Мета. Збагатити знання дітей про лікарські дерева України. Ознайомити з народними традиціями лікування рослинами і показати відображення даної теми в легендах, обрядах, прикметах, загадках, прислів'ях




Скачати 173.23 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір173.23 Kb.


Мета. Збагатити знання дітей про лікарські дерева України.

Ознайомити з народними традиціями лікування рослинами і показати відображення даної теми в легендах, обрядах, прикметах, загадках, прислів'ях. Вивчати правила збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин. Виховувати бережливе ставлення до рослин, любов до рідного краю.

Обладнання. Кольорові картки та засушені лікарські рослини, гербарії, книги, малюнки дітей, аромолампа. На дошці записана тема — «Лікарські дерева України» та епіграф до уроку «З природою живи у дружбі, то буде вона тобі в службі».

Хід заняття

1. Організація класу.

2. Вступна бесіда вчителя.

— Діти, сьогодні на занятті ми з вами будемо багато працювати, будемо слухати, грати, вчитися, відгадувати і лікуватися.

А почнемо ми з розгадування кросворду.

(На дошці кросворд «Лікарські дерева України»).

— Подивіться уважно на кросворд. Хто з вас зрозумів, про що ми сьогодні будемо говорити?

— Тема нашого заняття «Лікарські дерева України».

— Мабуть, не знайдеться в світі такої людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього лісу, інші обожнюють високі гори та бурхливі ріки, а ще інші в захваті від простору степу. І вже впевнено можна сказати, що не знайдеться такої людини, яка б не зверталася до цілющих здібностей природи.

— Сьогодні піде мова про лікувальні властивості дерев нашого краю, познайомимося з народними легендами про походження назв рослин. Вивчимо правила збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин. Закріпимо правила поведінки в природі.

— Діти, сьогоднішнє наше заняття ми проведемо під девізом «З природою живи у дружбі, то буде вона тобі в службі».

— Як ви розумієте цей вислів? (Відповіді учнів).

— Люди ще в глибоку давнину помітили, що в багатьох рослинах прихована цілюща сила і тому почали використовувати їх для ліку­вання найрізноманітніших хвороб. Так поступово поча­ла розвиватись народна ме­дицина.

— Як ви гадаєте, що най­дорожче у людини?

— Так! Здоров'я! Купити можна все, не можна купити здоров'я. Здоров'я — найдо­рожче, людина завжди дбала про своє здоров'я, тому з давніх-давен користувалася народною медициною. Ми повинні не лише знати лікарські рослини, але й вміти ними користуватися.

— Діти! Підніміть руки, у кого мама чи бабуся насушила лікарські рослини?

— А чи знаєте ви, коли тре­ба збирати лікарські рослини? В який день? (Відповіді учнів).

— Діти! У дерев можна збирати листя, бруньки, кору, гілочки і коріння. А у деяких навіть сік і смолу.

— А може хтось знає, коли заготовляти кору, бруньки? Бруньки збирають ранньою весною, коли вони повністю набубнявіють, тобто коли в рослині почнеться сокорух. Кору збирають також весною, з настанням сокоруху, до розпускання листків.

— А коли копають коріння?

Лише в кінці літа, на початку осені, бо саме в цей час воно набирає найбільшої сили. Коріння треба мити про­точною, холодною водою.

— Може, ви, діти, знаєте, де можна сушити лікарські рослини? Їх сушать на вільному повітрі або на горищах, чи в печах. Зберігають у сухому місці, в паперових паке­тах або в мішечках з тканини. Але ні в якому разі в цело­фанових пакетах. Ось, тепер ви знаєте, коли треба збира­ти, як сушити та зберігати лікарські рослини.

— А які дерева ви знаєте? (Відповіді дітей).

— Діти, сьогодні до нас завітали лікарські дерева. Вони зараз самі розкажуть про себе, про свої лікарські власти­вості. А ви уважно слухайте та запам'ятовуйте.
3. Виходять дівчата-дерева в костюмах берези, калини, верби, липи та ін.

Береза. У сиву давнину слов'яни рік, як і тепер, поділя­ли на дванадцять місяців. Але починався він не січнем, а бе­резнем. Танув останній сніг, підсихали калюжі,, на луках з'являлися перші зелені стеб­линки, а на деревах — перші листки. Пробуджувалася при­рода, саме час у поле збирати­ся, до сівби готуватися. Так чим же це не початок життя? Чим не початок нового року?

Берези одні з перших дерев, а подекуди й перші, надягали зелене вбрання. Тому й місяць, що починав рік, називався березозіль. Українська мова збе­регла давню назву: Вслухай­тесь: місяць берези - березень.

Здавна це дерево шанують люди. Білокора красуня!

У якого дерева ще є такий чистий і світлий стовбур? За будь-якої погоди, в будь-який час, незалежно і від пори року здалека помітиш її, впізнаєш, ні з яким іншим деревом не сплутаєш. З давніх-давен береза стала символом чистоти, невинності та ніжності. Вона оспівана в піснях, прославлена в живо­пису.

Народна та наукова медицина широко використовує березу. Настій з бруньок та листків — сечогінний та жов­чогінний засіб. Свіжі листки допомагають при ревма­тизмі, заспокоюють біль в забитих місцях. Настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, ми­ють голову, щоб зменшити випадання волосся.

Дуже корисний і березовий сік. Він містить цукор, віта­міни, яблучну кислоту; 3 нього роблять прохолодний напій. Та коли пішла мова про березовий сік, то зауважи­мо, що його можна брати лише на ділянках, призначених для вирубування. Отвір у стовбурі потім треба заліпити воском, фарбою або глиною, бо у відкриті рани може потрапити інфекція.

— Діти, може хтось з вас знає про березу вірші, загад­ки, пісні або прислів'я?

(Відповіді дітей. Учениця читає вірш «Берізонько, берізонько»).

4. Верба. А чи знаєте ви, що це за гілочка? Це гілочка верби.

Верба дарує багато корисного, вона позначає, де вода на землі. Криницю копали під цим деревом. Верба — природний фільтр. Ось чому раніше брали воду під вер­бою, та й риба ловилась краще, бо любить чисту воду.

Верба дуже цілюща, використовують кору, гілки. Нас­тій кори понижує температуру, застосовується при ревматизмі, застуді, головному болю, розладах шлунка. А ще, про вербу складено багато пісень та віршів.

Верба — це дерево-символ в України.

— А що це за ягоди?

Це ягоди калини. «Без верби і калини — нема України», — так кажуть в народі.

Калина — поширена лікарська рослина в Україні, викорис- товують її від засту­ди, розладу нервів, тиску. — Діти, хто з вас знає легенди про вербу або ка­лину?

(Діти розказують леген­ди).

5. Сосна, листвениця, піхта. Сосна звичайна. Цей вид займає майже третину лісів Ук­раїни. Струнке, високе дерево, з гладенькою поверхнею на мідно-червоному стовбурі, нена­че зроблене талановитим майстром з неперевершеним окоміром. Сосна — дерево світлолюбне, і хоч крона її прозора, та світло затримує. Тому нижні гілки відмира­ють, очищаючи стовбур.

Сосна — дуже чутливий індикатор чистоти повітря. Як­що вона чахне — це означає, що в повітрі багато отруй­ного заводського диму, якщо жовтіє хвоя — підвищена радіоактивність.

Сосна — вічнозелене дерево. Витримує температуру по­вітря до мінус 65 градусів. Не випадково у фінів сосна — символ життя. Дереву не загрожує зимове висихання, ко­ли немає руху соків і немає чим поповнювати втрати від випарування. Хвоїнки мають смолисту та воскову обо­лонки, що дає можливість зберігати воду. Так будова коріння та хвої роблять сосну посухостійкою. Хвоя сосни містить багато вітамінів, особливо вітаміну С. Цікаво, що кількість його збільшується з пониженням температури повітря. Людина давно звернула увагу на чудові власти­вості соснової хвої. У тяжкі роки блокади Ленінграда вітамінний напій із соснової хвої врятував життя тисячам людей. Він поновлював сили пораненим, підтримував життя виснажених трудівників міста-героя. Після війни було розроблено спосіб виготовлення хвойної хлорофіло-каротинової пасти — цілющого бальзаму, що прискорю­вав загоювання ран та опіків.

Нині в кожній аптеці можна знайти ліки, виготовлені з сосни. Це й ароматні смолисті бруньки, що добре допо­магають при запаленні бронхів, це й хвойні екстракти для ванн, а також лікувальні зубні пасти та мило. Смола сос­ни — живиця — має бактерицидні властивості. Ще давні єгиптяни використовували смолу для бальзамування.



Легенда про сосну

— Діти, а хто з вас знає, яке хвойне дерево скидає на зиму хвою?

— Правильно, це листвениця. Листвениця також має лікувальні властивості.

У сосни також є родичка — піхта. Вона теж дуже ко­рисна, лікувальна. Масло з хвої піхти має лікувальну дію, воно володіє бактеріальними та антимікробними власти­востями. Застосовується при лікуванні ангіни та грипа.

А зараз ми проведемо сеанс аромотерапії. Вдихаючи аромат масла піхти, ми проведемо профілактику ГРЗ.

Сеанс аромотерапії.

6. Липа.

Ви, мабуть, не раз відчували, як вулицями міста, його бульварами розливається предивний аромат. Подме віте­рець, ледь заколишуться зелені крони, і долетять до вас хвилі медової свіжості. Прийшла духмяна пора. Цвітуть липи. А це вірна ознака — настало повне літо. У густому темно-зеленому листі ховається безліч жовтуватих паху­чих квіток. Зібрані вони в півзонтичні суцвіття, які мають придаток, що нагадує подовжене вітрильце. Цвіте липа на однорічному прирості. Отже, спочатку треба випестити молоді пагінці — на це півліта витрачається. Тому й на­зивають липу вісником повного літа. І місяць, коли цвіте липа, має відповідну назву — липень. У давні часи його називали липцем.

Є безліч казок, легенд, переказів, повір'їв, пісень про це дерево.

(Учениця читає вірш «Липка»).

Липа — чудовий літній медонос, найулюбленіше дере­во бджіл. Вони наче забувають про інші квіти, всі пряму­ють туди, де жовтіють джерельця смачного нектару. Хто не чув про липовий мед? Золотаво-жовтий, іноді зелену­ватий, прозорий, з тонким та ніжним запахом липового цвіту. Вважається липовий мед найбільш смачним, найбільш корисним. Через багаті медові врожаї назива­ють липу «медовим деревом». Майже 800 кілограмів меду збирають бджоли з одного гектара липових насаджень.

У листках липи багато вітаміну С, є каротин, таніни, безазотисті екстрактивні речовини, небагато клітковини.

Але, мабуть, найважливіше призначення липи — ме­дичне. Липовий чай, настояний на суцвіттях, — дуже давні, дуже поширені й улюблені народні ліки від різних хвороб. Столова ложка висушених квіток, запарених у склянці окропу, — чудовий засіб проти нежиті. Липовий цвіт — чи не найкращий потогінний засіб.. Настій з ньо­го має ще й бактерицидні властивості.



Легенда про липу.

7. Осика.

Осика — з родини вербових, з роду тополь. Наукова назва її «тополя тремтяча». Чому тополя — зрозуміло, але чому «тремтяча»? А справа в будові її листків. Гляньте, си­дить листок на голому, тонкому черешку, а він довгий, навіть довший за листок, та ще й сплюснутий. І досить повіяти найменшому вітерцю, досить невловимого руху повітря, як осиковий листок починає тремтіти. Не випад­ково кажуть: осика і без вітру шумить.

Хороше, корисне дерево, але ще в давнину не пощасти­ло осиці. У багатьох краях за старих часів ішла про неї не­добра слава. Навіть «проклятим деревом» називали. І постійно тремтяче листя, і плівка під корою червоняста, і дивовижна плодючість, і вміння з'являтися на пустих вітроломах та згарищах. Крона — наче кудлата та буйна, а затінку майже не дає. Дрова горять яскраво, але тепла — ледь-ледь. І серцевина мало не в кожного дерева трухля­ва. Дивне дерево, не схоже на інші. Так і народжувалися різні марновірні звичаї. Усім відомий вислів — «забити осиковий кілок» — для того, щоб зла людина після смерті не завдала шкоди. Уже давно ті забобони забуті, але ж вислів залишився. Листки осики красиві та оригінальні — округлі, з виїмками-зубчиками по краях, сизуваті зісподу. Містять багато білка, клітковини, мікроелементів — кальцію, марганцю, калію, натрію. У свіжих листках є вітамін С й каротин. Осика вірно служить людському здо­ров'ю. В народній медицині здавна настійкою з осикової кори лікували простуду та лихоманку. А щоб зняти зубний біль клаптиком кори натирали ясна.

8. Дуб.

Дуб — могутнє, довговічне дерево. 300—500 років для нього — вік поважний, але далеко не межа. Довгожителів серед дубів чимало. Недаремно давньоримський учений Пліній Старший порівнював вік Всесвіту з віком дуба. Понад 800 років стоїть могутній велетень у Запоріжжі, біля селища Верхня Хортиця. За легендою, під цим дубом запорожці писали свій знаменитий лист до турецького султана, а Богдан Хмельницький відпочивав під його роз­логою кроною. Багато лиха довелося пережити запорізь­кому велетню. І махновці намагалися спиляти його не па­ливо для бронепоїзда, і фашистські загарбники наміряли­ся викопати його та посадити в Берліні біля імперської канцелярії. А він стоїть собі, міцно тримається корінням за рідну землю, росте й плодоносить. Більш як 1000 років дубові, що живе поблизу хутора Буда на Черкащині. Із жолудів дуба давня людина пекла хліб. При розкопках в Україні в селищах, вік яких перевищує 5000 років, архе­ологи знайшли піч, де збереглися відбитки жолудів на глині. Дуб — піонер серед хлібних рослин! Звідси і йде повага до нього, його слава. У жолудях багато крохмалю, а жиру — як у доброму молоці.

Дуб, як і всі рослини, виділяє леткі речовини — фітон­циди. Уже давно помічено, що повітря дубових гаїв цілю­ще впливає на тих, у кого підвищений кров'яний тиск. Отже, відпочинок під кроною дуба — це добрі ліки. Відвари кори дуба допомагають при запаленні ясен, при ангінах та опіках, при отруєнні солями важких металів.

9. Коротко про клен, тополю, горобину, бузину та інші дерева.

10. Фізкультхвилинка.


Додаток.



Гра «Дерево, кущ, трава»

11. Діти, сьогодні ви дізналися про лікарські дерева. Збирайте лікарські рослини, сушіть їх і лікуйтеся, щоб не хворіти.


-




1. Кросворд «Лікарські дерева України»

Але я хочу вас попросити, коли ви будете у лісі, не завдайте шкоди йому, природі. Давайте зараз згадаємо пра­вила поведінки в лісі.

— Не можна ламати дерева та кущі.

— Не зривати рослини з коренем.

— Складати букети можна тільки з рослин, які вирос­тили люди.

— Ходити в лісі тільки стежкою.

— Не забруднювати сміттям ліс.



Діти читають вірші «Зламана гілка», «Не хочу!»

12. Практична робота. Намалювати лікарські дерева, які більш сподобалися.

Виставка робіт.

(Під час роботи проводиться гра з глядачами. Загадки про дерева).

13. Вікторина «Дерева лісів і парків».

14. Театралізована легенда про шипшину.

15. Підсумок заняття.

На закінчення хочу вам подякувати за підготовку до за­няття, за гарні цікаві розповіді. І побажати менше хворіти та бережно ставитись до природи, звичаїв і традицій на­шого народу, вивчати їх, передавати з покоління в по­коління. Дружіть з природою, з чистим цілющим повітрям, чистою водою і вам не треба буде звертатися до лікарів, бо саме в природі закладена основа вашого жит­тя, здоров'я.

Колись у давнину наші пращури до великих свят і подій готували ритуальні напої з трав. От і я хочу почас­тувати вас чудодійним запашним напоєм з ягід шипшини — нехай додасть здоров'я і сили.

16. Фіточай з ягід шипшини.

Закінчити заняття хочу віршем П.Сиченка «Вмій при­роду любити».

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти, Вмійте ж природу любити, Кожній стеблинці радіти.

В полі, у лісі, над яром — Квіти, дерева і трави... Цвіту не вирви задаром, Гілки не вжни для забави. Оберігайте ж повсюди Шлях і стежиночку в гаї. Все те окрасою буде Нашого рідного краю.

Землю плекає і пшеницю, й жито, Викохує ромашки і полин.

І ти не зможеш землю не любити, Коли ти їй не пасинок, а син.

1) Який кущ є символом українського народу і одно­часно лікарською рослиною? (Калина)



2) Яке дерево-лікар дало назву літньому місяцеві? (Ли­па)

3) Яке дерево застосовується в народній медицині повністю? (Сосна)

4) Яке дерево, найбільш оспіване Т.Г.Шевченком, є символом України та оберегом рідного дому, має великі лікувальні властивості? (Верба)

5) Яке білокоре дерево найраніше розпочинає весняний сокорух? (Береза)

6) Яке дерево має лікувальні властивості, його плоди схожі на гриби? (Дуб)

2. Вірш «Берізонька»

Берізонько, берізонько, ти, мавко лісова. Зелені твої кіски вітрисько розвіва.

Стоїш ти при дорозі у травах і кущах

І білі твої ноги все миєш на дощах.

Прошу вас, із берези ви соку не точіть.

Ви краще їй сестричку зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню поставте на гілках, Щоб прилетів до неї друг лісу, добрий птах.

3. Легенда про вербу, калину та журавлика.

Напали на нашу землю вороги, спалили село, отруїли криниці. Залишилося тільки кілька стареньких хат. В одній хаті жила жінка з двома дітками. Не знали вони, що вода в криниці отруєна.

Вийшла з хати дівчинка Наталочка. Була вона дуже красива, мала довгі коси, на шийці носила намисто з ко­ралів. Набрала дівчинка в відро води та й напилася. Але не змогла отрута вбити дівчинку. Сталося диво. Перетворилася Наталочка на красивий кущ, а її намисто на червоні ягоди. З того часу коло криниці й росте калина.

Вийшов з хати хлопчик Іванко. А був він стрункий та вродливий, носив сірий полотняний одяг. Напився хлоп­чик води та й перет­ворився на журавли­ка. З того часу воду з криниць дістають «жу­равлі».

Вийшла з хати мати. По­бачила, яке лихо сталося з дітьми, — зав­мерла з горя і посивіла та й перетворилася на сріблясту вербу. З того часу біля криниць стоїть срібляста вербичка-мати коло своєї доньки-калини та синочка-журавля. Всі разом вони зберігають криницю від забруднення.

4. Легенда про сосну.

Звідкіля заявилась у лісі ця висока та струнка красуня? За давньою грецькою легендою жила колись чарівна німфа Пітіс. Була вона молода, вродлива і весела. За щи­ру вдачу сподобалась вона богові північних вітрів Бореєві. Надумав він заволодіти дівчиною і перенести її з квітучих нив на снігові простори. Злякалася Пітіс і почала блага­ти лісового бога Пана сховати її. Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов по своїх справах. У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує, кущі гне, між ними кра­суню шукає. Та вона міцно тримає свої шати. Від холод­ного вітру померзли трави, опало листя, лише шати Пітіс зеленіють, не вмирають. Не витримала німфа, заде­рев'яніла від холоду, завмерла деревом-красунею з вічно зеленими голками. А сльози її стали прозорою смолою на стовбурі.



5. Легенда про калину.

Було це дуже давно, на Україну напали монголо-татари. В одному селі було весілля. Дівчата-красуні весели­лись. І раптом напали на село вороги. Вони хотіли вик­расти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так і загинули дівчата-красуні й вороги у болоті. Де загинула красуня — там кущ калини, де за­гинув ворог — там купа гнилі.



6. Легенда про бузину.

Жив старий-престарий чоловік. Жив самітньо. Мав тільки одного-єдиного сусіда — бузька на стрісі своєї ха­ти. Бузько жив із своєю бузьчихою. Вони виводили троє-четверо бузьченят і вчили їх літати. Одного разу молоде бузьченя, не розрахувавши своїх ще слабких сил, упало в глибоку прірву, зламало собі ніжку і крило пошкодило. Бачив те нещастя старий чоловік. Підібрав зраненого птаха і приніс його до себе. Місяць виходжу­вав його, а коли ніжка і крило зовсім за­жили, виніс на двір і відпустив до пташи­ної родини, яка вітала його радісним клекотанням...

Восени полинули бузьки в далекий вирій. Минула зима. А коли з-за гір повіяли теплі весняні вітри, поверну­лися знову до хатини старого. Той, якого врятував він від загибелі, і його молода бузьчиха. І кожне з них при­несло у дзьобі по зернині. Поклали ті зернята на долоню старому, і зрозумів він, що не прості то зерна, а чарівні. Оту зернину, що приніс бузько, поса­див старий біля самої хати, а ту, що принесла бузьчиха — над кручею. Поливав їх водою з джерела. І зросли з тих зерен небачені тут кущі. Зацвіли вони в травневу пору пахучими квітами. Бузьків кущ — фіолетовими кетягами, а бузьчишин — білими, схожими на парасольки, суцвіттями. Тоді й назвав той вдячний чоловік бузьків кущ бузком, а бузьчишин бузи­ною. Бузок веселив зір своїм цвітом, а бузина дарувала старому цілющі ліки від багатьох хвороб.

7. Легенда про липу.

Жила собі козачка Горпина і мала вона двох синів. Ніби від серця їх відривала, виряджаючи на Січ.

— Дуже гірко мені виряджати вас, але йдете ви на свя­те діло — боронити нашу землю. Не осоромте ні пам'яті батька, що загинув, ні землі, яка вас зростила. А щоб пам'ять про вас лишилась, посадіть поруч з батьковою і ви по липці, я буду приходити до них і молитись за вас. Коли будуть в'янути листочки, то знатиму, що важко вам, коли пробиватиметься сік із котроїсь з них, знати, що по­ранений один із вас, як стануть всихати, знатиму, що не­має вас на світі. Поливатиму їх сльозами своїми, щоб ожили.

Скільки посаджено лип, стільки хоробрих мужів пішло на війну.

Приготувала я вам торбинки цвіту з батьківської липи. Чи застуда, чи ще якась хвороба, у пригоді стане липовий цвіт. Під липою нікого ще не вбило грозою. Заварений липовий цвіт допоможе від застуди, головного болю, нер­ви заспокоїть, вгамує біль в животі.

Давайте присядемо під батьківським деревом. І в доро­гу, діти...

Подякували сини, та й поїхали.

8. Вірш «Зламана гілка».

Зламав Івасик гілку ясеневу

І кинув геть, коли награвся нею. Веселий він побіг собі додому.

Вона ж лежить на гнилищі рудому. В самотині зітхає гілка тяжко.

Вже на неї не сяде більше пташка. Вже вітерець її не захитає,



«Хитати ще?» — її не запитає. В її прожилках не бродити соку,

Не гріти мрію ніжну і високу. Івась у ліжку спить спокійно,

тихо

Невже не знає він, що скоїв лихо? А.Бортняк



9. Вірш «Не хочу!»

Метелика ловити я не хочу: Він квітка неба, хай живе собі!


Хай крильцями барвистими

тріпоче,
Щоб радісно було мені й

тобі.

І квітку лісову не стану


рвати,

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не

погойдати

І не попити ранками росу!

І не стеблинку, гілку чи травинку,

Я не ображу: це — страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе трімка живинка, Що світиться дойрою до всіх.



10. Загадки про дерева.

Голки має коротенькі.

Всім знайомі ці гілки

Й шишки довгі, мов свічки



(Ялина)

Білокрилий, наче птах,

І оспіваний в піснях, Дрібне листячко на нім, Що й казати — гарний дім!

(Береза)

Цілюща, красива. Символ рідної України. (Калина)

Я не груша, і не слива,

Але кажуть, що вродлива.

Я стою у срібнім листі

У червоному намисті.



(Калина)

Я — гарний колючий кущ, на якому в травні з'являють­ся рожеві пахучі квіточки, які перетворюються на ягідки. А використовують їх при; захворювання нирок, стравохо­ду. (Шипшина)



11. Легенда про шипшину.

Автор. Якось розгнівалась троянда на шипшину, звину­ватила в тому, що вона їй сонце затуляє. Побачила шип­шина, що тінь від неї таки справді падає на квіти троян­ди. А такі вони вже зубожені та мізерні були, ще їй аж бо­ляче стало. І сказала вона трояндам.

Шипшина. Сестри! Ходімо до Матінки Природи. Розповімо їй про нашу біду і попросимо, щоб вона нас розсадила.

Богиня наша добра. Вона допо­може нам. Мені соромно за се­бе, адже я вам своїм зростом лихо чиню.



Автор. І став рід трояндо­вих перед зеленими очима Матінки Природи. І мовила невеличкого зросту блідо-ро­жева троянда.

Троянда рожева. Пані матінко наша! Ми прийшли не скаржитися вам на сестру свою шипшину, а просити: або нас треба пересадити від неї, або її від нас, бо сонце нам затуляє своїм ростом. Ось гляньте на мене, тінь від сест­ри нашої шипшини падає на мене, сонце затуляє, й мій за­пах у мене зник.

Троянда жовта. Так, паніматінко. Бачиш, і я вже невит­ка, й ріденькою стала. Сил, щоб витися, не вистачає. Тепла немає.

Троянда блакитна. Ти, Богине, створила мене не дуже вибагливою, але й мій світ змізернів без сонця. Ти — на­ша мати, а сонце — наш батько. Дітям без батьківського тепла важко жити.

Автор. Природа не поспішала. Вона пригладила ялинові коси, поправила вербовий одяг, уважно подивилась на шипшину і мовила.

Природа. Послухаймо, діти, й шипшину! Шипшина. Горе, матінко, їхніми устами мовить. Добре мені з ними, моїми сестрами. Я все гадала, що своїм ду­жим тілом холодний північний вітер до них не пускаю, і зовсім забула, що й сонце також затуляю. Відсади мене від них. Коли сонця вдосталь нап'ються, то дужими ста­нуть. А я віддалік собі стану й любитиму їх у розмаю, бо вроди своєї не маю.

Природа. Гарно говориш, дочко. Розумно й без злоби. Покрию тобою вільні місця біля дороги, в ярочку над струмком, на узліссі посаджу по дві чи по три рядочком. Хто у мої володіння йтиме, то тебе обов'язково зустріне. Вроди, кажеш, своєї не маєш?

Автор. Стало тихо-тихо. Все, що росло, хотіло почути, якою красою наділить Богиня добру й розумну шипшину.

Природа. Ось яку красу віддам тобі, доню. Прикрашу твоє колюче тіло червоними ягідками. Ти будеш не тіль­ки красивою, а й корисною, будеш завжди щедрою і доб­рою для людей. А колючки нехай лишаються з тобою. Краса не повинна бути безборонною. Листя, квіти і яго­ди твої віками лікуватимуть людей.

Автор. Поклонилися квіти Природі. Троянди поверну­лися на своє давнє місце, а шипшина — на узлісся в яри та чагарі, в придорожні рови й навіть попід парканами.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка