Інфекція. Основні складові профілактики інфекційних захворювань




Дата конвертації18.04.2016
Розмір36.6 Kb.
Інфекція.

Основні складові профілактики інфекційних захворювань
Інфекція – це боротьба між двома організмами: збудником (бактерія, вірус) і людиною.

Профілактика (prophylaktikos - запобіжний) - термін, що означає комплекс різного роду заходів, спрямованих на попередження будь-якого явища та/або усунення факторів ризику.

Найважливішою складовою всіх профілактичних заходів є формування у населення медико-соціальної активності і прихильності до здорового способу життя.

Інфекційні захворювання - не випадкові епізоди, а закономірні явища в історії людського суспільства, які розвиваються і змінюються разом з ним. На зміну одним інфекціям приходять інші, а з ними - нові проблеми їх профілактики.

Захворюваність багатьма інфекціями та інвазіями залишається дуже високою, а їх поширеність - глобальною. До цих пір в світі щорічно реєструється понад 1 млрд. випадків інфекційних хвороб. Ще 75 мільйонів чоловік хворіють на гострі респіраторні інфекції. Більшість небезпечних інфекційних хвороб мають високу летальність.

Профілактика інфекційних хвороб на сучасному етапі актуальна і потребує значних зусиль як держави в цілому, так і людини зокрема.

Виділяють суспільну та індивідуальну профілактику. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни в побуті, під час навчання, на виробництві; громадська включає систему заходів з охорони здоров'я колективів, особливо дитячих.

Заходи щодо профілактики інфекційних захворювань можна умовно розділити на дві великі групи - загальні та спеціальні.

До загальних належать державні заходи, спрямовані на підвищення матеріального добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов навчання, праці та відпочинку населення, що сприяє успіхам профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.

Спеціальними є профілактичні заходи, що проводяться фахівцями лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ. Система профілактичних заходів включає і міжнародні заходи, коли питання стосується особливо небезпечних інфекцій, в тому числі поліомієліту.

Зміст і масштаб профілактичних заходів можуть стосуватися цілого району, міста, області, країни. При плануванні та проведенні профілактичних заходів теоретично і практично обґрунтованим є їх поділ на три групи:

1) заходи щодо джерела інфекції, спрямовані на його знешкодження (або усунення);

2) заходи щодо механізму передачі, що проводяться з метою розривання шляхів передачі;

3) заходи щодо підвищення несприйнятливості населення.

В даний час всі профілактичні заходи поділяються на три групи: санітарно-гігієнічні, дезінфекційні та дезінсекційні.

1. При кишкових інфекціях з фекально-оральним механізмом зараження (черевний тиф, паратиф, дизентерія, холера) основними факторами передачі збудника служать їжа і вода, рідше - мухи, брудні руки, предмети побуту. Загальними є: комунально-санітарні заходи, харчовий, шкільний і промисловий санітарний нагляд, підвищення рівня санітарно-гігієнічної культури населення. Дезінфекція проводиться у вогнищах інфекційних захворювань, а також у громадських місцях (вокзали, транспорт, гуртожитки, громадські туалети) незалежно від наявності інфекційної хвороби.

2. При інфекції дихальних шляхів (кір, краснуха, дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, грип та ін.) для припинення шляхів передачі збудника представляє великі труднощі. У механізмі передачі цих інфекцій по повітрю беруть участь бактеріальні аерозолі (краплинна і ядерна) і бактеріальний пил, тому попереджувальними заходами є санація повітряного середовища приміщень та застосування респіраторів. Дезінфекцію проводять лише при скарлатині й дифтерії.

Залежно від стану здоров'я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології можна розглянути певні види профілактики.



Первинна профілактика - система заходів попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, охорона навколишнього середовища і т.д.). Ряд заходів первинної профілактики може здійснюватися в масштабах держави.

Вторинна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов (стрес, ослаблення імунітету, надмірні навантаження на будь-які інші функціональні системи організму) можуть призвести до виникнення, загострення і рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація населення, як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження та раціонального оздоровлення.

Третинна профілактика як комплекс заходів з реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальної придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності) і медичну (відновлення функцій органів і систем організму) реабілітацію.

Поряд з підвищенням загальної неспецифічної резистентності організму до заходів профілактики відноситься специфічна профілактика, що полягає у створенні штучного імунітету (активного чи пасивного) проти інфекційних хвороб.



Таким чином, захист населення від інфекційних хвороб це - комплекс заходів, який спрямований на безпечну життєдіяльність населення.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка