Імені данила галицького




Сторінка11/20
Дата конвертації14.04.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20
Тема практичного заняття №46

РЕВМАТОІДНИЙ АРТРИТ (РА)

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички слухачів, сформувати у лікарів-інтернів сучасне уявлення про принципи та методи діагностики РА, активізувати самостійну навчальну роботу над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів проводити діагностику РА відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Визначення та етіопатогенез РА.

  2. Клінічна картина РА.

  3. Клінічні та інструментальні критерії діагностики РА.

  4. Диференціальна діагностика РА.

  5. Ускладнення та прогноз РА.

  6. Лікувальна тактика при РА.

Короткий зміст теми заняття

РА – аутоімунне захворювання з невідомою етіологією, для якого характерним є симетричний ерозивний артрит (синовіт) та широкий спектр позасуглобових (системних) проявів. Поширеність РА становить 1-2% загальної популяції. В його основі лежить дефіцит в системі Т-лімфоцитів з втратою їх контролю за синтезом В-лімфоцитами антитіл класу IgG та IgM, утворення імунних комплексів, які викликають деструкцію тканин суглоба і у окремих хворих судин і внутрішніх органів. Запально-деструктивні зміни ідуть в три стадії; рання стадія запалення (інфільтрація суглобової капсули клітинами і відкладення фібрину), проліферативно-дегенеративна (утворення паннусу і руйнування хряща), фіброзні зміни (фіброзний і кістковий анкілоз).

Критерії діагнозу (Американської асоціації ревматологів,1987):


    1. Ранкова скутість (тривалістю не менше одної години).

    2. Артрит трьох і більше суглобових зон.

    3. Артрит суглобів кистей рук.

    4. Симетричний артрит (хоча б одної з суглобових зон).

    5. Ревматоїдні вузлики.

    6. Сироватковий ревматоїдний фактор.

    7. Рентгенологічні зміни (остеопороз або ерозії суглобових поверхонь кісток на рентгенограмах кистей рук).

Критерії 1-4 повинні спостерігатися не менше 6 тижнів.

При наявності 4 або більше з 7 вище перерахованих критеріїв можна поставити діагноз РА.

У 15-35% хворих мають місце позасуглобові прояви РА: підшкірні вузлики (23%), лімфаденопатія(25-30%); в 12-13% випадків уражаються внутрішні органи: нирки (нефрит, пієлонефрит, амілоїдоз), серозні оболонки (плеврит, перикардит), серце (міокардіо-дистрофія), легені (інтерстиціальна пневмонія), периферична нервова система (нейропатія), очі (ірит, іридоцикліт), а також явища генералізованого васкуліту (абдомінальний синдром, церебральні розлади, геморагчні висипання на шкірі, носові і маткові кровотечі).

Хворі на РА, уперше виявлений чи в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на РА в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.


Лікування проводиться згідно Наказу № 676 Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2006.

      1. НПЗП.

      2. Базова терапія (препарати золота; антиметаболіти; салазо-сульфаніламідні препарати; циклоспорини; амінохінолонові препарати).

      3. Біологічні агенти.

      4. Глюкокортикостероїди:

    • при неадекватному контролі активності НПЗП;

    • в якості "міст-терапії" на період очікування ефекту базових препаратів;

    • постійний прийом при неефективності базової терапії;

    • пульс-терапія (у тому числі комбінована) у випадку тяжкого перебігу РА, наявності виражених системних проявів.

      1. Препарати системної ензимотерапії.

      2. Еферентні методи: плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.

    1. Локальна терапія: внутрішньо-суглобове введення пролонгованих ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фізіотерапевтичні методи.

Ортопедичне лікування РА.

      1. При I стадії: профілактичні шинки та ортези у функціональному положенні суглоба на ніч; при неефективному консервативному лікуванні та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм - хірургіча синовектомія.

      2. При II стадії: редресації під наркозом уражених суглобів з метою усунення контрактур;синовкапсулектомія; артропластика; тотальне ендопротезування.

      3. При III стадії: артропластика; артродез (у функціонально вигідному положенні); тотальне ендопротезування.

Контрольні питання:

      1. Суглобовий синдром – основа клінічної картини РА.

  1. Системні прояви при РА.

  2. Критерії діагностики «класичного» та «вирогідного» РА.

  3. Додаткові методи обстеження при РА.

  4. Особливостиі перебігу ювенільного РА.

  5. Принципи терапії РА кортикостероїдами та нестероідними протизапальними препаратами.

  6. Місце імунодепресантів в лікуванні РА.


Тема практичного заняття №47

СИСТЕМНИЙ ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК (СЧВ)

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички лікарів-інтернів, сформувати сучасне уявлення про принципи та методи діагностики СЧВ, активізувати самостійну навчальну роботу лікарів-інтернів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів проводити діагностику СЧВ відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Визначення та етіопатогенез СЧВ.

  2. Клінічні варіанти перебігу СЧВ.

  3. Класифікаційні ознаки СЧВ.

  4. Клініко-лабараторні критерії діагностики СЧВ.

  5. Диференціальна діагностика СЧВ.

  6. Перебіг та ускладнення СЧВ.

  7. Лікувальні та профілактичні заходи при СЧВ.

Короткий зміст теми заняття

СЧВ – це системне захворювання сполучної тканини, що розвивається на основі генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що призводить до утворення безлічі антитіл до власних клітин і їх компонентів та виникненню імунокомплексного запалення, наслідком якого є ураження багатьох органів і систем. Критерії діагнозу (відповідає рекомендаціям АCR 1997 р.): 1. Еритема «метелик», 2. Дискоїдний вовчак, 3. Фотосенсибілізація, 4. Виразки слизової рота і (або) носоглотки, 5. Артрит без деформації, 6. Плеврит і (або) перикардит, 7. Протеїнурія понад 0,5 г на добу або циліндрурія, 8. Психоз або судомні приступи, 9. Гемолітична анемія або лейкопенія (<4000/мм3), або лімфопенія (<1500/мм3), або тромбоцитопенія (< 100000/мм3), 10. LE-клітини або антитіла до нативної ДНК в абнормальному титрі, або антитіла до ядерного антигена Sm, або позитивні серологічні тести на сифіліс, 11. Флюоресцентні антинуклеарні антитіла в абнормальному титрі. Діагноз вірогідний за наявності 4-х критеріїв.

Лікування (згідно Наказу № 676 Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2006)


    1. Застосування глюкокортикостероїдів (ГКС) (абсолютні показання - ураження центральної нервової системи, нирок та висока активність процесу).

    2. Застосування імуносупресорів.

    3. Амінохінолонові препарати при низькій активності процесу на тлі фотосенсибілізації і помірного ураження шкіри та суглобів, можливо в поєднанні з глюкокортикостероїдами.

    4. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) при стійких артритах, бурситах, поліміалгіях.

    5. Екстракорпоральні методи (на тлі прийому глюкокортикостероїдів і цитостатиків) - плазмаферез, імуносорбція, селективна імуносорбція.

    6. Антикоагулянти, антиагреганти і простагландини:

Лікування аутоімунного кризу при СЧВ: високі дози глюкокорткостероїдів , в тому числі і пульс-терапія; комбінована пульс-терапія; плазмаферез.

Лікування церебральних кризів при СЧВ: комбінована пульс-терапія, імуносупресори, плазмаферез.

Лікування гематологічного кризу при СЧВ: високі дози глюкокортикостероїдів, у тому числі і пульс-терапія, комбінація високих доз глюкокортикостероїдів з імуносупресорами, імуноглобулін.

У 90% хворих в разі ранньої діагностики вдається досягнути ремісії, а 20-70% хворих повертається до активного життя або праці. Прогноз поганий при люпуснефриті, нейролюпусі, вторинній інфекції на грунті імуносупресивної терапії.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

1. Відсутність або зворотній розвиток клінічних ознак загострення.

2. Нормалізація або зниження показників запалення і нормалізація імунного статусу.

3. Нормальна або незначно знижена функція нирок.

4. Поліпшення і стабілізація гематологічних порушень.

Контрольні питання:


  1. Суглобовий синдром – як основний прояв СЧВ.

  2. Системні ураження при СЧВ.

  3. Варіанти перебігу CЧВ, вовчаків криз.

  4. Патогномонічні та додаткові лабораторні ознаки СЧВ.

  5. Принципи кортикостероідної терапії СЧВ в залежності від ступеня активності та характеру перебігу.

  6. Препарати другого ряду в лікуванні СЧВ.

  7. Ускладнення довготривалого перебігу та лікування СЧВ.


Тема практичного заняття №48

СИСТЕМНА СКЛЕРОДЕРМІЯ (ССД)

Навчальна мета заняття:вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички слухачів, сформувати у лікарів-інтнернів сучасне уявлення про принципи та методи діагностики ССД, активізувати їх самостійну навчальну роботу над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності лікарів-інтернів, навчити проводити діагностику СС відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Визначення та етіопатогенез ССД.

  2. Класифікація за характером перебігу, стадією та клінічними формами.

  3. Клінічна картина захворювання.

  4. Клінічні критерії діагностики ССД.

  5. Лабораторно-інструментальна діагностика ССД.

  6. Диференціальна діагностика ССД.

  7. Лікування та профілактика ССД.

Короткий зміст заняття

ССД – системне захворювання сполучної тканини, для якого характерні прогресуючий фіброз та розповсюджена судинна патологія за типом облітеруючої мікроангіопатії, що призводить до розвитку генералізованого синдрому Рейно, індуративних змін шкіри, уражень опорно-рухового апарату і внутрішніх органів (легень, серця, нирок, травного каналу).

Діагностика та лікування ССД проводиться згідно з Наказом № 676 Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2006.

Критерії діагнозу ССД (відповідає рекомендаціям ACR 1980р.):

А. Великий критерій:

Проксимальна склеродермія: симетричне потовщення, натяг та індурація шкіри пальців і шкіри проксимальніше п'ястно-фалангових і плюсне-фалангових суглобів. Можливі пошкодження кінцівок, обличчя, шиї, тулуба (грудної клітини і живота).

Б. Малі критерії:


      1. Склеродактілія: вищеописані зміни шкіри не виходять за межі пальців

      2. Остеоліз кінчиків пальців, як результат ішемії

      3. Фіброз базальних відділів легень: ознаки компактного або кістозного фіброзу, переважно в базальних відділах обох легень, що виявляються при стандартній рентгенографії грудної клітки; може приймати вигляд дифузного стільникового малюнка або "стільникової легені". Ці зміни не повинні бути пов'язані з первинним захворюванням легень.

При наявності одного великого чи двох малих критеріїв можна поставити діагноз ССД.

Лікування.



      1. Лікування антифіброзними засобами.

      2. НПЗП при вираженому суглобовому синдромі в комбінації з глюкокортикостероїдами (ГКС).

      3. ГКС при підгострому та гострому перебігу ССД з II або III ступенями активності процесу.

      4. Блокатори кальцієвих каналів.

      5. Антиагреганти.

      6. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).

      7. Простагландини.

      8. Антикоагулянти прямі та непрямі.

      9. Лікувальна гімнастика, масаж і локальна терапія.

Виживаємість до 5 років становить 70 %, до 10-60%, але при хронічному перебігу 85-90% хворих живуть 10-15 років.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування.



      1. Зменшення або відсутність клінічних ознак синдрому Рейно.

      2. Стабілізація і відсутність прогресування шкірних симптомів склеродермії.

      3. Зворотній розвиток, відсутність або мінімальне ураження внутрішніх органів.

      4. Позитивна динаміка лабораторних показників активності запального процесу.

Контрольні питання:

  1. Специфічні ураження шкіри та м‘язово-скелетного апарату при СС.

  2. Вісцеральні прояви СС з боку серця, легень, шлунково-кишковго тракту, нирок та нервової системи.

  3. Варіанти суглобового синдрому при СС.

  4. Клінічні особливості варіантів перебігу СС.

  5. Антифіброзна терапія СС.

  6. Судинні препарати в лікуванні СС.

  7. Застосування кортикостероїдів та не стероїдних протизапальних препаратів в комбінованій терапії СС.


Тема практичного заняття №49

АНКІЛОЗУЮЧИЙ СПОНДИЛОАРТРИТ (АС, ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА)

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички слухачів, сформувати у лікарів-інтернів сучасне уявлення про принципи та методи діагностики АС, активізувати самостійну навчальну роботу слухачів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів проводити діагностику АС відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Визначення та етіопатогенез АС.

  2. Клінічний перебіг АС.

  3. Клініко-рентгенологічні критерії діагностики АС.

  4. Лабораторно-інструментальна діагностика АС.

  5. Диференціальна діагностики АС.

  6. Лікування АС.

  7. Перебіг, ускладнення та прогноз при АС.

Короткий зміст теми заняття.

АС - це хронічне системне запальне захворювання хребта та суглобів. Поширеність АС 0,5-2% популяції. Відбувається хронічне запалення синовіальної оболонки, потім деструкція суглобового хряща з анкілозуванням і осифікацією крижовоклубового з'єднання, дрібних суглобів хребта і периферичних суглобів.

Діагностика та лікування проводиться згідно з Наказом № 676 Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2006 р.

Римські діагностичні критерії: 1. біль у крижах - 3 місяці, у спокої постійна; 2. біль і скутість у грудній клітці; 3. обмеження рухливості поперекового відділу хребта; 4. обмеження екскурсії грудної клітки; 5. ірит гострий або в анамнезі; 6. двосторонній сакроілеїт при рентгенологічному дослідженні.

При наявності 2-бічного сакроілеїта й одного з клінічних критеріїв чи наявності 4 з 5 критеріїв діагноз є вірогідним.

Модифіковані Нью-Йоркські критерії: 1. біль у крижах протягом 3 місяців, що зменшується при фізичних вправах; у спокої – постійна; 2. обмеження рухливості поперекового відділу хребта в сагітальній та фронтальній площинах; 3. зменшення екскурсії грудної клітки відносно норми, що відповідає вікові та статі; 4. рентгенологічні дані: двосторонній сакроілеїт II-IV стадії або односторонній сакроілеїт III-IV стадії.

Достовірний АС - при наявності однобічного сакроілеїта III-IV стадії чи двобічного сакроілеїта II-IV стадії й одного з клінічних критеріїв.

Лікування



    1. НПЗП.

    2. Сульфаніламідні препарати.

    3. Глюкокортикостероїди системно та локально.

    4. Лікування м'язового спазму.

    5. Системна ензимотерапія.

    6. Лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури.

  1. Хірургічне лікування:

    • синовектомія – при неефективності консервативного лікування та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм;

    • ендопротезування суглобів, вертебротомія – при наявності деформації опорно-рухового апарату (III клініко-рентгенологічна стадія).

  1. Санаторно-курортне лікування за показами.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

    1. Нормалізація або зниження клініко-лабораторних параметрів активності захворювання.

    2. Зменшення (уповільнення) рентгенологічного прогресування ураження опорно-рухового апарату.

Контрольні питання:

  1. Ураження суглобового апарату при АС.

  2. Клінічні ознаки ураження окремих органів та систем при АС.

  3. Принципи монотерапії АС нестероідними протизапальними препаратами.

  4. Використання кортикостероїдів в комплексній терапії АС.

  5. Застосування препаратів месалазину в якості пролангованого лікування АС.

  6. Місце цитостатиків в лікуванні вісцеральної форми АС.

  7. Додаткові методи терапії АС (ЛФК, фізіотерапія, опромінення тощо).


Тема практичного заняття №50

ГЕМОРАГІЧНИЙ ВАСКУЛІТ (ГВ)

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички слухачів, сформувати у лікарів-інтернів сучасне уявлення про принципи та методи діагностики ГВ, активізувати самостійну навчальну роботу слухачів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів проводити діагностику ГВ відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Визначення ГВ.

  2. Етіопатогенез ГВ.

  3. Клінічні прояви ГВ.

  4. Діагностичні критерії ГВ.

  5. Обсяг лабораторно-інструментальних обстежень при ГВ.

Короткий зміст заняття

ГВ (хвороба Шеплейна-Геноха) – це геморагічний васкуліт з IgA-імунними депозитами, що уражає дрібні судини (капіляри, венули, артеріоли). Виникає як аутоімунний процес у відповідь на перенесену інфекцію, введення вакцин, сироваток, іноді пов’язаний з непереносимістю медикаментів, переохолодженням.

Діагностика (відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів 1990р.)


  1. Геморагічна висипка, яка пальпується.

  2. Геморагічна висипка, яка пальпується і не пов'язана з тромбоцитопенією.2.

  3. Початок хвороби у віці до 20 років.

  4. 3. Ішемія кишечника.

  5. Дифузні болі в животі, що посилюються після їжі, діарея геморагічного характеру.

  6. 4. Виявлення скупчень гранулоцитів у стінках артеріол та венул.

  7. При наявності двох з чотирьох вищеперерахованих критеріїв можна поставити діагноз геморагічного васкуліта Шенлейн-Геноха.

Лікування (проводиться згідно Наказу № 676 Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2006).

  1. Прямі антикоагулянти (у поєднанні з антиагрегантами протягом 1-1,5 міс).

  2. Антиагреганти (до півроку).

  3. Переливання свіжозамороженої плазми.

  4. Глюкокортикостероїди (при абдомінальному синдромі).

  5. Імуносупресивні засоби (у поєднанні з антикоагулянтами й антиагрегантами і ГКС при нефротичному або змішаному варіанті гломерулонефрита).

  6. НПЗП (при ураженні суглобів та шкіри).

  7. Амінохінолонові препарати (при легких формах захворювання, при шкірно-суглобовому синдромі, латентному гломерулонефриті з помірною протеїнурією та гематурією).
    8. Вітаміни та інші засоби, які зменшують проникність та ламкість капілярів.

  8. Антибіотики (при наявності прямих показань, а також для санації

  9. вогнищ інфекції в період ремісії).

  10. Екстракорпоральна терапія: плазмаферез.

  11. Препарати системної ензимотерапії в комбінованих програмах лікування.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування:

Нормалізація клінічних симптомів геморагічного васкуліту, нормалізація або позитивна динаміка лабораторних показників (ШОЕ, лейкоцитів, протеїнів).



Контрольні питання:

  1. Які судини переважно вражаються при ГВ?

  2. Які основні етіологічні чинники ГВ?

  3. Назвіть клінічну тріаду ознак ГВ.

  4. Чим характеризується абдомінальний синдром при ГВ?

  5. Основні відмінності ГВ від гранульоматозних васкулітів.

  6. Яка характерна гістологічна ознака ГВ при біопсії?


Тема практичного заняття №51

ВУЗЛИКОВИЙ ПЕРИАРТЕРІЇТ

Навчальна мета заняття: поглибити рівень знань та вмінь лікарів-інтернів у проведенні диференціального діагнозу та медичної допомоги при вузликовому периартеріїті (ВП), активізувати самостійну навчальну роботу інтернів над монографіями, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності інтернів, навчити лікарів-інтернів проводити діагностику та надання медичної допомоги хворим на вузликовий периартеріїт.

Навчальні питання:

  1. Визначення ВП.

  2. Епідеміологія ВП.

  3. Етіологія ВП.

  4. Патогенез ВП.

  5. Патоморфологія ВП.

  6. Клінічна класифікація ВП.

  7. Клінічна картина ВП.

  8. Лікування ВП.

Короткий зміст заняття

Вузликовий периартеріїт (ВП) – некротизуючий васкуліт середніх і дрібних артерій без гломерулонефриту чи васкуліту артеріол, капілярів і венул, при якому до патологічного процесу можуть залучатися будь-які органи, але найбільш часто – шкіра, суглоби, периферичні нерви, кишечник і нирки.

Етіологія: невідома, зв’язок з HLA-системою не встановлений. Розвитку ВП часто передують інсоляція, вакцинація, пологи, приймання лікарських засобів.

Патогенез: відкладення в стінці судин імунних комплексів активує систему комплементу та хемотаксис нейтрофілів.

Клінічна картина: хвороба зазвичай починається поступово (рідше – гостро, після приймання деяких лікарських засобів) – з лихоманки, міальгій, артралгій, шкірної висипки та вираженого схуднення. Міалгії виникають часто, типовим є сильний біль в литкових м’язах, аж до повної нерухомості. У половині випадків у дебюті хвороби з’являються артралгії та артрити. Ураження шкіри бувають однією з перших ознак ВП і виникають у 25% хворих. Зазвичай це судинна папуло-петехіальна пурпура та сітчасте ліведо, рідше постерігається поява бул, везикул і підшкірних вузликів.

Полінейропатія є однією з самих частих і ранніх ознак хвороби, вона зустрічається в 50-75% випадків ВП. Типовими є асиметричні моторні та сенсорні розлади в нижніх кінцівках – ураження гомілкових нервів, рідше залучаються серединні, ліктьові, променеві, черепно-мозкові нерви. ЦНС уражується рідше: це – гіперкінетичний синдром, ГПМК, психози, нерідким є біль голови.

Частота ураження нирок сягає 60-80%. Ознаки ниркової патології є прогностично несприятливими, зазвичай вони виникають через 3-6 міс. після дебюту ВП. У хворих часто виявляється помірна протеїнурія, можлива мікрогематурія та не пов’язна з сечевою інфекцією лейкоцитурія. У 30% випадків спостерігається артеріальна гіпертензія. У 3% хворих виявляється швидкопрогресуючий нефрит; менше ніж у 1% - розриви аневризм ниркових судин з утворенням паранефральних гематом.

Ураження серця зустрічаються в 40% випадків. Коронарит може зумовити виникнення стенокардії чи інфаркту міокарда, частіше безбольового. Виникає також гіпертрофія лівого шлуночка, аритмії. Перикардит буває рідко і зазвичай він є уремічним. Наслідком хронічної ішемії міокарда та тривалої артеріальної гіпертензії є розвиток хронічної СН.

Ураження ШКТ при ВП є дуже характерною та важкою патологією. Внаслідок ішемії тонкої кишки виникають диспепсичні явища (нудота, блювання) чи абдомінальний біль (у 30% хворих). Інколи васкуліт може дебютувати картиною «гострого живота» з явищами гострого апендициту, холециститу чи перитоніту.

Параклінічні дослідження. Лабораторні зміни при ВП неспецифічні – виявляється збільшення ШОЕ, помірна гіпохромна анемія (виражена – при уремії, кровотечі), лейкоцитоз, тромбоцитоз, збільшення вмісту СРБ у крові, можлива еозинофілія. Характерним є зростання активності печінкових ензимів, лужної фосфатази (при нормальному вмісті білірубіну) в крові, вмісту ЦІК. Залучення нирок відбиває помірна протеїнурія, (мікро)гематурія.

За допомогою ангіографії виявляють аневризми та стенози артерій середнього калібру; судинні аневризми діаметром 1-5 мм частіше виявляються в ниркових, мезентеріальних, печінкових артеріях і можуть зникати при ефективному лікуванні.

Диференційний діагноз. ВП слід виключати у всіх хворих з лихоманкою, схудненням і поліорганними проявами – судинною пурпурою, множинним мононевритом, сечовим синдромом.

Лікування. При обмеженому ураженні судин і за відсутності клінічних ознак прогресування ВП зазвичай добре контролюється середніми дозами ГК. У хворих із швидкопрогресуючим важким ураженням судин доцільним є раннє призначення цитостатиків. Їх також призначають при неможливості знизити дозу ГК до підтримувальної.

Застосовуються також амінохінолінові похідні, НПЗП, антиагреганти, антикоагулянти, ангіопротектори. Проводиться симптоматичне лікування артеріальної гіпертензії, моно- та поліневриту, ХНН.

Прогноз. Найбільш високі показники смертності та летальності відзначаються протягом першого року захворювання на ВП, причини смерті – серцево-судинні. Прогностично несприятливими факторами вважаються вік понад 50 років, ураження серця, нирок, ШКТ, ЦНС.

Контрольні питання:


  1. Епідеміологія ВП.

  2. Ураження шкіри при ВП.

  3. Ураження серця при ВП.

  4. Ураження ШКТ при ВП.

  5. Обмежені форми ВП.

  6. Параклінічні дослідження.

  7. Діагностичні критерії.

  8. Диференційний діагноз.

  9. Прогноз.


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка