Лекція тема: анатомія шкіри план вікові особливості будови І функції шкіри. Придатки шкіри




Сторінка1/8
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.72 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
ЛЕКЦІЯ

Тема: АНАТОМІЯ ШКІРИ

ПЛАН


1. Вікові особливості будови і функції шкіри.

2. Придатки шкіри.

3. Потовидільна і терморегулкюча функції шкіри.

4. Профілактика шкірних захворювань у дітей.

5. Роль шкіри в загартуванні дитячого організму.

6. Гігієна шкіри.


1. Шкіра - ззовні вкриває тіло людини. Маса шкіри без підшкірної клітковини складає 4-9% від маси тіла, її поверхня дорівнює 1,5-2м². Товщина шкіри без підшкірної клітковини складає від 0,5 до 4мм.

В внутрішньоутробному періоді розвитку шкіра розвивається з зовнішнього (ендодерма) і середнього (мезодерма) зародкових шарів. З ентодерми розвивається зовнішній шар шкіри - епідерміс, а з мезодерми - середній шар шкіри (дерма) та підшкірна жирова клітковина. Отже шкіра складається з епідермісу, дерми та підшкірної жирової клітковини.



Епідерміс.

Епідерміс являє собою багатошаровий плоский ороговіваючий епітелій товщиною від 0,003 до 0,12мм, а на долонях та на підошвах стоп ніг до 1,4мм. Розглянемо будову епідермісу. На базальній мембрані, яка відділяє дерму від епідермісу розташований одним рядом шар призматичних клітин - базальний шар. Тут відбувається мітотичний поділ цих клітин і всі ці клітини поступово витісняються назовні почергово утворюючи різні шари епідермісу, доки не перетворяться на луску. Так відбувається самооновлення шкіри. В базальному шарі також відбувається утворення пігменту, яке відбувається в меланоцитах, розташованих над базальними клітинами.



Шипуватий шар складається з 3-8 шарів клітин. Ці клітини з'єднані між собою цитоплазматичними виростами - шипами, звідки і дістали свою назву. Тут також знаходяться клітини Лангерганса, які виконують фагоцитарну функцію і перші розпізнають поступивший через шкіру алерген.

Над шипуватим шаром розташований зернистий шар, який складається з 1-3 рядів клітин ромбовидної форми, з численними зернами, в яких починається утворюватись речовина, яка потім перетвориться в кератин. Клітини базального, шипуватого та зернистого шарів мають ядра. Над зернистим шаром розташований блискучий шар, який утворений 1-2 рядами блискучих плоских клітин, з нечіткими краями. Ці клітини заповнені блискучою речовиною - олеїдіном. Тут також є глікоген, жирові речовини.



Роговий шар - самий поверхневий, він утворений десятками шарів пластинок, тобто тісно контактуючими між собою без'ядерними клітинами. Вони складаються з рогової речовини, яка містить кератин. В найбільш поверхневій частині ці пластинки розрихляються і перетворюються на луску, яка злущується. Ми розглянули будову епідермісу, під епідермісом розташована дерма - середня частина шкіри.

Дерма.

Товщина дерми, або безпосередньо шкіри від 0,49 до 4,75мм. Дерма - це сполучна тканина. Вона складається з волокон, клітин, проміжної речовини. Волокна - колагенові, аргірофільні та еластичні. Клітини - фібропласти, фіброцити, гістіоцити, блукаючі і тучні клітини. Дерма складається з поверхневого (сосочкового) і внутрішнього (сітчастого) шарів:

1) сосочковий шар побудований з ніжноволокнистої рихлої сполучної тканини.

2) сітчастий шар побудований з пучків колагенових волокон, оточених сіткою еластичних волокон.



Підшкірна жирова клітковина складається з пучків сполучної тканини, між якими розташовані шаровидні жирові клітини. Тут знаходяться кровоносні судини, нервові закінчення, нервові рецептори шкіри, потові та сальні залози, волосся.

Вільні нервові закінчення сприймають біль, зуд, печію. Тільць Мейсснера сприймають тактильне чуття (дотик). Колби Краузе (сприймають холод) і тільця Руффіні (сприймають тепло) - це термо-рецептори.

Пластинчасті тільця Фатера-Пачіні сприймають тиск - барорецептори.

На всій поверхні шкіри нараховується до 250 тисяч холодових колбочок Краузе; до З0 тисяч теплових тілець Руффіні; до 5 млн. тілець Мейсснера; до 2-4 млн. вільних нервових закінчень.



Вікові особливості будови шкіри. Однією з основних особливостей шкіри дітей є те, що у них більша поверхня шкіри приходиться на 1кг ваги, ніж у дорослих. Абсолютна ж поверхня шкіри у дітей менша, ніж у дорослих. На 1кг маси тіла доводиться:

- у новонароджених - 704 см²;

- в 1 рік - 528 см²;

- в 6 років - 456 -//-;

- в 10 років - 423 -//-;

- в 15 років - 378 -//-;

- у дорослих - 221 см².

Ця особливість обумовлює значно більшу тепловіддачу в дітей, що обумовлює і високе теплоутворення. До 9 років встановлюється теплорегуляція, як у дорослих. На протязі життя кількість потових залоз не змінюється, але змінюються їх розміри і секреторна функція. Кількість потових залоз на одиницю поверхні шкіри в дітей в 10 разів більша.

Морфологічний розвиток потових залоз завершується в 7 років. Потовиділення починається на 4 тижні життя. Особливо збільшується потовиділення в 2 роки. Змінюється з віком і функція сальних залоз. Активність цих залоз значно збільшується перед народженням дитини. Вони утворюють на шкірі плоду "змазку", яка полегшує проходження дитини по родових шляхах матері. Після народження секреція сальних залоз зменшується, але знову збільшується в період статевого дозрівання.

2. Волосся, сальні, потові залози, нігті - це придатки шкіри, які розвиваються з ектодерми.



Волосся знаходиться на всій поверхні тіла, за виключенням долонь, підошв ніг, червоної кайми губ, сосків молочних залоз, частини поверхонь зовнішніх статевих органів. Густина розташування волосся складає від 40 до 1000 на 1см² шкіри. Волосся людини виконує чутливу функцію, захисну та ізолюючу функції. Волосок складається з стержня і кореня. Корінь складається з мозкової та коркової речовини. Корінь оточує кутикулою і закінчується волосяною цибулиною, яка забезпечує ріст волосся. В волосяну цибулину вдається волосяний сосочок з кровоносними судинами і нервами. Корінь і цибулина волосся знаходяться в волосяному мішечку, який складається з епітеліальної і поверхневої сполучнотканинної оболонок, до яких кріпиться м'яз піднімаючий волосся. Корінь + цибулина + волосяний мішок називаються разом волосяним фоллікулом. В верхній частині фоллікула знаходиться розширення (волосяна воронка), куди відкривається проток сальної залози. Колір волосся зумовлений пігментом у мозковій речовині волосся. При накопиченні міхурців повітря відбувається посивіння волосся.

Сальні залози розташовані всюди, крім долонь та підошв стоп ніг. Протоки залоз відкриваються в устя волосяних фоллікулів. На червоній каймі губ вони відкриваються на поверхню шкіри. Секрет сальних залоз - шкірне сало утворюється з продуктів розпаду клітин кінцевих відділів цих залоз.

Потові залози є двох видів. Розрізняють мерокринні та апокринні залози, які продукують різний за своїм складом піт.

Мерокринні потові залози розташовані по всій шкірі. На 1 см² шкіри їх - 200 до 800 штук.

Апокринні потві залози знаходяться тільки в підмишечних западинах, навколо грудних сосків, на шкірі чола, в ділянці промежини. Вони відкриваються в волосяний фоллікул вище від сальної залози, або безпосередньо на поверхню шкіри.

Нігті складаються з щільних рогових лусочок, які зберегли рештки ядер. Шкіра під нігтем називається нігтьовим ложем. Позаду та з боків ніготь прикритий шкірними валиками нігтя. Задній валик утворює тонку рогову пластинку епідерміса - наднігтьову пластинку, яка покриває зверху корінь нігтя. Корінь нігтя глибоко вдається під задній валик нігтя. Епітелій шкіри, на якому лежить корінь нігтя, називається матриксом. Ріст нігтя відбувається за рахунок клітин матрикса.

3. Функції шкіри:

А. Захисна функція.

Шкіра захищає організм людини від механічних, фізичних, хімічних та біологічних дій зовнішнього середовища. Так від механічних дій (тертя, тиск, травма) шкіра захищає за рахунок рогового шару шкіри, високої еластичності шкіри, підшкірної жирової клітковини.

Захист від висихання відбувається за рахунок утворення на поверхні шкіри жирової "змазки".

Шкірний пігмент, роговий і блискучий шари шкіри захищають організм від ультрафіолетового проміння. Шкіра частково захищає організм від деяких хімічних речовин невисокої концентрації.

Шкіра являє собою біологічний бар'єр. Захищає від мікробів.

Б. Терморегулююча функція.

Шкіра захищає організм, як від переохолодження, так і від перегрівання. Шкіра є поганим провідником тепла, що допомагає організму зберегти сталу температуру.

В той же час віддача тепла організмом (до 80%) відбувається через шкіру - за рахунок тепловіддачі шкіри (інфрачервоне проміння), випаровування води (піт).

Регулювання процесів тепловіддачі засноване на змінах кровообігу, потовиділення і контролюється вегетативною нервовою системою.



В. Секреторна функція.

Сальні залози виробляють шкірне сало, яке складається з жирних кислот, ефірів холестерину, гліцерину і т.д. Шкірне сало змішуючись з потом, утворює на поверхні шкіри тонку плівку, яка має бактеріостатичний, фунгістатичний вплив, протидіє втраті води організмом.

Мерокринні потові залози продукують піт (98-99% води). Цей піт має слабкі бактеріостатичні і фунгістатичні властивості, відіграє роль в терморегуляції організму.

Функція апокринових потових залоз пов'язана з діяльністю статевих залоз. Емоційний стрес викликає через адренергічну регуляцію посилене потовиділення цих залоз. Цей піт містить ароматичні кислоти. Г. Резорбційна функція.

Шкіра непроникна для води, багатьох розчинів, але проникна для речовин, які розчиняються в жирах, ліпідах. При пошкодженні шкіри різко збільшується її проникність.

Д. Рецепторна функція.

В шкірі людини розташовані рецептори - вільні нервові закінчення, барорецептори, тактильні рецептори, терморецептори, хеморецептори. їх ми вже розглядали.

4. Профілактика шкірних захворювань передбачає виконання всіх правил гігієни шкіри, волосся, нігтів. Також обережність по відношенню до бездомних котів та собак, підтримання в школі чистоти свого класу, а вдома свого куточка.

Гнійничкові захворювання шкіри викликаються мікробами, найчастіше стафілококками та стрептококками. Окрім виконання правил особистої гігієни, звертають увагу на профілактичну обробку дрібних ран (царапини, ссадини, порізи).

Чесотка – заразна хвороба, яка передається чесотковим кліщем. Цей кліщ занурюється в шкіру і робить в ній ходи. Зараження виникає при безпосередньому контакті з хворими тваринами і людьми. Хворих людей ізолюють і лікують.

Дерматомінози - грибкові захворювання шкіри. Грибок, який викликає паршу, поражає волосся голови, шкіру, нігті. Хворіють паршою частіше діти і підлітки. Також хворіють тварини і птахи. Трихофітією хворіють кішки, собаки, рогата худоба, птахи. У дітей буває тріфохітія волосся, шкіри і нігтів.

Діти, які хворіють дерматомінозами не допускаються в дитячі заклади. При виявленні захворювання всі члени сім'ї і діти проходять ретельне обстеження. При підозрі на наявність захворювання хворого направляють до дерматолога. Діти, які відвідують басейн після занять повинні митись під душем, мити ноги, витирати досуха шкіру між пальцями - особливо ніг, протирати їх одеколоном. Бані, басейни, душі повинні контролюватись санепідемстанцією.

5. В загартуванні організму шкіра грає першочергову роль. Повітряніта водні процедуриІ сприяють видаленню зі шкіри парів, газів, поту, сала і мертвих клітин епідермісу, мають гігієнічне значення. Чиста шкіра має високі бактерицидні властивості. Окрім цього повітряні ванни і водні процедури завдяки термічному подразненню шкіри мають на організм фізіологічну дію. При цьому рефлектрно звужуються і розширюються кровоносні судини з покращенням терморегуляції організму, підвищується тонус м'язів, тренується серцево-судинна система, збільшується гемоглобін в крові. Таким чином шляхом вироблення складних рефлексів при використанні природних факторів можливо термічними, механічними і біологічними діями на шкіру сприятливо впливати на весь організм в цілому. В системі фізичного виховання дітей та підлітків широко використовуються водні процедури (часкові та повні обтирання, обливання, душі, ванни, купання), повітряні сонячні ванни.

А. Загартування повітрям.

В залежності від температури повітря ванни діляться на: холодні (6-14°С), прохолодні та помірні (14-20°С), теплі (20-30°С). Діти 6-7 років на протязі 10-15 хв. роздягнені до пояса, 6 хв. займаються гімнастикою. В літній час повітряні ванни проводять на відкритому повітрі, в місцях захищених від сонця і вітру. Тривалість перших ванн не повинна перевищувати 15 хв. (температура повітря не нижча 20°С.

Б.Водні процедури.

Водні процедури (обтирання, обливання, купання) мають гігієгічне та фізіологічне значення.

Місцеві водні процедури - ранкове вмивання, миття рук перед вживанням їжі, миття ніг перед сном.

Обтирання - полягає в послідовному обтиранні тіла махровим рушником, або рукавичкою змоченою в воді, послідовно шию, руки, груди, живіт, спину, стегна, гомілки, стопи ніг. Після цього енергійно розтирають усе тіло махровим рушником до відчуття тепла. Температура води при перших обтираннях - 33°С. Кожні 2-3 дні вона знижується на 1-2°С і доводиться до 18°С.

Загальні обливання. Через 1-1,5 місяця обтирань можна переходити до загальних обливань. Почи- нати треба з температури 33°С, через кожні 2-3 дні вона знижується на 1-2°С і доводиться до 26-24%. їх рекомендується проводити 2 рази в тиждень дітям0від 1 року і старшим при температурі 36°С на протязі 10 хв., з настапним обливанням водою (34 с).

Купання. Це найбільш поширений вид загартування. Купання проводять через 1,5-2 години після прийому їжі. Купання проводять при температурі води не нижче 20°С. Перші купання не перевищують 2-3 хв. Купання проводять після сонячних ванн. Більше одного купання в день проводити не рекомендується. Не можна допускати довготривалого перебування дітей у воді. Переохолодження тіла шкідливе для здоров'я. Діти молодшого та середнього шкільного віку перебувають у воді до 8-10 хв., а старші - до 15 хв. Діти, які бігали, мають перед купанням 10 хв. спокійно посвдіти.

Найбільший ефект загартування буде при раціональному комбінуванні загартовуючих процедур: повітряні ванни, ранкові та вечірні водні процедури, заняття на повітрі.

6. Гігієна шкіри має велике значення у профілактиці не тільки шкірних, а й інших, особливо шлунково-кишкових захворювань. Для догляду за шкірою дітей треба мати ванни для купання, засоби гігієни.

У перші місяці життя дитини лице і руки її протирають ватними тампонами, змоченими у кип'яченій воді. З 5-6 місяців дитину можна вмивати без тампонів водою кімнатної температури. Треба стежити за тим, щоб дитина весь час перебувала в чистому і сухому одязі, пелюшках. Після дефекації дитину підмивають теплою проточною водою (36-37°С), обсушити рушником і загорнути в чисту білизну. Змазують вазеліном місця, де може з'явитись опрілість. Добре користуватися памперсами.

Дитину можна купати після відпадіння пуповини. В першу половину року гігієнічну ванну роблять щодня, з 6 місяців - через день, після року - двічі на тиждень, а після 3 років - один раз на тиждень, при обов'язковому щоденному обмиванні ніг. У перші два місяці життя дитину купають у кип'яченій воді, або слабкому розчині калію перманганату, потім переходять до купання в сирій воді.

З 2-2,5 років дітям починають прищеплювати гігієнічні навички по догляду за своїм тілом: правильно вмиватися, мити руки перед їжею.

Обслуговуючий персонал дитячого закладу повинен щодня оглядати тіло дитини і звертати увагу на появу навіть невеликого почервоніння. Якщо є невеличкі травми шкіри їх обробляють.

Потребують постійного догляду волосся голови. Вони звичайно швидко забруднюються шкірним салом Волосся голови миють кожен тиждень. Кожна дитина повинна мати свій гребінець або щітку. їх також миють з милом. Нігті рук і ніг коротко обстригають. Отже утримання шкіри тіла в чистоті забезпечує її нормальне функціонування.


ЛЕКЦІЯ

Тема: АНАТОМІЯ ОРГАНІВ РОЗМНОЖЕННЯ

ПЛАН


1. Характеристика статевих клітин.

2. Особливості будови жіночих статевих органів.

3. Будова чоловічих статевих органів.
1. Розмноження - один із важливих біологічних процесів, направлених на продовження виду (відтворення собі подібних).

c:\documents and settings\галя\рабочий стол\1.jpg

Статеві клітини - носії спадкової інформації, яка передається генами. Хімічний носій спадковості - ДНК, яка визначає специфічний синтез амінокислот, а з них білків.

В статевих клітинах є гаплоїдний набір хромосом - 23. При злитті сперматозоїда і яйцеклітини знову утворюється 46 хромосом (диплоїдний набір хромосом).

В сперматозоїдах знаходиться X або У хромосома, а в яйцеклітині одна X хромосома. При заплідненні яйцеклітини утворюється:

якщо ХУ - то хлопчик;

якщо XX - то дівчинка.

У заплідненій яйцеклітині міститься диплоїдний набір хромосом. При дробленні заплідненого яйця і кожному наступному поділі клітин (цей процес називається мітозом) хромосоми подвоюються і кожна з парних хромосом розходиться в дочірні клітини, кожна з яких одержує по 46 хромосом.

У процесі еволюції виник і розвинувся особливий механізм, який підтримує постійне число хромосом при заплідненні.

При дозріванні статевих клітин відбуваються два поділи, що швидко ідуть один за одним, в результаті чого число хромосом скорочується, вдвічі. Процес поділу клітин, який веде до зменшення числа хромосом, називають мейозом.

Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди утворюються у великій кількості в звивистих сім'яних трубочках яєчка чоловіків. Цей процес утворення сперматозоїдів називається сперматогенезом. До стінки звивистої сім’яної трубочки прилягає шар клітин сперматогенного епітелію. Клітини з яких формуються сперматозоїди знаходяться біля самої стінки трубочки і поступово в процесі сперматогенезу клітини змішуються від стінки сім'яної трубочки до її просвіту. Зрілі сперматозоїди знаходяться в самому просвіті трубочки. Процес сперматогенезу починається з того, що клітини, які називаються сперматогонії і розташовані біля самої стінки трубочки розмножуються мітотичним типом поділу клітин. Ці сперматогонії починають далі збільшуватись в розмірах перетворюючись на сперматоцити І порядку. Частина сперматогоній при цьому лишається про запас, для майбутнього сперматогенезу. Сперматоцити І порядку складають .другий шар клітин сперматогенного епітелію в сім'яних трубочках.. Далі сперматоцити І порядку діляться утворюючи сперматоцити II порядку, які відразу знову діляться і внаслідок цього з двох сперматоцитів II порядку утворюється чотири сперматиди. Цей процес поділу називається мейозом, тому що хромосоми сперматоцитів не встигають подвоїтись і сперматиди вже мають гаплоїдний набір хромосом. Далі сперматиди, шляхом внутрішньої перебудови перетворюються на зрілі сперматозоїди. Сперматозоїди мають: ядро, яке розташоване в головці сперматозоїда. З одного боку головка сперматозоїда покрита акросомою, яка виробляє фермент гіалуронідазу, який розщеплює оболонку яйцеклітини при заплідненні. З другого боку головка сперматозоїда переходить в шийку, яка містить мітохондрії (дають енергію хвостику сперматозоїда) і самого хвоста.

До оболонки сім'яних трубочок також прилягають клітини - це-підтримуючі епітеліоцити, які підтримують на собі всі шари клітин сперматогенного епітелію. Далі сперматозоїди проходять сім’явиносні шляхи - це спершу прямі сім'яні трубочкиі, потім сітка яєчка, далі канал над’яєчка сім’явиносна протока. По ходу секрети сім'яних міхурців, передміхурової залози (простата) і куперових залоз, внаслідок чого утворюється густа сперма, в 3-5 мл якої знаходиться до 500 млн. сперматозоїдів.

2. Жіночі статеві органи складаються з двох відділів:

1) внутрішніх, розміщених в порожнині тазу: це яєчники, матка, маткові труби (фалонієві труби), піхва;

2) зовнішніх: великі і малі статеві губи, похітник (клітор), дівоча пліва, лобок.

Яєчник - парний орган, жіноча статева залоза овальної форми, розміром 2,5x1,5x1 см. В ньому розрізняють коркову і мозкову речовину. В корковій речовині виробляються жіночі статеві клітини - яйцеклітини, у внутрішньоутробному розвитку у дівчинки закладається від 300 тисяч до 400 тисяч первинних фоллікулів - міхурців. Але з них дозрівають лише 400-500 яйцеклітин за життя жінки, в середньому по 1 яйцеклітині в місяць - це овогенез. Фоллікул, що дозріває, збільшується в розмірах, стінка його тоншає, розривається і в порожнину живота викидається яйцеклітина. Цей процес називається овуляцією. В рідині фолікула знаходиться жіночий статевий гормон -фолікулін. Він трофічно впливає на статеві органи, регулює менструацію, формує вторинні статеві ознаки, еротизує нервову систему (статева поведінка). На місці лопнувшого фолікула розвивається жовте тіло, яке може бути справжнім (коли розвивається вагітність), вона готує статеві органи і організм до імплантації і визрівання плода, існує 9 місяців. Несправжнє жовте тіло існує 1 місяць, (при відсутності заплідненої яйцеклітини).

Гормони жовтого тіла - естроген і прогестерон впливають на:

1) спияють імплантації і фіксації заплідненої яйцеклітини в матці;

2) гальмують наступні овуляції;

3) стимулюють діяльність молочних залоз.

Маткові (фалопієві) труби або яйцеводи - являються парними протоками, по яких яйцеклітина рухається до матки. Довжина 10-12 см. Має два кінці - вільний яєчниковий і матковий, який відкривається в матку. Вільний кінець розширений, у вигляді лійки, закінчується багатьма виростами - бахромками, які сприяють втягуванню яйцеклітини в трубку. Зсередини труба вкрита війчастим епітелієм, який сприяє проходженню яйцеклітини. Таку ж роль відіграє м'язовий шар маткових труб. Після запальних процесів може наступити непрохідність маткових труб - може бути позаматкова трубна вагітність, або взагалі жінка не може стати матір'ю.

Матка - це непарний м'язовий порожнистий орган, 6-7,5 см довжини, розміщений в порожнині тазу між сечовим міхуром і прямою кишкою. В матці імплантується і розвивається плід. В матці розрізняють дно, тіло і шийку. Остання своїм зовнішнім кінцем обернена в піхву. Зсередини матка покрита слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Один раз в місяць цей епітелій (ендометрій) матки оновлюється (відторгається шматочками з кров'ю назовні – це місячні). Розглянемо цей процес детальніше.

Перед розривом фолікула слизова матки готується до імплантації заплідненої яйцеклітини, вона розростається, стає пухкою, цьому сприяють жіночі статеві гормони, в тому числі прогестерон (гормон жовтого тіла). Якщо яйцеклітина .не запліднюється, то вона гине. Слизова матки відшаровується і з кров'ю (50-150 мл) виводиться назовні. На місці жовтого тіла розвивається сполучна тканина. Перша менструація відбувається в 12-13 років.

Оваріально-мєнструальний цикл має чотири періоди:

1) передоовуляційний період - матка готується до вагітності - слизова її розростається, стає повнокровною - 1 тиждень;

2) період відновлення сливової оболонки матки триває 7-8 днів;

3) овуляційний період - дозріває фолікул, вихід яйцеклітини, пересування її по трубі, де найчастіше наступає запліднення, імплантація. Триває 3-6 днів.

4- післяовуляційний період - при відсутності запліднення частина кровоносних судин розриваєть під слизову, відшарування єндометрію матки - менструація - 3-5 днів.

Піхва - являє собою м'язово-фібріозну трубку, довжиною 8 см, яка верхнім кінцнем охоплює шийку матки, а нижнім відкривається в статеву щілину, утворену статевими губами. Піхва зсередини вкрита слизовою оболонкою, яка утворює поперечні складки. Слизова покрита багатошаровим плоским епітелієм, залози відсутні. Зовнішній отвір у дівчат перекритий складкою слизової оболонки - дівочою плівою (гімен), з-невеликим отвором. Вона кільцеподібної форми з бахромками. Розривається при першому статевому акті.

До зовнішніх статевих органів жінок відносять:



Лобок - це підвищення в ділянці лобкових кісток, утворене жировою клітковиною, покрите волоссям.

Нижче лобка розташовані:



Великі статеві губи - це складки шкіри, багаті жировою тканиною, покриті волоссям. Вони мають велику кількість сальних і потових залоз. Між ними знаходиться статева щілина. В верхньому куті між великими статевими губами знаходиться клітор.

Клітор (похітник) - це кавернозне (печеристе) утворення до 3,5 см довжини, багате судинами. В ньому багато нервових закінчень, відіграє роль ерогенної зони.

Малі статеві губи - ідуть назад і донизу - ніжні складки шкіри без волосся, мають сальні залози, прикривають вхід в піхву.

3. До чоловічих статевих органів відносяться яєчко з оболонками, калитка, сім'явиносна протока, сім'яні міхурці, простата, куперові залози і статевий член.



Яєчко - це парний орган - чоловіча статева залоза. Форма його овальна 4хЗ см, вагою до 25 г, розміщене в калитці. По задньому краю яєчка знаходиться над’яєчко. Яєчко ззовні вкрите білковою оболонкою, від якої ідуть перегородки, що ділять паренхілу яєчка на 250-300 дольок. В кожній дольці знаходиться по 2-3 звивисті сім'яні трубочки.

Чоловічий статевий член відноситься до зовнішніх статевих органів чоловіків. Основу його складають три печеристі (еректільні) тіла, що нагадують губку. Зсередини печеристі тіла покриті ендотелієм, при їх наповненні при статевому подразненні наступає ерекція статевого члена, на якій відкривається сечовипускний канал. Печеристі тіла покриті шкірою, яка на головці утворює крайню плоть, тут розмішуються сальні залози.

Яєчко, крім сперматозоїдів продукує чоловічий статевий гормон - тестостерон. Він виробляється клітинами, які називаються інтерстиційні ендокриноцити. Вони розташовані між сім'яними трубочками. Під впливом тестостерону формується чоловіча стать - вторинні статеві ознаки (чоловіча конституція, оволосіння лобка, чоловічий тембр голосу, статева поведінка).


ЛЕКЦІЯ


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка