Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування україни лобченко ганна Олександрівна *266: 502 (477. 41)




Скачати 282.65 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір282.65 Kb.

1



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ЛОБЧЕНКО Ганна Олександрівна

УДК 630*266:502 (477.41)
ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМ ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ

В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ВАСИЛЬКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Спеціальність 8.1304.01 лісове господарство




Магістерська програма – "Лісоаграрне ландшафтознавство"


АВТОРЕФЕРАТ
магістерської роботи на здобуття

освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр”


Київ – 2011

Магістерською роботою є рукопис


Роботу виконано у Національному університеті біоресурсів

і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор

Юхновський Василь Юрійович,

Національний університет біоресурсів

і природокористування України, завідувач кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів

Рецензент кандидат сільськогосподарських наук



Пінчук Андрій Петрович,

Національний університет біоресурсів

і природокористування України, доцент кафедри лісовідновлення і лісорозведення



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Головними факторами дестабілізації екологічного стану ландшафтів є ерозія ґрунтів, якою внаслідок невідповідних технологій обробітку ґрунту та інтенсивного використання природних угідь охоплено 18,5 млн га. В результаті ерозії щорічні втрати України становлять більше 10-12 млн т. зерна. Ефективною протидією ерозійним процесам є система лісомеліоративних насаджень, що сприяє забезпеченню екологічної збалансованості ландшафтів. Мета створення систем полезахисних лісових смуг і лісонасаджень полягає в стабілізації землекористування, захисту від суховіїв, дефляції і водної ерозії ґрунту, розширенні робіт по корінному і поверхневому поліпшенню еродованих балочних земель в комплексі з лісомеліоративними заходами. Захисне лісорозведення в більшості районів є доступним, дешевим, потужним і довгостроковим фактором природоохоронного значення.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють процес формування Національної екомережі України є Закон України "Про екологічну мережу України" (№ 1864-IV від 24 червня 2004 р.) та Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (№ 1989 від 21 вересня 2000 р.). Згідно із нормативно-правовими документами елементами екологічної мережі можуть виступати захисні лісові насадження, зокрема, полезахисні лісові смуги. Враховуючи те, що майбутня Національна екологічна мережа нашої держави повинна простягатися через усю територію України з її різноманітними ландшафтами, що мають відмінні властивості, структуру, стійкість до чинників навколишнього середовища тощо, необхідно заходи з лісорозведення відповідно до програми "Ліси України на 2002-2015 роки" здійснювати в контексті формування Національної екологічної мережі.



Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися за планом кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного університету біоресурсів і природокористування України в рамках держбюджетної теми "Оптимізувати просторово-параметричну структуру захисних лісових насаджень лісоаграрних ландшафтів як складової Національної екологічної мережі" (номер державної реєстрації 0110U002847), до виконання якої автор залучалася як виконавець розділу.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи передбачає безпосереднє дослідження та аналіз стану існуючих систем полезахисних смуг Васильківського району Київської області як просторового елементу екологічної мережі даного регіону на основі обробки даних, отриманих під час закладання 5-8 тимчасових пробних площ.

Відповідно до поставленої мети передбачалося виконання таких завдань:



  • провести обстеження полезахисних лісових смуг Васильківського району Київської області на предмет: продуктивності, санітарного стану та виконання ними лісомеліоративних функцій;

  • дослідити живий надґрунтовий покрив для визначення можливості в насадженнях формування лісового середовища на основі фітоіндикації;

  • на дослідних об’єктах визначити лісівничо-таксаційні показники полезахисних насаджень;

  • встановити роль і місце систем полезахисних лісових смуг у розбудові Національної екологічної мережі;

  • визначити шляхи оптимізації лісистості території в розрізі екологічної мережі досліджуваного району, базуючись на основних положеннях програми "Ліси України на 2002-2015 роки" та "Загальнодержавної програми формування Національної екологічної мережі на 2000-2015 роки України".

Об'єкт дослідження – лісоаграрні ландшафти та системи полезахисних лісових смуг Васильківського району Київської області.

Предмет дослідження – це функціонування систем полезахисних лісових смуг як просторового каркасу екологічної мережі.

Методи дослідження. Лісівничо-таксаційні дослідження проводилися за типовими в лісовій таксації та лісівництві методиками. Живий надґрунтовий покрив вивчався відповідно до основних положень фітоіндикації із застосуванням методики Л.Г. Раменського. Для порівняння отриманих результатів застосовували математико-статистичні методи.

Публікації. За темою магістерської роботи опубліковано 3 наукові праці, з яких: статті у наукових журналах та збірниках наукових праць у фахових виданнях – 1; матеріали та тези конференцій – 2.

Структура і обсяг магістерської роботи. Магістерська робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел і двох додатків. Матеріали магістерської роботи викладено на 88 сторінках друкованого тексту, зокрема основний текст – на 67. Фактичний матеріал систематизовано у 15 таблицях та ілюстровано 20 рисунками. Список використаних джерел містить 52 найменування. Додатки складаються з 5 карток пробних площ та 5 перелікових відомостей, розміщених на 10 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. Природно-кліматичні умови Васильківського району Київської області. Васильківський район знаходиться в південно-західній частині Київської області. За даними Б.Й. Логгінова, регіон досліджень (Васильківський район Київської області в складі Правобережного Лісостепу) є частиною X агролісомеліоративного району.

Досліджувана територія розташована в сприятливих ґрунтових та кліматичних умовах. Клімат на території помірно зволожений і помірно теплий.

Рельєф місцерозташування об’єкта дослідження має рівнинний характер, що дозволяє без перешкод проникати сухим східним і вологим західним, холодним північним і теплим південним вітрам, проте влітку переважають вологі західні та північно-західні вітри, що приносять значну кількість опадів.

Природні умови об’єкту досліджень, трав’яниста рослинність та лесові породи обумовили розвиток дернового процесу ґрунтоутворення, внаслідок чого сформувались типові чорноземи, сірі лісові ґрунти та дерново-середньопідзолисті з плямами оглеєних ґрунтів в пониженнях.

Отже, на основі природно-кліматичних умови можна стверджувати, що кліматичні та ґрунтові умови досить сприятливий для вирощування як сільськогосподарських, так і лісогосподарських культур. Негативними факторами впливу є недостатнє зволоження ґрунту та суховійні вітри, повторюваність яких є досить високою протягом вегетаційного періоду.
Розділ 2. Аналітичний огляд літератури. Згідно з Законом України "Про екологічну мережу" (2004) відносини, пов'язані з формуванням, збереженням та раціональним, невиснажливим використанням екологічної мережі (далі – екомережа), регулюються відповідно до Конституції України, Закону України "Про Загальнодержавну програму формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", цього Закону, а також законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, та міжнародних договорів України.

Екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

Для ефективного виконання Програми виділено чотири широтних (Поліський, Галицько-Слобожанський, Південно-український, Прибережно-морський) природних коридори, що враховують природну зональність території країни, а також чотири меридіональні коридори (Дністровський, Бузький, Дніпровський, Сіверсько-Донецький), які просторово обмежені долинами великих річок. Екологічну мережу можна розглядати як на біосферному, всеєвропейському (континентальному), національному, регіональному, так і локальному рівнях.

Незалежно від ієрархічної приналежності виділяють наступні структурні елементи екомережі: ключові, сполучні, буферні та відновлювані території.

Генсірук А.С. розробив графічну модель оптимальної екологічної системи природоохоронних територій, яка представлена на рис.1.

Дана модель є ідеальним варіантом, який практично не має можливості бути реалізованим, оскільки ключові території частково оточені буферними і відновлюваними територіями. Фактично природні ядра межують з територіями інтенсивного господарювання, що порушує цілісність такої системи.

В загальному для досягнення необхідної мети під час формування екомережі варто дотримуватись наступних принципів:


  • антропоцентричний;

  • принцип раціонального використання природних ресурсів;

  • принцип пертинентності;

  • принцип плановості і системності;

  • принцип гласності;

  • принцип застосування природоохоронної ідеології.


Рис.1. Графічна модель екологічної системи природоохоронних територій:


1 – заповідники; 2 – заказники, природні національні парки, лісопарки; 3 – пам'ятки природи та садово-паркового мистецтва, ботанічні, зоологічні сади;
4 – водоохоронні смуги вздовж річок, навколо озер, інших водойм, поле-, ґрунтозахисні лісові насадження, захисні смуги вздовж залізниць; 5 – яружно-балкові землі, крутосхили, заболочені території, заплави річок.
Найбільш ефективним місцем застосування різних видів захисних лісових насаджень у подальшій розбудові Національної екологічної мережі є їх використання при наступному формуванні екокоридорів, відновлювальних районів і буферних зон. Зокрема, системи полезахисних смуг є штучно створеними об’єктами і функція природних ядер екомережі їм не властива, тому вони можуть виступати просторовою основою при формуванні екокоридорів, відновлювальних районів і буферних зон. Подібні захисні лісові насадження та їх системи, будучи структурними елементами екологічної мережі, потребують вивчення й аналізу їхнього стану та сприяння виконання функції щодо з’єднання окремих ланок.

Для оцінки й оптимізації лісоаграрних ландшафтів слід керуватися певними агролісомеліоративними параметрами, які випливають із суті структурних елементів самого ландшафту. До таких відносяться параметри земельного фонду (освоєнність територій, розораність, еродованість ріллі, середньозважений ухил, заяруженість території та ін.) та параметри систем захисних лісових насаджень (полезахисна лісистість, меліоративна площа смуг, обрамленість полів, конструкції лісосмуг, захищеність полів, захисна висота та ін.)

Завданням національної екологічної політики, спрямованої на екологічно збалансоване використання природних ресурсів, є розширення площі лісів, полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень відповідно до науково обґрунтованих показників, що розроблятимуться з урахуванням регіональних та місцевих особливостей.

Необхідно вдало просторово розмістити захисні лісові насадження на території певних водозбірних басейнів, починаючи з елементарних – балкових, а далі в органічному поєднанні басейнів малих, середніх і великих річок. Захисні лісові насадження штучного походження являються специфічним досить складним природними об’єктами, які здатні ефективно впливати на відновлення екологічної збалансованості агроландшафтів, саме тому їх слід оберігати і використовувати як складову екологічної мережі локального та національного рівнів.

Полезахисні лісові смуги, як і всі види насаджень, для виконання ними спектру функцій повинні бути біологічно стійкими, довговічними, продуктивними, тобто в них повинне бути добре розвинуте лісове середовище. Про ступінь його формування можна стверджувати на основі наявності в насадженні всіх елементів лісу: деревостану, підстилки, живого надґрунтового покриву, підліску, підросту. Оскільки наявність деревостану, підліску обумовлена бажаною конструкцією, то про ступінь розвитку лісового середовища в полезахисних лісових смугах можна робити висновок на основі аналізу живого надґрунтового покриву, а також підстилки та підросту. Методологічний підхід щодо вивчення живого надґрунтового покриву як фітоіндикатора умов місцезростання та як основного показника формування лісового середовища в полезахисних лісових смугах на основі методу визначення проективного покриття, запропонованого професором Л.Г. Раменським, описано в розділі 3.
Розділ 3. Методика збору та обробки дослідного матеріалу. Програмою виконання випускної магістерської роботи передбачалося наступне:


  1. На основі даних місцевої метеостанції описати природно-кліматичні умови території розташування об'єкту досліджень – Васильківського району Київської області;

  2. Охарактеризувати розподіл земельного фонду регіону дослідження на основі даних державного землевпорядкування та проаналізувати існуючий стан та розташування систем полезахисних лісових смуг на основі планово-картографічних матеріалів;

  3. Провести рекогносцирувальне обстеження дубових полезахисних насаджень Васильківського району Київської області та визначити ділянки для закладання тимчасових пробних площ;

  4. Провести в натурі закладання тимчасових пробних площ в захисних лісових насаджень в кількості 5-8 тимчасових пробних площ;

  5. Зробити фотографії пробних площ;

  6. Проаналізувати наукові літературні джерела з проблематики формування національної екологічної мережі, місця і ролі у ній ЗЛН в кількості не менше 50 джерел.

Під методикою польового дослідження розуміють сукупність його елементів, що складають: число варіантів, повторність і систему розміщення варіантів на території, метод обліку й організацію дослідження в часі. Правильне сполучення всіх елементів забезпечує максимальну точність і типовість досліду.

Закладення тимчасових пробних площ (ТПП) здійснюється в найбільш характерному місці ПЛС. Розмір проби визначається кількістю виміряних дерев за діаметром головної деревної породи першого ярусу (не менше 150-200 шт. на пробі). Ширина проби (м) визначається шириною лісосмуги за проекціями крон. Після вибору ТПП на ній проводиться перелік дерев за ступенями товщини. Для кожної проби заповнюється "Картка пробної площі" та "Перелікова відомість". Перелікові відомості складаються для кожного ярусу, окремо для кожної деревної породи у розрізі рядів лісової смуги. Середню висоту кожного ярусу лісової смуги визначають за графіком кривих висот. Зімкненість – візуально, за характером розміщення крон у насадженні. Вік лісосмуг визначається кількістю річних кілець або за матеріалами лісовпорядкування, ажурність – візуально між стовбурами і в кронах з відстані 50 метрів від лісової смуги. Водночас конструкцію лісової смуги встановлюють за ажурністю її поздовжнього профілю.

Встановлення середнього діаметра, суми площ поперечних перетинів, складу насадження, повноти, запасу, числа дерев тощо виконуються в камеральних умовах за прийнятими в лісовій таксації методиками.

Оскільки живий надґрунтовий покрив вивчаємо детально, для цього застосовуємо сітку Раменського. Дана сітка представляє собою решітку розміром 1,0х1,0 м, розмір комірок якої 10х10 см, тобто одна комірка – це 1/100 частина решітки, що рівнозначно 1%. Таким чином, накладаючи сітку на поверхню ґрунту, підраховуємо кількість комірок, які займає той чи інший вид трав'янистих рослини. Прирівнюючи абсолютний показник (кількість комірок) відносному (%), визначаємо проективне покриття для кожного виду. На кожній пробі проводимо 10 досліджень живого надґрунтового покриву за зигзагоподібним маршрутом, а за одержаною сумою результатів знаходимо середнє арифметичне значення.


Розділ 4. Оптимізація систем полезахисних лісових смуг в контексті формування екологічної мережі Васильківського району Київської області. Разом із постійним зростанням людських потреб зростає і негативний вплив на навколишнє середовище та ускладнюються відносини з природою, що обумовило виникнення потреби в оптимізації і конструктивного використання лісоаграрних ландшафтів.

Поняття оптимізації зональних лісоаграрних екологічних систем передбачає встановлення структурного співвідношення між окремими її складовими частинами (площею лісу і поля та іншими угіддями тощо) у розрізі грунтово-кліматичних зон (Полісся, Лісостеп, Степ; а в їх межах – підзон) та гірських районів Карпат і Криму.

Оптимізація лісоаграрних екосистем потребує оптимізації окремих складових її частин: різних видів захисних лісових насаджень (полезахисні, стокорегулюючі, прияружні і прибалкові лісові смуги; яружно-балкові і водоохоронні, насадження на пісках тощо), їх конструкції (структури, будови), підбір і обґрунтування лісових порід, агротехніки створення і ведення господарства в них.

Оптимальному лісоаграрному ландшафту повинні бути властиві дві головні якості: 1) висока продуктивність і економічна ефективність; 2) оптимальне екологічне середовище для проживання людей. Цими критеріями визначаються цілі та задачі оптимізації лісоаграрних ландшафтів. Підвищення економічної ефективності лісоаграрного ландшафту досягається раціональним використанням і розширеним відтворенням природних ресурсів: введення закінчених систем полезахисних лісових смуг, систем захисних лісових насаджень.

Одним із параметрів оптимізації лісоаграрного ландшафту є показник загальної та полезахисної лісистості. Варто зауважити, що лісистість території України знаходиться в межах 15-17% (залежно від методики її визначення), а необхідний (оптимальний) показник становить близько 25%. Площу розораних земель (ріллі) необхідно скоротити приблизно в 1,5 рази, а площу лісів (в т. ч. лісомеліоративних насаджень) – збільшити в 1,5 рази. Існуюча площа захисних лісових насаджень становить близько 1,4 млн га (в т. ч. полезахисних лісових смуг – 0,4), а оптимальна – відповідно 5,0 і 0,9 млн га.

Оптимальна полезахисна лiсистiсть (ОПЛ) визначається як відношення сумарної площі основної лісової смуги зі східної сторони поля) i поперечної лiсової смуги з південної сторони поля до площi клiтини поля, та помноженого на 100. Кожна конкретна клiтина поля даної сiвозмiни має лише двi вказані лiсовi смуги (основну i поперечну), що веде до обрамлення кожного поля (клiтини поля) з усiх чртирьох сторiн.

З метою оптимізації захисних лісових насаджень проводиться вивчення їх лісівничо-таксаційної будови (структури, конструкції) та росту і впливу на зайняту ними і прилягаючу територію (мікроклімат, ґрунт, урожай тощо)

Площа Васильківського району – 118,44 тис. га., з яких сільськогосподарські землі займають 19,53 тис. га (77,3%), в т.ч. рілля 77,16 тис. га (64,3%), ліси та інші лісовкриті площі – 17,00 тис. га (14,4%), забудови – 6,10 тис. га (5,2%), відкриті заболочені землі – 1,02 тис. га (0,9 %), відкриті землі без рослинного покриву – 0,58 тис. га (0,5%), водні об’єкти – 2,02 тис. га (1,9%).

Площа лісових смуг Київської області складає 11,9 тис. га; середня полезахисна лісистість коливається в межах 0,7-1,0%, оптимальна (необхідна) – 1,6-3,2% (за даними Пилипенка О.І., Юхновського В.Ю.). Таким чином, площу лісових смуг необхідно збільшити у 2-3 рази. У Васильківському районі існуючу площу полезахисних лісових смуг знаходимо на основі космічного знімку, де ідентифіковано та виділено лісові смуги. Загальна протяжність полезахисних лісових смуг становить близько 733 км.

У процесі рекогносцирувального обстеження насаджень району дослідження, було виявлено доцільність визначення ширини насаджень за проекціями крон, оскільки узлісні ряди мають схильність сильно розростатися та не дають змогу використовувати земельні угіддя за сільськогосподарським призначенням. Тому приймаємо середню ширину смуг (за проекціями крон) 20 м. Таким чином, площа лісосмуг Sплс Васильківського району Київської області становить близько 1466 га, площі ріллі – 77160 га. На основі цих даних визначаємо існуючу полезахисну лісистість Лпз за формулою 1.



(1)

Оптимальну полезахисну лісистість для досліджуваного регіону (зона Лісостепу) визначаємо наступним чином:



  • Згідно з діючою інструкцією з проектування та вирощування захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарських підприємств основні лісові смуги на глинястих і суглинкових ґрунтах розміщуються на відстані 600 м ( ширина клітини ).

  • Довжина клітини поля 2000 м.

  • Площа клітини поля – 600х2000=120 га.

  • Довжина лісосмуг, що обрамляють клітину поля зі східної і південної сторони, становить 600+2000=2600 м.

  • Ширину лісосмуг в 1-му варіанті приймаємо 15 м (проектна ширина при створені) та в 2-му варіанті – 20 м (згідно із існуючим станом лісосмуг ширина за проекціями крон).

  • Площа лісосмуг становить: 1) 2600х15=3,9 га; 2) 2600х20=5,2 га.

  • Чиста площа поля (ріллі), що зайняте сільськогосподарськими агрофонами, становить: 1) 120-3,9=116,1 га; 2) 120-5,2=114,8 га.

  • Полезахисна лісистість повинна досягати таких значень:

1) ;

2)

Таким чином, фактична полезахисна лісистість Васильківського району становить 1,9 %, а оптимальні значення лісистості коливаються в межах 3,4-4,5%. Тобто, необхідно збільшити площу полезахисних лісових смуг в 2-2,5 рази.

Для проведення аналізу існуючого стану систем полезахисних лісових смуг на території сільськогосподарських агрогосподарств Васильківського району Київської області було закладено 5 тимчасових пробних площ



Зведена відомість результатів польових та камеральних робіт, проведених на тимчасових пробних площах, представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Лісівничо-таксаційна характеристика лісомеліоративних насаджень

Показник

ТПП-1

ТПП-2

ТПП-3

ТПП-4

ТПП-5

Категорія захисного насадження

поперечна полезахисна смуга

основна полезахисна смуга

поперечна полезахисна смуга

поперечна полезахисна смуга

основна полезахисна смуга

Склад насадження

10Дз

10Дз

10Дз

10Дз

10Дз

Спосіб створення

гніздовий

гніздовий

гніздовий

гніздовий

гніздовий

Кількість рядів

6

3

3

3

5

Вік, років

60

60

48

55

50

Середній діаметр, см

28,3

31,9

28,7

31,7

22,3

Середня висота, м

13,5

12,7

15,0

19,3

13,9

Бонітет

ІІІ

ІІІ

ІІІ

І

ІІІ

Кількість дерев, шт∙га-1

542

463

567

625

910

Повнота

0,87

0,94

0,92

0,99

0,89

Запас, м3∙га-1

223

242

210

387

204

Конструкція

продувна

продувна

продувна

ажурна

продувна

Таким чином, всі досліджуванні полезахисні лісові смуги є середньовіковими, чистими за складом і представлені дубом звичайним, створені гніздовим способом.

Насадження на ТПП-4 – високопродуктивне (клас бонітету – І), інші насадження – ІІІ класу бонітету, тобто середньо продуктивні. Відносно повноти – всі насадження високоповнотні (0,87-0,99). Полезахисні смуги на ТПП-1, ТПП-2, ТПП-3, ТПП-5 характеризуються продувною конструкцією, яка властива для досліджуваного регіону – Лісостепу, окрім ТПП-4, де конструкція визначена як ажурна.

У Васильківському районі об’єктами природо-заповідного фонду (природними ядрами) загальнодержавного та місцевого значення, розташованих у межах Галицько-Слобожанського екологічного коридору, є лісовий заказник "Дзвінківський", ландшафтний заказник "Васильківські Карпати" та ботанічна пам'ятка природи "Омелькова гора".

Функцію поліпшення умов для формування та відновлення довкілля як найкраще виконують захисні лісові насадження, оскільки вони в першу чергу створені з метою боротьби з водною та вітровою ерозією – головним фактором екологічної дестабілізації стану ландшафтів. Згідно із законодавством до складових структурних елементів екомережі можуть включатися полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду. Оскільки системи полезахисних смуг є штучно створеними об’єктами і функція природних ядер екомережі їм не властива, тому вони можуть виконувати роль у подальшій розбудові Національної екологічної мережі як просторової основи формування екокоридорів, відновлювальних районів і буферних.

Лінійні захисні насадження витягнутої конфігурації, зокрема – системи полезахисних лісових смуг, можуть виступати екокоридорами місцевого значення. Україна є аграрною країною, середня розораність становить 55,2%. Внаслідок господарської діяльності ареали тварин лісових екосистем фрагментуються та відділяються антропогенними ландшафтами. Єдиним джерелом їх сполучення залишаються системи насаджень, в яких частково або повністю (залежно від виду) відтворюється лісовий мікроклімат, а отже вони виконують окрім захисної роль шляхів міграції тварин та обміну генофондом. Для виконання лінійними насадженнями ролі елементів екомережі їм необхідно здійснювати пертинентний вплив, бути довговічними, стійкими, тобто утворювати лісовий біогеоценоз. Оскільки згідно із основними положеннями фітоіндикації умови середовища і рослинність є взаємопов’язаними, а також враховуючи той факт, що полезахисні смуги є штучно створеними рослинними угрупуваннями, за складом яких важко робити висновок про відповідність умов середовища, то основним показником для аналізу ступеня формування лісового ценозу в насадженнях приймаємо живий надґрунтовий покрив як найчутливіший до навантажень елемент лісу.

Детальний аналіз живого надґрунтового покриву дав наступні результати.

На ТПП-1, де проба закладалась в 6-рядній лісовій смузі, в живому надґрунтовому покриві були виявлені види, що є індикаторами лісорослинних умов від свіжої до сирої діброви (Д2-4): підмаренник чіпкий – Galium odorata L.Scop, кропива дводомна – Urtica dioica L., розрив-трава – Impatiens noli tangere L., герань Роберта – Geranium Robertianum L., квасниця звичайна – Oxalis acetosella L., кропива глуха – Lamium maculatum L., купина лікарська – Polygonatum multiflorum (L.) All. Задерніння в даній смузі, тобто проективне покриття осоково-злаковою рослинністю, становить 60%. Окрім того в цьому насадженні було виявлено лісові їстівні гриби.

В 3-рядній смузі на ТПП-2 осоково-злакова рослинність займає 80%, окрім неї в надґрунтовому покриві присутні наступні індикатори умов Д1-4 (від сухої до сирої діброви): кропива дводомна – Urtica dioica L., розрив-трава – Impatiens noli tangere L., герань Роберта – Geranium Robertianum L., гравілат міський – Geum urbanum L.

ТПП-3 закладена в 3-рядній полезахисній смузі, де процес задерніння відбувся на 90% площі. Тим не менше, в покриві присутні такі лісові види-індикатори, характерні для умов свіжих-мокрих судібров і дібров (С-Д2-5), як кропива дводомна – Urtica dioica L. та розрив-трава – Impatiens noli tangere L.

В насаженні на ТТП-4 процес задерніння спостерігається на 85% площі, на іншій частині зростають такі види лісових трав'янистих рослин-індикаторів умов від свіжої до сирої діброви: підмаренник чіпкий – Galium odorata L.Scop, кропива дводомна – Urtica dioica L., розрив-трава – Impatiens noli tangere L., герань Роберта – Geranium Robertianum L.

Під наметом 5-рядної полезахисної смуги на ТПП-5 близько 70% території зайнято осоково-злаковою рослинністю, інші 30% розподілені між такими індикаторами умов сухої-сирої діброви (Д1-4), як підмаренник чіпкий – Galium odorata L.Scop, кропива дводомна – Urtica dioica L., розрив-трава – Impatiens noli tangere L., герань Роберта – Geranium Robertianum L., купина лікарська – Polygonatum multiflorum (L.) All

Таким чином, варто відмітити, що досліджувані полезахисні лісові смуги можуть виконувати роль елементів екомережі Васильківського району Київської області, оскільки в них присутні ознаки формування лісового середовища, особливо в смугах 5-6 рядних. В 3-х рядних лісових смугах лісовий біоценоз формується лише на незначній площі і такі смуги не здатні в повному обсязі виконувати роль екокоридорів. Це обумовлено тим, що 2 ряди із 3-х є узлісними і під їх наметом активно розвивається процес задерніння. Такі особливості варто враховувати при подальшому створенні лісових смуг.

Щодо стану досліджуваних полезахисних лісових смуг, варто відмітити, що у більшості випадків вони володіють оптимальними лісомеліоративними властивостями для даного регіону, але потребують проведення лісівничих заходів (рубок догляду, ліквідацію захаращеності, догляду за підростом деревних порід та підліском тощо).
Розділ 5. Охорона праці. Зважаючи на те, що керівництво охороною праці та відповідальність за загальний стан техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах, установах, організаціях є обов’язком керівників і їх заступників, а отже за недотримання відповідних норм (нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання, за не усунення їх причин тощо), в першу чергу, відповідальність несе адміністрація. Актуальним це питання при написанні магістерської роботи є тому, що освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр" передбачає підготовку майбутніх керівників, яким доведеться мати щодня справу з комплексом заходів з охорони праці та нести відповідальність за їх невиконання.

Охорона праці є важливим елементом в процесі суспільно-економічного розвитку, зокрема, в лісовій галузі. Це обумовлено зростанням статистичних показників щодо виробничого травматизму та смертельних випадків на лісогосподарських підприємствах, особливо відрізняється небезпечністю робота на лісосіці. З метою попередження випадків виробничого травматизму на кожному лісогосподарському підприємстві чи підприємстві, де сформовано лісогосподарський підрозділ, діє система заходів з охорони праці: служба охорони праці, триступеневий контроль, комісія з питань охорони праці, проведення для працівників інструктажів, спеціального навчання та навчання посадових осіб і перевірку знань, атестація робочого місця тощо.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
За результатами досліджень систем полезахисних лісових смуг Васильківського району Київської області, проведених під час виконання магістерської роботи можна зробити наступні висновки:

  1. Кліматичні та ґрунтові умови досить сприятливі для вирощування як сільськогосподарських, так і лісогосподарських культур.

  2. Негативними факторами впливу є недостатнє зволоження ґрунту та суховійні вітри, повторюваність яких є досить високою протягом вегетаційного періоду. Рельєф території розташування регіону має рівнинний характер, що дозволяє без перешкод проникати сухим східним і вологим західним, холодним північним і теплим південним вітрам, проте влітку переважають вологі західні та північно-західні вітри, що приносять значну кількість опадів. Найбільша кількість днів з суховіями – 7, із них дуже посушливі – 2. Найчастіше зустрічаються досить родючі сірі лісові ґрунти.

  3. Оптимізація лісоаграрних ландшафтів передбачає оптимальне співвідношення між різними категоріями земель. Одним із параметрів оптимальності є полезахисна лісистість, яка для досліджуваного регіону становить 1,9%, що в 2-2,5 рази менше, ніж необхідні значення. Таким чином, рівень захищеності угідь, а отже оптимальності лісоаграрного ландшафту, недостатній.

  4. Визначено, що для встановлення ознак присутності лісового мікроклімату в лінійних насадженнях, тобто стійкості полезахисних лісових смуг, необхідно орієнтуватися складом рослинних угрупувань в живому надґрунтовому покриві. Це обумовлено тим, що наявність підліску визначається проектною конструкціє наснаження та типом культур або він формується природно в незначних обсягах, а надґрунтовий фітоценоз є найбільш чутливим до навантажень та може виконувати роль індикатора змін умов середовища.

  5. В досліджуваних середньовікових дубових полезахисних лісових смугах Васильківського району Київської області на основі детального аналізу живого надґрунтового покриву під їх наметом та інших елементів лісу було виявлено здатність формування в насадженнях лісового біогеоценозу. Підтвердженням утворення лісового середовища стала присутність у трав’янистому покриві характерних лісових видів, лісової підстилки, підліску, сформований внаслідок перенесення насіння птахами та іншими представниками фауни, наявність останньої, а також характерних для лісового середовища грибів.

  6. В трьох рядних лісових смугах (в порівнянні з 5-6 рядними) лісове середовище формується в незначній мірі, оскільки в вузьких лісових смугах проникає більше світла з узлісних рядів, що обумовлює активізацію процесу задерніння, який не дає змогу зростати лісовим видам трав'яної рослинності.

  7. Полезахисні лісові смуги можуть виконувати роль екологічних коридорів, тобто сполучних територій між ключовими ядрами, в структурі регіональної екологічної мережі.

Відповідно до здійснених висновків пропонуємо наступні заходи щодо оптимізації систем полезахисних лісових смуг в контексті формування екологічної мережі:

  1. Лісоаграрні ландшафти Васильківського району Київської області необхідно оптимізувати, орієнтуючись на співвідношення площі ріллі і полезахисних лісових смуг, тобто показник полезахисної лісистості.

  2. У рамках програми "Ліси України на 2002-2015 роки" та "Загальнодержавної програми формування Національної екологічної мережі на 2000-2015 роки України" необхідно збільшити площу полезахисних лісових смуг в регіоні дослідження в 2-2,5 рази.

  3. Під час проектування заходів з лісорозведення необхідно обґрунтовувати відповідно до регіональних та місцевих особливостей не лише видовий склад, конструкцію, ширину і т.п., але в розрізі екомережі й просторове розміщення насаджень, адже саме ліс виступає її територіальним каркасом.

  4. Для забезпечення стійкості і продуктивності насаджень необхідно створювати 4-6 рядні полезахисні лісові смуги, що дасть змогу впевнено залучати їх до розбудови Національної екологічної мережі.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
Статті у наукових журналах і збірниках наукових праць

  1. Лобченко Г.О. Роль і місце системи полезахисних лісових смуг у формуванні регіональної екологічної мережі Київщини / Г.О. Лобченко // Науковий вісник НУБіП України (у друці).

Матеріали та тези конференцій

  1. Лобченко Г.О. Ліси Київщини – каркас регіональної екологічної мережі // Матеріали всеукр. студентської наук. конф. – К.: НУБіП України, 2011. – С. 119-120.

  2. Лобченко Г.О. Роль системи полезахисних лісових смуг у формуванні регіональної екологічної мережі Київської області // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. молодих вчених. – К.: НУБіП України, 2011. – С. 71-72.



Лобченко Г.О. Оптимізація систем полезахисних лісових смуг в контексті формування екологічної мережі Васильківського району Київської області. – Рукопис.

Магістерська робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр" за спеціальністю 8.1304.01 – лісове господарство. – Національний університет біоресурсів і природокористування України. – м. Київ, 2011.



Магістерська робота присвячена безпосередньому дослідженню та аналізу стану існуючих систем полезахисних смуг Васильківського району Київської області як просторового елементу екологічної мережі даного регіону та в розрізі цього визначення шляхів оптимізації лісистості території.

Наведено аналітичний огляд літературних джерел з питань оптимізації лісоаграрних ландшафтів, зокрема, систем полезахисних лісових смуг, та їх ролі у формуванні Національної екологічної мережі.

На основі досліджень в полезахисних лісових смугах Васильківського району Київської області обґрунтовано здатність цих лісових екосистем до формування лісового біогеоценозу. Підтвердженням утворення лісового середовища стала присутність у трав’янистому покриві характерних лісових видів, лісової підстилки, підліску, сформований внаслідок перенесення насіння птахами та іншими представниками фауни, наявність останньої, а також характерних для лісового середовища грибів. Відмічено, що в 3-х рядних лісових смугах (в порівнянні з 5-6-ти рядними) лісове середовище формується в незначній мірі у зв’язку з активізацією процесу задерніння.

Встановлено, що полезахисні лісові смуги можуть виконувати роль екологічних коридорів, тобто сполучних територій між ключовими ядрами, в структурі регіональної екологічної мережі. Надано пропозиції щодо оптимізації систем полезахисних лісових смуг в контексті формування екологічної мережі.

Ключові слова: екокоридор, екологічна мережа, захисні властивості, природно-заповідний фонд, лісистість, система полезахисних лісових смуг, оптимізація, фітоіндикація.
Лобченко А.А. Оптимизация систем полезащитных лесных полос в контексте формирования экологической сети Васильковского района Киевской области. – Рукопись.

Магистерская работа на соискание образовательно-квалификационного уровня "Магистр" по специальности 8.1304.01 – лесное хозяйство. – Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. – г. Киев, 2011.



Магистерская работа посвящена непосредственному изучению и анализу состояния существующих систем полезащитных полос Васильковского района Киевской области в качестве пространственного элемента экологической сети данного региона и в разрезе этого определения путей оптимизации лесистости территории.

Произведено аналитический обзор литературных источников по вопросам оптимизации лесоаграрных ландшафтов, в частности, систем полезащитных лесных полос, и их роли в формировании Национальной экологической сети.

На основе изучения в полезащитных лесных полосах Васильковского района Киевской области обосновано способность этих лесных экосистем к формованию лесного биогеоценоза. Подтверждением образования лесной среды стало присутствие в растительном покрове характерных лесных видов, лесной подстилки, подлеска, сформированного вследствие перемещения семян птицами и другими представителями фауны, наличие последней, а также характерных для лесной среды грибов. Отмечено, что в 3-х рядных лесных полосах (в сравнении с 5-6-ти рядными) лесная среда формируется в незначительной мере в связи с активизацией процесса задернения.

Установлено, что полезащитные лесные полосы могут исполнять роль экологических коридоров, то есть соединительных территорий между ключевыми ядрами, в структуре региональной экологической сети. Предложено пути оптимизации систем полезащитных лесных полос в контексте формирования экологической сети.

Ключевые слова: экокоридор, экологическая сеть, защитные свойства, природно-заповедный фонд, лесистость, система полезащитных лесных полос, оптимизация, фитоиндикация.
Lobchenko G.O. Optimization of windbreaks systems in the contents of forming of ecological network in Vasylkiv district of Kiev region. – The manuscript.

Master paper for awarding of Master Degree on specialty 8.1304.01 – Forestry. – National university of Life and Environmental Sciences of Ukraine of the Cabinet of Ministry of Ukraine. – Kiev, 2011.



Master paper devoted to researches and analyze of current state of windbreaks in Vasylkiv district of Kiev region as an space element of ecological network of the region and determination of the ways of forest cover rate within the territory.

The analytical review of bibliography concerning to problems of forest landscapes optimization, systems of windbreaks and their role in forming of the National ecological network are observed in the paper.

It’s found out the possibility of the special forest ecosystems (windbreaks) for forming of forest biogeocenocis in Vasylkiv district of Kiev region. The forming of forest sites is approved by herb cover consisting with typical forest species, forest litter, understory, formed in result of distribution seeds by birds and other representatives of fauna, and special fungi of forest sites. The process of forest sites formation leads more intensively in the 5-6 rows windbreaks in comparison with narrow windbreaks.

It’s found out that windbreaks could be used as ecological corridors that are communication corridors between key cores in the structure of econetwork. The propositions concerning to windbreaks systems optimization in the contents of formation of ecological network have been done.

Key words: Ecological network, natural reserve fund, percentage of forest cover, system of windbreaks, protective properties, ecological corridor, biodiversity.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка