Лекція №1 Тема: Курс «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом»




Скачати 88.12 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір88.12 Kb.


Лекція №1
Тема: Курс «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом» та його значення для підготовки майбутнього керівника. Мета і завдання викладання хореографії в дитячому танцювальному колективі. Педагогічна майстерність. Особистісні якості викладача хореографії.

Мета: Розкрити зміст курсу «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом», ознайомити із змістом хореографічної роботи в дитячому колективі, пояснити завдання педагога-хореографа в навчально-виховній роботі з дітьми, визначити, якими якостями повинен володіти педагог-хореограф для успішної роботи з дитячим хореографічним колективом.
План

1. Курс «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом» та його значення для підготовки майбутнього керівника.

2. Зміст хореографічної роботи з дітьми.

3. Педагогічна майстерність. Особистісні якості викладача хореографії.



Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає мета і завдання курс «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом» ?

2. Які завдання вирішує педагог-хореограф у хореографічній роботі з дітьми?

3. Якими якостями повинен володіти викладач танців для успішної роботи з дітьми?

4. «Любимчики» в колективі – це позитив чи негатив? Чому?

5. В чому відчувається складність педагога в роботі на першому році навчання?


1. Курс «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом» та його значення для підготовки майбутнього керівника

Предмет «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом» є складовою професійної підготовки майбутніх хореографів. Вивчення дисципліни сприятиме розширенню знань студентів щодо методики проведення занять з хореографічним колективом та накопичення теоретичної бази для творчої роботи, виробленню практичних умінь та навичок для майбутньої їх реалізації у роботі з хореографічним колективом. Предмет передбачає ознайомлення майбутніх керівників хореографічних колективів з методами і формами навчання і виховання, оскільки педагог-хореограф повинен мати міцні професійні знання, бути освіченим в галузі хореографії.

Крім основних знань з хореографії, майбутній хореограф повинен володіти знаннями з основ педагогіки, бути певною мірою психологом, спроможним аналізувати духовний стан своїх учнів. Від загальної культури й знань педагога залежать моральні й естетичні якості його учнів. В діяльності керівника танцювального колективу органічно поєднуються спеціальні хореографічні, педагогічні знання і навички.

Навчальна дисципліна «Методика роботи з колективом» ставить за мету ознайомлення студентів з основами педагогічного процесу, методикою і практикою викладання у хореографічних колективах, багатогранною діяльністю керівника колективу, особливостями організації роботи з різними категоріями учасників хореографічних колективів, специфікою та методикою роботи з дітьми.

Основне завдання курсу - підвищення рівня теоретичних знань з методики організації роботи з хореографічним колективом, закріплення практичних навичок щодо цього, підготовка студента до майбутньої діяльності в якості керівника аматорського хореографічного колективу.

Програма передбачає вивчення найбільш важливих тем, які допоможуть студентам оволодіти сучасною методикою навчально-виховної та репетиційної роботи в колективі.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

• напрямки розвитку сучасної науки про методи керівництва колективом;

• загальні вимоги до організації роботи в дитячих танцювальних колективах;

• закономірності розвитку дитячого танцювального колективу;

• роль керівника в хореографічному колективі;

• методи стимуляції діяльності хореографічного колективу.


вміти:

• застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності при керівництві хореографічним колективом;

• планувати роботу в колективах;

• проводити навчально-виховну роботу;

• організовувати концертну діяльність хореографічного колективу, участь у конкурсах, фестивалях.
Курс тісно пов'язаний дисциплінами таким, як «Педагогіка», «Вікова психологія», «Класичний танець», «Народно-сценічний танець», «Композиція та постановка танцю», «Сучасний та бальний танець», «Методика викладання хореографії».
2. Зміст хореографічної роботи з дітьми

Хореографічне мистецтво має велике значення в розвитку молодої людини. Засобами танцювального мистецтва прищеплюється любов до прекрасного. Саме така мета ставиться перед керівниками хореографічних гуртків в школах, оскільки естетичне виховання повинно починатися у ранньому віці.

Викладаючи танці у школі, завжди треба пам’ятати, що танець, як мистецька дія, не може бути беззмістовним, бо він, як і інші види мистецтв, допомагає формуванню світогляду.

Хореографічне виховання дитини не можна уявити без піклування про її фізичний розвиток. Танцюрист, який вільно володіє своїм тілом і легко координує рухи, повніше і глибше розкриває зміст танцю.

Кожен хореографічний твір вимагає від учня емоційності, творчої активності, мобілізації всіх його фізичних і духовних сил. Завдання педагога-хореографа полягає в тому, щоб невпинно підвищувати хореографічну культуру дітей, знайомлячи їх з кращими зразками танцювального мистецтва, з життям і діяльністю провідних хореографів, танцюристів і художніх колективів.

Діти, які систематично займаються хореографією, набувають гарної, стрункої постави, легко і граціозно рухаються. При цьому зникають такі фізичні вади, як сутулість, ходьба з піднятими плечима, похилена голова, розмашиста хода і ін. Приємними стають щоденна підтягнутість, акуратність одягу, зачіски, а ввічливість стає нормою поведінки. В колективі виховуються почуття товариськості та колективності.

Рухи, які діти виконують у супроводі музики, мають бути засобом виразності, а не механічним згинанням і розгинанням суглобів.

Крім того, педагог-хореограф повинен навчити своїх вихованців основ танцювального мистецтва, дати їм необхідні знання, навики, танцювальну техніку, враховуючи вікові особливості учнів. Діти, особливо молодшого віку, сповнені великої енергії. Вони перебувають у постійному русі. У дітей початкових класів розширюється уявлення про те, що треба зробити для правильного виконання руху, танцю. Вони можуть перевіряти самі себе. Стають уважніші до якості виконання завдання, сміливіше керують своїми рухами. При цьому педагог має можливість підвищити вимоги щодо якості і самостійності в роботі.

Введення у навчання початкових прийомів «exersis» класичного танцю, які не перевантажують м’язовий апарат, дає педагогові можливість піднести виховання танцювальної культури.

Завдання і зміст для групи 7-8 років залишаються такі ж, що і для початкових класів, але ускладнюються відповідно до віку. Збагачується і поглиблюється зміст усіх завдань і збільшується тривалість номерів, ускладнюється композиція, підвищується вимоги до виконання. Поповнюється запас рухів, їх координація покращується з музичним супроводом. Розвиток рухових навичок у більш швидкому темпі. Діти повинні запам’ятовувати послідовність розвитку дій в танцях, іграх, побудовах, етюдах, вправніше відтворювати образи.

Основою хореографічної підготовки учнів є вивчення танцювальних вправ класичної системи танцю. Ці вправи послідовні, тренують м’язи дітей, надають їм легкості, невимушеності.

Завдання з вивчення в загальноосвітній школі не можуть бути прийняті в тому обсязі, що й у спеціальних навчальних закладах, бо він вимагає багаторічної підготовки, віртуозності рухів, щоденного шліфування танцювальної техніки. Вивчення школи класичного танцю з дітьми треба здійснювати в розумних межах. Отримавши правильну систематичну підготовку, діти показують хороші зразки дитячого танцю, невимушеного і виразного. Розучувати основні вправи класичного тренажу необхідно для вироблення правильного положення рук, ніг, голови і корпуса, для розвитку і зміцнення м’язів тіла, тобто для вироблення правильних, легких і чітких рухів.

Підготовка до виконання народних танців здійснюється в процесі вивчення вправ народно-сценічного танцю – характерного тренажу, елементів і танцювальних комбінацій, які входять до репертуару цієї групи. Вправи, що вивчаються у навчальному обсязі, - це такі, які допомагають чіткому і виразному виконанню того чи іншого народного танцю.

Робота керівника хореографічного колективу чи учителя-хореографа оцінюється поставленими творами, що є у репертуарі колективу чи школи. Результати постановчої роботи свідчать про якість навчально-виховної роботи керівника.

Головне у вихованні – це уміння педагога включити в роботу різні аналізатори, які збуджують думки і почуття дитини.


3. Педагогічна майстерність. Особистісні якості викладача хореографії.

Людина, яка присвятила себе педагогічній діяльності, повинна володіти багатьма якостями. Про них йдеться у вітчизняній і світовій літературі. Згадати хоча б К. Ушинського чи А. Макаренка. Висловлені ними думки про роль і покликання педагога стосуються і викладачів-хореографів, і керівників художньої самодіяльності (танцювальних колективів).

Хореографія, як вид мистецтва, має свою специфіку, яка, в свою чергу, визначає особливості професії педагога-хореографа. Крім досконалого знання свого предмета, педагог-хореограф повинен знати педагогіку, вивчити анатомію людини, музику, стати в якійсь мірі психологом, який аналізує душевний стан своїх підопічних. Від загальної культури і знань вчителя залежить дуже багато: світогляд, моральні та естетичні принципи його учнів; все хороше ,як і все погане , що є у вчителя, переходить до них.

Педагог-хореограф повинен служити прикладом для своїх учнів. Він повинен розуміти, що одне із головних завдань у роботі з молоддю – виховання гідних громадян України, для якої стійкий моральний вид є основним в житті і діяльності.

Якими ж ще якостями повинен володіти хореограф?

Викладач танцю – це вольова, витримана і вимоглива людина. Вона повинна мати проникливе око, бути здібною, помічати всі недоліки і помилки своїх учнів на уроках і репетиціях. В педагогіці немає «несуттєвих» дрібниць: із багатьох, інколи майже непомітних частинок складається характер, образ думок, весь зовнішній вигляд майбутнього спеціаліста.

Дуже важливо для педагога танцю вміти управляти своїми емоціями. Коли вчитель переступає поріг класу, він повинен за дверима залишити всі свої особисті переживання, навіть найтяжчі чи найхвилюючіші.

Якщо вчитель чимось стурбований чи розсіяний, його настрій і стан передається обов’язково учням. Нервозність і роздратованість призведуть до того, що весь урок пройде в нездоровій атмосфері. І навпаки, привітна усмішка і ласкаве слово педагога відразу зададуть необхідний тон заняттю. Проясніють обличчя, заблищать очі учнів, виникне атмосфера, яка необхідна для проведення уроку, де фізичні зусилля завжди поєднуються з великою затратою нервової і фізичної енергії.

Чергове заняття педагог-хореограф готує заздалегідь з урахуванням обов’язкової програми. Урок, побудований на імпровізації, рідко буває вдалим.

Викладач танцю неодмінно повинен бути хорошим організатором творчого процесу. Якщо у нього мало необхідних природних даних, він обов’язково повинен їх розвивати. Висока вимогливість до себе, а не лише до учнів, - одне з найпершочергових завдань хореографа.

Педагог-хореограф не повинен обмежуватись простим показом того чи іншого руху, який заплановано розучувати за програмою. Потрібно обов’язково пояснити значимість кожної вправи: якій меті вона служить, які м’язи розвиває. Якщо учні працюють над вправами свідомо, вони сягнуть великих успіхів за короткий термін.

Здібності, як відомо, бувають різні. В одних учнів будова тіла краща, в інших – гірша, м’язи і зв’язки в одних більш еластичні, ніж в інших, сприйняття і пам’ять також не однакові. В такому випадку велике значення має терпеливість педагога. Якщо одним дається легко і вони завдання розуміють відразу, то з іншими доводиться попрацювати. Інколи з’являються «любимчики», яким приділяється більша увага. Тут виникає небезпека нехтування правилами педагогіки: педагогові успіхи всіх учнів повинні бути однаково дорогими, і учні повинні це відчувати.

Особлива відповідальність лягає на хореографа, який працює з групою дітей першого року навчання. Тут він добивається засвоєння самої основи танцювальних навиків, «ставить» учням спину, тобто закладає фундамент стійкості, рівноваги, які пізніше будуть так необхідні в танці; розвиває виворітність, без чого немислима висока культура виконання; привчає до координації руху рук, ніг, корпуса, голови, без чого також нема мистецтва танцю. Якщо щось випаде з поля зору педагога-хореографа, то наверстати упущене пізніше дуже важко.
Список рекомендованих джерел:

1. Голдрич О.С. Методика викладання хореографії: Навчальний посібник. – Львів: «Сполом», 2006. – 84 с.



2. Голдрич О.С. Методика роботи з хореографічним колективом: Посібник для студентів-хореографів мистецьких навчальних закладів України І-ІІ рівня акредитації. Вид. 2-е – Львів: «Сполом», 2007. – 72 с.

3. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: Методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. – Рівне: РДГУ, 2000. – 76 с.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка