Методичні рекомендації для викладачів з проведення лекцій для лікарів-інтернів спеціальності «інфекційні хвороби»




Сторінка1/18
Дата конвертації14.04.2016
Розмір4.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ З ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙ ДЛЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ»

СУМИ

Видавництво СумДУ

2009

Методичні рекомендації для викладачів з проведення лекцій для лікарів-інтернів спеціальності «Інфекційні хвороби» / Укладачі: М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна. - Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 288 с.

Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології

Тема. Організація інфекційної служби. Основи законодавства про охорону здоров'я
1 Кількість годин - 2.
2 Актуальність теми: знання законів України, наказів МОЗ та інших нормативних документів, що регулюють роботу інфекційної служби допомагає організувати роботу інфекційної служби і основні напрями в боротьбі з інфекційними хворобами.
3 Навчальна мета: ознайомити лікарів з основами законодавства України про охорону здоров’я, директивними документи, які визначають діяльність органів і закладів охорони здоров’я, включаючи діяльність лікаря-інфекціоніста, принципами проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання населення. Навчити застосуванню принципів біоетики та доказової медицини в роботі лікаря-інфекціоніста.
4 Матеріали та оснащення: мультимедійний проектор, накази що регламентують роботу лікаря-інфекціоніста, закони України, конституція.
5 Організаційна структура лекції



п/п

Основні етапи лекції

Тривалість

(хв)

1

Підготовчий етап:

  1. Організація лекції.

Функція – налаштування на продуктивну працю, усунення відволікаючих факторів.

Зміст – привітання, облік присутніх,

запитання щодо готовності до співпраці.


  1. Постановка навчальної мети.

Функція – конкретизація майбутньої роботи.

Зміст – доведення до групи навчальної мети



5


2

Основний етап:

1 Загальні положення.

2 Права та обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я.

3 Основи організації охорони здоров'я.

4 Органи охорони здоров'я.

5 Заклади охорони здоров'я.

6 Наукове забезпечення охорони здоров'я.

7 Участь громадськості в охороні здоров'я.



65



3

Заключний етап:

  1. Контроль рівня професійних знань.

Функція – визначення рівня засвоєних знань.

Зміст – індивідуальний контроль.



  1. Підведення підсумків лекції.

Функція – розкриття змісту помилок.

Зміст – аналіз типових помилок.



  1. Домашнє завдання з переліком

тематичної і навчальної літератури.

Функція – довести напрямок самостійної роботи.

Зміст – тема наступної лекції, рекомендована до неї література.


10


6 Реферат (тези) лекції за планом

ВСТУП


Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, вирішення екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ



  • Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

  • Стаття 2. Міжнародні договори України в галузі охорони здоров'я Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону здоров'я, то застосовуються правила міжнародного договору.

  • Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я. У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення: здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;

  • охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя;

  • заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників;

  • медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів.

  • Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:

  • визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

  • дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;

  • гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

  • рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;

  • відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

  • орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;

  • попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

  • багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

  • децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.

  • Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

  • ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У ГАЛУЗI ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Стаття 6. Право на охорону здоров'я

  • Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, які є необхідними для підтримання здоров'я людини; б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я; ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

  • з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я; и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я; й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина. Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.

  • Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

  • Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров'я

  • Держава згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; в) подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

  • Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я

  • Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

  • Стаття 10. Обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я

  • Громадяни України зобов'язані: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; в) подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їх життя і здоров'я стані; г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

  • ОСНОВИ ОРГАНIЗАЦIЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію. (Дію частини другої статті 12 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003) (Дію частини другої статті 12 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV (380-15) від 26.12.2002). Державна політика охорони здоров'я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше десяти відсотків національного доходу.

  • Стаття 13. Формування державної політики охорони здоров'я

  • Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження загальнодержавних програм охорони здоров'я. {Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006}

  • Стаття 14. Реалізація державної політики охорони здоров'я

  • Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я.

  • Стаття 15. Органи охорони здоров'я

  • Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації.

  • Стаття 16. Заклади охорони здоров'я

  • Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

  • Стаття 18. Фінансування охорони здоров'я

  • Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. {Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006} Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.

  • Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення охорони здоров'я

  • Держава організує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров'я в обсязі, необхідному для подання населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги. Всі заклади охорони здоров'я мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення. Держава сприяє виробництву медичної апаратури, інструментарію, обладнання, лабораторних реактивів, ліків, протезних і гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для охорони здоров'я, а також розвитку торгівлі цими виробами.

  • Стаття 20. Наукове забезпечення охорони здоров'я

  • Держава сприяє розвитку наукових досліджень у галузі охорони здоров'я і впровадженню їх результатів у діяльність закладів і працівників охорони здоров'я. Дослідження, що проводяться академічними і відомчими науковими установами, навчальними закладами та іншими науковими установами і підрозділами або окремими науковцями, фінансуються на конкурсній основі з державного бюджету, а також за рахунок будь-яких інших джерел фінансування, що не суперечать законодавству. Всі державні цільові програми у галузі охорони здоров'я та найважливіші заходи щодо їх здійснення підлягають науковій експертизі, яка проводиться відповідно до закону у провідних національних міжнародних установах, визначених Кабінетом Міністрів України. {Частина друга статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006}. Вищою науковою медичною установою України із статусом самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень і розробленні напрямів наукового пошуку є Академія медичних наук України.

  • Стаття 21. Податкові та інші пільги в галузі охорони здоров'я

  • Заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у галузі охорони здоров'я, а також суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, необхідну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

  • Стаття 22. Державний контроль і нагляд у галузі охорони здоров'я

  • Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

  • Стаття 23. Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я

  • Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

  • Стаття 24. Участь громадськості в охороні здоров'я

  • Органи та заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я і проведенні громадської експертизи з цих питань. При органах та закладах охорони здоров'я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль у галузі охорони здоров'я. У визначенні змісту та шляхів виконання державних цільових та місцевих програм охорони здоров'я, здійсненні відповідних конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем організації державної діяльності в цій галузі можуть брати участь фахові громадські організації працівників охорони здоров’я та інші об’єднання громадян, в тому числі міжнародні. {Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006}


7 Контрольні питання:

1 Перелічіть положення про охорону здоров’я.

2 Які права та обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я?

3 Основи організації охорони здоров'я.

4 Які ви знаєте органи управління охорони здоров'я?

5 Які ви знаєте заклади охорони здоров'я?

6 Наукове забезпечення охорони здоров'я.

7 Участь громадськості в охороні здоров'я.


8 Список рекомендованої літератури

              1. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ ”Укрмедкнига”, 2007. - С. 8-25.

              2. Законодавча база України / За ред. Т.С. Гребенюка – Київ, 2003. – 987 с.

3. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – 850 с.

9 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями.



Тема. Основні клінічні симптоми і синдроми. Принципи діагностики інфекційних хворих
1 Кількість годин - 2.


  1. Актуальність теми: поділ хвороб за основними симптоми та синдромами має практичну доцільність, оскільки етіологічна і клінічна структура зазначених станів суттєво відрізняється. Раннє виявлення інфекційних хворих має велике значення для своєчасного початку терапії, особливо при тяжких станах, що вимагають надання невідкладної допомоги (інфекційно-токсичний шок, набряк мозку та ін.). Варто враховувати також, що після виявлення хворого починається комплекс протиепідемічних заходів (обстеження контактних осіб, поточна і заключна дезінфекція, екстрена профілактика тощо).




  1. Навчальна мета: визначення поняття симптому та синдрому, загальні та провідні симптоми, патогномонічні та факультативні симптоми, характеристика інтоксикаційного, менінгеального синдромів, синдрому церебральної гіпертензії, синдрому жовтяниці, дегідратаційного синдрому, геморагічного синдрому, синдрому критичних станів. Вказати на принципи лабораторної та інструментальної діагностики інфекційних захворювань.


4 Матеріали та оснащення: план-конспект лекції, мультимедійне та комп’ютерне устаткування, архівні та теперішні історії хвороб, виписки з них.

5 Організаційна структура лекції

п/п

Основні етапи лекції

Тривалість (хв)

1

Підготовчий етап:

  1. Організація лекції.

Функція – налаштування на продуктивну працю, усунення відволікаючих факторів.

Зміст – привітання, облік присутніх,

запитання щодо готовності до співпраці.


  1. Постановка навчальної мети.

Функція – конкретизація майбутньої роботи.

Зміст – доведення до групи навчальної мети



5


2

Основний етап:

1 Методи клінічної діагностики.

2 Лабораторна діагностика.

3 Швидкі тести, які використовуються для діагностики інфекційних захворювань.

4 Допоміжні методи діагностики


65

3

Заключний етап:

  1. Контроль рівня професійних знань.

Функція – визначення рівня засвоєних знань.

Зміст – індивідуальний контроль.



  1. Підведення підсумків лекції.

Функція – розкриття змісту помилок.

Зміст – аналіз типових помилок.



  1. Домашнє завдання з переліком тематичної і навчальної літератури.

Функція – довести напрямок самостійної роботи.

Зміст – тема наступного лекції, рекомендована до нього література.



10


6 Реферат (тези) лекції за планом



Скарги хворого (Querellae aegroti)

- основні й додаткові по органах і системах (основні скарги описуються під час госпіталізації та на момент огляду).

Необхідно перелічити відчуття хворого з їх детальним аналізом. Детально описуються всі скарги, виявлені у хворого. Повна характеристика скарг хворого повинна бути описана один раз, щоб не виникала необхідність пошуку окремих деталей в інших розділах історії хвороби. Куратор записує скарги після проведення повного обстеження хворого, виділяючи основні. Послідовно фіксує скарги, що вказують на патологію однієї системи, або такі, які об'єднуються в синдроми. Потім детально описує загальні скарги по органах і системах, якщо такі є у хворого.

Анамнез захворювання (Anamnesis morbi)

З'ясовують, коли (дата, час) і за яких обставин виникли перші ознаки захворювання, яким був початок захворювання (гострий, поступовий). Детально викладаються перші прояви і симптоми захворювання, їх динаміка, послідовність появи нових ознак захворювання. Виявляють наявність продромального періоду, характеризують його (можливе виділення синдромів). Обов'язковий докладний виклад проявів інтоксикації, поява висипань, характеристика температурної реакції і т.д.

Необхідно з'ясувати первинне звернення до лікаря, який був установлений діагноз, яке призначене лікування вдома або в стаціонарі (препарати, дози, тривалість прийому ліків та їх переносимість), вплив лікування на перебіг хвороби.

За наявності у хворого результатів лабораторних та інструментальних досліджень бажано з ними ознайомитися. Обов'язково слід зазначити динаміку захворювання за час перебування в стаціонарі, характер і ефективність проведеної терапії (до початку курації).



Епідеміологічний анамнез (Anamnesis epidemiologica)

1 З чим пов'язує хворий своє захворювання.

2 Опитування про можливе стикання з джерелом інфекції: спілкування з
подібним хворим, спосіб та умови життя хворого (мешкання в
епідемічно несприятливій місцевості або ендемічному осередку інфекції, випадки інфекційних захворювань у будинку, квартирі, на роботі); догляд за твариною (хворою, здоровою).

3 Опитування з механізму передачі інфекції: вживання сирої води,


молока, немитих фруктів, несвіжих харчових продуктів; місце харчування (вдома, в їдальні); поїздка залізницею, відвідування лазні, ринку, комісійного магазина, перукарні; наявність ектопаразитів, трансфузії крові, оперативні втручання, лікування в стоматолога, інструментальне обстеження, ін'єкції за останні 6 місяців (де і коли); наявність поранень, укусу твариною, скабки, натертостей. Професія хворого і можливий її зв'язок із захворюванням.

4 Імунологічний статус. Перенесені раніше інфекційні захворювання (які, коли). Профілактичні щеплення (які, коли, скільки разів, інтервали, реакції на щеплення). Введення лікувальних сироваток (яких, коли, спосіб введення і переносимість їх).



Алергологічний анамнез (Anamnesis alergologiсa)

Коли і які алергічні захворювання переніс хворий. Алергічні захворювання у його батьків, братів, сестер, дітей. Реакція на введення медикаментів. Зв'язок алергічних станів з порами року і професійними шкідливостями.


Анамнез життя(Anamnesis vitae)

Наводяться короткі біографічні дані з життя хворого. Розвиток і стан здоров'я в ранньому дитинстві. Початок навчання, як воно проходило. Освіта. Початок самостійної трудової діяльності і подальший професійний маршрут (ким працював). Умови праці. Професійні шкідливості та інтоксикації. Сімейне життя. Здоров'я членів сім'ї.

Матеріально-побутові умови. Житло (розташування, санітарно-гігієнічна характеристика). Режим харчування. Шкідливі звички (алкоголь, куріння, наркоманія, токсикоманія).

Перенесені захворювання, травми, операції, поранення перелічуються в хронологічній послідовності.

Спадковість. Стан здоров'я, причини смерті близьких родичів, перенесені ними захворювання, що мають клініку, подібну до захворювання хворого.

Об'єктивне обстеження хворого (Status praesens objectivus)
Загальний огляд (Inspectio)

Загальний стан хворого. Температура. Свідомість. Положення хворого в ліжку. Поведінка хворого, реакція на оточуюче? Підвищена рухова активність, судоми (тонічні, клонічні, їх тривалість).

Статура, зріст, вага. Зовнішній вигляд хворого.

Шкіра: забарвлення, еластичність, вологість, температура, висипання. Слизові оболонки (губ, ротової порожнини, повік).

Підшкірна клітковина.

Лімфатичні вузли (локалізація, величина, форма, консистенція, болючість, рухливість, стан шкіри над ними).

Щитоподібна залоза.

М'язи (ступінь розвитку, атрофія, болі).

Кістки (болі, болючість, деформації).

Суглоби (болі, патологічні відхилення).



Дихальна система (Systema respiratorium)

Дихання через ніс, виділення з носа, носові кровотечі, голос.

Огляд грудної клітки: форма, тип, симетричність, патологічні зміни; динамічний огляд - симетричність під час дихання, тип дихання, частота дихання, задишка.

Пальпація: болючість, еластичність грудної клітки, голосове тремтіння.

Порівняльна перкусія легенів: характер звуку, локалізація.

Топографічна перкусія легенів: верхівки, нижні межі легенів, рухливість нижнього краю легенів.

Аускультація легенів: характер дихальних шумів, наявність патологічних шумів, бронхофонія.

Серцево-судинна система (Systema cardiovascularia)

Пульс, його характеристика.

Огляд і пальпація серцевої області, верхівковий поштовх, пульсації. Перкусія: межі відносної та абсолютної серцевої тупості. Аускультація: ритм, частота, тони та їх звучність, посилення тонів, додаткові тони, шуми, їх характеристика. Артеріальний тиск.

Система травлення (Systema digestorium)

Огляд ротової порожнини: язик, зуби, ясна, м'яке і тверде піднебіння, зів, мигдалики.

Огляд живота: конфігурація, наявність перистальтики, розширених вен, стан пупка, рубці, висипання.

Поверхнева пальпація: напруження м'язів, локалізація напруження, болючість, симптоми подразнення очеревини.

Глибока методична ковзаюча пальпація за Образцовим-Стражеско: кишечник (сигмоподібна, сліпа, попереково-ободова, висхідна і нисхідна частини товстої кишки), шлунок.

Перкусія живота, визначення рідини в черевній порожнині.

Печінка, перкусія, розміри печінки за Курловим у сантиметрах, пальпація - характеристика краю, поверхні, щільність, болючість.

Жовчний міхур.

Підшлункова залоза.

Селезінка.


Сечовидільна система (Systema uropacticum)

Огляд області нирок. Пальпація нирок. Болючість в області сечовивідних точок. Симптом Пастернацького.

Діурез, дизуричні явища.

Нервова система (Systema nervosum)

Розвиток розумовий, інтелект, пам'ять.

Орієнтація у просторі та часі. Контакт з хворим (адекватний, утруднений, неможливий). Поведінка його під час обстеження.

Рухова сфера: хода, симптом Ромберга, явища подразнення рухової сфери (судоми, тремтіння повік, язика, пальців рук).

Чутлива сфера: чутливість поверхнева (тактильна, больова, температурна), глибока (відчуття пасивних рухів, тиску), порушення чутливості (гіперестезії, гіпостезії). Дослідження рефлексів із слизових оболонок (рогівкового, кон’юктивального, ковтального), шкірних, сухожильних. Ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга-Брудзінського (верхній, середній, нижній).

Дермографізм.

Розміщення очних яблук, екзофтальм, ністагм, стробізм, птоз, анізокорія, диплопія, стан зіниць і їх реакція на світло, наявність "туману", "сітки" перед очима, конвергенція. Гострота зору.

Зміни з боку слуху.

Примітка: детально описуються ті органи і системи, патологія яких найбільш виражена.

Попередній діагноз і його обґрунтування (Diagnosis praeliminaris)

На підставі даних опитування та об'єктивного обстеження виділяються провідний і другорядний синдроми. Попередній діагноз ставиться на підставі лише типових для захворювання проявів і ознак. При цьому неприпустимо повторний, послідовний виклад анамнезу та інших даних.



Приклад обґрунтування діагнозу

1-й: на підставі скарг хворого (головний біль, відсутність апетиту, розлади сну, запаморочення); даних анамнезу (гострий початок, лихоманка в межах 40-41 °С, марення, поява висипу на тілі на 5-й день хвороби); даних епіданамнезу (спілкування з подібними хворими за два тижні до даного захворювання); об'єктивних даних (наявність тифозного стану, розеольозно-петехіальної висипки на тулубі, внутрішній поверхні верхніх кінцівок, животі і внутрішніх поверхнях стегон, симптомів Яновського і Говорова-Годельє, балакучості, ейфорії, галюцинацій, рухового збудження, одутлості і гіперемії обличчя) можна поставити попередній діагноз - висипний тиф.

2-й: діагноз "вірусний гепатит" виставлений на підставі характерних для цього захворювання скарг хворого - слабкість, відсутність апетиту, нудота, неприємні відчуття в області правого підребер'я, темна сеча, світлий кал; даних анамнезу, які відображають типовий розвиток захворювання з вираженою циклічністю: поступовий початок, наявність виразного переджовтяничного періоду, що перебігав упродовж 8 днів за артралгічним типом, подальшого жовтяничного періоду (з 9-го дня хвороби темна сеча і знебарвлений кал, з 11 -го дня - жовтушність склер, з 12-го дня - жовтяничне забарвлення шкіри), з моменту появи якого самопочуття хворого не змінилося; даних епіданамнезу: за 2 місяці до даного захворювання хворий був оперований, проводилися гемотрансфузії; об'єктивних даних: при явищах помірно вираженої інтоксикації виразна жовтушність склер і шкіри, брадикардія, гіпотонія, набряклий язик, помірно збільшена, ущільнена, злегка чутлива печінка, дихальна рухливість нижнього краю якої 7,5 см, збільшена селезінка.

3-й: на підставі скарг (зі слів жінки хворого) на підвищення температури тіла до 38,9 ºС, сильний головний біль без визначеної локалізації, розпираючого характеру, який посилюється при зміні положення тіла, дії яскравого світла, гучних різких звуках, виражене нестримне блювання («фонтаном»), яке не приносить полегшення і не пов’язане з прийманням їжі та виникає на висоті головного болю, втрату свідомості; з урахуванням наявності в анамнезі захворювання загальномозкової симптоматики: дифузний головний біль, який підсилюється за дії будь-якого зовнішнього подразника, блювання, що не приносить полегшення, психомоторне збудження, тоніко-клонічні судоми, порушення свідомості; даних епідеміологічного анамнезу (контакт напередодні захворювання з хворим на грип); даних об’єктивного обстеження: порушення свідомості за типом сопору, виражений очно-лицевий феномен, позитивні симптоми Пулатова, Бехтєрєва, Менделя; болючість у точках Керрера; загальна гіперестезія, гіперакузія, фотофобія; позитивні менінгеальні симптоми: ригідність м’язів потилиці 4,5-5 см, позитивний симптом Керніга з обох боків, верхній та нижній симптоми Брудзінського; вогнищеві мозкові симптоми: рефлекси Бабінського, Опенгейма; наявність у пахвових впадинах дрібнокрапкової геморагічної висипки, а на шкірі правого гомілковостопного суглоба поодиноких елементів висипки, на шкірі правого колінного суглоба та на лівому стегні – зірчастої геморагічної висипки, щільної на дотик, яка підвищується над рівнем шкіри, з наявністю в центрі некрозу, можна поставити попередній діагноз: менінгококова інфекція, генералізована форма, тяжкий перебіг. Гострий гнійний менінгоенцефаліт. Менінгококцемія.


План додаткового обстеження (Planum examinationis additae)

Складається відповідно до виставленого діагнозу, обов'язкова конкретизація необхідних лабораторних досліджень. Лабораторні та інструментальні дані повинні бути використані під час проведення диференційного та обґрунтуванні остаточного діагнозу.


Приклад плану додаткового обстеження

  1. Клінічний аналіз крові, ПТІ, час згортання крові, тривалість кровотечі.

  2. Аналіз крові на глюкозу.

  3. Клінічний аналіз сечі.

  4. Аналіз сечі на глюкозу.

  5. Бактеріальне дослідження сечі (визначення наявності бактерій у сечі, в разі позитивного результату проводиться дослідження на чутливість до антибіотиків).

  6. Аналіз крові біохімічний (проводиться для визначення функціонального стану печінки та нирок).

  7. Аналіз крові на РМП.

  8. Аналіз крові на групу та Rh-фактор.

  9. Аналіз крові на коагулограму (визначення факторів згортання крові для раннього виявлення ДВЗ-синдрому).

  10. Аналіз крові на стерильність та гемокультуру (проводиться для визначення наявності мікроорганізмів та сальмонел у крові в зв’язку із наявністю в клінічній картині хворого гіпертермії).

  11. Аналіз калу на яйця гельмінтів та найпростіші.

  12. Дослідження спинномозкової рідини (визначаються зміни в спинномозковій рідині, характерні для бактеріальної або вірусної природи ураження мозкових оболонок).

  13. ЕКГ (раннє виявлення можливого розвитку токсичного міокардиту).

  14. Ехоенцефалограма (визначення вогнищевих змін у корі головного мозку).

  15. Консультація кардіолога, невропатолога, окуліста, уролога (необхідність виявлення супутньої патології або ускладнень з боку інших органів та систем).


План лікування (Planum curationis)

Відповідно до виставленого попереднього діагнозу із зазначенням форми, дози, тривалості введення лікарських препаратів.

1 Режим.

2 Дієта.


3 Медикаментозні засоби (латинська транскрипція).

4 Призначення інших методів лікування.



Дані лабораторних та інструментальних методів дослідження

(Data methodorum investigationis)

До історії хвороби вносять результати лабораторних, інструментальних та інших методів обстеження хворого в динаміці. З кожного дослідження потрібно зробити висновок.


Приклад

  1. Аналіз крові клінічний (17.02.08): гемоглобін – 114 г/л, еритроцити – 3,49 * 1012/л, тромбоцити – 55 * 109/л, лейкоцити – 22,7 * 109/л, лейкоцитарна формула: базофільні гранулоцити – 0,5 %, еозинофільні гранулоцити – 1 %, паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити – 12 %, сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити – 78 %, моноцити – 3 %, лімфоцити – 6 %, ШОЕ – 8 мм/год, гематокрит – 0,38 л/л.

Висновок: у клінічному аналізі крові зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів та тромбоцитів, підвищення кількості лейкоцитів за рахунок сегментоядерних і паличкоядерних нейтрофільних гранулоцитів (із зсувом лейкоцитарної формули вліво).

  1. Аналіз сечі клінічний (17.02.08): кількість 80 мл, колір жовтий, слабко мутна, реакція кисла, питома вага 1,017, білок 0,46 г/л, лейкоцити 0-1 у п/з, плоский епітелій 2-3 у п/з, слизу небагато.

Висновок: зниження прозорості, наявність білка можуть свідчити про токсичне ураження нирок.

  1. Аналіз спинномозкової рідини (17.02.08): кількість 0,9 мл, безбарвна, слабко мутна, білок 6,6 г/л, реакція Панді позитивна, реакція Нонне-Аппельта позитивна, плеоцитоз 4645 клітин у мл за рахунок нейтрофільних гранулоцитів, вміст глюкози 1,4 ммоль/л, мікроскопічно в забарвлених препаратах виявлені диплококи всередині та за межами лейкоцитів.

Висновок: спинномозкова рідина має гнійний характер, підвищений вміст білка, позитивні глобулінові реакції Панді та Нонне-Аппельта, значний нейтрофільний плеоцитоз, клітинно-білкова дисоціація (приблизно на кожну тисячу клітин відповідно відбувається збільшення вмісту білка на 1 г/л), мікроскопічно виявлені диплококи всередині та за межами лейкоцитів.
Щоденник (Decursus morbi)

Складається за всі дні курації за такою схемою



Дата

Стан хворого

Призначення

Температура

Пульс


Артеріальний тиск (АТ) Частота дихання

Оцінка самопочуття хворого.

Скарги за минулу добу. Короткі об'єктивні дані по органах і системах з обов'язковим віддзеркаленням їх динаміки.

Уражені системи описуються детально


1. Дієта

2. Режим


3. Додаткові дослідження

4. Медикаментозне лікування



Підпис куратора

Обов'язково додається температурний лист із кривими температури, пульсу, дихання, відмітками артеріального тиску, характеру випорожнення і наявності патологічних домішок у калі (слизу, крові).


Приклад оформлення щоденника

02.03.08

T –


36,6 ºС

Ps –


80/хв

АТ –


110/70 мм рт.ст.

ЧДР –


16/хв


Хворий скаржиться на підвищення температури тіла до 37,4 ºС напередодні ввечері, наявність болю в лівих колінному та ліктьовому суглобах, порушення сну через біль у суглобах.

Об’єктивно: загальний стан середньої тяжкості, свідомість не порушена. Реакція на огляд адекватна. Шкірні покриви та видимі слизові звичайного забарвлення, елементів геморагічної висипки немає. Лівий колінний та лівий ліктьовий суглоби збільшені в об’ємі, рухомість у них обмежена, при пальпації болючі. Язик вологий, не обкладений.

Тони серця ритмічні, гучні. Аускультативно в легенях везикулярне дихання, хрипи не прослуховуються. Живіт м’який, неболючий при пальпації, рівномірно бере участь в акті дихання.

Неврологічний статус: очні щілини, зіниці S=D, спостерігається незначна асиметрія носо-губного трикутника, девіація язика вправо. Сухожилкові та периостальні рефлекси S=D, жваві. В положенні Ромберга незначна атаксія. Хворий астенічний, емоційно лабільний.

Випорожнення 1 раз на добу, оформлене.

Сечовипускання вільне, неболюче, діурез достатній.



Лікар__________

1. Режим постільний.

2. Дієта 15.

3. На 3.03 діагностична спинномозкова пункція.

4. Консультація ортопеда

5. Медикаментозно:

- Rp.: Sol. Diclofenaci 2,5 % - 3 ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. Вводити по 3 мл в/м 2 р/д.

- Rp.: Ung. Voltareni 2 % - 50,0

D. S. Наносити на ділянку уражених суглобів 2 р/д.





Диференційний діагноз (Diagnosis differentialis)

Проводиться конкретно стосовно захворювання у курованого хворого, повинен бути докладним, розгорнутим і не менше, ніж з п'ятьма хворобами.

Враховуючи анамнестичні, клінічні, лабораторні дані, результати інструментальних методів досліджень слід обґрунтувати необхідність проведення диференційного діагнозу з рядом захворювань, що мають подібні симптоми з хворобою у курованого хворого. При цьому потрібно йти шляхом логічного виключення від менш вірогідного до більш вірогідного захворювання.

На початку виділяються загальні симптоми, потім ті, що є у хворого, але не спостерігаються при захворюванні, яке виключається, і, нарешті, ознаки, характерні для останнього, але відсутні у курованого хворого. Після цього наводяться результати лабораторних методів дослідження і робиться короткий висновок.


Приклад проведення диференційного діагнозу

Загальні симптоми: скарги хворого на сильний головний біль, поганий сон, відсутність апетиту, затримку випорожнення, різку загальну слабкість; язик обкладений, сухий, на тілі є розеольозна висипка, бронхіт, живіт здутий, пальпується селезінка, вночі буває марення.



Відмінність симптомів



Симптоми у курованого хворого

Висипний тиф

1

Початок поступовий

Гострий

2

Гарячка 4 тижні

Гарячка протягом 14 днів

3

Головний біль у лобній ділянці

Головний біль у потилиці

4

Обличчя бліде

Обличчя гіперемійоване, одутле

5

Відмічається блиск очей

Позитивний симптом Яновського (кролячі очі)

6

Язик потовщений, є відбитки зубів, обкладений у кореня, сухуватий, кінчик і краї чисті

Язик тонкий, обкладений суцільним нальотом, симптом Говорова-Годельє

7

Висип з'являється на 8-й день хвороби

Висип з'являється на 5-й день хвороби

8

Висип розеольозний на тулубі, поодинокі елементи

Висип розеольозно-петехіальний на внутрішніх поверхнях верхніх і нижніх кінцівок

9

Спостерігається підсипання

Не буває підсипання

10

Є тонзиліт

Немає тонзиліту

11

Симптоми бронхіту

Трахеїт, ларингіт

12

Відносна брадикардія

Тахікардія

13

Дикротичний пульс із 2-го тижня

Немає

14

Позитивний симптом Падалки

Від’ємний

15

Бурчання в ілеоцекальній області

Немає бурчання в ілеоцекальній області

16

Пригнічення, апатія, замкнутість

Ейфорія, рухове збудження, балакучість

17

Лейкопенія, анеозинофілія, відносний лімфоцитоз, тромбоцитопенія

Помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, тромбоцитопенія, моноцитоз

18

Знайдені черевнотифозні бактерії (у крові, сечі та калі); позитивна реакція непрямої гемаглютинациї з комплексним сальмонельозним діагностикумом у динаміці

Позитивні реакції з рикетсіями Провачека: аглютинація, РЗК і РГГА

На підставі викладеного робиться висновок.

Диференційний діагноз може бути викладений і в оповідальній формі.



Заключний діагноз (Diagnosis terminalis)

Обґрунтування діагнозу хворого проводиться шляхом синтезу анамнестичних, об'єктивних і лабораторно-інструментальних даних з урахуванням проведеної диференційної діагностики. Діагноз повинен бути нозологічним, етіологічним, патогенетичним, морфологічним і функціональним. Обґрунтовуються клінічна форма, стадія хвороби, тяжкість перебігу, а також ускладнення.

Більш стисло необхідно обґрунтувати діагноз супутніх захворювань. У висновку кінцевий діагноз формулюється відповідно до загальноприйнятих класифікацій.

Діагноз основного захворювання

Ускладнення

Супутні захворювання


Приклад формулювання діагнозу

Діагноз основного захворювання: менінгококова інфекція (N. meningitides +), генералізована форма, менінгококцемія, менінгіт, тяжкий перебіг.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок ІІ ст. ДВЗ-синдром ІІ ст.

Супутні захворювання: ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А, ФК ІІ.


Лікування і профілактика

Розробляється і обґрунтовується індивідуальна схема комплексного лікування хворого (режим, дієта, медикаментозні та інші методи лікування).

Даються повні прописи в рецептах лікарських препаратів і їх обґрунтування з погляду механізму дії вживаних лікувальних засобів.

Профілактичні заходи щодо даного хворого, контактних осіб. Протиепідемічні заходи в епідемічному осередку.


Приклад обґрунтування призначеного лікування

  1. Обов’язкова госпіталізація в інфекційний стаціонар усіх осіб з генералізованими формами менінгококової інфекції.

  2. Режим – суворий постільний до нормалізації температури тіла та покращання загального стану хворого.

  3. Дієта – 15.

  4. Медикаментозне лікування:

  • Етіотропна терапія:

  • Rp.: Benzylpenicillini-natrii 1000000 ОД

D. t. d. N. 20

S. Вміст 3-х флаконів розчинити в 10 мл 0,25 % розчину новокаїну. Вводити по 10 мл внутрішньом’язово кожні 3 години.

Бензилпеніцилін є препаратом вибору. Він активний до менінгококів. При внутрішньом’язовому введенні швидко всмоктується в кров, проникає через гематоенцефалітичний бар’єр, його концентрація в спинномозковій рідині підвищується при запаленні мозкових оболонок, мінімально токсичний для ЦНС.


  • Rp.: Cefoperazoni 1,0

D. t. d. N. 20

S. Вміст флакона розчинити в 5 мл розчину, що додається. Вводити по 5 мл внутрішньовенно 4 рази на добу.

Цефоперазон має широкий спектр дії. За активністю схожий з іншими цефалоспоринами 3-го покоління (висока активність стосовно до Гр- бактерій, бактерицидна дія на Гр+ та Гр- мікроорганізми, які є стійкими до пеніцилінів та інших протимікробних засобів). Швидко всмоктується в кров. Бактерицидна концентрація в крові зберігається більше 12 годин.

Відміна антибактеріальної терапії проводиться при нормалізації температури тіла, зникненні клінічних проявів, санації ліквору (плеоцитоз менше 100 в 1 мл ліквору, відсутність нейтрофільних гранулоцитів).



  • Патогенетична терапія:

  • Rp.: Sol. Glucosae 5 % - 400 ml

D. S. Вводити внутрішньовенно крапельно із розрахунку 50 мл/кг/добу.

  • Rp.: Sol. Furosemidi 1 % - 2 ml

D. t. d. N. 5 in ampull.

S. Вводити по 2 мл внутрішньовенно 1-2 рази на добу.

Дезінтоксикаційна терапія обов’язково повинна проводитися сумісно з дегідратацією для попередження набряку головного мозку та посилення виведення токсинів нирками.


  • Rp.: Prednizoloni hemisuccinatis liophylisati pro injectionibus 0,25

D. t. d. N. 6 in ampull.

S. Розчинити в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вводити внутрішньовенно крапельно в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Глюкокортикостероїди призначаються для пригнічення надмірної імунної відповіді організму на розвиток інфекції та попередження розвитку такого ускладнення, як інфекційно-токсичний шок.
Приклад проведення профілактичних заходів

Загальна профілактика полягає у своєчасному виявленні, ізоляції та лікуванні хворих на менінгококову інфекцію.

Госпіталізація хворих з генералізованими формами інфекції є обов’язковою.

Виписування хворих із стаціонару проводиться за наявності двох негативних результатів бактеріологічного дослідження на менінгокок слизу з носоглотки не раніше, ніж через 3 дні після завершення антибактеріальної терапії з інтервалом у 3 дні.

В епідосередку протягом 10 днів проводять медичне спостереження за особами, які були в контакті з хворим, а також їх дворазове бактеріологічне дослідження на наявність менінгокока. В організовані колективи, де був виявлений хворий на менінгококову інфекцію, нові особи не допускаються протягом 10 днів з моменту ізоляції останнього хворого.

Специфічна профілактика: одноразове внутрішньом’язове введення вакцини. А-вакцина забезпечує імунний захист протягом 2 років, С-вакцина – протягом 2-4 років.


Особливості перебігу хвороби у курованого хворого (Specietates cursus morbi)

Висвітлюються відмінності перебігу хвороби у спостережуваного хворого від класичної клінічної картини, обґрунтовуються причини цих відмінностей.


Прогноз і його обґрунтування (Prognosis et eius argumentatio)

Стосовно життя, одужання, працездатності.


Приклад

Прогноз стосовно життя: після проведеної масивної етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії сприятливий.

Прогноз стосовно видужання: сприятливий.

Прогноз стосовно працездатності: сприятливий.


Епікриз (Epicrisis)

Епікриз є випискою з історії хвороби і повинен у якомога коротшій формі включати всі основні моменти історії хвороби.

Послідовно наводяться:

а) дата прийому і виписування хворого;

б) основні скарги; в) тривалість захворювання;

г) основні патологічні зміни по органах і системах, дані лабораторних та інструментальних методів дослідження;

д) клінічний діагноз (основний, ускладнення, супутні захворювання);

е) перелічити методи лікування, дози препаратів, що застосовуються;

ж) результати проведеного лікування із зазначенням динаміки основних симптомів захворювання;

з) рекомендації реконвалесценту при виписуванні стосовно режиму, дієти, подальшого медикаментозного лікування, умов роботи і способу життя, диспансерного спостереження.


Приклад

Хворий Н. знаходився на стаціонарному лікуванні в І інфекційному відділенні СОКІЛ ім. З.Й. Красовицького з 16.02.08 до 11.03.08 з діагнозом: менінгококова інфекція (N. мeningitidіs+), генералізована форма, тяжкий перебіг. Гострий гнійний менінгоенцефаліт. Менінгококцемія. Діагноз поставлений на підставі скарг хворого на підвищення температури тіла до 38,9 ºС, сильний головний біль без визначеної локалізації, розпираючого характеру, який посилюється при зміні положення тіла, дії яскравого світла, гучних різких звуках; виражене нестримне блювання («фонтаном»), яке не приносить полегшення, не пов’язане з прийманням їжі та виникає на висоті головного болю; втрату свідомості; наявності у клінічній картині загальноінфекційної, загальномозкової симптоматики, менінгеального синдрому, симптоматики вогнищевого ураження головного мозку та геморагічної висипки; даних лабораторного обстеження: в клінічному аналізі крові зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів та тромбоцитів, підвищення кількості лейкоцитів за рахунок сегментоядерних та паличкоядерних нейтрофільних гранулоцитів (із зсувом лейкоцитарної формули вліво); у клінічному аналізі сечі ознаки токсичного ураження нирок; спинномозкова рідина має гнійний характер, підвищений вміст білка, позитивні глобулінові реакції Панді та Нонне-Аппельта, значний нейтрофільний плеоцитоз, клітинно-білкова дисоціація, мікроскопічно виявлені диплококи всередині та за межами лейкоцитів.

Дані додаткового обстеження:


  1. Аналіз крові клінічний (17.02.08): гемоглобін – 114 г/л, еритроцити – 3,49 * 1012/л, тромбоцити – 55 * 109/л, лейкоцити – 22,7 * 109/л, лейкоцитарна формула: базофільні гранулоцити – 0,5 %, еозинофільні гранулоцити – 1 %, паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити – 12 %, сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити – 78 %, моноцити – 3 %, лімфоцити – 6 %, ШОЕ – 8 мм/год, гематокрит – 0,38 л/л.

  2. Аналіз сечі клінічний (17.02.08): кількість 80 мл, колір жовтий, слабко мутна, реакція кисла, питома вага 1,017, білок 0,46 г/л, лейкоцити 0-1 у п/з, плоский епітелій 2-3 у п/з, слизу небагато.

  3. Аналіз спинномозкової рідини (17.02.08): кількість 0,9 мл, безбарвна, слабко мутна, білок 6,6 г/л, реакція Панді позитивна, реакція Нонне-Аппельта позитивна, плеоцитоз 4645 клітин у мл за рахунок нейтрофільних гранулоцитів, вміст глюкози 1,4 ммоль/л, мікроскопічно в забарвлених препаратах виявлені диплококи всередині та за межами лейкоцитів.

Клінічний діагноз:

основний: Менінгококова інфекція (N. мeningitidіs+), генералізована форма, тяжкий перебіг. Гострий гнійний менінгоенцефаліт. Менінгококцемія.

Ускладнення: Реактивний артрит лівих колінного та ліктьового суглобів. Ангіопатія сітківки обох очей.
Лікування: режим постільний, дієта 15, етіотропне лікування – цефоперазон; патогенетична терапія – розчин глюкози, фізіологічний розчин хлориду натрію, реосорбілакт, фуросемід, преднізолон; симптоматична терапія – сібазон, оксибутірат натрію, тріамін, корглікон, вольтарен.
Рекомендації:


  1. Уникати переохолоджень.

  2. Диспансерне спостереження у невропатолога.

  3. Повторні клінічні аналізи крові та сечі через 10 днів.

  4. Ноотропіл по 1 капсулі двічі на день протягом 2-х місяців.

  5. Настій ехінацеї по 10-15 крапель тричі на день протягом 1-го місяця.

  6. Полівітаміни по 1 таблетці двічі на день протягом 2-х місяців.



7 Контрольні питання:

1 Методи клінічної діагностики інфекційних хвороб.

2 Лабораторна діагностика інфекційних захворювань.

3 Швидкі тести, які використовуються для діагностики інфекційних захворювань.

4 Допоміжні методи діагностики при інфекційних хворобах.

5 Поділ симптомів, їх основні групи (загальні та провідні симптоми; вирішальні (патогномонічні), опірні (факультативні) та навідні симптоми).

6 Визначення синдрому (основні синдроми, що зустрічаються при інфекційних захворюваннях).

7 Диференційно-діагностичне значення лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.


8 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 27-39.

2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 334-349.

3. Застосування швидких тестів у лабораторній діагностиці інфекційних хвороб (методичні рекомендації). – Київ, 2004. – 32 с.

4. Грицко Р.Ю., Зінчук О.М., Нестеренко В.В. та ін. Лабораторна діагностика інфекційних хвороб (методичні вказівки). – Львів, 1999. – 22 с.

5. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 233 с.

6. Инфекционные болезни: Учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. - 959 с.
9 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка