Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра клінічної фармакології і фармакотерапії Методичні матеріали до забезпечення навчального процесу з фармакотерапії за фаховим напрямком




Сторінка7/8
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема лекції: «Фармакотерапія захворювань серцево-судинної системи»

Нозологічні одиниці: Атеросклероз, ІХС, ГХ, СН, аритмії, ревматизм, міокардит.

АТЕРОСКЛЕРОЗ - це варіабельна комбінація змін в інтимі артерій (не артеріол), що складається з вогнищевого накопичення ліпідів, складних вуглеводів крові і кров’яних речовин та кальцієвих сполук і пов’язані з ними зміни в медії.

Ліпіди крові – це НЕЖК, тригліцериди, фосфоліпіди, вільний і естерифікований ХС, сфінгомієліни.

Фактори ризику атеросклерозу: АГ, родинний атеросклероз, ­ХСНЩ, ¯ ХСВЩ, гіподинамія, куріння, старіння, ЦД, стресові ситуації.

Патогенез. Головні дві теорії: ліпідна гіпотеза, гіпотеза хронічного пошкодження ендотелію

1. ЛПНЩ сприяють проникненню в артеріальну стінку і накопиченню в гладком’язових клітинах і макрофагах (пінистих клітинах) ХС. Посилюється гіперплазія гладком’язових клітин. Ендотелій сприяє їх окисленню, а це посилює атерогенність. Спочатку вражається інтима, потім середня оболонка крупних і середніх артерій.

2. Нормальна ендотеліальна функція підтримує судинний тонус, тромботичні властивості, регулює проникливість судин, синтезує і виділяє простациклін, АХ, медіатори росту і запалення, вазоконстриктор ендотелін, ТхА2, арахідонову кислоту.

Фармакотерапія. Боротьба з ГЛП, курінням, АТ, ожирінням, гіподинамією.

Гіполіпідемічні засоби: ті, що видаляють ЛПДНЩ – фібрати: фенофібрат, ципрофібрат; зменшують утворення ХС ЛПНЩ – нікотинова кислота, аципимокс; секвестранти жовчних кислот: холестирамін, колестіпол; блокатори утворення ХС ЛПНЩ – статини (інгібітори 3 гідрокси-3-метилглутарил-коензиму А): ловастатин, симвастатин, флувастатин; антиоксиданти ліпопротеїдів (пробукол); у жінок замісна терапія естрогенами; інші препарати гіполіпідемічні (есенціале, ліпостабіл). Тяжка ТГ – плазмаферез. Фітозбори з брусницею, ромашкою, хвощем тощо.

ІХС - це захворювання серцевого м’язу, зумовлене порушенням рівноваги між коронарним кровообігом і метаболічними потребами міокарду. Це: Первинна зупинка кровообігу (до 6 годин від ангіоспазму); Стенокардія напруги. Вперше виникла стенокардія; Прогресуюча стенокардія. Спонтанна стенокардія. Інфаркт міокарда – Q і не-Q. Постінфарктний кардіосклероз. Порушення ритму серця. СН.

Фармакотерапія. Основні принципи ІХС.

1. Покращення енергозабезпечення серця шляхом підсилення коронарного кровообігу.

1) Органічні нітрати і нітроподібні препарати;

2) антиагреганти;

3) коронаролітики (нонахлазин, оксифедрин);

4) спазмолітики – папаверин, но-шпа, дибазол.

2. Зменшення витрат енергії міокардом (зменшення частоти і сили серцевих скорочень, ¯АТ).

1) ААП – аміодарон;

2) АК;

3) β-АБ.


3. Корекція екстра-й інтракардіальних впливів на серце шляхом впливу на адренергічні рецептори й метаболізм.

1) анаболічні стероїди (ретаболіл, неробол);

2) похідні аденозину (рибоксин);

4. Антикоагулянти, тромболітики;

5. Дезагреганти (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель)

Стенокардія. 1. Головний принцип СС – попередження або обмеження ішемії міокарду і зведення до мінімуму її клінічних проявів – нітрати, БАБ, АК. Зняття приступів. Профілактика приступів. Нітрати. Молсідомін. Нашкірні пластирі. Толерантність. β-АБ. АК.

Інфаркт міокарда - це ішемічний некроз, що виникає при невідповідності коронарного кровотоку потребам міокарда.

Фармакотерапія. 1. Організаційні заходи: допомога лікарів спеціалізованої бригади швидкої медичної допомоги; рання госпіталізація; спостереження в палаті інтенсивної терапії; система реабілітаційної терапії. 2. Терапевтичні: медикаментозні, немедикаментозні, режим, дієта, ЛФК.



Основні спрямування фармакотерапії.

Больовий синдром – наркотичні анальгетики, НСПЗ, нейролептики, транквілізатори.

Тромбоз судин – тромболітики, антикоагулянти прямі, непрямі антикоагулянти, дезагреганти.

Порушення ритму - ААП.

Кардіогенний шокпатологічний стан, що гостро розвивається при ІМ як раннє ускладнення з дезорганізацією гемодинаміки і порушенням її нервової і гуморальної регуляції, важкими порушеннями життєдіяльності. Порушення свідомості. ССН. Колапс. Периферична вазоконстрикція. Розлади мікроциркуляції. Олігурія. Фармакотерапія – терміновість. Зняття больового синдрому – в/в наркотич ні ні препарати; підвищення скоротливої функції - 1/2 – 1/3 дози СГ; ліквідація гіповолемії – реополіглюкін; нормалізація АТ – мезатон, нА, дофамін; нормалізація реологічних властивостей крові – гепарин в/в і п/ш, фібринолітики; нормалізація ритму; корекція кислотно-основної рівноваги.

Артеріальна гіпертензія - захворювання з основним симптомом – підвищенням АТ (есенціальна гіпертензія). Причини: патогенез, підвищення ЗПСО, áХОС, поєднання 2-х факторів. Пресорні впливи: áактивності САС; áренальних пресорних факторів; áвазопресину. Стадії: І – об’єктивні прояви органічних змін внутрішніх органів відсутні; ІІ – є ГЛШ, звуження судин сітківки, ураження нирок; ІІІ – ускладнення. АТ>140/90 мм рт.ст.

Класифікація АГ за величиною АТ (в мм рт ст): Нормальний (CAT 120-129 або ДАТ 80-84), Високий нормальний (CAT 130-139 або ДАТ 85-69), Ступінь І (CAT 140-159 або ДАТ 90-99), Ступінь ІІ (CAT 160-179 або ДАТ 100-109), Ступінь ІІІ (CAT ≥ 180 або ДАТ ≥ 110).

Симптоматична АГ: Кардіоваскулярна; ренальна; ендокринна; нейрогенна; при вагітності.

Фармакотерапія. Завдання – попередити прогресування захворювання і розвиток ускладнень. Забезпечити âСАТ до 140 – 130 мм і ДАТ до 90 – 85 мм рт. ст.

Лікування АГ: Погранична – обмеження солі, алкоголю; зменшення маси тіла; áфізичної активності; достатнє вживання К, Са і Мg; відмова від куріння; âХС; контроль за АТ (добове моніторування).

Препарати першої лінії – діуретики, Інгібітори АПФ, Антагоністи кальцію, Блокатори рецепторів АТП, Бета-адреноблокатори.

Серцева недостатність - це патогенетичний стан, коли ССС не здатна забезпечити організм і тканини необхідною кількістю крові для їх нормальної діяльності в спокої й при фізичних і психоемоційних навантаженнях.

СН І СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

СН – порушення здатності серця забезпечувати кровопостачання органів в залежності з потребами (застійна), гостра і хронічна; ліво- і правошлуночкова; Етіологія – послаблення скоротливості, перевантаження об’ємом, АГ.

Фармакотерапія. Рекомендації Американського кардіологічного товариства (1995) і робочої групи Європейського товариства кардіологів по вивченню СН (1997).

  1. Нормалізація водно-електролітного балансу – діуретики.

  2. Блокування ренін-ангіотензинової системи – інгібітори АПФ і блокатори рецепторів АТ ІІ – каптоприл, еналаприл, раміприл, периндоприл., сартани – лозартан, кандесартан.

  3. Зменшення адренергічної стимуляції на серце – β-адреноблокатори

  4. Збільшення скоротливої здатності міокарду – СГ, стимулятори β-рецепторів - оксифедрин, нонахлазин.

  5. Зменшення перед- і післянавантаження на міокард – периферичні вазодилятатори артерії – корінфар, фентоламін; вени – корватон, нітрати.

  6. покращення метаболічних процесів – рибоксин, піридоксин, триметазидин .

АРИТМІЇ СЕРЦЯ. Це порушення частоти,ритміки і послідовності збудження і скорочення відділів серця. Класифікація ААП за Vaghan Williams E.M.

Клас І Блокатори швидких натрієвих каналів

І.А Помірне сповільнення проведення імпульсу та продовження часу реполяризації. Хінідин, прокаїнамід (новокаїнамід), дизопірамід (ритмілен, норпейс) аймалін (гілуритмал). І.В Мінімальне сповільнення проведення імпульсу, вкорочення потенціалу дії. Лідокаїн, мексилетин (мексаритм), токаїнід, фенітоїн (дифенілгідратоїн). І.С Виражене сповільнення проведення імпульсу, мінімальне подовження часу реполяризації. Пропафенон (ритмонорм, пропанорм), флекаїнід, енкаїнід, аллапінін, етацизин, морацизин (етмозин).Клас ІІ - β-адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метоппролол, бісопролол, карведилол). Клас ІІІ – Блокатори калієвих каналів, подовжувачі потенціалу дії (аміодарон, аритміл, ацекаїнід, ібутилід, соталол), Клас IV – Препарати, сповільнюючі атріовентрикулярне проведення, IVа – БКК (верапаміл, дилтіазем), IVб – активатори калієвих каналів (аденозин, АТФ, івабрадин, кораксан).



Фармакотерапія. Ліквідувати причину. Дієта без чаю, алкоголю, кави, переїдання. Тахікарідя – β-АБ, АК, Седативні.брадикардія – не лікується, <30 імп/хв – ЕКС. СССВ – М-холінолітики і симпатоміметики, ЕКС. СВТ – тільки з частими приступами і порушенням гемодинаміки, β-АБ і АК – без ДШП, І А і С, антероградні – ІА, аміодарон. ЕХ – не потребує лікування, коли немає клінічних проявів. Особливо передсердна. Шлуночкова – етіотропна терапія (антиангінальна, К) β-АБ, лідокаїн, новокаїнамід. На фоні брадикардії – белоїд. Шлуночкова ТК – пропранолол, лідокаїн, дефібриляція, аміодарон. МА 1) терапія основного захворювання;

2) вплив на МА. 1. Зменшити частоту шлуночкової відповіді аміодароном, пропранололом, верапамілом, дигоксином, К. 2. Постійна форма – хінідин. 3. Відновлення ритму. 4. Антиагреганти. 5. Дигоксин.



Блокада серця: Терапія основного захворювання. Усунути СГ, β-АБ, К, АК, ААП. Холінолітики, β-стимулятори, еуфілін. ЕКС. ФШ – дефібриляція, в/серцево після 3-ьої дефібриляції – аміодарон, лідокаїн.

Засоби для лікування брадиаритмій: М-холіноблокатори (атропіну сульфат, іпратропій), Атропіну сульфат – 1мл 0,1% розчину п/ш при функціональних порушеннях провідності. адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ізадрин, ефедрину гідрохлорид). Ізадрин – під язик в таблетках, 0,005 г 0,5% розчин п/ш, в/м, в/в краплинно.

РЕВМАТИЗМ - це інфекційно-алергічне запальне захворювання з ураженням сполучної тканини, переважно серця, судин і суглобів. Зустрічається у осіб молодого віку. Ураження міокарду й ендокарду з формуванням вад і розвитком СН. Збудник – β-гемолітичний стрептокок групи А.

Фармакотерапія

І. Боротьба з стрептококовою інфекцією.

ІІ. Пригнічення запалення на імунній основі.

ІІІ. Корекція імунологічних порушень.



І. Бензилпеніцилін 1 млн. ОД 4 р. 5 днів, потім біцилін – 5 по 1,5 млн. ОД раз в 3 тижні.

– Протирецидивна терапія

біцилін – 1 (ретарпен, екстенцилін на 1,2 млн ОД чи біцилін-5 1,5 млн. ОД 1 р. в місяць 3 роки (при ваді серця 5 р.).

– Санація вогнищ інфекції.



ІІ. НСПЗ – індометацин (метіндол), диклофенак (вольтарен, диклоберл), німесулід (месулід), моваліс.

– При тяжкому перебігу – особливо при НК – преднізолон по 20 – 30 мг/добу або триамцінолон 16 – 20 мг або дексаметазон (не впливає на затримку води і електролітів).



ІІІ. Амінохінолінові похідні – хінгамін (делагіл) 0,25 2 р. 7 – 10 дн.

плаквеніл 0,2 2 р.



МІОКАРДИТИ - це термін, що об’єднує велику групу різних за етіологією і патогенезом уражень міокарду, основною і ведучою характеристикою яких є запалення. За перебігом - гострі, підгострі і хронічні рецидивуючі. За етіологією і патогенезом – інфекційно-алергічні; токсикоалергічні. За поширеністю – вогнищеві, дифузні. За важкістю – легкі, середні і тяжкі.

Фармакотерапія

Ліжковий режим.

Вплив на причинний фактор:

1. Боротьба з інфекцією;

2. Лікування захворювання, на фоні якого розвинувся міокардит.

а) Вірус грипу – ремантадин 10мг х 2р.

б) Вірус герпесу – ацикловір 5-10мг/кг в/в 3р.

в) Мікоплазми, хламідії – еритроміцин – 0,5 – 1,0 в/в; 100мг в/в.

г) Цитомегаловірус – ганцикловір 5 мг/кг х 2р.

д) Стафілокок – ванкоміцин.

3. Патогенетична – ГКС+НСПЗ.

4. При СН – целанід, сечогінні, ААП.

5. Метаболіти – рибоксин 0,2 3-4р., калію оротат.

6. При затяжному перебігу хінолінові препарати – хінгамін (делагіл) 0,25 1 р. за 2 год до сну.



Фітотерапія квіти конвалії, листя м’яти, кореневище валеріани.

2.2.2. Методичні розробки для викладачів до ведення практичних занять (взірець)

Тема: Клінічна фармакологія антиангінальних середників. Фармакотерапія стенокардії, гострого коронарного синдрому.

Актуальність теми: Ішемічна хвороба серця займає провідне місце серед серцево-судинної патології. Неправильно призначене чи несвоєчасно розпочате її лікування приводить до розвитку численних ускладнень (інфаркт міокарда, аневризма лівого шлуночка, серцева недостатність і інші) чи й смерті пацієнтів. Нераціонально підібрана терапія антиангінальними засобами сама може становити загрозу життю хворих. Тому лікарю будь-якого профілю необхідно вміти доцільно призначити препарати даної групи, як для тривалого лікування, так і з метою надання першої допомоги (приступ стенокардії).

Навчальні цілі:

Знати: класифікацію, фармакокінетику, фармакодинаміку, покази і протипокази до призначення антиангінальних засобів, особливості взаємодії даних препаратів з іншими групами ліків, особливості фармакотерапії гострого коронарного синдрому.

Вміти: аналізувати дію антиангінальних засобів, раціонально застосовувати їх в різних клінічних ситуаціях.

Виховні цілі: забезпечення адекватної і безпечної терапії гострого коронарного синдрому.
Міждисциплінарна інтеграція

№ п/п

Дисципліни

Знати

Вміти

1.

Забезпечуючі:

Біоорганічна хімія

Нормальна фізіологія

Особливості хімічної будови і механізм дії та антиангінальних засобів

Основні фізіологічні процеси, зумовлені даною групою препаратів





2.

Забезпечувані:

Внутрішні хвороби


Фармакокінетику, фармакодинаміку антиангінальних засобів, покази і протипокази до призначення, особливості їх взаємодії між собою і з іншим групами препаратів


Раціонально призначати антиангінальні середники в кожному конкретному випадку



3.

Внутрішньопредметна інтеграція

Антиангінальні засоби


Механізм дії, фармакокінетика, фармакодинаміка антиангінальних засобів





План і організаційна структура заняття



№п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час в хви-линах

1.

Підготовчий етап:

Організаційні заходи.

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань.








Тестовий контроль. Усне опитування

Тестові завдання. Перелік питань для опитування.

1

2


15


2.

Основний етап:

1. Ранкова навчальна клінічна конференція.

2. Робота студентів в палатах під керівництвом викладача.
3. Самостійна робота студента в палатах.



другий


Розбір клінічних ситуацій (визначених напередодні для чергування студентів)

Метод конкретних ситуацій (демонстрація хворих).

Метод конкурентних груп. Збір скарг, анамнезу, фізикальне обстеження, постановка діагнозу, призначення лікування.

Оцінка ЕКГ, ЕхоКГ, результатів ВЕМ



Історії хвороби, листки призначення,

апарат для вимірювання артеріального тиску

ЕКГ, результати ЕхоКГ, УЗД, ВЕМ

30
30

45



3.

Обговорення результатів самостійної роботи в палатах

третій


Метод групової дискусії. Оцінка призначеного лікування, особливостей взаємодії ліків між собою.

Конспект лекцій, підручники

30

3.

Заключний етап:

Контроль і корекція рівня професійних вмінь та навичок.

Підведення підсумків, оголошення оцінок.

Домашнє завдання



третій


Індивідуальне усне опитування


Перелік питань для опитування


20

5


2

МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЗАНЯТТЯ


Матеріали для контролю вихідного рівня знань

Перелік питань для опитування:

1. Патофізіологічні основи розвитку ІХС. Класифікація антиангінальних препаратів за механізмом дії.

2. Фармакокінетика і фармакодинаміка нітратів, особливості їх клінічного застосування.

3. Фармакокінетика і фармакодинаміка вазодилятаторів.

4. Обгрунтувати ефективність β-адреноблокаторів при ІХС.

5. Фармакокінетика, фармакодинаміка β-адреноблокаторів, побічна дія.

6. Антагоністи кальцієвих каналів, особливості клінічного використання при ІХС.

7. Фармакокінетика і фармакодинаміка антагоністів кальцієвих каналів, побічна дія.



Тестові завдання (взірець)

І. Механізм дії нітратів:

1) зниження кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку;

2) вазодилятація вен, артерій, артеріол (гемодинамічне розвантаження серця);

3) зниження напруження стінки лівого шлуночка;

4) перерозподіл крові в бік кращого кровопостачання субендокарду;

5) всі відповіді правильні.

ІІ. Фармакодинамічні ефекти нітратів реалізуються через:

1) цАМФ;

2) NО групу;

3) фосфодіестеразу;

4) ГАМК- рецептри;

5) МАО.

ІІІ. Нітрати протипоказані у всіх випадках крім одного:



1) глаукома;

2) гіпотензія;

3) підвищення внутрішньочерепного тиску;

4) гостра серцева недостатність;

5) крововилив в мозок.

IV. Попередити розвиток толерантності до нітратів можна, призначивши:

1) атенолол;

2) еналаприл;

3) ділтіазем;

4) кордарон;

5) каптоприл.

V. Ефективність β-адреноблокаторів при ІХС визначається:

1) розширенням вінцевих артерій;

2) мембраностабілізуючою дією;

3) подовженням ефективного рефрактерного періоду;

4) зменшенням частоти і сили серцевих скорочень;

5) зменшенням переферичного опору судин.

VІ. Добова потреба в нітратах при ІХС становить:

1) 20-40 мг;

2) 100 – 120 мг;

3) 60 – 80 мг;

4) 200 мг;

5) жодна відповідь не правильна.
Еталони відповідей: І- 5, ІІ- 2, ІІІ- 4, ІV- 5, V- 4, VІ- 3.
Матеріали контролю для заключного етапу

1. Порівняльна характеристика антиангінальних засобів.

2. Особливості взаємодії антиангінальних засобів з іншими групами препаратів.

3. Поняття привикання до нітратів в світлі окупаційної теорії Кларка.

4. Принципи диференційованого підходу до призначення антиангінальних засобів при лікуванні ІХС у пацієнтів з супутньою патологією.

5. Принципи допомоги пацієнтам при інфаркті міокарда.



ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Крайдашенко О.В., Купновицька І.Г., Кліш І.М. Фармакотерапія.- Вінниця: Нова книга, - 2010 .-736 с.

2. Нейко Є.М., Боцюрко В.І. Внутрішні хвороби. Івано-Франківськ.-1997.-540с.

3. Латогуз І.К., Мала Л.Т., Циганенко А.Я., Клінічна фармакологія. – Харків: „Основа”, 1995. – в 2-х томах.

4. Самура Б.А., Дралкин А.В., Фармакокинетика.- Харьков: Основа, 1996.- 170с.

5. Дроговоз С.М. Фармакологія на долонях.- Харків, 2001.-128 с.

6. Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. Под ред. И.С.Чекмана, А.П.Пелещука, О.А.Пятака К, Здоров’я, 1986.-525 с.

7. Машковський М.Д. Лекарственные средства.- Харьков: Торсинг, 1992.- в 2-х томах.

8. Лоуренс Д.Р., Бенитт Н.Н., Клиническая фармакология. – м.: Медицина, 1993.- в 2-х томах.
Додаткова:

1. Преображенский Д.В. Клиническое применение антагонистов кальция -М., 1994.

2. Преображенский Д.В. Клиническое применение β-адреноблокаторов – М, 1994.

3. Скакун Н.П., Охримович Л.М. Фармакотерапия неотложных состояний при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и легких. – Тернополь, 1994.- 104 с.

4. Гаевый М.Д., Галенко-Ярошевский П.А., Перов З.И. Фармакотерапия с основами клинической фармакологии.- Волгоград, 1996.-451с.

5. Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К., Клиническая фармакология и фармакотерапия.- М.Универсум, 1993.


Методичну розробку підготувала доцент Дзвіняцька О.Ф.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

клінічної фармакології й фармакотерапії з курсом основ біоетики й біобпезпеки
Завідувач кафедри, професор І.Г.Купновицька

2.2.3. Тести контролю знань студентів.

ПЕрелік Питання для опитування (взірець)

Заняття на тему: «Клінічна фармакологія антиангінальних середників. Фармакотерапія стенокардії, гострого коронарного синдрому».

1. Патофізіологічні основи розвитку ІХС. Класифікація антиангінальних препаратів за механізмом дії.

2. Фармакокінетика і фармакодинаміка нітратів, особливості їх клінічного застосування.

3. Фармакокінетика і фармакодинаміка вазодилятаторів.

4. Обгрунтувати ефективність β-адреноблокаторів при ІХС.

5. Фармакокінетика, фармакодинаміка β-адреноблокаторів, побічна дія.

6. Антагоністи кальцієвих каналів, особливості клінічного використання при ІХС.

7. Фармакокінетика і фармакодинаміка антагоністів кальцієвих каналів, побічна дія.

8. Порівняльна характеристика антиангінальних засобів.

9. Особливості взаємодії антиангінальних засобів з іншими групами препаратів.

10. Поняття привикання до нітратів в світлі окупаційної теорії Кларка.

11. Принципи диференційованого підходу до призначення антиангінальних засобів при лікуванні ІХС у пацієнтів з супутньою патологією.

12. Принципи допомоги пацієнтам при інфаркті міокарда.
Тестові завдання (взірець)

Заняття на тему: «Клінічна фармакологія антиангінальних середників. Фармакотерапія стенокардії, гострого коронарного синдрому».

І. Механізм дії нітратів:

1) зниження кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку;

2) вазодилятація вен, артерій, артеріол (гемодинамічне розвантаження серця);

3) зниження напруження стінки лівого шлуночка;

4) перерозподіл крові в бік кращого кровопостачання субендокарду;

5) всі відповіді правильні.

ІІ. Фармакодинамічні ефекти нітратів реалізуються через:

1) цАМФ;

2) NО групу;

3) фосфодіестеразу;

4) ГАМК- рецептри;

5) МАО.

ІІІ. Нітрати протипоказані у всіх випадках крім одного:



1) глаукома;

2) гіпотензія;

3) підвищення внутрішньочерепного тиску;

4) гостра серцева недостатність;

5) крововилив в мозок.

IV. Попередити розвиток толерантності до нітратів можна, призначивши:

1) атенолол;

2) еналаприл;

3) ділтіазем;

4) кордарон;

5) каптоприл.

V. Ефективність β-адреноблокаторів при ІХС визначається:

1) розширенням вінцевих артерій;

2) мембраностабілізуючою дією;

3) подовженням ефективного рефрактерного періоду;

4) зменшенням частоти і сили серцевих скорочень;

5) зменшенням переферичного опору судин.

VІ. Добова потреба в нітратах при ІХС становить:

1) 20-40 мг;

2) 100 – 120 мг;

3) 60 – 80 мг;

4) 200 мг;

5) всі перелічені варіанти, в залежності від клінічної картини захворювання
2.3. Методичні матеріали для студентів

2.3.1. Методичні вказівки для студентів до практичних занять (взірець)

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка