Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовки до практичного заняття




Сторінка9/17
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.48 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТІ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Навчальна дисципліна

Основи клінічної медицини

Модуль №

Основи клінічної медицини (гастоентерологія)

Модуль змістовній

Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи травлення

Тема заняття

Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити.

Курс

2

Факультет

Фармацевтичний

Методічні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців|спеціалістів|, які затверджені Наказом Моз| Україні від 16.05.2003 р. № 239 і експериментально-учбового плану, який розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженої Наказом МОЗ Україні від 31.01.2005 р. № 52.

Вінніця, 2010
Актуальність проблеми

Відповідно до досліджень, розповсюдженість диспепсії в світі коливається від 26% до 41%. Не зважаючи на те, що до лікаря з цього приводу звертається лише 20-25% від усієї кількості людей, які страждають від диспепсії, кількість консультацій пов'язаних з нею складає 2-5% і 20-40% від всієї кількості консультацій в практиці терапевта і гастроентеролога відповідно. Існують різні дані стосовно розповсюдженості цієї патології (від 40% до 80% всього дорослого населення). Але є загально визнаним те, що розвиток антрального гастриту, асоційованого з Н.руlоrі інфекцією призводить до виникнення атрофії слизової, з наступним розвитком метаплазії, яка є передраковим станом. Таким чином, Н.руlоrі інфекція та наступний гастрит мають важливе значення в формуванні захворюваності на рак шлунку.


Учбові цілі:

Засвоїти різницю між поняттями діагнозу та синдрому диспепсії. Вивчити основні умови встановлення діагнозів недосліджена, функціональна диспепсія та гастрит, діагностичну тактику при симптомах диспепсії. Вивчити складові синдрому малих ознак раку шлунка. Оволодіти методикою пальпації живота. Вивчити ознаки гострого живота. Вивчити можливі терапевтичні підходи до пацієнтів з функціональною диспепсією та гастритами/


Cтудент повинен знати

Визначення диспепсії відповідно OMGE

Класифікацію диспепсії

Можливі органічні причини синдрому диспепсії

Визначення гастритів

Принципи модифікованої Сіднейської класифікації гастритів

Особливості аутоімунного гастриту

Каскад Каре

Показання до ерадикації Н.руlоrі та схему ерадікаційної терапії

відповідно до Маастрихтського консенсусу III - 2005

Сучасні антисекреторні препарати
Студент повинен вміти

1 Користуватись клінічною термінологією відносно диспепсії та гастриту



  1. Виділяти клінічні синдроми при гастритах

  2. Складати план обстеження для пацієнта з синдромом диспепсії

  3. Оцінювати результати лабораторного та інструментального обстеження таких хворих

  4. Проводити диференційну діагностику функціональної диспепсії з гастритом та іншими захворюваннями

  5. Формулювати кінцевий діагноз

  6. Розробляти тактику планового лікування

  7. Прогнозувати перебіг захворювання, перспективи що до якості життя та працездатності у пацієнтів з функціональною диспепсією та гастритами.


Зміст теми

Диспепсія – будь-які верхньоабдомінальш або ретростернальні болі, дискомфорт, печія, нудота, блювання або інші прояви, які вказують на зацікавленість верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, чітко не пов'язані з фізичним навантаженням та існуючими захворюваннями, та тривалістю не менш 4 тижнів - визначення OMGE (2000).

Відповідно до формулювання Римської робочої групи, диспепсія - це хронічний або повторно виникаючий біль або дискомфорт, які знаходяться по центру верхньої абдомінальної області. МКБ-10: К-30 (Диспепсія)
Класифікація

А) диспепсія недосліджена: органічна та функціональна (діагноз виключення),

Б) функціональна диспепсія: виразкоподібний, дисмоторний та неспецифічний варіанти.
Етіологія

Основними патфізіологічними механізмами розвитку функціональної диспепсії вважають: психосоціальні фактори, порушення моторики органів шлунково-кишкового тракту та шлункової секреції, підвищення вісцеральної чутливості верхніх відділів ШКТ, запалення слизової шлунку, пов'язане з Н.руlоrі інфекцією.

Приблизно у 50% пацієнтів з функціональною диспепсією виникають такі порушення моторики як уповільнення розслаблення шлунку, астральна ділятація, гіпомоторика, гастропарез, дисмоторика тонкої кишки та патологічний дуоденогастральний рефлекс.
Клінічні прояви:

Постійний або рецидивуючий біль/дискомфорт в епігастрії по середній лінії, нудота/блювання, печія, відрижка, аерофагія, регургітація, здуття живота, раннє відчуття насичення, анорексія.


Діагностичні методи, які використовуються при недослідженій диспепсії

Основні:

ВЄГДС з біопсією та швидким уреаз ним тестом;

УЗД ОЧП

Загальний аналіз крові, визначення глюкози, печінкових проб, б -амілази крові;



Копрограмма (кал на скриту кров, яйця глист);

Загальний аналіз сечі.



Допоміжні:

В залежності від клінічної ситуації може виникнути потреба у проведенні С сечовинного тесту, навантажувальних ЕКГ тестів, рентгенографії шлунку, добового рН-моніторування шлунку /стравоходу, відеокапсульної ендоскопії, колоноскопн, консультації невропатолога, психотерапевта та інше.

Захворювання, які супроводжуються синдромом диспепсії:

Пептична язва шлунка та 12-палої кишки

Хронічний гастрит ГЕРХ

Рак шлунку

Хронічний панкреатит

Прийом НПЗП, дігоксину, препаратів заліза та деяких інших лікарських засобів ІХС

Остеохондроз грудного відділу хребта

Вторинні зміни ШКТ при цукровому діабеті, тіреоїдиті, системній склеродермії

Хронічна мезентеріальна ішемія

Найбільш часто органічна диспепсія пов'язана з захворюваннями шлунку та стравоходу: хронічним гастритом, пептичними виразками шлунку та 12-палої кишки, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою; рідше причиною є патології гепатобіліарної системи та підшлункової залози, ендокринні захворювання, найбільш драматичними, в зв'язку зі складнощами проведення диференційного діагнозу та значущості результатів, є випадки пов'язані з раком шлунка.

Для того, щоб зменшити кількість пропущених випадків раку шлунка серед пацієнтів з синдромом диспепсії, лікар, завжди, повинен пам'ятати про підвищену вірогідність наявності непластичної патології у пацієнтів з «тривожними ознаками». До таких симптомів (симптоми «червоних прапорів») відносять: появу диспепсії в віці старше 55 (45) років, немотивовану втрату ваги, анорексію, персистуюче блювання, прогресуюча дисфагія, одинофагія, шлунково-кишкові кровотечі, немотивована залізодефіцитна анемія, родинний анамнез по раку шлунка, виразкова хвороба або операції з приводу раку шлунка в анамнезі життя. До обстеження таких пацієнтів треба відноситися особливо уважно.
Лікування

Найбільш доведеними схемами лікування функціональної диспепсії є: використання ІПП та ерадикація Н pylori. Ерадикація Н pylori вважається методом з найкращим відношенням цінність/якість, це пов'язане з тим, що однократне використання цього метода дає довгий терапевтичний ефект, та перешкоджає розвитку Н. pylori - асоційованих захворювань у майбутньому. .Але клінічний ефект досягається не у всіх пацієнтів (приблизно у 40-50% хворих), крім того ерадикаційна терапія може супроводжуватися виникненням ускладнень. У Н. pylori - негативних пацієнтів, або без клінічної відповіді на ерадикацію рекомендують проводити 1-місячний курс лікування ІПП. Крім того, в лікуванні функціональної диспепсії також використовують H2RA терапію, прокінетики, холінолітики, антациди, антидепресанти, солі вісмута, мізопростол. Але дані щодо їх ефективності залишаються недостатньо чіткими. Враховуючи роль психосоціальних факторів в патогенезі ФД, виглядає розумним використання різних типів психологічної терапії (релаксаційно-, психо-, гіпно-, когнітивної терапій та інше). Більшість досліджень, присвячених цьому питанню говорять про їх ефективність, але потрібні подальші дослідження.


Хронічний гастрит

Хронічні гастрити - група хронічних захворювань, які характеризуються запальними та дистрофічиими процесами в слизовій оболонці шлунка, з порушенням її регенерації та розвитком атрофії МКБ - 10: К29 (гастрит)


Класифікація

Модифікована Сіднейська система (Хьюстон, 1996):



Тип гастриту

Етіологія

Неатрофічний (поверхневий, хронічний антральний, гаперсекреторний, тип В)

Н. pylori

Атрофічний:

Аутоіммунний (дифузний,

фундальний, тип А, ассоційований з перніціозною анемією)

Мультифокальний



Аутоімунний, Н. pylori, фактори навколишнього середовища, особливості харчування

Особливі форми

• Хімічний (рефлюкс-гастрит, типС)

• Радіаційний

• Ліфоцитарний (ассоційованний з целіакією)

• Гранулематозний

• Еозинофільний (алергічний)

• Інші інфекційні


Хімічні речовини, жовч, медикаменти. Променеве ураження Глютен, імунні механізми.

Хвороба Крона, сакроідоз, інородні тіла.

Харчова алергія

Бактерії, гриби, віруси, паразити.



Аутоімунний гастрит (5% від усіх випадків гастритів) пов'язаний з виробленням антитіл до паріетальних клітин слизової шлунка та внутрішнього фактору Кастла. Часто супроводжується перніціозною анемією, тіреоідитом, первинним гіпопаратіреозом.

Термін «атрофічний гастрит» визначає групу специфічних станів слизової оболонки шлунку, які супроводжуються втратою власних залоз в одному або декількох відділах шлунку. Відповідно до модифікованої Сіднейської системи, виділяють два варіанта АГ. Перший варіант (5-10% всіх АГ) - аутоімунний, який розвивається в тілі шлунка. Другий варіант (близько 90% всіх АГ) - це мультфокальний АГ, асоційований з Н.руlоrі інфекцією, при цьому атрофія розвивається як в тілі, так і в антрумі.

АГ - передраковий стан. Але він важко піддається діагностиці, тому що для того, щоб достовірно визначити наявність атрофії, лише даних візуального ендоскопічного огляду недостатньо, необхідно гістологічне дослідження біоптатів слизової шлунка.
Як альтернатива ендоскопії з біопсією, зараз досліджується і починає використовуватися метод неінвазивної діагностики «Гастропанель», побудований на визначенні концентрації в сироватці пепсіногену I, II, гастрину-17, антитіл до Н.руlоrі, які характеризують стан слизової оболонки шлунка. Попередні дані показали достатньо високу чутливість та специфічність методу, але подальші дослідження все ще необхідні. Як перспективна методика діагностики аутоімунного гастриту тіла шлунка розглядається визначення в сироватці концентрації антитіл до паріетальних клітин слизової шлунка.
Лікування

Частіше за все лікування хронічних гастритів проводиться за рахунок ерадакаційної терапії. її призначають при всіх Н. pylori ассоційованих гастритах, незалежно від наявності або відсутності атрофії. В лікуванні аутоімунного гастрита має велике значення призначення вітамінів, корекція анемії та кистотозамісна терапія. При особливих формах гастриту лікування направлене на основну причину гастриту



Протокол клінічного розбору хворого

П.І.Б. хворого______________________________________________________________

Вік_____________ професія__________________________________________________

Скарги хворого:___________________________________________________________

__________________________________________________________________________



Anamnesis morbi:

Вважає себе хворим з_________, коли вперше з'явилися:_________________________

__________________________________________________________________________

Anamnesis vitae:

__________________________________________________________________________



Результати фізикального обстеження хворого:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Попередній діагноз:

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________



План обстеження:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Результати додаткових методів дослідження:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Обґрунтування клінічного діагнозу:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Клінічний діагноз:

Основне захворювання:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ускладнення:

__________________________________________________________________________Супутні захворювання:

__________________________________________________________________________



Лікування:

1.Режим __________________________________________________________________

2.Дієта____________________________________________________________________

3.Медикаментозне лікування_________________________________________________

__________________________________________________________________________
Тести вихідного рівня знань і клінічні задачі «крок-2» додаються
Матеріали до самопідготовки


  1. Передерий В.Г., Ткач СМ. Клинические лекции по внутренним болезням. - Киев,: 1998.

  2. Передерий В.Г., Чернявский В.В. Как вылечить хронический гастрит, язвенную болезнь желудка, 12-перстной кишки и предупредить рак желудка. - Киев,: 2005.

  3. Передерий В.Г., Ткач СМ. Диспепсия как самостоятельный диагноз и неспецифический синдром. - Киев,: 2006.

Методичну розробку склала к.м.н. Філенко Л.В.




Тема: «Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити»

Тести вихідного рівня знань

1. Вкажіть інгібітор прогонової помпи



  1. Езомепразол

  2. Домперідон

  3. Сукральфат

  4. Кларитроміцін

  5. Альмагель

2. До «симптомів тривоги» не належить:



  1. немотивована втрата ваги

  2. відчуття слабкості та тривоги

  3. немотивована залізодефіцитна анемія

  4. родинний анамнез по раку шлунка

  5. лімфаденопатія

3. У 90-95% випадків хронічний гастрит пов'язаний з?



  1. виробленням аутоантитіл до парієнтальних клітин шлунка

  2. Частими стресами та невірним харчуванням

  3. Контактом слизової шлунка з агресивними хімічними речовинами

  4. Н. Pylori інфекцією

  5. використанням НПЗП, дігоксина

4. Який біль більше характерний для пацієнта з диспепсією?



  1. Пов'язаний з актом дефекації

  2. Пов'язаний з фізичним або емоційним навантаженням

  3. Виникає при поворотах, нахилах тулуба, різких рухів

  4. Що підсилюється при глибокому диханні, кашлі

  5. Голодний, що зменшується після прийому їжі

5. Найбільш коректна схема ерадикаційної терапії це –



  1. амоксіцилін +метронідалол +ІПТІ

  2. препарат вісмута +ІГТП

  3. кларитроміцін +фурозолідон +ІПП

  4. амоксіцілін + кларитроміцін +ІГІП

  5. кларитроміцин +азітроміцин +ІПП

6. Органічна диспепсія, крім:



  1. Пептична виразка 12-палої кишки

  2. Рак шлунку

  3. СРК

  4. Ерозивна дуоденопатія

  5. ЖКХ

7. УЗД дозволяє виключити:



  1. Пептичну виразку шлунку

  2. Рак шлунку

  3. Пептичну виразку 12-палої кишки

  4. СРК

  5. ЖКБ

8. Вкажіть зайвий термін:



  1. Атрофічний гастрит тіла шлунка

  2. Гастрит типу В

  3. Аутоімунний гастрит

  4. Хімічний гастрит

9. Найбільш сучасні кислотознижуючі препарати?



  1. ІПП

  2. Блокатори гістамінових рецепторів

  3. Препарати вісмута

  4. Холінолітики

  5. Мізопростол

10. Метод найбільш інформативний для виключення патології шлунка та 12-палої кишки:



  1. рентгенографія шлунка

  2. УЗД ОЧП

  3. ВЕГДС

  4. рН-моніторинг шлунка та стравоходу

  5. відео капсула

    11. Сучасні методи оцінки шлункової секреції:



  1. внутрішньошлункова рН-метрія

  2. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією пентагастрином

  3. ацидо-тест

  4. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією кофеїном

  5. дослідження складу гастрину плазми




    12. Для виявлення інфікування helicobacter pylori не застосовуються:

  1. уреазний тест

  2. мікробіологічне дослідження

  3. морфологічне дослідження слизової

  4. радіоімунний метод

  5. серологічне дослідження




    13. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки завжди протікає на фоні антрального гастриту, асоційованого з helicobacter pylori?

  1. так

  2. ні




    14. Фактори, які не вповільнюють шлункову секрецію:

  1. поступлення гіпертонічних розчинів в 12-палу кишку

  2. поступлення жиру в 12-перстную кишку

  3. секретин

  4. соматостатин

  5. гастрин




    15. До факторів, які «захищають» слизову оболонку шлунка від пептичного пошкодження відносяться:

  1. фізіологічна регенерація поверхневого епітелію слизової

  2. утворення шлункового слизу

  3. продукція бікарбонату клітинами епітелію

  4. секреція гастрина




    16. Стимулятори, які засовуються в даний час для дослідження шлункової секреції?

  1. гістамін

  2. інсуліин

  3. кофеїн

  4. пентагастрин

  5. капустяний відвар




    17. До факторів «агресії», які порушують цілісність слизової оболонки шлунка, не відносяться:

  1. соляна кислота

  2. пепсин

  3. рефлюкс жовчі

  4. helicobacter pylori

  5. гастрин




    18. Препарати, що мають антихелікобактерну дію:

  1. мізопростол

  2. омепразол

  3. де-нол

  4. метронідазол

  5. кларитроміцин




    19. Шлунок поділений на три основні частини – кардіальну, дно і тіло, по принципу:

  1. зручності орієнтації під час операції

  2. відмінностей в анатомічній будові слизової оболонки

  3. відмінностей в клітинному складі та функції шлункових кислот




    20. Основними компонентами слизового бар’єра шлунка є:

  1. бікарбонати

  2. альфа- и гамма-глобуліни

  3. глікопротеїди

  4. протеоглікани

    21. До препаратів, що знижують шлункову секрецію за рахунок блокади Н+К+-залежної АТФ-ази, відноситься:



  1. альмагель

  2. омепразол

  3. фамотидин

22. До ендоскопічних ознак хелікобактеріозу шлунка не відносяться:



  1. набряк, гіперемія,ексудація

  2. внутрішньо слизові крововиливи

  3. плоскі та/або при підняти ерозії в зоні найбільш вираженого запалення

  4. виражену деструкцію поверхневого епітелію в периульцерозній зоні з утворенням ерозій

  5. поліпозний гастрит

23. До основних методів дослідження, що дозволяють верифікувати діагноз хронічного гастриту не відноситься:



  1. аналіз шлункового соку

  2. рентгенографія шлунка

  3. гастроскопія

  4. морфологічне дослідження слизової оболонки шлунка

  5. дуоденальне зондування

24. Про ступінь активності гастриту судять по клітинній інфільтрації слизової оболонки шлунка:



  1. лімфоцитами

  2. плазматичними клітинами

  3. лейкоцитами

  4. еозинофілами

  5. макрофагами

25. Для клініки хронічного гастриту характерно:



  1. субфебрильна температура

  2. помірний лейкоцитоз

  3. диспепсичний синдром

  4. діарея

  5. спастичний стул

26. Гастрин секретуєтся:



  1. антральним відділом шлунка

  2. фундальним відділом шлунка

  3. слизовою оболонкою 12-палої кишки

  4. підшлунковою залозою

  5. слизовою оболонкою тонкої кишки

27. Шлункову секрецію стимулює:



  1. холецистокінін

  2. соматостатин

  3. серотонін

  4. гастрин

  5. секретин

28. Для клінічної картини хронічного дуоденіту характерні:



  1. болі в епігастральній області, що виникають через 2-3 години після їжі

  2. диспепсичні розлади

  3. астено-вегетативні порушення

  4. іррадіація болю в праве та/або ліве підребер’я

  5. сезонні загострення

29. Наявність ерозій в астральному відділу шлунку характерно для:



  1. гострого гастриту

  2. аутоімунного гастриту

  3. гранульоматозного гастриту

  4. хвороби менетріє

  5. хелікобактерної інфекції

30. Шлункову секрецію знижує:



  1. фамотидин

  2. солкосерил

  3. сайтотек

  4. вентер

  5. но-шпа

31. Вкажіть інгібітор протонової помпи



  1. Езомепразол

  2. Домперідон

  3. Сукральфат

  4. Кларитроміцін

  5. Альмагель

32. До «симптомів тривоги» не належить:



  1. немотивована втрата ваги

  2. відчуття слабкості та тривоги

  3. немотивована залізодефіцитна анемія

  4. родинний анамнез по раку шлунка

  5. лімфаденопатія

33. У 90-95% випадків хронічний гастрит пов'язаний з?



  1. виробленням аутоантитіл до парієнтальних клітин шлунка

  2. Частими стресами та невірним харчуванням

  3. Контактом слизової шлунка з агресивними хімічними речовинами

  4. Н. Pylori інфекцією

  5. використанням НПЗП, дігоксина

34. Який біль більше характерний для пацієнта з диспепсією?



  1. Пов'язаний з актом дефекації

  2. Пов'язаний з фізичним або емоційним навантаженням

  3. Виникає при поворотах, нахилах тулуба, різких рухів

  4. Що підсилюється при глибокому диханні, кашлі

  5. Голодний, що зменшується після прийому їжі

35. Найбільш коректна схема ерадикаційної терапії це –



  1. амоксіцилін +метронідалол +ІПТІ

  2. препарат вісмута +ІГТП

  3. кларитроміцін +фурозолідон +ІПП

  4. амоксіцілін + кларитроміцін +ІГІП

  5. кларитроміцин +азітроміцин +ІПП

36. Органічна диспепсія, крім:



  1. Пептична виразка 12-палої кишки

  2. Рак шлунку

  3. СРК

  4. Ерозивна дуоденопатія

  5. ЖКХ

37. УЗД дозволяє виключити:



  1. Пептичну виразку шлунку

  2. Рак шлунку

  3. Пептичну виразку 12-палої кишки

  4. СРК

  5. ЖКБ

38. Вкажіть зайвий термін:



  1. Атрофічний гастрит тіла шлунка

  2. Гастрит типу В

  3. Аутоімунний гастрит

  4. Хімічний гастрит

39. Найбільш сучасні кислотознижуючі препарати?



  1. ІПП

  2. Блокатори гістамінових рецепторів

  3. Препарати вісмута

  4. Холінолітики

  5. Мізопростол

40. Метод найбільш інформативний для виключення патології шлунка та 12-палої кишки:



  1. рентгенографія шлунка

  2. УЗД ОЧП

  3. ВЕГДС

  4. рН-моніторинг шлунка та стравоходу

  5. відео капсула




    41. Сучасні методи оцінки шлункової секреції:

  1. внутрішньошлункова рН-метрія

  2. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією пентагастрином

  3. ацидо-тест

  4. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією кофеїном

  5. дослідження складу гастрину плазми




    42. Для виявлення інфікування helicobacter pylori не застосовуються:

  1. уреазний тест

  2. мікробіологічне дослідження

  3. морфологічне дослідження слизової

  4. радіоімунний метод

  5. серологічне дослідження




    43. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки завжди протікає на фоні антрального гастриту, асоційованого з helicobacter pylori?

  1. так

  2. ні




    44. Фактори, які не вповільнюють шлункову секрецію:

  1. поступлення гіпертонічних розчинів в 12-палу кишку

  2. поступлення жиру в 12-перстную кишку

  3. секретин

  4. соматостатин

  5. гастрин




    45. До факторів, які «захищають» слизову оболонку шлунка від пептичного пошкодження відносяться:

  1. фізіологічна регенерація поверхневого епітелію слизової

  2. утворення шлункового слизу

  3. продукція бікарбонату клітинами епітелію

  4. секреція гастрина




    46. Стимулятори, які засовуються в даний час для дослідження шлункової секреції?

  1. гістамін

  2. інсуліин

  3. кофеїн

  4. пентагастрин

  5. капустяний відвар




    47. До факторів «агресії», які порушують цілісність слизової оболонки шлунка, не відносяться:

  1. соляна кислота

  2. пепсин

  3. рефлюкс жовчі

  4. helicobacter pylori

  5. гастрин




    48. Препарати, що мають антихелікобактерну дію:

  1. мізопростол

  2. омепразол

  3. де-нол

  4. метронідазол

  5. кларитроміцин




    49. Шлунок поділений на три основні частини – кардіальну, дно і тіло, по принципу:

  1. зручності орієнтації під час операції

  2. відмінностей в анатомічній будові слизової оболонки

  3. відмінностей в клітинному складі та функції шлункових кислот




    50. Основними компонентами слизового бар’єра шлунка є:

  1. бікарбонати

  2. альфа- и гамма-глобуліни

  3. глікопротеїди

  4. протеоглікани




    51. До препаратів, що знижують шлункову секрецію за рахунок блокади Н+К+-залежної АТФ-ази, відноситься:

  1. альмагель

  2. омепразол

  3. фамотидин

52. До ендоскопічних ознак хелікобактеріозу шлунка не відносяться:



  1. набряк, гіперемія,ексудація

  2. внутрішньо слизові крововиливи

  3. плоскі та/або при підняти ерозії в зоні найбільш вираженого запалення

  4. виражену деструкцію поверхневого епітелію в периульцерозній зоні з утворенням ерозій

  5. поліпозний гастрит

53. До основних методів дослідження, що дозволяють верифікувати діагноз хронічного гастриту не відноситься:



  1. аналіз шлункового соку

  2. рентгенографія шлунка

  3. гастроскопія

  4. морфологічне дослідження слизової оболонки шлунка

  5. дуоденальне зондування

54. Про ступінь активності гастриту судять по клітинній інфільтрації слизової оболонки шлунка:



  1. лімфоцитами

  2. плазматичними клітинами

  3. лейкоцитами

  4. еозинофілами

  5. макрофагами

55. Для клініки хронічного гастриту характерно:



  1. субфебрильна температура

  2. помірний лейкоцитоз

  3. диспепсичний синдром

  4. діарея

  5. спастичний стул

56. Гастрин секретуєтся:



  1. антральним відділом шлунка

  2. фундальним відділом шлунка

  3. слизовою оболонкою 12-палої кишки

  4. підшлунковою залозою

  5. слизовою оболонкою тонкої кишки

57. Шлункову секрецію стимулює:



  1. холецистокінін

  2. соматостатин

  3. серотонін

  4. гастрин

  5. секретин

58. Для клінічної картини хронічного дуоденіту характерні:



  1. болі в епігастральній області, що виникають через 2-3 години після їжі

  2. диспепсичні розлади

  3. астено-вегетативні порушення

  4. іррадіація болю в праве та/або ліве підребер’я

  5. сезонні загострення

59. Наявність ерозій в астральному відділу шлунку характерно для:



  1. гострого гастриту

  2. аутоімунного гастриту

  3. гранульоматозного гастриту

  4. хвороби менетріє

  5. хелікобактерної інфекції

60. Шлункову секрецію знижує:



  1. фамотидин

  2. солкосерил

  3. сайтотек

  4. вентер

  5. но-шпа

61. Вкажіть інгібітор прогонової помпи



  1. Езомепразол

  2. Домперідон

  3. Сукральфат

  4. Кларитроміцін

  5. Альмагель

62. До «симптомів тривоги» не належить:



  1. немотивована втрата ваги

  2. відчуття слабкості та тривоги

  3. немотивована залізодефіцитна анемія

  4. родинний анамнез по раку шлунка

  5. лімфаденопатія

63. У 90-95% випадків хронічний гастрит пов'язаний з?



  1. виробленням аутоантитіл до парієнтальних клітин шлунка

  2. Частими стресами та невірним харчуванням

  3. Контактом слизової шлунка з агресивними хімічними речовинами

  4. Н. Pylori інфекцією

  5. використанням НПЗП, дігоксина

64. Який біль більше характерний для пацієнта з диспепсією?



  1. Пов'язаний з актом дефекації

  2. Пов'язаний з фізичним або емоційним навантаженням

  3. Виникає при поворотах, нахилах тулуба, різких рухів

  4. Що підсилюється при глибокому диханні, кашлі

  5. Голодний, що зменшується після прийому їжі

65. Найбільш коректна схема ерадикаційної терапії це –



  1. амоксіцилін +метронідалол +ІПТІ

  2. препарат вісмута +ІГТП

  3. кларитроміцін +фурозолідон +ІПП

  4. амоксіцілін + кларитроміцін +ІГІП

  5. кларитроміцин +азітроміцин +ІПП

66. Органічна диспепсія, крім:



  1. Пептична виразка 12-палої кишки

  2. Рак шлунку

  3. СРК

  4. Ерозивна дуоденопатія

  5. ЖКХ

67. УЗД дозволяє виключити:



  1. Пептичну виразку шлунку

  2. Рак шлунку

  3. Пептичну виразку 12-палої кишки

  4. СРК

  5. ЖКБ

68. Вкажіть зайвий термін:



  1. Атрофічний гастрит тіла шлунка

  2. Гастрит типу В

  3. Аутоімунний гастрит

  4. Хімічний гастрит

69. Найбільш сучасні кислотознижуючі препарати?



  1. ІПП

  2. Блокатори гістамінових рецепторів

  3. Препарати вісмута

  4. Холінолітики

  5. Мізопростол

70. Метод найбільш інформативний для виключення патології шлунка та 12-палої кишки:



  1. рентгенографія шлунка

  2. УЗД ОЧП

  3. ВЕГДС

  4. рН-моніторинг шлунка та стравоходу

  5. відео капсула




    71. Сучасні методи оцінки шлункової секреції:

  1. внутрішньошлункова рН-метрія

  2. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією пентагастрином

  3. ацидо-тест

  4. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією кофеїном

  5. дослідження складу гастрину плазми




    72. Для виявлення інфікування helicobacter pylori не застосовуються:

  1. уреазний тест

  2. мікробіологічне дослідження

  3. морфологічне дослідження слизової

  4. радіоімунний метод

  5. серологічне дослідження




    73. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки завжди протікає на фоні антрального гастриту, асоційованого з helicobacter pylori?

  1. так

  2. ні




    74. Фактори, які не вповільнюють шлункову секрецію:

  1. поступлення гіпертонічних розчинів в 12-палу кишку

  2. поступлення жиру в 12-перстную кишку

  3. секретин

  4. соматостатин

  5. гастрин




    75. До факторів, які «захищають» слизову оболонку шлунка від пептичного пошкодження відносяться:

  1. фізіологічна регенерація поверхневого епітелію слизової

  2. утворення шлункового слизу

  3. продукція бікарбонату клітинами епітелію

  4. секреція гастрина




    76. Стимулятори, які засовуються в даний час для дослідження шлункової секреції?

  1. гістамін

  2. інсуліин

  3. кофеїн

  4. пентагастрин

  5. капустяний відвар




    77. До факторів «агресії», які порушують цілісність слизової оболонки шлунка, не відносяться:

  1. соляна кислота

  2. пепсин

  3. рефлюкс жовчі

  4. helicobacter pylori

  5. гастрин




    78. Препарати, що мають антихелікобактерну дію:

  1. мізопростол

  2. омепразол

  3. де-нол

  4. метронідазол

  5. кларитроміцин




    79. Шлунок поділений на три основні частини – кардіальну, дно і тіло, по принципу:

  1. зручності орієнтації під час операції

  2. відмінностей в анатомічній будові слизової оболонки

  3. відмінностей в клітинному складі та функції шлункових кислот




    80. Основними компонентами слизового бар’єра шлунка є:

  1. бікарбонати

  2. альфа- и гамма-глобуліни

  3. глікопротеїди

  4. протеоглікани




    81. До препаратів, що знижують шлункову секрецію за рахунок блокади Н+К+-залежної АТФ-ази, відноситься:

  1. альмагель

  2. омепразол

  3. фамотидин

82. До ендоскопічних ознак хелікобактеріозу шлунка не відносяться:



  1. набряк, гіперемія,ексудація

  2. внутрішньо слизові крововиливи

  3. плоскі та/або при підняти ерозії в зоні найбільш вираженого запалення

  4. виражену деструкцію поверхневого епітелію в периульцерозній зоні з утворенням ерозій

  5. поліпозний гастрит

83. До основних методів дослідження, що дозволяють верифікувати діагноз хронічного гастриту не відноситься:



  1. аналіз шлункового соку

  2. рентгенографія шлунка

  3. гастроскопія

  4. морфологічне дослідження слизової оболонки шлунка

  5. дуоденальне зондування

84. Про ступінь активності гастриту судять по клітинній інфільтрації слизової оболонки шлунка:



  1. лімфоцитами

  2. плазматичними клітинами

  3. лейкоцитами

  4. еозинофілами

  5. макрофагами

85. Для клініки хронічного гастриту характерно:



  1. субфебрильна температура

  2. помірний лейкоцитоз

  3. диспепсичний синдром

  4. діарея

  5. спастичний стул

86. Гастрин секретуєтся:



  1. антральним відділом шлунка

  2. фундальним відділом шлунка

  3. слизовою оболонкою 12-палої кишки

  4. підшлунковою залозою

  5. слизовою оболонкою тонкої кишки

87. Шлункову секрецію стимулює:



  1. холецистокінін

  2. соматостатин

  3. серотонін

  4. гастрин

  5. секретин

88. Для клінічної картини хронічного дуоденіту характерні:



  1. болі в епігастральній області, що виникають через 2-3 години після їжі

  2. диспепсичні розлади

  3. астено-вегетативні порушення

  4. іррадіація болю в праве та/або ліве підребер’я

  5. сезонні загострення

89. Наявність ерозій в астральному відділу шлунку характерно для:



  1. гострого гастриту

  2. аутоімунного гастриту

  3. гранульоматозного гастриту

  4. хвороби менетріє

  5. хелікобактерної інфекції

90. Шлункову секрецію знижує:



  1. фамотидин

  2. солкосерил

  3. сайтотек

  4. вентер

  5. но-шпа

91. Для клініки хронічного гастриту характерно:



  1. субфебрильна температура

  2. помірний лейкоцитоз

  3. діарея

  4. диспепсичний синдром

  5. спастичний стул




    92. Сучасні методи оцінки шлункової секреції:

  1. внутрішньошлункова рН-метрія

  2. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією пентагастрином

  3. ацидо-тест

  4. фракційне зондування шлунка зі стимуляцією кофеїном

  5. дослідження складу гастрину плазми

93. Вкажіть зайвий термін:



  1. Атрофічний гастрит тіла шлунка

  2. Гастрит типу В

  3. Аутоімунний гастрит

  4. Хімічний гастрит

94. Для клініки хронічного гастриту характерно:



  1. субфебрильна температура

  2. помірний лейкоцитоз

  3. диспепсичний синдром

  4. діарея

  5. спастичний стул

95. До основних методів дослідження, що дозволяють верифікувати діагноз хронічного гастриту не відноситься:



  1. аналіз шлункового соку

  2. дуоденальне зондування

  3. рентгенографія шлунка

  4. гастроскопія

  5. морфологічне дослідження слизової оболонки шлунка




    96. До факторів «агресії», які порушують цілісність слизової оболонки шлунка, не відносяться:

  1. соляна кислота

  2. рефлюкс жовчі

  3. пепсин

  4. helicobacter pylori

  5. гастрин

97. Найбільш сучасні кислотознижуючі препарати?



  1. ІПП

  2. Блокатори гістамінових рецепторів

  3. Препарати вісмута

  4. Холінолітики

  5. Мізопростол

98. Метод найбільш інформативний для виключення патології шлунка та 12-палої кишки:



  1. рентгенографія шлунка

  2. УЗД ОЧП

  3. ВЕГДС

  4. рН-моніторинг шлунка та стравоходу

  5. відеокапсула

99. Препарати, що не мають антацидної дії:



  1. альмагель

  2. фосфалюгель

  3. маалокс

  4. омепразол

100. Наявність ерозій в астральному відділу шлунку характерно для:



  1. гострого гастриту

  2. аутоімунного гастриту

  3. гранульоматозного гастриту

  4. хвороби менетріє

  5. хелікобактерної інфекції


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка