Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30




Сторінка10/16
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.44 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

3.4. Способи гасіння горючих речовин


Вогнегасні речовини при введенні до зони горіння знижують швидкість горіння або повністю його припиняють. Вони можуть бути газоподібними (вуглекислий газ, водяна пара), рідкими (вода), твердими (сухий пісок, земля). До вогнегасних речовин відносяться також азбестові, повстяні або брезентові простирадла.

За принципом дії вогнегасні речовини поділяються на:



  • охолоджуючі (вода);

  • ізолюючі зону горіння від доступу кисню (порошкоподібні матеріали, простирадла, піни);

  • ті, що розбавляють або зменшують вміст кисню в зоні горіння (пара, вуглекислий газ, вода);

  • уповільнюючи процес горіння (галоїдні, вуглеводні).

Для ліквідації пожеж в першу чергу треба припинити доступ окислювача (кисню повітря) в зону горіння, охолодити зону горіння або горючі речовини розвести негорючими або водою.

Способи гасіння:

  • спосіб охолодження заснований на пониженні температури верхнього шару до значення, що не перевищує температуру запалення (вода, вуглекислий сніг);

  • спосіб розбавлення заснований на різкому зменшенні вмісту кисню повітря в палаючому середовищі за рахунок введення негорючих газів, водяної пари;

  • спосіб ізоляції  це перекриття доступу кисню в зону горіння за допомогою ізолюючих засобів (азбестові, повстяні покривала, пісок, повітряно-хімічна піна, вибухові речовини, які відсікають полум'я від горючих матеріалів вибухом);

  • спосіб гальмування, заснований на використанні хіміко-гальмуючих речовин (фреону, бромистого етилу тощо), які вводяться в зону горіння.

Пожежна техніка:

  • пожежні машини;

  • мотопомпа  пожежна машина (стаціонарна або пересувна), яка призначена для створення великого струменю води під тиском із забором її з водоймища;

  • вогнегасники (переносні, пересувні, рідинні, хімічні пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові);

  • ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, крюки, сокири, пожежні відра, ножиці для різання металу)

Заходи запобігання пожеж:

  • обмеження утворення горючого середовища;

  • ліквідація утворення в горючому середовищі джерел запалювання;

  • підтримка тиску і температури горючого середовища нижче здатності речовини самостійно загорітися;

  • зменшення розміру горючого середовища до нижче допустимого;

  • заміна пожежонебезпечних матеріалів негорючими і важкогорючими;

  • обмеження до мінімуму кількості горючих речовин і їх розміщення згідно з безпечними нормами зберігання і утримання;

  • застосування засобів пожежної сигналізації, повідомлення про пожежу і пожежогасіння;

  • організація пожежної охорони об'єкту.



ІV. ОСНОВИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

4.1. Види електрики та особливості ураження електричним струмом


Промислова електрикаце електричний струм, який виробляється промисловими установками та індивідуальними джерелами струму для використання на виробництві і побуті. Основні параметри струму: напруга і сила струму.

Величина напруги, що використовується:

  • 0-42В  для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;

  • 127, 220В  для освітлення і ручного інструменту в промисловості та побуті;

  • 380В  величина напруги, що використовується для промислового устаткування;

  • 380 і вище  для передачі електричного струму електролініями на відстань (до 1000В і вище).

Статична електрикаце заряд електрики, що накопичується на виробничому обладнанні, речах побуту, на тілі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу. Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал напруги може бути досить великим.

Атмосферна електрика  це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків. Електричний потенціал (розряд) атмосферної електрики буває дуже високим і досягає такої величини, яку на промислових установках зробити неможливо. Найбільш небезпечним є прямий удар блискавкою, оскільки при цьому протягом 10 секунд у каналі блискавки виникає електричний струм величиною 200-500 кА, розігріваючи його до 30 000˚С.


Особливості ураження електричним струмом:

  • електротравма  травма, викликання впливом електроструму або електричної дуги;

  • електротравматизм  явище, яке характеризується сукупністю електротравм;

  • електробезпека  система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людини від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електродуги, електромагнітного поля і статичної електрики.


Вплив електричного струму на організм людини:

  • термічний  нагрівання тканини людини майже до опіків;

  • електролітичний  порушення складу рідини організму, розклад крові;

  • біологічний (властивий тільки живій тканині)  порушення біологічних процесів, руйнування і збудження тканин, скорочення м'язів.



4.2. Види електричних травм


Електротравми умовно поділяються на місцеві і електричні удари.

Місцева електротравма  це локальне ушкодження цілісності тканини тіла, кісток під впливом електроструму або електродуги.

Характерні види місцевих електротравм:

  • електричні опіки (поверхневі, внутрішні)  ураження шкіри або внутрішніх органів і тканин тіла; виникають внаслідок нагрівання тканин тіла струмом величиною більш 1А;

  • електричні знаки  плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці контакту із струмопровідними елементами; вони безболісні і швидко зникають;

  • електрометалізація шкіри  це просочування поверхні шкіри частками металу при його випаровуванні чи розбризкуванні під впливом електроструму; ця травма є безпечною (за винятком очей) і з часом зникає;

  • електрофтальмія  запалення очей внаслідок дії великого потоку ультрафіолетових променів;

  • механічне пошкодження  виникає під час різкого мимовільного скорочення м'язів під впливом струму, що проходить через людину, від чого рветься шкіра, кровоносні судини, нервова тканина і навіть кістки;

  • електричний удар  це збудження електрострумом живих тканин у вигляді судорожних скорочень м'язів.

Електричні удари поділяються на 4 групи:

  • удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів без втрати свідомості;

  • удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів із втратою свідомості але з роботою дихального органу і серця;

  • удари з втратою свідомості і порушенням діяльності органів дихання і серця;

  • удари, що викликають клінічну смерть.

Порогові значення електроструму:

  • пороговий відчутний струм (0,6-1,5 мА при постійному струмі);

  • пороговий невідпускаючий струм (10-15 мА при змінному струмі частотою 50 Гц та 50-80 мА при постійному струмі);

  • пороговий фібріляційний струм (100 мА при змінному струмі частотою 50 Гц та 300 мА  при постійному струмі).

Опір електричного ланцюга людини являє собою складний опір, в який включається послідовно: опір тіла людини (Rт.л.), опір одягу(Rод), опір взуття (Rвз). Загальний опір дорівнює сумі складових:

Rл=Rт.л.+Rод+Rвз

Найбільшим електричним опіком тканин людини відзначається шкіра людини, особливо верхній її шар, який не має кровоносних судин.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка