Методичні рекомендації для студентів




Скачати 335.72 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір335.72 Kb.
Методичні рекомендації для студентів
Пологовий травматизм матері та плода. Сучасні підходи до діагностики та лікування пологових травм матері та плода
Вінниця 2013
Розриви матки

Розривом матки називають порушення цілісності її стінок.



Класифікація розривів матки:

  1. В залежності від часу виникнення:

а) під час вагітності;

б) під час пологів.

Під час вагітності розриви матки спостерігаються рідко- в 9 /% випадків по відношенню до всіх розрвів;


  1. За етіологією та патогенезом:

а) самовільні;

б) насильницькі.

Самовільними називаються такі розриви матки, які виникають без будь-яких зовнішніх впливів; насильницькими – розриви, які пов'язані з неправильно застосованими оперативними втручаннями;


  1. За локалізацією:

а) в дні матки;

б) в тілі матки;

в) в нижньому сегменті матки;

г) відрив матки від склепінь піхви;



  1. За харатером ушкодження:

а) повний розрив;

б) неповний розрив.

Повні розриви матки спостерігаються в 9 разів частіше, ніж неповні, і відбуваються в тих місцях, де серозний покрив щільно зпаяний з міометрієм. Неповний розрив може мати будь-яку локалізацію, але частіше буває в нижньому сегменті. В цих випадках спостерігаються гематоми параметральної клітковини.


  1. За клінічним перебігом:

а) загроза розриву матки;

б) розрив, який розпочався;

в) розрив, який відбувся.

Існує багато гіпотез причин виникнення розриву мтки. В 1875 році Бандль висунув механічну теорію розривів матки. Згідно цієї теорії, розрив матки в пологах пояснювали просторовою невідповідністю між передлежачою частиною плода і тазом матері.

Така невідповідність виникає при:


  1. вузькому тазі;

  2. поперечному положенні плода;

  3. розгинальних передлежаннях і асинклітичних вставленнях голівки плода;

  4. гідроцнфалії плода;

  5. великому плоді;

  6. пухлинах в ділянці малого тазу4

  7. рубцевих звуженнях різних відділів пологових шляхів;

  8. неправильних положеннях матки після різних операцій, які її фіксують.

При таких умовах розвивається добра пологова діяльність, плід поступово переміщується в перерозтягнутий нижній сегмент, який при пологовій діяльності, яка триває, різко стоншується, і в результаті відбувається його розрив.

На початку минулого століття (1911 р.) Вербов висунув другу теорію розривів матки. Згідно неї, основною причиною розривів матки являються глибокі патологічні зміни запального і дегенеративного характеру в мускулатурі матки. Такі зміни міометрію виникають при:



  1. рубцях на матці після різноманітних операцій (кесарський розтин, вилущення міоматозних вузлів, операція при позаматковій вагітності з видаленням інтерстиціальної частини труби, перфорація при внутрішньоматковому втручанні);

  2. пошкодження матки при абортах, особливо кримінальних і тих, що часто повторюються;

  3. інфантилізмі і аномаліях розвитку статевих органів, які характеризуються недостатнім розвитком міометрію;

  4. запальні захворювання матки і придатків;

  5. багатонародженні (більше 5 пологів в анамнезі);

  6. багатоводді, багатоплідді;

  7. прирощенні і передлежанні плаценти;

  8. деструюючому міхуровому занеску.

В теперішній час більшість акушер-гінекологів визнають значення обох етіологічних моментів виникнення розривів. Особливо часто розриви матки виникають при одночасному існуванні патологічних змін в стінці матки і яких-небуть перешкод для вигнання плода.

Загроза розриву матки- це такий стан, коли ні розриву матки, ні надривів міометрія ще не відбулось. Клінічна картина такого стану найбільш виражена при механічній перешкоді до вигнання плода і дещо менше- при патологічних змінах стінки матки.

Найбільш типову клінічну картину спостерігають при так званому бандлевському розриві матки, тобто при наявності перешкод для народження плода (загроза розриву, розрив, який почався, розрив, який відбувся).

Клінічна картина загрози розриву матки характеризується появою слідуючих симптомів:



  1. інтенсивна пологова діяльність (перейми стають сильними і різко болісними);

  2. матка витягнута в довжину, дно її відхилено в сторону від середньої лінії, круглі зв'язки напружені і болісні;

  3. контракційне кільце розміщене високо (на рівні пупка), і косо, мтка набуває вигляду піскового годинника;

  4. нижній сегмент матки різко перерозтягнутий і витончений. При пальпації нижнього сегменту визначається напруження його і різка болючість, в результаті чого не вдається визначити передлеглу частину плода;

  5. з'являться вип'ячування і припухлість над лоном внаслідок набряку передміхурової клітковини. Ознака Вастена позитивна;

  6. спостерігається затруднення мимовільного сечовипускання внаслідок стискання сечового міхура чи уретри між голівкою і кістками тазу;

  7. часто відмічається мимовільна і безрезультатна потужна діяльність при голівці плода, яка високо стоїть;

  8. поведінка роділлі неспокійна.

Якщо своєчасно не буде надана необхідна допомога, та загроза розриву матки перейде в розрив, який розпочався.

Клініка розриву матки, який розпочвся характеризується тим, що до вище перерахованих симптомів додаються симптоми, викликані надривом ендометрію.

Перейми набувають судомного характеру. З'являються сукровичні чи кров'янисті виділення з піхви, в сечі- домішки крові. Погіршується стан плода (часте чи рідке серцебиття, підвищення рухової активності лода, відходження меконію при головних передлежаннях, деколи внутрішньоутробна смерть плода). Роділля збуджена, скаржиться на сильні болі, які не припиняються, відчуття страху, боязнь смерті. Часто відмічається порушення ритму перейм, загальна слабкість, запаморочення. При відсутності негайної допомоги відбувається розив матки.

Розрив, який бідбувся, може бути повним і неповним.

Повний розрив матки- розрив всіх трьох стінок матки; частіше відбувається в тілі матки.

Неповний розрив матки- це розрив слизового і м'язового шару матки зі збереженям цілісності серозногопокриву матки; частіше відбувається в нижньому сегменті матки.

Клініка розриву матки, який відбувся, за визначенням Гентера, характерзується наступанням зловісної тиші в пологовій залі після багатогодинних криків і неспокійної поведінки роділлі.

В момент розриву матки роділлі відчувають сильний ріжучий біль, деякі відчувають, що щось лопнуло, розірвалось.

Пологова діяльність одразу ж припиняється. Роділля стає апатичною, перетає кричати. Однчасно з пригніченням стану бліднішають шкірні покриви, нарстає прискорення пульсу, падає його наповненя і артеріальнй тиск, з'являється холодний піт, тобто розвивається типова картина шоку. Шок зумовлений спочатку різким перитонеальним інсультом в зв'язку з раптовою зміною внутрішньочеревного тиску, а в подальшому він ускладнюється кровотечою.

При розриві матки, який відбувся, відбувається зміна форми живота, зникає напруження черевної стінки, зникають контракційне кільце і напруження круглих зв'язок. Плід повістю чи частково виходить в черевну порожину,і тому при пальпації частини плода повністю чітко визначаються безпосередньо під черевною стінкою. Серцебиття плода зникає. Зовнішня кровотеча звичайно буває несильною, так як кров виливається в черевну порожнину, а при неповному розриві утворюються гематома в навколоматковій клітковині.

Описана картина змінюється в залежності від локалізації, розмірів і характеру розриву. Бувають випадки, коли перейми припиняються не одразу, а поступово слабкішають, пульс раптово частить, стає м'яким, легко стискуваним.

Наявність одного чи двох симптомів, які чітко виражені на тлі інших нечітких ознак, може допомогти розпізнати це важке ускладнення пологів.

Це слідуючі ознаки:


  1. подразнення очеревини, яке характеризується болісністю при пальпації і самостійним болем в животі, здуттям живота, появою гикавки, нудоти, блювоти;

  2. відчуття ,,хрусту снігу'' при пальпації передньої черевної стінки;

  3. наростаюча гематома, яка визначається у вигляді м'якої пухлини, яка розміщена поряд з маткою і розповсюджується вгору вздовж бокової стінки тазу;

  4. раптова блідість шкірних покривів, частий пульс, знесилення при ясній свідомості;

  5. рухомість до цього фіксованої у вході в малий таз передлеглої голівки;

  6. раптова поява кровотечі після припинення пологової діяльності;

  7. відсутність серцебиття плода;

  8. пальпація плода чи його частин безпосередньо під черевною стінкою.

Увипадку незрозумілих випадків, при підозрі на розрив матки, а також після плодоруйнівних операцій з приводу загрози розриву матки необхідно провести ручне обстеження порожнини матки, а шийку матки оглянути за допомогою дзеркал.

Стан рубця на матці, його повноцінність, слід визначати вчасно, оскільки у вагітних і роділь з рубцем на матці яскрава картина загрози розриву матки і розриву, який розпочався відсутня.

Рубець на матці вважають неповноцінним, якщо:


  • попередній кесарський розтин був виконаний менше року тому;

  • в післяопераційному періоді була лихоманка;

  • рубець загоювався шляхом вторинного натягу;

  • розріз на матці був корпоральним;

  • плацента розміщена в ділянці рубця;

  • під час даної вагітності відмічались болі в животі чи кров'янисті виділення з піхви задовго до початку пологів;

  • визначається болісність рубця при його пальпації чи рухах плода;

  • шкіра в ділянці рубця зпаяна з підлеглими тканинами передньої черевної стінки;

  • при пальпації чи при УЗД рубця визначається його стоншення чи, або, ніші.

При виявленні симптомів загрози розриву матки необхідно негайно припинити пологову діяльність-дати глибокий наркоз. Легше за все це досягяється інгаляцією фторотану в суміші з киснем.

Якщо голівка знаходиться у вході до малого тазу, показано пологорозрішення шляхом проведення операції кесарського розтину; якщо ж голівка знаходиться в порожнині малого тазу, то показана плодоруйнівна операція. Поворот плода на ніжку, екстракція плода за тазовий кінець і накладення акушерських щипців протипоказані, так як вони можуть призвести до розриву матки. Після видалення плода і дитячого місця необхідно ручне обстеження порожнини матки.

При розриві матки, який розпочався показано негайний череворозтин. Чим менше пройде часу від початку розриву до операції, тим краще її безпосередні результати. Якщо операція проведена в перші 2 години, смертність складає 29%, а якщо пізніше, то вона досягає 42%.

Під час операції з черевної порожнини видаляють плід, плдаценту і кров, яка вилилась.

Об'єм операції залежить від загального стану жінки, характеру розриву і інфікування матки. При важкому загальному стані жінки, а також при лінійних, недавно відбувшихся невеликих розривах матки у молодих жінок при відсутності інфікування проводять зашивання розривів після освіжовування країв рани. У всіх інших випадках виконують операцію надпіхвової ампутації матки чи екстирпацію матки. По закінченні операції показана ретельна ревізія органів черевної порожнини.

До початку операції, під час і після її закінчення проводять боротьбу з шоком і крововтратою згідно загальноприйнятих принципів, корекцію гемокоагуляції, починають антибактеріальну терапію.

У випадках, коли діагноз розриву, який відбувся під час пологів не встановлюють, якщо роділля не гине від кровотечі, то в найближчу добу розвиваються симптоми, які характерні для розлитого перитоніту. Стан роділлі стає важким, риси обличчя загострюються, очі западають. Язик сухий, обкладений нальотом. Пульс частий, слабкий. Скарги на болі, черевна стінка напружена, різко болісна. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Наростають явища парезу кишківника, нудота, гикавка, блювота. При встановленні діагнозу показано негайний череворозтин, екстирпація матки і дренування черевної порожнини.

При розривах матки черевну порожнину розкривають розрізом по середній лінії від лона до пупка. Для кращого доступу рекомендується продовжувати розріз вище пупка, обходячи його зліва. Якщо плід знаходиться в черевній порожнині, то його вивільняють, потім і відділившу плаценту. Матку захоплюють рукою, яка обгорнена марлевою салфеткою, і виводять в рану. Оглядають її і встановлюють розміри і характер розриву для вирішення питання про об'єм операції.

При неповному розриві матки повного гемостазу досягають таким чином, якщо під очеревним покривом матки є гематома, неохідно розсікти очеревину, видалити рідку кров, згортки і лігувати пошкоджені судини. В тих випадках, коли розрив розміщений по ребру матки і утворилась гематома в параметрії, деколи доводиться йти на перев'язку маткової артерії біля місця її відходження від внутрішньої клубової артерії чи навіть на перев'язку останньої.

Після досягнення повного гемостазу ножицями чи скалпелем висікають розмізчені краї рани, підрівнюють їх чи вісікають рештки старого рубця. Це необхідно для того, щоб правильно з'єднати краї рани маткової стінки і забезпечити хороше її загоєння. Рану зашивають окремими швами в два поверхи по тій же методиці, що застосовується при кесарському розтині. Перитонізацію проводять накладенням безперервного шва. Деколи для перитонізації можна використовувати очеревину міхурово-маткової складки чи круглу зв'язку. Черевну порожнину пошарово осушують і передню черевну стінку зашивають, залишивши дренажі. Виконують задню кольпотомію і виводять ще один дренаж.



Розриви шийки матки

Розриви шийки матки при пологах зустрічаються досить часто. За даними різних клінік приблизна частота коливається від 3-60%, причому у першонароджуючих вони зустрічаються набагато частіше, ніж у повторнонароджуючих.

Серед причин розривів матки виділяють:


  1. зміни шийки матки запального характеру, рубцеві зміни;

  2. ригідність шийки матки у вікових першонароджуючих;

  3. надмірне розтяжіння шийки матки при великому плоді, розгинальних передлежаннях голівки;

  4. швидкі і стрімкі пологи;

  5. тривалі пологи при передчасному відходженні навколоплідних вод;

  6. тривалі защемлення шийки матки між голівкою і кістками таза;

  7. оперативні пологи- щипці вакуую-екстракція плода, поворот плода на ніжку, вилучення плода за тазовий кінець, ручне відділення плаценти і виділення посліду;

  8. плодоруйнівні операції;

  9. нераціональне ведення Ііперіода пологів, рпння потужна діяльність.



Класифікація розривів шийки матки

В залежості від глибини розриви шийки поділяють на 3 ступені:

1 ступінь: розриви шийки матки з одного чи двох боків не більше 2 см;

2 ступінь: розриви більше 2 см, але не доходять до склепінь піхви;

3 ступінь:

розриви, які досягають склепіння чи переходять на нього.
При перших пологах практично у всіх випадках відбуваються поверхневі надриви (до 1 см) шийки матки, внаслідок чого зовнішній зів в подальшому набуває щілиноподібного вигляду.

Клініка розриву шийки матки характеризується кровотечою з пологових шляхів, яка виникає в основному після народження плода і посліду при добре скороченій матці. Кровотеча може бути від незначної до профузної, кров, яка витікає при цьому має яскравочервоний колір.

Деколи кровотеча відсутня та не завжди пропорційна ступеню розриву, її інтенсивність залежить від калібру пошкоджених кровоносних судин, наявності чи відсутності тромбу в ньому.

Щоб діагностувати розрив шийки матки після пологів слід провести огляд шийки матки за допомогою дзеркал. Цей огляд обов'язковий у всіх породіль.

Огляд шийки матки після пологів проводять при гарному освітленні в малій операційній в асептичних умовах. Шийку матки оголюють за допомогою дзеркал, захоплюють вікончастими затискачами спочатку за передню губу, потім, перекладаючи і розтягуючи краї, оглядають шийку матки на всьому протязі через кожні 2 см.

Увипадку виявлення розриву, шийку матки необхідно ушити шляхом накладання однорядного шва синтетичною чи кетгутовою ниткою. Шви накладають через всі шари шийки матки з боку піхви, починаючи від верхнього краю розриву у напрямку до зовнішнього зіву, причому першу (провізорну) лігатуру накладають дещо вище місця розриву.

Відновлення анатомічної цілісності шийки матки після пологів можна проводити шляхом накладання двухрядних швів за методом Єльцова-Стрілкова (1975) для зашивання матки при кесарському розтині, а також можна використовувати ,,відстрочені'' шви. Їх накладають через 6-24-48 годин після пологів, попередньо відсікши некротизовані тканини. Цю методику можна використовувати у випадку відсутності інших розривів та кровотечі.

При виявленні травми шийку матки захоплюють роздільно вікончастими затискачами на відстані- 1,5-2 см від країв розриву і розводять краї в протилежні сторони. Це забезпечує добрий огляд рани і робить її доступною для зашивання.

Враховуючи, що різані рани загоюються краще, ніж рвані, висікають ножицями розмізчені та некротизовані тканини на всьому протязі від зовнішнього зіву шийки матки до верхнього кута розриву. При двухрядних швах перший ряд на розрив шийки матки – слизово-м'язовий. Його метою являється відновлення анатомії цервікального каналу. Накладають окремі шви хромованим кетгутом, починаючи з верхнього кута розриву у напрямку до зовнішнього зіву шийки матки. При цьому слизову оболонку захоплюють всю, а м'зевий шар- до половини загальної товщини шийки матки.

Перший шов накладають на 1 см вище кута розриву, враховуючи, що з боку цервікального каналу кут розриву може бути вище, ніж з боку шийки матки, зверненої в просвіт піхви, і судини, які скоротились, можуть не попасти в шов, якщо він накладений на рівні вершини розриву. Відстань між швами не перевищує 0,7-1 см. Важливим моментом являється те, що лігатуру проводять з боку слизової оболонки цервікального каналу. Тому вузли швів після зав'язування і зрізання лігатур звернені в просвіт сформованого цервікального каналу.

При зав'язуванні лігатури необхідно досягнути щільного і правильного співставлення країв рани, особливо в ділянці зовнішнього зіву. Недостатнє затягування лігатур може в подальшому стати причиною розходження швів, а надмірне затягування- порушення живлення тканин, їх некротизації і також розходження швів.

Метою накладення другого ряду швів являється формування піхвової частини шийки матки. З гемостатичною метою перший шов накладають на 0,5 см вище кута розриву. При цьому лігатуру проводять з боку піхвової поверхні шийки матки, захоплюючи ту половину всієї її товщини, яка залишилась.

Відстань між швами також не повинна бути більшою, ніж 0,7-1 см. При цьому другий ряд швів потрібно намагатись накласти між першими швами, а не над ними, забезпечуючи тим самим більш щільне дотикання раньових поверхней і оптимальне кровопостачаннят тканин, що також створює умови для гарного загоєння тканин рани. Особливу увагу необхідно приділяти співставленню країв розриву в ділянці зовнішнього зіву.

Післяпологовий період потрібно вести як і у здорових породіль, так як спеціального догляду за шийкою матки не потребується.

Деякі розриви можуть залишатися непоміченими і незашитими. В цих випадках вони інфікуються, утворюється післяпологова виразка, яка може бути причиною висхідної інфекції. При вторинному загоєнні незашитої шийки матки утворюються грубі рубці, які призводять до деформації шийки матки і утворення ектропіона. В подальшому відбувається виразкування ектропіона і розвивається ендоцервіцит.

Умови для загоєння рани більш сприятливі при накладенні первинно відстрочених швів, оскільки немає значних кров'янистих виділень, шийка матки вже частково сформована, що дозволяє легше співставити краї розриву і сприяє більш довершеному загоєнню.



Розриви промежини та піхви

Розриви промежини та піхви є найбільш частим видом акушерського травматизму і зустрічаються в 7-15% всіх пологів, причому у впершонароджуючих вони спостерігаються в 2-3 рази частіше, ніж у повторнонароджуючих.

Серед причин розривів промежинивиділяють:



  1. неправильне надання акушерської допомоги- передчасне розгинання і прорізування голівки;

  2. швидкі і стрімкі пологи;

  3. великий плід;

  4. оперативне пологорозрішення (акшерські щипці, вакуум-екстракція);

  5. ригідність тканин у впершонароджуючих старше 30 років, рубці, які залишились після попередніх пологів, а також висока промежина;

  6. анатомічно вузький таз, особливо плоскорахітичний, при якому відбувається швидке прорізування голівки, і інфантильний, при якому спостерігається вузький лонний кут;

  7. прорізування голівки великим розміром при розгинальних передлежаннях: передньоголовному, лобному, лицевому.

Розриви промежини розділяють на самовільні та насильницькі. До самовільних належать розриви, які виникають внаслідок нераціонального ведення пологів (акушерська ,,агресія'') або в зв'язку з пологорозрішуючими операціями.

Розрив промежини може починатись з задньої чи бокової стінок піхви, але частіше починається з задньої спайки з послідуючим переходом на промежину і задню стінку піхви.

Розриву промежани передують ознаки загрози розриву промежини: значне вип'ячування промежини, її ціаноз, набряк, збліднення. Поява цих ознак пов'язана з стисненням вен і затрудненням лімфатичного і венозного відтоку, а потім з ішемізацією тканин внаслідок стиснення артерій. Шкіра промежини стає блискучою, на ній з'являються незначні тріщини, і відбувається розрив промежини.

При появі ознак загроз зриву промежини потрібно провести або серединний (перінеотомія), або боковий її розріз (епізіотомія), оскількт різані краї рани загоюються краще, ніж розірвані.

Розриви піхви частіше всього можуть бути продовженням розриву промежини, але можуть бути і ізольованими. Тому стінки піхви повинні бути оглянуті навіть при незначній кровотечі і обов'язково зашиті. Деколи розриви іхви можуть бути глибокими і проникати до навколопіхвової і навіть навколоматкової клітковини. Зашивання таких розривів технічно складне і потребує гарногознання анатомії. При таких глибоких розривах можуть утворитись гематоми, можливе їх інфікування.

Виділяють 4 ступені розривів промежини:

І ступінь- порушується цілісність лише задньої спайки;

ІІ ступінь- порушується цілісність шкіри промежини, стінки піхви і м'язів тазового дна, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки;

ІІІ ступінь- крім вище перерахованих утворень відбувається розрив зовнішнього сфінктера прямої кишки;

ІV ступінь- крім вище перерахованих утворень відбувається розрив передньої стінки прямої кишки.

Рідкісною формою розриву промежини є її центральний розрив. В цих випадках ні задня спайка, ні зовнішній сфінктер прямої кишки не порушені, а рвуться тканини, які знаходяться між цими утвореннями. В результаті плід народжується через утворений отвір, а не через статеву щілину.

Під час пологів при розривах промежини в більшості випадків виникає помірна кровотеча, але при ІІІ і ІV ступенях рзриву і особливо при варикозному розширенні вен вульви і піхви кровотеча може бути профузною.

Крім цього, розриви промежини легко інфікуються і можуть стати джерелом розвитку післяпологових септичних захворювань.

Технічно неправильне відновлення цілісності промежини сприяє в подальшому розвитку опущень і випадінь жіночих статевих органів, а при ІІІ і ІV ступенях розриву можуть розвинутись нетримання газів і калу або утворитись піхвово-прямокишкова нориця.

Лікування розривів промежини полягає у відновленні анатомічних взаємостосунків тканин за допомогою швів.

Зашивання розривів промежини виконують після народження посліду і огляду (а при необхідності і зашиваня) шийки матки і стінок піхви. Зашивання виконують в умовах операційної при збереженні всіх правил асептики і антисептики. Підготовку операційного поля і рук хірурга і асистентів виконують по прийнятим в хірургії правилам.

При І і ІІ ступені розриву зашивання проводять частіше під місцевою інфільтраційною чи пудендальною анестезією новокаїном, при ІІІ і ІV ступенях показано загальне знебоювання.

При розриві І ступеню розрив промежини оголюють. На верхній кут рани накладають кетгутовий шов, кінці ниток захоплюють затискачем і відтягують догори. Накладають затискачі на краї рани в ділянці переходу слизової оболонки піхви на шкіру промежини.

Рану розкривають, висушують тампонами і оглядають, розмізчені ділянки країв рани висікають.

Потім на відстані 1 см один від одного накладають окремі кетгутові шви на стінку піхви, починаючи з кута розриву. При цьому голку необхідно проводити під всією раньовою поверхнею, так як в протилежному випадку будуть залишатись простори, де накопичується кров, яка заважає загоєнню. Краї шкірної рани з'єднують підшкірним косметичним кетгутовим швом, в рідкісних випадках- окремими шовковими швами. Лінію швів обробляють йодом чи йодонатом.

При розриві промежини ІІ ступеню спочатку накладають кетгутовий шов на верхній кут розриву стінки піхви. Потім декількома окремими швами (погружними, тобто, накладеними без захоплювання слизової оболонки) з'єднують розірвані м'язи промежини. Далі зашивання проводять так само, як при розриві І ступеню.

За кордоном виконується методика пошарового зашивання рани промежини шляхом накладення безперервного кетгутового шва. З цією метою використовують хромований кетгут на атравматичних голках.

Зашивання рани промежини можна проводити пометоду Шуте (накладенням швів у вигляді вісімки).

Зашивання виконують нехромованим кетгутом. Шви накладають зверху вниз на відстані 1 см один від одного. Завдяки методиці накладення швів по Шуте, в тощі промежини не утворюється вузлів і всі шари щільно дотикаються. При накладенні швів по Шуте вузли на промежині відпадають самостійно.

Зашивання розриву ІІІ ступеню є відповідальною операцією, яка потребує точного орієнтування і високої оперативної техніки. Тому вона повинна виконуватись досвідченим хірургом. Спочатку вона повинна виконуватись так: відшукують кінці розірваного сфінктера прямої кишки і зшивають їх. Далі рану промежини зашивають в тому ж порядку, що і при розривах промежини ІІ ступеню.

Зашивання розриву промежини ІV ступеню починають з зашивання стінки прямої кишки окремими синтетичними швами з захоплюванням слизового і м'язового шарів кишки і зав'язуванням лігатур в просвіті кишки. Потім відшукують кінці розірваного сфінктера прямої кишки і зшивають їх кетгутом. Далі накладають шви в тому ж порядку, що і при розривах промежини ІІ ступеню.

В післяопераційному періоді поверхня швів повинна утримуватись в чистоті, але ділянку швів не обмивають, а обережно осушують стерильними тампонами і обробляють міцним розчином калію перманганату чи йодною настійкою. Туалет промежини виконують після кожного акту сечовипускання чи дефекації.

При розривах промежини ІІ-ІІ ступенів, якщо не було стула, на з-й день породіллі призначають проносний засіб. При набряку в ділянці швів призначають міхур з льодом чи фізіолікування (терапевтичний лазер, ультразвук).

При розривах ІІІ-ІV ступенів протягом перших днів породіллі дають рідку їжу (бульйон, сире яйце, чай, соки), призначають антибактеріальну терапію і вазелінове масло. Проносний засіб дають на 6-й день пуерперію, після чого знімають шви з шкіри промежини.

Гематоми зовнішніх статевих органів і піхви виникають під час пологів внаслідок тривалого чи швидкого періоду вигнання плода чи при вивільненні голівки плода за допомогою акшерських щипців. Під впливом травми відбувається розтягнення і розрив судин в глибині м'яких тканин, поверхня яких залишається неушкодженою. Кров, яка виливається із ушкоджених судин, накопичується в тканинах і підшкірній клітковині, утворюється гематома, розміри якої можуть переважати такі голівки новонародженого.

Клінічна картина характеризується появою синьо-багрової пухлини в ділянці зовнішніх статевих органів чи піхви, вхід у неї розміщений ексцентрично. Навіть невеликі гематоми можуть викликати відчуття дискомфорту (відчуття тиску, розпирання) і різкий біль. При великих чи прогресуючих гематомах розвивається картина геморагічного шоку. Гематоми можуть розповсюджуватись вверх на клітковину малого тазу.

Розпізнають гематоми при огляді зовнішніх статевих органів і піхви, а також при дворучному піхвовому обстеженні.

Тактика лікаря при невеликих непрогресуючих гематомах повинна бути вичікувальною, оскільки такі гематоми можуть розсмоктуватись.

Можливе нагноювання гематом. При прогресуванні гематоми- хірургічна зупинка кровотечі, деколи не вдається обійтись без лапаротомії.

Прогресуючі гематоми і гематоми розмірами більші, ніж 4-5 см в дфаметрі підлягають розкриттю з метою лігування судини, видалення згортків крові і ушивання рани. При наявності ознак інфікування зашивання рани протипоказано.

Виворіт матки виникає при неправильному веденні післяпологового періоду., внаслідок слабкості зв'язкового апарату матки. Виворіт матки може бути повним і частковим. Завжди супроводжується розвитком больового шоку. Діагностика не затруднена.

Лікування вивороту матки полягає в негайному проведенні протишокових заходів та вправленні вивернутої матки під глибоким наркозом.

Розтягнення і розриви зчленувань таза

У деяких вагітних зустрічається надмірно розм'ягшення зічленінь таза (сімфізіт, сімфізопатія). При пологах великим плодом чи переношеним плодом, пологорозрішуючих операціях зчленування починають розтягуватись, лонні кістки відходять одне від одного на значну відстань (більше 0,5 см). При розриві лонного зчленування може бути зміщення лонних кісток, ушкодження сечового міхура, сечівника, клітора. При цьому розтягуються і крижово-здухвинні зчленування. В суглобах утворюються крововиливи, в подальшому може бути запальний процес.

Клінічно ці ускладження викликають появу болю після пологів, який підсилюється при розведенні ніг і ходьбі, порушується хода. Можуть з'явитись ознаки запалення в ділянці травми- гіперемія шкіри, набряк оточуючих тканин.

Розпізнають пошкодження зчленувань таза при огляді і пальпації ділянки лонного зчленування і за допомогою рентгенографії.

Лікування може бути консервативним (спокій, туге бинтування таза, корсети). При розриві лонного зчленування чи значному розходженні кісток таза потрібне хірургічне втручання.
Сечостатеві і кишкові нориці

Утворення сечостатевих і кишково-статевих нориць після пологів пов'язано з неправильним веденням останніх, особливо при вузькому тазі. Нориці не є небезпечними для життя жінки, але являються важкимдефектом і приводять до інвалідності. Нориці утворюються внаслідок тривалого стояння голівки плода в одній площині (більше 2 годин), внаслідок чого відбуваються порушення кровообігу в оточуючих тканинах з наступним некрозом. Утворення нориць відбувається на 6-7 й день після пологів, після виписки породіллі з пологовогобудинку. Нориці можуть утворитись при загоєнні зашитих травм промежини вториннимнатягом, при пораненні сечового міхура і кишківника під час лапаротомії.

Основним клінічним проявом нориць є або виділення сечі через піхву поза актом сечовипускання, або виділення газів і рідкого калу, що супроводжується завжди місцевою запальною реакцією у піхві.

Діагностують сечостатеві нориці шляхом огляду піхви і шийки матки за допомогою дзеркал і цистоскопії, кишково-статеві- також при огляді піхви за допомогою дзеркал, пальцевого ректального дослідження і при ректоскопії і ірігоскопії, кольоровій і рентгенівській фістулографії.

Мілкі піхвово-прямокишкові нориці можуть закритись самі при дотриманні відповідної дієти і гігієни. При незакрившихся сечостатевих і кишково-статевих норицях необхідні пластичні операції, які являються досить тривалими і можуть бути виконані не раніше, ніж через 4-6 місяців після пологів.
V. План організації заняття.

Організаційно-методична частина- 2% навчального часу.

Мотивація теми- 3% навчального часу.\

Контроль вихідного рівня знань- 20%.

Оцінка значнь студентів- 15%.

Узагальнення викладача, завдання додому- 55.


VІ. Основні етапи заняття.

А- Підготовчий етап- мотивація теми, контроль вихідного рівня засвоєння матеріалу, основних і базових знань, завдання для самостійної роботи.

Б- Основний етап- самостійна робота студентів під контролем викладача.

Надаються для самостійної роботи завдвння на основнову етапі заняття.



В- Заключний етап- контроль кінцевого рівня засвоєння матеріалу на основі розв'язування ситуаційних задач, оцінки усних виступів студентів про виконану роботу. Узагальнення викладачем, оцінка роботи студентів, завдання додому.
Контрольні запитання для оцінки кінцевого рівня знань

  1. Що називається розривом матки?

  2. Які бувають розриви матки?

  3. Які причини розривів матки?

  4. Яка теорія розривів матки по Вербову?

  5. Що таке загроза розриву матки?

  6. Яка клінічна картина загрози розриву матки?

  7. Що характерно для розриву матки, який починається?

  8. Яким може бути розрив матки, який здійснився?

  9. Що таке повний розрив матки?

  10. Які прояви розриву матки, який відбувся?

  11. Що таке неповний розрив матки?

  12. Які ознаки допомагають розпізнати розрив матки, який здійснився?

  13. Коли необхідно провести ручне обстеження порожнини матки?

  14. Коли необхідно оцінювати стан рубця на матці?

  15. В яких випадках рубець на матці вважають неповноцінним?

  16. Як проводити пологорозрішення при загрозі розриву матки?

  17. Що необхідно робити при розриві матки, який розпочався і розриві матки, який відбувся?

  18. Який об'єм оперативного втручання при розриві матки, який розпочався і розриві матки, який відбувся?

  19. Які ще заходи слід провести при розриві матки?

  20. Яка техніка операцій, які виконуються при розриві матки?

  21. Якими методами досягають повного гемостазу?

  22. Яка техніка зашивання розриву матки?

  23. Які причини розривів шийки матки?

  24. Яка класифікація розривів шийки матки?

  25. Яка клініка розриву шийки матки?

  26. Чи завжди буває кровотеча при розриві шийки матки?

  27. Як діагностуюють розрив шийки матки?

  28. Як виконують огляд шийки матки після пологів?

  29. Яка методика відновлення шийки матки при її розриві?

  30. Що таке ,,відстрочені'' шви?

  31. Що виконують при виявленні розриву шийки матки після пологів:

  32. Навіщо проводять первинну хірургічну обробку країв рани?

  33. Як накладають перший ряд швів при двухрядних швах на розрив шийки матки?

  34. Де накладають перший шов?

  35. На що слід звернути увагу при зав'язуванні вузлів?

  36. Як накладають другий ряд вів?

  37. Як слід вести післяпологовий період?

  38. Які переваги накладання відстрочених швів?

  39. Які ускладнення можуть винкнути після зашивання розриву шийки матки?

  40. Які причини розривів промежини?

  41. Які бувають розриви промежини і як вони відбуваються?

  42. Які симптоми загрози розриву промежини, яка тактика лікря в даному випадку?

  43. Чи можуть бути ізольвані розриви піхви?

  44. Як класифікують розриви промежини по ступеням?

  45. Які ускладнення можуть бути при розривах промежин?

  46. В чому полягає лікування розривів промежини і як воно проводиться, в залежності від ступеню?

  47. Які причиниутворення гематом в післяпологовому періоді?

  48. Яка клінічна картина при гематомах?

  49. Якаактика лікаря при гематомах та вивороті матки?

  50. Які причини травм зчленувань тазу, клініка, методи лікування?

  51. Які причини утворення сечостатевих і кишково-статевих нориць, клініка, наслідки і методи лікування?



Ситуаційні задачі для оцінки кінцевого рівня знань

  1. В пологове відділення доставлено роділлю з переймами, які слідують одна за другою, жінка неспокійна, кричить, при огляді матка у вигляді ,, піскового годинника'', контракційне кільце розміщено косо, з статевих шляхів виділяються сурковичні виділення. Голівка плода притиснута до площини входу в малий таз, не балотує. Серцебиття плода ритмічне, до 140 в 1 хв. При вагінальному огляді шийка матки згладжена, пропускає 4,5 п.п. Мис не досяжний при довжині пальцій 11,5 см. Екзостозів та пухлин в малому тазі не виявлено. Передлежить голівка, стріловидний шов в правому косому розмірі. Таз розмірами: 25, 27, 31, 20.

Діагноз? Тактика лікаря.

Відповідь: І період пологів, загроза розриву матки Головне передлежання, І позиція, клінічновузький таз. Необхідно негайно припинити пологову діяльність шляхом інгаляційного наркозу та переглянути тактику пологорозрішення на користь оперативного (кесарського розтину).

  1. В приймальне відділення поступила вагітна на пологорозрішення Діагноз: ІІ вагітність, 37-38 тижнів

Рубець на матці після кес. розтину в 2008 році.

Однократне нетуге бвиття пуповиною навколо шиї плода (по УЗД).

Тактика пологорозрішення? Які необхідно провести методи дслідження для визначення повноцінності рубця?

Відповідь: Пологорозрішення провести шляхом операції кесарського розтину в плановому порядку після поведення ультразвукового дослідження для визначення спроможності рубця на матці.


  1. Під час перейм роділля вела себе неспокійно, кричала, раптово крик і перейми припинились. Об'єктивно: загальний стан середнього ступеню важкості, блідість шкірних покривів, тахікардія до 100 уд. за 1 хв., АТ 90/50 мм. рт. ст. Вагітна загальмована. ЧД 23 за 1 хв. При пальпації передньої черевної стінки частини плода визначаються безпосереднь під нею. Серцебиття плода не вислуховується.

Діагноз? Тактика лікаря.

Відповідь: Розрив матки, який відбувся. Необхідно терміново на фоні протишокової терапії перевезти жінку в операційну і виконати нижньосерединну лапаротомію та провести вилучення плода та екстирпацію матки з матковими трубами.

  1. В післяпологовому періоді після відділення і виділення плаценти у породіллі з пологових шляхів виділяється помірна кількість яскраво червоної крові. РS 82 за 1 хв. АТ 110/75 мм.рт.ст. Жінка скаржиться на загальну слабкість, сонливість. Дно матки на рівні пупка, матка щільна, безболісна при пальпації. Промежина ціла.

Діагноз? Що необхідно провести для уточнення діагнозу? Які види швів Ви знаєте?

Відповідь: Можливо, розрив піхви чи шийки матки Для уточнення діагнозу необхідно провести огляд пологових шляхів в дзеркалах. При виявленні розриву необхідно просушити дно рани і накласти шви кетгутом, прошиваючи дно рани. Шви бувають первинні і відстрочені.

  1. При пологах під час ІІ періоду роділля тужиться, перейми активні. З'явилась блідість шкіри промежини, виділяється тоненька цівочка яскраво червоної крові зі статевих шляхів, візуалізується незначне поверхневе розсічення шкіри промежини. Голівка врізується.

Діагноз? Яка тактика лікаря?

Відповідь:

Загроза розриву промежини. Необхідно місцево знеболити лідокаїном в аерозолі та зробити епізіотомію на висоті потуги, так як це попередить розрив промежини і забезпечить краще загоєння рани, оскільки края рани рівні при накладенні швів.



  1. При огляді статевих шляхів породіллі виявилось, що шийка матки на 3 годині має дефект розміром 2 см. Края розриву розмізчені.

Якого ступеню розрив шийки матки? Що необхідно виконати для відновлення її цілісності?

Відповідь: Розрив шийки матки І ступеню. Необхідно провести висічення розмізчених тканин для профілактики некрозу і нагноєння та накласти шви, починаючи зверху, на 1 см вищк краю розриву, щоб захопити в шов розірвану судину тканини шийки матки.

  1. Після пологів на другу добу жінка скаржиться на біль в ділянці лонного зчленування при ходьбі, розведенні в сторони ніг. При огляді шкіри лобка візуалізується припухлість, почервоніння, біль при пальпації.

Діагноз? Які додаткові методи обстеження необхідно призначити? Лікування?

Відповідь: Можливо, сімфізіт чи розходження кісток лобкового зчленування. Необхідно провести рентгенографію органів тазу та кісток, призначити консультацію травматолога. При підтвердженні діагнозу призначити ліжковий режим на щиті, туге бинтування тазу, знеболювання.

  1. Після пологів було діагностовано розрив промежини ІІІ ступеню. Жінці було виконано ушивання розриву під загальним знеболенням. Післяпологовий період ускладнився нагноєнням швів промежини та їх частковим розходженням. Були накладені вторині шви. Виписана додому на 14 день після пологів. Вдома жінка відчула, що при дефекації частина калу попала до піхви.

Діагноз? Тактика лікаря?

Піхвово-прямокишкова нориця. Необхідно направити жінку до проктолога для проведення реконструюючої операції по відновленню цілісності прямої кишки та піхви.



  1. Після затяжних пологів у впершонароджуючої жінки (28 годин) на другу добу після пологів з'явились водянисті виділення з піхви з запахом сечі. Температура 37,5 0С, болі внизу живота ниючого характеру, відчуття ,,ознобу''.

Діагноз? Тактика лікаря?

Відповідь: Сечопіхвова нориця. Необхідно провести катетеризацію постійним катетером сечового міхура та на фоні призначення антибактеріальної терапії перевести жінку в урологічне відділення для проведення реконструюючої операції по відновленню цілісності сечового міхура та піхви.

  1. У роділлі при огляді промежина висока, потужний період затяжний. Промежина зблідла, набрякла, Раптово утворився розрив посередині промежини, через який народилась голівка плода.

Діагноз? Тактика лікаря?

Відповідь: Центральний розрив промежини. Провести допомогу по вивільненню плічок плода. Після народження плода, надати загальний наркоз та провести ручне відділення плаценти, після чого провести огляд пологовий шляхів в дзеркалах та ушивання центрального розриву промежини, відновлюючи пошарово анатомічну відповідність тканин промежини.

Тестові задачі для оцінки кінцевого рівня знань

  1. Після пологів у породіллі розпочалась маткова кровотеча. Виділенння зі статевих шляхів значні, кров'янисті, зі згортками крові. Пульс 88 за 1 хв. АТ 110/60 мм. рт. ст. Дно матки на рівні пупка. Матка м'ягкуватої консистенції. При огляді плаценти візуалізується дефект на материнській поверхні розміром 2 Х 3 см. При огляді статевих шляхів дефектів і розривів не виявлено. Що необхідно виконати для зупинки кровотечі?

-ввести утеротонічні засоби;

-провести накладення затискачів по Бакшеєву;

-ввести тампон з ефіром в заднє склепіня піхви;

-*провести інструментальну ревізію стінок порожнини матки;



-провести ручне відділення та виділення посліду


  1. Після плодоруйнівної операції у роділлі розпочалась кровотеча зі статевих шляхів. Ознаки відділення плаценти негативні. Що слід виконати?

  • інструментальну ревізію стінок порожнини матки;

  • застосувати зовнішні прийоми відділення та виділення посліду;

  • ввести утеротонічні засоби;

-* провести ручне відділення та виділення посліду з послідуючим ручним обстеженням стінок порожнини матки;

  • провести епізіотомію.

  1. В післяпологовому періоді при огляді статевих шляхів в дзеркалах візуаллізується дефект шийки матки на 3 години розміром 2 см. Якого ступеню розрив шийки матки?

  • *І ступеню;

  • ІІ ступеню;

  • ІІІ ступеню;

  • ІV ступеню.

  1. Після проведення ручного обстеження стінок порожнини матки породіллі які їй необхідно призначити медикаменти для профілактики ускладнень в післяпологовому періоді?

  • утеротонічні засоби, кровозупинні;

  • * утеротонічні засоби, антибіотики, кровозупинні;

  • проносні засоби, дезінтоксикаційну терапію;

  • утеротонічні засоби, холод на них живота;

  • інфузійну терапію.

  1. При огляді шийки матки у породіллі візуалізується дефект у вигляді розриву, який переходить на склепіння піхви. Що необхідно провести?

  • ушивання розриву;

  • *ушивання розриву з послідуючим ручним обстеженням стінок порожнини матки;

  • ручне обстеження стінок порожнини матки;

  • накласти затискачі;

  • провести тампонування розриву.

  1. Породілля скаржиться на розпираючий біль та відчіття тиску в ділянці статевих шляхів, загальну слабкість. Об'ективно: загальний стан близький до задовільного. Шкіра блідорожева, РS 82 за 1 хв, АТ 100/50 мм. рт. ст. При огляді живота дно матки на 1 п.п. нижче пупка, матка щільної консистенції. Виділення кров'янисті , незначні. При огляді статевих шляхів вхід до піхви розташований ексцентрично, при огляді в дзеркалах на боковій стінці піхви візуалізується синьо-багрова пухлина, розмірами 4 х 5 см, болісна на дотик. Поверхня пухлини не ушкоджена. Діагноз? Тактика лікаря.

  • *гематома піхви, розкриття та дренування з послідуючою перев'язкою судини та ушиванням;

  • виворот матки, вправлення матки на фоні протишокової терапії під загальною анестезією;

  • доброякісна пухлина піхви, видалення пухлини з послідуючою гістологічноюдіагностикою;

  • розрив піхви, ушивання розриву під місцевою анестезією;

  • розрив промежини ІІІ ступеню, ушивання розриву під загальною анестезією.

  1. Після проведення ручного обстеження стінок порожнини матки та масажу матки на кулаці після вивільнення руки зі статевих шляхів жінки, лікар помітив, що частина внутрішньої поверхні матки звернена в бік промежини за виступає їз статевої щілини. Жінка кричить від болю, тахікардія, блідість шкірних покривів, АТ 90/60 мм. рт. ст. Діагноз? Тактика лікаря.

  • *виворот матки, протишокові засоби, загальний наркоз, вправити матку;

  • розрив матки, який відбувся, протишокові засоби, загальний наркоз, лапаротомія, видалення матки з трубами;

  • загроза розриву матки, наркоз для припинення пологової діяльності, лапаротомія, кесарський розтин;

  • розрив промежини, ушивання розриву під загальною анестезією;

  • розрив шийки матки, ушивання розриву під місцевою анестезією.

  1. Вагітна в першому періоді пологів. Перейми сильні, різко болісні. Жінка неспокійна, стогне, просить знеболюючі засоби. При огляді живота дно матки відхилено в правий бік від серединної лінії, круглі зв'язки напружені, болісні, контракційне кільце розміщене на рівні пупка, косо, матка у вигляді піскового годинника, при пальпації нижнього сегменту виникає різкий біль, передлегла частина контурується нечітко, над лоном визначається напруження, припухлість. Позитивний симптом Вастена. Жінка скаржиться, що у неї затруднене сечовипускання, з'явились потуги при стоянні голівки малим сегментом в породнині малого таза. Діагноз? Тактика лікаря.

  • *Загроза розриву матки, негайне припинення пологової діяльності- загальна анестезія, лапаротомія, кесарський розтин в ургентному порядку;

  • Розрив матки, який ропочався, негайна лапаротомія, кесарський розтин в ургентному порядку;

  • Розрив матки, який відбувся; негайна лапаротомія, вилучення плода, екстирпація матки з трубами;

  • Дискоординована пологова діяльність, необхідно призначити спазмолітики та покласти жінку на бік;

  • Крупний плід, провести кесарський розтин.

  1. При огляді пологових шляхів під час потуг, промежина значно вип'ячена, ціанотична, набрякла, з'явилось її збліднення. Шкіра промежини набула блискучого відтінку, з'явились незначні тріщини, з яких виділяється кров. Діагноз? Тактика лікаря.

  • *загроза розриву промежини, необхідно виконати епізіотомію під місцевою анестезією;

  • розрив промежини, слід провести ушивання розриву під місцевою анестезією;

  • клінічно вузький таз, слід провести лапаротомію, кесарський розтин;

  • притиснення сечового міхура, слід виконати катетеризацію сечового міхура?

  • Сечо-статева нориця, слід провести епізіотомію та епізіорафію після народження плода.

  1. При огляді статевих шляхів після пологів виявлено порушення цілісності шкіри промежини, стінки піхви і м'язів тазового дна, крім зовнішнього сфінктеру прямої кишки. Якого ступеню розрив промежини?

  • І ступеню

  • *ІІ ступеню;

  • ІІІ ступеню;

  • ІV ступеню.

  1. При огляді промежини після пологів візуалізується порушення цілісності шкіри промежини, стінки піхви, розрив сфінктера прямої кишки. Якого ступеню розрив промежини?

  • І ступеню;

  • ІІ ступеню;

  • *ІІІ ступеню;

  • ІV ступеню.

  1. При огляді післяпологовий шляхів виявлено розрив шкіри промежини, задньої стінки піхви, м'язів тазового дна, передньої стінки прямої кишки. Якого ступеню розрив промежини?

  • І ступеню;

  • ІІ ступеню;

  • ІІІ ступеню;

  • *ІV ступеню.

  1. При огляді пологових шляхів в дзеркалах виявлено, що на 3 години є розрив шийки матки, який має розміри більше 2 см, але не доходить до склепіння піхви. Який ступінь розриву шийки матки?

  • І ступеню;

  • *ІІ ступеню;

  • ІІІ ступеню.

  1. При огляді пологових шляхів виявлено, що на 2 години шийка матки має розрив, який переходить на бокове склепіння піхви. Якого ступеню розрив шийки матки?

  • І ступеню;

  • ІІ ступеню;

  • *ІІІ ступеню.

  1. Яка клініка розриву шийки матки?

  • особливих патогномонічних симптомів не існує;

  • *кровотеча з пологових шляхів, яка виникає після народження плода при добре скороченій матці;

  • кровотеча з пологових шляхів, яка виникає до народження плода;

  • кровотеча з пологових шляхів, яка виникає після народження плода при погано скороченій матці;

  • кровотечі немає, матка добре скорочується.

  1. Під час пологів жінка відчула різкий ріжучий біль. Пологова діяльність припинилась. Жінка апатична, перестала кричати, пульс частий, нитковидний, АТ 80/40 мм. рт. ст. Черевна стінка не непружена, контакційне кільце не пальпується, частини плода пальпуються безпосередньо під передньою черевною стінкою, серцебиття плода відсутнє, голівка плода рухлива, з пологових шляхів виділяються кров'янисті виділення. Діагноз? Тактика лікаря.

  • * розрив матки, який відбувся; негайна лапаротомія на фоні протишокової терапії з послідуючим вилученням плода та екстирпацією матки з трубами;

  • загроза розриву матки; негайний наркоз для припинення пологової діяльності , послідуюча лапаротомія, кесарський розтин;

  • розрив матки, який розпочався; негайна лапаротомія, кесарький розтин;

  • слабка пологова діяльність; пологопосилення;

  • антенатальна загибель плода; плодоруйнівна операція.

  1. Чи класифікують розриви промежини по ступеням?

  • *ні, лише на ізольовані та неізольовані;

  • так, на І, ІІ, ІІІ ступенів;

  • так, на І, ІІ, ІІІ, ІV ступенів;

  • ніяк не класифікують.

VІІ. Методичне забезпечення та оснащення: муляж жінки, плід, набір хірургічних інструментів, посібник до практичних занять з акушерства, шовний матеріал, задачі, тести, контрольні запитання, таблиці, мультимедійна програма за темою для візуального перегляду.

Місце проведення заняття: навчальна кімната, пологова зала, відділення патології вагітних, операційний блок.

VІІІ. Завдання для позааудиторної роботи: зробити таблицю на тему «Види оперативного лікування при різних видах пологового травматизма».

ІХ. Рекомендована література:



  1. Айламазян Е.К. Акушерство. Підручник для студентів мед. вузів. – СПб: Спеціальна література, 2005.

  2. Артамонов В.С., Богдашкін М.Г., Венцківський Б.М. Акушерство, Харків: Основа.- 2000.

  3. Акунц К.Б. Атлас з акушерства.- М., 1998.

  4. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство.- К.: Здоров`я, 2000.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка