Львів 2013 Особливості проведення комплексної реабілітації жінок після операції з приводу раку молочної залози




Скачати 375.48 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір375.48 Kb.
Міністерство соціальної політики України
Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів
Особливості проведення комплексної реабілітації жінок після операції з приводу раку молочної залози.

Львів 2013

Особливості проведення комплексної реабілітації жінок після операції з приводу раку молочної залози./ За ред. Дунаса Г.Г. – Львів ,2013р

У методичному посібнику узагальнено досвід організації проведення комплексної реабілітації інвалідів після операції з приводу раку молочної залози. Детально описано хід проведення всіх видів реабілітації для слухачів даної нозології.

Рекомендовано для всіх органів соціального захисту населення і реабілітаційних установ системи Міністерства соц.. політики для впровадження у практичній роботі.
Рекомендовано методичною радою з питань реабілітації інвалідів при Міністерстві соціальної політики України

Протокол №
Укладачі:

Татарінов Б.Г. (заступник директора ЛМЦСТПМРІ), Дубельт О.Я (зав. навчальною частиною), Іваськевич М.І. (зав. відділення трудової реабілітації), Коваль М.І. (зав. відділенням медичної реабілітації), Тишкун Д.М. (психолог центру), Василів М.М. (зав.відділенням соціальної реабілітації)


Під керівництвом Дунаса Г.Г. (директор ЛМЦСТПМРІ)


Рецензенти:

Андріюк Л.В. (завідувач кафедри реабілітації та нетрадиційної медицини, професор, доктор медичних наук ЛНМУ ім..Д.Галицького), Горіна О.М. ( кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри фізики НУ «Львівська політехніка»), Михальчишин Г.Є.(старший викладач кафедри педагогіки ЛДУ ім..І.Франка), Т.М. Курчаба - доцент кафедри гуманітарних наук (ЛДУ фізичної культури та спорту).


Вступ.

Актуальність теми. Рак молочної залози (РМЗ) в Україні, так само, як і в більшості країн світу, з кожним роком розповсюджується і нині посідає перше місце в структурі захворюваності і смертності від злоякісних новоутворень серед жінок (25% від усіх випадків раку). Захворюваність коливається від 2 – 5 (Японія, Мексика) до 50 – 60 на 100 тис. жіночого населення (Англія, Данія, Нідерланди, США, Канада).

Щорічно у світі реєструється більше одного мільйона випадків цього захворювання, а при середній тривалості життя 80 років ризик занедужати раком молочної залози становить 12,5%. Протягом останніх 20 років у світі, а також у Україні намітилася стійка тенденція до росту захворюваності цим видом раку, особливо в містах і мегаполісах. З 1985 року РМЗ посідає перше місце серед онкологічних захворювань у жінок, становлячи 31,2%.

Злоякісні пухлини виникають випадково або пов'язані зі спадковістю. В 10% випадків захворювання передається з покоління в покоління й обумовлено вродженими мутаціями в генах.

В Україні рак молочної залози є однією з основних медико-соціальних проблем сучасної системи охорони здоров’я внаслідок значної поширеності та високого рівня інвалідності та смертності від нього. За даними Національного канцер-реєстру, на обліку в онкологічних закладах України на початку 2012 року було зареєстровано 125,4 тисяч хворих з цією патологією. Як і в цілому в світі, захворюваність на РМЗ в нашій країні щороку невпинно зростає в середньому на 1-2% за рік.

На даний час у структурі онкопатології серед жінок РМЗ займає одне з перших місць як в Україні, так і у Львові та Львівській області. Найбільші показники та темпи зростання відзначені у вікових групах 45-50 років (104,3 на 100 тис. населення) та 55-65 років (152,0 на 100 тис. населення). Близько 60% хворих – це особи працездатного віку.

За даними Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, на Львівщині щороку хворіють на РМЗ близько 700 жінок. Внаслідок несвоєчасного виявлення хвороби в Україні зростання захворюваності супроводжується високим рівнем смертності. Кожні 30 хвилин у нашій країні виявляється новий випадок цього захворювання і кожної години від нього помирає одна жінка. Щорічно РМЗ забирає життя 7,5 тис. жінок по всій Україні і 350 – у Львові та Львівській області.

Рання діагностика онкологічних захворювань молочної залози є поясненням того, чому в цивілізованих країнах від раку видужує майже 90% жінок. У нашій країні цей показник набагато нижчий. Це пояснюється тим, що слово «рак» сприймається пацієнтками, як вирок. Важливо пам'ятати, що рак – це діагноз, і своєчасне виявлення і розпочате лікування дає реальний шанс на одужання. Друга причина подібної картини полягає в тому, що хоча патологія молочної залози виявляється у 90% жінок, вони проте не роблять необхідних кроків і звертаються до лікаря лише на пізніх стадіях хвороби. Третя причина високої смертності від раку молочної залози – це відсутність масових програм раннього виявлення і профілактики цього захворювання у жінок.

Таким чином, ця патологія є важливою проблемою не тільки національної системи охорони здоров’я, але й економіки та суспільства в цілому. Згідно Указу Президента, з 2005 року в Україні щорічно проводиться «Всеукраїнський день боротьби проти РМЗ». Метою його проведення стала необхідність привернути увагу жінок до цієї проблеми, до свого здоров’я, навчити їх, починаючи з підліткового віку, методам самообстеження для раннього виявлення захворювання, спонукати до проведення ультразвукового обстеження молочних залоз (до 40-річного віку), мамографії (після 40-річного віку) та огляду лікарем-мамологом, який допоможе і навчить, як уберегти себе від РМЗ, як виявити і розпізнати перші симптоми захворювання.

Рання діагностика, вдосконалення системи лікування РМЗ та його ранній початок сприяє збільшенню тривалості життя пацієнток. Більшість жінок знаходяться до моменту захворювання в працездатному віці. Тому існує проблема адаптації їх до активного життя та діяльності в суспільстві, оскільки радикальні хірургічні операції, інтенсивна променева, цитостатична та гормональна терапія призводять до значних анатомо-функціональних порушень та ускладнень, що знижують працездатність жінок. Розвиток депресивних та тривожних станів також сприяють загальному погіршенню якості життя. Самостійне повернення до праці, відновлення психологічного стану та соціальних зв’язків реалізує лише невелика частина хворих.

Отже, для держави це є складна медико–соціальна проблема, яка потребує особливої уваги та вдосконалення шляхів її вирішення. Своєчасне і повноцінне відновлювальне лікування є дуже вагомим чинником зменшення інвалідізації. Саме тому питання покращення профілактики та лікування хворих на РМЗ, їх післяопераційне відновлення засобами реабілітації є актуальними.



Фактори ризику виникнення РМЗ:

  • стать – 99% пацієнтів, хворих на РМЗ – жінки, 1% - чоловіки;

  • вік – з віком ризик захворювання збільшується, найбільшим він спостерігається у жінок у віці 45-49 та 70-74 роки;

  • спадковість – випадки РМЗ у матері, сестри, доньки збільшують ризик;

  • порушення репродуктивної функції: безпліддя, пізне народження першої дитини – після 30 років, ранній початок місячних – до 12 років, пізня менопауза – після 55 років;

  • неконтрольоване та тривале (більш 8 років) використання гормональних контрацептивів;

  • захворювання молочної залози: фіброзно-кистозна мастопатія, атипова гіперплазія;

  • малорухливий спосіб життя, часті стреси;

  • надмірна вага та вживання великої кількості жирної їжі;

  • систематичне куріння та зловживання алкоголем;

  • вплив шкідливих промислових відходів та пестицидів;

  • вплив шкідливих факторів навколишнього середовища: радіації, електромагнітного поля та ін.

До провокуючих виникнення РМЗ психологічних передумов належать також певні типологічні особливості характеру особистості та ситуаційні фактори, інфатильність, соціабельність, труднощі у вираженні негативних емоцій, депресія та безнадійність. Також ситуаційні фактори, які характеризуються станом природного захисту організму, що залежать від впливу різних психосоціальних стресів, соціальної налаштованості, урбанізації, географічної та соціальної мобільності, ситуації трудової зайнятості, незадоволення роботою, драматичної життєвої події, кризи і характеру реагування на них, є суттєвим у виникненні злоякісних новоутворень.

Основні методи діагностики РМЗ:

  • самообстеження молочних залоз;

  • клінічне обстеження молочних залоз;

  • ультразвукове дослідження молочних залоз;

  • мамографія;

  • аналіз крові на онкомаркери;

  • біопсія.

Відповідно до завдань реабілітації та з метою підвищення працездатності, реадаптації в родині та суспільстві, раціонального працевлаштування в нашому Центрі для хворих на РМЗ впроваджуються: соціальна, психологічна, психолого-педагогічна, медична, фізична, фізкультурно-спортивна, професійна, трудова реабілітація.

Особливості проведення комплексної реабілітації жінок після операції з приводу раку молочної залози.
Для проходження комплексної реабілітації жінок після операції з приводу раку молочної залози

в нашому центрі необхідно: індивідуальну програму реабілітації інваліда, скерування з Департаменту соціального захисту, копію паспорта, копію посвідчення інваліда, карту проф.відбору з Центру зайнятості. Слухачі, як правило, скеровуються не раніше ніж через 2 – 3 місяці після операції (при умові початку відновлювального періоду), а також в пізній період.

Протипокази до направлення в центр реабілітації є загальні (гострі інфекційні, психічні захворювання) і спеціальні (уросепсис, запальні процеси, виснаження, серцево-судинна недостатність, поширені пролежні, туберкульоз, та інші).

Завданням центру реабілітації є:



  • надання робітничої професії чи перекваліфікація

  • підготовка слухача до відновлення трудової діяльності чи іншою мірою, досягнення соціальної та економічної незалежності.

  • послідовне проведення комплексу реабілітаційних заходів з метою максимально можливого відновлення функцій організму;

  • розвиток адаптаційних та компенсаторних механізмів;

  • профілактика та ліквідація ускладнень, які виникають при даній патології;

Реабілітація в ЛМЦСТПМРІ проходить в п’ять етапів:



1.Діагностичний етап

На даному етапі проходження комплексної реабілітації, який триває 5-ть робочих днів, слухачі з раком молочної залози проходять усі обстеження всіх фахівців (соціального працівника, психолога, лікарів, педагога, фіз. реабілітолога), повну діагностику і отримує дозвіл (або рекомендації) на продовження комплексної реабілітації.


Соціальна реабілітація.

На діагностичному етапі, фахівцями соціальної реабілітації проводиться соціальний анамнез.

Прихід слухача в Центр реабілітації розпочинається із зустрічі з фахівцям соціальної служби, який оцінює його стан і надає перші консультації. Фахівцями відділення соціальної реабілітації проводяться:


  • заповнення анкети (відомості про слухача);

  • заповнення анкети соціального функціонування;

  • видача індивідуальної карти для проведення комплексної реабілітації

  • супровід по всіх видах реабілітації, ознайомлення з Центром;

  • заповнення анкети заселення (для проживаючих у гуртожитку);

  • ознайомлення з правилами техніки безпеки;

  • ознайомлення з правилами проживання в Центрі;

  • заповнення анкети поселення;

  • постійне спостереження за проходженням комплексної реабілітації.

Фахівцями відділенням соціальної реабілітації проводиться супровід та ознайомлення з іншими видами реабілітації.
Психологічна реабілітація.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що, незважаючи на значну кількість теоретичних досліджень з означеної проблеми, окремої уваги потребує розробка психокорекційних та реабілітаційних технік і методик, які б сприяли психологічній адаптації жінок, що перенесли травмуючу операцію з приводу РМЗ.

Психологічні чинники важливі на усіх етапах лікування та реабілітації жінки. Найважливішими психологічними аспектами є ставлення до хвороби та особливості психоемоційної сфери. Особливості психоемоційної сфери визначають якість життя, впливають на внутрішню картину хвороби. Ставлення до хвороби своєю чергою визначає особливості поведінки жінки, зокрема своєчасність виконання призначень, що у випадку онкопатології може мати визначальний вплив на подальший розвиток та перебіг етапів лікування та реабілітації.

Часто жінка сама може виявити у себе зміни в молочній залозі, і звичайно на думку одразу спадає перше, що хвора на рак, що їй доведеться оперуватися, при цьому видалити молочну залозу, а можливо й померти. Перша реакція на це – страх перед невизначеністю свого стану, панічна думка, що вона смертельно хвора, побоювання не лише за своє життя, але й за життя близьких, особливо дітей.

Досвід роботи дозволяє зробити висновок, що при виявленні пухлини у молочній залозі передусім виникає страх, пов'язаний з можливою втратою жіночності, думки про загрозу для життя приходять пізніше. Саме страх перед втратою жіночності зупиняє багатьох жінок своєчасно звернутися до лікаря. Психологічною особливістю, яка найчастіше зустрічається у хворих жінок, є алекситимія, яка виявляється у труднощах ідентифікації й вираженні власних почуттів: проблеми у спілкуванні та формуванні дружніх зв’язків, неспроможності розуміння причини події; нездатності приймати підтримку у важких ситуаціях; редукованої здатності виявляти агресію чи опиратися їй; відсутності уявлень про засоби захисту від агресії; фіксації на перешкодах.

Усвідомлення діагнозу та лікування онкологічного захворювання молочної залози супроводжується для жінки великими стражданнями. В першу чергу після постановки діагнозу розвивається важкий психологічний стрес. При цьому можна виділити певні прояви відреагування на нього: це раптова слабкість в тілі, прояв надмірних емоцій, відчуття нереального, заперечення подій, що відбуваються, гостре переживання страху смерті, підвищена тривожність, гнів, самозвинувачення або пошук винних як спроба опанувати власний страх. У жінки також розвивається стрес переживання зміни соціальної ситуації, формування нової системи комунікацій, пошуку нової ролі у сімейних взаємовідносинах. На певному етапі жінка переживає стан депресії, пов’язаної з відчуттям втрати самоідентифікації та самоповаги, душевного болю, втрати цілі та віри, відчуття самотності та непотрібності. В даному стані відбувається переоцінка цінностей та установок, формується новий погляд на себе і на світ.

Велика кількість жінок, після медичного втручання та лікування, вмирають не від ускладнень та основного захворювання, а від нервового напруження, постійного стресу, що виникає у хворої як наслідок страху, що часто підтримується лікарями, друзями та родичами хворої. Постійна тривога, хронічний стрес є пусковим механізмом до метастазування пухлини і до передчасного вкорочення життя.

Таким чином онкологічного хворого слід розглядати як людину, яка перебуває у серйозній стресові ситуації. Тривале важке соматичне захворювання, госпіталізація, відрив від звичного способу життя та праці, від мікросоціального та соціального оточення, складна травмуючи операція яка може привести до інвалідності, і нарешті загроза смерті руйнують звичні стереотипи поведінки, які вироблялися протягом життя жінки, змінюється система цінностей та еталонів, суттєво перебудовується особистість жінки. Перед нею постає проблема адаптації до умов життя, що виникли внаслідок операції.

Отже для повноцінної психологічної реабілітації осіб з даною нозологією та досягнення максимальних результатів від проведеної роботи, мусимо усвідомити, що онкологічна патологія молочної залози у жінок є як соматичним, так і психосоматичним захворюванням. Причому в основі психічних розладів лежать два чинники: 1) психічна реакція на важкий стрес (звістка про онкологічне захворювання); 2) вплив самого онкопроцесу. У більшості випадків розвиваються виражені психосоматичні розлади, переважно у вигляді депресивного синдрому різних варіантів і ступеня вираження (тривожно-депресивний; астено-депресивний; тривожно-фобічний), нерідко з наявністю суїцидальних тенденцій (аутоагресивного характеру).

У хворих на рак молочної залози, які перенесли радикальне лікування, в 75,3% в обов’язковому порядку розвиваються виражені косметичні й фізичні дефекти: контрактура плечового суглоба, викривлення хребта в результаті вагової асиметрії, спотворюючий рубець на передній грудній стінці, западання підключичної області, лімфатичний набряк верхньої кінцівки, зниження м'язової сили в кисті. Всі названі дефекти належать до постмастектомічних ускладнень й не можуть не впливати негативно на психіку жінок, особливо молодого віку і в цілому впливають на якість життя.

Оцінити реабілітаційний потенціал можна шляхом спостереження за психічною діяльністю онкологічних хворих, що в свою чергу складається з аналізу стану їх розумової працездатності та оцінки властивостей особистості і відбувається завдяки таким методам клінічної психології, як клінічне інтерв'ювання, експериментально-психологічні методи дослідження та оцінка ефективності психокорекційного впливу. При вивченні особливостей психічного життя слухачів онкологічно хворих вивчається не тільки стан розумової та емеційної сфер особистості, а й якість життя таких осіб, яка характеризується їх ставленням до здоров'я, хвороби, лікування наявністю стресу та проблем в житті, активністю, трудовою діяльністю, показниками фізичного стану та сексуальною задоволеністю.

Для оцінки психоемоційного стану жінок, хворих на РМЗ, психологи нашого Центру використовують різноманітні методи дослідження, що складаються з ряду методик: самооцінки особистості (САН), що характеризує параметри самопочуття, активності й настрою слухачки; методики Ч. Спілберга ­– Ю. Ханіна, які дають змогу визначити рівень реактивної і особистісної тривожності; методика М.Гамільтона, котра характеризує ступінь вираженості депресії й тривоги; методики для оцінки якості життя, та багато інших, що передбачає індивідуальний план реабілітації.



Медична реабілітація.

На першому етапі реабілітації оперовані жінки з приводу раку молочної залози (РМЗ) проходять обстеження лікарів спеціалістів:терапевта ,невролога ,ортопеда –травматолога,лікаря УЗД,лікаря фізіотерапевта,лікаря з лікувальної фізкультури ,лікаря лаборанта ,і отримують дозвіл на продовження комплексної реабілітації.

На даному етапі лікарі детально знайомляться з медичною документацією,вивчають гістологічну картину раку молочної залози,стадію захворювання,види проведеного лікування:

-хірургічне-радикальна мастектомія з видаленням аксилярних лімфовузлів,

-секторальна резекція грудної залози;

-променеве лікування-ренгентерапія

-хіміотерапія-цитостатична і гормональна терапія

-наявність після операційних ускладнень (лімфостаз,рубці в ділянці розтину ,біль, інфікування рани,контрактури плечового суглобу на стороні оперованої грудної залози)

-психоемоційний стан хворого.

Для оцінки рухових розладів використовують конрольні тести -- об’є м рухів руки в плечовому суглобі , оцінюють можливість внутрішньої ротації, відведення, сили стискання.

Виділяють основні симптомо-комплекси на які спрямовують реабілітаційні заходи, а саме:

-сфера рухових порушень, контрактури плечового суглобу

- больовий синдром в ділянці контрактури

- сфера чутливих порушень в ділянці після операційного рубця

- наявність лімфостазу (лімф едеми) верхньої кінцівки на стороні оперованої грудної залози

- деформація хребта в результаті вагової асиметрії

- психосоматичні розлади

Крім цього здійснюють необхідні обстеження: Клінічні та біохімічні дослідження, інструментальні методи дослідження: ЕКГ, УЗД внутрішніх органів, щитовидної залози, печінки, органів малого тазу.

При необхідності проводимо ренгенграфію кісток і суглобів з метою виключення метастазів, гастродуоденоскопію, фіброколоноскопію.

Слухачі центру мають можливість пройти усі ці обстеження в нашому медико-діагностичному відділенні, отримати фахові рекомендації щодо комплексної реабілітації протягом навчання.


Професійна реабілітація.

Працівники відділу професійної реабілітації проводять проф. діагностику та проф. спостереження за слухачем протягом діагностичного етапу, використовуючи сучасні методи діагностування, і визначають потреби пристосування робочого місця, методи навчання і індивідуальні підходи для ефективності навчального процесу. Викладач вивчає особливості пізнавальних можливостей слухача і підбирає індивідуальні завдання для кращого засвоєння програмового матеріалу. Методисти відділу пропонують нові методики і нові методи навчання, або рекомендують нові підходи до традиційних методів. На даному етапі можливі зміни в розкладі занять, неповна завантаженість навчальним процесом дасть можливість слухачам якісно обстежитись по всіх видах реабілітації. Перших два дні в розклад вноситься тільки два уроки (що становить 1год 20хв астрономічних, це 33% від загального необхідного часу), з врахуванням особливостей діагнозу, тривалість уроку – 40хв, третій і четвертий день – по три уроки (це по 2год астрономічних у день, це 50% часу), п’ятий – чотири уроки (2 год 40хв астрономічних, це 66% часу). Перерви між заняттями по 5хв. На цьому етапі викладач визначається, відповідно до показів лікаря, з можливістю великої перерви і її тривалістю для проведення фіз.реабілітаційних процедур та можливості групової роботи психолога чи соціального працівника.


Фізична реабілітація.

На діагностичному етапі реабілітологи проводять опитування, візуальний огляд, анкетування хворих на рак молочної залози, тонометрію, пульсометрію, динамометрію, мануальне мязеве тестування, гоніометрію, оцінювання болю за Мак Гіллом, функціональні проби за Штанге та Генчі, «Нью-Йорський тест оцінювання постави». Визначають об’єм рухів і сили на оперованій стороні, стадію розвитку лімф едеми. Розробляють індивідуальну реабілітаційну програму для оперованих жінок, при цьому враховують загальний стан пацієнток, вік, стадію захворювання, локалізацію пухлини, методи лікування, наявність метастазів, фізичний та психологічний стан, прогноз можливих ускладнень. На основі вище перерахованих обстежень, формують обсяг, частоту та інтенсивність проведення реабілітаційних занять.



2.Адаптаційний етап .

Цей період важливий як для слухачів курсів, так і для усіх учасників реабілітаційного процесу: відбувається адаптація до умов перебування, умов проживання, умов навчання, налагодження харчування та фізіологічних процесів.


Соціальна реабілітація.

На адаптаційному етапі метою соціальної реабілітації в центрі є підготовка та набуття навичок до самостійного життя і праці, залучення інвалідів до соціуму (колективу), дає змогу позбавитися самотності отримати і навички соціальної поведінки, спілкування та самообслуговування. Фахівцями соціальної реабілітації проводяться індивідуальні та групові бесіди по темах:



  • самоповага, само сприйняття;

  • активний стиль спілкування;

  • емоції та почуття;

  • впевнена та не впевнена поведінка;

  • бесіди санітарно-просвітницького характеру (шкідливість алкоголю, тютюно паління, безпечні статеві стосунки та і нш.);

  • вивчення родинних стосунків і сімейного стану, допомога у їх налагодженні;

  • залучення та супровід до культмасових заходів (театри, музеї тощо), і спортивного життя (різноманітні змагання);

  • проведення групових бесід, групової роботи.


Психологічна реабілітація.

У реабілітаційному процесі ефективною є програма спеціальної комплексної відновлювальної терапії хворих на рак молочної залози, до якої входить інтегративна психотерапія (спеціально розроблений комплекс, який складається з індивідуальної, групової й сімейної психотерапії), психофармакотерапія, лікувальна фізкультура. А також: раціональна терапія, бібліотерапія, сугестивна терапія, релаксація, візуалізація, казкотерапія, музикотерапія та арт-терапія.

Робота зі слухачами даної категорії спрямована на корекцію психологічних особливостей ставлення до хвороби та досягнення оптимального пристосування до оточуючого середовища, і носить навчальний характер, який полягає у оволодінні знаннями, уміннями, навичками ефективного подолання стресових ситуацій та вирішення психологічних проблем з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей ставлення до захворювання. Такий підхід у реабілітації має на меті: досягнення фізічного, душевного та соціального оптимального пристосування до оточення шляхом цілеспрямованого свідомого навчання. Він базується на принципах – поступовість та постійність, комплексність, індивідуалізація та активність.
Медична реабілітація.

На даному етапі основним завданням є контроль за процесом реабілітації згідно укладених індивідуальних програм та призначень на діагностичному етапі з урахуванням всіх реабілітаційних процесів та можливих ускладнень, що розвиваються після комбінованого лікування раку молочної залози. Всі ускладнення, що розвиваються після лікування раку молочної залози можуть бути розділені на ранні та пізні. До ранніх відноситься: лімфорея, утворення сиром, лікування післяопераційної рани, краєвий некроз шкірних лоскотів і розходження країв післяопераційної рани. Часте і характерне ускладнення хіміотерапії – пригнічення кровотворення, облисіння (алопеція), але найбільш часте ускладнення яке розвивається після радикального лікування хворих раком молочної залози, є лімфостаз верхньої кінцівки на стороні операції і частота цього ускладнення коливається від 2% до 81%. Лімфостаз може появитися в різні терміни після лікування і в залежності від цього розрізняють: ранній – до 6 місяців після операції, пізній – 6 і більше місяців після операції. Ранній набряк проходить швидко, пізній лімфостаз може бути стійким і при невиконанні гігієнічних вимог має тенденцію до прогресування. Виділяють три ступені набряку (лімфостазу):



  • легкий ступінь – збільшення окружності плеча до 2 см в порівнянні із здоровою рукою

  • середній ступінь – збільшення окружності плеча від 2см до 6 см

  • важкий ступінь – збільшення окружності плеча більше 6 см.

Лімфостаз розвивається як правило після пізнього заживлення і інфікування післяопераційної рани, після проведення передопераційної променевої терапії, пізньої мобілізації верхньої кінцівки після операції, повторних рожистих запалень, наявності регіональних метастазів раку молочної залози, а також внаслідок мікроцеркуляторних розладів. В основі патогенезу лімфостазу верхньої кінцівки лежать порушення анатомічних і функціональних взаємовідношень в лімфатичній і венозній системах акселярної області.

Травматичний післяопераційний шийноплечовий плексид є також одним із ускладнень який наступає під час хірургічного втручання або як наслідок променевого фіброзу. При втягуванні нервових закінчень в рубцевий процес. Важкість моторних порушень, втрата чутливості і виражений болевий синдром знаходяться в прямій залежності від ступеня пошкодження нервового сплетіння. Больова і термічна чутливість відновлюється до 3-4 року після операції, а тактильна чутливість появляється через 5-6 років, обмеження об’єму рухів в плечовому суглобів приводить до атрофії мязів плечового поясу, деформацію грудної клітки на стороні операції і зміни осанки хворих. Ранні активні рухи в плечовому суглобі поєднанні з заняттями ЛФК попереджують порушення функції плечового суглобу, зменшують дискомфорт, відчуття болю, покращують фізичний і психологічний стан хворих. Програма медичної реабілітації жінок радикально лікованих з приводу раку молочної залози включає в себе:



  • ранкову гімнастику – 15 хв;

  • лікувальну гімнастику – 25 хв;

  • легкий дренуючий повздовжній самомасаж верхньої кінцівки;

  • лімфо дренуючий масаж;

  • носіння еластичних рукавів та пов'язок;

  • надання набряклій кінцівці підвищеного положення під час сну.

Лікувальна фізкультура спрямована на профілактику і зменшення набряку верхньої кінцівки, укріплення м'язів тулуба, покращення функції дихання, збільшення рухомості в суглобах верхніх кінцівок. Сприяє покращенню осанки хворих, крово і лінфообігу, усуває обмеження об’єму рухів в плечовому суглобі, попереджує утворення контрактури.

Для лікування лімфостазу верхньої кінцівки при необхідності застосовуємо медикаментозне лікування: антикоагулянти, антибіотики, преднізолон, гідрокортизон та сечогінні препарати. Крім цього застосовуємо голкорефлексотерапію, місцеву електро анестезію, магнітотерапію. При важких лімфостазах верхньої кінцівки, що переходять у слоновість проводимо футлярні блокади верхньої третини плеча з накладання олійно-бальзамічних пов'язок, електрофорез з розчином дімексиду, протеолітичних ферментів та гепарину. Враховуючи особливості реабілітації хворих з раком молочної залози застосовуємо психотерапевтичні індивідуальні і групові заняття, елементи арт-терапії при необхідності застосовуємо антидепресивні медикаментозні середники, проводимо автотренінги.
Професійна реабілітація.

Організація реабілітаційного процесу є динамічною. Необхідним є застосування у процесі професійної підготовки інвалідів гнучких технологій навчання, в тому числі за модульною системою.

Основними формами теоретичної підготовки є:

-лекції, семінари, різні типи уроків;

-індивідуальні заняття слухачів;

-консультації;

-виконання слухачами індивідуальних завдань (реферати, розрахункові роботи, атестаційні роботи, випускна кваліфікаційна робота).

Педагогічні працівники Центру самостійно обирають форми та методи організації навчального процесу, спираючись на основні принципи педагогіки та вимоги сучасних технологій.

На даному етапі слухач звикає до навчального процесу, погоджується розклад занять, налагоджується контакт «слухач – викладач» . Навантаження стає постійним.. Процес професійної реабілітації триває 3 год астрономічних (по 6-ть уроків ) в день і продовжується впродовж 20-ти днів. А також, у супроводі і під наглядом лікарів різних фахів та реабілітологів, які вносять свої пропозиції щодо подальшого проходження професійної реабілітації, що є дуже корисним для слухачів, оскільки дуже часто бажання їх не співпадають із реальними можливостями та станом здоров’я. В навчальний процес включається практичний психолог, який має можливість корегувати психологічний стан особистості слухача, його настрої щодо подальшої навчальної та трудової діяльності, що в результаті часто змінює і світоглядну позицію людини.

Цей період є важливим, як для слухача курсів так і для усіх учасників реабілітаційного процесу: проходить адаптація до умов перебування, умов проживання, налагодження стосунків у групах, з викладачами. Для більшої різноманітності процесу реабілітації і більшого ефекту навчання рекомендовано комбінувати навчальний процес і мед. процедури, фіз. процедури, спортивні заняття, групові заняття з психологом та соціальним працівником. Тому рекомендуємо наступну схему реабілітації для жінок з раком молочної залози на адаптаційному етапі:

9.00 – сніданок

9.30 – фіз.реабілітація чи мед.реабілітація ( по графіку)

10.00 – перший урок

10.40 – перерва

10.45 – другий урок

11.25 – перерва

11.30 – психологічна або соціальна реабілітація ( по розкладу)

11.50 – третій урок

12.30 – перерва

12.35 – четвертий урок

13.15 – обід

13.40 – п’ятий урок

14.20 – перерва

14.25 – шостий урок

15.05 – трудова реабілітація

15.45 – фіз.реабілітація чи медична реабілітація (за графіком)

16.15 – трудова реабілітація

17.00 – вільний час

18.00 – вечеря

19.00 – соціальна реабілітація (робота культпрацівників)


Фізична реабілітація.

На цьому етапі, реабілітологи, відповідно до комплексу складених реабілітаційних заходів, проводять заняття з фізичної реабілітації. Перед кожним заняттям звертають увагу на загальний та психоемоційний стан хворих, вимірюють ЧСС та АТ до і після занять. Відповідно до завдань застосовують дихальні вправи (статичні, динамічні), спеціальні лікувальні положення, фізичні вправи (активно-пасивні, та сеціальні), постізометричну релаксацію та мануальний лімфо дренаж та лімфатичний самомасаж. Для профілактики, або зменшення набряку руки, відновлення сили мязів і витривалості. Крім цього для корекції психоемоційного стану, проводимо тематичні бесіди, застосовуємо елементи праце і арттерепії. Кожне заняття формується відповідно до проблем та загального стану пацієнтки, для сприяння поліпшення якості життя.


Трудова реабілітація.

На адаптаційному етапі паралельно з іншими видами реабілітації починається виробниче навчання. Майстри на підставі даних медичної діагностики індивідуально діагностують працездатність кожного слухача. Тривалість уроків працетерапії - 2-3 академічні години з перервами 10 хв.

Працетерапія – це активний лікувальний метод відновлення або компенсації втрачених функцій за допомогою праці, направленої на створення корисного продукту.

Трудова реабілітація є ефективним методом реабілітації, що пов’язано з її особливостями:

- цілеспрямованістю здійснюваних в процесі праці рухів;

- результативним характером діяльності слухача;

- можливістю використання в процесі праці творчості.

Вона націлена на відновлення порушених функцій і працездатності слухачів, тобто на досягнення основної мети реабілітації. Трудова реабілітація поєднує в собі досягнення медичної та соціальної реабілітації, у тому числі ЛФК, масажу, фізіотерапії і механотерапії.

Основне завдання трудової реабілітації – повернення слухача до самостійності у повсякденному житті, до роботи.

Майстри виробничого навчання виділяють декілька сторін загального лікувального впливу праці: стимуляція життєвих процесів і підвищення опірності організму, психічного тонусу слухача, звільнення його від почуття своєї неповноцінності, відновлення зв’язку слухача з колективом.

Трудовій реабілітації належить важлива роль у відновному лікуванні хворих на рак молочної залози, тому що цей метод реабілітації безпосередньо направлений на повернення слухача до суспільного життя і праці.
3.Контрольно – корекційний етап.
Соціальна реабілітація.

На контрольно-корекційному етапі фахівець соціальної реабілітації сприяє у розв’язанні побутових проблем, у разі потреби надає допомогу у вирішенні сімейних проблем, а також допомагає в оформленні юридичних справ та різноманітної документації. Завдяки комплексній реабілітації слухач перебуває під наглядом фахівців усіх ділянок реабілітаційного процесу. Саме на цьому етапі соціальна реабілітація проводиться, як контрольна.


Психологічна реабілітація

В процесі реабілітації психологи працюють над тим (й на цьому етапі проводять контроль за допомогою певних методик), щоб особа з даною нозологією спробувала змінити себе (свій непродуктивний тип, що призводить до розвитку хвороби), щоб навіть по закінченню терміну реабілітації могла керуватись певними нормами поведінки вдома, які будуть сприяти її одужанню: навчилася вчасно помічати і знімати із себе непотрібну напругу, більше приділяти собі часу на відпочинок і задоволення, очищати свою свідомість від негативних думок і викликати позитивне, схвалення та ставлення до себе й інших, не стримувала в собі негативних емоцій, а навчилась правильно їх проявляти через свої переживання й бажання, знаходилась в постійному русі активно, розвивала свою особистість, відкривала свої нові можливості.


Медична реабілітація

При стабільному стані пацієнток з врахуванням артеріального тиску, відсутності декомпенсації серцево-судинної та дихальної систем реабілітаційний комплекс заходів складається з:



  • лікувальної фізкультури;

  • лімфодренуючого масажу;

  • апаратної фізіотерапії (магнітотерапія, електростимуляція);

  • методів бальнеотерапії;

  • дієтотерапії ( кисневі суміші);

  • психотерапії ( релакс-відео, аромотерапія);

  • медикаментозну симптоматичну терапію згідно Уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України;

  • протезування молочних залоз.

Для жінок, які перенесли операцію по видаленню грудної залози з приводу раку одним з важливих аспектів реабілітації є збереження жіночості і привабливості. Сьогодні існує багато можливостей для досконалого і природного відновлення зовнішнього вигляду за допомогою реконструктивних операцій, ендопротизування, яке проводиться в окремих випадках зразу ж на операційному столі або через шість місяців після операції а також без хірургічних втручань із застосуванням силіконових екзопротезів.

На початковому етапі в якості заміни молочної залози може використовуватися тимчасовий протез (вата, лляне насіння в полотняному мішечку), який пластично облягає тіло і не турбує після операційний рубець. Силіконові протези можна використовувати не раніше ніж через місяць після виписки зі стаціонару і при повному заживленні рани, післяопераційного рубця. Крім того потрібно врахувати наскільки післяопераційна терапія дозволяє носити той чи інший протез. Наприклад на період проведення радіотерапії рекомендується носити текстильний післяопераційний протез. Протезування молочної залози позитивно впливає на психологічний стан хворої жінки, допомагає повернути жіночу привабливість, свідомість фізичної повноцінності має позитивний психотерапевтичний ефект. Протезування проводиться відповідно до рекомендації індивідуальної програми реабілітації інваліда МСЕК, видається безкоштовно один силіконовий протез і три спеціальні ліфи терміном на півтора року. Засоби протезування можна отримати в громадських організаціях, які опікуються хворими жінками після мастектомії «Созарін», «Баланда», «Амазонки» та інші.



Професійна реабілітація

Після адаптаційного періоду, коли вже отримано перші результати реабілітаційного процесу для інвалідів з діагнозом «рак молочної залози», проводиться тестовий контроль знань слухачів. В залежності від його результатів вносяться корективи і проглядається можливість зміни форми навчального процесу чи зміни методів навчання або їх продовження, зміни чи продовження всіх інших реабілітаційних заходів.

Створюються педагогічні умови для реалізації принципів диференціації й індивідуалізації навчання слухачів на підставі даних діагностики. Значне місце у професійній реабілітації займають слухачі, що можуть освоювати навчальний курс за модульною чи індивідуальною програмою. Модульні та індивідуальні програми таких слухачів складаються викладачами даного профілю і затверджуються методичною і педагогічною радами Центру. Також, методистом відділу професійної реабілітації складається гнучкий графік відвідувань закладу і здачі модульних завдань, а також проведення практичних занять.

Щоденно слухач зайнятий процесом професійної реабілітації 3год астрономічних (6 уроків). Перерви проводяться після кожних 40 хв навчання. Можливим є здійснення перерв і під час уроку при необхідності. Фізреабілітолог під час заняття проводить фізкульт. хвилинки та розминки.

На контрольно – корекційному етапі повинно остаточно бути відкоригованим робоче місце (за висотою підставки, зручністю розміщення рук і т. д) для слухачів з наслідками після оперативного втручання.
Фізична реабілітація.

На контрольно-корекційному етапі реабілітологи продовжують заняття з хворими відповідно до індивідуальної програми реабілітації слухача. Відповідно відновлення втрачених функцій реабілітологи доповнюють методику за якою працюють з хворим та вдосконалюють її. Для досягнення завдань реабілітації важливе значення має робота в команді. На даному етапі реабілітації необхідно навчити пацієнтку виконувати комплекс вправ для збільшення амплітуди рухів у плечовому суглобі та збільшення сили мязів верхньої кінцівки, також необхідно зміцнювати мязи спини. У комплексі вправ використовуються гімнастичні палиці, м’ячі, джгути заняття триває від 15 хв. до 30 хв., режим заняття ощадно-тренуючий з корекцією дихання, також використовується дихальна гімнастика як окремий елемент реабілітації. Для профілактики лімфостазу показаний лімфодренуючий масаж, курс 10-15 разів. Масажист проводить масаж по спеціальній методиці розробленій саме для пацієнта з мастектомією, потім використовується банда жування верхньої кінцівки для зменшення лімфостазу. Рекомендовані занняттяя в бачейні з мінімальним навантаженням, температура води 28-30°C. На початку періоду реабілітації пацієнти виконують більш прості вправи та завдання поступово переходячи до складніших вправ які вимагають прикладання більших фізичних зусиль.


Гідрокінезотерапія з жінками після мастектомії.

Дуже добре допомагають відновленню рухів у руці на стороні операції заняття в басейні. Їх можна розпочинати через 2-3 місяці після операції , порадившись з лікарем і за умови відсутності шкірних ушкоджень.

Програма застосування гідрокінезотерапії у фізичній реабілітації жінок після мастектомії включає в себе поєднання плавальних, загально- розвиваючих та спеціальних вправ на різні групи м’язів із застосуванням різних вихідних положень, використання плавальних дошок, м’ячів, нудлів і широкого спектра дихальних вправ.


  1. Для покращення функцій зовнішнього дихання застосовують динамічні дихальні вправи з акцентом на вдиху чи на видиху.

Дихальні вправи виконуються у паузах відпочинку і у поєднанні з плавальними рухами, ЗРВ (загально-розвиваючі вправи) та спеціальними вправами.

  1. Для корекції гемодинамічних порушень використовуються ЗРВ, які поєднують з дихальними вправами, вправами на адаптацію до води, плавання «на ногах», у повній координації в повільному темпі з акцентом на ритмічному диханні, вільне купання.

  2. Для подолання лімфатичного набряку та поліпшення відтоку лімфи з дистальних відділів застосовують ЗРВ, активні вправи та вправи на розслаблення з підняттям верхньої кінцівки якомога вище з виконанням легких коливальних рухів.

  3. Для корекції порушень постави використовуються спеціальні вправи, ЗРВ, вправи на розтяг хребта та розслаблення м’язів.

До спеціальних вправ гідрокінезотерапії належать:

  • вправи «плавання на ногах» ( у випадку сутулої та круглої спини) ;

  • ноги кролем, або брасом на спині, на грудях, руки спрямовані

максимально вперед ;

  • плавання з повною координацією (кролем на спині з роботою двома руками одночасно);

  • вправи з дощечками для плавання, нудлами, м’ячем для розвантаження хребта і укріплення м’язів плечового поясу, спини та пресу.




  1. Основними засобами для збільшення рухливості в плечовому суглобі є активні вправи, активно-пасивні ( розтягування м’язів за допомогою іншої руки, затримуючись у максимально-можливій точці амплітуди на 8-10с), плавання різними стилями.

  2. Для збільшення сили м’язів застосовуються вправи з обтяженням масою власного тіла, з обтяженням опору, у самоопорі, ЗРВ.


Фізкультурно-спортивна реабілітація.

Заняття ЛФК рекомендовано у перші дня після операційного втручання. Навантаження реабілітолог визначає орієнтуючись на загальний стан пацієнтки, показники АТ і ЧСС, больову чутливість, ступінь набряку бажаним є перебування на свіжому повітрі.


Трудова реабілітація.

В реабілітаційний процес включаються заняття у навчально – виробничих майстернях. Це фактично перші трудові кроки, які здійснюють слухачі з у відділенні трудової реабілітації. Після важкої травми інваліди починають знову працювати, нести відповідальність за виконану роботу. Майстрами виробничого навчання проводиться тестування, враховуються особливості кожного слухача. Відповідно до кожного підлаштовується робоче місце і використання необхідного інструменту, виписується індивідуальний план роботи на заняттях у майстернях. Розклад занять складається з врахуванням тестів та особливостей кожного. Слухачів наполегливо і послідовно навчають користуватися інструментами, виконувати початкові рухи в умовах майстерні, виконувати елементарні дії, пов’язані з майбутньою професією.


4.Стабілізаційний етап.

Терміни даного етапу залежать від тривалості навчання за обраною професією (від 2- до 5-ти місяців).


Соціальна реабілітація.

Тривалість стабілізаційного етапу залежить від тривалості навчання за обраною професією. Стабілізаційний етап характеризується розкриттям особливостей та набутих навичок слухача і повним задоволенням його моральних потреб.

Таким чином фахівці соціальної реабілітації домагаються того, щоб слухач міг самостійно обслуговувати себе, бачив перспективу свого перебування в центрі, та перспективу реабілітаційного процесу. Корисним є групові методи роботи, де слухач може показати свої вміння та навички, та побачити досягнення інших, що стимулюватиме його у подальшому житті.
Психологічна реабілітація.

Слухачі хворі на РМЗ досягають високих результатів у процесі реабілітації дотримуючись певних правил (порад) психолога а саме:



у період лікування РМЗ

-      не прирівнювати до себе почуті від «добрих людей» випадки з негативним розвитком подій – все буде інакше, бо кожна жінка унікальна;

-      не замикатися в собі, не накопичувати свої страхи й сумніви, що виникають від нестачі інформації та позитивного спілкування;

-      навчитися фільтрувати численні поради від друзів, знайомих, сусідів; якщо відчувається дефіцит інформації, щоб зрозуміти та осмислити ситуацію, краще розібратися в ній, вгамувати інформаційний голод, звернувшись до лікаря або фахівця (не слід боятися задавати питання, радитися);

-      намагатися бути уважною до себе, навчитися «прислухатися» до свого організму, його потреб; навчитися піклуватися про себе так само, як жінка піклується про близьких, коханих і дорогих їй людей;

-      повірити в те, що вона може бути здоровою, що відчуття повноти і радості життя обов’язково повернеться до неї – це багато в чому залежить зараз від неї, але для цього необхідно зайняти активну позицію, взяти участь у своєму лікуванні;

-      спробувати зрозуміти, що немає необхідності сприймати хворобу як покарання, випробування, спокутування провини, а тому і справлятися з нею самостійно; бути відкритою для людей, які можуть зрозуміти, з якими можна поговорити про свої переживання, але не перекладати на їхні плечі вирішення своїх проблем, не потрапляти в залежність;

-      багато спілкуватися, бо це дуже корисно, особливо з людьми, що мають персональний досвід боротьби з хворобою; продуктивне позитивне спілкування – джерело позитивних емоцій, а взаємна підтримка – потужний акумулятор життєвих сил та енергії;

-      не лякатися своїх емоцій, хай навіть негативних – тривог, сліз, страху; вони  цілком природні; не варто ховати їх, не «заганяти  вглиб»; не вважати, що вона сама винна у цій ситуації; слід повірити, що з часом все обов’язково зміниться на краще;

-      намагатися уникати стресових ситуацій, спробувати усунути зайві конфлікти – особисті, виробничі; слід окреслити те, що зараз важливо, а на інше дивитися «крізь пальці»;

-      використовувати можливості своєї психіки, вірити в успіх і щодня працювати для його досягнення;

-      уявити, що хвороба – зовнішній ворог, і спрямувати всі сили на боротьбу з ним. Фізичний і емоційний стан людини нерозривно пов’язані, а тому від здатності вирішувати свої емоційні проблеми залежить багато в чому і фізичний стан. Особистість володіє сильним позитивним потенціалом, який має дуже важливе значення в боротьбі з хворобою;

-      вчитися відпочивати, не лаяти себе за втому і слабкість. Використовувати свій вільний час для спілкування з природою, відпочинку та релаксації;

-      шукати для себе додаткові джерела позитивних емоцій – заняття, які приносять задоволення, заспокоєння. Щоденне відчуття повноти і радості життя, дароване великими і маленькими радощами, дасть таке необхідне «покращення якості життя»;

-      варто скласти «План індивідуального одужання», визначити та сформулювати в ньому чіткі мету та завдання: на 3 місяці, на 1 рік, на 5 років; або на 6 місяців, на 3 роки, на 10 років. Постаратися побачити своє життя в перспективі;

-      обов’язково звернути увагу на найменші позитивні зміни у своєму стані. «Святкуйте кожну маленьку перемогу, кожен маленький успішний крок на шляху до одужання»;



у післяопераційний період жінці доцільно:

  1. -    дотримуватись розробленого з допомогою психолога індивідуального плану відновлення порушеного психічного і морального стану;

-    відвідувати протягом терміну реабілітації в центрі групову та індивідуальну терапію, а опісля при потребі спеціальні курси, громадські організації де є можливість поспілкуватися з жінками, які вже пройшли реабілітацію;

-    у зручний час, після закінчення навчання в центрі, відвідати оздоровчий санаторій;

-    займатися арттерапією вдома залучаючи членів родини;

-    створити благополучну сімейну обстановку і проводити більше часу із рідними;

-    використовувати свій вільний час для спілкування з природою, відпочинку та релаксації.

Медична реабілітація.

На даному етапі фахівці відділення ставлять перед слухачами слідуючі завдання:



  • збільшення рухливості грудної клітини та екскурсії легень;

  • збільшення сили дихальних м’язів та покращення вентиляції легень;

  • покращення загального та в ділянці післяопераційного рубця кровообігу;

  • профілактика виникнення патологічних поз і положення тулуба та верхньої кінцівки, порушень постави;

  • зменшення больових відчуттів, підвищення чутливості;

  • профілактика загострень супутніх захворювань;

  • покращення психоемоційного стану;

  • профілактика виникнення постмастектомічних ускладнень;

  • відновлення сили м’язів та їх витривалості;

  • покращення якості життя.


Професійна реабілітація.

Навчання має установлений порядок, свій робочий режим, для кожного слухача визначені методики та методи навчання, підібраний хід реабілітаційного процесу, індивідуальні форми та методи навчання. На цьому етапі найдоцільнішою, вважаємо, є можливість переходу окремих слухачів на модульне навчання, яке є однією з найбільш гнучких технологій. Для слухачів хворих на рак молочної залози часто рекомендований індивідуальний підхід до проведення занять в окремих його частинах. Необхідно розробляти частинами індивідуальні плани, затверджувати їх, та при виникненні потреби впроваджувати.


Фізична реабілітація.

На стабілізаційному етапі фізичне навантаження на слухача зменшується. Перевага надається засвоєнню спеціальних вправ які пацієнт повинен виконувати протягом дня декілька разів (10-15 разів/день по 5-10хв.) На цьому етапі реабілітологи спостерагіють за рівнем відновлення стану пацієнта і вносять корективи в реабілітаційну програму, надають перевагу груповим фізкультурно-спортивним заняттям.


Фізкультурно-спортивна реабілітація.

Важливо навчити пацієнтку правильно обирати види спортивної діяльності, протипоказаними є види спорту з високим рівнем травматизму та великим фізичним навантаженням (такі як: волейбол, баскетбол, футбол, гандбол, великий теніс і тому подібне). Натомість показані плавання, аеробіка, танці, біг підтюпцем, йога і пілатес. Навантаження повинно бути помірним приносити задоволення і приносити покращення загального фізичного і психоемоційного стану пацієнтки.



Трудова реабілітація

Трудова реабілітація перебуває на етапі підходу до випробовування випускника на робочому місці. Використовуються можливості і забезпечення філій, де умови праці близькі до реальних виробничих.

Важливим етапом трудової реабілітації є виробнича практика, яка проводиться протягом усього стабілізаційного періоду. Її тривалість регламентується робочим навчальним планом для кожної професії. Слухачі проходять виробничу практику безпосередньо в Центрі, виробничих цехах, філіях Центру і СТО (діловод, квіткар. флорист, обліковець, оператор комп’ютерного набору, перукар, слюсар з ремонту автомобілів). З метою адаптації випускника до виробництва в Центрі створені транзитні робочі місця, проводиться пошук нових векторів трудової реабілітації інвалідів з раком молочної залози. Центр займається вивченням досвіду світової практики, успішних форм і методів трудової реабілітації для подальшої їх апробації та застосування.
5.Підсумковий етап.
Соціальна реабілітація.

Підсумковий етап є завершенням комплексної реабілітації.

Соціальні працівники:

-надають висновки про закінчення реабілітації та рекомендацій щодо подальшої поведінки і можливостей випускника;

-сприяють у пошуку роботи, співпрацюють з працедавцями, центрами зайнятості, управліннями праці;

-обстежують робоче місце;

-ведуть спостереження за трудовою діяльністю випускника на робочому місці протягом початкового етапу в залежності від потреби особи;
Психологічна реабілітація

Вагомим аспектом реабілітації є роль сім'ї у ставленні до даної проблеми (захворювання) - це вміння підтримати, зрозуміти, вчасно допомогти, створити надійну атмосферу в родині та розподілити обов’язки сім'ї по-новому. Адже специфічна ситуація важкого захворювання актуалізує в онкологічних хворих мотив «збереження життя», який стає головним стимулом та змістовним мотивом їх діяльності, як наслідок - аутизація, замкнутість, відчуження, збіднення емоційної сфери, пасивність, підвищення егоїстичності, творча активність змінюється на автоматичне виконання роботи. В частих випадках усі травмуючі наслідки (зокрема видалення молочної залози) та вище вказані психосоматичні аспекти ведуть до розпаду сім'ї. Тому робота психолога передбачає сімейну психотерапію, де при потребі залучаємо не лише обидві сторони подружжя, а й усіх членів родини:

-        у процесі консультування психолог надає значну увагу питанню інформування обох членів подружжя про захворювання, особливо у сфері сексуального життя після операції;

-        під час консультування спрямовує зусилля на покращення комунікації між подружжям: спонукання до обговорення життєвої ситуації «тут і тепер», життєвих цінностей і цілей, допомогу у прийнятті подружжям факту захворювання, змін та наслідків, викликаних ним;

-        важливим завданням консультування є заохочення до відкритості та висловлення емоцій чоловіком і дружиною. Члени подружжя мають навчитися говорити про власні як позитивні, так і негативні почуття, це допоможе подолати замкнутість, відчуття ізольованості, заперечення негативних і травмуючи емоцій обома членами подружжя;

-       в роботі потрібно враховувати, що консультування може мати характер психоосвітнього тренінгу, який навчає подружжя займати активну життєву позицію у ситуації кризи та приймати адекватні щоденні рішення. Це допоможе підсилити у чоловіка та дружини відчуття їхнього контролю у процесі боротьби із захворюванням .

В груповій роботі ставиться акцент на створення моделі групи взаємопідтримки та взаємодопомоги за схемою «я така як ти, я перенесла операцію, але жива, продовжую жити, працювати, займатися громадською діяльністю, бути доброю матір'ю та люблячою дружиною, гарною сексуальною партнеркою» де через обмін досвідом подолання існуючих проблем, саморозкриття, співпереживання та підтримку переосмислення психотравмуючих переживань стає джерелом сили, джерелом внутрішніх змін, коли людина перестає сприймати себе як жертву трагічних обставин, а стає господарем своєї долі, людиною, яка здатна вибирати свій шлях, навіть у ситуації хвороби.
Професійна реабілітація

Проводиться державна підсумкова атестація, присвоюється кваліфікація. Успішне завершення процесу реабілітації супроводжується видачею свідоцтв державного зразка. У ЛМЦСТПМРІ створюються транзитні робочі місця, які є особливо корисними для випускників з раком молочної залози. Вони мають можливість випробувати себе на робочому місці під наглядом всіх фахівців всіх видів реабілітації.


Трудова реабілітація

Контроль за ходом трудової реабілітації здійснюється адміністрацією Центру та Реабілітаційною комісією:

- поточний,

- проміжний,

- вихідний контроль знань, умінь та навичок слухачів Центру, їх кваліфікаційна атестація.

Однак на цьому не завершується трудова реабілітація слухача-випускника Центру. При вирішення питання працевлаштування інваліда-випускника беремо до уваги стан його здоров’я, побажання самого випускника, рекомендації медичної та фізичної реабілітацій, виходячи з індивідуальної програми реабілітації. Для цього навчально-виробничим відділом розроблена анкета для вивчення всіх чинників сприятливого вибору інвалідом робочого місця і працевлаштування. Працівники відділу постійно контролюють процес співпраці випускника та центру зайнятості, сприяють цій співпраці.



ВИСНОВКИ

  1. Онкологічна патологія молочної залози у жінок є як соматичним, так і психосоматичним захворюванням. Причому в основі психічних розладів лежать два чинники: 1) психічна реакція на важкий стрес (звістка про онкологічне захворювання); 2) вплив самого онкопроцесу. У більшості випадків розвиваються виражені психосоматичні розлади, переважно у вигляді депресивного синдрому різних варіантів і ступеня вираження.

  2. У хворих на рак молочної залози, які перенесли радикальне лікування, в 75,3% розвиваються виражені тілесні дефекти: контрактура плечового суглоба, викривлення хребта, лімфатичний набряк верхньої кінцівки, лечовий плексит, зниження м’язової сили в кисті, грубий косметичний дефект, які справляють негативний вплив на психофізичний, загальний соматичний стан хворих, сприяють активізації злоякісного процесу і в цілому впливають на якість життя.

  3. Розроблена і апробована нова, ефективна програма спеціальної комплексної відновлювальної терапії хворих на рак молочної залози, до якої входить інтегративна психотерапія, психофармакотерапія, лікувальна фізкультура, що проводиться в умовах центру реабілітації, а після виписки – як підтримуюча психотерапія і лікувальна фізкультура – амбулаторно упродовж року.

  4. Розроблена і апробована програма кінетотерапії хворих на рак молочної залози, з системним диференційованим підходом у залежності від специфіки стану хворого: віку, стадії захворювання, характеру перенесеного оперативного втручання, швидкості перебігу регенеративних процесів, психофізіологічного стану.

  5. Результатом комплексної програми кінетотерапії у осіб з раком молочної залози в післяопераційному періоді є виражена позитивна динаміка перебігу відновлювальних процесів – адаптація до зростаючих фізичних навантажень, стабілізація адекватної життєдіяльності, профілактика ускладнень, що сприяє підвищенню якості життя.








База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка