здоров'я, методи його діагностики, прогнозування і корекції. На жаль, валеологію часто розглядають як педагогічну дисципліну, оскільки вона "вчить" людину бути здоровою. Але валеологія - це розділ медичної науки, і завдання її набагато ширші. Зводити валеологію лише до пропагування здоров'я та здорового способу життя так само невірно, як гігієну - до санітарної просвіти.

Виходячи з цього, профілактика негативного впливу екологічних чинників на здоров'я має бути спрямована на розірвання цього ланцюга і може провадитись у трьох напрямках: оздоровлення навколишнього середовища, тобто ліквідація джерел його забруднення; забезпечення належного (безпечного) стану атмосферного повітря, води, ґрунту тощо; формування такого стану організму і способу життя людини, який би забезпечив нечутливість до дії шкідливих чинників або мінімізував їхні негативні ефекти [1].

Донині гігієна використовувала лише перші два шляхи. Водночас ефекти зовнішнього впливу значною мірою залежать від вихідного стану організму людини, тобто знаходження чи незнаходження у межах "безпечної зони". Оцінити цей вихідний стан, а також виявити його зміни (негативні або позитивні) під дією різних факторів (у тому числі й довкілля) можна саме за допомогою методів характеристики індивідуального здоров'я, впровадження яких у практику гігієнічних досліджень є нагальною проблемою сучасного етапу розвитку гігієнічної науки.


Список використаних джерел: 1.Бердник О.В. Досвід створення інформаційних систем у галузі спостереження за станом здоров’я населення та аналізу впливу на нього навколишнього середовища / О.В.Бердник, В.Ю.Зайковська, Є.І.Селезньова // Довкілля та здоров’я .- 2004.- № 7.- с. 53-57. 2. Климчук М.А. Стан навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення / М.А.Климчук // Довкілля і здоров’я .- 2005.-№7.-С.43-48 3.Климчук М.А. Характеристика соціально – гігієнічних умов життя та їх впливу на здоров’я населення / М.А.Климчук, І.О.Черниченко, В.М.Доценко // Довкілля і здоров’я .- 2005.-№10 .-С.43-45. 4. Кулікова Ф.Й. Здоров’я людини в екологічно несприятливих умовах / Ф.Й.Кулікова, Т.М.Полішко // Екологічний вісник .- 2008 .- №5.-С.27.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка