Методичні рекомендації для викладачів з проведення лекцій для лікарів-інтернів спеціальності «інфекційні хвороби»




Сторінка6/18
Дата конвертації14.04.2016
Розмір4.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Епідеміологія

Джерело інфекції – велика рогата худоба, вівці, коні, віслюки, верблюди рідше олені, кози, свині. Собаки і коти не хворіють, видова стійкість. Захворювання у тварин носить генералізований характер, проявляється геморагічним запаленням травного каналу і септичним станом, перебігає з кровавим проносом і гематурією. Захворювання частіше триває 1-3 доби і закінчується смертю. Серед тварин сибірка поширюється через забруднені спорами корма, воду, при випасі на луках, забруднених сибірковими бацилами.

Хвора людина, як правило, джерелом інфекції не буває.

Інфікування людини від тварин може відбутися контактним (при догляді за тваринами, забої, знятті шкіри, розробці туш, обробці шкіри і шерсті, при земляних роботах) – через травми шкіри і слизових оболонок (подряпини, тріщини, порізи і т.д.).

Фекально-оральний механізм передачі не перевищує 3-4 % випадків – при вживанні у їжу інфікованого м’яса і м’ясних продуктів, які не пройшли потрібної термічної обробки.

Випадки зараження людини через повітря – відомі під назвою «хвороби ганчірників», зараз не реєструються, але на вовняно-шубних виробництвах ця потенційна небезпека зберігається.

Зрідка можливий трансмісивний механізм передавання через укуси мух – жигалок, сліпнів, комарів (у них сибіркові бацили зберігаються у ротовій порожнині і шлунку до декількох діб). Частота цього механізму передачі не більше 0,1%.

Розрізняють три типи захворювань людини:

  1. Професійно – сільськогосподарський (у теплий період року – багато епізоотій; пастухи, зоотехніки, доярки, ветеринари, сільськогосподарські робітники – великий ризик захворювань).

  2. Професійно – індустрійний (робітники м’ясокомбінатів, боєнь, підприємств з переробки продуктів тваринництва і т.д.).

  3. Випадково – побутовий (споживання інфікованих м’ясопродуктів, використання одягу, взуття, щіток для гоління, виготовлених із зараженої сировини).

Захворюваність зустрічається на усіх континентах. У країнах СНГ біля 90 % захворювань людей реєструється у сільській місцевості. Частіше хворіють чоловіки. Захворюваність спорадична. Сприйнятливість 100 %.

Патогенез

У 95-98 % випадках вхідні ворота це шкіра, значно рідше слизові оболонки дихальних шляхів і травного тракту.


У місці проникнення виникає серозно-геморагічно-некротичне запалення, набряк прилягаючих тканин і реґіонарний лімфаденіт. У лімфатичних вузлах бацили розмножуються, частина їх гине, а частина може потрапляти у кров’яне русло (бактеріємія). У 98-99 % хворих процес не переходить у генералізовану форму, і лише у 1-2 % розвивається сепсис.

У співвідношенні з місцем проникнення розрізняють шкірну, кишкову і легеневу форми.

У патогенезі захворювання головна роль належить екзотоксину, а не сибірковій бацилі. Сибірковий сепсис з’являється при високій вірулентності мікроорганізмів і зниженому опорі організму.

У перехворілих зберігається стійкий імунітет. Повторні захворювання зустрічаються рідко.

При розтині - генералізована форма: гіперемія органів, кров темно-червона не згортається, міокард темно-червоного кольору, у легенях виражений набряк, у черевній і плевральній порожнинах кров’янисто-серозна рідина; селезінка збільшена, повнокровна; печінка і нирки гіперемійовані. Набряк і крововиливи в тканини головного мозку, ліквор мутний, містить багато бацил.

У шкірі різко виражений запальний набряк, геморагічні зміни навколишніх тканин, серозно-геморагічне запалення реґіонарних лімфатичних вузлів.


Схема патогенезу за В.Н. Нікіфоровим


Виділення збудника із організму


Септицемія






Виділення збудника із організму




Проник-нення збудника

Утворення первинного комплексу (первинний афект, лімфангіт, лімфаденіт

Бакте-ріємія

Дифузія в паренхіма-тозні органи

Виділення збудника із організму

Виділення збудника з організму



Виділення збудника із організму


Виділення збудника із організму

Виділення збудника із організму

К
Виділення збудника із організму

Виділення збудника із організму

Виділення збудника із організму
ласифікація
(В.Н.Нікіфоров, 1981)

Клінічні форми:

1 Локалізована (шкірна) (А 22.0)

Варіанти: а) карбункульозний;

б) едематозний;

в) бульозний;

г) еризипелоїдний.

2 Генералізована:

а) септична (А 22.7);

б) легенева (А 22.1);

в) кишкова (А 22.2).

3 Інші форми (А 22.8).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, кровотеча та ін.


Інкубація при шкірній формі 2-14 днів, частіше 2-3 дні, при генералізованій від декількох годин до декількох днів.

Найбільш частіше зустрічається карбункульозна форма: частіше карбункул буває один, рідше – декілька. У місці проникнення з’являється червоно-синя пляма, потім воно перетворюється в папулу, різко виражений свербіж. Через добу у центрі папули утворюється везикула, яка містить серозну рідину, яка швидко стає кров’янистою.

Через декілька годин везикула у результаті розчухів або самостійно лопається і на цьому місці утворюється виразка з темним дном. Через добу виразка вкривається чорним струпом, який нагадує вугілля. Навколо струпа на запальному червоному фоні висипають вторинні дочірні везикули, які оточують струп наче вінцем. Ці везикули проходять ті ж стадії, що і первинна. Таким чином, це утворення досягає великих розмірів – сибірковий карбункул.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка