Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів 2 курсу медичного факультету з дисципліни Медицина надзвичайних ситуацій Тема 1: Організація захисту населення і території за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу




Скачати 361.01 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір361.01 Kb.

Вінницький національний медичний університет


ім. М.І.Пирогова

Кафедра медицини катастроф та безпеки життєдіяльності

Методичні рекомендації

для самостійної роботи студентів 2 курсу медичного факультету
з дисципліни Медицина надзвичайних ситуацій

Тема 1: Організація захисту населення і території за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу
Автори-укладачі: проф. В.С.Тарасюк, В.В.Поляруш,

доц. Н.Д.Корольова, доц. М.В.Матвійчук, Н.В.Кривецька, С.Л.Малик

Вінниця – 2013

Основні питання
1. Основні положення Міжнародного гуманітарного права. Міжнародна організація Цивільної оборони (ICDO). Завдання і діяльність Цивільної оборони у відповідності до Женевських Конвенцій і Додаткових до них Протоколів. Аспекти Цивільної оборони в ряді держав.

2. Правова основа Цивільного захисту. Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Основні заходи у сфері Цивільного захисту. Режими функціонування Єдиної системи Цивільного захисту (ЄСЦЗ).

3. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій /НС/, їх мета і завдання. Організаційна структура ЦО об’єкта народного господарства (ОНГ).

4. Дії населення і промислового персоналу при виникненні НС.

5. Дезактивація, дегазація, дезінфекція, санітарна обробка.

6. Колективні засоби захисту населення. Засоби індивідуального захисту людини.



  1. Основні положення Міжнародного гуманітарного права. Завдання та діяльність Цивільної оборони у відповідності до Женевських Конвенцій і Додаткових до них Протоколів

На Заході існує думка, що ідея підготовки “ще у мирний час добровольців для надання першої допомоги... на полі битви”, як і “ідея створити Червоний Хрест” (1859), належить французові Анрі Дюнану (Франсуаза Борі, 1994). Проте це не так. Як показали результати вивчення наукової спадщини М.І.Пирогова (М.О.Савчук, О.М.Недорізанюк, В.С.Компанець, 1988; В.С. Компанець, О.М. Недорізанюк, В.С.Тарасюк, Н.Д.Корольова та ін., 1995), пріоритет з цих питань належить М.І.Пирогову.

Так, ще 4 січня 1855 року в “Морском сборнике” (Т. 14, №2. – отд. Офиц. – с. 366-368) М.І.Пирогов опублікував офіційне “Донесение о сестрах Крестовоздвиженской общины попечения о раненых…». Ідея організації Червоного Хреста була закладена також М.І.Пироговим. В “Началах общей военно-полевой хирургии” викладено ідеал Товариства Червоного Хреста раніше, ніж воно здійснилося на Заході (Севастопольские письма... – с. 545).

Про це було офіційно заявлено В.С.Компанцем на Міжнародному семінарі Червоного Хреста, який проходив у Вінниці (10.02–14.02. 1997 року). Семінар проводив повноважний представник МКЧХ Жан-Пьєр Голубич.

Формування цивільних організацій ЦО за воєнним зразком і обов‘язкова служба в них не позбавляє цей персонал від захисту, передбаченому в цьому розділі (із статті 65), під час виконання ними передбачених завдань ЦО (із статті 61 і 67).

Кожна сторона, що перебуває в конфлікті, застосовує заходи, щоб персонал, будинки і матеріальні частина її ЦО були впізнані і не піддавалися нападу. З цією метою використовується Міжнародний Відмітний знак ЦО, а персоналу ЦО видається спеціальне посвідчення (із статей 14, 15, 66).

Посвідчення особи персоналу ЦО (із статті 14 та 66) має формат 74 х 105 мм (мал. 1).

Слід відзначити, що під захистом перебувають також медичній персонал, санітарні установи, транспорт і обладнання. Знаком їх захисту є емблема Червоного Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Кристалу) - зі статей 18 та 66.


Лицевий бік

Назва держави, яка видала посвідчення

Посвідчення особи

для персоналу Цивільної оборони
Прізвище, ім‘я, по-батькові__________________________________

Дата народження_________________ Особистий номер__________

Власник даного Посвідчення особи перебуває під захистом

Женевських Конвенцій (1949 р.) та Додаткового Протоколу до Женевських Конвенцій /Протокол 1, 1977 р./, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, у ролі____________________________________________

Дата видачі____________ Номер Посвідчення_______________
Підпис представника влади, яка видала посвідчення

Дійсний до_________





Зворотній бік
Зріст___________ Очі______________ Волосся_______________
Інші особливі прикмети або дані______________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

Наявність зброї_________________

Фотографія власника Підпис власника або відбиток

його великого пальця

Печатка / інші відмітні ознаки /

Міжнародним відмітним знаком ЦО є рівнобічний трикутник на оранжевому фоні. Трикутник зображується на оранжевому прапорі, пов‘язці або накидці.

Для позначення установок і споруджень, що містять НЕБЕЗПЕЧНІ СИЛИ, введений Міжнародний спеціальний знак із статті 16. Це три кола яскраво оранжевого кольору однакового розміру на білому фоні (прапор, будь-яка поверхня). Віддалення між колами - один радіус (в одній площині і по одній осі).

Держави, що підписали у свій час (1949 р., 1977 р., 2005 р.) Женевські Конвенції, в основу створення ЦО у своїх країнах поклали принцип цих Конвенцій з реалізацією їх на загальнодержавному рівні, враховуючи специфіку територіальної структури, широко використовуючи при цьому кадровий і військово-економічний потенціал країни. Однак злиття ЦО (чи виключення її або сил її: військових частин, спецформувань і т.п.) з системою Міністерства Оборони країни (бувший СРСР з 1971 р. і інші країни) є порушенням вказаних Женевських Конвенцій і Міжнародного гуманітарного права.

Як випливає із статей 51, 65 та ін., надання захисту, на який мають право цивільні особи і організації ЦО, припиняється, коли ними здійснюються дії, що завдають шкоди противнику, беруть участь у воєнних діях і т.п. В 1992 році Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.92 р., № 35 “Про війська ЦО України “ військові частини ЦО виведені із складу Збройних Сил МО і передані Штабу ЦО України.

Правомірним є створення в країнах загальнодержавної незалежної Цивільної оборони або входження її самостійним фрагментом в загальну систему захисту цивільного населення. Так, в Англії (1986), Шотландії (1987), Північній Ірландії (1987) ЦО входить в Міністерство з питань охорони оточуючого середовища; в Російській Федерації Постановою Уряду РФ від 5.10.95 р., № 1113 створена Єдина державна система попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій (1995); у Вірменії – Міністерство з питань надзвичайного планування (1997) і ін. У Франції (1982), Бельгії (1997) функціонують Директорати Цивільного захисту у складі міністерства Внутрішніх справ; в Норвегії (1986) - Директорат ЦО з питань надзвичайного планування (переданий Міністерству Юстиції) та ін.

Разом з тим, в США (1997) Директорат по надзвичайному Цивільному плануванню входить до МО країни так, як і ЦО в Канаді (1997), Кубі (1996) та ін. Функціонує також Директорат надзвичайного Цивільного планування НАТО при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру (1997). В Швеції (1988), Єгипті (1970) переважають недержавні, приватні формування в структурі ЦО.
2. Правова основа Цивільного захисту. Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Основні заходи у сфері Цивільного захисту. Режими функціонування Єдиної системи Цивільного захисту (ЄСЦЗ)
Основні заходи у сфері цивільного захисту.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють:



  1. Оповіщення та інформування.

  2. Спостереження та лабораторний контроль.

  3. Укриття в захисних спорудах.

  4. Евакуацію.

  5. Інженерний захист території.

  6. Медичний захист населення.

  7. Психологічний захист.

  8. Біологічний захист.

  9. Екологічний захист.

  10. Радіаційний і хімічний захист.

  11. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.


Оповіщення та інформування

  1. Оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС.

  2. Завчасне створення та поєднання постійно діючих систем оповіщення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження.

  3. Централізоване використання мереж зв’язку, радіомовлення, телебачення незалежно від форм власності та підпорядкування в разі виникнення НС.


Спостереження і лабораторний контроль

  1. Створення і підтримання постійної готовності загальнодержавної і територіальної мереж спостереження і лабораторного контролю.

  2. Організація збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.


Укриття у захисних спорудах

  1. Для забезпечення укриття населення створюється фонд захисних споруд шляхом:

  • комплексного освоєння підземного простору населених пунктів з можливістю пристосування і використання їх для укриття населення в разі виникнення НС;

  • обстеження і взяття на облік підземних і надземних споруд, які відповідають вимогам захисту;

  • дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;

  • будівництва заглиблених споруд, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

  • будівництво найпростіших сховищ та укриттів.

  1. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ.


Здійснення заходів евакуації населення

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами біля об’єктів підвищеної небезпеки і в особливий період ОСНОВНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ Є ЕВАКУАЦІЯ і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться в зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, а також у всіх випадках інших стихійних лих, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей.

Незайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди з будинків для осіб похилого віку разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

Запобігання паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації досягається:


  • плануванням евакуації населення;

  • визначенням зон для розміщення евакуйованих людей;

  • оповіщення керівників різного рівня та населення про початок евакуації;

  • управлінням проведенням евакуації;

  • створенням мінімально-необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

  • навчанням населення діям при проведенні евакуації.


Інженерний захист території

Здійснюється на територіях з підвищеним техногенним навантаженням і ризиком виникнення НС, який досягається:



  • урахування можливості виникнення на території НС при розробленні генеральних планів забудови;

  • контроль за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об’єктів;

  • здійснення будівництва із заданими рівнями безпеки і надійності;

  • розроблення заходів безаварійного функціонування потенційно небезпечних об’єктів;

  • створення комплексних систем захисту населених пунктів і об’єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.


Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя

Мета: запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасне надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС.



  • планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності і господарювання;

  • розгортання в умовах НС необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

  • своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

  • контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

  • завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

  • накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

  • здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

  • навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

  • забезпечення недопущення впливу на здоров’я людей шкідливих факторів довкілля та наслідків НС, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

  • санітарна охорона територій і об’єктів у зоні НС.


Психологічний захист

  • планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення;

  • своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

  • виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

  • використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.


Біологічний захист

  • виявлення осередку біологічного зараження;

  • прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

  • використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

  • введення режиму карантину та обсервації;

  • знезаражування осередку біологічного зараження;

  • здійснення заходів екстреної і специфічної профілактики;

  • дотримання протиепідемічного режиму суб’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.


Екологічний захист

  • захист родовищ (газових. нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

  • ліквідація лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.


Радіаційний і хімічний захист

Це виявлення вогнищ радіаційного і хімічного забруднення та проведення його оцінки.



  • організація і проведення радіометричного і хімічного контролю;

  • розроблення типових режимів радіаційного захисту;

  • забезпечення засобами радіаційного і хімічного захисту;

  • організація і проведення спеціальної і санітарної обробки.

Він досягається:

  • завчасним накопиченням і підтриманням в постійній готовності засобів радіаційного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються виходячи із зон можливого ураження;

  • своєчасним впровадженням засобів. способів і методів виявлення і оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах;

  • створенням уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

  • наданням населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного і хімічного захисту;

  • розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

  • завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об’єктів засобами для спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок НС;

  • розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.


Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій

  • виявлення і оцінка таких ситуацій;

  • організація і надання допомоги населенню;

  • розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення таких ситуацій;

  • проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.



3. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій /НС/, їх мета і завдання. Організаційна структура ЦО об’єкта народного господарства (ОНГ)
28 жовтня 1996 року /№1005/96/ Президент України затвердив Міністерство України з надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) і відповідне про нього Положення. При цьому були ліквідовані Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС і Штаб ЦО України.

МНС України вирішує питання, які виходять із норм Міжнародного гуманітарного права і укладених Україною міжнародних угод.

МНС України є центральною ланкою виконавчої влади, яка забезпечує запровадження в життя державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС), ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи і ін.

МНС очолює Міністр, якого призначає Президент України.

Основні завдання МНС України (в частині, що стосується ЦО):

п.2.- керівництво діяльністю органів управління, штабів,

військ ЦО і підлеглих спеціалізованих формувань;

п.5. – державний нагляд і контроль за станом ЦО і техногенної безпеки, готовністю дій в НС і проведення заходів щодо їх попередження;

п.7. - ... створення банків даних з проблем ЦО...;

п.8. – підготовка і перепідготовка кадрів ЦО... і ін.

МНС України у відповідності до поставлених завдань:

п.6.–здійснює організаційно-методичне керівництво, координацію і контроль за діяльністю органів влади...і організацій усіх форм власності з питань... медичного захисту громадян;

п.12.– оповіщає населення про загрозу і виникнення НС, забезпечує належне функціонування територіальних і локальних систем оповіщення;

п.17. – забезпечує проведення науково-дослідних робіт з проблем захисту населення і територій від наслідків НС...;

п.25. – організує фінансове, матеріальне і технічне забезпечення військ ЦО...і спецформувань;

п.29. – забезпечує...сили ЦО, установи і організації, які входять в його систему, висококваліфікованими спеціалістами, вирішує питання добору і розстановки кадрів;

п.31. – створює, реорганізує і ліквідує організації, військові частини, учбові заклади та ін.

МНС України має право:

п.3. – проводити перевірку стану ЦО і готовності її до дій в НС (Міністерств і організацій всіх форм власності).

Для рішення найбільш важливих питань створена комісія МНС України, а для розглядання наукових рекомендацій з проблем МНС створена науково-технічна рада цього Міністерства.

Організаційна структура МНС України включає: Міністра, 6 його заступників (два з них – перших) і 28 управлінь і відділів. Зокрема, один з перших заступників Міністра є командуючим силами ЦО.

Важливе місце в загальній системі захисту населення від промислових аварій, катастроф і стихійних лих посідають постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 року № 237 в країні створені і функціонують постійні комісії такі як: урядова, обласна та районна (міська) комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (при відповідній держадміністрації).

Мета комісії – оперативне вирішення питань, пов‘язаних з попередженням надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, координації та контролю комплексу робіт і заходів в цій сфері.

Комісія в звичайних умовах виконує такі завдання:


  • організовує розробку заходів щодо удосконалення правового регулювання питань попередження виникнення НС;

  • координує діяльність місцевих органів держадміністрації з питань розробки та реалізації програм забезпечення безпеки населення;

  • розглядає питання про відкриття і зупинку підприємств, які використовують небезпечні технології (хімічні, радіаційні і т.п.);

  • організує проведення експертизи проектів заходів з питань техногенно-екологічної безпеки;

  • приймає міри щодо розвитку державної системи спостереження і прогнозу стану навколишнього середовища;

  • оцінює по матеріалам прогнозу масштаби можливих наслідків НС;

  • організує складання переліку НС, які можуть виникнути на певній території;

  • узагальнює рекомендації місцевих органів з НС і ін.

В надзвичайних ситуаціях комісія:

  • подає головам держадміністрації інформацію про НС;

  • визначає причини виникнення НС;

  • залучає до аварійно-рятувальних робіт сили і засоби (війська ЦО та Національної Гвардії і ін. з їх згоди), а також служби ЦО: охорони громадського порядку, протипожежну, медичну та ін. (всього – 14), організує їх взаємодію;

  • координує роботу підпорядкованих постійних комісій при ліквідації наслідків НС;

  • організує визначення масштабу наслідків НС і ін.

Постійну комісію очолює голова (заступник голови держадміністрації певного рівня) , який має першого заступника (начальник штабу ЦО), заступників (три), секретаря (два), голів підкомісій ( 10-12) і членів комісії (20-25).

Особовий склад комісії проходить навчання на курсах ЦО і залучається до навчань ЦО.



Організаційна структура ЦО об‘єкта народного господарства (ОНГ)

Важлива роль в системі ЦО і питаннях НС належить об‘єктам народного господарства (ОНГ), підприємствам, установам, учбовим закладам, сільськогосподарським об‘єднанням як державної, так і приватної форм власності.

Практично вони є основною ланкою ЦО в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

В Україні нині немає жодного об‘єкта народного господарства, де б не була організована ЦО.

На ЦО ОНГ покладаються такі завдання:


  • захист працівників об‘єкта і членів їх сімей від наслідків НС і зброї масового ураження;

  • забезпечення стійкої роботи ОНГ в НС мирного і воєнного часу (при продовженні його роботи);

  • організація навчання співробітників ОНГ способам індивідуального і колективного захисту;

  • забезпечення захисту продовольства, води, матеріально-технічних засобів від РР, ОР і БЗ;

  • збір інформації про оперативну обстановку, що склалася на ОНГ;

  • проведення рятувальних і аварійно-відновних робіт на ОНГ в НС та дії зброї масового ураження і ін.

Керівник ОНГ є начальником ЦО цього об‘єкта. Він має одного або декількох заступників. Кількісний склад штатних працівників ЦО ОНГ визначається з урахуванням важливості об‘єкта (додаток 1 до “Положення про ЦО України”, 1994). При ньому створюється штат ЦО і з НС (Постанова Кабміну від 4.03.96 р., № 294). Штаб розробляє, планує і забезпечує виконання всіх заходів ЦО і з НС на об‘єкті. До штабу входять: начальник, його помічник і начальники об‘єктових служб і формувань.

Начальник штабу є першим заступником начальника ЦО об‘єкту. Він від його імені віддає накази і розпорядження з питань ЦО та з НС.

Об‘єктам, які мають важливе економічне і оборонне значення присвоюють категорію (1, 2 або 3) і називають їх категорійними. Служби ЦО ОНГ: розвідувальна, зв‘язку, медична, протипожежна, аварійно-технічна, протирадіаційного і протихімічного захисту, обслуговування сховищ і укриттів, ОГП, енергопостачання, світломаскування, транспортна, матеріально-технічного постачання і ін. Служби призначені для підготовки сил і засобів ЦО об‘єкта для ведення рятувальних і аварійно-відновних робіт.


  1. Дії населення і промислового персоналу при виникненні НС


Мирний час:

Сигнал "Аварія на атомній електростанції".

Сигнал ЦО "Увага всім!": "Увага! Говорить штаб Цивільної оборони! Громадяни! Аварія на атомній електростанції!...".

Вказуються місце, час і масштаби аварії.

В районі AЕC і в населених пунктах (перераховуються) очікується випадіння радіоактивних осадків. У зв'язку з цим населенню вказаних пунктів необхідно перебувати в помешканнях і провести додаткову герметизацію житлових помешкань і продуктів харчування. Прийняти йодний препарат. В подальшому діяти за вказівкою штабу ЦО.

Отримавши повідомлення про небезпеку РР забруднення, слід одягти респіратор типу "Лепесток" Р-2, протипилову тканинну маску та інше і перейти в захисну споруду. При неможливості зайняти захисну споруду слід залишатися в будинку і якомога скоріше провести роботи по герметизації житлового помешкання від РР:


  • ущільнити щілини у дверях і віконних рамах (ущільнювачем із поролону або гуми);

  • закрити димоходи, вентиляційні люки, балкони і вікна;

  • обкласти стіни будинку дошками, хворостом, цеглою (на 1,8 м від підлоги) та ін.

Необхідно створити запаси продовольства і вода, засобів для дезактивації і дегазації та ін.

В домашніх умовах основним способом захисту продуктів харчування від РР є збереження їх у герметичній тарі (поліетиленові плівки, клейонка, щільний папір і т. ін.), холодильниках, погребах, підвалах і т.п.

Для захисту води потрібно використовувати термоси, графіки, бідони і ін. Система водопровідної мережі надійно захищає воду від PP.

Продукти харчування і вода безумовно підлягають дозиметричному контролю. При можливості необхідно перевіряти їх в лабораторії ЦО і СВС (М.В.Бандолиш и др., 1992).

На ОНГ захист виробничих приміщень від проникнення радіоактивних речовин і різних аерозолів мало чим відрізняється від такого в приватному секторі і має централізований характер із застосуванням технізації і урахуванням специфіки виробництва.

Йодну профілактику радіаційних уражень слід проводити не пізніше 2-3 годин після аварії на AЕC (при викиді РР - в радіусі 30-50 км). Протягом 5-7 діб дорослі приймають кожний день по таблетці (0,125 г) йодистого калію або 5% йодисту настойку по 3-5 крапель (на склянку води). Доза звичайного йоду на один прийом не повинна перевищувати 100-130 мг (вживання йоду понад вказаної дози небажане). Одночасний прийом 100 мг стабільного йоду забезпечує захисний ефект щитоподібної залози протягом 24 годин (М.В.Бандолиш и др., 1992). При тривалому, але не більше 10 діб для дорослих, надходженню в їх організм радіоактивного йоду необхідно повторити прийом стабільного йоду один раз на добу. Можлива евакуація.

Дозиметричний контроль (оцінка радіаційної обстановки) на ОНГ є поточним і виконується відповідними підрозділами служби протирадіаційного захисту і медичної служби ЦО (нарівно з участю в ліквідації медико-санітарних наслідків аварії на АЕС).
Сигнал "Аварія на хімічно небезпечному об'єкті"

Повідомляється місце, час, масштаби аварії, можливе хімічне забруднення території, напрямок і швидкість вітру. Штабом ЦО надається інформація про поведінку населення (залишатися вдома чи ні, чи в закритих приміщеннях, чи на робочому місці, чи використовувати засоби індивідуального і колективного захисту, чи з'явитися на місце збору для евакуації і т.д.). Подальші дії населення (робітників і службовців ОНГ) також визначаються штабом ЦО. Хімічний контроль (оцінка хімічної обстановки) здійснюють служба протихімічного захисту і медична служба ЦО ОНГ (ХНО), яка надає також першу медичну (першу лікарську) допомогу ураженим ОР або СДЯР.



Сигнал "Землетрус"

Подається повідомлення про загрозу землетрусу або про його початок. Населення попереджається про необхідність відключити газ, воду, електроенергію, загасити вогонь у печах, взяти документи, одяг, продукти харчування, аптечку, вийти на вулицю і розташуватися на відкритій місцевості подалі від будинків, ліній електропередач і т.п. Діяти за вказівкою штабу ЦО.


Сигнал "Повінь"

Сповіщається район затоплення. Населенню слід взяти документи, необхідні речі, продукти харчування, воду, вимкнути електроенергію, відключити газ, повідомити сусідам і знайомим про стихійне лихо і направитися на пункт збору для евакуації. Слідкувати за інформацією штабу ЦО.


Сигнал "Штормове попередження"

Населення інформується про посилення вітру. Необхідно закрити вікна, двері. Перейти в підвали, погреби, укриття. Повідомити сусідам. Слідкувати за інформацією штабу ЦО.


Воєнний час:

Сигнал "Повітряна тривога"

Цей сигнал подається на випадок загрози ураження противником даного району. По радіо, телебаченню, радіорупорами передається текст: "Увага! Увага! Повітряна тривога!". Сигнал дублюється коротким переривчастим (2-3 хв.) завиванням сирен, гудків підприємств і транспорту.

По сигналу "Повітряна тривога" слід (В.Г.Атаманюк и др., 1989):

вдома:


  • відключити усе електро-, газо- і водопостачання;

  • взяти приготовані заздалегідь предмети першої необхідності, документи, засоби індивідуального захисту, запас продуктів, аптечку і закрити квартиру (дім);

  • швидко іти до найближчих сховищ (укриттів);

на робочому місці (ОНГ, навчальному закладі і ін.):

  • вимкнути станок, апаратуру і їх енергопостачання;

  • привести в положення "напоготові" засоби індивідуального захисту;

  • іти до сховища (укриття);

в дорозі:

В усіх випадках необхідно суворо виконувати вказівки штабу ЦО.
Сигнал "Відбій повітряної тривоги"

Передається по радіотрансляційній мережі, по рухомих засобах оповіщення:

"Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!". Населення, робітники і службовці ОНГ залишають захисні споруди і повертаються додому або на свої робочі місця.

При нанесенні противником удару реалізуються режими захисту ЦО, проводяться РНАВР і надання медичної допомоги Ураженим.


Сигнал "Радіаційна небезпека"

Подається по радіотрансляційній мережі в населених пунктах, у напрямку яких рухається радіоактивна хмара ядерного вогнища ураження. Сигнал дублюється на місцях звуковими і світловими засобами.

По цьому сигналу необхідно прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1 із гнізда 4 індивідуальної аптечки АІ-2, надягти респіратор (протипилову пов'язку, ватно-марлеву пов'язку або протигаз), взяти документи, запас харчів одяг, аптечку і зайняти місце в ПРУ або іншому укритті, і де перебувати до вказівки органів ДО. Проводиться оцінка радіаційної обстановки.
Сигнал "Хімічна тривога"

Подається за допомогою технічних засобів зв'язку при і загрозі або безпосередньому застосуванні хімічного або бактеріологічного нападу противника. На місцях сигнал дублюється звуковими засобами.

Почувши цей сигнал, необхідно прийняти із індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату, що застосовується при отруєнні ФОР, із гнізда 2 пенала або 5 таблеток протибактеріального препарату № 1 із гнізда 5 (за даними штабу ЦО). Швидко надягнути протигаз (не респіратор!), засоби захисту шкірних покривів і сховатися в сховище або вийти з хімічного вогнища ураження.

При попаданні крапельно-рідких ОР на шкіру негайно обробити ці ділянки (часткова санобробка) тампонами, зволоженими рідиною із ІПП-8 або мильною (лужною) водою. Проводиться оцінка хімічної обстановки.

Виконувати вказівки штабу ЦО.
5. Дезактивація, дегазація, дезінфекція, санітарна обробка

Для повної дезактивації металевих, гумових, пластмасових, цегляних, бетонних і асфальтових об'єктів застосовується змивання РР струменем вода з відстані 2-3 м, що знижує радіоактивність об'єктів в 10-20 разів. Якщо додати у воду 0,15-0,3% миючих засобів (СФ-2У, Вихрь, Новость, Темп і т.ін.), то ефективність дезактивації збільшується і забрудненість РР зменшується в 20-50 разів. Овочі і фрукти дезактивуються промиванням їх водою. При забрудненні м'яса і ін. короткоживучими радіоізотопами йоду, молібдену, ніобію і т.п. м'ясо можна Заморозити і тримати у холодильнику до зменшення радіоактивності. Або, якщо м'ясо кип'ятити 10 хв., потім воду злити і варити до готовності, то його забрудненість РР зменшиться на 50%. Вода дезактивується шляхом відстоювання, фільтрування (через глину, пісок, опилки, вугілля - очищує від РР на 85-90%) і перегонкою.

Повна дегазація проводиться хімічним (нейтралізація та ін.), фізичним (випарювання, поглинання і ін.) та механічним (зняття шару ґрунту і т.д.) способами. Металеві предмети дегазуються обпалюванням, кип'ятінням (2 години) з додаванням 1-2% лугів або протиранням керосином (бензином). Дерев'яні предмети дегазуються 10-20% хлорно-вапняним розчином з наступним (через 1,5-2 години) промиванням водою. Речі, котрі не можна кип'ятити, необхідно провітрювати (влітку - 6 діб, взимку - 45 діб). Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням.

Дезинфекція може бути газовою, вологою і термічною. Для газової дезинфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (для знищення спорових і вегетативних мікробів).

Воду знезаражують кип'ятінням (при споровидних формах) не менше 2 годин або розчином хлорного вапна (на 1 м3 0,5 л розчину).

Хлібобулочні вироби, крупи і т.ін. необхідно прожарити в духовці при t° 120° С протягом 30 хвилин.
Часткова санітарна обробка проводиться самою людиною (або у порядку взаємодопомоги).

При забрудненні РР вона здійснюється негайно (або не пізніше 1-ої години після забруднення), безпосередньо у вогнищі ураження. Санітарна обробка полягає у видаленні РР з відкритих ділянок тіла, в дезактивації одягненого одягу, взуття і засобів захисту (не знімаючи протигаза або респіратора і засобів захисту шкірних покривів тіла) та ін.

Часткова санітарна обробка проводиться повторно після виходу із вогнища радіоактивного зараження. При цьому необхідно:


  • зняти, струсити, протерти ганчіркою (змоченою водою) індивідуальні засоби захисту шкірних покривів, одяг та взуття;

  • обмити чистою водою відкриті ділянки рук, шиї і лицеву частину протигаза;

  • зняти протигаз і ретельно вимити чистою водою лице, руки, шию, прополоскати горло.

При зараженні крапельно-рідкими ОР і їх аерозолям часткова санітарна обробка проводиться негайно (при несвоєчасності використання засобів захисту) і полягає в знезараженні ОР на відкритих ділянках шкірних покривів, одягові, лицевій частині протигаза з використанням ІПП (індивідуального протихімічного пакета) або нетабельних дегазуючих засобів. Якщо людина перебуває у протигазі, то часткова санобробка здійснюється після виходу його із вогнища забруднення ОР.

Часткова санітарна обробка, виконана після 8-12 годин контакту шкіри з РР і після 5 хвилин при попаданні на шкірні покриви людей крапельно-рідких ОР, вважається практично неефективною.

Повна санітарна обробка населення полягав в обмиванні всього тіла водою з милом з обов'язковою зміною білизни, а при необхідності і одягу, і взуття.

Повна санітарна обробка здійснюється не пізніше 3-5 годин з моменту забруднення (зараження) на незараженій території, як правило, на пунктах спеціальної обробки, де використовуються дезинфекційно-душові установки (ДДА-66 та ін.), і стаціонарних санітарно-обмивочних пунктах служби санітарної обробки людей і знезараження одягу (CОЛЗО).

Особи, у котрих після помивки залишається рівень забруднення РР вище 0,1 мР/год., піддаються повторній помивці.

Одяг і взуття, що зберігають рівень радіоактивного забруднення понад 0,5 мР/год. і забруднення ОР, підлягають заміні.


6. Колективні засоби захисту населення. Засоби індивідуального захисту людини

6.1. Колективні засоби захисту населення.

Сховища - це інженерні споруди, що забезпечують надійний колективний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху і звичайної зброї, ОР і СДЯР, БЗ, обвалів, температурної дії, продуктів згоряння і т.п. (М.І.Стеблюк, 1994).

Сховище складається з пункту управління, відсіків для тих, хто укривається, медпункту, фільтровентиляційної камери, санітарного вузла, дизельної електростанції, електрощитивої, продуктової кімнати, балонної, тамбура-шлюза, тамбура, входів, аварійних виходів і ін.

Для життєзабезпечення тих, хто укривається, передбачено (И.А.Семенов, 1993):

- повітряпостачання сховищ зовнішнім повітрям, що здійснюється по трьох режимах:

режим 1 (чиста вентиляція), при якому фільтровентиляційна система (ФВК-1 або-2) сховища очищає повітря від радіоактивного пилу (в протипиловому фільтрі). Подача повітря - від 8 до 13 м3/год на одного, хто укривається;

режим 2 (фільтровентиляція), коли повітря очищається (ФВК-1 або-2) від ОР, СДЯР і БЗ (в фільтрах-поглиначах) і радіоактивного пилу. Подача повітря при цьому від 2 до 10 м3/год на одного, хто укривається.

У випадках, коли можлива загазованість шкідливими речовинами і продуктами горіння, передбачається режим 3 (регенерація внутрішнього повітря із створенням його підпора в ФВК-2);



- дотримання наступних гігієнічних нормативів:

7-20 м3/год. повітря на одного чоловіка, вміст О2 - 16-18% і СО2 - 1-3%, температура повітря - 16-30 °С і вологість – 80%. Кількість місць для сидіння повинна бути 80% - при двоярусному розташуванні і 70% - при триярусному розташуванні /від загального числа і місць у сховищі/. Висота сховища не менше 2м. Місткість сховища - виходячи із норми 0,5 м у відсікові на одного

чоловіка при двоярусному розташуванні і 0,4 м2 - при триярусному. Загальний об'єм повітря на одну людину - не менше 1,5 м3. У сховищі повинна бути забезпечена подача повітря із розрахунку не менше 2 м3 на одного, хто укривається (режим 2).

Повинні бути запаси питної води (3 л на одну людину і за добу) і санітарно-технічної води (2 л на одну людину на добу), а також продуктів харчування (не менше, ніж на 3-5 днів) і ін.;


Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це захисні і споруди, що забезпечують захист тих людей, хто укривається в них, від РР і опромінення при радіоактивному забрудненні місцевості, ОР і СДЯР, БЗ, світлового випромінення (частково - від ударної хвилі), наслідків урагану (М.І.Стеблюк, 1994; Ю.В.Аксенов и др., 1996, та ін.). ПРУ (схема 1) розподіляються за захисними властивостями (1, 2 і 3 група), принципом побудови, часом будівництва і ін. Під ПРУ можна пристосувати цоколі і підвали будинків, підвали домів, погреби, що стоять окремо, овочесховища, силосні ями, підземні гірські виробки і т.п. Нормі подачі повітря в ПРУ приймаються такі ж самі, як дія сховищ, що мають режим повітряпостачання. Норми площі підлоги основних приміщень ПРУ на одну людину, яка укривається, такі, як у сховищі, і т.д. Внутрішнє обладнання ПРУ аналогічне обладнанню сховищ (В.Г.Атаманюк и др., 1989; И.А.Семенов, 1993, та ін.).
Найпростіші укриття - споруди, що забезпечують захист тим, котрі укриваються від світлового випромінення, а також ці споруди знижують дію іонізуючих випромінень і ударної хвилі.

До них належать щілини, траншеї, підвали, землянки та ін. Щілина - це вузька і глибока траншея (ширина зверху - 1-1,2 м і знизу - 0,8 м, глибина - 2-2,2 м). Місткість - 10-50 чол. Землянка призначена для тривалого перебування людей. В ній обладнуються опалення, місця для розміщення сидячи і лежачи. Ширина землянки - 2-2,5 м.

У процесі подальшого переустаткування найпростіші укриття можуть досягти за захисними якостями ПРУ, а ПРУ - сховищ (В.Г.Атаманюк и др., 1989, И.А.Семенов, 1993, та ін.).
6.2. Засоби індивідуального захисту людини

Сучасні протигази (В.Г.Атаманюк, 1989; И.А.Семенов, 1993) забезпечують достатньо ефективний захист органів дихання і очей людини від впливу ОР і РР, що у повітрі, а також від патогенних мікроорганізмів і токсинів в аерозольному стані. Протигази бувають фільтруючими і ізолюючими. Дія фільтруючих протигазів (цивільні, дитячі, загальновійськові) заснована на принципі очищення забрудненого повітря вугіллям (каталізатором) і проти димним (проти аерозольним) фільтром. Для захисту від окису вуглецю використовується гопкалітовий патрон, котрий вставляють (пригвинчують) між лицевою частиною протигаза і фільтруючо-поглинаючою коробкою.

Нині в системі ЦО України (також у країнах СНД) для дорослого населення призначені табельні протигази - фільтруючі цивільні протигази ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7В.

Фільтруючий протигаз складається з фільтруючо-поглинаючої коробки і лицевої частини. В комплект протигаза входять також сумка для протигаза і коробка з плівками, що не запітніють, а також спеціальний олівець, котрий використовується для запобігання запотівання окулярних скелець лицевої частини протигаза.

Протигази ГП-5 і ГП-5М комплектуються фільтруючо-поглинаючою коробкою малого габариту (типу ГП-5) і в якості лицевої частини - шоломом-маскою. В комплект протигаза ГП-5М входить шолом-маска з мембранною коробкою, в якій розміщений переговорний пристрій.

Лицева частина протигаза ГП-5, ГП-5М безпосередньо приєднується до фільтруючо-поглинаючої коробки. Шоломи-маски випускаються п'яти ростів (з мембранною коробкою - чотирьох ростів). Ріст їх позначається цифрою на підборідковій частині шолома-маски.

Для підбору протигаза типу ГП-5 вимірюють сантиметровою стрічкою вертикальний розмір обхвату голови по замкнутій лінії, що проходить через верхівку голови, щоки і підборіддя. Отриманий результат округляють до 0,5 см.

При величині вимірювання до 63 см (для шолома-маски з мембранною коробкою - до 61 см) необхідний протигаз зі шоломом-маскою нульового росту; від 63,5 до 65 см (від 61,5 до 64 см) - 1-го розміру; від 65,5 до 68 см (від 64,5 до 67 см) - 2-го; від 68,5 до 70,5 (від 67,5 і більше) - 3-го; від 71 см і більше - 4-го росту шолома маски.

Протигаз ГП-7 випускається у двох модифікаціях (ГП-7 і ГП-7В), що відрізняються одна від одної лицевими частинами. ГП-7 комплектується лицевою частиною МЛІ з переговорним пристроєм і пристосуванням для пиття із штатної армійської фляжки. Підбір лицевої частини ГП-7 (ГП-7В) здійснюється на основі розмірів як вертикального, так і горизонтального обхвату голови. Горизонтальний обхват голови визначається шляхом вимірювання розмірів голови по замкнутій лінії, що проходить спереду по надбрівній дузі, збоку - на 2-3 см вище від краю вушної раковини і ззаду - через найбільш виступаючу точку голови. За сумою обох вимірювань визначається ріст маски. Так, якщо сума вертикального і горизонтального обхватів голови дорівнює 118,5-121 см, то це відповідає 1-ому росту маски; 121,5-126 см - 2-ому; 126,5 см і більше - 3-му росту маски.

При переводі протигаза типу ГП-5 в бойове положення необхідно (основний варіант):



  • затримати дихання, закрити очі і зняти головний убір;

  • витягти протигаз із сумки, взяти шолом-маску обома руками за потовщені краї в нижній її частині (великі пальці повинні бути зовні, а решта - всередині неї);

  • прикласти нижню частину шолома-маски під підборіддя і різким рухом рук догори і назад натягнути шолом-маску на голову так, щоб не було складок, а окуляри прийшлися напроти очей;

  • зробити повний видих, відкрити очі і відновити дихання;

  • надіти головний убір і т.д.

До ізолюючих засобів захисту органів дихання належать: автономні дихальні апарати (забезпечують дихальну суміш - стиснуте повітря, кисень, регенероване повітря, що видихається), шлангові дихальні апарати та ін.

Основні табельні ізолюючі засоби захисту органів дихання в ЦО - це ізолюючі протигази ІП-4, ІП-5 (аварійно-рятувальний). Дня виконання спец робіт також застосовуються ізолюючі протигази ІПСА, КІП-8, Влада, АСВ-2, ПШ-1, ПШ-2 і ін.

Промислові протигази належать до не табельних протигазів (марки А, Б, В, Г, Е, КД, БКФ, СО). Вони широко застосовуються на хімічно небезпечних об'єктах і інших хімічних підприємствах. Коробки цих протигазів спеціалізовані, шихта може мати різні поглиначі або поглинач та аерозольний фільтр. Ці протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей людини від дії шкідливих домішок у повітрі робочої зони.

Респіратори призначені для захисту органів дихання від аерозолів (пилу) РР, ВЗ, отруйних димів. Респіратори Р-2, "Лепесток" (рос.) призначені для дорослих і являють собою фільтруючу півмаску, що забезпечує можливість багаторазового використання і перебування в ній до 12 годин.

Респіратор Р-2Д (дитячий) є модифікацією Р-2 для дітей. Він забезпечує безперервне користування ним протягом 4 годин.

Респіратор Р-2 має три розміри (1, 2 і 3), а респіратор Р-2Д - чотири (0, І, 2 і 3), Розмір визначається виміром відстані між точкою найбільшого заглиблення перенісся і нижньою точкою підборіддя. Для Р-2: 1-й розмір - до 109 мм, 2-ий – ІІ0-ІІ9 мм, 3-й - більш як 120 мм. Для Р-2Д: 0 розмір - 80-100 мм, 1-й - 100-115 мм, 2-й - 115-125 мм, 3-й - більш як 125 мм.
Найпростіші засоби індивідуального захисту

Протипилова тканинна маска (ПТМ-1) складається із корпусу, скелець, кріплення, резинок верхнього шва і поперечної зав'язки.

Для захисту органів дихання від радіоактивного пилу використовуються маски ШБ-І, ШВ-2 ("Лепесток"), для виготовлення котрих крім марлі використовується тканина постійної наелектризованості. Це сприяє більш повному затриманню не тільки пилу, але і аерозолей.

Ватно-марлева пов'язка. Вона виготовляється самим населенням. На шматок марлі розміром 100x50 см накладають рівний шар вати розміром 30x20 см, товщиною 1-2 см. Марлю з обох кінців загинають, кінці надрізають вздовж, щоб утворилися дві пари зав'язок, Пов'язкою щільно закривають рот і ніс.

Як частковий засіб захисту може бути використана будь-яка тканина, хустка, рушник і т.д.
Засоби захисту шкірних покривів

За призначенням ці засоби поділяються на табельні і підручні. Табельні засоби за принципом дії є фільтруючі і ізолюючі.

До фільтруючих засобів захисту шкірних покривів належить комплект фільтруючого одягу (ЗФО), котрий захищає шкіру людини від ОР і СДЯР, що мають паровидний стан, а також від РР і БЗ у вигляді аерозолів. Комплект ЗФО складається із бавовняного комбінезона, просоченого хімічними речовинами, затримуючими пари ОР (адсорбція) або нейтралізуючими їх (хемосорбція), а також чоловічої натільної білизни (сорочка і кальсони), бавовняного підшоломника і двох пар онуч (одна із яких просочена тим же складом, що і комбінезон). Розміри комбінезонів ЗФО (за зростом людини): перший - до 160 см, другий - від 160 до 170 см і третій - понад 170 см.

Ізолюючі засоби захисту шкірних покривів виготувані


із повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути герметичними (костюми, комбінезони та ін.), повністю захищаючими від крапель і парів ОР, і негерметичними (плащі, накидки та ін.), які в основному захищають від крапельно-рідких ОР.

Це: комплект ЗЗК (плащ, захисні панчохи і рукавички), як правило, використовується з імпрегнованим одягом і білизною.

Комплект ЗЗК, що перебуває на оснащенні військ ЦО, справедливо називають за приналежністю - ЗВЗК (загальновійськовий захисний костюм). Він виготовляється п'яти розмірів: перший - до 165 см, другий - 165-170 см, третій - 170-175 см, четвертий - 175-180 см, п'ятий - понад 180 см. Легкий захисний костюм - Л-І (сорочка з відлогою; брюки, зшиті разом з панчохами; двопалі рукавички і підшоломник, виготуваний із прогумованої тканини).

Допустимий час перебування людей у вогнищі ураження ОР в засобах захисту шкіри представлений нами раніше.

До підручних засобів захисту шкірних покривів належать звичайний одяг і взуття.
Засоби медичного захисту

(АІ-2, ІПП-8, ППІ-І та ін., джгути та ін.)



Аптечка індивідуальна (АІ-2), як засіб медичного захисту населення, призначена для надання першої медичної допомоги (у вигляді само- і взаємодопомоги) при впливові іонізуючого випромінювання, РР, ОР і СДЯР, БЗ, а також для профілактики шоку (В.Г.Атаманюк и др., 1989; И.А.Семенов, 1993; МЛ. Стеблюк, 1994; Ю.А. Аксенов и др., 1996, та ін.).

Для попередження розвитку больового шоку (синдром здавлення, переломи кісток, великі опіки і т.п.) застосовується знеболюючий засіб (І мл 2% розчину промедолу), котрий вводиться внутрім'язово (підшкірно) за допомогою шприца-тюбика, що розміщується у гнізді 1 аптечки (в мирний час цей засіб в аптечку не укладається, а зберігається окремо).

Спосіб використання шприца-тюбика

Лівою рукою слід взятися за ребристий ободок тюбика, а правою - за корпус тюбика і повернути його за ходом годинникової стрілки до упора. Потім зняти ковпачок, котрий захищає голку, і, тримаючи шприц-тюбик голкою вверх, витиснути із нього повітря до появи краплі рідини на кінці голки. Після цього, не торкаючись голки руками, ввести її (в екстрених випадках - через одяг) у верхню зовнішню частину сідниці і видавити вміст шприца-тюбика. Виймаючи голку, не можна розслабляти пальці, тому що вміст шприца-тюбика повертається в нього. Так часто буває в стресових ситуаціях. Для попередження цього запропонований клапан між голкою і власне шприцом-тюбиком (В.С.Компанец, И.И.Дорошенко, 1972).

Табельним антидотом в аптечці при ураженнях фосфорорганічними сполуками (ФОС) є тарен (гніздо 2; пенал червоного кольору з 6 таблетками по 0,006 г чистого тарена). По сигналу "Хімічна тривога" приймають одну таблетку тарена під язик і одягають протигаз. На випадок наростання ознак отруєння необхідно прийняти ще одну таблетку, але не раніше, ніж через 5-6 годин.

В гнізді 3 розміщений великий пенал білого кольору з сульфадиметоксином (по 0,2 г кожна таблетка) - протибактеріальним засобом № 2 (15 таблеток), котрий приймають при кишково-шлункових розладах, що виникають після опромінення. В першу добу - 7 таблеток на один прийом, в наступні дві доби - по 4 таблетки.

Для підвищення стійкості організму до іонізуючих випромінювань використовується радіозахисний засіб № 1 (цистамін). Він розміщений в гнізді 4 в двох восьмигранних пеналах рожевого кольору - по 6 таблеток (по 0,2 г препарату) в кожному пеналі. Засіб із цих пеналів приймають при загрозі опромінення за 30-40 хв. в кількості 6 таблеток, запиваючи водою, а при опроміненні, що продовжується, - через 4-5 годин ще 6 таблеток. Ефективність засобу біля 50%.

В гнізді 5 розміщені два білих чотиригранних пенали з протибактеріальним засобом № 1 - тетрацикліном (5 таблеток по 100000 од. антибіотика в кожному пеналі). Цей засіб рекомендують приймати при загрозі або бактеріологічному зараженні (як засіб екстреної неспецифічної профілактики раньової і опікової інфекції). Через 6 годин після першого прийому слід прийняти 5 таблеток.

В гнізді 6 розміщується пенал молочного кольору з радіозахисним засобом №2 (йодистий калій, 10 таблеток по 0,125 г кожна), який приймають по одній таблетці кожний день протягом 10 днів за 30-60 хвилин після випадіння радіоактивних опадів і небезпеки попадання радіоактивного йоду в організм, особливо з молоком від корів, які пасуться на забрудненій РР території. Захисні властивості зберігаються 5-6 годин.

Для усунення первинної реакції організму на опромінення, котра виявляється, головним чином, нудотою і блюванням, застосовується препарат етаперазін (по одній таблетці), що розміщується в пеналі синього кольору в гнізді 7 (5 таблеток по 0,006 г). Разові дози засобів, що є в аптечці АІ-2, становлять для дітей до 8 років - 0,25, від 8 до 15 років - 0,5 дози дорослого. Разові ж дози радіозахисного засобу №2 і протибольового засобу (гніздо 6) для дітей і дорослих однакові.

В комплекті АІ-2 є інструкції. На внутрішній стороні кришки нанесена схема розміщення препаратів.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) Необхідно зразу відзначити, що абревіатура зроблена невірно. Слід було б, на нашу думку, скоротити так - ІПХП, що відповідав смисловому навантаженню найменування і запобігає можливості переплутати ІПП з індивідуальним перев'язочним пакетом.

Індивідуальний протихімічний пакет використовується для часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і прилеглого до них одягу при попаданні на них крапельно-рідких або туманоподібних OP, PP, бактеріальних аерозолів. Пакет містить флакон з полідегазуючою рідиною, спроможною знешкоджувати ОР, і 4 ватно-марлеві тампони. Вміст пакета розміщений в поліетиленовій упаковці з доданою інструкцією щодо застосування.

Використання пакета: швидко відкрити поліетиленовий мішечок, відгвинтити кришку флакона, добре змочити ватно-марлевий тампон дегазуючою рідиною із флакона і 2-3 рази протерти уражені ділянки шкірних покривів, змочивши при цьому прилеглий до них одяг (зразу і після виходу із району забруднення ОР або СДЯР). Дегазуюча рідина не повинна попасти в очі і в рот.

Слід підкреслити, що ефективність дегазації перебуває у прямій залежності від строків її початку (краще-не пізніше, ніж через 5 хвилин після дії ОР на шкірні покриви).


Індивідуальний перев'язувальний пакет (В.Г.Атаманюк и др., 1989; М.І.Стеблюк, 1994, и др.) ППІ-І. складається із бинта, нерухомої і рухомої подушечок. Призначений для перев'язки ран, опіків, зупинки деяких видів кровотечі.


Мал.6.Аптечка індивідуальна АІ-2


Мал.7. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8)



Мал.3. Респіратор Р-2.

1- напівмаска; 2- клапан вдиху; 3- клапан видиху;

4 – носовий затискач; 5- оголів'я.





Мал.4. Ватно-марлева пов'язка



Література:
Основна:

- Основные Положения Международного гуманитарного права, применяемые в случае вооруженных конфликтов.- М.: МККК, 1997. – 5 с.



  • Женевские Конвенции. – Женева, 1949. – 400 статей.

  • Дополнительные протоколы /І, ІІ и ІІІ/ к Женевским Конвенциям 1949 года. – Женева, 1977, 2005.

  • Закон України “Про Цивільну оборону України”. – К.,1993.–10 с.

  • Закон України “Про правові засади Цивільного захисту”. – К., 2004. – 10с.

  • Постанова Кабінету Міністрів від 10.05.94 року № 299 про затвердження “Положення про Цивільну оборону України”. – К., 1994.–23 с.

  • Розпорядження Вінницької облдержадміністрації від

2.12.1996 року №615 та Положення про постійну комісію області з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. – Вінниця, 1996. – 8 с.

  • Компанец В.С. Медицина катастроф:/Гражданская оборона/: Учебно-методическое пособие. – Киев; Винница, 1997. – С. 4-25.

  • Міщенко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона: Навч.посібник. - Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. - 404 с.

  • Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Урожай, 1994. – С. 5-13.

  • Медицина катастроф / Ю.В.Аксенов и др. Под ред. В.М.Рябочкина и Г.И.Назаренко. - М.: ИНИ Лтд, 1996. - 272 с.



Додаткова:

  • Компанец В.С., Недоризанюк Е.М., Тарасюк В.С., Королева Н.Д. и др. Приоритеты Н.И.Пирогова. – Киев; Винница: НМТО Украины, 1995. – 100 с.

  • Савчук Н.А., Компанец В.С. Недоризанюк Е.М. Н.И.Пирогов – основатель Крестововоздвиженского движения // УІ объед. науч. мед.-техн. конф. – Винница, 1988. – С. 15-18.

  • Сергеев В.С. Защита населения и территорий в чрезвычайных ситуациях. – М.: Академический проект, 2003. – 432 с.


Довідкова (службова) література:

  • Франсуаза Бори. Возникновение и развитие Международного гуманитарного права: Русский перевод. – Изд. 2-ое. – М.: ПО «ДК», 1994. – 48 с.




База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка