Методична вказівка для самостійного вивчення для студентів IІ курсу факультету бакалаврів із відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців спеціальність “Сестринська справа”(бакалавр)




Скачати 167.57 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір167.57 Kb.
Затверджено

на методичних зборах

кафедри дитячої хірургії

ЛОР-хвороб та стоматології

Зав. кафедри, д. мед. н.,

професор_________________Б.М.Боднар

“__”______________ 200__ p.

протокол № ___




МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

для самостійного вивчення

для студентів IІ курсу факультету бакалаврів

із відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

спеціальність “Сестринська справа”(бакалавр)

(тривалість заняття 2 години)




ТЕМА: ОПЕРАЦІЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ. ПОКАЗАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ,

ІНСТРУМЕНТАРІЙ, МЕТОДИКИ. УСКЛАДНЕННЯ ПІД ЧАС ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ

ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА. ОСОБЛИВОСТІ ВТРУЧАННЯ ПРИ СОМАТИЧНИХ

ЗАХВОРЮВАННЯХ ТА ВАГІТНОСТІ
МЕТА ЗАГАЛЬНА: Ознайомитись з технікою операції зубів, показами, протипоказами до неї; вивчити загальні та місцеві ускладнення під час та після операції видалення зуба, невідкладну допомогу при них; особливостями втручання при соматичних захворюваннях та вагітності
ЗМІСТ ТЕМИ:
Операція видалення зуба

Одне з головних завдань стоматології – боротьба за збереження зубів. Застосування сучасних методів лікуван­ня захворювань зубів дозволяє значно звузити показан­ня до їхнього видалення. Незважаючи на це, видалення зубів є усе ще одним із поширених хірургічних втручань у поліклінічній стоматологічній практиці.

Після видалення зуба виникають зміни в альвеолярно­му відростку або альвеолярній частині. Відбувається перебудова даного зубного ряду і зубного ряду протилеж­ної щелепи. Втрата навіть одного зуба знижує якість об­робки їжі в порожнині рота, а отже, і засвоюваність її організмом. Видалення передніх зубів впливає на прави­льність вимови і погіршує зовнішній вигляд. Тому вида­лення зубів треба робити лише строго за показаннями.
Показання до видалення зуба

Показанням до видалення зуба є безуспішність його лікування (відноситься насамперед до багатокореневих зубів) – загибель пульпи і розвиток запального процесу в періапікальних тканинах. Слід зазначити, що чим мен­ший термін, що пройшов від початку виникнення гостро­го запалення до видалення зуба, тим легше попередити можливе ускладнення, що виражається в поширенні за­палення на оточуючі тканини.

Показанням до видалення є також значне руйнування зуба, що порушує його функцію і робить неможливим використання його як опори для протезування.

Якщо зуб є причиною запалення верхньощелепної пазу­хи, то такий зуб, навіть якщо він не зруйнований і не хворіє, також підлягає видаленню. Це відноситься до деяких жувальних зубів верхньої щелепи, корені котрих близько прилягають до верхньощелепної пазухи.

При стадіях захворювань, що зайшли далеко (пародонтит зі значним висуванням зуба з альвеоли й одночасним оголенням його коренів, особливо якщо зуб утруднює жування, ушкоджує навколишні м’які тканини або зава­жає протезуванню), його варто видалити, навіть якщо він не зруйнований.

У випадку утрудненого прорізування зубів мудрості, особливо якщо для них не вистачає місця або вони розта­шовані поза зубною дугою і є причиною запалення навко­лишніх тканин, їх необхідно видалити якомога раніше.

Неправильно розташовані зуби в зубній дузі і понад-комплектні зуби, які не підлягають ортодонтичному лі­куванню, потрібно видаляти, щоб попередити зміщення сусідніх зубів або усунути постійне подразнення слизо­вої оболонки рота і язика; при цьому керуються також розумінням косметичного характеру.

При прорізуванні постійного зуба показане вчасне видалення молочного зуба, особливо в ділянці передніх нижніх зубів. Такий зуб своєю присутністю перешкоджає правильному прорізуванню постійного зуба.

Видалення молочного зуба показано і при його рухли­вості, обумовленій значним розсмоктуванням кореня, і у випадках оголення кореня. Добре збережені молочні зуби в дорослих, правильно розташовані в зубному ряду, не варто квапитися видаляти, якщо вони виконують свою функцію. Треба враховувати, що після їх видалення постійні зуби можуть не прорізатися. Тому перед тим, як вирішити питання про видалення або залишення такого молочного зуба, варто зробити рентгенівський знімок від­повідної ділянки щелепи. Це допоможе з’ясувати наяв­ність і стан постійного зуба, що не прорізався.

Показано видалення молочних зубів, які є причиною повторних запальних процесів. Таким шляхом попере­джують розвиток великих гнійних уражень щелеп і навколощелепних тканин, а також залучення в запальний процес зачатків постійних зубів.

У питанні про показання до видалення зубів відіграють роль не тільки захворювання зуба, а й загальний стан орга­нізму. Прояви ротового хроніосепсису й інтоксикації, пов’я­зані зі шкідливим впливом навколозубного осередку на весь організм, розширюють показання до видалення зуба.

Залежно від індивідуальних особливостей хворого, а також при відсутності спеціалізованої (стоматологічної) допомоги в тому або іншому населеному пункті іноді до­водиться розширювати показання до видалення зубів.


Протипоказання до видалення зуба

Абсолютних протипоказань до видалення зуба немає. У кожному окремому випадку потрібно враховувати за­гальний стан організму, а також небезпеку тривалої кро­вотечі. Тому при ряді загальних захворювань, зокрема хворобах серцево-судинної системи в стадії гострої деком­пенсації, деяких захворюваннях нервової системи (шизо­френія, епілепсія), діабеті, а також хворобах крові (гемо­рагічний діатез, гемофілія, тромбопенія й ін.) видалення зубів можна робити лише після обстеження і висновків терапевта, бажано в умовах стаціонару.

При епілепсії видалення зуба дозволяється. Варто лише враховувати можливість нападу як під час операції, так і безпосередньо після неї. З метою попередження нападу доцільно за 30хв. до втручання дати хворому 0,05-0,1г фенобарбіталу.

Операція видалення зуба не впливає на вагітність, що нормально перебігає. Проте доцільне попереднє обстеження вагітної акушером-гінекологом, що уточнить перебіг вагіт­ності.

Видалення зуба під час менструації варто робити тільки при наявності показань до термінового втручання, оскільки згортання крові у жінок у цей період знижена і можливе посилення післяопераційної кровотечі з лунки видаленого зуба.

При гострих загальних інфекціях і місцевих проявах гострих захворювань (ангіна, стоматит) видалення зуба варто відкласти до ліквідації інфекційного захворюван­ня, якщо немає настійних показань до цього втручання. У випадку невідкладності операції доцільно безпосеред­ньо перед втручанням і протягом трьох днів після нього рекомендувати хворому приймати сульфаніламідні препа­рати. В окремих випадках призначають антибіотики.

Видалення зуба при запальних захворюваннях щелеп не тільки не протипоказане, а й необхідне, тому що швид­ше виводить хворого з важкого стану, скорочує термін лікування і попереджає ускладнення.

Молочні зуби доцільно зберігати до фізіологічної змі­ни зубів. Однак при гострому запальному процесі молочні зуби підлягають видаленню.


Підготовка хворого до видалення зуба

Кожен хворий повинен бути попереджений про необ­хідність видалення зуба. Безпосередньо перед видален­ням хворому дають прополоскати рот дезінфікуючим роз­чином. Іноді на зубах може бути відкладення зубного каменя. У таких випадках його необхідно попередньо зняти із зуба, що виділяють і розташованих поруч, щоб камінь не потрапив у післяопераційну рану і не інфіку­вав її. У підготовку хворого до операції входить також проведення місцевого знеболювання.



Методика видалення зуба щипцями

Хворого садять у стоматологічне крісло або на стілець із підголівником у положенні, зручному для лікаря і хво­рого. При видаленні зуба верхньої щелепи хворий приймає напівлежаче положення, його голова трохи відкинута на­зад (мал. 1а). Крісло піднімають. При видаленні зуба нижньої щелепи хворий приймає сидяче положення (мал. 1б). У будь-якому положенні пацієнта необхідно, щоб його голова добре була фіксована на підголівнику. За­лежно від розташування зуба – на верхній або нижній щелепі, на правому або лівому боці нижньої щелепи – змінюється і положення лікаря в момент проведення опе­ративного втручання. Так, при видаленні зуба верхньої щелепи, а також передніх і лівих нижніх зубів лікар знахо­диться справа і трохи вперед від хворого, при видаленні пра­вих зубів нижньої щелепи – справа і трохи позаду хворого.



Мал. 1. Положення хворого і лікаря при видаленні зубів:

а – на верхній щелепі; б – на нижній щелепі зліва.


Щипці вибирають відповідно до анатомічної будови зуба.

Відомо декілька способів тримання щипців. Найбільш поширений із них такий. Щипці беруть у праву руку так, щоб I палець знаходився з одного боку щипців, а його м’які тканини вдавлювалися між ручками; II і III пальці розташовують з іншого боку щипців. Таким чином, цими трьома пальцями охоплюють обидві ручки; IV і V пальці поміщають між ручками (мал. 2).



Мал. 2. Спосіб тримання щіпців
Розгинаючи ці пальці, щипці можна розкрити. Щоб стиснути щипці, потрібно вивести пальці
з проміжку між ручками й охо­пити їх усіма пальцями. Процес видалення зуба умовно розділяють на п’ять етапів:

  • накладання щипців на зуб;

  • просування щипців, тобто щічок щипців, під ясна;

  • закріплення щипців на зубі;

  • розхитування зуба, вивихування (люксація, ротація);

  • добування або виведення зуба з лунки.

Усі п’ять етапів обов’язкові при видаленні зуба. Непра­вильне проведення хоча б одного з них може призвести до перелому коронки зуба в момент видалення й інших ускладнень.

Щоб уникнути травми слизової оболонки ясен навколо зуба, що видаляється, а також зв’язки зуба, попередньо роблять відділення тканин ясен від шийки зуба. Ця маніпу­ляція робиться, як правило, за допомогою гладилки – ін­струмента, що застосовується при пломбуванні зубів.

Накладання щипців. Узявши щипці описаним вище спо­собом, накладають щічки на зуб так, щоб одна з них знахо­дилася з губного або щічного боку, а інша – із язикового або піднебінного. При цьому поздовжня вісь щічок повинна обов’язково збігатися з поздовжньою віссю зуба. Накладан­ня щипців здійснюється під візуальним контролем.

Просування щипців. Щипці просувають за допомогою тиску руки на них. Щічки повинні пройти під ясна трохи нижче шийки зуба до краю зубних альвеол. Просування щічок на край зубних альвеол допускається тільки при видаленні коренів. В останньому випадку одночасно з ви­даленням кореня знімають і ділянку краю зубних альвеол.

Закріплення щипців. Правильно накладені і просуну­ті щипці фіксують на зубі так, щоб вони складали як би загальне плече важеля. При цьому застосовану силу вар то розподіляти залежно від особливостей кожного ви­падку. Не можна занадто міцно стискувати щипці – ко­ронка зуба може бути роздавленою; не можна занадто слабко їх фіксувати – щипці можуть зісковзнути із зуба при проведенні наступних етапів.

Вивихування зуба. Це руйнування зв’язкового апара­ту зуба. Залежно від анатомічних особливостей зуба (однокореневий або багатокореневий зуб, однокореневий зуб із коренем округлої або сплющеної форми) роблять роз­хитування його в щічний чи язиковий бік або роблять обертальні рухи. Перший рух, що розхитує, повинен бути невеликим, він проводиться убік найменшого опору, тобто в той бік, у якому стінка лунки тонша. Поступово розмах рухів повинен наростати. При цьому порушується зв’язок зуба з альвеолою: відбувається розрив тканин періодонта, що утримують зуб, трохи розсовуються стінки альвеоли. Розхитування зуба проводять до того моменту, поки корінь зуба не втратить зв’язок з альвеолою.

Добування зуба. Воно полягає у виведенні зуба з лун­ки і, як правило, не вимагає застосування сили. Необхід­но завжди пам’ятати про анатомічні особливості кожної групи зубів – це полегшує втручання і виключає можли­ві ускладнення.
Методика видалення зуба елеватором

Елеватором, зазвичай, користуються для видалення коренів зубів. Значно рідше елеватори застосовують при видаленні самих зубів. Прямі елеватори застосовують для видалення коренів зубів верхньої щелепи, а також для видалення другого і третього (частіше третього) моляра нижньої щелепи. При видаленні коренів зубів нижньої щелепи використовують бічні елеватори.

Принцип роботи елеваторів один. Ними користуються як важелями першого ряду. Захоплюючи ручку елеватора правою рукою, необхідно робочу частину впровадити ти­ском руки в проміжок між коренем і стінкою альвеоли так, щоб загнутий бік був звернений до кореня, а вигнутий – до альвеоли. При видаленні коренів багатокореневого зуба щічку елеватора вводять між коренями. Для полегшення впровадження елеватора роблять легкі обертальні рухи, що одночасно є рухами, які вивихують корінь. Просуваю­чись усередину лунки, щічки елеватора одночасно виш­товхують корінь. Положення лікаря і хворого таке ж, як і при видаленні щипцями.
Обробка рани після видалення зуба

Після видалення зуба необхідно зробити туалет лун­ки: очистити її від можливих дрібних уламків зуба і грану­ляцій. З цією метою рану вишкрібають гострою ложеч­кою. При гострих, особливо гнійних, запальних процесах потрібно утримуватися від вишкрібання, тому що воно буде сприяти поширенню інфекції.

Далі стінки альвеоли стискують марлевими тампона­ми для зменшення зіяння рани. Після цього на рану на­кладають 1-2 тампони, які хворий притискає зубами про­тилежної щелепи для прискорення зупинки кровотечі. Через кілька хвилин ці тампони видаляють і, перекона­вшись у відсутності кровотечі і наявності тромбу, хво­рого відпускають. Прийом їжі рекомендується не рані­ше ніж через 2 год., щоб не зруйнувати тромб. Полоскати порожнину рота прохолодним слабким розчином калію перманганату або розчином питтєвої соди (1/2 чайної ложки на склянку кип’яченої води) дозволяється лише у випадку, якщо операція проводилася з приводу гост­рого запального процесу. Це варто розглядати як за­хід, що сприяє видаленню харчових залишків і слизу з порожнини рота й що частково має дезодораційну (що усуває неприємний запах) дію. Зайві полоскання безпосередньо після видалення зуба проводити не рекомен­дується.

Іноді після туалету лунки виявляється, що кров не за­повнює її. Така "суха" лунка може бути воротами для без­перешкодного проникнення інфекції усередину щелепи.

Щоб запобігти такому ускладненню, потрібно домагати­ся утворення в лунці фібринового згустка. Роблять актив­ний кюретаж лунки, травмуючи при цьому дрібні судини. Це сприяє заповненню лунки кров’ю й утворенню надалі фібринового згустка.
Ускладнення при видаленні зуба

Найчастіші ускладнення при видаленні зуба – непри­томність, короткотривала втрата свідомості.



Непритомність. Непритомний стан виникає в зв’язку з гострою недостатністю кровопостачання мозку. Непритом­ності передують раптова слабкість, охолодження кінці­вок, поява холодного поту, запаморочення, нудота, шум у вухах і потемніння в очах. Лікар відмічає різку блідість шкіри, що з’явилася раптово у хворого. У виникненні непритомності мають значення фізичний і психічний стан хворого, його самопочуття. У деяких людей при вигляді інструментів, крові виникає страх перед очікуваною опе­рацією і непритомність у них може настати ще до вида­лення зуба або під час уколу голки, при введенні знебо­лювального розчину.

При явищах, що передують непритомності, варто по­нюхати нашатирний спирт, щоб забезпечити глибокий по­дих; звільнити тулуб від одягу, що стискує (розстебнути комір, послабити ремінь і т.п.). Якщо ці заходи виявилися недостатніми, необхідно відразу опустити спинку стома­тологічного крісла, надати хворому таке положення, щоб голова опинилася нижче тулуба – цим досягається кра­щий приплив крові до головного мозку. Такими простими заходами вдається швидко усунути явища непритомнос­ті і потім продовжити розпочату операцію.

Якщо пацієнт із серцево-судинними захворюваннями, то перед тим, як приступити до видалення зуба, у ряді випадків необхідно застосовувати відповідні засоби (кам­фора, валеріана й ін.), щоб уникнути можливого серце­вого нападу. Попередньо варто проконсультуватися з те­рапевтом.

Щоб уникнути ускладнень при видаленні зуба у хво­рих із важкими ураженнями нервової системи, рекомен­дується консультація невропатолога.

Місцеві ускладнення під час видалення зубів. Пере­лом коронки або кореня, вивих або перелом сусідніх зу­бів, розрив слизової оболонки, проштовхування коренів у м’яку тканину тощо відносять до місцевих ускладнень при проведенні операції, і вони найбільше залежать від недотримання основних правил видалення зуба.

До ускладнень, що рідко зустрічаються, варто віднес­ти розкриття верхньощелепної пазухи при видаленні премолярів або молярів, а також проштовхування коре­нів цих зубів у верхньощелепну пазуху при грубому ви­даленні їх за допомогою елеваторів. Розкриття пазухи ді­агностують на підставі проходження повітря через лунку і кровотечі з відповідного носового ходу. У тих випадках, коли немає виділення гною, необхідно відразу прикрити сполучення смужкою йодоформної марлі, щоб під нею у рані утворився тромб, або зашити операційну рану на­глухо. При неможливості провести ці маніпуляції, а та­кож у випадку влучення кореня у верхньощелепну пазу­ху, хворий підлягає госпіталізації. До нечастих ускладнень відносяться перелом тіла нижньої щелепи, вивих її, а також аспірація осколків зуба.


Ускладнення після видалення зуба

Після видалення зуба найчастіше спостерігаються кро­вотечі. Значно рідше спостерігається альвеоліт.



Кровотеча з лунки видаленого зуба. Кровотеча може виникнути відразу після видалення зуба або через якийсь час після операції в результаті розриву кровоносних су­дин. У нормальних умовах кровотеча буває короткочасною. Завдяки згортанню крові після видалення зуба лунка за­повнюється кров’яним згустком і кровотеча припиняється. Як правило, кровотеча зупиняється через 5-10 хв., рідко продовжується трохи довше. Така кровотеча є природною і не розглядається як ускладнення. В окремих випадках повторна короткотривала кровотеча з рани виникає через короткий термін після видалення зуба. Вона спостерігаєть­ся, коли при знеболюванні разом із новокаїном вводили відносно велику кількість адреналіну. Під впливом адре­наліну кровоносні судини звужуються. Коли припиняється дія адреналіну, відбувається короткочасне розширення судин. У результаті може повторитися кровотеча. Іноді пі­зня кровотеча є результатом порушення режиму хворим (полоскання порожнини рота, прийом гарячої їжі) і розпа­ду тромбу. Рідше спостерігається сильна і тривала крово­теча з рани, іноді вона може стати загрозливою.

Найчастіше причиною кровотечі є травматичне видалення зуба. Рідше ці кровотечі залежать від загальних захворювань.

Підвищену кровоточивість можуть викликати такі загальні захворювання: гемофілія, тромбопенія (хвороба Верльгофа), білокрів’я, агранулоцитоз, скорбут, деякі хвороби печінки, що супроводжуються жовтяницею, сепсис, отруєння бен­золом, фосфором і хлороформом.

Гемофілія – вроджена форма кровоточивості, уражає тільки чоловіків; жінки на гемофілію не хворіють.

Тромбопенія значно частіше зустрічається в жінок, ніж у чоловіків. При тромбопенії звичайно спостерігається кровотеча з носа.

Скорбут (С-авітаміноз, цинга) у вираженій стадії су­проводжується появою дрібних крововиливів на шкірі нижніх кінцівок, крововиливом у м’язи суглоба і харак­терним запаленням ясен.

Хвороби крові і кровотворних органів можна виявити шляхом дослідження крові. При деяких захворюваннях, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю, спосте­рігається погане згортання крові; іноді кровоточивість може залежати від ламкості стінок кровоносних судин.

Тому важливо з’ясувати наявність в анамнезі підвище­ної кровотечі. Якщо спостерігалися часті носові кровотечі, тривалі кровотечі навіть після незначних уколів голкою, порізів, подряпин, тривалі і рясні менструації в жінок, якщо є синці на шкірі, то варто звернути на це пильну увагу. Тоді можна буде завчасно вжити відповідних захо­дів для попередження значної втрати крові під час і після видалення зуба. Видалення зуба в таких хворих доцільні­ше проводити в умовах стаціонару. Залежно від результа­тів дослідження до операції може бути показана попере­дня підготовка, призначення вітаміну К (вікасол), кальцію хлориду, якщо необхідно – переливання крові.

Таким хворим не варто видаляти одночасно декілька зубів. Лунку видаленого зуба необхідно ретельно затампонувати на 4-5 днів. Цими заходами можна уникнути три­валої кровотечі.

При кровотечах після видалення зуба як долікарську допомогу можна накласти на рану стерильний марлевий тампон і рекомендувати хворому утримувати його, сильно стискаючи зуби. Корисно рекомендувати міхур із льодом на м’які тканини хворого, що прилягають до ділянки рани, яка кровоточить. Якщо кровотеча продовжується, прово­дять тампонаду лунки марлею, тампонаду лунки гемоста­тичною губкою, накладання швів на слизову оболонку, закриття лунки слизової оболонки, стискання щипцями.



Альвеоліт. Це ускладнення обумовлене інфікуванням післяопераційної рани в момент видалення зуба або після операції. У таких випадках з’являється біль у ділянці ви­даленого зуба. Біль іноді віддає у вухо, скроню, око, під­щелепну і підборідну ділянки. Біль не припиняється ні вдень, ні вночі, заважає спати і працювати. Іноді підви­щується температура тіла до 37,3-37,8 0С, стають болю­чими збільшені прилеглі підщелепні лімфатичні вузли.

При огляді рани відмічають почервоніння і деяку набряклість оточуючих ясен. Кров’яний згусток звичайно відсутній або знаходиться в стані розпаду. При лікуванні цього ускладнення необхідно цілком видалити з рани тромб, що розпадається, за допомогою гострої ложечки. Потім лунку промивають із шприца антисептичним розчи­ном (3 % розчин перекису водню, розчин риванолу 1:1000, фурациліну 1:5000 або слабкий розчин калію перманга­нату). Після видалення тромбу, що розпадається, і усу­нення неприємного запаху в лунку вводять спиртовий там­пон з анестетиком або заповнюють її смужкою йодоформної марлі, під яким надалі відбувається загоєння рани. Можна призначити 2-3 сеанси УВЧ. Рекомендуються теплі полос­кання порожнини рота відваром рум’янку або шавлії не рідше 5-6 разів у день. Призначають анальгін з амідопіри­ном, 10 % розчин кальцію хлориду по 1 столовій ложці 3 рази в день, сульфаніламіди по 1г 4 рази в день.

Як правило, не пізніше ніж на 5-6 день від початку лікування, рана заповнюється грануляціями і біль зникає.
Загоєння рани після видалення зуба

Після видалення зуба ясенні краї швидко зближують­ся під впливом кругової зв’язки, що скорочується. З боку як м’яких тканин, так і стінок альвеоли розвивається гра­нуляційна тканина, що вростає в кров’яний згусток. Уже через 2 тижні лунка покривається епітелієм. Одно­часно в глибині лунки йде утворення кісткової тканини: кров’яний згусток починає перетворюватися в кістку. Приблизно на 12-14 тиждень кісткова тканина заповнює всю лунку. Ще через 2-3 міс. кісткова тканина, що заповнила лунку, нічим не відрізняється від оточуючої кісткової тканини. Чим більше травматично зроблене видалення зуба, тим довший термін загоєння.

До ускладнень при загоєнні рани варто віднести біль при наявності так званих гострих країв лунки. В окремих випад­ках після видалення зуба залишаються гострі краї альвеоли. При загоєнні рани м’які тканини ясен у ділянці лунки натя­гуються гострі краї, що виступають, при цьому стискають­ся нервові закінчення м’яких тканин і виникає біль. Зазви­чай, поступово гострі краї лунки розсмоктуються і болючі відчуття припиняються. У деяких випадках доводиться опе­ративним шляхом видаляти гострі кісткові виступи. Для цьо­го оголюють кістковий край альвеоли, скушують кістковими кусачками або збивають долотом краї, що виступають, згла­джують гострою ложечкою і накладають шви
КОНКРЕТНА МЕТА:

Студент повинен вміти:

1. Підготувати інструменти для операції видалення зуба в ургентному випадку;

2. Надати невідкладну допомогу при загальних ускладненнях, які виникають під час операції видалення зуба (непритомність, колапс, анафілактичний шок, кровотеча з лунки видаленого зуба).
Вихідний рівень знань та вмінь:

1. Іннервація щелепно-лицевої ділянки

2. Анатомо-топографічна будова зубів та коренів

3. Анестезуючі засоби, які використовуються для місцевої (інфільтраційної та провідникової) анестезії

4. Клінічна картина невідкладних станів, (непритомність, колапс, анафілактичний шок). Невідкладна допомога при них.

ПРОГРАМА САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ


Навчальні завдання:

1. Інструментарій для видалення постійних та молочних зубів

2. Складне видалення зуба

3. Місцеві ускладнення, які виникають після операції видалення зуба (вивих нижньої щелепи, перелом нижньої щелепи, перфорація дна верхньо-щелепової пазухи, аспірація зуба чи кореня).

4. Місцеві ускладнення, які виникають після операції видалення зуба (альвеоліт, альвеолярний післяопераційний біль, обмежений остеомієліт альвеол зуба).

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Основна література:

1. Бажанов Н.Н. Стоматологія. М.: Медицина 1995р., с. 37-55,145-164.

2. Робустова Т.Г. Хирургическая стоматология. М.: Медицина, 1995, с. 24-63, 69-112.

3. Бернадский Ю.Й, Основы хирургической стоматологии. М.:Медицина,1989.


Додаткова література:

1. Танфілеєв Д.Е. Удаление зубов. Л., 1976.

2. Рыбаков А.И. Справочник по стоматологии. М.:Медицина,1993,с.142-221.

3. Яковлева В.И., Трофімова Е. К., Давидович Т.П. Диагностика, лечение и профилактика стоматологических заболеваний. Минск: Выш. школа, 1994, с. 401-436.


Методичну розробку склала:



відповідальна за курс стоматології,

к. мед. н., доцент Кузняк Н.Б.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка