Методична розробка Розділ І «Основні способи захисту І загальні правила поведінки в умовах загрози та виникнення нс»




Сторінка1/6
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Державний вищий навчальний заклад

«Національний гірничий університет»



Методична розробка
Розділ І
«Основні способи захисту і загальні правила поведінки

в умовах загрози та виникнення нс»

Тема 1 «Основні способи захисту в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій».
Тема 2 «Правила поведінки працівників під час надзвичайних ситуацій природного характеру».
Тема 3 «Безпека працівників під час радіаційного забруднення місцевості. Режими радіаційного захисту».

Тема 4 «Правила поведінки працівників при аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин».


Тема 5 «Вибухо- та пожежонебезпека на виробництві. Рекомендації щодо дій під час виникненні пожежі».
Тема 6 «Правила поведінки і дії в умовах масового скупчення людей та в осередках інфекційних захворювань».
Штаб цивільного захисту

Тема № 1 «Основні способи захисту в умовах загрози



та виникнення надзвичайних ситуацій».
Навчальна мета: – ознайомити співробітників з класифікацією надзвичайних ситуацій мирного часу та їх впливом на населення та об'єкти;

– вивчити організацію і порядок оповіщення населення про надзвичайні ситуації, а також порядок дій за сигналом оповіщення «Повітряна тривога»



Час: 1 год.

Метод: Класно-групове заняття.

Посібники: Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 р. Постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30.10. 2013 р. Постанова КМУ від 24.03.04 № 368 «Про затвердження порядку класифікації НС за їх рівнями»
Навчальні питання:
1. Основні поняття про надзвичайні ситуації (НС). Порядок отримання інформації про загрозу і виникнення НС. Попереджувальний сигнал «Увага всім!».

2. Захисні споруди цивільного захисту, їх призначення та облаштування. Порядок заповнення захисних споруд та правила поведінки працівників, які укриваються в них.

3. Принцип дії, індивідуальний підбір та правила користування протигазами, респіраторами. Медичні засоби, що входять до індивідуальних аптечок та їх призначення. Індивідуальний перев’язочний пакет. Індивідуальні протихімічні пакети.

4. Евакуація, порядок її проведення, правила поведінки


1-е навчальне питання. Основні поняття про надзвичайні ситуації (НС). Порядок отримання інформації про загрозу і виникнення НС. Попереджувальний сигнал «Увага всім!».
В даний час структура цивільного захисту Національного гірничого університету є складовою частиною Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» загальної державної системи цивільного захисту України.

Положення про Функціональну підсистему «Освіта і наука України» затверджено наказом начальника цивільного захисту Міністерства освіти і науки України від 03.09.2009 р. № 814.

В даному Положенні даються основні поняття термінів з цивільного захисту.

Згідно Положення в поняття надзвичайної ситуації вкладено порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження або іншими джерелами, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей та значних матеріальних витрат.

Надзвичайні ситуації за своїм походженням поділяються на:

– НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, інфекційна захворюваність людей, тварин, рослин, зміна стану водних ресурсів і біосфери, а також інші явища;

НС техногенного характеру – транспортні аварії та катастрофи, пожежі, непередбачені вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах і інші випадки;

– НС соціально-політичного характеру – терористичні акти різного спрямування, викрадення і знищення людей і об'єктів;

– НС воєнного характеру – застосування зброї масового ураження або звичайного озброєння, під час якого можливі вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування потенційно-небезпечних об'єктів.

Згідно з Постановою КМУ від 24.03.04 № 368 «Про затвердження порядку класифікації НС за їх рівнями» в залежності від масштабів заподіяної шкоди, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків, надзвичайні ситуації класифікуються на наступні рівні:

– державний;

– регіональний;

– місцевий;

– об'єктовий.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлені такі критерії:

1) територіальне поширення й обсяги технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

2) кількість людей, які внаслідок дії вражаючих чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або порушені нормальні умови життєдіяльності людей;

3) розміри збитків, принесених вражаючими факторами надзвичайної ситуації.

До державного рівня відноситься надзвичайна ситуація, яка:

1) поширилась або може поширитися на територію інших держав;

2) поширилась на територію двох або більше областей України, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше 1% від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів;

3) призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий термін (більш ніж на 3 доби);

4) призвела до загибелі понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на термін більше 3 діб, а збитки перевищили 25 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

5) збитки перевищили 150 тис. мінімальних зарплат.

До регіонального рівня відносяться надзвичайні ситуації:

1) яка поширилась на територію двох чи більше районів області, а для її ліквідації наслідків необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як на 1% обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів;

2) яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або згодом якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на термін більше 3 діб, а витрати перевищили 5 тис. розмірів мінімальної заробітної плати;

3) збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів зарплати.

Місцевого рівня визначається надзвичайна ситуація:

1) яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта;

2) унаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на термін більше 3 діб, а збитки перевищили 500 мінімальних розмірів зарплати;

3) збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів зарплати.

Об'єктовий рівень присвоюється надзвичайної ситуації, яка не підпадає під названі вище критерії.

Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному критерію.

У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає значень, рівень НС встановлюється на ступінь менше (для ДТП – на два ступеня менше).

Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації, приймає Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСУзНС) з урахуванням експертного висновку регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Визначення рівня надзвичайної ситуації необхідно, щоб визначити, з якого бюджету повинні покриватися витрати по ліквідації її наслідків.
Порядок отримання інформації про загрозу

і виникнення надзвичайних ситуацій

Велике значення для зменшення наслідків надзвичайних ситуацій має своєчасне оповіщення про них населення, що дозволить вжити необхідних заходів по захисту людей і матеріальних цінностей.

Залежно від характеру НС та умов її виникнення, населення сповіщається про нього по всіх можливих каналах зв'язку – радіомовленню, телебаченню й за допомогою звукових сигналів. Наприклад, сигнал про виникнення пожежі на підприємствах (в установі) може бути поданий по телефону, радіо та за допомогою інших заздалегідь встановлених засобів, щоб завчасно сповістити населення про наближення повені (затоплення місцевості), за районами, де може виникнути така небезпека, ведеться безупинне спостереження. Дані спостереження періодично передаються по місцевому радіо. Тому радіоточки в квартирах повинні бути постійно включені.

При невідворотності повені (затоплення) місцеві органи влади організовують оповіщення населення про початок евакуації. Людей, які знаходяться за межами населених пунктів, про безпосередню загрозу повені сповіщають з патрульних літаків, вертольотів або швидкохідних катерів, використовуючи гучномовні установки; у деяких випадках у цих цілях використовують посильних, надаючи їм транспортні засоби.


Попереджувальний сигнал «Увага всім!»
Оповістити населення – означає попередити про землетрус, повені або іншого стихійного лиха, передати інформацію про випадок аварії, катастрофи. Для цього в країні створені відповідні умови. Так, широко розвинена радіотрансляційна мережа. Переважна більшість підприємств, навчальних закладів мають місцеві радіовузли. Навряд чи знайдеться будинок, де немає радіоприймача, телевізора або радіоточки. Все це доповнюється мережею електричних сирен, розташованих у містах на дахах будівель, в шумних цехах на підприємствах.

Основним способом своєчасного і надійного оповіщення населення про надзвичайні ситуації мирного часу та в умовах війни є передача МОВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ з використанням державних мереж провідного радіо, телебачення. Для залучення уваги населення перед мовною інформацією включаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означає подачу попереджувального сигналу «Увага всім!»

Почувши звук сирен та інших сигнальних засобів, треба негайного включити телевізор, радіоприймач, репродуктор радіотрансляційної мережі і слухати інформацію місцевих органів влади або штабу цивільної оборони. І так до закінчення ліквідації наслідків стихійного лиха або аварій. Радіотрансляційні вузли об'єктів народного господарства повинні переводитися на цілодобову роботу.

Місцеві органи ЦЗ повинні заготовити різні варіанти повідомлень. Приміром сталася аварія на хімічно небезпечному об'єкті. Яку інформацію має отримати населення? Штаб ЦЗ пропонує таку: "Увага! Говорить штаб цивільної захисту! Громадяни! Сталася аварія на бавовняному комбінаті з викидом хлору – сильнодіючої отруйної речовини. Хмара зараженого повітря поширюється в напрямку... В зону хімічного зараження потрапляють наступні квартали міста... Людям, які опинилися в зоні зараження, негайно покинути будинки, установи, підприємства, навчальні заклади і виходити в безпечні місця по найкоротшому маршруту, ... перпендикулярно напрямку вітру. Перш ніж вийти, надіньте ватно-марлеві пов'язки, попередньо змочивши її водою або 2% розчином питної соди.

Якщо ви не встигли до підходу зараженого повітря покинути квартиру, будинок, то сховайтеся у ньому – щільно закрийте вікна, кватирки і запобіжите доступ повітря в приміщення ззовні.

В підвалах і нижніх поверхах не ховатися – хлор важчий за повітря і затікає в усі низинні місця, в тому числі і в підвали.

Проінформуйте про те, що трапилося і порядку дій сусідів. Надалі дійте відповідно до вказівок штабу ЦЗ та місцевої Ради.

Слідкуйте за нашими повідомленнями. Інформацію необхідно передавати кілька разів.

Інший приклад. При аварії на атомній електростанції. Інформація така: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони! Громадяни! Сталася аварія на атомній електростанції. В районі АЕС і в населених пунктах (вказуються конкретні пункти...) очікується випадання радіоактивних опадів. Населенню, яке проживає у вказаних пунктах, необхідно знаходитись у приміщеннях, провести додаткову герметизацію житлових приміщень, прийняти йодистий препарат. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу цивільної оборони.

Виходячи з виду аварії, катастрофи або стихійного лиха, а також сформованих умов, зміст текстів звернень (інформації) може відрізнятися від наведених.



При повені: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з підвищенням рівня води в р. Дніпро очікується підтоплення будинків у районі вулиць ... Населенню, яке проживає на цих вулицях, зібрати необхідні речі, продукти харчування, воду, відключити газ, електроенергію і вийти в район ... Про отриману інформацію сповістіть сусідів, надайте допомогу старим і хворим.

При раптовому підйомі рівня води зайняти високе місце (верхні поверхи будинків, дахи, дерева) і чекати допомоги. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони.

При штормовому попередженні: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У ______ годин очікується посилення вітру до .... м/с. Населенню необхідно перебувати в приміщенні. Приберіть з балконів наявні речі. Закрийте щільно вікна та двері. Зробіть додаткове кріплення (укриття) матеріальних цінностей, що зберігаються на території. Про отриману інформацію повідомте сусідів. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони".

При можливому землетрусі: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом прийміть необхідні заходи обережності. Відключіть газ, воду, електроенергію, погасіть вогонь у печах. Оповістіть сусідів про отриману інформацію. Візьміть необхідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Надайте допомогу старим і хворим. Займіть місце подалі від будівель і лінії електропередач. Знаходячись в приміщенні під час першого поштовху, станьте в дверний (балконний) прийом. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони".

Передача встановлених сигналів цивільної оборони "Хімічна тривога" та "Радіаційна небезпека", здійснюється тільки для органів управління цивільної оборони.

Пам'ятаєте! Від знання порядку оповіщення і вміння чітко діяти в надзвичайних ситуаціях багато в чому залежить життя кожного з нас!

При відсутності інформації або її недоліку виникають чутки, пересуди, з'являються "розповіді очевидців". Це - ґрунт для паніки.

Важливо, щоб інформація була правильно зрозуміла населенням і з неї зроблені обґрунтовані висновки.
2-е навчальне питання «Захисні споруди цивільного захисту, їх призначення та облаштування. Порядок заповнення захисних споруд та правила поведінки працівників, які укриваються в них».
Термін "засоби колективного захисту населення" об'єднує різні етапи притулків і протирадіаційних укриттів, призначених для захисту населення від сучасних засобів ураження у воєнний час і різного роду екстремальних ситуацій мирного часу.

Засоби колективного захисту діляться на дві категорії:

– притулку, захищають від засобів масового ураження;

– протирадіаційні укриття (ПРУ), які надійно захищають від іонізуючого випромінювання при радіоактивному зараженні місцевості.

Для захисту людей крім стаціонарних можна використовувати притулку і укриття, зводяться в короткі терміни з готових дерев'яних або залізобетонних конструкцій, або обладнані в існуючих підвальних приміщеннях.

Залежно від місця розміщення і конструкцій захисні споруди підрозділяють на вбудовані і окремо стоячі.

Одна з особливостей вбудованих сховищ - наявність аварійного виходу для евакуації людей із споруди при руйнуванні надземних поверхів будівлі. За межі будівлі виходять також повітря-забірні, повітря-викідні і газовыхлопні пристрої.

Окремо розташовані споруди автономні по об'ємно планованим і конструктивним рішенням. Їх розміщують на вільних територіях підприємств, у дворах, скверах, парках та інших місцях по можливості поза зоною можливих завалів.

По місткості сховища можна умовно розділити на:

– притулку малої місткості 150-600 осіб

– притулку середньої місткості 600-2000 чол.

Сучасні сховища характеризуються великою місткістю (2000-5000 чол.)


У сховищах планування і склад приміщень залежить від місткості, конструктивних особливостей, характеру використання в мирний час, зручності заповнення та розміщення схованих та інших причин.

Приміщення поділяються на основні і допоміжні. Основними приміщеннями є відсіки, де розміщують людей, пункт управління, медпункт, тамбури-шлюзи. До допоміжним ставляться фільтровентиляційні камери, санвузли, дизельні електростанції, приміщення для баків з водою, станцій перекачки фекальних вод, комори та ін

Місткість сховища визначають виходячи з норми 0,5 м2 у відсіку на 1 чол. при двохярусному розташуванні та 0,4 м2 при триярусному. При цьому висота приміщень в "чистоті" повинна бути не менше 2,2 м, а загальний об'єм повітря на 1 чол. не менше 1,5 м3.

Люди у відсіках розташовуються на місцях для сидіння розміром 0,45х0,45 м на 1 особу та для лежання на 2-х і 3-х ярусах нар розміром 0,55х1,80 м.

Площа основних приміщень сховищ приймають виходячи з норми площі на 1 чол., так само як і для притулків, 0,4 і 0,5 м2 в залежності від кількості ярусів нар.

Для захисту від дії ударної хвилі на входах встановлюють міцні металеві захисно-герметичні двері. Входи влаштовують з одно або двокамерними тамбурами-шлюзами.

У тамбурі встановлюють дві двері: захисно-герметичну і герметичну, які відкривають назовні. Мінімальні розміри тамбура 2-2,5 м. У вбудованих сховищах стіни виконані з цегли, бетонних блоків. Перекриття найчастіше із збірних залізобетонних плит, поверх яких покладений шар монолітного залізобетону для посилення несучої здатності перекриттів.

Стіни і підлоги вбудованих споруд повинні мати зовнішню гідроізоляцію від ґрунтових і поверхневих вод.


До складу внутрішнього обладнання сховища входять:

– системи повітропостачання;

– системи водопостачання;

– системи електропостачання;

– системи опалення;

– системи каналізації;

– системи зв'язку.
Крім того, до внутрішнього обладнання відносяться контрольно-вимірювальні прилади, меблі та інвентар.

Система повітропостачання призначена для забезпечення схованих необхідною кількістю повітря і його очищення. Це забезпечує фільтровентиляційна установка.

Система повітропостачання працює за двома режимами:

– чистої вентиляції;

– фільтровентиляції.

При режимі чистої вентиляції подається в притулок зовнішнє повітря очищається від радіоактивного пилу, а при режимі фільтровентиляції – також і від ОВ і БС.

Система повітропостачання складається з повітря забірних пристроїв, протипильні фільтри, поглиначі, вентилятори, розводящої мережі і повітря регулюючих пристроїв.

Для оцінки стану здоров'я схованих при різних рівнях факторів населеності в притулок необхідно керуватися наступним:

– температура повітря від 00 до 300С, концентрація двоокису вуглецю до 3%, кисню – до 17 %, окису вуглецю - до 30 мг/м3, є допустимими.

Водопостачання і каналізація сховищ здійснюється на базі міської та об'єктової мереж. Однак, на випадок руйнування зовнішніх мереж в притулок повинні створюватися аварійні запаси води, а також приймачі для збору стоків, не залежних від зовнішніх мереж. Мінімальний витрата питної води в притулок становить 3 л/добу на 1 людину. При працюючому водопроводі потреби у воді не обмежуються. На випадок виходу з ладу водопроводу в сховищах передбачено аварійний запас. При розрахунку аварійного запасу враховують тільки потреби в питній воді.

Кожна захисна споруда повинна мати систему каналізації, що дозволяє відводити фекальні води в домову і дворову каналізацію. Санвузол (роздільний) поміщають в ізольованому перегородками від відсіків притулку. В санвузлах застосовують зливні унітази.

Після заповнення відсіків людьми нормально користуватися санвузлами допустимо тільки при працюючих водопроводах та каналізаційної мережі, що дозволяють виробляти змив унітазів. Якщо пошкоджена каналізація, вийшла з ладу система водопостачання, встановлюють суворий режим споживання аварійного запасу води і користуються фекальними баками.


Тепло та електропостачання.

Опалення сховищ передбачається від опалювальної мережі будинку. Система опалення повинна забезпечити притулок в холодну пору року температуру + 100С.

Електропостачання необхідно для живлення повітропостачання і для освітлення. Здійснюється воно в звичайний час від міської (об'єктової) електромережі, в аварійних випадках - від захищеної дизельної електростанції.

В інше обладнання входить: встановлюються нари для сидіння і лежання, або лавка, а також стільці, табуретки, столи, медичні аптечки.



Правила заповнення захисної споруди.

Особлива увага повинна звертатися на необхідність найшвидшого заповнення споруд людьми.

Для цього укривні повинні заздалегідь вивчити маршрут руху. Напрямок руху до сховищ від місць масового перебування людей вказується написами і стрілками, вивішеними на видних місцях. Заповнювати притулку слід організовано і без паніки. Розміщує людей у відсіках і на нарах особовий склад формування з обслуговування захисних споруд. Осіб, які прибувають з дітьми, розміщують в окремому відсіку або місці, спеціально відведеному для них.

Укривні повинні прибувати в ЗС із засобами захисту. Населення, приховувані в ЗС за місцем проживання, зобов'язана мати при собі необхідний запас продуктів харчування.

Закривання захисно-герметичних і герметичних дверей притулку проводиться за командою начальників ГО об'єкта або, не чекаючи команди після заповнення споруд до встановленої місткості – за рішенням командира ланки з обслуговування ЗС.
Правила поведінки в сховищі.

Громадяни у захисних спорудах зобов'язані:

– швидко і без суєти зайняти зазначені місця у відсіках притулку;

– виконувати всі розпорядження особового складу ланки по обслуговування ЗС;

– дотримуватися спокій, припиняти випадки паніки і порушень громадського порядку, залишатися на своїх місцях у разі виключення освітлення;

– надавати допомогу літнім людям, жінкам, дітям, інвалідам, хворим;

– підтримувати чистоту і порядок у приміщеннях;

– утримувати в готовності засоби захисту;

– за розпорядженням командира ланки з обслуговування ЗС виконувати роботу з подачі повітря в сховище за допомогою електровентилятора з ручним приводом;

– надавати допомогу особовому складу ланки з обслуговування ЗС при ліквідації аварій та усунення пошкоджень інженерно–технічного обладнання;

– дотримуватися правила техніки безпеки (не входити в приміщення ФВУ, не торкатися до електрорубильників та електрообладнання, запірної арматури на водопроводі та каналізації, до дверей затворам та ін. обладнання).
У сховищі забороняється:

– палити, вживати спиртні напої;

– приводити у спорудження домашніх тварин;

– приносити легкозаймисті, вибухонебезпечні і мають сильний запах речовини та громіздкі речі;

– шуміти, голосно розмовляти, ходити по спорудженню без особливої потреби, відкривати двері і виходити з споруди;

– вмикати радіоприймачі, магнітофони;

– застосовувати джерела освітлення з відкритим вогнем.
Дії при виході з пошкодженого укриття

Вимушений висновок переховувань і ЗС здійснюється:

– при пошкодженнях споруди, не допускають подальшого перебування в ньому переховувань;

– при пожежі в спорудженні та освіті у ньому небезпечних концентрацій шкідливих газів;

– при досягненні гранично–переносних параметрів мікроклімату та газового складу повітря.

У цих випадках попередньо встановлюється ступінь зараженості місцевості, придатність сусідніх приміщень (підвали, цокольні або перші поверхи будівель, що збереглися) для розміщення людей, уточнюються маршрути евакуації схованих.

Необхідність вимушеного виходу з ЗС може виникнути при досягненні окремих показників стану організму критичних величин. Небезпечними є величини:

– частота серцевих скорочень 120 ударів у хвилину;

– температура тіла 38оС і вище.

Якщо ці явища відзначаються у більшості переховувань, то приймається рішення про виведення їх із ЗС.

Перед виходом з притулку всі зобов'язані надіти засоби індивідуального захисту і надалі дотримуватися правило поведінки зі сформованою обстановкою.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка