Методичні рекомендації для медпрацівників первинної медико-санітарної ланки м. Ужгород Визначення проблеми




Скачати 85.73 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір85.73 Kb.
ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я



ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ’Я

Т Ю Т Ю Н –

РИЗИК ДЛЯ ЖИТТЯ

(методичні рекомендації для медпрацівників



первинної медико-санітарної ланки)

м.Ужгород



Визначення проблеми
Усі форми вживання тютюну, включаючи куріння сигарет, трубок, жувального чи нюхального тютюну, а також дія на некурців продуктів згорання тютюну (пасивне або змушене куріння) значною мірою впливають на захворюваність і передчасну смертність, спричинену більш ніж 20 різними хворобами.

Тютюнопаління є причиною смерті від ССЗ і раку, яку досить легко можна усунути. Більшість досліджень свідчать, що ризик виникнення захворювань пов’язаний як з кількістю викурених сигарет, так і з тривалістю куріння. Зниження вмісту нікотину і смол у сигаретах дозволяє певною мірою знизити ризик розвитку захворювання, але цей факт потребує подальшого вивчення. Проте, поняття безпечної сигарети чи безпечного рівня куріння, не існує.

Вплив вживання тютюну на стан здоров’я
Вживання тютюну негативно позначається на стані здоров’я людини; 30-40% усіх смертних випадків від ІХС повязані з палінням сигарет. Паління значною мірою впливає на смертність, спричинену такими захворюваннями як інсульт і атеросклероз. Ризик усіх смертних випадків, зумовлених ССЗ, у курців, порівняно з некурцями, вдвічі вищий.

Палінням спричинені 30% усіх смертних випадків від онкологічних захворювань. Ризик раку легень у регулярних курців у 20-30 разів більший порівняно з некурцями. Тютюнопаління є причиною 90% усіх випадків захворювань на рак легень. Збільшення кількості жінок, які палять, протягом останнього десятиріччя призвело до зростання серед них частоти випадків раку легень. Крім того, куріння зумовлює розвиток раку інших органів, включаючи порожнину рота і верхні дихальні шляхи, стравохід, підшлункову залозу, сечовий міхур і шийку матки. Жування тютюну значно збільшує ризик розвитку раку ротової порожнини.

Ризик розвитку хронічних обструктивних захворювань у курців у 5-8 разів вищий, ніж у некурців.

Куріння під час вагітності збільшує ризик викиднів, знижує масу тіла новонароджених, збільшує частоту утробних випадків смерті плоду, є причиною гальмування фізичного й розумового розвитку новонародженої дитини. Воно також зменшує здатність до дітонародження у жінок і порушує спермоутворення у чоловіків.

У жінок, які палять, в похилому віці зростає ризик розвитку остеопорозу і переломів кісток.

І, нарешті, куріння сигарет впливає на очікувану тривалість та якість життя: 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років менше тієї, яка не має такої звички; 35-річний курець – на 7 років менше, ніж чоловік, який не палить.



Взаємодія з іншими факторами ризику
Відомо, що поєднання куріння з такими факторами ризику, як підвищений АТ, підвищений рівень ХС в крові, низька фізична активність збільшують ризик розвитку ССЗ. Так, у жінок, що курять і приймають оральні контрацептиви, ризик розвитку цереброваскулярних захворювань (інсульт і, особливо, субарахноїдальні крововиливи) у 20 разів вищий, ніж у жінок, які не палять. Існує різноманітна взаємодія між тютюнопалінням і деякими іншими факторами. Наприклад, комбінація куріння з надмірним вживанням алкоголю і впливом азбесту збільшує ризик розвитку певних видів раку.

Пасивне паління

Пасивне куріння впливає на виникнення раку легень у дорослих. Воно також сприяє:



  • збільшенню ризику інфекцій нижніх дихальних шляхів (бронхіт і пневмонія);




  • збільшенню поширеності запалення середнього вуха, більш вираженим симптомам подразнення верхніх дихальних шляхів у дітей і незначному, але достовірному пригніченню функції легень;




  • виникненню додаткових приступів і посиленню симптомів у дітей з бронхіальною астмою.


Пасивне паління є фактором ризику виникнення нових випадків астми у дітей, які раніше таких симптомів не мали. Більше того, є переконливі докази, що ризик ССЗ у пасивних курців зростає на 25%.

Поширеність куріння
Поширеність куріння в багатьох країнах Європи ще й досі є високою. При цьому, якщо рівень куріння серед чоловіків ряду північних і західних країн Європи знижується, то в певних вікових групах, особливо серед молодих жінок, поширеність його зростає. Спостерігається значне збільшення частоти паління в країнах Центральної і Східної Європи, а також у нових незалежних державах колишнього Радянського Союзу. Так, в Україні палять 60% чоловіків і 20% жінок.

Куріння частіше зустрічається серед населення з низьким рівнем освіти.

Звичка до куріння розвивається поступово, починаючись у молодому віці із спроб палити при нагоді, з часом перетворюючись на стійку звичку. Приблизно вже з 10-річного віку спостерігаються випадки куріння: від нечастого (менш як один раз на тиждень) до регулярного (щоденно). У дітей, які живуть у родинах, де хтось курить, ймовірність стати курцем вдвічі вища, ніж в тих, в родинах яких тютюн не вживають.

Профілактичні заходи
Політика, спрямована на контроль за тютюном, має бути всебічною і включати:



  • заборону прямої і будь-якої іншої реклами і просування тютюнових виробів, а також заборону виробникам тютюнових виробів спонсорувати молодіжні, спортивні та інші заходи;

  • ефективну інформацію про шкідливість тютюнових виробів для здоров’я.

Згадані вище заходи вимагають певних дій з боку уряду, але й лікарі можуть сприяти запобіганню паління серед молоді і забезпечувати широкі можливості тим, хто виявить бажання кинути курити. Лікарі та інші медичні працівники повинні підтримувати непаління, інформуючи своїх пацієнтів про шкідливість куріння для здоров’я і підкреслюючи позитивні аспекти непаління. Вони повинні бути зразком для своїх пацієнтів, утримуючись від куріння. Дослідження довели, що відмова від куріння може знизити ризик захворювань. Протягом 5 років у людей, які кинули курити, ризик померти від раку легень поступово знижується, досягаючи рівня, який реєструється у некурців. Ризик ССЗ знижується на 50% протягом першого чи другого року після відмови від куріння.

Дослідження показують, що більшість дорослих курців бажали б позбутися цієї звички і намагалися не раз зробити це. Розвиток залежності від нікотину є однією з основних перешкод при відмові від куріння, і тут потребує сторонньої допомоги. Медики, що працюють у первинній ланці охорони здоров’я, мають усі можливості аби надати пацієнту таку допомогу. Порада лікаря або медичної сестри в 5-15% випадків допомагає йому кинути курити.

Рекомендації щодо профілактики й відмови від паління
Загальні положення


  1. Первинні служби охорони здоров’я повинні запобігати курінню ще в дитячому й юнацькому віці. Медики первинної ланки охорони здоров’я мають унікальну можливість спілкуватись з населенням, включаючи молодих людей та їхні родини.

Під час повсякденних консультацій і візитів додому лікарі і медичні сестри повинні давати своїм молодим пацієнтам зрозумілі практичні поради стосовно здорового способу життя, рекомендувати кинути або не починати курити. Потрібно також обговорювати питання про вплив пасивного куріння на дітей, чиї батьки курять.

Поради для всіх членів родини є дуже важливими, оскільки батьки можуть бути для своїх дітей як позитивним, так і негативним зразком для наслідування. Установки на здоровий спосіб життя стануть ефективними, якщо вони будуть спрямовані на всю родину, а не на окремих її членів. Родинний підхід дасть змогу змінити шкідливі для здоров’я традиційні звички, пов’язані із культурою поведінки, зокрема, з курінням, і сприятиме впровадженню здорових звичок, усуваючи тим самим розвиток захворювань.

Медики, що працюють у школах, повинні максимально підтримувати шкільні програми з профілактики куріння, впроваджувати освітні програми, орієнтовані на молодь. При цьому важливо враховувати соціальні і психологічні звички до паління у молоді: самоповагу і намагання удавати з себе дорослого, привабливість, незалежність, самоствердження в середовищі однолітків і тиск з їхнього боку, наслідування своїм кумирам тощо.


  1. Первинні служби охорони здоров’я повинні заохочувати курців кинути палити і допомагати їм в зусиллях відмовитися від цієї звички. До контролю за палінням пацієнта потрібно підходити так само, як і до діагностики і лікування захворювання. Якщо пацієнт палить, лікар чи медична сестра можуть:




  • дати пораду або стисло пояснити, чому пацієнт повинен кинути палити; при наявності пам’яток чи брошур з паління, запропонувати пацієнту ознайомитись з ними;

  • при повторному візиті поцікавитися, що змінилося стосовно звички до паління, і запросити пацієнта на додаткові консультації через 1, 3, 6 місяців;

  • запропонувати пацієнтові у разі відмови від паління допомогу, використовуючи нікотинотерапію (жувальні гумки з нікотином, наклейки з нікотином на шкіру тощо), щоб полегшити ефект абстинентного синдрому відмови від паління. При цьому важливо пояснити пацієнтові, як правильно застосовувати ці засоби.


Припинення куріння є довгостроковим і складним процесом; підхід до кожного пацієнта має бути індивідуальним і залежати від того, на якій стадії відмови від паління він перебуває.

Висока інформованість медиків первинних структур охорони здоров’я про проблему куріння та усвідомлення ними свого значення в боротьбі з цим фактором ризику є передумовою для успішного втручання, спрямованого на припинення куріння. Медики повинні розуміти, що:



  • кожен медичний працівник несе відповідальність у боротьбі з епідемією куріння;

  • існують методи, які дозволяють медичним працівникам надавати допомогу пацієнту, і це не так складно, як здається;

  • припинення куріння – не тільки профілактичне питання; воно – одне з призначень лікаря пацієнту при лікуванні захворювання і реабілітації;

  • їхні звички є добрим прикладом для пацієнтів.

Рекомендовані процедури
Що саме повинні робити медики аби пацієнти кинули палити?
а) розпитувати пацієнтів про їхні звички, пов’язані з курінням: Ви палите? Чи палить найближча Вам людина?
б) обов’язково вести медичні записи, що включають інформацію про наявність звички палити;
в) зміцнювати позитивний імідж непаління серед некурців;
г) відшуковувати можливості для обговорення питань, пов’язаних з курінням, розпитувати про ставлення пацієнта до куріння і стан здоров’я курців – членів родини під час консультацій чи візитів додому. При цьому особливу увагу належить приділяти:

  • підліткам;

  • вагітним жінкам і жінкам, які прагнуть мати дітей;

  • людям, в сім’ях яких є новонароджені і маленькі діти;

  • особам з високим АТ, підвищеним рівнем ХС в крові, ССЗ, захворюваннями периферичних артерій, респіраторними захворюваннями і тим, на кого чекає операція;



д) оцінювати ступінь залежності від нікотину у кожного пацієнта та питаючи його: Як довго і скільки Ви курите? Як швидко після того, як прокидаєтесь, Ви закурюєте першу сигарету? Чи робили Ви спроби коли-небудь кинути курити? Чи впевнені Ви в тому, що в разі, якщо вирішите не курити, доб’єтеся успіху?
е) радити всім курцям кинути палити. Спілкуючись з пацієнтом, потрібно:


  • інформувати його про шкідливість куріння для здоров’я взагалі і особисто для нього. З’ясувати ставлення пацієнта до звички курити, пояснити необхідність відмови від неї незалежно від віку і стану здоров’я;

  • при кожній наступній розмові з пацієнтом виявляти інтерес до того, чи намагався він позбутися звички курити, заохочувати його бажання кинути палити;

  • докладно пояснювати, у чому полягає позитивний ефект відмови від куріння;

  • не примушувати пацієнта кинути курити, якщо він цього не бажає, а шляхом переконання сформувати у нього самостійне рішення здійснити такий крок;

є) допомагати пацієнтам, які виявляють готовність кинути курити, в складанні плану відвикання від цієї звички: давати поради, забезпечувати буклетами по самопідготовці та брошурами;


ж) забезпечити постійний контроль за тим, хто кинув курити, а в разі поновлення куріння заохочувати до того, щоб пацієнт намагався знову зробити спробу відмовитися від куріння;
з) пропонувати нікотинотерапію, якщо є потреба, і докладно інформувати пацієнта про її правильне застосування;
и) за бажанням пацієнтів направляти її до спеціальних клінік або на групові заняття.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка