Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі




Скачати 102.52 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір102.52 Kb.



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:


головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» Гаврильця О.В. та Соботюк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнефармація» (організаційно-правова форма якого змінена під час судового розгляду на товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація»; далі – Товариство) до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області (далі – Інспекція) про визнання нечинним рішення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Інспекції від 6 серпня 2009 року № 192 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині стягнення необґрунтованої виручки в сумі 4403 грн 73 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 8807 грн 46 коп. за період з 11 по 20 лютого 2009 року.

Оскаржуване рішення Інспекція прийняла на підставі акта від 31 липня 2009 року № 386, у якому вказано на необґрунтоване завищення Товариством граничних розмірів торговельних надбавок при формуванні та застосуванні відпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (далі – постанова № 955).

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2009 року позов задовольнив: визнав нечинним рішення Інспекції від 6 серпня 2009 року № 192. Цей суд дійшов висновку, що йому не надано доказів оприлюднення у період з 11 по 19 лютого 2009 року Ухвали Конституційного Суду України від 11 лютого 2009 року про відмову у відкритті провадження за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) низки постанов Кабінету Міністрів України, у тому числі постанови № 955. Про наявність зазначеної ухвали позивач міг дізнатися лише 20 лютого 2009 року – після розміщення відповідного повідомлення в газеті «Урядовий кур’єр» від 20 лютого 2009 року № 31. У зв’язку з цим вини позивача у незастосуванні положень цієї постанови у період з 11 по 20 лютого 2009 року немає.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 червня 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року в частині визнання нечинним рішення Інспекції від 6 серпня 2009 року № 192 щодо вилучення необґрунтованої виручки в сумі 4403 грн 73 коп. скасував і прийняв нову – про відмову в задоволенні позову в цій частині, в решті постанову залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 5 грудня 2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2011 року скасував і прийняв нову, якою в позові Товариству до Інспекції про визнання нечинним рішення відмовив.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що відповідно до положень частини шостої статті 52 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі – Закон № 794-VII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та частини третьої статті 50 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон № 422/96-ВР) датою відновлення дії постанови № 955 є дата прийняття Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Президента України, а саме 11 лютого 2009 року. Отже, в період з 11 по 20 лютого 2009 року позивач отримав необґрунтовану виручку, а тому рішення Інспекції про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині стягнення необґрунтованої виручки в сумі 4403 грн 73 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 8807 грн 46 коп. є обґрунтованим.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом положень постанови № 955 в певному періоді часу, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2013 року. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № К-12576/10, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

У судовому рішенні від 2 червня 2011 року, на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд дійшов висновку, що Інспекція не мала законних підстав для прийняття рішення про застосування до товариства економічних санкцій за порушення постанови № 955. Цей суд послався на те, що факт відновлення дії зазначеної постанови відповідно до статті 57 Конституції України має бути належним чином доведений до відома населення шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях. Обидві події, датовані 10 квітня 2009 року (підписання до друку «Вісника Конституційного Суду України, № 2» з текстом ухвали Конституційного Суду України від 11 лютого 2009 року) та 24 квітня 2009 року (оприлюднення Указу Президента України № 259/2009 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України», яким було визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Указ Президента України від 3 грудня 2008 року № 1139 «Про зупинення дії постанов Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 827 і № 837, від 17 жовтня 2008 року № 955»), відбулися після закінчення періоду, за який проводилася перевірка товариства, а з інших офіційних джерел позивач отримати зазначену інформацію не міг.

Аналіз зазначених судових рішень дає підстави для висновку, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував постанову № 955 у період з 11 по 20 лютого 2009 року.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового правозастосування, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Суди встановили, що 17 жовтня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 955, якою було встановлено граничні торговельні та/або постачальницько-збутові надбавки (націнки) на окремі лікарські засоби і вироби медичного призначення.

Постанова набула чинності 6 листопада 2008 року у зв’язку з її офіційним опублікуванням в газеті «Урядовий кур’єр».

Указом Президента України від 3 грудня 2008 року № 1139/2008 «Про зупинення дії постанов Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 827 і № 837, від 17 жовтня 2008 року № 955 та від 19 листопада 2008 року № 1022» дію постанови № 955 було зупинено. Цей указ набув чинності 5 грудня 2008 року після опублікування в газеті «Офіційний вісник Президента України».

Президент України 3 грудня 2008 року відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону № 422/96-ВР звернувся з конституційним поданням до Конституційного Суду України, в якому порушив питання конституційності постанов Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №№ 827, 837, 17 жовтня 2008 року № 955 та 19 листопада 2008 року № 1022.

Конституційний Суд України 11 лютого 2009 року своєю Ухвалою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України. Повідомлення про зазначену Ухвалу Конституційного Суду України вперше було опубліковано у газеті «Урядовий кур’єр» 20 лютого 2009 року.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 422/96-ВР прийнята Конституційним Судом України на його засіданні процесуальна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є остаточною.

Частинами п’ятою та шостою статті 52 Закону № 794-VII передбачено, що зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом. Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта.

Таким чином, у законах про Конституційний Суд України та про Кабінет Міністрів України не передбачено порядку офіційного оприлюднення інформації про відновлення дії зупиненого акта Кабінету Міністрів України у випадку винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження шляхом офіційного оприлюднення цієї ухвали, хоча передбачено, що з моменту прийняття такого рішення відновлює дію зупинений Указом Президента України акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі статтею 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що при прийнятті Інспекцією рішення від 6 серпня 2009 року № 192 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині стягнення з Товариства необґрунтованої виручки та застосування до Товариства штрафних санкцій не було враховано, що про відновлення дії постанови № 955 Товариство дізналося лише після опублікування інформації про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Президента України в офіційних друкованих виданнях, зокрема з повідомлення в газеті «Урядовий кур’єр» від 20 лютого 2009 року № 31. На порушення зазначених вище норм касаційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, формально виходив із того, що з моменту відмови у відкритті конституційного провадження автоматично відновила дію постанова № 955, при цьому залишив поза увагою, що на порушення статті 57 Конституції України інформація населенню про відновлення дії цієї постанови належним чином доведена не була.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах на підставі аналізу постанови № 955, частин п’ятої, шостої статті 52 Закону № 794-VII та частини третьої статті 50 Закону № 422/96-ВР, статті 57 Конституції України дійшла висновку, що у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України, дію якої було зупинено Указом Президента України, ця постанова відновлює свою дію з моменту доведення до відома населення зазначеної Ухвали Конституційного Суду України шляхом опублікування в офіційних виданнях, тобто коли фізичні особи та суб’єкти господарювання могли дізнатися про прийняття Конституційним Судом України цієї ухвали та відновлення дії постанови № 955.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву Товариства слід задовольнити частково, ухвалу касаційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців

М.Б. Гусак

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

О.Б.Прокопенко








ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
справа № 21-128а14
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах на підставі аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», частин п’ятої, шостої статті 52 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» та частини третьої статті 50 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», статті 57 Конституції України дійшла висновку, що у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України, дію якої було зупинено Указом Президента України, ця постанова відновлює свою дію з моменту доведення до відома населення зазначеної Ухвали Конституційного Суду України шляхом опублікування в офіційних виданнях, тобто коли фізичні особи та суб’єкти господарювання могли дізнатися про прийняття Конституційним Судом України цієї ухвали та відновлення дії акта Кабінету Міністрів України.


Суддя

Верховного Суду України О.А. Коротких


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка