Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття




Сторінка6/6
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.73 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тема, що винесена для самостійного вивчення: Резистентна та злоякісна артеріальна гіпертензія.




  1. Мета: студент повинен уміти виявити резистентну гіпертензію і її причину та оптимізувати лікування таким пацієнтам; уміти діагностувати злоякісну артеріальна гіпертензію призначити правильне антигіпертензивне лікування.


Студент повинен знати:

  • Що таке резистентна артеріальна гіпертензія;

  • Види резистентної артеріальної гіпертензії;

  • Причини резистентної гіпертензії;

  • Особливості лікування резистентної артеріальної гіпертензії;

  • Що таке злоякісна артеріальна гіпертензія;

  • ЇЇ причини;

  • Патогенез злоякісної артеріальної гіпертензії;

  • Лікувальна тактика при злоякісній артеріальній гіпертензії.


Студент повинен вміти:


3. Завдання для перевірки початкового рівня знань:

  • Знати механізм регуляції діяльності серця і АТ (кафедри нормальної і патологічної фізіології);

  • Знати методи дослідження серцево-судинної системи (кафедра пропедевтичної терапії);

  • Знати принципи лікування хворого на артеріальну гіпертензію (кафедри фармакології, пропедевтичної терапії).




  1. Зміст матеріалу, що пропонується для самостійного вивчення:




Учбові дії

Вказівки до учбових дій

1. Визначення поняття

Дивись конспект лекцій, підручних з внутрішніх хвороб

2. Етіологія і патогенез резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії


Випишіть головні причини , що сприяють розвитку резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії. З’ясуйте механізм розвитку синдрому в кожному випадку.

3. Клініка резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії

Зверніть увагу на різноманітність і варіабельність клінічних проявів резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії і можливість різних «масок».

4. Інструментальні та лабораторні методи дослідження

Випишіть можливість зміни ЕКГ, ФКГ при резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії.

Диференційний діагноз

Головний принцип: диференційна діагностика проводиться методом виключення вторинних артеріальних гіпертензій. Випишіть захворювання, з якими проводиться диференційна діагностика.

6. Принципи терапії резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії

Зверніть увагу на необхідність індивідуального лікування в залежності від причини резистентної та злоякісної артеріальної гіпертензії.


5. Завдання для самоконтролю знань, яких набуватиме студент під час вивчення теми (з еталонами відповіді).

1) Визначення поняття резистентної артеріальної гіпертензії.



Відповідь: Резистентною (рефрактерною) вважають артеріальну гіпертензію, якщо за умови призначення трьох або більше антигіпертензивних препаратів у адекватних дозах не вдається досягнути цільового рівня АТ.

2) Які різновиди резистентної АГ розрізняють?



Відповідь: Розрізняють істинно резистентну і псевдорезистентну АГ. Тільки у 50% пацієнтів у яких АТ не вдається адекватно контролювати, гіпертензія є дійсно резистентною. У більшості випадків можна досягти ефективного зниження АТ за умов виключення причин псевдорезистентності.

3) Причини розвитку резистентної АГ?



Відповідь: 1. Причини псевдорезистентної АГ:

    • помилки при вимірюванні АТ;

    • використання звичайної манжетки у пацієнтів з ожирінням;

    • «офісна» гіпертензія «білого халата»;

    • псевдогіпертензія у людей похилого віку;

    • відсутність або недостатня модифікація способу життя: ожиріння, надмірне вживання алкоголю, надмірне вживання солі;

    • низька прихильність пацієнта до лікування, що зумовлена: недостатньою обізнаністю, щодо проблеми АГ, низьким культурним рівнем, великою кількістю призначених ліків, наявністю побічних реакцій і економічним фактором.

    • перевантаження об’ємом, що зумовлене: неадекватною терапією діуретиками, надмірним вживанням солі та рідини;

    • нераціональний режим призначення ліків: неадекватна частота прийому, нераціональні комбінації, неадекватні дози;

    • медикаментознозалежні: прийом препаратів чи агентів, що підвищують тиск: кортикостероїди, анаболічні стероїди, нестероїдні протизапальні засоби, кокаїн, амфетамін, нікотин, кофеїн, симпатоміметики, пероральні контрацептиви, трициклічні антидепресанти, циклоспорин, еритропоетин, аноретики, хлорпромазин, інгібітори моноаміноксидази;

    • особливі стани: інсулінорезистентність, синдром нічного апное;

2. Причини істинної резистентності АГ:

    • невиявлена вторинна гіпертензія;

    • гіпертонічна хвороба або вторинна гіпертензія тяжкого перебігу.

4) Тактика лікування хворих з резистентною АГ.



Відповідь: Тактика лікування резистентної АГ передбачає призначення раціональної комбінації з 3-5 антигіпертензивних препаратів різних класів в адекватних (інколи максимальних) дозах. Одним з них обов’язково має бути діуретик. Перевагу мають препарати тривалої дії, які можливо призначати 1-2 рази на добу, що підвищує прихильність хворих до лікування.

5) Що таке злоякісна АГ?



Відповідь: Злоякісна АГ, або злоякісна фаза артеріальної гіпертензії, - це синдром, який характеризується високим рівнем АТ (як правило, більше 220/120 мм рт. ст.) з крововиливами та ексудатами в сітківці, часто з набряком зорового нерва. Характерним, але необов’язковим є ураження нирок з розвитком уремії.

6) Причини злоякісної АГ?



Відповідь: Злоякісний перебіг найчастіше має місце при вторинних гіпертензіях (у 24,5% випадків), при гіпертонічній хворобі це ускладнення спостерігається в 1-3% випадків. При відсутності адекватного лікування до 1 року доживає лише 10% хворих. Найчастіше хворі помирають від прогресуючої ниркової недостатності, хоча причиною смерті можуть бути серцеві ускладнення або мозкові крововиливи.

7) Патогенез злоякісної АГ.



Відповідь: У патогенезі злоякісної АГ велике значення має надмірна активація системи ренін-ангіотензин-альдостерон, а також натрійурез та гіповолемія. Це необхідно враховувати при призначенні лікування. Застосування діуретиків і низькосольової дієти ще більше поглиблює наведенні порушення.

8) Особливості лікувальної тактики при злоякісній АГ.



Відповідь: Злоякісна АГ потребує госпіталізації і зниження АТ протягом годин чи днів. Лише в окремих випадках потрібна парентеральна антигіпертензивна терапія (гостра гіпертензивна енцефалопатія, аневризма аорти, загроза інфаркту міокарду чи церебрального інсульту). У цих випадках застосовують парентерльне введення вазодилататорів (нітропрусид натрію), антиадренергічні препарати (лабеталол, клонідин, пентамін, моксонідин), за наявності набряків і відсутності гіповолемії – діуретики (фуросемід). Хворим з гіпонатріємією і гіповолемією необхідне введення фізіологічного розчину натрію для корекції вказаних порушень. Після зниження АТ на 25-30% використовують комбінацію антигіпертензивних препаратів, що мають різний механізм дії. Найчастіше комбінують вазодилататори (дигідропирідиновий антагоніст кальцію та альфа-1-адренобокатор) з бета-адреноблокатором та діуретиком (при необхідності). У зв’язку з високою активністю ренін-ангіотензинової системи у хворих із синдромом злоякісної АГ ефективні інгібітори АПФ у комбінації з вазодилататорами та бета-адреноблокаторами.
6. Рекомендована література:

1. В.І. Денисюк, О.В. Денисюк Доказова внутрішня медицина. Таємниці, стандарти діагностики та лікування , - Вінниця: ДП ДКФК, 2006. – 704с.

2. Серцево-судинні захворювання/за ред. Чл.-кор. АМН України, проф. В.М.Коваленка та проф. М.І.Лутая// Довідник «VADE MECUM info ДОКТОР»

«Кардіолог», - К. і ТОВ «ГІРА «здоров’я України», 2005.- 542с

3. Серкова В.К. Госпітальна терапія. Вінниця: Нова книга, 2005. – 604с.

4. Середюк Н.М. Госпітальна терапія за пер. Е.М. Нейко К.: Здоров’я

2003. – 1176с.

Автор: доцент кафедри внутрішньої медицини №3 ВНМУ ім. М.І.Пирогова



Осядла Е.С.

від «___»_______________року

Протокол №______

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова


«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді

кафедри внутрішньої медицини №3

Завідувач кафедри

Професор Денисюк В.І._______________

«______»_____________2011 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль №

3

Змістовий модуль №

Ведення хворих в ревматологічній клініці

Тема заняття

Антифосфоліпідний синдром (АФС)

Курс

6

Факультет

Медичний №1

Вінниця – 2011




1.Тема, що винесена для самостійного вивчення: «Антифосфоліпідний синдром (АФС)
2. Мета заняття: ознайомлення з варіантом перебігу СЧВ.
3. Завдання для самоперевірки початкового рівня знань:

- визначення АФС;

- гематологічний синдром при АФС;

- акушерська патологія при АФС.



  1. Зміст матеріалу для самостійного вивчення;

АФС – симптомокомплекс, що включає венозні і/або артеріальні тромбози, звичне не виношування вагітності, тромбоцитопенії, ліве до, гемолітичну анемію, легеневу АГ, гемолітичну анемію, ураження клапанів серця, ураження ЦНС.

Патогенез: утворення антитіл до кардіоліпіну (до фосфоліпідів кліткових мембран).

Класифікація АФС.

І. Первинний- клініко-морфологічна характеристика уражень:

а) Шкіра (ліведо, трофічні виразки гомілки)

б) Судини (венозні тромбози, артеріальні оклюзії з церебральними проявами- інфаркт, інсульт)

в) Акушерська патологія (первинне невиношуваня вагітності)

г) Гематологічний синдром (гіперкоагуляція, тромбоцитопенія, геморагічна анемія)

ІІ. Вторинний (при СЧВ та ВП – додаються прояви СЧВ та ВП)

Критерії діагнозу:


  • звичне невиношування вагітності;

  • венозні тромбози;

  • артеріальні оклюзії;

  • трофічні виразки гомілки;

  • сітчасте левідо;

  • гемолізична анемія;

  • тромбоцитоапенія;

  • рівень антифосфоліпідний антитіл > 5SD

Лікування АФС:

    1. Антикоагулянти прямої і непрямої дії

    2. Ацетилсаліцилова кислота

    3. Аналодипін, пентоксифілін, клопідогрель

    4. ГКС (тільки при СЧВ)

    5. Плазмаферез

    6. Амінохілонові препарати

    7. НПЗЗ

    8. Імуноглобулін (при акушерській патології), вітаміни групи В, антиоксиданти

    9. Лікування основного захворювання


5. Завдання для самоконтролю знань:

      • визначення АФС (див. п.4 визначення)

      • критерії діагнозу (див. п.4 критерії)

      • показання лікування АФС у вагітних, класифікація (див. п.4 Pus лікування)


6. Рекомендована література

„Номенклатура, класифікація, критерії лікування ревматичних хвороб: Під ред. Коваленко В.М., Шуби Н.П. – Київ 2004 р. стор 52-54.



Автор: доцент кафедри внутрішньої медицини №3 ВНМУ ім. М.І.Пирогова Олійник О.В.

від «___»_______________року, протокол №______
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка