М., Ларіна Т. О. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека




Сторінка5/7
Дата конвертації19.04.2016
Розмір1.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Терпіння та набуття життєвої мудрість (Т.О.Ларіна)

Терпіння дає можливість зберігати нам позитивне ставлення до життя не зважаючи на всі труднощі та перешкоди.

Готовність до терпимого ставлення до інших, до життя взагалі, позитивного ставлення до світу, позитивне бачення дійсності дає ту необхідну життєву енергію, яка потрібна для усвідомлення складних життєвих ситуацій. Терпляча людина залишається чутливою та емпатійною, тобто здатною до співпереживання, співчуття. (А.А.Реан, 2000, с.89)

Чи можна долати труднощі, нічого при цьому не роблячи, просто терпіти?

Терпіння часто пов’язане із прийняттям долі та надією на краще. Народна мудрість говорить: «Що повинно здійснитися, того не минути», «що не робиться, все до кращого», «буде і на нашій вулиці свято». Такі народні формули відображають необхідність прийняття всього, що відбувається з нами, позитивного ставлення до світу. Аналізуючи народні прислів’я можна побачити, що всі приказки про терпіння спрямовують нас на те, що треба дочекатися кращих обставин, кращих умов, прийняти власну тривогу викликану життям. Прийняти тривогу завдяки віри та надії на краще, усвідомленню того, що «все минеться».

Терпіння можна розглядати у кількох аспектах. Терпіння як стриманість по відношенню до себе з психологічного погляду є проявом самодисципліни, коли поведінка підпорядкована свідомому контролю людини. Стриманість проявляється у таких вольових якостях як витримка та терплячість. Терпляча людина здатна стримувати прояви таких емоцій як радість, злість, гнів. Саме терпимість дозволяє долати страждання, дає можливість формувати позитивне ставлення до світу, позитивне бачення дійсності. Терпляча людина залишається чутливою та емпатійною, тобто здатною до співпереживання, співчуття. (А.А.Реан, 2000, с.90)

Але стриманість та терплячість не завжди є проявом самодисципліни, вихованості людини, а можуть відображати і протилежні властивості особистості, наприклад, лякливість (Е. П. Ильин, 2005).

Терпіння як механізм саморегуляції особистості проявляється на емоційному та поведінковому рівнях. Емоційна терплячість - це усвідомлення власних бажань покликів та намірів, а поведінкова терпимість є здатність робити людину щасливою та успішною всупереч стражданням. Терпіння є шляхом до здобуття внутрішньої стійкості людини.

Терпіння на емоційному рівні представлено як терпимість до фрустрації, як здатність тривалий час зберігати звичний емоційний стан під тиском життєвих труднощів. Нестача такої терпимості може провокувати різні види адитивної поведінки, коли людина змінюючи свій психологічний стан намагається втекти від вирішення життєвих проблем. Прикладом такої поведінки може бути використання різних хімічних речовин або захоплення такими видами діяльності, що викликають інтенсивні емоцій.

Отже, люди з низьким рівнем терпимості до фрустрації більш схильні до афективної поведінки у стресових ситуаціях. Брак терпимості стає вирішальним у кризові періоди життя, починаючи від неминучих вікових криз до переломних складних подій у житті.

Під час життєвої кризи нестача особистого ресурсу, нестача терпимості до фрустрації посилюється збільшеними вимогами до людини, її здатності до саморегулювання власним психічним станом.

Отже, нестача терпимості на емоційному рівні має, як ми бачимо, здебільше негативні наслідки, що проявляються у спрямованості на позбавлення негативних переживань будь-якою ціною. Таке прагнення може призвести, з одного боку, до фатальної бездіяльності, втечі від реального життя, від труднощів, а з іншого - до надмірної екстремальності, до невгамовного пошуку штучних труднощів.

Іншій аспект, це терпіння як особистісна характеристика, яка допомагає стійко витримувати життєві випробування, наполегливо рухатись до поставленої мети.

З психологічної точки зору терпіння є тим ресурсом особистості, що дозволяє використати свої можливості саме у тієї ситуації і в тому обсязі. Терпіння дає нам можливість оцінити власні ресурси , межі свого терпіння, структурувати майбутній час. На відміну від когнітивних здібностей планування (аналіз ситуації, співвіднесення варіантів рішення та ін.) що відіграють прогностичну функцію, терпіння виконує регулюючу функцію використання свого потенціалу. Завдяки терпінню людина у скрутні миті свого життя не втрачає позитивного ставлення до своїх близьких, проявляє рішучість у ситуації, коли потрібно проявити всі свої здібності та вміння.

Терпіння може нести у собі два різних смисли. По–перше, терпіння є збереженням життєвого ресурсу, ми готові терпіти, щоб вижити. У такому контексті терпіння проявляється як стратегія економії адаптаційного потенціалу особистості. По-друге, терпіння є діапазоном надії, очікування, використовуючись для накопичення життєвого ресурсу (К.О.Абульханова ,  Т.Н Березіна, 2001, с. 24).

Не залежно від того сенсу який ми вкладаємо у розуміння терпіння – це завжди активність, відповідальність та цілісність. У терплячої людини завжди є цілі і вона їх з впертістю втілює у життя, вона самостійно приймає рішення та несе відповідальність за наслідки таких виборів та рішень. А зовнішня пасивність та бездіяльність є результатом внутрішнього спокою та емоційної стійкості

Щоб виробити у себе терпляче ставлення до всього, що відбувається навколо С.Ю. Ключніков пропонує кілька «правил гри з долею», які дозволяють зберегти стійкість, спокій та витримку при зіткненні зі світом. Ось вони:


  1. Якщо вас б’є життя, неможна допускати думки, що ви не в змозі з цим впоротись. Намагайтесь побачити світло у кінці тунелю, і навіть якщо ви його поки що не бачите, то хоча б вірте, що воно попереду. Не буває вічного болю.

  2. Вчиться сприймати тиск обставин, удари долі та негативне ставлення до себе з боку оточуючих не як тяжку карму, а як тимчасовість, як мінливість енергетичного потоку, якій може зробити вас сильнішим та навчити чомусь новому.

  3. Вчиться отримувати задоволення від тих вольових зусиль, які ви спрямовуєте на самовладання та самоконтроль. Як скульптор, ліпіть з самого себе непохитного переможця всіляких перешкод. Це породжує енергію терпіння.

Позитивна сторона терпіння представлена у здатності людини чекати, не втрачаючи надії. Але це не пасивне очікування на кращі часи, не фантазійна мрійливість, що хтось змахне чарівною паличкою і мрія здійсниться. Це активне очікування, коли людина не витрачає власні ресурси на «боротьбу з повітряними вітряками», а коли вона використовує час для накопичення власної життєвої енергії, внутрішньої сили.

Отже, терпіння дає можливість нам витримати тиск щоденних стресів та кризових подій у нашому житті, прийняти всі свої острахи та тривоги. Але здатність терпіти тиск та зберігати позитивне ставлення це тільки «пів справи» задля конструктивного долання труднощів. Людина повинна мати справжню мужність та відвагу, щоб активно здійснювати опір несприятливим обставинам.



Полювання на помилкові переконання.

(Т.М.Титаренко)
Нерідко ми самі налаштовуємо себе не так, як треба, і навіть не помічаємо цього. А насправді від наших стійких установок, стереотипних уявлень, давніх переконань залежать прояви несміливої, нерішучої, песимістичної поведінки.

Якщо вчасно побачити, які саме думки повторює наш внутрішній голос, що він намагається нам навіяти, від подібних впливів можна звільнитися. Для цього треба бути уважним до себе, зосередитися на своїх внутрішніх станах, що супроводжують будь-яку активність, всі наші контакти з іншими людьми.

Треба стати пильними і сконцентрованими, як перед початком полювання. Щоб полегшити перші спроби полювання, проаналізуйте варіанти думок, запропонованих А.Еллісом. Саме вони та до них подібні заважають адаптації та гальмують життєстійкість.


  • Ірраціональні переконання: „Якщо трапляється щось хороше − значить погане вже на підході”, „Якщо я явно виражу свої бажання, люди відвернуться від мене”.

  • Помилкові думки: „У цій спробі я зазнав невдачі, значить, я некомпетентний”, „Вони не реагують так, як я їх просив, значить, вони, напевно, невисокої думки про мене”.

  • Небажані очікування: „Якщо щось погане може трапитися, то воно трапиться саме зі мною”, „Катастрофа чекає на мене прямо за рогом”.

  • Негативні уявлення про себе: „Я завжди відчуваю, що інші краще за мене”, „Щоб я не робив, ніколи не виходить так, як треба”.

  • Даремні пояснення: „Я погано виступаю публічно, тому що я нервовий”, „Якщо я виграю, значить, мені повезло, якщо програю, значить, я сам винен”.

  • Викривлення пам’яті: „Життя у мене зараз жахливе, і так було завжди”, „Я ніколи ні в чому не досягав успіху”.

  • Неадаптивна увага: „Все, про що я можу зараз думати, − це про те, як буде жахливо, коли я провалюся”, „Краще не думати про ці речі, все одно нічого не можна зробити”.

  • Саморуйнівні стратегії: „Краще я сам себе висварю, ніж це зроблять інші”, „Я відвернуся від людей раніше, ніж вони відвернуться від мене, і подивлюсь, чи вони мене ще люблять”.

Якщо деякі з цих думок, очікувань, помилок пам’яті чи уваги для вас характерні, відстежуйте їх та миттєво зупиняйте. Спочатку зосередьтеся на одній фразі, що звучить всередині вас найчастіше.

Наприклад, ви звично повторюєте, думаючи про складні стосунки з деякими людьми: „Все одно нічого не можна змінити”. Полюйте насамперед на це висловлювання. Кожного разу, коли воно знов виникне, кажіть собі впевнено та рішуче: „Стоп!”.

Уявіть дорожній знак з цеглиною, який забороняє машинам їхати у певному напрямку, і швидко малюйте його у вашій уяві, коли відчуєте, що знов готові прокоментувати свою поведінку традиційним для вас мовним штампом.

Надалі, коли ця нав’язлива фраза вже перестане вам дошкуляти, оберіть наступну і відстежуйте ситуації, в яких вона виникає найчастіше. Так легше завчасно приготуватися до чергових негативних самопрогнозів і не дозволити їм прозвучати.

Тепер відшукайте власні варіанти позитивних тверджень, якими вам зручно було б замінити подібні деструктивні формулювання.

Наприклад: „Я вмію висловлювати свої бажання, і це всім подобається”;

„Моя невдача була випадковою, а зазвичай у мене все виходить”;

„Хоча останнім часом моє життя не дуже мені подобалося, але були і будуть набагато кращі часи”;

„Всі мої перемоги − виключно моя заслуга”;

„Я вмію себе заохочувати, і в мене все виходить”.

Як і в роботі з негативними висловлюваннями, не поспішайте заміняти відразу всі негативні фрази на позитивні. Працюйте спочатку з однім, найбільш приємним для вас зворотом, повторюючи його якомога частіше. Звертайте увагу на переконливість вашого тону, на смислові наголоси у вашій внутрішній мові.

Дуже допомагають підкріплення ваших нових суджень з боку друзів і рідних, яким ви довіряєте. Спробуйте озвучити якусь нову похвальну мовну формулу в їхній присутності. Будьте готові вислухати їхні доброзичливі коментарі. Не поспішайте відразу іронізувати. Відчуйте, що вас щиро підтримують, що про вас давно думають набагато позитивніше, ніж ви звикли думати про самого себе.

Те, яким чином людина сприймає власну життєстійкість, та її успішність у вирішенні життєвих проблем, як правило, взаємно підсилюються.

Отже, беріться передусім за ті справи, які вам точно по силах. Запевняйте себе, що власні можливості можна збільшити, і це поступово стане реальністю. Проявляйте більше наполегливості, ретельності й терплячості, займаючись саморозвитком, і не забувайте високо оцінювати свої здібності.
Як долати труднощі (Т.О. Ларіна)

Кожна людина має в своєму арсеналі певний багаж вмінь, навичок, здібностей, але чомусь не завжди вона їх використовує у складній ситуації.

Що ж робити потрапляючи до складної життєвої ситуації?

Як знайти той баланс, ту золоту середину, щоб нас не кидало як маятник у різні боки, щоб ми з одного боку не ховалися за власними переживаннями, а з іншого, не ігнорували свої почуття?

По-перше, слід навчитися швидко знімати емоційне напруження, щоб воно не переходило у затяжну депресію. Для цього існує практика використання різних релаксаційних вправ.

По-друге, слід навчитися зосереджуватися на вирішенні складної ситуації, не шукати шляхи як втекти від труднощів.



Складна ситуація перестає бути стресовою як тільки ми починаємо ставитись до неї як до певного завдання, що потрібно вирішити. У такому разі життєві труднощі перестають нас лякати і ми зосереджуємось на їх подоланні, а саме:

  • ретельно аналізуємо проблеми;

  • шукаємо творчі рішення проблеми;

  • рішуче керуємо власним життям;

  • активно відшукуємо шляхи підвищення особистісної ефективності;

  • надаємо соціальну підтримку та допомогу;

  • використовуємо складну стресову ситуацію як можливість навчитися новому, збільшити свій багаж ресурсів.


ЛІТЕРАТУРА:

Абульханова К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни. – СПб.: Алетейя, 2001. – с. 15–53.

Адлер А. Понять природу человека.- СПб, 1997.

Александрова Л. А.  К концепции жизнестойкости в психологии /Сб. научн. трудов. Вып. 2 / под ред. М.М.Горбатовой, А.В.Серого, М.С.Яницкого. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2004. С. 82-90.

Анцыферова Л. И. Гуманистически-экзистенциальный поход к мудрості: способы постижения истинного я и призвания человека // Психологический журнал С. 5-15 2005 г. № 3

Баканова А.А. Безопасность жизнедеятельности / Материалы конференции – СПб., Изд-во «Союз», 2003. С. 27-29.

Балл Г.А. Личностная надежность и ее соотношение с личностной свободой / Психология в рациогуманистической перспективе.- К., 2006.- С. 289 -305.

Бауман З. Текучая современность.- СПб.- 2008.

Бодров В. А. Психологический журнал 2006, №2 Проблема преодоления стресса. Часть 2. Процессы и ресурсы преодоления стресса, с 112-127.

Бродский И. Большая книга интервью.- М., 2000.

Брунер Дж. Жизнь как нарратив // Постнеклассическая психология.- 2005.- №1.- С.9-30.

Гоулман Д. Эмоциональный интеллект.- М., 2008.

Ильин Е. П. Психофизиология состояний человека. — СПб.: Питер, 2005. — 412 с.

Капрара Дж., Сервон Д. Психология личности.- СПб, 2003.

Когнитивная психология. Под ред. В. Н.Дружинина, Д. В. Ушакова — М.: ПЕР СЭ, 2002 — 480 с.

Краснянская Т.М. О некоторых результатах исследования психологии самообеспечения безопастности субъекта в экстремальних ситуаціях. //Известия ТРТУ. Тематический выпуск «Гуманитарные проблемы совре­менной психологии». – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005. № 7 (51). – 208 с.

Ларіна Т.О. Життєстійкість як життєве завдання особистості / Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / За ред. Н.В. Чепелевої. – К.:ДП «Інформаційно-аналітичек агентство», 2007. – Том 2, вип. 5. - с. 131-138

Леонтьєв Д.А. Экзистенциальна тревога и как с ней ббороться / Московский Психотерапевтический Журнал 2003, №2.с. 107-119.

Леви В. Искусство быть собой. – М. 1977.

Леонтьев Д.А., Рассказова Е.И. Тест жизнестойкости. – М.: Смысл, 2006. – 63с.

Мадди Сальваторе Жизнестойкость, ее диагностика и тренинг http://institut.smysl.ru/article/21.php

Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с англ. — СПб.: Речь, 2002. — 539 с.

Мадди С. Смислообразование в процес се принятия решений / Психологисеский журнал, том 26, № 6, 2005 с. 87-99.

Махнач А. В. Международная конференція по проблемам жизнеспособности детей и подростков // Психологический журнал 2006, №2 с. 128-131.

Мэй Р. Смысл тревоги. М., "Класс", 2001.

Нартова-Бочавер С.К. Человек суверенный: психологическое исследование субъекта в его бытии.- СПб, 2008.- 400 с.

Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. – СПб.: Речь, 2000.

Падун М.А., Загряжская Е.А. Психологический дистресс у лиц с различними когнітивними стилями // Психологический журнал, 2007, том 28, № 6, с. 30-39

Пономаренко В.А. Отношение в обостренной ситуации жизнедеятельности. Экстремальность и проблема отношения к профессиональной деятельности и в профессиональной жизнедеятельности. /Психологический журнал, 2008, № 5, с. 38-46.

Психология жизненного пути личности: Учеб. пособие / К21 К.В.Карпинский. – Гродно: ГрГУ, 2002. – 167 с. ISBN 985-417-345-3.

Реан А.А. Психологические проблемы акмеологии. Акмеология личности / Психололгический журнал 2000, №3 с.84-95

Сибгатуллина И.Ф., Апакова Л.В., Зайцева Л.Д. Особенности копинг-поведения в реализации интелектуальной деятельности субъектами высшей школы / Прикладная психология №5-6, 2002. – 105 с.

Тиллих П. Избранное. М.: "Юрист", 1995, с. 7-130.

Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. – К., 2003.

Титаренко Т.М. Життєві кризи: технології консультування. У 2-х частинах. – К., 2007.

Титаренко Т.М., Кляпець О.Я. Запобігання емоційному вигоранню в сім’ї як фактор гармонізації сімейних взаємин.- К., 2007.

Титаренко Т.М., Лєпіхова Л.А. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді.- К., 2006.

Титаренко Т.М., Лєпіхова Л.А., Кляпець О.Я. Формування в молоді настанов на здоровий спосіб життя.- К., 2006.

Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2004. — 384 с

Эпштейн М. Имя века // http//veer.info/01/v1_imia.html

Эммонс Р. Психология висших устремлений: мотивация и духовность личности /Пер. С англ..; Под ред.. Д.А. Леонтьева. – М.: Смисл, 2004. – 416с.

Франкл В. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. – СПб: Речь, 2000. – 286 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Тест самооцінка життєстійкості, модифікація опитувальника Форверга на контактність – Т.О. Ларіної.

Інструкція: Метою є визначення рівня осмисленості та сформованості особистісних складових життєстійкості, які проявляються у спілкуванні. Вам пропонується оцінити себе за 9-ти бальною шкалою, в якій мірі Вам властиві представлені якості.

Бал "5" означає, що Вам властива дана якість.

Бали, що розташовані ліворуч від "5", відповідають зменшенню даної властивості.

Бали, що розташовані праворуч від "5", відповідають його збільшенню.

Бал "-4"- зовсім позбавлений цієї якості.

Бал "+4"- мені притаманна ця властивість в повній мірі.



Бланк для відповідей

Властивість

-4

-3

-2

-1

5

+1

+2

+3

+4

1.Емпатія. Я бачу світ очами інших. Я розумію іншого та можу відчувати себе «в його шкурі». Я розумію всі настрої, які надходять від співрозмовника. Я відповідаю на них.




























2. Тепло, повага. Я самими різними способами виражаю (хоча і не завжди обов’язково відчуваю), що я приймаю іншого, я розумію те, що роблять інші, хоча не завжди однозначно згоден з ними. Я людина, що активно підтримує інших.




























3. Щирість, справжність. Я більш щирий (ра), а ніж фальшивий(ва) у своєї взаємодії з іншими. Я не ховаюсь за ролями та фасадами, інші знають, «на чому я стою». Я залишаюсь самим собою у своєму спілкуванні з іншими.




























4. Ініціативність. У стосунках з іншими я скоріше дію, аніж розмірковую. Я йду на контакт першим і не чекаю, коли підуть на контакт зі мною. Я спонтанний(на). Я проявляю ініціативу в різних ситуаціях.




























5. Рішучість. Я мобілізуюсь у екстремальних, нестандартних умовах. Я сміливо приймаю рішення, безстрашно дивлюся в очі небезпеці. Я наважливий(ва), відчайдушний(на).




























6. Відповідальність. Я самостійно будую плани і вірю, що можу їх здійснити. Я вкладаю багато зусиль задля досягнення запланованого. Я не сподіваюся на допомогу інших. Переконаний, що успіх є результатом наполегливої праці і мало залежить від випадку або везіння.




























7. Терпіння. Я стійко, без нарікань витримую важки життєві умови. Я мирюся з життєвими труднощами, сподіваючись на краще. Довго та спокійно витримую щось нудне, неприємне, небажане




























8. Оптимістичність. Я життєрадісний(на). Сподіваюсь на краще. Мене не лякають несподіванки у майбутньому.




























9. Мобільність. Я вміло і швидко дію у різних обставинах.. Швидко приступаю до виконання завдань задля досягнення мети. Я легко переключаюсь з однієї справи на іншу.



























1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка