Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра клінічної фармакології і фармакотерапії Методичні матеріали до забезпечення навчального процесу з фармакотерапії за фаховим напрямком




Сторінка6/8
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8



Модуль II

№ з. п.

ТЕМА

Кількість годин

1.

Принципи вибору напрямків фармакотерапії захворювань нирок і сечовивідних шляхів та вибір критеріїв ефективності їх лікування.

3

2.

Основні принципи лікування системних захворювань сполучної тканини.

3

3.

Роль провізора в профілактиці алергічних захворювань. Місце провізора у своєчасному виявленні і лікуванні алергічних станів.

3

4.

Роль провізора в забезпеченні ефективності і профілактиці ускладнень фармакотерапії захворювань залоз внутрішньої секреції та обміну речовин.

3

5.

Роль провізора в профілактиці розвитку дефіцитних анемій (залізо-, В12-, фолієводефіцитних). Роль провізора в підвищенні якості життя хворих з онкологічними захворюваннями.

3

6.

Сучасні проблеми в лікуванні інфекційних захворювань. Практичне значення комбінованої хіміотерапії інфекційних і тропічних захворювань.

3

7.

Принципи вибору напрямків фармакотерапії інфекційних хвороб.

3

8.

Роль провізора у вирішенні проблеми самолікування шкірних захворювань і захворювань, які передаються статевим шляхом.

3

9.

Основні принципи лікування захворювань в акушерстві та гінекології. Роль провізора в профілактиці медичних отруєнь.

3

10.

Підготовка до тестового контролю засвоєння з модулю II

2



РАЗОМ


29

При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали:



максимально за 1 модулем - 13 балів, за 2 модулем – 13 балів;

мінімально - відповідно 7 і 7 балів.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента 120,

мінімальна – за 1 модулем 63, за 2 - 63. Студент допускається до підсумкового модульного контролю при виконанні умов навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше за 1 і за 2 модулем 63 бали. Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він демонструє володіння практичними навичками та набрав при виконанні контролю теоретичної підготовки не менше 50 балів.
Рейтингова система оцінювання знань студентів




Обов'язкові бали

Заохочувальні бали

разом




Поточний контроль змістових модулів

Підсумковий модульний контроль







модуль 1

63 балів

50

3

116

модуль 2

63 балів

50

3

116

Поточний контроль змістових модулів сумарно складає 113 балів відповідно у кожному модулі. Підсумковий модульний контроль - узагальнююча письмова контрольна робота, тестовий контроль, контроль практичних умінь, контроль теоретичних знань та інше - складає 80 балів. І на самостійну роботу: додаткове написання рефератів, оглядів літератури, студентська наукова робота чи участь в олімпіадах, конкурсах, студентських наукових конференціях – до 3 балів. Загальний рейтинг з модулю дисципліни не перевищує 200 балів (середнє з двох підсумкових модулів). Підсумковий модуль вважається складеним, якщо студент набрав від 113 до 200 балів в обох модулях.
1.3. Засоби контролю знань студентів

З метою інтенсифікації навчального процесу, систематичності засвоєння навчального матеріалу, встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом, своєчасного контролю та корегування навчально-виховного процесу, підвищення мотивації, зменшення пропусків навчальних занять, відповідальності студентів за результати навчальної діяльності успішність кожного студента з фармакотерапії оцінюються за рейтинговою системою.

Оцінка за модуль визначається з урахуванням оцінок поточного контролю та підсумкового модульного контролю

Максимальна кількість балів при вивченні модуля - 200. У тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів.


1.3.1. засоби проведення поточного контролю знань студентів

По 1 і 2 модулях:

1. Тестовий контроль (5 тестів - по 1 балу за кожну правильну відповідь).

2. Усна відповідь на теоретичні питання (максимально 5 балів, мінімум – 2 бали).

3. Розв’язання ситуаційної задачі (максимально 3 бали, мінімум – 2 бали).


Критерії оцінювання знань студентів модуля

Шкала оцінювання

Критерії оцінювання

5

Виставляється за безпомилкове, чітке виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за повну ґрунтовну відповідь на теоретичні контрольні та додаткові запитання.

4

Виставляється за повне виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності при допущенні неточностей, виправлених самостійно, а також за неповну відповідь на контрольні запитання.

3

Виставляється за несуттєві неточності виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за неповну і неточну відповідь на контрольні запитання.

2

Виставляється за орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету та неповному виконанні практичної роботи.

1

Виставляється за орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету.

0

Виставляється за відсутність вхідних та вихідних знань.


1.3.2. Засоби проведення підсумкового контролю знань студентів і його форми

1. Тестовий контроль.

2. Письмова відповідь на 3 теоретичні питання.

3. Розв’язання ситуаційної задачі.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Підсумковий модульний контроль проводиться в 3 етапи протягом 2 академічних годин.

Форма проведення підсумкового контролю є стандартизованою і включає контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю:

1) контроль практичних навиків – розв’язання 2 ситуаційних задач (максимальна кількість балів 30, мінімальна - 20);

2) контроль теоретичних знань – тестові завдання із бази даних (максимальна кількість балів 20, мінімальна - 10).

3) відповіді на 3 запитання згідно запитань до заліку (максимальна кількість 30 балів, мінімальна - 20).



Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.
Критерії оцінювання практичних навичок і теоретичних запитань

Шкала оцінювання

Критерії оцінювання

30

Виставляється за безпомилкове, чітке виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за повну ґрунтовну відповідь на теоретичні контрольні та додаткові запитання.

28

Виставляється за повне виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за неповну відповідь на контрольні запитання.

26

Виставляється за повне виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності при допущенні неточностей, виправлених самостійно, а також за неповну відповідь на контрольні запитання.

24

Виставляється за повне виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності при допущенні неточностей, але виправлених після зауваження викладача, а також за неповну відповідь на контрольні запитання.

20

Виставляється за несуттєві неточності виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за неповну і неточну відповідь на контрольні запитання.

18

Виставляється за суттєві неточності виконання практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення певних задач діяльності, а також за неповну і неточну відповідь на контрольні запитання.

16

Виставляється за орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету та неповному виконанні практичної роботи.

14

Виставляється за орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету, але не може сформулювати власної думки при виконанні типових задач діяльності.

10

Виставляється за орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету.

5

Виставляється за нечітке орієнтування в поняттях та визначеннях з предмету.

0

Виставляється за відсутність вхідних та вихідних знань.

Критерії оцінювання тестових завдань – по 2 бали за правильно розв’язаний тест.

Оцінювання дисципліни

Оцінка А, В, С, D, Е виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни.


Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ЕСТS

190-200

А

171-189

В

170-150

С

149-130

D

129-98

Е

97 і менше

РХ

1-90

Р

За дозволом проректора з навчальної роботи студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).
Питання до підсумкового модульного контролю

Модуль 1

  1. Предмет і задачі фармакотерапії. Взаємозв'язок фармакотерапії з медико-біологічними і клінічними дисциплінами.

  2. Етика і деонтологія в медицині і фармації. Деонтологічні аспекти взаємостосунків провізор-лікар, провізор-хворий.

  3. Загальні відомості про етіологію, патогенез, симптоми, синдроми і перебіг хвороби людини. Навести приклади.

  4. Методологія діагнозу – діагноз попередній, диференціальний, остаточний. Навести приклади.

  5. Поняття про хворобу – гострий і хронічний перебіг, основне і супутнє захворювання, ускладнення. Навести приклади.

  6. Методи клінічного обстеження хворих: розпитування – скарги, дані анамнезу (хвороби, життя, лікарський).

  7. Фізикальні методи дослідження хворих – огляд, пальпація, перкусія, аускультація.

  8. Інструментальні методи дослідження хворих: електрофізіологічні (ЕКГ), рентгенологічні, ендоскопічні і цитологічні, ультразвукові.

  9. Основні види фармакотерапії: етіотропна, патогенетична, симптоматична, замісна. Навести приклади.

  10. Медична документація: амбулаторна карта, історія хвороби стаціонарного хворого, лист лікарських призначень.

  11. Етіологія, патогенез, клінічна картина та основні напрямки фармакотерапії основних неврологічних захворювань (невралгії, радикуліти, неврити).

  12. Етіологія, патогенез, клінічна картина та основні напрямки фармакотерапії хвороби Паркінсона, мігрені.

  13. Етіологія, патогенез, клінічна картина та напрямки фармакотерапії основних неврологічних захворювань інфекційного характеру (менінгіти, енцефаліти).

  14. Поняття й основні напрямки фармакотерапії основних неврологічних захворювань, зв'язаних з гострим та хронічним порушенням мозкового кровообігу (геморагічний і ішемічний інсульти).

  15. Поняття про психози і неврози. Етіологія, патогенез, клінічна картина та основні напрямки фармакотерапії неврозів (психастенія, істерія, неврастенія, нав'язливі стани).

  16. Поняття й основні напрямки фармакотерапії психозів (шизофренія, маніакально-депресивний психоз).

  17. Етіологія, патогенез, класифікація, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії пневмоній.

  18. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії бронхіту.

  19. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії хронічного обструктивного захворювання легень.

  20. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії бронхіальної астми, термінова фармакотерапевтична допомога при приступі астми.

  21. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика і основні напрями фармакотерапії туберкульозу.

  22. Етіологія, патогенез, клініка і фармакотерапія фарингіту і ларингіту.

  23. Причини, механізми розвитку, клінічна картина і фармакотерапія ринітів.

  24. Етіпатогенез, клінічні прояви й основні напрямки фармакотерапії отитів.

  25. Етіологія, патогенез, клінічна картина і основні напрями фармакотерапії захворювань слизової (кон'юнктивітів) і рогової (кератитів, дистрофії) оболонки ока.

  26. Причини, механізми розвитку, клініка і фармакотерапія глаукоми і катаракти.

  27. Причини, механізми розвитку, клінічна картина і фармакотерапія карієсу, пульпітів.

  28. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії пери- та пародонтитів.

  29. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії стоматитів.

  30. Етіологія і патогенез атеросклерозу. Поняття про дисліпопротеїнемії. Напрями фармакотерапії атеросклерозу. Основні групи гіполіпідемічних лікарських засобів.

  31. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії гіпертонічної хвороби. Термінова фармакотерапевтична допомога при гіпертензивному кризі.

  32. Етіологія, патогенез ішемічної хвороби серця. Клініка і напрями фармакотерапії стенокардії.

  33. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг, термінова фармакотерапевтична допомога при інфаркті міокарда.

  34. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії хронічної серцевої недостатності.

  35. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії порушень ритму серця.

  36. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії облітеруючого тромбангіїту.

  37. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії облітеруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок.

  38. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії тромбофлебіту.

  39. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг і напрями фармакотерапії варикозної хвороби вен.

  40. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, методи діагностики хронічних гастритів (тип А, тип В), напрямки лікарської терапії.

  41. Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки: етіологія (роль Нelicobacter рylori), патогенез, методи діагностики, напрямки лікарської терапії.

  42. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії, напрямки лікарської терапії хронічного гепатиту і цирозу печінки.

  43. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії, напрямки лікарської терапії холециститу.

  44. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії, напрямки лікарської терапії жовчнокам'яної хвороби. Невідкладна допомога при жовчній кольці.

  45. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії, напрямки лікарської терапії панкреатиту.


Модуль 2.

  1. Етіологія, патогенез, клінічні прояви пієлонефриту. Напрямки фармакотерапії.

  2. Етіологія, патогенез, клінічні прояви гломерулонефриту. Основні клінічні варіанти. Принципи фармакотерапії

  3. Етіологія, патогенез, клінічні прояви і напрямки фармакотерапії гострої і хронічної ниркової недостатності.

  4. Сечокам'яна хвороба: Етіологія, патогенез, клініка, методи лікування. Невідкладна допомога при нирковій кольці.

  5. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, перебіг і діагностичні критерії ревматичної лихоманки. Основні напрямки фармакотерапії.

  6. Етіологія, патогенез, клініка і напрямки фармакотерапії ревматоїдного артриту. Значення протизапальних засобів, препаратів базисної терапії і цитостатичних імунодепресантів у лікуванні ревматоїдного артриту.

  7. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і діагностичні критерії системного червоного вовчака. Принципи патогенетичної терапії.

  8. Етіологія, патогенез, клінічна картина і напрямки фармакотерапії системної склеродермії.

  9. Причини і механізми розвитку, клініка й основні напрямки фармакотерапії вузелкового периартеріїта.

  10. Епідеміологія, етіологія, патогенез і клінічна картина цукрового діабету. Основні напрямки фармакотерапії цукрового діабету. Препарати інсуліну і пероральні протидіабетичні засоби.

  11. Поняття про гіпо- і гіперглікемічну кому: причини, клінічна картина, основні напрямки фармакотерапії.

  12. Причини, механізми розвитку, діагностичні критерії й основні напрямки фармакотерапії дифузного токсичного зоба.

  13. Етіологія, патогенез, клінічні прояви і напрямки фармакотерапії гіпотіреоза.

  14. Причини виникнення, механізми розвитку, клініка патологічного ожиріння й основні напрямки фармакотерапії.

  15. Етіологія, патогенез, діагностичні критерії подагри, напрями фармакотерапії. Невідкладна допомога при приступі .подагри.

  16. Причини, фактори, які викликають схильність до алергії, механізми розвитку алергійних реакцій.

  17. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії кропивниці, набряку Квінке, анафілактичного шоку.

  18. Етіологія, патогенез, клініка, напрямки фармакотерапії синдрому Лайєлла і Стівенса-Джонсона, лікарської алергії, харчової алергії.

  19. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, фармакотерапія анемій (залізодефіцитна, В12-дефіцитна, фолієводефіцитна, гемолітична, апластична).

  20. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, фармакотерапія лейкозів.

  21. Методи обстеження раку молочної залози, раку шлунка, раку легенів. Напрямки фармакотерапії.

  22. Знеболююча терапія в онкології. Деонтологія в онкології.

  23. Поняття про інфекційні захворювання. Класифікація інфекційних захворювань. Збудники захворювань, шляхи передачі. Методи обстеження хворих з інфекційними захворюваннями, особливості додаткових методів дослідження.

  24. Особливо небезпечні інфекції (чума, сибірська виразка, холера), етіологія, патогенез, клінічні прояви, напрямки фармакотерапії.

  25. Етіопатогенез, клінічні прояви і напрямки фармакотерапії основних кишкових інфекцій (харчові токсикоінфекції, дизентерія) та гельмінтозів.

  26. Етіологія, патогенез, клінічні прояви й основні напрямки фармакотерапії основних вірусних захворювань (грип, аденовірусна інфекція).

  27. Етіологія, патогенез, клінічні прояви й основні напрямки фармакотерапії дифтерії.

  28. Поняття про дитячі інфекції. Клінічна картина, напрямки фармакотерапії кору, вітряної віспи, коклюшу.

  29. Поняття про тропічні хвороби. Класифікація. Основні збудники цих захворювань, шляхи передачі інфекції.

  30. Етіологія, патогенез, клінічні прояви й основні напрямки фармакотерапії основних вірусних тропічних захворювань (геморагічна лихоманка, лихоманка Ебола).

  31. Тропічні бактеріальні інфекції. Класифікація. Клінічні прояви та напрямки фармакотерапії спірохетозів (трепонематоз, лептоспіроз).

  32. Етіологія, патогенез, клінічні прояви та напрямки фармакотерапії малярії.

  33. Поняття про бактеріальні захворювання шкіри (піодермії). Напрямки фармакотерапії.

  34. Поняття про основні грибкові захворювання шкіри (дерматомікози). Основні напрямки фармакотерапії.

  35. Поняття про основні вірусні ураження шкіри (герпес простий, бородавки). Основні напрямки фармакотерапії.

  36. Поняття про псоріаз, екзему. Напрямки фармакотерапії.

  37. Поняття про захворювання, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Етіологія, патогенез, клінічна картина сифілісу. Напрямки фармакотерапії в різні періоди сифілісу.

  38. Етіологія, патогенез, клініка гонореї, трихомоніаза, хламідіоза. Напрямки фармакотерапії.

  39. Фармакотерапія при патології вагітності (ранні та пізні токсикози).

  40. Фармакотерапія в пологах. Засоби, які впливають на мускулатуру матки (стимулюючі, розслаблюючі біометрій).

  41. Фармакотерапія при функціональних порушеннях менструацій (гіпо- та гіперменструальний синдроми, аменорея).

  42. Фармакотерапія запальних захворювань статевих органів у жінок (ендоцервіцит, ендометрит, аднексит).

  43. Фармакотерапія трихомоніазу, кандидоза сечостатевих органів.

  44. Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях. Методи активної детоксикації організму. Антидотна терапія. Симптоматична терапія при гострих отруєннях.

  45. Побутові отруєння: отруєння алкоголем і сурогатами алкоголю, кислотами і лугами. Симптоматика. Невідкладна допомога.

  46. Медичні отруєння: медикаментами (барбітуратами, антигістамінними засобами, серцевими глікозидами, бензодіазепінами, наркотичними анальгетиками), випадки самолікування, в результаті помилки медичного персоналу чи фармацевта. Їх профілактика. Невідкладна допомога.

  47. Професійні отруєння (в результаті порушення техніки безпеки, аварії й ін.): отруєння аміаком, бензином, гасом, скипідаром, фосфор-органічними сполуками, сірководнем, парами ртуті. Симптоми. Невідкладна допомога.

  48. Отруєння біологічними речовинами: рослинами, грибами, укуси отруйних комах, змій. Невідкладна допомога.


1.4. ПЕрелік навчально-методичної літератури

1.4.1. Основна література

1. Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К., Клиническая фармакология и фармакотерапия.- М.Универсум, 1993.- 398 с

2. Бышенко В.В., Черных В.Ф., Черных В.П. Заболевания печени и желчевыводящих путей.- Харьков: Магистр Валентина, Прогресс.- 1994.- 265 с.

3. Дроговоз С.М., Россихин В.В., Исакова Т.И., Зупанец И.А. Фармакотерапия заболеваний мочеполовой системы.- Харьков: Основа.- 1995.- 240 с.

4. Крайдашенко О.В., Купновицька І.Г., Кліщ І.М. Фармакотерапія.- Вінниця: Нова книга, - 2010 .-736 с.

5. Лукьянова Е.М., Тараховский Л.Н. Фармакотерапия в педиатрии.- Киев: Здоров’я.- 1993.- 350 с.

6. Мавров И.И. Половые болезни.- М:.: АСТ- Пресс.- 1994.- 400 с.

7. Машковський М.Д. Лекарственные средства. В 2-х томах.- 12-е изд.-М.: Медицина.- 1994.- т.1.- 721 с., т.2.- 685 с.

8. Нейко Є.М. Лікування основних захворювань внутрішніх органів.- Івано-Франківськ.- 2001.- 318 с.

9. Нейко Є.М., Боцюрко В.І. Внутрішні хвороби. Івано-Франківськ.-1997.-540с.

10. Регістр лікарських засобів України.- Київ 2000.- 791 с.

11. Самура Б.А. Фармакотерапия. Учебник для фармацевтических вузов и факультетов.- Москва.- 1998.- 741 с.

12. Самура Б.А., Дралкин А.В., Фармакокинетика.- Харьков: Основа.-1995.-286с.

13. Середюк Н.М., Волошинський О.Д., Купновицька І.Г., Вакалюк І.П. і співавт. Діагностика невідкладних станів.- Івано-Франківськ.- 1997.- 98 с.

14. Тринус Ф.П. Фармакотерапевтичний справочник.- Киев: Здоров’я.-1993.- 589 с.

15. Чекман И.С. Осложнения фармакотерапии.- Киев: Здоров’я.-1980.- 287 с.

16. Чекман И.С., Пелещук А.П., Пятак О.А. Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. – Киев: Вища школа, 1986.- 736 с.

17. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни: Учебник.-4-е изд., перераб. И доп.- М.: Медицина.- 1995.- 656 с.


1.4.2. ДОДАТКОВА

1. Андрущенко Е.В., Красовская Е.А. Клиническая фармакология в терапевтической практике.- Киев: Вища школа.- 1992.- 367 с.

2. Безверхая И.С. Фармакокинетика при старении. – К., Здоров’я, 1991.- 150 с.

2. Гаевый М.Д., Галенко-Ярошевский П.А., Перов З.И. Фармакотерапия с основами клинической фармакологии.- Волгоград, 1996.- 451 с.

3. Глезер М.Г., Глезер Г.А., Мартынов В.К. Лечение болезний сердечно-сосудистых заболеваний.- М.:Авиценна, ЮНИТИ, 1996.- 564 с.

4. Кольцов П.А., Шатихин А.И. Практическая гастороэнтерология.- М.: Медицина.- 1994.- 583с.

5. Латогуз И.К., Телегина Н.Д., Михалин М.А. Внутренние болезни.- Харьков.- 1994.- 583с.

6. Лопаткин Н.А. Урология.- М.: Медицина.- 1995.- 496 с.

7. Лужников Е.А. Клиническая токсикология.- М.: Медицина.- 1994.- 256 с.

8. Радбиль.Н.С. Фармакотерапия в гастроэнтерологии.- М.: Медицина.- 1991.- 311 с.

9. Скакун Н.П., Охримович Л.М. Фармакотерапия неотложных состояний при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и легких. – Тернополь.- 1994.- 104с.

10. Скакун М.П., Охримович Л.М. Невідкладна допомога при гострих отруєннях: Учбовий посібник для студентів медичних інститутів та курсантів факультету удосконалення лікарів. – Тернопіль, 1993. – 112 с.

11. Старкова Н.Т. Клиническая эндокринология: Руководство. М.: Медицина.- 1991 512 с.

12. Самуэльс М. Неврология: М.: Практика.- 1996.- 638 с.

13. Скрипкин Ю.К., Машкиллейсон А.Л., Шарапова Г.Я. Кожные и венерические болезни.- М.: Медицина.- 1995.- 464 с.

14. Тропические болезни: Учебник.- 4-е изд., перераб. И доп.- М.: Медицина, 1996.-544 с.

15. Ужигов Г.Н. Энциклопедия старости.- Ростов-на-Дону: Изд. Феникс.- 1996.- 640 с.


2. Методичне забезпечення навчального процесу

2.1. Загально-методичні матеріали

2.1.1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

Головна мета вивчення фармакотерапії - формування у майбутнього фахівця з фармації знань про основні симптоми і синдроми, методи діагностики і принципи медикаментозної терапії найбільш розповсюджених захворювань людини.

Завдання:

а) розуміння загальних принципів інтерпретації результатів обстеження хворого;

б) застосування основних видів фармакотерапії (етіологічна, патогенетична, симптоматична, замісна, профілактична);

в) визначити головні напрямки фармакотерапії, раціональні схеми лікування захворювань, групи лікарських засобів.

Досягти цієї мети можливо шляхом оптимального поєднання теоретичного курсу з практичними заняттями, на яких теоретичні відомості про етіологію, патогенез, методи діагностики та лікування захворювань реалізуються в процесі клінічних досліджень, набувається здатність студентів мислити категоріями фармакотерапевтичної логіки.

Належне засвоєння фармакотерапії можливе при застосуванні сучасних методів викладання (лекції, практичні заняття, самостійна робота, широке впровадження в навчальний процес інтерактивних технологій і комп’ютерної техніки; заняття в студентському науковому гуртку).


КІНЦЕВІ ЦІЛІ ДИСЦИПЛІНИ:

1. Вміти використовувати знання про фармакологічні ефекти, механізм дії, фармакокінетику ліків, принципи їх дозування для ефективності і безпечності фармакотерапії

2. Знати принципи фармакотерапії основних патологічних станів, які розвиваються в результаті терапевтичних, хірургічних, гінекологічних, психічних, шкіряних, очних, отоларингологічних, стоматологічних, інфекційних, дитячих хвороб, що загрожують життю хворого та вимагають термінового або планового лікування

3. Знати правила та способи введення лікарських речовин, виходячи з їх властивостей та особливостей дії

4. Вміти надавати термінову фармакотерапевтичну допомогу при запаморочені, шоку, колапсі, при приступах бронхіальної астми, інфаркті міокарду, отруєннях, ниркових та печінкових кольках

5. Готувати повідомлення для лікарів про традиційні і нові ліки, методи раціонального використання

6. Знати правила фармацевтичної етики і деонтології, вирішувати комплекс задач, зв'язаних із взаєминами між лікарем і хворим, хворим і провізором
2.1.2. Аналіз зв’язків із суміжними дисциплінами

Міждисциплінарна інтеграція

№ п/п

Дисципліни

Знати

Вміти

1.

Забезпечуючі:

Анатомія людини


Біоорганічна хімія

Фармакологія


Нормальна фізіологія
Патологічна фізіологія

Будову люського організму, структуру органів

Особливості обміну речовин в людському організмі, хімічну будову лікарських засобів

Механізм дії лікарських засобів, побічні дії

Основні фізіологічні процеси людського організму в нормі.

Основні фізіологічні процеси, зумовлені патологічними процесами.






2.

Забезпечувані:

Клінічна фармація


Фармакокінетику, фармакодинаміку лікарських засобів, покази і протипокази до призначення, особливості їх взаємодії між собою і з іншим групами препаратів


Раціонально призначати засоби, що впливають на серцево-судинну систему в кожному конкретному випадку



2.1.3. Методи активації та інтенсифікації навчання:

- чітке визначення актуальності теми;

- ділові ігри і виконання ролей у них;

- вирішення ситуаційних задач при підготовці до занять і на заняттях;

- моделювання ситуаційних задач, наближених до клініки;

- вирішення тестових завдань;

- використання навчальних і контролюючих комп’ютерних програм;

- адаптація до „Кроку -2”;

- самостійна аудиторна і позааудиторна робота студентів згідно з планом;

- виконання науково-дослідних та навчально-дослідних робіт.


2.1.4. Основні знання та вміння, які набувають студенти

Основні знання та вміння, які набувають студенти:

Основні знання, які набувають студенти:

1. Знання класифікації фармакологічних препаратів.

2. Знання фармакокінетики основних препаратів, що використовуються для фармакотерапії внутрішніх захворювань.

3. Знання фармакодинаміки основних препаратів, що використовуються для фармакотерапії внутрішніх захворювань.

4. Покази і протипокази до застосування лікарських препаратів основних фармакологічних груп.

5. Побічні ефекти та особливості взаємодії лікарських препаратів при фармакотерапії внутрішніх хвороб.

6. Сучасні принципи фармакотерапії внутрішніх хвороб.
Вміння, які набувають студенти:

1. Призначити етіопатогенетичну, симптоматичну, замісну терапію хворим в залежності від клінічних варіантів перебігу захворювання.

2. Оцінити ефективність і безпечність призначеного лікування у хворих в кожній конкретній ситуації.

3. Навики науково-практичного дослідження при вивченні фармакодинаміки лікарських препаратів.

4. Оформити рецепти на лікарські засоби.
2.2. Методичні матеріали для викладачів

2.2.1.ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ (взірець)

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка